Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Риби та круглороті Західної України. Характеристика видового складу (стаття)

У західних областях УРСР тепер налічується 53 види круглоротих і риб (табл. 1). Видовий склад іхтіофауни Закарпаття і Прикарпаття має деякі відмінності. З табл. 2 бачимо відміни в складі іхтіофауни басейну Дністра, з одного боку, Прута, Серета і Тиси − з другого. Такі види, як угорська мінога, андруга, чехоня карликовий сомик, поширені в басейні Тиси, до цього часу не траплялись у ріках басейну Дністра. Українська мінога, вирезуб, вівсянка, носар, бичок-бабка, триголкова колюшка, які зареєстровані в Дністрі, поки що не виявлені в басейні Тиси. Схожість іхтіофауни басейнів Пруту, Серету (Прикарпаття) і Тиси (Закарпаття), визначається специфікою геологічних процесів протягом антропогену. Всі ці басейни раніш були пов’язані між собою не лише в нижній течії при впаданні в Дунай, а й у своїх верхів’ях. Цей зв’язок створював умови для поширення видів риб дунайського комплексу. Осідання закарпатської западини привело до того, що річкова система Закарпаття була перетята р. Тисою, внаслідок чого утворились розірвані ареали риб Закарпаття і Прикарпаття, і їх фауністичні угруповання набули специфічного характеру. Відмінність іхтіофауни і Серета, і Прута, за Д. І. Шнаревичем, зумовлена вюрмським перехватом р. Черемош і поступовим обміленням р. Серет. Спільність фауністичних елементів Дністра, Південного Бугу, Дніпра (у цих ріках трапляється вирезуб, дніпровська марена, дніпровський підуст, носар та ін.) пояснюється з’єднанням цих басейнів у доантропогеновий період. Наявність спільних ендеміків басейнів Пруту і Дністра зумовлена перехватами деяких карпатських приток Пруту р. Дністер. До перехвату пра-Бистриці в її річкову систему проникли деякі дунайські форми риб.

ТАБЛИЦЯ 1

Видовий склад круглоротих та риб заходу України

Види

Прикарпаття

Закарпаття

Полісся

Басейн Прута

Басейн Дністра

Басейн Тиси

Волинські озера

Шнаревич, 1959

Новицький, 1882, 1889

Опалатенко, 1966

Колюшев, 1959

Маркевич, Короткий. 1954

Мінога українська

+

+

+

?

Мінога угорська

?

+

Севрюга

+

Білуга

+

Стерлядь

+

+

+

Форель струмкова

+

+

+

+

Форель райдужна

+

+

+

Лосось дунайський

+

+

Сиг чудський

+

Сиг-лудога

+

Рипус ладозький

+

Харіус

+

+

+

Умбра

+

+

Щука

+

+

+

+

+

Плітка

+

+

+

+

+

Вирезуб

+

+

Єлець звичайний

+

+

+

+

Головень

+

+

+

+

+

В’язь

+

+

+

+

+

Андруга

+

Гольян звичайний

+

+

+

+

+

Краснопірка

+

+

+

+

+

Білизна

+

+

+

+

?

Вівсянка

+

+

+

Лин

+

+

+

+

+

Підуст звичайний

+

+

+

+

Підуст дніпровський

+

Пічкур звичайний

+

+

+

+

+

Пічкур дністровський *

?

Пічкур довговусий дністр.

+

+

+

Марена звичайна *

+

+

+

+

Марена дніпровська

+

Марена балканська

+

+

+

Верховодка

+

+

+

+

+

Бистрянка звичайна

+

+

+

+

Густера

+

+

+

+

+

Лящ

+

+

+

+

+

Кляпець

+

+

+

?

Рибець

+

+

+

+

?

Чехоня

+

+

?

Гірчак

+

+

+

+

+

Карась золотий

+

+

+

+

+

Карась сріблястий

+

+

+

?

Короп

+

+

+

+

Голець

+

+

+

+

?

Щиповка звичайна

+

+

+

+

+

Щиповка гірська

+

+

+

В’юн

+

+

+

+

+

Сом

+

+

+

+

+

Карликовий сомик

+

+

Вугор річковий

+

+

+

Миньок

+

+

+

+

+

Колючка мала

+

Колючка триголкова

+

+

+

Судак

+

+

+

Окунь

+

+

+

+

+

Чоп

+

+

+

Чоп малин

+

+

йорж

+

+

+

+

+

йорж смугастий

+

+

Носар

+

+

Бичок-кругляк

+

Бичок-ротань

+

Бичок-головень

+

Бичок-бабка

+

+

+

Бичок

+

Бабець барвистоногий

+

+

+

+

Бабець-головач

+

+

+

+

*Зазначається на підставі А. С. Вайнштейна (1958).

