Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Раритетні лісові фітоценози Західного Полісся (реферат)

Синтаксон: асоціація сосновий бір ялівцево-лишайниковий Pinetum juniperoso-cladoniosum. Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні для регіону лісові угруповання, що знаходяться на Західному Поліссі поблизу південної межі свого поширення; занесені до "Зеленої книги".

Поширення в регіоні: фрагментарно в північній частині Західного Полісся (Шацький НПП; Головнянське л-во Любомльського ДЛГ (кв. 51) на Волині). Роль цих угруповань у рослинному покриві зростає з просуванням на північ, особливо на прилеглій території' Білорусі.

Екологічна приуроченість: трапляються на озових підвищеннях і піщаних терасах річкових долин у районах із середньорічною кількістю опадів 600-650 мм, на піщаних грунтах із слабо вираженим гумусовим горизонтом.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан розріджений (0,5-0,6), бонітет сосни IV-V. Підлісок (до 0.2) утворює Juniperus communis, до якого домішується Chamaecytisus ruthenicus. Розріджений (до 10% проективного вкриття) трав'яний покрив формують Thymus serpillum, Koeleria glauca, Corynephorus canescens, Festuca ovina, Jasione montana. Добре виражений лишайниковий покрив з Cladonia rangiferina, С. sylvatica. На вершинах гряд і на схилових частинах озів у наземному покриві зрідка переважають мохи Dicranum rugosum, Polytrichum piliferum. Флористичне ядро утворюють бореальні лісові Juniperus communis, Calluna vulgaris, Vaccinium vitis-idaea, Dicranum rugosum і псамофітні види: Thymus serpilium, Helichrisum arenarium, Hieracium pilosella, Koeleria glauca, Festuca polessica, Cladonia rangiferina, C. sylvatica та ін.

Угруповання ценотично стабільні, проте легко піддаються руйнуванню під впливом антропогенних чинників.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: пожежі в сосняках лишайникових.

Наукове та народногосподарське значення: як місце ботанічних екскурсій, а також місце заготівлі лікарської сировини (шишкоягід ялівцю).

Заходи охорони: забезпечені охороною в Поліському заповіднику, Шацькому НПП. Активному збереженню цих угруповань сприяє помірний випас худоби.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація сосновий бір ялівцево-зеленомоховий Pinetum juniperoso-hylocomiosum. Созологічна категорія 5.

Мотиви охорони: рідкісні для регіону угруповання з цікавим поєднанням фітоценотипів, знаходяться поблизу південної межі поширення.

Поширення в регіоні: описані в північно-західній частині Полісся, на кордоні з Білоруссю; є, зокрема, в районі Шацьких озер (Шацьке, Світязьке л-ва), у Головнянському л-ві (кв. 51) Любомльського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: сосняки з домінуванням ялівцю в підліску приурочені до схилів піщаних озових підвищень з бідними дерновопідзолистими грунтами.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан ЮС; сосна у віці 55-60 років досягає діаметра 22 см й висоти 16-18 м. Зімкненість деревного намету не перевищує 0,7. Чагарниковий ярус (проективне вкриття до 0,4) утворює Juniperus communis, що рівномірно розподіляється по площі. У підрості переважає сосна (до 20 шт. на 10 м2), підріст розміщується куртинами. У трав'яному ярусі (проективне вкриття до 10%) переважають Hieracium pilosella (5%), Melampyrum pratense (+), Festuca ovina (3%); у цілому ж видовий склад трав бідний. Моховий ярус виражений краще (до 30%), його утворюють Pleurozium schreberi (25%), Dicranum scoparium, D. undulatum. Флористичне ядро формують Juniperus communis, Festuca ovina, Hieracium pilosella, Pleurozium schreberi.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: пожежі в соснових лісах.

Наукове та народногосподарське значення: джерело лікарської сировини (шишкоягоди ялівцю) і високоякісної деревини сосни.

Заходи охорони: охороною забезпечені в Шацькому НПП (фрагментарно); можливе створення резервату в Головнянському л-ві Любомльського ДЛГ на Волині.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація сосновий бір левкобрієвий Pinetum leucobryosum. Созологічна категорія 5.

Мотиви охорони: рідкісне для Західного Полісся рослинне угруповання, цікаве за фітоценотичною структурою.

