Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Ряди довгокрилі (Macrochires) та дятли (Рісаrіае) птахів Заходу України (реферат)

РЯД ДОВГОКРИЛІ MACROCHIRES

Стриж чорний, або серпокрилець − Apus apus apus L. Гніздиться в усіх містах, прилітає пізно. З'являється у Львові в першій декаді травня і лише в 1966 р. він зареєстрований 14 травня. Теплою весною 1972 р. стрижі прилетіли 30 квітня. Гнізда влаштовують на виступах будинків, у тріщинах стін, на дзвіницях. Досить численний. У кладці 2 яйця. Живиться різними дрібними двокрилими, за якими полює під час льоту. Виростивши пташенят, у серпні відлітають на південь. Зимують на півночі Африки, зокрема у Марокко, де ми їх бачили у лютому − березні 1972 р. у містах Рабаті, Касабланці, Мекнесі.

РЯД ДЯТЛИ − РІСАRІАЕ

Дятел чорний, або жовна − Dryocopus martius pineiorum Brehm Зазначений для території Прикарпаття, але трапляється відносно рідко, частіше в суцільних смерекових насадженнях, зрідка − у мішаних і зовсім рідко − у букових пралісах. Чорних дятлів здобуто в Шипотському, Топорівському і Чезарському лісах на Буковині. Помітна екологічна прив'язаність цього виду до гірських лісів. У передгір'ях він трапляється зрідка, а на Поділлі нами не зареєстрований. Зведення про біологію цього виду відсутні. На Буковині пташенят чорного дятла спостерігали в кінці травня. У шлунках здобутих птахів виявлено чорних і червоногрудих мурашок-деревоточців, личинок вусачів та короїдів.

Дятел зелений − Picus viridis karelini Brandt. В межах обстеженої території України звичайний протягом усього року, але виключно в широколистяних лісах. Про це, зокрема, свідчить те, що ми здобули їх у січні 1972 р. в околицях с. Колків Волинської області у заплавній діброві вздовж р. Стиру. На початку гніздового періоду птах дуже крикливий. Гнізда влаштовує у дуплах осик, тополь, зрідка − буків. Свіжі яйця (до 8 штук) є вже в першій декаді травня. Строки насиджування і появи молодняка не уточнені. У кінці листопада дятли, які гніздуються в північних районах Поділля, відлітають на південь і в зимовий період у Кременецьких горах 1958 − 1963 рр. нами не спостерігались. Живиться в основному мурашками та їх яйцями, личинками короїдів та інших жуків.

Дятел сивий − Picus canus canus Gmel. Порівняно з зеленим дятлом на заході УРСР трапляється рідше. Улюблені місця заселення − листяні мішані ліси, парки, фруктові сади. Гніздовий птах, але на Волинському Поліссі, Поділлі і Прикарпатті нечисленний. Частіше трапляється в Закарпатті. На Волино-Поділлі з'являється рано навесні, звичайно в середині березня. У листопаді відлітає на південь, хоч в середній течії Дністра і Закарпатті цих птахів зрідка можна бачити і взимку. Строки відкладання яєць такі ж, як і у зеленого дятла. У шлунках здобутих на Буковині (Прикарпаття) сивих дятлів виявлені жуки, личинки листоїдів, вусачів, короїдів, чорних та рудих мурашок.

Дятел трипалий − Picoides tridactylus alpinus Brehm. Характерний житель карпатської темнохвойної тайги і деяких ділянок смереково-соснових лісів Волинського Полісся, де трапляється значно рідше, ніж в Українських Карпатах. У своєму вертикальному поширенні досягає верхньої межі лісу. В криволіссі нами не зазначений.

Парування − у другій декаді квітня (Чорногори, ялинник під полониною Брескул, 14, IV 1965 р.). У першій половині − кінці травня в дуплах з'являються їх кладки з 3 − 5 яєць. Молодь зареєстрована в липні. Очевидно, протягом року буває лише одна кладка, оскільки чисельність карпатської популяції низька.

Дятел великий строкатий − Dendrocopos major ріпеtorum Brehm. Найчисленніший представник дятлових у межах західних областей України. Птах осілий, зареєстрований в усіх обстежених нами районах. У зимовий період і напровесні в різних деревних насадженнях старших класів віку є фоновим видом. На рис. 6 показана коливання чисельності цих птахів у Пнівнівському лісництві Волинської області, помітне зростання чисельності в жовтні − січні. У хвойних лісах, особливо сосняках, часто трапляються «кузні» цього дятла. Весняний «барабанний» дріб лунає в першій декаді квітня, а якщо весна рання, то в середині березня. У цей же період відбувається перше парування.