ТАБЛИЦЯ 2

Розподіл круглоротих та риб у водоймах заходу України

(за І. Д. Шнаревичем, 1965)

Систематичний склад

Басейн Дністра

Басейн Дунаю

по басейну

верхня та середня течія

по басейну

верхня та середня течія

Тиса

Прут

Серет

Усього видів та різновидностей

77

49

75

54

50

47

33

Те саме, властиве лише даному басейну

9

11

4

Те саме, %

18,3

20,3

8,0

Після перехвату Бистриці Дністром ці види набули значного поширення по всьому басейні Дністра. Наявність розірваних ареалів не лише ендемічних |видів (дунайський лосось, балканська марена, малий чоп та ін.), але й ендемічних різновидів (карпатський пічкур, дунайський довговусий пічкур, звичайний підуст та ін.) підтверджує думки геоморфологів про існування стародавньої Ясиня-Черемоської поздовжньої долини, в яку врізались верхів’я пра-Тиси, пра-Пруту і пра-Черемошу.

Періодичний зв’язок річкових систем у постпліоцені сприяв проникненню в Карпати комплексу євразійських холоднолюбних риб (дунайський лосось, харіус, гольян), що мають тепер європейсько-сибірський розрив ареалу, а також елементів балтійського комплексу (миньок). У річкових басейнах Карпат почали виявлятися фауністичні відмінності, що відбивають сучасну специфіку іхтіофауни порівнюваних річкових басейнів Закарпаття і Прикарпаття.

Отже, розвиток систем річкових перехватів протягом антропогену є завершальним етапом у формуванні сучасного вигляду іхтіофауни карпатських рік. Дальше перетворення цих річкових систем відбувалось під впливом антропогенних факторів.

З риб водойм заходу України найчисленніші представники родин коропових та окуневих. На частку першої родини припадає близько 50% усіх видів місцевої іхтіофауни. Окуневі становлять близько 13,3%. У верхів’ях Дністра зареєстровано 47 видів цих риб, а у верхньому і середньому басейні − 49 видів і різновидностей (Опалатенко, 1966; Шнаревич, 1965). Такі види, як дунайський лосось, гірська щиповка, малий чоп, смугастий йорж, умбра трапляються в басейнах Тиси, Пруту і Серету − ріках дунайського басейну, але не помічені в басейні Дністра. У водоймах Закарпаття зазначено 48 постійних видів. Спорадично трапляється річковий вугор, якого І. І. Колюшев (1959) не включив до списків сучасної іхтіофауни Закарпатської області. Для річкових систем Тиси і Дністра спільних є 41 вид, відмінних − 12. Якщо врахувати, що Дністер і Тиса належать до однієї зоогеографічної категорії − дунайсько-кубанської ділянки чорноморської округи середземноморської підобласті Голарктики, − то відмінності ці досить значні (Берг, 1947).

Суттєва різниця є і в співвідношенні чисельності окремих видів. Так, густера, чехоня, рибець, що трапляються поодиноко в Закарпатті, досить поширені в Прикарпатті. Усі риби річкові, туводні. Прохідні, як правило, в досліджувані водойми не заходять. Швидка течія, кам’янисте, рідше піщане і вкрай рідко мулисте дно, бідність планктону і слабко розвинена водяна рослинність не лише визначили склад іхтіофауни, її розподіл, але й зумовили деякі біологічні і морфологічні особливості її представників. Тут поширені реофільні види, бентосоїдні або всеїдні, що відкладають ікру на кам’янистий або галечно-піщаний субстрат. На рослинність відкладають ікру лише близько 20% видів риб. Поширеною морфологічною особливістю, пов’язаною зі швидкістю течій карпатських річок, є поява у коропа, краснопірки, в’язя, верховодки, густери низькотілих форм − morpha elongata. У струмкової форелі і барвистоногого бабця, що водяться у верхів’ях річок, спостерігається більш окреслене і контрастне забарвлення луски порівняно з тими ж видами, але виявленими в нижній течії річок.

