Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Раритетні лучні й степові трав'яні та чагарникові фітоценози Волино-Поділля (реферат)

Синтаксони: формація вівсюнця пустельного Helictotrichoneta desertогі; асоціації: Н. desertorum Сагех humilis; Н. desertorum + Festuca valesiaca; H. desertorum Potentilla arenaria; H. desertorum + Sesleria heufleriana; H. desertorum + Stipa capillata; H. desertorum purum. Созологічна категорія 1

Мотиви охорони: рідкісні реліктові для України степи, що знаходяться в регіоні в ізольованих реліктових оселищах.

Поширення в регіоні: відомо по одному два місцезростання на Волинській височині, Гологоро-Кременецькому кряжі, Опіллі, Покутті та Придністров'ї.

Екологічна приуроченість: стрімкі та обривисті схили північних експозицій з малопотужними (1-5 см) дерново-карбонатними грунтами, сформованими на гіпсах, мергелях і вапняках.

Ценотична будова та флористичне ядро: проективне вкриття звичайно дво-, рідше, триярусного травостою змінюється в залежності від екологічних умов. Так, на гіпсах воно не перевищує 40-50%, а на вапняках і мергелях досягає 90-95%. Перший ярус формують Неіісtotrichon desertorum, Stipa capillata, Festuca valesiaca, Sesleria heufleriana, Anthericum ramosum, Brachypodium pinnatum, Bupleurum falcatum, Linum flavum, Filipendula vulgaris, Salvia verticillata, Scabiosa ochroleuca, Koeleria cristata. Другий, а в деяких асоціаціях і третій ярус утворений Asperula cynanchica, Astragalus onobrychis, Allium montanum, Dracocephalum austriacum, Polygala comosa, Medicago falcata, Iris hungarica, Ranunculus zapalowiczii, Teucrium pannonicum, Thesium linophyllon, Thymus marschallianus, Trifolium montanum, T. alpestre, Inula ensifolia, Campanula sibirica. Насиченість лучними та бур'яновими елементами незначна. Флористичне ядро утворюють типові лучно-степові, переважно понтичні, понтично-субсередземноморські та понтично-середземноморсько-сибірсько-туранські види: Helictotrichon desertorum, Campanula sibirica, Filipendula vulgaris, Inula ensifolia, Salvia pratensis, Silene chlorantha, Thymus marschallianus, Trifolium montanum, T. alpestre, Trinia multicaulis та ін. Саме до угруповань цієї формації приурочена більшість місцезростань Dracocephalum austriacum, Ligularia bucovinensis, Schivereckia podolica. Проективне вкриття, рясність та насіннєва продуктивність домінанта свідчать про ценотичну стабільність угруповань.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: випасання, пожежі, розробка кар'єрів для видобування будівельних матеріалів.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання становлять інтерес для вивчення історії розвитку рослинності та збереження реліктових, ендемічних та інших раритетних видів рослин.

Заходи охорони: охороняються в пам'ятках природи "Лиса гора" Золочівського р-ну, "Городище" Перемишлянського р-ну Львівської обл., та у філіалі заповідника "Медобори" "Кременецькі гори" у Тернопільській обл. Необхідно створити резервати на найліпше збережених ділянках в околицях сіл Герасимів, Жабокруки, Озеряни Тлумацького р-ну, а також в урочищах Желоб, Глибоке, Голди біля с. Назаренкове Городенківського р-ну Івано-Франківської обл.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: формація сеслерії Гейфлера Seslerieta heuflerianae;

асоціації: Sesleria heufleriana pura; S. heufleriana Carex humilis; S. heufleriana + Festuca valesiaca; S. heufleriana Teucrium chamaedris; S. heufleriana + Brachypodium pinnatum; S. heufleriana + Inula ensifolia.

Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для України реліктові угруповання з домінуванням середньоєвропейського гірського виду Sesleria heufleriana, що має в регіоні північно-східну межу поширення.

Поширення в регіоні: дуже рідко, на сьогодні відомо 12 місцезростань на Західному Поділлі, Покутті, Придністров'ї.

Екологічна приуроченість: зростає на дуже стрімких та обривистих схилах р. Дністер та його приток, а також на Покутті. Грунти звичайно свіжі малопотужні (5-10 см) рендзини, сформовані на вапняках або гіпсах, а також на вапнистих глинистих сланцях.