Рис. Облік чисельності великого строкатого дятла в 1967 − 1968 рр. на трьох двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області.

Ми спостерігали покриття в 20-х числах березня 1950 − 1956 рр. в околицях Львова, приблизно в такі ж строки − в околицях м. Кременця (1959 − 1963 рр.), а також у Камінь-Каширському районі Волинської області (1968 р.). На Поділлі перший шлюбний крик чути 18. II 1957 р. Гнізда влаштовують у дуплах дубів, лип, буків, осик, тополь та інших. За нашими спостереженнями будівництво гнізд починається о пів на восьму ранку і продовжується, з перервами по 10 − 15 хв, до 14 години. Поблизу дупла кожний птах затримується 15 − 20 хв, після чого відлітає і спочиває на гілці. Самець завжди відлітає на суху гілку і там вибиває дзьобом шлюбну трель. Розміри дупла залежать від деревної породи і тривалості його використання. Звичайно глибина дупла не перевищує 25 см при діаметрі лотка 5 − 6 см. Гніздова камера не має підстилки. У кладці − до 6 яєць. Строки відкладання їх розтягнуті. Кладки з 5 − 6 яєць знаходили з 23 квітня по 16 травня. В околицях м. Кременця 15. IV 1957 р. було знайдено гніздо дятла з 6 яйцями. У червні − друга кладка. Висиджування продовжується не більше двох тижнів. У кінці травня − на початку червня спостерігаються опірені пташенята. Так, 4. VI 1972 р. у с. Лелехівці Львівської області С. В. Шевченко бачив 4 пташенят, які добре лазили по корі, але ще не літали. Льотні пташенята трапляються в першій половині червня. У мішаному лісі поблизу с. Лішні Тернопільської області гнізда дятлів розміщувались на відстані 120 − 200 м одне від одного. Особливо густо розташовувались гнізда в кварталах, де були старі дуби.

У живленні чітко виявлені сезонні аспекти. У зимовий період поїдає насіння сосен, смерек, дуба, ягоди горобини, плоди шипшини. Разом з тим знищує різних комах. У шлунках двох здобутих птахів у травні 1956 р. виявлено 5 довгоносиків, 3 короїди, 371 мурашку, 1 личинку жука. У двох шлунках дятлів, здобутих у травні 1955 р., виявлено 7 хрущів, 1 вусач, 16 мурашок. Навесні «кільцюють» берези і п'ють деревний сік. Зрідка на Поділлі трапляються «окільцьовані» .дятлом смереки. Восени поїдає мурашок, ягоди малини, ожини, живиться різними жуками, їх личинками, яйцями.

Дятел сірійський − Dendrocopos syriacus balcanicus Gengl. et Stres. Поширений у Закарпатській, Чернівецькій, Тернопільській, Львівській областях. В кінці 1950 р., як і кільчаста горлиця, почав поширювати свій ареал у північному напрямі. У 1947 р. виявлений в околицях м. Виноградового Закарпатської області (Страутман, 1951). 11. II 1948 р. (?), 6. II 1948 р. {$), 11. VII 1948 р. (?) здобуті у фруктових садах м. Хотина Чернівецької області. Два екземпляри :22. IX 1951 р. здобуто в с. Добровлянах Заліщицького району Тернопільської області. У фруктовому саду на околицях м. Борщова Тернопільської області 23. IV 1960 р. ми здобули самку цього виду. 26. XII 1960 р. ми спостерігали цей вид в с. Угрині Чортківського району Тернопільської області, а 29. VIII 1961 р. він здобутий в с. Баламутівці Заставнівського району Чернівецької області. З 1947 по 1961 рік ми констатуємо неухильне просування цього птаха з півдня на північ. Швидкість просування сірійського дятла невелика. У 1947 р. його зареєстровано у Виноградівському районі Закарпатської області, в 1948 р. − у Хотинському районі Чернівецької області, у 1951 р. − у Заліщицькому районі Тернопільської області. У північних районах Тернопільської області зареєстрований в 1967 р. (рис. 7). Для акліматизації популяції необхідно два-три роки, після чого вона просувається на північ на 200 − 300 км (приклад ступінчастої акліматизації). Сірійський дятел − птах осілий, про що свідчать факти його здобування на Поділлі в лютому 1948 р. і в грудні 1960 р., в січні 1969 р. і лютому 1972 р. у Львові, а також у зимові місяці на Закарпатті. Типове місце заселення − фруктові сади, парки, пришляхові насадження, де їх чисельність понад 10 особин на 1 км2. Період гніздування, строки і тривалість висиджування, поява пташенят та інші питання екології подаються у статтях І. В. Марисової (1965) та В. С. Талпоша (1968).