Поширення в регіоні: трапляється в північно-західній частині Полісся, зокрема в районі Шацьких озер.

Екологічна приуроченість: переважно приурочені до озових схилів північної експозиції з піщаними дерново-підзолистими грунтами, що пройдені низовими поверхневими пожежами.

Ценотична будова та флористичне ядро: будова ценозів проста деревостан звичайно високопродуктивний, І-ІІ бонітету, зімкненість сосни до 0,8 у віці 50 років. Підлісок відсутній, трав'яний покрив теж. У наземному покриві переважає Leucobryum glaucum (до 20% проективного вкриття), який утворює практично моновидове флористичне ядро.

Ценози стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: вирубування соснових лісів, випас (прогін) худоби.

Наукове та народногосподарське значення: цінні для проведення ботанічних екскурсій угруповання, джерело якісної деревини, об'єкт вивчення післяпожежних сукцесій рослинності приземних ярусів соснових лісів.

Заходи охорони: угруповання забезпечене охороною в Шацькому НПП. Активному збереженню цього типу угруповань, на нашу думку, сприяють низові пожежі.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація сосняк саротамнусово-мітлицевий Pinetum sarothamnosoagrostidosum (tenuis). Созологічна категорія 6.

Мотиви охорони: рідкісні для регіону угруповання, домінантом чагарникового ярусу яких є Sarothamnus scoparius вид, що в довоєнний час штучно впроваджували для покращення кормової бази мисливської фауни та вводили як супутню чагарникову породу до лісових культур сосни.

Поширення в регіоні: угруповання відзначені в північно-західній частині Полісся, зокрема в районі Шацьких озер (Ростанське л-во

Шацького ДЛГ, кв. 32); знайдено їх і в прилеглих районах Білорусі, зокрема, у районі залізничної станції Влодава (Приборівське л-во). Домінування Sarothamus scoparius тут зумовлене антропогенно, завдяки введенню його під намет сосни як меліоративного виду чи внаслідок пізнішого автохтонного проникнення до сусідніх лісових ділянок.

Є дані про штучне введення саротамнуса віникового під намет лісів для підгодівлі тварин; можливо також, що в лісах він зберігся після посадки сосни в місцях його заростей на неужитках. Разом з тим М. П. Слободян для інших регіонів заходу України, зокрема для Розточчя, відзначав природну участь цього виду в лісових угрупованнях.

Екологічна приуроченість: фітоценози з переважанням саротамнуса віникового в чагарниковому ярусі приурочені до невеликих підвищень у рельєфі з піщаними грунтами; ймовірніше за все це старооранки чи колишні неужитки, бо у флористичному складі угруповань ще й досі присутні бур'яни й види відкритих місць і пустищ.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостани монодомінантаі, їх склад ЮС, переважно 20-30 річного віку, зімкненістю до 0,7. Підлісок (зімкненістю до 0,6) утворює Sarothamnus scoparius. Є й старіші сосняки 50-60-річного віку з повнотою до 0,7; у наземному їх покриві переважають злаки, значна участь різнотрав'я. Флористичне ядро утворює: Sarothamnus scoparius, до якого домішуються види залишкового (пустшцного чи старооранкового) комплексу Solanum nigrum (3%), Agrostis tenuis (20%), Linaria vulgaris (1%), а також лісового комплексу, зокрема Lycopodium clavatum, Orthilia secunda.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: пожежі в соснових лісах, а також великі морози, що призводять до періодичного відмерзання надземної частини кущів саротамнуса.

Наукове та народногосподарське значення: як джерело високоякісної деревини й кормова база для диких звірів у зимовий період.

Заходи охорони: охороною практично забезпечені лише фрагменти цього типу угруповань у Шацькому НПП; типові ж великоплощинні ділянки, на яких проводився опис фітоценотичної будови, знаходяться поза межами України, поблизу залізничної станції Влодава (суміжний район Білорусі, що прилягає до території Шацького НПП).

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація сосняк мучницевий Pinetum arctostaphyllosum.

Созологічна категорія 5.

Мотиви охорони: рідкісні для Західного Полісся угруповання, що мають важливе ресурсне значення (запаси листя Arctostaphylos uvaursi як лікарської сировини) і знаходяться поблизу південної межі поширення мучниці звичайної.

