Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Раритетні високогірські фітоценози Українських Карпат (реферат)

Синтаксон: формація сосни гірської Pineta mugi; асоціація Ріnus mugo-Empetrum nigrum-Polytrichum commune. Созологічна категорія 4.

Мотиви охорони: ценози знаходяться на крайній східній межі ареалу.

Поширення в регіоні: Покутсько-Буковинські Карпати: урочище Біла Кобила (землекористування колишнього колгоспу ім. Коцюбинського Верховинського р-ну Івано-Франківської обл.).

Екологічна приуроченість: на висотах 1400-1450 м н. р. м., на схилах різних експозицій крутизною 5-10°, на гірсько-лісовому підзолистому дуже скелетному супіщаному грунті та торф'янистих літосолях у смугах проходження пісковиків ямненської світи.

Ценотична будова та флористичне ядро: монодомінантні гірськососнові угруповання з поодинокою участю сосни кедрової європейської. В ярусі чагарників трапляються Sorbus aucuparia, Lonicera nigra, Sambucus racemosa. Флористичне ядро утворюють бореальні оліготрофні ацидофільні види: Vaccinium myrtillus (40%), Empetrum nigrum (10%), V.vitis-idaea. Суцільний моховий покрив утворюють Dicranum scoparium, Polytrichum formosum, P. commune, Pleurozium schreberi, а також лишайники з родів Cladonia й Cetraria.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: лісові пожежі, які знищили значні площі гірськососняків у Покутсько-Буковинських Карпатах.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, водоохоронне та фунтозахисне.

Заходи охорони: не охороняються; необхідно створити резерват.

Ступінь загрози зникнення І.

Синтаксон: формація сосни гірської Pineta mugi; варіант асоціації Pinus mugo Sphagnum quinquefarium + Linnaea borealis.

Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: єдиний в Українських Карпатах локалітет угруповання з домінуванням у наземному покриві реліктового аркто-бореального виду ліннеї північної, що занесена до "Червоної книги України".

Поширення в регіоні: угруповання збереглося лише в одному важкодоступному місці біля підніжжя г. Пожижевської (1435-1440 м н. р. м.) на кам'янистому схилі 10-20° стінці льодовикового кару.

Ценотична будова та флористичне ядро: фітоценоз двоярусний; гірська сосна, яка досягає висоти 3-х метрів, утворює густі, майже непрохідні зарості. У наземному вкритті панують ліннея та сфагни, які утворюють суцільний моховий килим Sphagnum quinquefarium і S. girgensohnii з незначною участю Polytrichum strictum, Hylocomium splendens, Pleurozium schreberi. Поодинокими особинами трапляються трав'яні види: Lycopodium annotinum, Calamagrostis villosa, Juncus trifidus, Oxalis acetosella, Homogyne alpina, Soldanella montana, Festuca rubra, а також окремі кущики Vaccinium myrtillus, V. vitis-idaea.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: відсутні; угруповання ценотично стабільне, не зазнає змін.

Наукове та народногосподарське значення: цінний у фітоісторичному та ботаніко-географічному відношенні об'єкт, виконує ґрунтозахисну функцію.

Заходи охорони: охороняється в абсолютно заповідній зоні Говерлянського лісництва Карпатського НПП.

Ступінь загрози зникнення У.

Синтаксон: формація сосни гірської Pineta mugi;

асоціація Pinus mugo Rumex carpaticus. Созологічна категорія 4.

Мотиви охорони: ендемічна східнокарпатська асоціація.

Поширення в регіоні: трапляється в Чорногорі (г. Данчер) і Чивчинах (г. Хітанка, г. Штевіора, г. Команова, г. Гнетєса та ін.). Крім Українських Карпат, ці угруповання виявлені на території Східних Карпат у Румунії.

Екологічна приуроченість: зростають у помірно-холодній і холодній кліматичних зонах, у нижній і середній частинах поясу сланких чагарників до висоти 1705 м н. м. р., у западинах з намитими відносно родючими гірсько-лучними буроземними грунтами.

Ценотична будова та флористичне ядро: фітоценози двоярусні, монодомінантні. Сосна гірська сягає висоти 2-2,5 м, розмножується вегетативно й насінням. Крім сосни, у цьому ярусі зрідка трапляються Sorbus aucuparia subsp. glabrata, Salix silesiaca, Ribes carpaticum. У трав'яному покриві домінують Rumex carpaticus, Athyrium distentifolium, Calamagrostis villosa, Dryopteris austriaca, Vaccinium myrtillus, Homogyne alpina та мохи: Hylocomium splendens, Dicranum scoparium, Pleurozium schreberi. Угруповання ценотично стабільне.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: випалювання й вирубування сосни гірської для розширення площі пасовищ.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне та фітоісторичне, ґрунтозахисне (протиерозійне).

Заходи охорони: охороняються в урочищі Данчер у Говерлянському лісництві Карпатського НПП; необхідно створити резервати в Чивчинських горах.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: формація верби трав'яної Saliceta herbaceae.

Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: реліктові аркто-альпійські угруповання, що збереглися у високогір'ї Українських Карпат з часу плейстоценових зледенінь.