Ценотична будова та флористичне ядро: проективне вкриття трав'яного покриву досягає 90-100%. Травостій, як правило, двоярусний. Перший ярус (50-60 см) утворюють Sesleria heufleriana, Anthericum ramosum, Brachypodium pinnatum, Bupleurum falcatum, Elytrigia intermedia, Briza media, Thalictrum minus, Salvia verticillata. Другий ярус, висотою до 20-25 см і проективним вкриттям до 25-30% формують Сагех humilis, Inula ensifolia, Teucrium chamaedrys, Viola hirta, Lembotropis nigricans, Thymus pannonicus. Однак, у найбільш сприятливих для зростання Sesleria heufleriana екологічних умовах цей ярус виражений слабо або відсутній. Флористичне ядро утворюють типові лучно-степові види з широким ареалом: Adonis vernalis, Asperula cynanchica, Elytrigia intermedia, Geranium sanguineum, Thalictrum minus з великою участю лучних рослин (Achillea millefolium, Brachypodium pinnatum, Linum catharticum, Lotus corniculatus та ін.). Ценотична роль домінанта вказує на стабільність угруповань.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: ерозія грунтів на стрімких схилах, зумовлена випасом.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання становлять інтерес для вивчення історії розвитку рослинності, мають ґрунтозахисне та протиерозійне значення.

Заходи охорони: доцільно створити фітоценотичні резервати в околицях сіл Герасимів та Хотимир Івано-Франківської обл., с. Касперівці Заліщицького р-ну Тернопільської обл., а також с. Нагоряни і с. Хрещатик Кельменецького р-ну Чернівецької обл. Охороняються в НПП "Подільські Товтри" (Хмельницька обл.).

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: формація осоки низької Cariceta humilis;

асоціації: С. humilis + Medicago falcata; С. humilis + Potentilla arenaria; C. humilis + Inula ensifolia; C. humilis Brachypodium pinnatum; C. humilis Anthericum ramosum; C. humilis Stipa capillata; C. humilis Festuca valesiaca; C. humilis Stipa pulcherrima; C. humilis Elythrigia intermedia; C. humilis Teucrium chamaedrys; C. humilis Helictotrichon desertorum. Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні для України реліктові степи, що знаходяться в регіоні на північній межі їх поширення.

Поширення в регіоні: трапляються фрагментарно на ГологороКременецькому кряжі, Опіллі, Західному Поділлі, у Придністров'ї й Медоборах.

Екологічна приуроченість: стрімкі схили південних експозицій ГологороКременецького кряжу, Опілля, Західного Поділля, Придністров'я, Покуття, Медоборів з малопотужними (5-16 см) дерново-карбонатними грунтами, що сформувалися на вапнякових породах (мергелі, вапняки, тортонські пісковики), а деколи на гіпсах. Часто трапляються на еродованих ділянках, які раніше використовувалися з сільськогосподарською метою.

Ценотична будова та флористичне ядро: характерною особливістю корінних угруповань формації є наявність реліктів та ендемів: Anemone narcissiflora, Carlina onopordifolia, Coronilla coronata, Chamaecytisus blockianus, C. albus, C. podolicus, Dracocephalum austriacum, Euphorbia volhynica, Daphne cneorum, Hippocrepis comosa, Polygala sibirica, Thalictrum foetidum. Флористичне ядро складають переважно понтичні, понтичносубсередземноморські, а також понтично-субсередземноморськосибірсько-туранські види: Asperula cynanchica, Anthericum ramosum, Adonis vernalis, Astragalus onobrychis, Carex humilis, Galium verum, Filipendula vulgaris, Elytrigia intermedia, Inula ensifolia, Medicago falcata, Salvia pratensis та ін. З різним ступенем константності трапляються степові ксерофітні понтично-туранські види: Oxytropis pilosa, Salvia nutans, Stipa capillata. Травостій лучно-степового характеру має два, рідше три яруси, проективне вкриття яких, залежно від ступеня еродованості грунтів, коливається від 50 до 90%. Перший ярус (проективне вкриття не перевищує 40%, висота 70 см) формують переважно мезоксерофітні злаки: Brachypodium pinnatum, Elytrigia intermedia. Тут часто співдомінує Anthericum ramosum. У нижньому ярусі з проективним вкриттям 20-50% є постійними Сагех humilis, Potentilla arenaria, Teucrium chamaedrys, Т. pannonicum. Види багатого лучно-степового різнотрав'я представлені в обох ярусах, але часто формують і самостійні яруси.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: розорювання земель, створення лісових культур, рекреаційний вплив, надмірне випасання, пожежі.

