Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Раритетні лучні, болотні та водні фітоценози Західного Полісся (реферат)

Синтаксон: формація мітлиці повзучої Agrostideta stoloniferae; асоціація Agrostis stolonifera Hydrocotile vulgaris. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: угруповання з участю рідкісного, занесеного до "Червоної книги України" щитолисника звичайного; довгий час вважалося, що цей вид зник з території України.

Поширення в регіоні: виявлені поблизу с. Пнівне Камінь-Каширського р-ну та в околицях с. Хоцунь Любешівського р-ну Волинської обл. (наші знахідки), а за літературними даними біля с. Полиці Камінь-Каширського р-ну.

Екологічна приуроченість: трапляється в мокрих місцях, порушених антропогенним впливом (на відкосах доріг і придорожних канавах, у витоптаних худобою низинах, на дні осушених ставків). Кліматичні характеристики локалітетів типові для регіону Полісся. Грунти в місцях зростання переважно торф'янисті.

Ценотична будова та флористичне ядро: домінантом угрупованням є Agrostis stolonifera (70%), значна участь також мезо-гігрофітного різнотрав'я: Equisetum fluviatile, Festuca rubra, Lythrum salicaria. Щитолисник звичайний (5% проективного вкриття) трапляється в приземному ярусі травостоїв, переважно вегетативними особинами; деколи ж він утворює вузькі (до 0,5 м шириною) смуги навколо осокових боліт з проективним вкриттям до 25%. Проте місцями він стає навіть співдомінантом трав'яного ярусу.

У групування ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: докорінна трансформація місцезростань виду, їх осушення.

Наукове та народногосподарське значення: цінний об'єкт для вивчення біології' та стратегії' поведінки рідкісного вицу на межі його поширення.

Заходи охорони: охоронним режимом локалітет забезпечений у заказнику "Бучинська дача", що в регіональному ландшафтному парку "Прип'ять-Стохід" (Любешівський р-н на Волині). Доцільно створити для охорони цього рідкісного виду ще й ботанічні заказники загальнодержавного значення у Камінь-Каширському р-ні.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: субформація очеретянково-гостроосокова PhalaroidetoCariceta (acutiformis); асоціація Carex acutiformis + Phalaroides arundinacea. Созологічна категорія 5.

Мотиви охорони: рідкісні для Західного Полісся фітоценози, кількість яких різко зменшується.

Поширення в регіоні: зрідка в східних, ще значно обводнених районах Західного Полісся (зокрема в околицях смт. Любешова), уздовж заплав річок.

Екологічна приуроченість: трапляються на сильно обводнених ділянках заплав рік (заплава р. Стохід у нижній течії) та фрагментарно в гідромеліоративних канавах.

Ценотична будова та флористичне ядро: фітоценози одноярусні, дуже сильно зімкнені (проективне вкриття майже 100%). Домінує осока гостровидна (50%), співдомінує очеретянка звичайна (45%), яка підноситься над осокою. До них домішуються також Rorippa amphibia, Mentha aquatica, Rumex aquaticus, Iris pseudacorus, Lysimachia vulgaris, Agrostis stolonifera та інші види. Із збільшенням обводненості едатопів спостерігається інший характер домінування очеретянку витісняє очерет (Phragmites australis). Флористичне ядро доповнюють також Carex acutiformis, Phalaroides arundinacea.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: зниження обводненості заплав.

Наукове та народногосподарське значення: як угруповання макрофітів, що швидко зникають унаслідок проведення осушувальних робіт, як джерело трав'яної маси на сіно (хоча сінокісне використання цих угруповань буває обмеженим унаслідок сильної заболоченості їх місцезнаходжень).

Заходи охорони: охороною не забезпечені, доцільне створення резервату в заплаві р. Стохід в околицях смт. Любешова.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: формація лепехи звичайної (аїру) Acoreta (calamii); асоціація Acorus calamus Equisetum fluviatile. Созологічна категорія 5.

Мотиви охорони: типові для регіону угруповання, площа яких швидко зменшується під впливом осушення, особливо в західній частині Волинського Полісся.

Екологічна приуроченість: фітоценози з домінуванням аїру звичайного приурочені до обводнених заплав рік (особливо ріки Стохід у місці її впадання в р. Прип'ять), а деколи й до окраїн боліт, що прилягають до населених пунктів (оскільки аїр позитивно реагує на незначну евтрофікацію вод).