Поширення в регіоні: у Чорногорі від г. Говерла до г. Піп Іван (Шпиці, 1900; Кізли, 1950; Піп Іван, 1950; Менчелик, 1800), і на Свидовці (Близниця, 1850).

Екологічна приуроченість: у холодній кліматичній зоні, субальпійському та альпійському поясах, у межах висот 1750-2000 м; у мікропониженнях з тривалим заляганням снігу, коротким вегетаційним періодом, високою вологістю грунту.

Ценотична будова та флористичне ядро: формація представлена однією асоціацією Salix herbaceae Polytrichum sexangulare. Разом з вербою трав'яною ростуть Festuca supina, Ligusticum mutellina, Campanula alpina, Carex curvula, Polytrichum sexangulare, Juncus trifidus, Calamagrostis villosa. Угруповання флористично бідне (30 видів квіткових рослин та 20 мохів і лишайників). Основне ядро сформоване аркто-альпійськими та альпійськими видами Polygonum viviparum, Hieracium alpinum, Pulsatilla alba, Gnaphalium supinum.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: пасторальний вплив, зміна вербняків лежачокостричниками та зігнутоосочниками.

Наукове та народногосподарське значення: фітоісторичне, ботаніко-географічне та протиерозійне.

Заходи охорони: слід включити альпійську зону Чорногори до абсолютно-заповідної зони Карпатського НПП; забезпечити охорону угруповань у пам'ятці природи "Скелі Близниці".

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: формація верби Китайбеля Saliceta kitaibelianae.

Созологічна категорія 1

Мотиви охорони: ендемічна східнокарпатська формація.

Поширення в регіоні: в альпійському поясі масиву Чорногори (П'єтрос, Говерла, Шпиці, Кізли, Піп Іван) і на Свидовці (Близниця).

Екологічна приуроченість: круті (30-60°) північні кам'янисті схили й скельні виступи зі слаборозвиненими та підвісними грунтами; в альпійському поясі (1850-2000м), у холодній кліматичній зоні.

Ценотична будова та флористичне ядро: у складі формації виділена асоціація Salix kitaibeliana Cetraria islandica. Загальне проективне вкриття 50-90%, в якому до 30-60% припадає на гілки верби Китайбеля. Субдомінантами є Cetraria islandica (до 15%), Dicranum scoparium (5%), Rhacomitrium lanuginosum (1-2%). Часто трапляються Sesleria coerulans, Carex sempervirens, Helictotrichon versicolor, Vaccinium vitis-idaea, Juncus trifidus, Carex curvula, C. nigra, Homogyne alpina, Ligusticum mutellina, Polygonum viviparum. Флористичне ядро формації утворюють ендемічні карпатські види, серед яких є й рідкісні: Doronicum clusii, Veronica baumgartenii, Aconitum nanum.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: безсистемний випас худоби.

Наукове та народногосподарське значення: фітоісторичне, ботанікогеографічне, ґрунтозахисне.

Заходи охорони: включити альпійські ландшафти Чорногори до абсолютно-заповідної зони Карпатського НПП, заказнику "Скелі Близниці" забезпечити необхідну охорону.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: формація рододендрона східнокарпатського Rhododendreta kotschyi; асоціації: Rhododendron kotschyiVaccinium myrtillus; R.k.Cetraria islandica; R.k.Sphagnum quinquefarium. Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні угруповання з домінуванням ендемічних східно-південнокарпатсько-балканських видів.

Поширення в регіоні: у східній частині високогір'я Свидовецького та Мармароського масивів, у Чорногорі та Чивчинах.

Екологічна приуроченість: рододендронники займають переважно північні та прилеглі схили у верхній частині субальпійського та в альпійському поясах (від 1700 до 2010 м.). Приурочені до вологих оліготрофних місцезростань з неглибокими щебенистими кислими грунтами. Оскільки рододендронники поселяються в місцях акумуляції снігу, то зимою вони захищені від дії низьких температур і вітру потужним сніговим покривом, який сходить лише в кінці травня на початку червня.

Ценотична будова та флористичне ядро: у складі формації виділено три асоціації: Rhododendron kotschyi Vaccinium myrtillus; R.k.Cetraria islandica; R.k.Sphagnum quinquefarium. Угруповання перших двох асоціацій триярусні. Перший ярус утворюють рододендрон, чорниця, куничник волохатий, костриця мальована, другий різнотрав'я, а третій мохи та лишайники. Проективне вкриття досягає 70-100%, у тому числі рододендрон вкриває 40-90% площі.

Найчастіше трапляються Carex curvula, С. sempervirens, С. nigra, Vaccinium uliginosum, Helictotrichon versicolor, Sesleria coerulea, Hieracium alpinum, Campanula alpina, C. kladniana, Empetrum hermaphroditum, Juncus trifidus, Huperzia selago, Ligusticum mutellina, Sieversia montana, Soldanella hungarica, Dicranum scoparium, Hylocomium splendens, Pleurozium schreberi, Cladonia rangiferina. Фітоценози третьої асоціації Rhododendretum sphagnosum двоярусні. Це пояснюється пригніченням росту рододендрона, який в екстремальних умовах холодної кліматичної зони альпійського поясу (середньорічна температура + 1-3 °С) досягає висоти лише 15-25 см. Це флористично бідна асоціація (17 видів квіткових рослин і 21 вид мохів та лишайників). Крім рододендрона, чорниці, лохини, з квіткових рослин звичайно трапляються Hieracium alpinum, Campanula kladniana, С. alpina, Juncus trifidus; у моховому покриві види роду Sphagnum, а також Hylocomium splendens, Pleurozium schreberi, Aulacomnium palustre, Polytrichum strictum, Cetraria islandica, Cladonia rangiferina.

