Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Результати дослідження рослинного покриву болотних і водних екосистем Карпат

Результати проведених досліджень рослинного покриву болотних і водних екосистем суттєво розширили уяву про різноманітність рослинності цих типів в регіоні досліджень і засвідчили порівняно значну різноманітність флористичного складу та її синтаксономічної структури завдяки виявленню синтаксонів, раніше невідомих для території Закарпаття, дозволили виявити специфіку боліт і водойм у досліджуваному регіоні, напрямки сукцесійних змін, проаналізувати успішність втілення природо-охоронних концепцій і запропонувати флювіальну концепцію охорони природи, що побудована на особливостях басейнової екосистеми.

Природні болотні і водні фітоценози тепер є переважно лише залишками раніше широко представлених екосистем у досліджуваному регіоні, а тому є рідкісними, часто перебувають на межі зникнення і потребують охорони;

Флора досліджуваних типів організації рослинного покриву становить близько 90 % (620 видів) видового складу флори боліт і водойм України.

Специфіка боліт проявляється, зокрема, у наявності порівняно значної кількості надзвичайно рідкісних для Карпат боліт з домінуванням і участю європейських і середземноморських видів, які часто перебувають в Українських Карпатах на східній межі свого поширення, а тому приурочені переважно до південного мегасхилу Українських Карпат (Carex davalliana, Typha schuttlewortii, Сarex paniculata, C. buekii, С. distans, C. otrubae, C. umbrosa тощо)

Вища водна і прибережно-водна рослинність регіону становить близько 90 % синтаксономічної різноманітності України і характеризується наявністю значної кількості синтаксонів, рідкісних для території України, серед яких вагома частка реліктових.

Раритетна фракція болотної та вищої водної флори становить близько 11 % флори регіону (199 видів) і понад 35 % видів рослин, що потребують охорони на території Закарпаття. 8 видів рослин вважаються зниклими, оскільки не були виявлені за останні щонайменше 50 років. Виключно важливим показником унікальності і водночас вразливості рослинного покриву досліджуваних екосистем верхів'я басейну р. Тиси є те, що 57 % від усіх виявлених синтаксонів потребують охорони не лише у досліджуваному регіоні, але й у багатьох країнах Європи, а більшість з них належать до 13 типів європейських пріоритетних біотопів, яким необхідна охорона згідно з «Директивою 92/43 EEC».

Наші дослідження показали, що болотна рослинність, особливо оліготрофних боліт, за останні десятиріччя зазнала різких негативних змін і знаходиться на межі зникнення внаслідок трансформації її в лучну і лісову і це відображає загальні тенденції змін боліт гірських систем Європи.

Найбільш глибокі зміни гігро- і гідрофільної флори відбулися на низовині, оскільки з цього флористичного району з першої половини минулого століття зникло щонайменше 16 видів судинних рослин, приурочених до перезволожених екотопів (Ludwigia palustris, Buschia lateriflora, Potentilla palustris, Typha schuttleworthii, Carex pauciflora, C. limosa, C. appropinquata, Drosera rotundifolia, Utricularia bremii, Scirpus triqueter, Gladiolus palustris та інші).

За останні десятиріччя спостерігається тенденція до поширення видів, що тяжіють до засолених грунтів (Carex buekii, Typha laxmannii) і навпаки, зникнення видів, що не переносять підвищення вмісту солей у грунті.

На сучасному етапі розвитку природних умов процес переходу боліт до оліготрофної стадії утруднений на низовині та в нижніх поясах гір і порівняно краще виражений у високогір'ї.

Найбільш заболоченими районами Південного мегасхилу Українських Карпат є Чорногора, Свидовець, Східні Бескиди й низькі полонини, а також Марамороські Альпи.

Найбільш глибокі і широкомасштабні зміни болотної і водної рослиності у досліджуваному регіоні викликані антропогенними факторами. Динаміка болотної і водної рослинності має регресивний характер і проявляється у формуванні монодомінантних фітоценозів, зникненні окремих видів і угруповань. У зв'язку з запланованим гідробудівництвом з метою регулювання річкового стоку ці процеси будуть посилюватися.

За результатами аналізу літератури, найкращі умови для розвитку водної і болотної рослинності верхів'я басейну р. Тиса мали місце у ранньому польодовиковому періоді і були спричинені пануванням прохолодного і волого клімату, а також у зміною рельєфу низовини, яка перетворилася у сильно обводнену і заболочену територію внаслідок зміни напряму русла ріки.