Ценотична будова та флористичне ядро: фітоценози звичайно двоярусні. У верхньому ярусі переважає болотне високотрав'я: Acorus calamus (50%), Glyceria maxima (10%), Rumex aquaticus, Ranunculus lingua, Sium latifolium, Iris sibirica, Carex acutiformis, Lythrum salicaria; його загальне проективне вкриття до 70%. Нижній ярус сформований болотним різнотрав'ям (Glyceria fluitans (5%), Galium palustre, Myosotis palustris, Equisetum fluviatile (5%), Stellaria uliginosa, Mentha verticillata, Agrostis stolonifera та інші види). Загальне проективне вкриття травостою може досягати 90-95%. Флористичне його ядро формують Acorus calamus, Glyceria maxima, Equisetum fluviatile, Mentha verticillata, Myosotis palustris типові види заболочених місцезростань.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: осушення й розорювання боліт під с/г вгіддя, спад рівня обводненості заплав і болотних масивів.

Наукове та народногосподарське значення: як джерело лікарської сировини.

Заходи охорони: охороняється в Шацькому НПП. Охорона ценозів цього типу повинна здійснюватися шляхом раціонального використання їх як джерел лікарської сировини без докорінного перетворення екотопу. Спеціальні заходи охорони поки що не потрібні.

Ступінь загрози зникнення IV.

Синтаксон: субформація трясучково-дводомноосокова BrizetoCariceta (dioicii); асоціація Briza media + Carex dioica.

Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісне угруповання трав'яних боліт Західного Полісся; співдомінант угруповання осока дводомна знаходиться поблизу південної межі поширення.

Поширення в регіоні: поодинокі угруповання в районі Шацьких озер (урочище Унич); локалітети цих угруповань є також у північнозахідній частині Рівненщини.

Екологічна приуроченість: трапляються куртинами на окраїнах мезотрофних обводнених боліт, на дещо підсушених ділянках. Кліматичні характеристики локалітетів типові для регіону в цілому (середньорічна кількість опадів до 500 мм., середньорічна температура + 6°С).

Ценотична будова та флористичне ядро: угруповання умовно двоярусні. У першому домінують злаки та різнотрав'я: Briza media (10%), Deschampsia caespitosa (5%), Festuca pratensis (2%), Sonchus palustris, Centaurea jacea (5%). Другий ярус формують Carex dioica (50%), С. flava (10%), до яких домішуються Agrostis tenuis, Galium palustris, Rhinanthus major, Plantago lanceolata, Caltha palustris, Myosotis palustris; ці ж види утворюють і флористичне ядро ценозу. Угруповання ценотично стабільні.

Фактор», що зумовлюють зменшення поширення: трансформація боліт у сільгоспугіддя та заростання таких ділянок деревами й кущами після осушення.

Наукове та народногосподарське значення: цікавий локалітет для охорони осоки дводомної рідкісного виду рослин, а також вивчення його поведінки на південній межі ареалу.

Заходи охорони: охороняється в Шацькому НПП.

Ступінь загрози зникнення IV.

Синтаксон: субформація шейхцерієво-сфагнова Scheuchzerieto Sphagneta; асоціація Pinus sylvestris Scheuchzeria palustris Sphagnum magellanicum. Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні, занесені до "Зеленої книги" [lj угруповання, що знаходяться на південній межі свого поширення; локалітети рідкісних для регіону реліктових рослин, зокрема шейхцерії болотної, берези низької, росички круглолистої.

Поширення в регіоні: трапляються фрагментарно в північній частині Полісся, проте кількість їх локалітетів збільшується в східному напрямку. Виявлені в районі Шацьких озер угруповання, на відміну від описаних у "Зеленій книзі", відзначаються наявністю чагарникового ярусу з домінуванням берези низької, що відображає вплив осушення на едатоп.

Екологічна приуроченість: угруповання приурочені до приозерних понижень (на місці колишніх сплавин), зайнятих мезотрофними болотами.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревний ярус слабо виражений, представлений поодинокими соснами до 4 м висотою. Другий, чагарниковий (зімкненістю до 0,2) ярус формують Betula humilis і Salix cinerea (до 2 м висотою), які розміщуються нерівномірно по площі; поодиноко трапляється також Salix lapponum. У трав'яночагарничковому покриві переважають Scheuchzeria palustris (20%), Carex lasiocarpa (20%), Drosera rotundifoha (10%), Oxycoccus palustris (20%), беруть участь також Rhynchospora alba, Andromeda polifolia. Моховий ярус формують сфагнові мохи: Sphagnum magellanicum, S.

acutifolium, S. fuscum (загальне їх вкриття до 100%). Флористичне ядро утворюють бореальні болотні види: Salix lapponum, Scheuchzeria palustris, Carex lasiocarpa, Oxycoccus palustris, Sphagnum magellanicum, S. fuscum, Rhynchospora alba.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: осушення боліт, яке супроводжується зміною структури угруповань, зокрема їх видового складу та співвідношення домінантів.