Усі угрупування ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: пасторальне, пірогенне та рекреаційне навантаження призводить до зміни рододендрони и кі в біловусовими та трироздільноситниковими пустищами.

Наукове та народногосподарське значення: фітоісторичне, ботанікогеографічне, ґрунтозахисне.

Заходи охорони: включення до абсолютно заповідної зони Карпатського біосферного заповідника частини території високогір'я Мармароського масиву, створення заказників у Чивчинах.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: формація чорниці Myrtilleta; асоціація Vaccinium myrtillus + Melampyrum saxosum Созологічна категорія 2

Мотиви охорони: ендемічна східнокарпатська асоціація.

Поширення в регіоні: трапляється лише в Чорногорі та в Чивчинських горах.

Екологічна приуроченість: на північних, північно-західних і північно-східних схилах гір, над поясом криволісся (1000-1750 м). Грунти щебенисті, бідні, кислі, підстелені переважно флішем, рідше конгломератами й андезитами.

Ценотична будова та флористичне ядро: угруповання відзначається домінуванням східнокарпатського ендеміка перестрічу скельного (Melampyrum saxosum), який є характерним видом асоціації та досягає місцями проективного вкриття 80%. Високий процент участі також і Vaccinium myrtillus. У складі фітоценозів цієї асоціації значна кількість звичайних компонентів субальпійської рослинності -

Homogyne alpina, Juniperus sibirica, Vaccinium vitis-idaea, Gentiana asclepiadea, Festuca picta, Hypericum alpigenum, Crocus heuffelianus, Deschampsia flexuosa, Soldanella hungarica. Характерне для чорничників скельноперестрічевих значне вкриття грунту мохами й лишайниками (до 60%), серед яких переважають Polytrichum alpinum, Rhytidiadelphus squarrosum, R. triquetrus, Cetraria islandica, Cladonia rangiferina. Угруповання стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: інтенсивний пасторальний вплив.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, фітоісторичне, ґрунтозахисне.

Заходи охорони: включення високогірської частини Чорногори до абсолютно заповідної зони Карпатського НПП; організація резерватів у Чивчинах (г. Гнетєса, г. Сулігул, г. Штевіора).

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: формація костриці скельної Festuceta saxatilis; асоціації: Festuca saxatilis Thymus pulcherrimus, F.s.-T. alpestris, F.s.F. supina, F.s.Carex sempervirens. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: ендемічна східнокарпатська формація.

Поширення в регіоні: трапляється лише в Чивчинсько-Мармароському масиві.

Екологічна приуроченість: на південно-східних, рідше південно-західних стрімких (20-50°) вапнякових (у Мармароському масиві андезитових) скелях із щебенистими малопотужними (до 40 см) грунтами, які мають слабокислу або лужну реакцію. У Чивчинах на висотах 1410-1740 м, у Мармароші до 1800 м.

Ценотична будова та флористичне ядро: у складі формації виділено чотири асоціації: Festuca saxatilis Thymus pulcherrimus, F.s.-T. alpestris, F.s.F. supina, F.s.Carex sempervirens. Скельнокостричники флористично багаті, у їх складі чимало рідкісних ендемічних і реліктових видів: Polygala amara, Thesium alpinum, Acinos alpinus subsp. baumgartenii, Aconitum jacquinii, Festuca carpatica, Arabis hornungiana, Centaurea kotschyana, Erysimum wittmannii, Thlaspi kovacsii, Saxifraga adscendens, S. luteo-viridis, Elisanthe zawadzkii, Aquilegia nigricans, Nigritella nigra, Pinguicula alpina, Saussurea discolor, Helianthemum grandiflorum, Coeloglossum viride.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: надмірний випас, витоптування.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, ґрунтозахисне.

Заходи охорони: включення високогір'я Мармароського масиву до абсолютно-заповідної зони Карпатського біосферного заповідника; організація заказників у Чивчинських горах.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: формація тонконога Дейла Poaeta deylii.

Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: східно-південнокарпатська ендемічна формація.

Поширення в регіоні: у високогір'ї Мармароського масиву та Чорногори.

Екологічна приуроченість: тільки у верхній частині субальпійського та в альпійському поясах, від 1620 до 1990 м н. р. м., на пригребеневих ділянках схилів північної та північно-східної експозицій стрімкістю 20-25°. Грунти слаборозвинуті, щебенисті, вологі, кислі.

Ценотична будова та флористичне ядро: у формації виділено одну асоціацію Poa deylii Polytrichum sexangulare й три варіанти: з переважанням Gnaphalium supinum, Cerastium cerastoides і Sieversia montana. Угруповання двоярусні з проективним вкриттям до 100%; у першому ярусі (від 5 до 20 см) зростають: Poa deylii (15-60%), Deschampsia caespitosa, Anthoxanthum alpinum, Hypericum alpigenum, Luzula alpino-pilosa, Hieracium alpinum. Другий ярус утворюють мохи: Polytrichum sexangulare (від 5 до 20%), Dicranum starkei, Rhacomitrium furcatum і розетки квіткових рослин: Cerastium cerastoides, Soldanella hungarica, Gnaphalium supinum, Ligusticum mutellina, Sedum alpestre. Ценози стабільні.