Поширення в регіоні: трапляються на високих піщаних грядах по всьому Західному Поліссю. Значні площі цих угруповань описані в районі Шацьких озер (кв. 1, 47 Ростанського л-ва Шацького ДЛГ), а фрагменти ценозів у Любешівському л-ві (Бучинська дача) Любешівського ДЛГ Волинської обл.

Екологічна приуроченість: в умовах Полісся ці фітоценози екологічно приурочені до піщаних грунтів моренних горбів і гряд. Домінування мучниці в наземному покриві часто спостерігається під наметом лісових культур сосни, що зазнали впливу інтенсивних низових пожеж. Висока (до 60%) зімкненість куртин мучниці свідчить, що ці угруповання досить стабільні.

Ценотична будова та флористичне ядро: будова фітоценозу не відзначається складністю. Деревостани (в основному лісові культури сосни), як правило, розріджені (зімкнутість 0,5-0,6), 111 IV бонітетів. У більшості випадків підлісок відсутній, лише іноді поодиноко трапляється Chamaecytisus ruthenicus. Трав'яно-чагарничковий покрив бідний за видовим складом, проте зімкненість його висока, бо мучниця займає до 70% проективного вкриття. Парцелярна структура відзначається наявністю великих куртин мучниці в місцях інтенсивного згорання підстилки. Флористичне ядро утворюють Агсtostaphyllos uva-ursi, Calamagrostis epigeios, Jasione montana, Festuca ovina, Cladonia sylvatica. Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: пошкодження стебел мучниці унаслідок необгрунтовано інтенсивної й недбалої заготівлі лікарської сировини.

Наукове та народногосподарське значення: як джерело цінної лікарської сировини листя мучниці. Для активної охорони виду доцільне застосування контрольованого випалювання підстилки в соснових лісах Західного Полісся з наявністю мучниці.

Заходи охорони: охороняється в Поліському заповіднику. Доцільним є приєднання 1 і 47 кв. Ростанського л-ва Шацького ДЛГ до складу Шацького НПП або ж вичленування цих кварталів у резерват.

Ступінь загрози зникнення У.

Синтаксон: асоціація сосновий бір колючоплауновий Pinetum lycopodiosum (annotiriii). Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: рідкісні для регіону угруповання з домінуванням занесеного до "Червоної книги України" виду.

Поширення в регіоні: ценози відзначені в північній частині Західного Полісся, зокрема в районі Шацьких озер (урочище Князь Багон Шацького ДЛГ), а також на суміжній з Шацьким НПП території Білорусі (поблизу залізничної станції Влодава).

Екологічна приуроченість: трапляються в чашоподібних неглибоких пониженнях серед соснових, іноді заболочених лісів.

Ценотична будова та флористичне ядро: будова фітоценозів досить варіабельна. У деревостанах домінує сосна (зімкненість до 0,8), іноді з домішкою (до 0,4) берез повислої й пухнастої. Підлісок (до 0,2) утворює Frangula alnus, проте часто підлісок відсутній. У трав'яному покриві домінує Lycopodium annotinum (до 80% проективного вкриття), до якого в незначній кількості домішуються Thelypteris palustris, Lysimachia vulgaris, Scirpus sylvaticus, Vaccinium myrtillus, Dryopteris carthusiana. Флористичне ядро утворюють Lycopodium annotinum, Vaccinium myrtillus, Frangula alnus.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: лісові пожежі й випасання худоби (механічні пошкодження стебел плауна).

Наукове та народногосподарське значення: як джерело лікарської сировини, а також як місце збереження виду, занесеного до "Червоної книги України".

Заходи охорони: охороняються в Шацькому НПП.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація сосновий бір хамедафново-багновий Pinetum chamaedaphnoso-ledosum. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: рідкісне в цілому для України угруповання, співдомінантом якого є занесений до "Червоної книги України" вид Chamaedaphne calyculata.

Поширення в регіоні: описана в північно-східній частині Волинського Полісся, поблизу озера Добре (Нуйнівське л-во Камінь-Каширського ДЛГ, кв. 31, виділ 5).

Екологічна приуроченість: трапляються в пониженнях навколо озер чи в долинах рік, зайнятих мезотрофними лісовими болотами. Формування угруповань зумовлене природно-історичними факторами;

під впливом антропогенних факторів, зокрема осушення лісів, чисельність мирта болотного знижується, він поступається місцем багну болотному.