Наукове та народногосподарське значення: становлять інтерес для вивчення історії формування рослинності й структури популяцій раритетних видів, можуть бути використані для регульованої заготівлі деяких лікарських рослин та їх насіння.

Заходи охорони: охороняються на заповідних ділянках "Лиса гора", "Свята гора", "Жулицька гора", "Висока гора", "Городище", "Білогорські горби", "Желоб", "Чорна гора", "Зазруб", "Голиця" У Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській та Чернівецькій обл., а також у заповіднику "Медобори", НПП "Подільські Товтри" та регіональному ландшафтному парку "Дністровський каньйон". Необхідно дотримуватися встановленого природоохоронного режиму.

Ступінь загрози зникнення III.

Синтаксони: формація тонконога різнобарвного Poaeta versicoloris; асоціації: P. versicolor Сагех humilis; P. versicolor Aurinia saxatilis; P. versicolor Schivereckia podolica; P. versicolor pura. Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для України ендемічні петрофітно-степові угруповання, що формуються в регіоні на північній та східній межі поширення домінанта.

Поширення в регіоні: переважно в Дністровському каньйоні та Кам'яненькому Придністров'ї, вкрай рідко на Покуггі.

Екологічна приуроченість: формуються на вузьких карнизах стрімких скель, обривистих і дуже крутих схилах різної експозиції на малопотужних дерново-карбонатних грунтах.

Ценотична будова та флористичне ядро: травостій, як правило, одноярусний, рідше двоярусний, з проективним вкриттям 30-50 %. Перший ярус утворюють Poa versicolor, Elytrigia intermedia, Stipa capillata, Anthericum ramosum, Brachypodium pinnatum, Festuca valesiaca, Koeleria cristata, Bupleurum falcatum, Filipendula vulgaris, Melica transsilvanica. У другому ярусі представлені Сагех humilis, Allium montanum, Asperula cynanchica, Medicago falcata, Potentilla arenaria, Teucrium chamaedrys, T. pannonicum, Thymus marschallianus, T. moldavicus, Veronica spicata. Флористичне ядро утворюють типові лучно-степові

види з широким ареалом, вказані для інших степових формацій, однак досить помітна участь петрофітів: Allium montanum, Potentilla arenaria, Thymus marschallianus, T. moldavicus, Teucrium pannonicum.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: випасання, відкриття кар'єрів для видобування будівельних матеріалів.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання становлять інтерес для вивчення історії розвитку рослинності й охорони раритетних видів рослин.

Заходи охорони: охороняється на території регіонального ландшафтного парку "Дністровський каньйон" у Тернопільській обл. та НПП "Подільські Товтри" у Хмельницькій обл.; необхідне створення резерватів в околицях с. Палагичі Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл. і с. Грушівці Кельменецького р-ну Чернівецької обл.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: формація костриці блідуватої Festuceta pallentis;

асоціації': F. pallens + Сагех humilis; F. pallens Gypsophilla fastigiata; F. pallens Stipa capillata; F. pallens Aurinia saxatilis; F. pallens Teucrium chamaedrys; F. pallens Helianthemum canum. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: рідкісні для України угруповання на східній межі ареалу домінанта середньоєвропейсько-субсередземноморського виду Festuca pallens.

Поширення в регіоні: відомо пять місцезростань: на Гологоро-Кременецькому кряжі, Опіллі, Західному Поділлі й Придністров'ї.

Екологічна приуроченість: верхні частини стрімких та обривистих схилів південних експозицій з малопотужними дерново-карбонатними грунтами, що сформувалися на вапняках, мергелях та гіпсангідритах.