Фактори, іцо зумовлюють зменшення поширення: надмірний випас.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, фітоісторичне, протиерозійне.

Заходи охорони: включення високогір'я Мармароського масиву й субальпійського та альпійського поясів Чорногори до абсолютно заповідної зони Карпатського НПП.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: формація ломикаменя жовто-зеленого Saxifrageta luteo-viridis. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: ендемічна східнокарпатська формація.

Поширення в регіоні: лише в Чивчинському масиві (г. Гнетєса, г. Сулігул, г. Чивчин, г. Лустон, г. Попадя, г. Мокринів Камінь, г. Перелука), урочище Білі Камені.

Екологічна приуроченість: у лісовому й субальпійському поясах на висотах 1380-1550 м н. р. м., на теплих, стрімких вапнякових скелях південної й південно-західної експозицій крутизною від 50 до 80°.

Ценотична структура та флористичне ядро: відкрите угруповання, проективне вкриття 15-20%, площа ділянок 10-100 м2. Флористичне ядро утворюють Saxifraga luteo-viridis, Elisanthe zawadskii, Trisetum alpestre, Campanula carpatica, Asplenium ruta-muraria, Silene dubia, Festuca saxatilis, Hieracium villosum, мох Tortella tortuosa та інші рідкісні монтанні, альпійські, ендемічні та реліктові види. Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: скельні обвали.

Наукове та народногосподарське значення: фітоісторичне, ботаніко-географічне.

Заходи охорони: організація резерватів у Чивчинських горах.

Ступінь загрози зникнення III.

Синтаксон: формація сугайника карпатського Doroniceta carpaticae. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: ендемічна для Українських Карпат формація.

Поширення в регіоні: високогір'я Свидовця, Чорногори, Мармароського та Чивчинського масивів.

Екологічна приуроченість: у нижній і середній частиніах субальпійського поясу (1000-1570 м н. р. м.), на мокрих затінених схилах усіх експозицій, по берегах потоків, у неглибоких западинах з протічною водою. Грунти дуже малопотужні, перезволожені, з нейтральною або слаболужною реакцією.

Ценотична будова та флористичне ядро: розміри ділянок, що їх займають ценози сугайника карпатського, невеликі від 5 до 20 м2 (максимально 50 м2 в ур. Данчер у Чорногорі). У складі формації' виділено одну асоціацію Doronicum carpaticum Cratoneurum commutatum і дві субасоціації: з Heliosperma carpaticum і Chrysosplenium alpinum. Загальне проективне вкриття травостою змінюється в межах 40-100%, а вкриття сугайника становить 20-60%. Ярус мохів, утворений переважно Cratoneurum commutatum, Mnium punctatum, Philonotis fontana, Marchantia polymorphs вкриває 20-100% площі. Характерні види для цієї формації, крім сугайника карпатського кратоневр, філонотіс, геліосперма, жовтушник альпійський і зніт альсинолистий. Значна участь Caltha laeta, Cardamine rivularis, Epiiobium alpestre, Viola biflora, Poa deylii, Pedicularis verticillata, Chaerophyllum cicutaria, Chrysosplenium alpinum.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: витоптування під час прогону худоби.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, водорегулююче та протиерозійне.

Заходи охорони: включення високогір'я Чорногори до абсолютно заповідної зони Карпатського НПП; організація резерватів у Чивчинах (г. Чивчин, ур. Перкалаб, г. Глистоватий, г. Перелука).

Ступінь загрози зникнення -III.

Синтаксон: асоціація осоту Вальдштейна та борщівника пальчастого Cirsium waldsteinii Heracleum palmatum. Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: ендемічна східнокарпатська асоціація.

Поширення в регіоні: трапляються локалітети лише в Чивчинському масиві Українських Карпат (г. Палениця, г. Гнетєса).

Екологічна приуроченість: у субальпійському поясі на висоті 14001560 м н. р. м. серед криволісся сосни, на вологих щебенистих карбонатних грунтах (рН 7,14).

Ценотична будова та флористичне ядро: вертикальна структура осотника борщівникового складна. Можна виділити два яруси: трав'яний (з декількома під'ярусами) і моховий. Верхній намет формують Cirsium waldsteinii, Heracleum palmatum, Carduus personata, Cicerbita alpina, Adenostyles alliaria, Valeriana sambucifolia, Rumex alpinus, Petasites kablikianus, Aconitum hosteanum, A. paniculatum, Thalictrum aquilegifolium, Doronicum austriacum. Його загальне проективне вкриття 40-60%. Другий під'ярус висотою 20-40 см утворюють Stellaria nemorum, Melandrium rubrum, Campanula abietina, Geranium alpestre, Hypericum maculatum, Poa chaixii, Solidago alpestris, Caltha laeta, Heracleum carpaticum, Phyteuma spicatum. У третьому наметі домінує Chrysosplenium alpinum, Chaerophyllum hirsutum, трапляються Viola biflora, Alchemilla firma та ін. Ярус мохів (проективне вкриття до 20%) складається Brachythecium sp., Phlagiothecnim sp., Fegatella conica. У складі цієї рідкісної асоціації зафіксовано 40 видів рослин. Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: знищення заростей сосни, які захищають місцезнаходження осотника борщівникового.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, фітоісторичне, протиерозійне.