Опис деяких найбільш характерних видів західноукраїнської іхтіофауни зроблено за системою Л. С. Берга в плані сучасних зоологічних досліджень.

Ряд міноги − Petromyzontes

Мінога українська − Lampetra mariae Berg. Трапляється у Дніпрі, Дністрі, Південному Бузі, Північному Дінці та Пруті (Маркевич, Короткий, 1954). Ряд авторів фіксують цей вид у верхів’ях басейну Дністра. П. П. Балабай (1952), Л. К Опалатенко (1967) не виявили міног. 12 вересня 1960 р. на піщаній косі р. Ікви поблизу с. Сапанова Кременецького району Тернопільської області ми здобули міногу. Вона змієподібно пересувалась по вологому піску від течії ріки. Довжина міноги − 187 мм. За свідченням місцевих рибаків, українських міног у р. Ікві є досить багато і концентруються вони на мілководді, зариваючись глибоко в мул. Тут розрізняють міног трьох забарвлень: бурого, ясного та червоного. Українські міноги є в Ікві. У р. Горині та її притоках цих круглоротих ми не виявили.

Мінога угорська − Lampetra danfordi Regan. Трапляється майже на всьому протязі гірських рік і в багатьох струмках Закарпатської областіТереблі, Турї, Ужі, Латориці, Боржаві. Середня довжина − 211 мм. Нападає на «сонну» форель, марену, головня (Власова, 1956). Нерест − у кінці березня − квітні, плодючість 2 − 4 тис. ікринок. Перетворення личинки у дорослу особину закінчується перед нерестом. Тривалість життя приблизно 3 − 5 років. Практичного значення не має. Зрідка використовується як принада.

Ряд кістковохрящові − Chondrosteoidei

Стерлядь − Acipenser ruthenus L. Зрідка трапляється у Дністрі. Тисі, Ужі. Заселює глибоководні ділянки рік з дрібногалечним, піщаним або глинистим дном. Нерест − у травні − червні. Ікра відкладається на гальку, кількість 10 тис. Абсолютна довжина чотирьох виловлених у Тисі екземплярів у віці семи-восьми років дорівнювала 478 мм. Коло с. Ворочова Закарпатської області у грудні 1953 р. спіймана стерлядь вагою 400 г. У Дністрі в межах Чернівецької області часом виловлюють екземпляри вагою 1,5 кг. Живе до 15 − 20 років. У річках Закарпаття ця риба живиться личинками комах.

Ряд кісткові − Teleostei

Форель струмкова − Salmo trutta morpha fario L. Поширена у верхів’ях багатьох карпатських рік (Стрий, Опір, Лімниця, Свіча, Бистриця, Боржава, Ріка, Латориця, Уж, Чорна і Біла Тиси, Серет, Прут, Путила, Черемош та ін.). Росте інтенсивно, особливо в перші два роки життя, коли досягає відповідно 70 і 140 мм. У поживі добре виявлені сезонні аспекти. У літній і осінній періоди основу її корму становлять комахи та їхні личинки: поденки, веснянки, ручейники, жуки, а також бокоплави. З пониженням чисельності комах домінують водні безхребетні. Пізньої осені і взимку в раціоні переважає смітна риба (гольян, щиповка та ін.). Нерест відбувається в жовтні − листопаді при температурі води 7,5° і вмісті кисню до 12 мг/л. Абсолютна плодючість самок при довжині 300 мм (у межах 230 − 595 ікринок) в середньому − близько 400. В річках Закарпаття струмкова форель стає статево зрілою на 3 − 4 році життя. Сезонні міграції даного виду чітко виявлені і залежать від коливання чисельності фонових бентальних та планктонних організмів, які є основними у живленні форелі. У весняно-літній період вона тримається ділянок річок та потоків на висоті 800 − 1100 м над рівнем моря, а в осінньо-зимовий час мігрує у передгірські ділянки.

Форель райдужна − Salmo irideus Gibbons. Трапляється у гірських ріках Українських Карпат разом з попереднім видом. Об’єкт штучного розведення. Трирічники довжиною 170 − 200 мм, чотирирічники − 250 − 270 мм. Живиться гіллястоногими і веслоногими рачками. Нерест − у травні. Абсолютна плодючість самок-чотирирічників − 822 ікринки. У ріках нечисленна. Порівняно з струмковою фореллю більш витривала до змін температурного та кисневого режимів водойми. Може жити у воді при температурі 30° С.