Ценотична будова та флористичне ядро: ярусна будова деревостану не відзначається складністю. Домінує сосна, яка у віці 90 років досягає висоти 12-14 м і діаметра 12-16 см. Негустий підлісок (0,1) утворює Frangula alnus. У трав'яно-чагарничковому ярусі (80%) переважає Ledum palustre (50%), до якого домішується Chamaedaphne calyculata (25%); ростуть також Andromeda polifolia, Oxycoccus palustris, Trientalis europaea, Maianthemum bifolium, Chamerion angustifolium, Vaccinium myrtillus. Моховий ярус добре виражений (до 40%), у ньому домінують Sphagnum girgensohnii (25%), Pleurozium schreberi, Dicranum undulatum. Фітоценотичне ядро утворюють бореальні оліготрофні види: Ledum palustre, Chamaedaphne calyculata, Vaccinium myrtillus, Andromeda polifolia, Oxycoccus palustris, Eriophorum vaginatum.

Склад і структура ценозів змінюються внаслідок осушення лісовоболотного масиву.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: осушення та пожежі в лісах. Вплив переосушення позначається на характері домінування; спостерігається значний відпад Ledum palustre й Chamaedaphne calyculata, їх місце поступово займає чорниця. Витісняються й сфагнові мохи.

Наукове та народногосподарське значення: фітоценоз може бути використаний для вивчення динаміки популяцій рідкісних видів рослин, як джерело цінної лікарської сировини (гілки та листя багна), а також з екскурсійною метою як поодинокий локалітет рідкісного виду флори регіону.

Заходи охорони: охороняється в заказнику "Вутвицький" на Волині (кв. 31, в. 5 Нуйнівського л-ва Камінь-Каширського ДЛГ).

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація сосновий бір багновий Pinetum ledosum.

Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: колись типові для ЗахідногоПолісся угруповання, чисельність яких інтенсивно зменшується під впливом осушення, а фітоценотична структура змінюється внаслідок випадання гігрофітів.

Поширення в регіоні: угруповання такого типу виявлені в північній частині Полісся, частота їх трапляння зростає в східному напрямку, із збереженістю заболоченості лісових масивів. Описані в районі Шацьких озер (ур. Князь Багон), в Любешівському й Нуйнівському л-вах Любешівського та Камінь-Каширського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: сосняки багнові приурочені до мезотрофних лісових боліт, розташованих у чашоподібних западинах по древніх долинах поліських рік чи в широких приозерних пониженнях з піщано-торф'янистими грунтами.

Ценотична будова та флористичне ядро: домінантом деревостанів є сосна звичайна, спостерігається й поодинока домішка берези пухнастої; частіше вона утворює другий ярус (висота дерев досягає 6-7 м, діаметр 8-10 см, а зімкненість 0,3). Зімкненість основного намету 0,7; у віці 90 років сосна досягає висоти 12-14 м і діаметра 14-16 см. Підлісок утворює горобина (до 0,1), іноді з домішкою крушини. Трав'яно-чагарничковий ярус (проективне вкриття до 60%) формують Ledum palustre (40%), Vaccinium uliginosum (5%), V. myrtillus (10%), Eriophorum vaginatum (5%), Oxycoccus palustris, Andromeda polifolia та інші види. У моховому покриві (до 30%) Sphagnum rubellum (20%), Pleurozium schreberi. Фітоценози знаходяться на стадії пристосування до меліоративного впливу. Спостерігається їх мезофітизація, що проявляється в зниженні ролі гігрофітів, зменшенні ролі сфагнових мохів, збільшенні чисельності чорниці, плеуроцію Шребера, випаданні зі складу деревостану берези пухнастої та появі підросту берези повислої, часом розростанні малини. Флористичне ядро утворюють: Ledum palustre, Vaccinium myrtillus, V. uliginosum, Sphagnum rubellum, Pleurozium schreberi.

Угруповання ценотично лабільні, знаходяться в стадії переформування складу едифікаторів, відповідно до постмеліоративних екологічних умов.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: вирубування та осушення заболочених лісів, пожежі.

Наукове та народногосподарське значення: джерело цінної лікарської сировини листя й молодих пагонів багна.

Заходи охорони: охороняється в Шацькому НПП та в заказнику "Вутвицький" на Волині.