Заходи охорони: створення резерватів в урочищі Палениця та на г. Гнетєса в Чивчинських горах.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: формація костриці карпатської Festuceta carpaticae. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: ендемічна для Карпат формація.

Поширення в регіоні: у субальпійському поясі Свидовця, Чорногори й Чивчин.

Екологічна приуроченість: у субальпійському поясі Карпат, у межах висот 1600-1780 м н. р. м., на південних і східних крутосхилах і кручах від 45 до 55°, виключно на вапняках і вапнякових породах, у щілинах між скелями, у місцях акумуляції' уламкового матеріалу.

Ценотична будова та флористичне ядро: найкраще формація представлена асоціацією Festucetum carpaticum typicum. Проективне вкриття травостою 50-90%, переважає в ньому карпатський ендем Festuca carpatica, що розміщується окремими щільними дернинами, у проміжках між якими зростає різнотрав'я. Асоціація флористично багата: в її складі зафіксовано 84 види квіткових рослин (серед них 20 ендеміків) і більше 10 мохів та лишайників. З рідкісних видів поширені Rumex scutatus, Aster alpinus, Hieracium villosum, Primula halleri, Bupleurum longifolium. Більш звичайні Festuca versicolor, Carex sempervirens, Geranium alpestre, Carlina acaulis, Cerastium lanatum, Thymus alpestris, Allium montanum, Centaurea mollis, Lotus alpinus, Saxifraga paniculata, Bartsia alpina, Myosotis alpestris.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: інтенсивний пасторальний прес у субальпійському поясі призвів до знищення карпатськокостричників на значних площах та обмежив їх поширення (трапляються лише в недоступних для випасу місцях).

Наукове та народногосподарське значення: фітоісторичне та ботаніко-географічне; може бути еталоном для відновлення високопродуктивних карпатських лук.

Заходи охорони: припинення випасу в Свидовецькому масиві, забезпечення дієвої охорони в заказнику "Скелі Близниці".

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: асоціація Rumex scutatus Festuca carpatica.

Созологічна категорія I.

Вона також належить до рідкісних угруповань формації Festuceta carpaticae.

Мотиви охорони: рідкісні в Українських Карпатах угруповання з домінуванням загальнокарпатських ендемів.

Поширення в регіоні: тільки біля підніжжя вершин Бдизниця й Драгобрат у Сввдовецькому масиві.

Екологічна приуроченість: субальпійський пояс, північні, східні та південні схили; на вологих, переважно незакріплених осипах карбонатних порщ.

Ценотична будова та флористичне ядро: характерна незімкненість травостою (проективне вкриття до 50%) з домінуванням Rumex scutatus (3040%) і карпатського ендема Festuca carpatica (до 10%). Видовий склад небагатий, флористичне ядро становлять Galium anisophyllum, Thymus alpestris, Polygonum viviparum, Ranunculus oreophyllus, Primula poloninensis, P. halleri.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: випас, витоптування, сповзання грунту.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, історичне, ґрунтозахисне.

Заходи охорони: організація заказника в урочищі Драгобрат Свидовецького масиву.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: асоціація сонцецвіту великоквіткового та чебрецю гарного Helianthemum grandiflorum Thymus pulcherrimus. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: рідкісне для Східних Карпат угруповання.

Поширення в регіоні: на пасмі вапнякових стрімчаків в Угольському лісництві Карпатського біосферного заповідника (масив Красна) і на вапняковій скелі Мокринів Камінь (Чивчини).

Екологічна приуроченість: на вапнякових скелях зі слаборозвиненим ґрунтовим покривом.

Ценотична будова та флористичне ядро: травостій незімкнений, загальне проективне вкриття до 40%, переважають Helianthemum grandiflorum (15%) і Thymus pulcherrimus (15%), характерна участь у складі асоціації багатьох рідкісних кальцефільних видів: Jovibarba preissiana, Saxifraga paniculata, Asplenium viride, Melampyrum saxosum, Scabiosa lucida, Elisanthe zawadskii, Festuca saxatihs, Hieracium villosum, Anthyllis alpestris. Флористичне ядро утворюють ендемічні карпатські види: Elisanthe zawadskii, Festuca saxatihs, Thymus pulcherrimus, Melampyrum saxosum. Угруповання ценотично стабільне.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: витоптування.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, фітоісторичне та созологічне.

Заходи охорони: охороняється в Угольському лісництві Карпатського біосферного заповідника (КБЗ) та пам'ятці природи місцевого значення "Мокринів Камінь".

Сіупінь загрози зникнення V.

Синтаксон: формація дріади восьмипелюсткової Dryadeta octopetalae.

Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: реліктова аркто-альпійська формація, що збереглася з часу останнього зледеніння.

Поширення в регіоні: верхня частина субальпійського та альпійський пояс Свидовця (г. Близниця, г. Драгобрат) і Чорногори (г. Бребенескул).