Ценотична будова та флористичне ядро: угруповання є петрофітним варіантом лучних степів, унаслідок чого відзначені невелика висота та проективне вкриття (40-70%) травостою, в якому помітною є участь видів різнотрав'я. У першому ярусі представлені Festuca pallens, F. valesiaca, Koeleria cristata, Stipa capillata, Anthericum ramosum, Gypsophilla fastigiata, Astragalus onobrychis, Salvia pratensis, S. verticillata, Stachys recta. У нижніх ярусах зростають Adonis vernalis, Asperula cynanchica, Carex humilis, Potentilla arenaria, Plantago media, Lathyrus pannonicus, Medicago falcata, Pulsatilla nigricans, Thymus marschallianus, Trifolium montanum, Veronica spicata. Характерним є переважання лучно-степових видів за незначної участі степових.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: випасання, рекреаційний вплив, пожежі.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання становлять інтерес для вивчення історії рослинності й збереження рідкісних видів.

Заходи охорони: угруповання представлені в державній пам'ятці природи "Чортова гора" та заказнику місцевого значення "Поділля" в Івано-Франківській обл., а також у філіалі заповідника "Медобори" "Кременецькі гори" у Тернопільській обл.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: формація ковили волосистої Stipeta capillatae;

асоціації: S. capillata + Brachypodium pinnatum; S. capillata Carex humilis; S. capillata + Elytrigia intermedia; S. capillata Festuca pallens; S. capillata + Poa versicolor; S. capillata + Stipa pulcherrima. Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні угруповання з домінуванням ковили волосистої, яка знаходиться на північній межі ареалу.

Поширення в регіоні: відомо сім місцезростань на Волинській височині, Гологоро-Кременецькому кряжі, Опіллі, Західному Поділлі, Покутті. У Придністров'ї трапляються відносно часто.

Екологічна приуроченість: на стрімких схилах південних експозицій з малопотужними дерново-карбонатними грунтами, підстеленими гіпсами та вапняками. У південній частині регіону на степових ділянках приурочені до середньопотужних малогумусних чорноземів.

Ценотична будова та флористичне ядро: структура сильно змінюється в залежності від екологічних умов та особливостей грунтотвірних порід. Так, на Волинській височині й Гологоро-Кременецькому кряжі вона значно простіша, ніж на Опіллі й Покутті. Угруповання дво-, триярусні, проективне вкриття становить 45-90%. У першому ярусі домінують: Stipa capillata, S. pinnata, S. pulcherrima, S. tirsa, Festuca valesiaca, Anthericum ramosum, до яких домішуються Brachypodium pinnatum, Bupleurum falcatum, Elytrigia intermedia, Crambe tataria, Helictotrichon desertorum, Linum flavum, Molinia caerulea, Phleum phleoides, Thalictrum minus, Centaurea scabiosa, Scabiosa ochroleuca та ін. У нижніх ярусах зростають Carex humilis, Adonis vernalis, Asperula cynanchica, Astragalus danicus, Euphorbia seguierana, Galium verum, Teucrium chamaedrys, T. pannonicum, Thymus pannonicus, T. amictus, Veronica spicata, Allium montanum, Polygala comosa.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: надмірне випасання, створення лісових культур, рекреаційний вплив.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання мають значення для збереження реліктових, ендемічних та інших раритетних видів, а також для вивчення історії розвитку рослинності.

Заходи охорони: охороняються в декількох пам'ятках природи місцевого та державного значення Волинської, Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської та Хмельницької обл., у заповіднику "Медобори", регіональному ландшафтному парку "Дністровський каньйон" та НПП "Подільські Товтри".

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: формація ковили пірчастої -Stipeta pennatae;

асоціації: S. pennata Carex humilis; S. pennata + Elytrigia intermedia; S. pennata Festuca valesiaca; S. pennata Poa angustifolia. Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні угруповання з домінуванням ковили пірчастої, яка знаходиться на північній межі свого поширення.

Поширення в регіоні: відомі поодинокі місцезростання на Гологоро-Кременецькому кряжі, Опіллі й Придністров'ї.

Екологічна приуроченість: стрімкі й обривисті схили переважно південних експозицій, на слаборозвинених дерново-карбонатних грунтах. У південній частині регіону трапляються на плакорах з малогумусними вилугованими грунтами на гіпсах, вапняках, доломітах, мергелях, лесах.