Лосось дунайський, або головатиця − Hucho hucho L. Реліктовий вид гірських річок Карпат, поширений у басейнах Тиси та Пруту. Лососі концентруються у місцях зі швидкою течією та кам’янистим дном. Нереститься в час весняної повені (квітень − травень). Статева зрілість настає на четвертий-п’ятий рік. Плодючість самок зростає з віком. У десятирічних самок кількість ікринок досягала 11 716. Живляться дрібною смітною рибою. Чисельність лосося − дві − вісім особин на 1 км річки (Шнаревич, 1959).

Харіус − Thymallus thymallus L. Поширений у верхній течії Тиси, Ріки, Латориці, Стрия, Лімниці та інших гірських рік. Спектр поживи надзвичайно різноманітний. Росте інтенсивно, досягаючи в перші три роки послідовно 60, 160, 230 мм. Самки нерестяться на третьому році. Нерест − кінець квітня, травень при температурі води 4,9 − 6°. Середня плодючість − 2550 ікринок.

Умбра − Umbra krameri Walbaum. Зареєстрована в Пруті, ріках Закарпатської області. Живе разом з в’юнами, карасями, гірчаками, плітками, тримається невеликих ям з роголистом, очеретом та іншими макрогідрофільними рослинами. Трирічники досягають довжини 50 − 80 − 90 мм і ваги 5 − 12 г. Живиться комахами та їх личинками, дрібними рачками, можливо, мальками риб. Розмножується на другий рік життя. Плодючість самок залежить від віку, розмірів і умов існування. Ікрометання − в травні. Кожна самка метає від 100 до 2707 ікринок.

Щука − Esox lucius L. Звичайна у річках Закарпаття, Прикарпаття, Волинського Полісся, Поділля. Заселює озера, ставки. У гірські ділянки карпатських річок не заходить, максимальне вертикальне поширення − 400 − 450 м над рівнем моря. В межах Прикарпаття найчисленніша у Сереті, що пояснюється наявністю в цій річці глибоких ям з повільною течією − улюблених місць перебування щук. Ще більше цих риб у річках Стирі, Случі, Горині та волинських озерах. Росте рівномірно, досягаючи у трирічному віці довжини 280 мм. На шостому році розміри щук перевищують 500 мм. Живиться дрібною смітною рибою, інколи іншими хребетними. Нерест − з середини березня по квітень при температурі води 4 − 7°С. Середня плодючість − 14 340 ікринок. Статева зрілість у щук Заболотівських озер наступає в кінці другого року життя при лінійній довжині самців 200 мм, самок − 240 мм.

Плітка − Rutilus rutilus L. Найчастіше трапляється в озерах і старицях. За складом поживи − рослиноїдна. Росте повільно. У чотирирічному віці досягає 145 − 168 мм довжини і ваги 72 − 82 г. Нерест − у травні при температурі води 9 − 11°. Нереститься на мілководді. Середня плодючість − 17 500 ікринок. Статева зрілість наступає у віці З − 4 років. Наприкінці третього року життя статевозрілі особини становили 58,75%, а четвертого − 97,6% (Мальчевська, 1960). Важлива як об’єкт живлення хижих риб (щуки, судака та ін.).

Вирезуб − Rutilus frisii Nordmann. Трапляється у Дністрі і його притоках, але скрізь нечисленний. Живиться молюсками, планктоном. Нерест − наприкінці квітня − у травні. Самка з Дністра довжиною 450 мм мала 83 160 ікринок. У вересні − жовтні спостерігається міграція у пониззя річок. Влітку тримається зграйками по глибоких ямах.

Головень − Leuciscus cephalus L. Один з численних видів риб, який трапляється в усіх ріках за винятком їх верхів’їв. Тримається у місцях з кам’янистим, піщаним і мулистим дном. Влітку вдень ховається під стрімкими берегами в норах, під камінням, серед потонулих корчів. Часто збирається у зграйки по п’ять − десять особин. Великі екземпляри плавають поодинці. Спектр живлення різноманітний. Нерест − від середини травня до кінця червня при температурі води 17,9°, плодючість − 26 400 ікринок.