Екологічна приуроченість: у холодній кліматичній зоні, у межах висот 1750-2000 м н. р. м., на крутих (40-70°) скелястих схилах, скельних уступах і карнизах, у недоступних для випасу місцях. Грунти альпійські торф'янисті на вапняках або породах, що містять кальцій, помірно вологі. Сніговий покрив середньотривалого залягання; дріада не витримує довготривалого вкриття снігом.

Ценотична будова та флористичне ядро: монотипна в Карпатах формація з асоціацією Dryas octopetala Cetraria islandica. Панують сланкі кущики дріади, значна участь мохів і лишайників. Заслуговує уваги наявність у складі угруповання низки рідкісних альпійських видів з високим ступенем вірності Astragalus krajinae, Anemone narcissiflora, Bartsia alpina, Saxifraga paniculata, Scabiosa lucida. Загальне вкриття 80-100% (вкриття дріади сягає 60-90%), місцями часто трапляються Festuca supina, Carex sempervirens, Campanula alpina, рідше Sesleria coerulans, Vaccinium uliginosum, V. vitis-idaea, Huperzia selago, Festuca carpatica. Мохово-лишайниковий покрив формують Dicranum scoparium, Rhytidiadelphus triquetrus, Tortulla tortuosa, Cetraria islandica, Tamnolia vermicularis.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: витоптування.

Наукове та народногосподарське значення: фітоісторичне, ботаніко-географічне.

Заходи охорони: забезпечення реальної охорони в заказнику "Скелі Близниці".

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: формація наскельниці лежачої Loiseleurieta procumbentis. Созологічна категорія 1

Мотиви охорони: реліктова аркто-альпійська формація, що збереглася у високогір'ї Карпат з часу останнього плейстоценового зледеніння.

Поширення в регіоні: альпійський пояс Чорногори (від гори Говерла до г. Піп Іван).

Екологічна приуроченість: у холодній кліматичній зоні, в оліготрофних, фізіологічно сухих і холодних місцезнаходженнях з неглибокими кислими кам'янистими грунтами, на плоских й опуклих вітроударних вершинах.

Ценотична будова та флористичне ядро: у складі формації виділено дві типові асоціації Loiseleuria procumbens Cetraria islandica та L. p. Carex curvula. Наскельниця завдяки своїй життєвій формі шпалері, утворює суцільний килим висотою до 15 см, який досягає 100% вкриття; лише місцями проективне вкриття знижується до 70% унаслідок виходу підстилаючої породи чи наявності синузій лишайників і щільнодернистих злаків.

Флористичне ядро формації становлять психрофільні та оліготермні види, серед яких більшість аркто-альпійських, альпійських й арктобореально-монтанних видів Vaccinium uliginosum (1-20%), Carex curvula (1-10%), Juncus trifidus (1-5%), Doronicum clusii (1-10%), Cetraria islandica (1-30%), Homogyne alpina, Soldanella hungarica, Carex sempervirens, Hieracium alpinum, Campanula alpina, Primula minima та in.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: у результаті надмірного випасу ценози наскельниці змінюються моховолишайниковими угрупованнями.

Наукове та народногосподарське значення: фітоісторичне, ботаніко-географічне та ґрунтозахисне.

Заходи охорони: забезпечена охорона в Карпатському біосферному заповіднику та Карпатському НПП.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: формація горянки дворядної Oreochloeta distichae.

Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: унікальне для України угруповання, крайній на північно-східній межі поширення локалітет.

Поширення в регіоні: єдиний в Україні локалітет альпійського угруповання на вершині г. Туркул у Чорногорі (1930 м н. р. м.) площею до 10м2.

Екологічна приуроченість: у холодній кліматичній зоні (альпійський пояс), на пенепленізованій вітроударній ділянці вершини, на скелетному грунті з добре розвиненим дерновим горизонтом.

Ценотична будова та флористичне ядро: формація представлена асоціацією Oreochloa disticha + Juncus trifidus. Загальне проективне вкриття 90% (близько 60% припадає на Oreochloa disticha, 20% на Juncus trifidus). Флористичне ядро доповнюють Campanula alpina, С. kladniana, Huperzia selago, Soldanella hungarica, Homogyne alpina, Potentilla aurea, Hieracium alpinum, Sesleria coerulans.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: витоптування.

Наукове та народногосподарське значення: фітоісторичне, ботанікогеографічне.

Заходи охорони: включення вершини гори Туркул до абсолютно заповідної зони Карпатського НПП.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: формація костриці безостої Festuceta inarmatae.

Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: східно-південнокарпатська ендемічна формація.

Поширення в регіоні: на вапняках у східній частині високогір'я Українських Карпат; острівне місцезнаходження в західній частині регіону на г. Пікуй (Сянсько-Стрийська верховина).

Екологічна приуроченість: у субальпійському та альпійському поясах гірських вершин Карпат (1400-2000 м н. р. м.) на стрімких схилах (35-45°) південної та східної експозицій з неглибокими щебенистими лужними грунтами.