Ценотична будова та флористичне ядро: з високою константністю й рясністю в складі угруповань бере участь західнопалеарктичний вид Carex humilis. Переважають широко розповсюджені в степах Євразії дерновинні, пов'язані з причорноморсько-казахстанськими лучними й справжніми степами, злаки: Festuca valesiaca, Stipa capillata, S. pennata, Agrostis vinealis, Calamagrostis epigeios. У будові ценозу значною є участь представників різнотрав'я, у тому числі мезоксерофітів з широкими (голарктичними, палеоарктичними, або західнопалеоарктичними) ареалами: Filipendula vulgaris, Fragaria viridis, Salvia pratensis, Trifolium montanum та ін. Проективне вкриття дво-, три-, рідше чотириярусних травостоїв становить 70-95%. У наземному вкритті невеликими плямами часто трапляється Abietinella abietina. Склад усіх ярусів у цілому аналогічний для описаних раніше формацій Stipeta.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: інтенсивне випасання, створення лісових культур, рекреаційний вплив, викошування, пожежі.

Наукове та народногосподарське значення: становлять інтерес для збереження ендемічних, реліктових та інших раритетних видів, а також для вивчення історії розвитку рослинності.

Заходи охорони: охороняються в державній пам'ятці природи "Касова гора" Івано-Франківської обл., заповіднику "Медобори" у Тернопільській обл. (зокрема філіал "Кременецькі гори"), державному заказнику "Чапля" Кам'янець-Подільського р-ну та пам'ятці природи "Урочище Криве" Заліщицького р-ну Тернопільської обл., на території регіонального ландшафтного парку "Дністровський каньйон", а також НПП "Подільські Товтри".

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: формація ковили найкрасивішої Stipeta pulcherrimae; асоціації: S. pulcherrima Carex humilis; S. pulcherrima Festuca valesiaca; S. pulcherrima Medicago falcata; S. pulcherrima + Stipa capillata. Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні угруповання з домінуванням виду, який знаходиться на північній межі свого поширення.

Поширення в регіоні: відомо лише декілька місцезростань на Опіллі, Покутті, частіше трапляються в Придністров'ї.

Екологічна приуроченість: стрімкі та обривисті схили південних експозицій зі слабопотужними дерново-перегнійними грунтами, що сформувалися на гіпсах і карбонатних породах.

Ценотична будова та флористичне ядро: як правило, триярусні угруповання з домінуванням щільнодерновинних ксерофільних і кореневищних ксеромезофільних злаків зі значною домішкою степового, петрофільного й псамофільного різнотрав'я. Проективне вкриття та видова насиченість зростає із збільшенням родючості грунту. Перший ярус формують Stipa pulcherrima, S. pennata, S. capillata, S. tirsa, Festuca valesiaca, Anthericum ramosum, Brachypodium pinnatum, Elytrigia intermedia, Filipendula vulgaris, Helictotrichon desertorum, Scabiosa ochroleuca, Salvia verticillata. У нижніх ярусах звичайні Adonis vernalis, Asperula cynanchica, Carex humilis, Inula hirta, Medicago falcata, Gypsophilla fastigiata, Astragalus onobrychis, Campanula sibirica, Potentilla arenaria, Jurinea calcarea, Knautia arvensis, Lotus corniculatus, Teucrium chamaedrys та ін. Досить часто трапляються Chamaecytisus albus, Ch. blockianus, Ch. podolicus, Lembotropis nigricans.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: створення лісових культур, інтенсивне випасання, рекреація, пожежі, викошування, добування мергелю, вапняку, крейди.

Наукове та народногосподарське значення: для збереження реліктових, ендемічних та інших раритетних видів, а також для вивчення історії розвитку рослинності регіону.

Заходи охорони: охороняються в державній пам'ятці "Касова гора" в Івано-Франківській обл., регіональному ландшафтному парку "Дністровський каньйон" у Тернопільській обл. та НПП "Подільські Товтри" у Хмельницькій обл.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: формація ковили вузьколистої Stipeta tirsae;

асоціації: S. tirsa Carex humilis; S. tirsa + Elytrigia intermedia; S. tirsa Festuca valesiaca. Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні угруповання, домінант яких знаходиться на північній межі ареалу.