Андруга − Leuciscus agassizi Heckel. Здобута у верхів’ях р. Боржави поблизу сіл Керецьки і Березники, у ріках Шапурці (с. Кобилецька Поляна), Тересві і Ріці (с. Сойма). Абсолютна довжина тіла трирічників − 142 − 178 мм, середня вага − 35,9 г. Заселює місця з слабою течією здебільшого поблизу гребель, млинів, серед каміння. Тримається зграйками по 10 − 25 особин. В уловах риб на річках Тересві та Ріці андруга становить 20 − 30% від загального вилову. Серед популяції переважають самки (70% складу стада). Самки важать більше, ніж самці. Андруги старші п’яти років не виявлені. Живиться черв’яками і комахами. Плодючість − 1800 − 2400 ікринок.

Білизна − Aspius aspius L. Поширена в середній течії Дністра і Пруту, а також по р. Ужі. По Пруту поширюється у передгірські ділянки Черемошу. У Пруті виловлюють трирічників вагою 350 г, рідше трапляються екземпляри вагою до 6 кг. Живиться дрібною смітною рибою. Нерест − на початку березня − у квітні. У здобутих самок було 5883 − 148 864 ікринок, однорічники досягають довжини 37 мм.

Лин − Tinca tinca L. Зареєстрований в усіх старицях, озерах, ставах і ріках зі спокійною течією (Волинське Полісся). Заселяє стариці Дністра (с. Нижнів), Пруту, Серету, Черемошу, Тиси, Латориці. Трапляється у Шандирянських озерах на Буковині. Трирічники досягають довжини 124 мм. У перші чотири роки приріст становить 40 − 50 мм. К. К. Власова (1956) засвідчує, що в кишечнику здобутих екземплярів були водорості і залишки рака (Astracus sp.). Нерест − у червні − липні при температурі води 20 − 29°. У самок довжиною 164 − 254 мм абсолютна плодючість становить 59 080 (13 690 − 127 840) ікринок.

Підуст звичайний − Chondrostoma nasus L. Поширений у Дністрі і його правих притоках, передгірських ділянках Пруту і Серету та у середній течії рік Закарпатської рівнини. Росте інтенсивно, досягаючи в чотирирічному віці 207 мм. Вага − 300 − 400 г. Розміри і вага закарпатської популяції показані в табл. 1. Живиться водоростями. Нерест − наприкінці березня − на початку квітня при температурі води 10°. Абсолютна плодючість самок довжиною 224 − 320 мм становить 4427 − 22470 ікринок. Статева зрілість настає в чотирирічному віці. Тримається ділянок річок, де глибокі ями чергуються з плиткими кам’янистими перекатами, піщаними мілинами. Кількість підуста мало змінюється в залежності від пори року, але буває не однакова в різні роки. У рівнинній ділянці Дністра багаторічними спостереженнями встановлено поступове збільшення кількості підуста при просуванні по річці згори вниз максимальний процент підуста в уловах біля м. Миколаєва в середньому становить 60 − 70 за вагою і 40 − 45 за кількістю, а в районі м. Ходорова − 80 − 85 за вагою і 85 − 90 за кількістю.

ТАБЛИЦЯ 1

Вік, розміри та вага підуста (за К. К. Власовою, 1956)

