Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Рідкісні види флори нижньобузьких пісків та раритетний фонд півдня України (реферат)

Зміст

1. Раритетний фонд півдня України

2. Рідкісні види флори нижньобузьких пісків

Використана література

1. Раритетний фонд півдня України

Першочерговою умовою обґрунтування і розробки заходів охорони раритетних видів є інвентаризація всіх їх локалітетів та всебічне дослідження популяційної біології. Саме популяційні дослідження дозволяють з одного боку оцінити адаптаційний потенціал видів в конкретних умовах, а з іншого розкрити природні та антропогенні причини їх раритетності.

Популяційні дослідження ґрунтуються на висвітленні типового для даного виду рослин онтоморфогенезу, визначенні в ньому ознакіндикаторів певних стратегій. Морфологічні ознаки для організмів з відкритою ростовою системою це матриця стратегії і тактики їх популяцій. Одним з показників етологічної тенденції, що визнаний в сучасній методиці популяційних досліджень, є структури, яки обумовлюють для особини прояви дезинтеграції (її наявність чи відсутність, ступінь спеціалізації, строки прояву в онтогенезі).

Дезинтеграція це процес автономізації окремих частин особини, яка приводить до їх обособлення і самостійного існування, тобто повна морфологічна дезинтеграція означає вегетативне розмноження. Дана стаття базується на результатах оригінального аналізу дезинтеграції біля 40 рідкісних видів флори Півдня України. Матеріал зібраний на території Миколаївської, Херсонської та Одеської областей, але в основному в межах Кодимо-Єланецького Побужжя (КЄП).

В результаті польових досліджень та подальшого біоморфологічного аналізу модельних особин були виявлені представники усіх типів біоморф за характером дезинтеграції : моноцентричного, неявно поліцентричного, явнополіцентричного. Інтегрована група моноцентричного типу біоморф є переважаючою. В її межах модельні види групуються в залежності від прояву морфологічної дезинтеграції: біоморфи без проявами моноцентричної дезинтеграції, з частковою пізньою неспеціалізованою та з повною пізньою неспеціалізованою дезинтеграцією. Для Dianthus hypanicus, Gymnospermium odessanum, Atocion hypanicum та більшості особин Crocus reticulatus та Fritillaria ruthenica прояви морфологічної дезінтеграції не характерні. Часткова дезинтеграція проявляється у відносній автономізації та укоріненні окремих партикул Stachys angustifolia та Astragalus dasyanthus. Для групи видів, у особин яких на постгенеративному (Pulsatilla bohemica, Silene sytnikii) або генеративному (Adonis vernalis) етапі розвитку відбувається утворення автономних партикул (конструктивних, у розумінні Нухімовського Є.Л. ), характерна повна пізня неспеціалізована дезинтеграція. Спеціалізовані пагони розростання у видів другої та третьої груп не утворюються, тому дезинтеграція носить неспеціалізований характер. Вегетативне розмноження для видів перших двох груп не характерне або відбувається в обмеженій частині особин популяції виду, часто в умовах, що відповідають еколого-ценотичному оптимуму. Повна пізня неспеціалізована дезинтеграція партикул Pulsatilla bohemica та Silene sytnikii ідентифікується як субсенільна партикуляція, яка не супроводжується омолодженням нащадків.

Диференціація раритетного флорофонду КЄП на вказаних підставах вперше проведена на базі Національного науковоприродничого музею НАНУ. Здобуті дані є базою для коректування загальної созологічної стратегії, а також для визначення тактики конкретних закладів. Однак, останнє підбор оптимальних режимів охорони потребує постійного поглиблення знань про зовнішні морфологічні маркери як прояви типів поведінки. Сучасна тенденція дослідження дезинтеграції це виявлення модульності в структурі, а сутність концепції полягає в тому, що поряд з типовими модульними і унітарними організмами існують безліч таких, які поєднують ознаки модульної і унітарної організації. Підґрунтям названого напрямку біоморфологічного аналізу рослин є інтегрований матеріал динамічної фітоморфології характеристика фаз онтоморфогенезу (.

О.О.Нотов пропонує ураховувати в модульно-унітарних організмів прояв відкритого росту і модульної структури. Модульна структура та модульна організація співвідносяться як частина та ціле.

Унітарна ознака організму визначається відсутністю модульної структури на макроморфологічному рівні. З названих позицій раніше проведений аналіз онтоморфогенезів Gymnospermium оdessanum i Atocion hypanicum і визначені ознаки унітарності як прояви стабільності організації, а модульність структури як ознака адаптації до климаритму, що у сукупності з високою насінною продуктивністю та мірмікохорієй віднесено до ознак високого рівня спеціалізації.