Поширення в регіоні: обмежене декількома локалітетами, відомими на Опіллі й Придністров'ї.

Екологічна приуроченість: південно-західні й південно-східні експозиції верхніх частин крутих схилів, а також вузькі частини передплакорних місцевостей, на малопотужних малогумусних чорноземах і рендзинах, сформованих на вапняках, гіпсах і лесах.

Ценотична будова та флористичне ядро: як правило три-, рідше двоярусні угруповання з високим (70-80%) проективним вкриттям. Перший ярус утворюють Stipa tirsa, S. pulcherrima, S. pennata, Anthericum ramosum, Brachypodium pinnatum, Bupleurum falcatum, Filipendula vulgaris, Helictotrichon desertorum, H. schellianum, Festuca valesiaca, Salvia verticillata, Nepeta pannonica. У другому й третьому ярусах константно трапляються Carex humilis, Asperula cynanchica, Adonis vernalis, Achillea millefolium, Astragalus onobrychis, Euphorbia seguierana, Inula hirta, Fragaria viridis, Teucrium chamaedrys, T. pannonicum, Sesleria heufleriana, Thymus pannonicus, T. podolicus, Thalictrum minus, Trinia multicaulis, Veronica spicata, Trifolium rubrum.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: розорювання, випасання, створення лісових культур, рекреація.

Наукове та народногосподарське значення: становлять інтерес для охорони раритетних видів, а також для вивчення історії' розвитку рослинності.

Заходи охорони: охороняються в державній пам'ятці природи "Касова гора" на Івано-Франківщині, необхідним є заповідання локалітетів на Придністров'ї.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: формація мигдалю степового Amygdaleta nanae;

асоціації: A. nana Ephedra distachia; А. папа Festuca valesiaca; А. папа Poa versicolor; А. папа + Prunus spinosa; А. папа PotentiUa arenaria. Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні угруповання, відомі на Волино-Поділлі лише з ділянки Дністровського каньйону між с. Добровляни та с. Городок Заліщицького р-ну Тернопільської обл.

Поширення в регіоні: заказники "Обіжова", "Урочище Криве" біля с. Добровляни та пам'ятка природи "Тернівка" біля с. Городок.

Екологічна приуроченість: стрімкі схили південної експозиції з середньопотужними рендзинами, що сформувалися на сильновапняковистих породах.

Ценотична будова та флористичне ядро: формація представлена в регіоні п'ятьма асоціаціями: для угруповань властиві велика видова насиченість, значна мозаїчність горизонтальної структури, слабка вертикальна диференціація та мінливість проективного вкриття (від ЗО до 90-95%). Висота чагарниково-високотравного ярусу коливається від 40 до 90 см. У верхньому ярусі представлені чагарники Amygdalus nana, Rosa spinosissima, тієї ж висоти досягають Anthericum ramosum, Botriochloa ischaemum, Asyneuma canescens, Agrimonia eupatoria, Elytrigia intermedia, Dictamnus albus, Melica transsilvanica, Poa versicolor, Achillea millefolium, Jurinea calcarea. Другий ярус формують Bupleurum falcatum, Lithospermum arvense, Inula hirta, I. ensifolia, Pulsatilla nigricans, Veronica spicata, Adonis vernalis, у третьому переважають Thymus marschallianus, Teucrium parmonicum, Carex humilis, Fragaria viridis, Album montanum. Загалом домінують степові євразійські види.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: збирання Amygdalus nana на букети, пасовищні навантаження, розорювання, ерозія схилів.

Наукове та народногосподарське значення: має значення для вивчення історії розвитку рослинності й охорони реліктових та рідкісних видів.

Заходи охорони: охороняються в державних ландшафтно-ботанічних заказниках "Обіжова" та "Урочище Криве" біля с. Добровляни Заліщицького р-ну Тернопільської обл.

Ступінь загрози зникнення II.

Використана література:

1. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т., Кагало О.О., Тасенкевич Л.О. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна "Зелена книга”). – Львів, "Поллі”, 1998. – 189 с.





Реферат на тему: Раритетні лучні й степові трав'яні та чагарникові фітоценози Волино-Поділля (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.