Ступінь загрози зникнення IV.

Синтаксон: асоціація сосновий бір бобівниково-журавлиновосфагновий Pinetum menyanthoso-oxycoccoso-sphagnosum.

Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні для Західного Полісся фітоценози з наявністю в складі цінних ліїсарських рослин; угруповання характеризують одну із стадій заростання боліт лісом. Унаслідок осушувальних меліорацій чисельність локалітетш цієї асоціації різко зменшується, змінюється структура фітоценозів, випадають цінні види болотних рослин.

Поширення в регіоні: відзначені в західній частині регіону, зокрема в межах Шацького НПП.

Екологічна приуроченість: угруповання приурочені до просторих понижень на мезотрофних болотах, трапляються також і поблизу озер. Місцеположення характеризуються високою обводненістю протягом цілого літнього періоду.

Ценотична будова та флористичне ядро: соснові деревостани з домішкою беріз пухнастої та повислої, звичайно добре зімкнені (до 0,7), IV-V бонітету, старовікові. Підлісок розріджений (зімкненість до 0,1), утворений крушиною, вербою попелястою (у пониженнях). У трав'яному покриві Menyanthes trifoliata, Pliragmites australis, Andromeda polifolia, Oxycoccus palustris, Sphagnum compactum, а на підвищеннях Pleurozium schreberi. Загальне проективне вкриття трав до 30%, мохів 60%. Флористичне ядро утворюють Menyanthes trifoliata, Oxycoccus palustris, Vaccinium uliginosum, Sphagnum compactum, S. girgensohnii.

Угруповання ценотично лабільні, завершується стадія випадання берези пухнастої із складу деревостанів і заміна її березою повислою.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: осушувальні меліорації й зниження рівня ґрунтових вод.

Наукове та народногосподарське значення: може використовуватися для збирання журавлини й заготівлі бобівника трилистого як лікарської сировини.

Заходи охорони: охороною забезпечені в Шацькому НПП, проте угруповання знаходяться в динамічній стадії пристосування до постмеліоративних умов.

Ступінь загрози зникнення IV.

Синтаксон: асоціація сосновий бір багново-хамедафново-сфагновий Pinetum ledoso-chamaedaphnoso-sphagnosum Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: дуже рідкісні в Україні угруповання бореального типу, що знаходяться на Поліссі поблизу південної межі свого поширення й занесені до "Зеленої книги".

Поширення в регіоні: були відомі лише два локалітети в Нуйнівському л-ві (кв. 31) Камінь-Каширського ДЛГ та в Хіноцькому заказнику на Рівненщині.

Екологічна приуроченість: угруповання сформовані в улоговинах реліктових долин, на олігомезотрофних середньообводнених болотах з глибоким заляганням торфу. Видовий склад угруповань і будова ценозу нескладні. Деревостан з домінуванням Pinus sylvestris (зімкненістю до 0,5, висотою 12-14 м, IV-V бонітету). Чагарничковий ярус (проективне вкриття 80-90%) формують Chamaedaphne calyculata (50%) і Ledum palustre (30-40%). Зрідка в приземному ярусі трапляються Eriophorum vaginatum, Oxycoccus palustris, Andromeda polifolia, після осушення участь цих видів понижена. Моховий покрив утворюють Sphagnum cuspidatum, S. fallax, S. magellanicum, але роль мохів у складі угруповань також зменшилася внаслідок осушення лісових масивів (сучасне проективне вкриття сфагнів до 40%). Флористичне ядро утворюють бореальні болотні види: Ledum palustre, Chamaedaphne calyculata, Eriophorum vaginatum, Oxycoccus palustris, Andromeda polifolia, Sphagnum sp.

Угруповання ценотично нестабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: пожежі в соснових лісах, а також надмірне осушення болотних масивів. За середньої інтенсивності осушення чагарниковий ярус із Chamaedaphne calyculata й Ledum palustre та домінування сфагну в наземному покриві зберігається, але зникає Eriophorum vaginatum, зменшується роль журавлини. За інтенсивного ж зниження рівня обводненості сфагни випадають з наземного покриву, формуються сосняки хамедафновобагнові.

Наукове та народногосподарське значення: як джерело лікарської сировини (Ledum palustre, Oxycoccus palustris), а також як локалітет хамедафни чашечкової виду, занесеного до "Червоної книги України".