Річки

Час відлову

Кількість

Вік

Довжина, мм2

Вага, г

♂♂

♀♀

тіла з хвостом

тіла

Уж

І−1950

2

2+

155

120

51,0

Уж

VI−1951

12

2+

158

146

70,3

Уж

VI−1951

5

3+

208

182

152,0

Боржава

X−1952

10

1+

151−174

130−155

13−47,5

Латориця

VII−1953

9

2

2+

185

162

102,1

Марена звичайна, або усач − Barbus barbus L.[1] По Черемошу і Пруту заходить у гірські притоки. У Дністрі, Стрию, Лімниці та інших ріках Прикарпаття трапляється всюди. У Паннонській рівнині виявлена в середній течії Ужа, Латориці, Боржаві. Заселяє ділянки рік зі швидкою течією і кам’янистим дном. Мальки двомісячного віку досягають 1,3 г при довжині тіла 67 мм. Однорічники мають вагу 53,9 г при довжині 160 мм, дворічники − відповідно 229 г і 290 мм. Визначення віку по лусці (Опалатенко, 1966) дозволило встановити, що самці і самки ростуть рівномірно до чотирьох років, і в цьому віці марена досягає в середньому 230 мм довжини при вазі 180 − 190 г. Далі самки ростуть швидше і робляться більшими від самців того ж віку. Отже, вага самок починає перебільшувати вагу одновікових самців тим сильніше, чим старша риба. Наприклад, середня вага чотирьохрічних самців і самок досягає 179,5 і 185,5 г; п’ятирічних − відповідно 221,3 і 284,7 г; шестирічних − 278,0 і 460,0 г; семирічних − 408,3 і 643,0 г. Різниця статей у вазі пов’язана зі значним збільшенням маси статевих продуктів у самок. Найінтенсивніше марена росте на четвертому році життя, після чого ріст поступово уповільнюється. У Чернівецькій області в Пруті виловлюють екземпляри вагою 500 − 800 г, рідко до 3 кг (Шнаревич, 1959). Живиться донними безхребетними (бокоплави), личинками комах (Chironomidae), молюсками (Bithynia, Lithoglyphus, Pisidium, Sphaenum), дощовими черв’яками; молодь − фітопланктоном. Період нересту − з травня по серпень. Ікрометання відбувається на піщаних і дрібнокам’янистих перекатах при температурі води 10 − 12°С. Самка відкладає від 9000 до 72000 ікринок. Статева зрілість настає у чотирирічному віці (Вайнштейн, 1958; Опалатенко, 1967).

Марена балканська − Barbus meridionalis petenyi Heckel. У Закарпатській області трапляється у ріках Бистрій, Тересві, Шопурці. У р. Сереті заселяє верхів’я від с. Бергомету. Звичайна у верхній течії Пруту, Черемошу. Місцями зрідка спостерігається зі звичайною мареною. Зимове скупчення цих риб пов’язане з глибоководними ділянками рік Черемошу і Пруту. Здобуті дворічники в р. Бистрій мали абсолютну довжину 125 − 155 мм, вагу − 29 − 55 г, а трирічники з р. Тересви − відповідно 109 − 193 мм і 30,6 г. Ікрометання відбувається у травні − червні на мілководних ділянках річок.

Лящ − Abramis brama L. Трапляється у нижній течії гірських рік і заплавних водоймах Латориці, Боржави, Тиси, Серету, Пруту, Дністра, Случі, Горині, у Шацьких та інших озерах Волинського Полісся. Найбільш інтенсивний ріст на другому − четвертому році життя (табл. 2), коли приріст досягає 60 − 80 мм. Трирічники виростають до 190 мм, чотирирічники − до 250 мм. Живиться водоростями та іншою рослинною їжею. Ікрометання − з кінця квітня по червень при температурі води 13 − 16°. Плодючість самок довжиною 320 − 340 мм на третій − четвертій стадії розвитку становить 205 630 − 27 950 ікринок (Опалатенко, 1968).

ТАБЛИЦЯ 2

Темпи росту ляща у верхів’ях Дністра та приріст довжини, мм

(за Л. К. Опалатенко, 1968)

Вік (у роках)

Середня довжина

Межі довжини

Середній приріст

Межі приросту

1

42

25 − 64

42

25 − 64

2

107

78 − 156

66

40 − 117

3

194

153 − 233

83

41 − 123

4

270

241 − 310

66

22 − 124

5

333

292 − 377

47

10 − 76

Рибець − Vimba vimba vimba natio carinata Pallas. Зареєстрований у ріках Ужі, Латориці, Ріці, Сереті, Пруту, Дністрі. Збільшення чисельності рибця у ріках Чернівецької області відбувається в період нерестової міграції (квітень). Ікрометання − у травні на кам’янистих перекатах. Після нересту популяція концентрується на глибоководних ділянках з кам’янистим або глинистим дном. Трирічники досягають довжини 200 − 250 мм, чотирирічники − 240 − 260 мм. У поживі домінують дрібні молюски, личинки тендипедід, водорості. Статева зрілість настає на третьому році. Плодючість − 10 325 − 56 240 ікринок, в середньому − 30 770.

Карась золотий − Carassius carassius L. Заселює рівнинні ділянки рік, стариці, озера, стави західних областей УРСР. Росте повільно. У трирічному віці у заплавних озерах р. Латориці досягає довжини 137 − 176 мм, ваги 60 − 123 г. Живиться донними тваринами і рослинами (водорості, вищі макрогідрофільні рослини). На озерах Тур і Піщане у Волинській області починає нереститися в останніх числах травня при температурі води 19,5° С, яка для цього виду є порогового (Мальчевська, 1960). Середня плодючість − 9400 ікринок.