Унітарними структурами названі гіпокотилярна бульба G. оdessanum та своєрідний каудекс малорічника A. hypanicum конодій. Обоє види мають моноцентричний тип біоморфи за характером дезинтеграції. Ознаки унітарності є структурними макроморфологічними маркерами моноцентричного типу біоморфи. Серед досліджених раритетних видів такий тип переважає. Крім названих органів унітарність структури обумовлюють певні генезисні типи кореневої системи: первинна алоризна, алогоморизна, каудекси-стеблекорені, моноподіальні цибулини та бульбоцибулини, вертикальні кореневища китецєкореневих життєвих форм. Як правило наявність ознак унітарності поєднується з низьким ступенем варіабельності онтогенезу та конкурентоспроможності.

Вегетативно нерухомі та малорухомі види раритетного флорофонду утворюють ізольовані: лінійні, локальні, диз'юнктивні, популяції. Таким чином всі підкреслені біоморфологічні та популяційні аспекти характеристик рідкісних видів рослин підлягають концептуальній позиції Симпсона (1948) Цвельова (2005) при характеристиці найбільш древніх таксонів сучасної флори як високо спеціалізованих. Визначена позиція обумовлює диференційоване ставлення до планування созологічних закладів відносно раритетного флорофонду, що інтегрує види з різною природою динамічності, ключові морфологічні показники якої можуть бути індикаторами для прогнозування прояву етологілогічної сутності.

2. Рідкісні види флори нижньобузьких пісків

Рослинний світ України − багатий та різноманітний. Він характеризується певним флористичним складом і структурою рослинного покриву. На сьогодні особливо актуальною є проблема охорони рідкісних та зникаючих видів рослин. Дедалі більший антропогенний вплив (осушення й розорення територій, вирубування лісів, надмірне випасання та рекреаційне навантаження) призводить до значного порушення природних фітоценозів, збіднення їхнього флористичного складу, зникнення або скорочення багатьох популяцій рідкісних видів рослин.

Тому проблема збереження рослинного світу стала надзвичайно актуальною, життєво важливою. Наукове узагальнення інформації в галузі охорони популяцій окремих видів рослин і грибів відображається в червоних книгах − Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів, Європейського червоного списку тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі, а також окремих країн.

Дослідження проводилися на піщаних масивах у пониззях р. Південний Буг. Ці піщані степи, хоча й розташовані в смузі типчаково-ковилових степів, належать до псамофітного варіанта різнотравно-типчаково-ковилових степів, тобто північнішої смуги степової зони. А оскільки степова підзона різнотравно-типчаково-ковилових степів входить до складу степової зони, то вони, природно, належать до зонального типу рослинності. Псамофітні степи в Миколаївській області розташовані вздовж лівого берега р. Південний Буг та Бузького лиману південніше від м. Миколаєва (с. Галицинівка) та на північному заході від м. Миколаєва (с. Баловне, с. Піски, с. Зайве).

Згідно із фізико-географічним районуванням район досліджень піски Нижнього Побужжя розташований на південному заході Східноєвропейської рівнини. Територія досліджень лежить у двох фізико-географічних районах: Бузько-Дніпровському, Нижньобузько-Інгульському, які, у свою чергу, належать до Бузько-Дніпровської області. Ця область входить до Причорноморської південностепової провінції, яка є складовою частиною Степової зони, а остання, відповідно Помірного поясу.

Усього на досліджуваній території відмічено зростання 10 рідкісних видів рослин. Усі 10 видів охороняються на міжнародному, державному та регіональному рівнях. Із них чотири види Senecio borysthenica (DC.) Andrz., Tragopogon borysthenicus Artemcz., Alyssum savranicum Andrz., Cerastium schmalhausenii Pacz. занесено до Європейського червоного списку, п'ять Stipa borysthenica Klokov ex Procud., Betula borysthenica Klokov, Centaurea protomargaritacea Klokov. Anacamptis coriophora (L.) Rich. (=Orchis coriophora) та A. palustris (Jacq.) Rich. (=Orchis palustris) до Червоної книги України, один Iris halophilla Pall. до Червоного списку Миколаївської області. Поглиблене созологічне вивчення території дослідження дало змогу виявити кілька невеличких ділянок природної рослинності різного ступеня порушеності, що є осередками збереження і розселення видів природної флори, та на яких можна створити рослинні резервати. Ділянки, на яких зростають червонокнижні види рослин, необхідно взяти під охорону. Ми підготували відповідні матеріали для направлення їх до Держуправління екології в Миколаївській області.

На піщаних масивах південніше від с. Галицинівка Жовтневого р-ну, а також на пісках біля с. Зайве Новоодеського р-ну Миколаївської області знайдено популяції двох видів роду Anacamptis Rich.: A. coriophora та A. palustris. Anacamptis coriophora це європейсько-середземнеморсько-малоазійський вид, який перебуває на північній межі свого ареалу. Вид занесений до Червоної книги України, має ІІІ категорію охорони.