Заходи охорони: забезпечені охороною у Хіноцькому заказнику на Рівненщині.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація сосновий бір багново-сфагновий Pinetum ledoso-sphagnosum. Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: типові для Західного Полісся угруповання, що інтенсивно зникають під впливом осушувальних меліорацій і зазнають змін ценотичної структури (видової, парцелярної, вікової).

Поширення в регіоні: трапляються угруповання такого типу по всьому регіону, але частіше в східній, більш заболоченій його частині. Описані в районі Шацьких озер, у Дубечнівському л-ві Ратнівського ДЛГ, у Любешівському л-ві Любешівського ДЛГ на Волині.

Екологічна приуроченість: мезотрофні лісові болота, які сформувалися в приозерних пониженнях та в древніх руслах рік, в умовах середньорічної кількості опадів 600-650 мм. У північно-східній частині Західного Полісся трапляння цих угруповань зростає, корелюючи зі збільшенням площ заболочених лісів.

Ценотична будова та флористичне ядро: у будові ценозу основна роль належить сосні за зімкненості деревостану понад 0,7 вона досягає висоти 10-12 м і діаметра 16-20 см у віці 130 років. Зрідка до сосни домішуються берези пухнаста та повисла. Підлісок, як звичайно, відсутній. У трав'яно-чагарничковому покриві домінує Ledum palustre (60%), до нього домішується Vaccinium uliginosum, а в другому під'ярусі Eriophorum vaginatum, Oxycoccus palustris. Флористичне ядро утворюють Ledum palustre, Vaccinium uliginosum, Eriophorum vaginatum, Vaccinium myrtillus, Sphagnum sp.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: пожежі в соснових лісах, інтенсивне осушення заболочених масивів, унаслідок якого відбувається зміна структури угруповань, зокрема, випадає береза пухнаста зі складу деревостану, знижується фітоценотична роль багна звичайного й сфагнів.

Наукове та народногосподарське значення: може використовуватись як джерело лікарської сировини.

Заходи охорони: охороною забезпечені в Шацькому НПП й Поліському заповіднику.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: формація дуба скельного Querceta petraeae; асоціація грабова судіброва (з дуба скельного) веснівково різнотравна Carpineto-Quercetum (petraeae) maianthemoso-variaherbosum. Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні угруповання на східній межі поширення едифікатора; локалітет рідкісних видів рослин.

Поширення в регіоні: обмежене західною частиною Західного Полісся; конкретне місцезнаходження кв. 93 в. 16 Дубечнівського л-ва Ратнівського ДЛГ, площа 0,4 га (пам'ятка природи місцевого значення); поодиноко ж дерева дуба скельного трапляються в навколишньому насадженні на площі 1,8 га.

Екологічна приуроченість: ділянка скельнодубового лісу займає піщані грядові підвищення з дерново-підзолистими грунтами; перевищення гряд і окремих пагорбів до 15 м. Грунти свіжі. Кліматичні характеристики типові для регіону: опади 596 мм, середньорічна температура + 7,5°С. Тип лісу свіжа грабова судіброва.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан утворений дубом скельним з домішкою сосни звичайної і дуба звичайного (9Д ск 1С + Д зв). Деревний намет розріджений (зімкненість крон не вище 0,4). У віці 130 років дерева досягають висоти 24 м й діаметра 40 см. Підлісок утворюють Juniperus communis, Corylus avellana, Sambucus racemosa, S. nigra, Euonymus verrucosa, Frangula alnus; його зімкненість 0.2. У підрості переважає дуб скельний двох генерацій старша 10-12 років, висотою до 2 м (до 2 тис. шт на 1 га) і молодша 7-8 років, висотою до 0,5 м (більше 10 тис. шт на 1 га). Трапляються також осика, граб, груша звичайна. Трав'яно-чагарничковий покрив (60%) добре виражений, проте явна перевага якогось виду не спостерігається. Дещо частіше трапляються Maianthemum bifolium (10%), Chamaecytisus ruthenicus (10%), Primula elatior (5%), Galium verum (5%), Pteridium aquilinum (2%), Origanum vulgare (2%). Доповнюють трав'яний ярус Melampyrum pratense, Genista tinctoria, Brachypodium sylvaticum, Calamagrostis arundinacea, Convallaria majalis, Carex digitata, Betonica officinalis, Peucedanum oreoselinum, Polygonatum multiflorum, Serratula tinctoria та інші види. У цілому ж у межах фітоценозу виявлено 57 видів трав, що свідчить про значну флористичну насиченість угруповання. Моховий ярус не виражений.