Ценотична будова та флористичне ядро: у складі формації виділена одна типова асоціація Festuca inarmata Сагех sempervirens. Травостій досягає висоти 25-30 см, а його проективне вкриття від 50 до 80%, (з них від 30 до 60% припадає на кострицю безосту). У складі безостокостричників виявлено 95 видів квіткових і спорових рослин, 16 видів мохів та лишайників, серед яких значна кількість рідкісних, ендемічних і реліктових видів, у тому числі Carduus kerneri, Leucanthemum raciborskii, Bartsia alpina, Dianthus tenuifolius, Rhodiola rosea, Achillea schurii, Primula halleri. Частіше трапляються Festuca carpatica, F. varia, F. supina, Campanula kladniana, Sesleria coerulans, Saxifraga paniculata, Euphrasia minima, Ranunculus hornschuchii, Tortella cylindrica, Polytrichum formosum. Безостокостричники ценотично стабільні угруповання.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: надмірний випас, унаслідок якого відбувається руйнування дернини й заміна безостокострицевих угруповань різнотравними ценозами або еродованими кам'яними осипами.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, фітосозологічне (як осередки РІДКІСНИХ ВИДІВ).

Заходи охорони: організація резерватів на вершині г. Пікуй та у Свидовецькому масиві; включення високогір'я Чорногори до заповідної зони Карпатського НПП.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: асоціація первоцвіту дрібного та гімномітрія стрункого Primula minima Gymnomitrium concinnatum. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: рідкісне альпійське угруповання на північносхідній межі ареалу.

Поширення в регіоні: у Мармароському та Чорногірському масивах.

Екологічна приуроченість: на вологих скелях із щебенистими малопотужними грунтами; на вершинах хребтів, особливо на північних схилах, у субальпійському та альпійському поясах (1780-1970 м н. р. м.). Площа ценозу в Мармароському масиві 50 м2, а в Чорногорі 2 м2.

Ценотична будова та флористичне ядро: проективне вкриття від 40 до 100%, травостій ледве досягає висоти 5 см. Домінує Primula minima (30-95%), компонентами є переважно альпійські, аркто-альпійські та бореальні вади Luzula alpino-pilosa, Carex curvula, Campanula alpina, Hieracium alpinum, Huperzia selago. Добре розвинений моховолишайниковий покрив, в якому переважає гімномітрій стрункий, проте досить значна участь інших видів Dicranum scoparium, Rhacomitrium sudeticum, Andreaea rupestris, Sanionia uncinata, Rhytidiadelphus triquetrus. Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: витоптування, зсув грунту.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, фітоісторичне.

Заходи охорони: включення високогір'я Мармароського масиву до абсолютно заповідної зони Карпатського біосферного заповідника.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: асоціація сонцецвіту великоквіткового та костриці різнобарвної Helianthemum grandiflorum Festuca versicolor.

Созологічна категорія 1

Мотиви охорони: середньоєвропейська монтанна асоціація з рідкісним видом у ролі едифікатора.

Поширення в регіоні: в Українських Карпатах лише у трьох локалітетах: вапнякова гряда в Угольському л-ві КБЗ (800-1050 м н. р. м., масив Красна); відслонення вапнякового флішу на вершині г. Драгобрат (1740 м н. р. м., масив Свидовець); вапнякова скеля Мокринів Камінь (1450 м н. р. м., Чивчини).

Екологічна приуроченість: на багатих кальцієм породах, на крутих північних схилах з добре розвиненими грунтами типу рендзин у субальпійському поясі.

Ценотична будова та флористичне ядро: загальне проективне вкриття травостою 50%; у ньому переважають Helianthemum grandiflorum (30%) і Festuca versicolor (15%). Флористичне ядро утворюють рідкісні аркто-альпійські, альпійські й монтанні види Scabiosa lucida, Silene dubia, Hieracium villosum, Antennaria carpatica, Saxifraga paniculata, Draba aizoides, Leontopodium alpinum, Dianthus tenuifolius.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: випас, витоптування.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, фітоісторичне й созологічне.

Заходи охорони: охороняється в заповідній зоні Угольського заповідного лісництва, у пам'ятці природи місцевого значення "Мокринів Камінь". Слід організувати резерват на г. Драгобрат на Свидовці.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: формація аденостилесу сіролистого Adenostyleta аlliariае.

Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: середньоєвропейські вторинно-рідкісні монтанні угруповання на північно-східній межі поширення.

Поширення в регіоні: переважно в Чорногорі, Мармароських та Чивчинських горах і Свидовці, рідше у західній частині Українських Карпат (у Бескидах).

Екологічна приуроченість: на верхній межі лісу та в субальпійському поясі, у важкодоступних для випасання місцях; в улоговинах з довготривалим заляганням снігу або впадинах рельєфу, в які намивається грунт з прилеглих схилів. Грунти багаті, вологі, місцезнаходження захищені від вітру, що сприяє розвитку високотравних угруповань монтанного флороценокомплексу.