Рис. Розширення ареала сірійського дятла в 1947 − 1967 рр.

Живиться жорсткокрилими, мурашками, хрущами, насінням винограду, мигдалю (Закарпаття). У шлунку сірійського дятла, здобутого» на Поділлі (околиці м. Заліщики), виявлено п'ять личинок дротяників, личинки вусача, три личинки короїда, дев'ять гусениць яблуневої плодожерки, личинки і хітинові залишки невизначених комах. У шлунку другого птаха, здобутого там же, були личинки короїда, гусениці листовертки і залишки гусениць.

Дятел білоспинний − Dendrocopos leucotos carpathicus Buturlin. Для УРСР зазначений на основі здобутих дорослих птахів у передгір'ях на південних схилах Карпат (Закарпатська область) і на північних в селах Коростові, Плав'ї, м. Сколе Львівської області, у Чернавському і Чезарському лісах Чернівецької області. У своєму поширенні в основному пов'язаний з буковими та мішаними насадженнями. Трапляється протягом усього року. Ми здобували їх у грудні і лютому у верхній межі букового лісу в районі с. Квасів в Чорногорах. Живиться білоспинний дятел личинками вусачів, короїдів.

Дятел середній − Dendrocopos medius medius L.[3] Порівняно з великим строкатим дятлом трапляється рідко. Заселює головним чином листяні ліси. Здобутий нами 10. X 1964 р. у діброві поблизу с. Биндюа Львівської області. Вид осілий. Гніздовий період починається у травні. Живиться буковими горішками, насінням граба, липи, поїдає жужелиць, личинки пилоїдів, листоїдів, довгоносиків, короїдів тощо.

Дятел малий строкатий − Dendrocopos minor hortorum Brehm. Порівняно з іншими представниками роду Dendrocopus на заході України трапляється спорадично. Для Прикарпаття зазначений І. Ф. Андреєвим (1953) і О. М. Клітіним (1959), які встановили гніздування цього птаха в Шипотському і Чернавському лісах на Буковині (Чернівецька область). Цього птаха здобуто 18. VI 1960 р. у молодому сосняку на схилах г. Бони в м. Кременці Тернопільської області і 22. III 1967 р. (6, ad) у діброві урочища Тихур с. Олексіївки Волинської області. На Прикарпатті гніздяться на річкових долинах, влаштовуючи гнізда в дуплах фруктових дерев. Паруються в останній декаді квітня. У кінці червня пташенята ведуть самостійне життя. Живляться майже виключно комахами, яких збирають безпосередньо на корі дерев.

Крутиголовка − Iynx torquilla torquilla L. У літній період численна у всіх обстежених районах на заході УРСР. Заселює листяні та мішані ліси, тримається лісових галявин, парків, садів. До деякої міри може вважатись синантропним видом, про що свідчить факт її здобуття у вересні 1968 р. у Львові. Масове гніздування зареєстровано в районі с. Шипата Чернівецької області, у заплаві р. Ікви, поблизу с. Млинівців Тернопільської області, у лісі поблизу сіл Олексіївки, Грудків Волинської області. Влітку 1956 р. гнізда цих птахів зі свіжими яйцями виявлені в середині червня, а неопірених пташенят бачили в перших числах липня. У 1957 р. гніздо з 10 яйцями знайдено 5 травня (урочище Калинівка Кременецького району Тернопільської області). Пташенята у Пнівнівському лісництві Волинської області зазначені в червні 1968 р. Гніздовий період пов'язаний з погодними умовами року. У шлунках чотирьох крутиголовок, здобутих у червні 1956 р., виявлено 347 мурашок, 3 гусениці, павук. У шлунку птаха, здобутого 16. VI 1956 р. у заростях верб на березі р. Ікви (с. Млинівці) було 150 штук вербової попелиці.

Використана література:

1. Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу України. Видавництво Львівського університету. 1973, 257ст.





Реферат на тему: Ряди довгокрилі (Macrochires) та дятли (Рісаrіае) птахів Заходу України (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.