У пониззі Дніпра на Олешківських пісках та на узбережжі Чорного моря, на косах та островах вид трапляється спорадично, часом у місцезростаннях представлений значною кількістю особин. У пониззі Південного Бугу зростає на пісках південніше від с. Галицинівка Жовтневого р-ну. A. coriophora є найбільш ксерофільним видом, порівняно з іншими видами роду Anacamptis. Зростає він тут в угрупованнях із домінуванням Carex colchica J.Gay, Calamagrostis epigeios (L.) Roth, Poa compressa L. та ін.

Anacamptis palustris зростає в безпосередній близькості від попереднього виду, але в більш знижених місцях, в яких довше зберігається волога. Він європейсько-середземнеморсько-передньоазійський вид, розміщений на дослідженій території на північній межі ареалу. Як і A. coriophora, вид занесений до Червоної книги України, має ІІІ категорію охорони. На Галицинівській арені спостерігається цікава закономірність у поширенні цих двох видів. Їхні популяції перебувають у безпосередній близькості одна від одної біля знижень на пісках. Але кількість особин у популяції A. palustris майже в п'ять разів вища, ніж A. coriophora (44 9 відповідно). Тільки на одній із ділянок (площа якої 48 м.), що розташована значно вище (на 0,5–1,0 м) від дна знижень, і на якій переважає типова псамофітна рослинність, з орхідних зростає лише один вид A. coriophora (близько 10 особин на 1 м.). Також знайдено тут A. coriophora f. alba (на 1 м. зростає 2−3 особини). На відміну від попередньої ділянки, на цій ділянці відсутній A. palustris, проте зростають такі рідкісні види, як Alyssum savranicum, Cerastium schmalhauseni, Iris halophilla.

A. palustris також знайдено на території піщаного масиву біля с. Зайве Новоодеського р-ну. Ґрунти тут дещо багатші, супіщані. Ділянка, на якій зростає A. palustris, розміщена біля болота з купинами Carex sp. та заростями Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud., на ній у травостої переважають мезофільні рослини представники лучно-болотного різнотрав'я.

На цій ділянці трапляється ендемічний вид нижньобузьких та нижньодніпровських пісків − Betula borysthenica Klokov. Нині це єдине місцезростання B. borysthenica у пониззі Південного Бугу, оскільки всі інші, описані Й. К. Пачоським, на які посилаються всі науковці, знищені.

Види ряду Margaritaceae вузьколокальні ендеміки. Centaurea protomargaritacea росте на пісках лівого берега Бузького лиману поблизу с. Галицинове Жовтневого району та с. Зайве Новоодеського району Миколаївської області. Ця територія зараз дуже змінилася, значні масиви відкритих пісків нині зайняті посадками сосни та клена, які негативно вплинули на популяцію виду, а господарська діяльність людини остаточно знищила різноманіття рослинних угруповань із C. protomargaritacea.

Найкраще збереглися ділянки піщаного степу, де вид входить до складу фітоценозів із домінуванням Thymus pallasianus H. Braun (30–40 %) та Artemisia marschalliana Spreng (30–40 %). До них рясно домішуються C. Protomargaritacea, а також Alyssum savranicum й Chamaecytisus borysthenicus.

Постійними компонентами таких угруповань є Helichrysum corymbiforme Opperm. Ex Katina, Jurinea paczoskiana Iljin, Carex colchica J. Gay, Plantago scabra Moench, Scabiosa ucrainica L., Rumex fascilobus Klok.. Невеликі фрагменти піщаного степу з участю C. protomargaritacea збереглися також на галявинах соснових насаджень, на узбіччях доріг, але вони розрізнені і перебувають під загрозою швидкого зникнення.

На підставі досліджень флори рідкісних видів рослин нижньобузьких пісків підготовлено наукове обґрунтування необхідності створення об'єкта природно-заповідного фонду для їх охорони, а саме ботанічного заказника місцевого значення "Нижньобузькі піски”. Відповідні матеріали ми направили до Держуправління Міністерства екології та природних ресурсів України в Миколаївській області.

Використана література:

1. Литвиненко О. І., Щербакова О. Ф. Моноцентричність біоморфи як етологічний чинник рослин раритетного фонду півдня України / Природничий альманах c.166-172

2. Сягровець І. П. Рідкісні види флори нижньобузьких пісків / Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки РОЗДІЛ ІV. Ботаніка. 15, 2008 с.147-149





Реферат на тему: Рідкісні види флори нижньобузьких пісків та раритетний фонд півдня України (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.