Сом − Silurus glanis L. Водиться у нижній течії рік Тиси, Латориці, Пруту, Дністра (нечисленний), Горині, Ікви, Случа, Волинських озерах. У Латориці у вересні 1953 р. виловлено сома довжиною 420 см, вагою 300 кг. У тому ж році поблизу с. М. Гаєвці Закарпатської області спіймано чотири особини цієї риби, з яких одна важила 70 кг, а інші − 40 − 60 кг. Живиться рибою, комахами, молюсками, жабами, водоплавними птахами, півводними мишовидними гризунами. На р. Горині поблизу с. Висоцька Дубровицького району Ровенської області у шлунках здобутих у 1967 р. сомів були лише жуки-плавунці.

Карликовий сомик − Amiurus nebulosus Le Sueur. Заселює басейн Дунаю, Уж та інші ріки Закарпаття, а також озера Волинської області. В оз. Горіховому на Волині він витіснив усі види риб, крім щуки. Середня довжина − 140. мм, вага − 150 − 200 г. Живиться рослинами, п’явками, молюсками, комахами та їх личинками, дрібною рибою, ікрою. Нерест − у червні. Ікринок − 2000 − 3000, які відкладаються при температурі води 18° С. Статева зрілість настає у чотирирічному віці.

Вугор річковий − Anguilla anguilla L. У невеликій кількості трапляється на оз. Свитязь Волинської області, дуже рідко − у ріках лівобережжя верхнього басейну Дністра. Здобуті в озерах Волині екземпляри досягають 500 − 700 мм довжини. Статева зрілість настає пізно (9 − 11-й рік життя). Нереститься у Карібському морі. Живиться безхребетними, дрібною рибою, жабами.

Миньок − Lota lota L. Поширений у додатковій системі Дністра (ріки Верещиця, Кривуля, Орява), в Ужі, Ріці, гірських ділянках Пруту, Черемоша, Серету. Розміри екземплярів з р. Ужа: однорічники − довжина 210 мм, вага 60 г; дворічники − довжина 258 − 265 мм, вага 180 − 200 г. Живиться вівсянками, бистрянками, пічкурями, личинками комах. Нерест у Закарпатті − у листопаді − грудні. Дуже плодючий: самка з Дністра довжиною 280 мм мала 140 160 ікринок.

Окунь − Регса fluviatilis L. Численний по заплавних водоймах заходу УРСР, особливо в озерах Волинської області. Дворічники досягають 120 − 135 мм, вага − 15 г. Зрідка у р. Пруту здобувають особини вагою 150 − 200 г (Шнаревич, 1959). Спектр поживи різноманітний: смітна риба (бички, бистрянки, вівсянки), молюски, личинки комах, п’явки. Нерест у Заболотівських озерах Волинської області відбувається у квітні при температурі води 7,5 °С, але масове ікрометання настає при температурі 8 − 9° С. У басейні Дністра самки відкладають у середньому 26 600 ікринок. Окуні Заболотівських озер досягають статевої зрілості частково на другий, а переважно − на третій і четвертий роки життя.

Чоп великий − Aspro zingel L. Поширений у Дністрі і його гірських притоках, річках Ужі, Тисі. Ріст досить прискорений. Трирічники досягають довжини 183 мм, чотирирічники − 203 мм, шестирічники − 272 мм (див. табл. 3). Вага − 180 − 200 г. Живиться мальками риб і безхребетними (личинки поденок). Нерест − у травні, можливо, квітні. Плодючість невисока; у восьми самок довжиною 192 − 292 мм, здобутих у дністровських верхів’ях, вона коливалась у межах 2360 − 9590. В середньому − 5550 ікринок.

ТАБЛИЦЯ 3

Темпи росту чопа у верхів’ях Дністра (за Л. К. Опалатенко, 1967)

Вік (у роках)

Довжина тіла, мм

Кількість риб

Вік (у роках)

Довжина тіла, мм

Кількість риб

1

66

30

4

194

18

2

115

30

5

238

8

3

161

27

6

272

1

Джерело: Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу України. В-во Львівського ун-ту. 1973, 257ст.






Реферат на тему: Риби та круглороті Західної України. Характеристика видового складу (стаття)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.