Наукове та народногосподарське значення: як джерело цінної лікарської сировини журавлини, а також як локалітет багатьох рідкісних видів рослин, занесених до "Червоної книги України".

Заходи охорони: забезпечені охороною в заказнику "Сира Погоня" на Рівненщині та в Шацькому НПП.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: субформація низькоберезово-сфагнова Betuleto (humilis) Sphagneta; асоціація Betula humilis Sphagnum magellanicum. Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні угруповання, що інтенсивно зникають унаслідок докорінної трансформації боліт. Едифікатор угруповання береза низька знаходится поблизу південної межі поширення, трапляється в регіоні лише зрідка, острівними локалітетами.

Поширення в регіоні: угруповання з участю берези низької трапляються спорадично по всьому Західному Поліссю, проте частіше у західній, менш обводненій його частині. Поодиноко вид трапляється на багатьох болотах, проте монодомінантні угруповання утворює рідко, й лише за умови незначного підсушення боліт. Низькоберезові фітоценози описані в районі Шацьких озер в урочищах Луки, Підкругле. Під наметом розрідженого соснового лісу береза низька також зростає в кв. 48-49 Оконського л-ва Маневицького ДЛГ.

Екологічна приуроченість: ділянки чагарникових заростей з переважанням берези низької приурочені до середньозволожених мезотрофних боліт на міжозерних просторах з глибоким шаром торфу. Часто трапляються й на підсушених болотах.

Ценотична будова та флористичне ядро: чагарниковий ярус (до 2 м висотою) утворює береза низька (30%) зі значною участю верб Salix pentandra, S. cinerea, S. rosmarinifolia; загальна зімкненість чагарників до 60%. У трав'яному покриві переважає болотне високотрав'я: Lysimachia vulgaris, Calamagrostis neglecta, С. canescens, Lythrum salicaria, деколи навіть Typha latifolia, до яких домішуються інші болотні види Naumburgia thyrsiflora, Agrostis stolonifera, Carex caespitosa, C. nigra, C.

rostrata, С. panicea, Thelipteris palustris, Ranunculus lingua, Comarum palustre, проте в другому ярусі домінує Menyanthes trifoliata (40%). У наземному ярусі серед сфагнових мохів з перевагою Sphagnum magellanicum зростає й Oxycoccus palustris (40%). Трапляються також ділянки з домінуванням у трав'яному покриві С. nigra (50%): травостій туг переважно двоярусний, загальне його проективне вкриття до 90%. У зв'язку з деяким підсушенням ділянок з'являються й лучні трави, зокрема Festuca rubra. Розростання чагарників супроводжується випаданням журавлини, зниженням ролі Comarum palustre й Menyanthes trifoliata в приземному ярусі та посиленням Carex nigra.

Угруповання ценотично стабільні, хоча процес пристосування ценозів до зміни рівня вод унаслідок підсушення ще не завершився.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: пожежі на болотах,значне осушення й розорювання боліт. Літературні дані свідчать, що підсушення боліт сприяє розростанню берези низької; це підтверджується й нашими спостереженнями (район оз. Луки). Проте береза низька з часом не витримує конкуренції' верб і випадає зі складу фітоценозів, що свідчить про доцільність активної охорони її заростей і регулювання складу чагарникового ярусу за рахунок вирубування верб.

Наукове та народногосподарське значення: джерело лікарської сировини (бруньки берези), цінний вид для вивчення історії розвитку післяльодовикової рослинності в Поліському регіоні та поведінки популяцій рідкісних чагарників в острівних їх локалітетах.

Заходи охорони: охороняється в Шацькому НПП.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: формація очерету звичайного Phragmiteta;

асоціація Phragmites australis Aldrovanda vesiculosa. Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні угруповання з участю плейстонних рослин, що зрідка формуються на Поліссі. Співдомінант Aldrovanda vesiculosa комахоїдний реліктовий вид з диз'юнктивним типом ареалу, що зник з багатьох водойм Західної Європи. У регіоні трапляється в небагатьох водоймах; кількість його локалітетів продовжує зменшуватися.