Ценотична будова та флористичне ядро: у межах формації виділено асоціації Adenostyles alliariae Cirsium waldsteinii (гігрофітний варіант) й Adenostyles alliariae Cicerbita alpina (мезофітний). Широколисте високотрав'я в першому ярусі має високе проективне вкриття (до 60%). Домінує аденостилес сіролистий (25-30%); разом з ним ростуть Cirsium waldsteinii, Aconitum moldavicum, Heracleum sphondylium. Другий ярус утворюють Rumex alpinus, R. carpaticus, Poa chaixii, Astrantia major, Doronicum austriacum, Heracleum carpaticum, Gentiana punctata; у третьому ярусі зростають тіньовитривалі види Symphytum cordatum, Athyrium filix-femina, а наземний ярус утворюють Chrysosplenium alpinum, Primula poloninensis, Viola biflora та мохи Rhytidiadelphus sp., Brachydontium sp.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: витоптування, пасторальний вплив, знищення сніговими лавинами та зливами.

Наукове та народногосподарське значення: фітоісторичне, ботанікогеографічне, ґрунтозахисне.

Заходи охорони: обмеження пасторального впливу, організація заказника в Бескидах.

Ступінь загрози зникнення III.

Синтаксон: асоціація душекії зеленої та щучника дернистого з участю тирлича крапчастого Duschekia viridis Deschampsia caespitosa + Gentiana punctata. Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні угруповання з участю реліктової лікарської рослини тирлича крапчастого, занесеного до "Червоної книги України".

Поширення в регіоні: виявлена між полонинами Свидовець і Драгобрат (кв. 8 Свидовецького л-ва Ясінянського ДЛГ).

Екологічна приуроченість: північно-східні схили в межах висот 1600-1700 м н. р. м. (середньорічна температура 1-3 °С, кількість опадів 1450 мм).

Ценотична будова та флористичне ядро: чагарниковий ярус представлений душекією зеленою. Флористичне ядро утворене переважно видами автохтонної гірської флори Gentiana laciniata, Arnica montana, Festuca supina, Poa alpina, Soldanella hungarica, Vaccinium myrtillus, V. vitis-idaea. Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: неконтрольована заготівля лікарської сировини.

Наукове та народногосподарське значення: як локалітет цінної лікарської рослини.

Заходи охорони: не охороняється. Необхідно розширити площу пам'ятки природи "Скелі Близниці" за рахунок включення до нього 8 кварталу Свидовецького л-ва, де на площі до 4 га зростає тирлич крапчастий.

Ступінь загрози зникнення І.

Синтаксон: асоціація біловуса стиснутого та тирличу жовтого Nardus stricta + Gentiana lutea. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: рідкісні угруповання з участю реліктової, занесеної до "Червоної книги України", лікарської рослини тирлича жовтого.

Поширення в регіоні: Чорногора (гори Шешул і Рогнеска), Горгани.

Екологічна приуроченість: фітоценози збереглися на висоті 15001700 м н. р. м. й приурочені до південно-західних крутих схилів у помірній кліматичній зоні із середньорічною температурою 1-2 °С та середньорічною кількістю опадів 1400 мм.

Ценотична будова та флористичне ядро: флористичне ядро утворене, переважно, видами автохтонної гірської флори: Gentiana laciniata, Festuca supina, Vaccinium myrtillus, Poa alpina, Soldanella hungarica. Структура жовтотирличевого біловусника триярусна: перший ярус утворений пагонами тирлича й високих злаків (Deschampsia caespitosa, Poa alpina); другий ярус утворюють Nardus stricta, Festuca supina, Agrostis tenuis; третій різнотрав'я: Soldanella hungarica, Arnica montana, Hieracium aurantiacum. Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: надмірна заготівля кореневищ тирлича.

Наукове та народногосподарське значення: фітоценози цінні в ботаніко-географічному відношенні; можуть бути використані як плантації для збирання насіння.

Заходи охорони: фітоценози охороняються в ботанічному заказнику "Рогнеска" в Закарпатській області та в заповідному урочищі "Сивуля" в Івано-Франківській області.

Ступінь загрози зникнення І.

Синтаксон: асоціація щавлю щиткового та родіоли рожевої Rumex scutatus Rhodiola rosea. Созологічна категорія 1*.

Мотиви охорони: рідкісні угруповання з перевагою релікта льодовикового періоду та цінної лікарської рослини родіоли рожевої.

Поширення в регіоні: гори Близниця й Драгобрат у Свидовецькому л-ві Ясінянського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: круті кам'янисті схили з прошарками торф'яно-перегнійних кислих грунтів, у межах висот 1600-1700 м н. р. м., у холодній евгумідній кліматичній зоні. Середня річна температура 1-3 °С, а середня річна кількість опадів 1450 мм.

Ценотична будова та флористичне ядро: домінує Rhodiola rosea (1030%), Rumex scutatus (3-5%). Флористичне ядро утворене переважно монтанними видами Sedum carpaticum, Saxifraga paniculata, Gentiana laciniata, Alchemilla flabellata, Carex sempervirens, Aster alpinus. Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: збір кореневищ родіоли, випас.

Наукове та народногосподарське значення: фітоценози цінні як об'єкт для вивчення біології та екології виду, можуть бути використані для збору насіння родіоли.

Заходи охорони: частково охороняється в пам'ятці природи "Скелі Близниці".

Сіупінь загрози зникнення І.

Використана література:

1. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т., Кагало О.О., Тасенкевич Л.О. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна "Зелена книга”). – Львів, "Поллі”, 1998. – 189 с.





Реферат на тему: Раритетні високогірські фітоценози Українських Карпат (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.