Результати наших досліджень не узгоджуються з поширеним в літературі твердженням про те, що Східні Бескиди й низькі полонини є флористично найбіднішим районом з поміж інших флористичних районів Українських Карпат , оскільки тут виявлено низку дуже рідкісних для Українських Карпат видів (Carex davalliana, C. paniculata, Typha schuttleworthii тощо). Вони також дали підставу вважати, що рослинний покрив Вододільного хребта, який, за гіпотезою М.Г. Попова , є порівняно найдавнішим орографічним утворенням у межах Українських Карпат, має і може мати більш багатий флористичний склад видів, поширення яких пов'язане з минулими геологічними епохами. Серед них третинні релікти, які збереглися до цього часу в Українських Карпатах виключно на Вододільному хребті (Syrynga josikaea, Helodium blandovii, тощо). Певна подібність рослинного покриву Вододільного хребта і високогір'я Українських Карпат (Чорногора, Свидовець), на що звертав увагу ще Г.І. Козій і яка проявляється у переважанні дрібноосокових болотних фітоценозів у складі болотної рослинності, наявністю заростей високогірного Duschekia alnobetula (Ehrh.) Pouzar на висотах 700-850 м над р. м. на схилах Вододільного хребта, порівняно часте трапляння боліт з Carex paniculata, значна участь у складі лісової рослинності буково-ялицевих лісів, які вважаються більш холодостійким варіантом бучин у порівнянні з бучинами з домішкою листяних порід, дало підставу припустити, що Вододільний хребет, просунутий на схід у глиб континенту і захищений від впливу теплого континентального клімату двома хребтами, звільнився від льодовика пізніше, ніж Вулканічний та Полонинський. Тому окремі представники постгляціальної флори могли затриматися тут порівняно довше, ніж на інших невисоких хребтах чи їх частинах. Ці факти дуже важливі для з'ясування генезису флори та рослинності окремих гірських масивів, і, особливо хребтів, для кожного з яких, крім загальних, існували притаманні лише йому певні особливості орогенезу та ореофітизації, а тим самим і рослинності, формування якої нерозривно пов'язано з умовами існування.

Аналіз сучасного стану болотної і водної рослинності показав необхідність комплексного підходу до її охорони, що передбачає збереження та відновлення функціонального ядра рослинного покриву верхів'я басейну р. Тиси і передусім лісової рослинності.

Аналіз втілення природоохоронних концепцій на території Закарпаття показав, що процес деградації природних екосистем не сповільнився, а навпаки, посилився і це відобразилося, передусім, на стані і динаміці болотних і водних фітоценозів, які найбільшою мірою залежні від гідрологічного режиму річкового басейну. Болотна і водна рослинність є найбільш зміненою і деградованою серед інших типів рослинності досліджуваного регіону.

У зв"язку з загостренням проблеми водних ресурсів на планеті і особливо в Україні, до вищих класів созологічної цінності мають бути зараховані екосистеми, найважливіші за водорегуляційною та водоакумуляційною функціями, а класифікація екосистем, яка слугувала б науковою основою для розробки питань охорони природи, має будуватися як на типологічному, топологічному і хорологічному аспектах, так і на територіально-функціональному.

Необхідною умовою збереження і відновлення болотної і водної рослинності є відновлення функціонального ядра рослинного покриву верхів'я басейну р. Тиси в цілому. З цією метою запронована флювіальна концепція охорони рослинного покриву верхів'я басейну. Флювіальна концепція базується на особливостях басейнових систем, що відрізняються високою динамічністю і тісним зв'язком усіх складових річкового басейну. Суть флювіальної концепції полягає у відтворенні природного розвитку екосистем водотоків, водойм і боліт у верхів'ї басейну ріки, яке забезпечується відновленням гідрологічної функції рослинного покриву шляхом відтворення близького до природного співвідношення площ основних типів рослинності, вікової структури лісової рослинності в усіх рослинних поясах й особливо на низовині з метою відновлення її акумулятивної функції і відновлення колообігу вологи у межах природного комплексу «гори-низовина».

Втілення флювіальної концепції передбачає, по-перше, утворення чотирьох природоохоронних територій у верхів'ях басейнів найбільших приток р. Тиси, які до цього часу не були охоплені охороною: р. Латориці – Національний природний парк «Латорицький» (площа близько 14000 га), р. Боржави – Регіональний ландшафтний парк (далі РЛП) «Боржава» (площа близько 18000 га), р. Ріки – РЛП «Річанський» (площа близько 15000 га), р. Тересви –РЛП «Тересвянський» (площа 16000 га) (Рисунки 9-12); а по-друге, на Закарпатській низовині заліснення території навколо урочища Чорний мочар шляхом розширення оточуючих його лісових масивів та утворення смуги ренатуралізації ландшафтів у прикордонній зоні з сусідніми країнами. Це лише перші необхідні заходи для відновлення функціонального ядра рослинного покриву регіону.

Враховуючи територіально-функціональні особливості верхів'я басейну р.Тиси в Українських Карпатах, межі якого співпадають з адміністративними межами Закарпаття (лісистість території становить понад 50 %, у тому числі наявні ключові за площею пралісові екосистеми та значна біорізноманітність; приуроченість до цієї території основної частки водних ресурсів усього басейну (понад 62%), наявність найбагатших і найцінніших рекреаційних(бальнеологічних) ресурсів країни, наявність найгустішої гідромережі, зливовий режим гірських рік, його геополітичне розташування і у зв'язку з цим відповідальність за поводження з водними та іншими ресурсами перед сусідніми європейськими країнами, регіон має стати модельним у Європі для втілення концепції сталого розвитку і йому необхідно надати статусу «Територія собливого екологічного режиму»

Використана література: Фельбаба-Клушина Л.М. Рослинний покрив боліт і водойм верхів'я басейну р. Тиса (Українські Карпати) та флювіальна концепція його охорони.





Реферат на тему: Результати дослідження рослинного покриву болотних і водних екосистем Карпат


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.