Поширення в регіоні: угруповання виявлені в західній частині Полісся, зокрема на озері Світязькому в Шацькому НПП (затока Бужня).

Екологічна приуроченість: угруповання цього типу найчастіше трапляються в прибережній частині озер, на мілководдях з хорошим прогріванням води. Однак формування таких фітоценозів, як і поява виду в цілому,прогнозуванню не піддається, участь альдрованди фіксується не щорічно. В останні роки вид траплявся лише на оз.

Світязь та на оз. Нобель. Найчастіше альдрованда трапляється як співдомінант за умов значної евтрофікації води, рівня її рН від 5.5 до 6.7 та високої концентрації вуглекислого газу.

Ценотична будова та флористичне ядро: альдрованда звичайно концентрується в заростях макрофітів, зокрема, очерету; зімкненість такого надводного "намету"до 100%, висота до 3 м. У складі водного ярусу угруповань виявлені також і такі занурені рослини як Hydrocharis morsus-ranae, Myriophyllum spicatum, Potamogeton natans; проективне їх вкриття до 15%. Участь альдрованди до 10% "проективного вкриття".

Фітоценози ценотично нестабільні, оскільки альдрованда рослина вільноппаваюча.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: зміна хімізму вод і зниження їх рівня в озерах, висихання літоральної частини водойм.

Наукове та народногосподарське значення: цінний об'єкт для вивчення біології водних комахоїдних рослин і дослідження поведінки виду в диз'юнктивному ареалі, аналізу консортивних і трофічних зв'язків у водних екосистемах.

Заходи охорони: у Шацькому національному природному парку охороняються озера, в яких відзначалося зростання альдрованди в заростях очерету та в приозерних мілководдях. Доцільне також поглиблене, монографічне вивчення виду з метою пізнання біологічної його специфіки та норми реакції на зміну параметрів водних екосистем в умовах Західного Полісся.

Ступінь загрози зникнення III.

Синтаксон: субформація глечиково-лататтєва Nuphareto-Nymphaeta; асоціація Nyphar luteum Nymphaea Candida Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: більшість угруповань латаття сніжно-білого (Nymphaetum candidae) рідкісні в межах України й занесені до "Зеленої книги"; чисельність їх угруповань інтенсивно зменшується внаслідок осушення боліт та обміління водойм.

Поширення в регіоні: на Західному Поліссі латаття сніжно-біле зростає часто, проте домінує в угрупованнях водних рослин зрідка. Унаслідок осушення неглибоких водойм трапляння угруповань скорочується.

Екологічна приуроченість: виявлені в заплавах рік і на відмілинах озер; у регіоні досліджень трапляються в заплаві та в старицях ріки Прип'ять, а також на плесах озер, у мілководних водоймах з рН води 6,8-7,4.

Ценотична будова та флористичне ядро: як звичайно трав'яний ярус густий, складається з декількох під'ярусів (надводного, наводного та підводного). Надводний ярус найчастіше утворює Scirpus lacustris (25% вкриття). Наводний ярус формують Nymphaea Candida (40%) і Nymphar luteum (30%), Stratiotes aloides (5%), Hydrocharis morsus-ranae, Potamogeton natans. У підводній частині фітоценозу ростуть Potamogeton lucens, P. perfoliatus, P. zosterifolius, Lemna trisulca. Флористичне ядро утворене плюризональними видами, що зростають у водоймах широколистяно-лісової та хвойно-лісової зон (Nymphaea Candida, Nymphar luteum, Hydrocharis morsus-ranae, Stratiotes aloides тощо).

Угруповання ценотично лабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: осушення водойм, зміна хімічного складу вод унаслідок забруднення, збір кореневищ і квітів Nymphaea Candida.

Наукове та народногосподарське значення: джерело цінної лікарської сировини кореневищ латаття та об'єкт вивчення біології водних рослин.

Заходи охорони: охороняється в Поліському заповіднику, Шацькому НПП; доцільно створити гідрологічний заказник у верхів'ях р. Прип'ять.

Ступінь загрози зникнення V.

Використана література:

1. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т., Кагало О.О., Тасенкевич Л.О. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна "Зелена книга”). – Львів, "Поллі”, 1998. – 189 с.





Реферат на тему: Раритетні лучні, болотні та водні фітоценози Західного Полісся (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.