Угруповання ценотично стабільне.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: вирубування лісів та пожежі.

Наукове та народногосподарське значення: фітоценоз з домінуванням дуба скельного знаходиться на східній межі ареалу цієї породи. Тому це угруповання цікаве й з фітоценотичних позицій, та як джерело отримання насіння місцевої популяції дуба скельного для його впровадження в ліси Західного Полісся.

Заходи охорони: охороняється як пам'ятка природи місцевого значення, стан збереження задовільний.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: формація ялини (смереки) європейської Piceeta abietis; асоціація вільхово-соснова смеречина веснівково-чорницева Alneto-Pineto-Piceetum maianthemoso myrtillosum. Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для Західного Полісся рослинні угруповання, що знаходяться на межі ареалу й трапляються лише в острівних місцезростаннях.

Поширення в регіоні: виявлено понад 40 локалітетів ялини в Поліській частині України. На Західному Поліссі ялина зростає в 20 локалітетах, у т. ч. в Оконському (кв. 3), Софіянівському (кв. 48), Галузійському (кв. 1, 18) л-вах Маневицького ДЛГ; у Нуйнівському (кв. 34), Карпіловському (кв. 2, 23, 49), Великообзирському (кв. 5, 44) лвах Камінь-Каширського ДЛГ; у районі Шацьких озер. Детальні й найбільш повні дані щодо сучасного трапляння ялини в регіоні наведені в монографії В.І.Мельника.

Екологічна приуроченість: угруповання трапляються в приозерних чи середлісових пониженнях з підвищеною вологістю грунтів і повітря, а також на окраїнах великих евтрофних боліт.

Ценотична будова та флористичне ядро: у будові фітоценозів беруть участь вільха чорна й сосна звичайна, а домінує ялина, яка у віці 8090 років може досягати висоти 24 м й діаметра 36 см. Зімкненість деревного намету 0,7-0,8. Участь вільхи й сосни варіює та може досягати 20-30%, залежно від зволоженості едатопу. Чагарниковий ярус (до 0,1) формують Frangula alnus, Sorbus aucuparia, він рівномірно розміщується по площі. У підрості ялина; як правило, надійний її підріст формується у "вікнах" місцях розриву деревного намету. Трав'яно-чагарничковий ярус формують Vaccinium myrtillus (5%), Oxalis acetosella (5%), Maianthemum bifolium (5%), Dryopteris carthusiana (2%) та інші мезофітні види. У моховому ярусі (до 20%) Sphagnum acutifolium, Leucobryum glaucum, Polytrichum commune, Plagiomnimum undulatum. Флористичне ядро утворюють Vaccinium myrtillus, Maianthemum bifolium, Oxalis acetosella, Dryopteris spinulosa, Sphagnum acutifolium, Leucobriyum glaucum.

Структура цих фітоценозів стабільна.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: осушення боліт і пожежі в ялинових лісах, вітровали. Під впливом осушення знижується фітоценотична роль вільхи та ялини; остання стає дуже вітровальною; спостерігається також зміна домінанта наземного ярусу: чорниця витісняється веснівкою дволистою й квасеницею, унаслідок чого формуються смеречини веснівково-квасеницеві.

Наукове та народногосподарське значення: джерело високоякісної деревини, а також збору насіння з метою розведення поліського екотипу смереки.

Заходи охорони: забезпечення охороною лише часткове; охороняються ялинові фітоценози в декількох заказниках на Волині (Гирницькому, Доманівському, Кортеліському). Доцільним є передача локалітету ялини біля оз. Острів'янського з Шацького ДЛГ Шацькому НПП.

Ступінь загрози зникнення III.

Синтаксон: асоціація дубовий субір різнотравно-конвалієвий Quercetum variaherboso convallariosum Созологічна категорія 5.

Мотиви охорони: рідкісні для Західного Полісся угруповання, цінні як джерело лікарської сировини.

Поширення в регіоні: трапляються фрагментарно на всьому Поліссі, проте частіше у південно-східній його частині (Цуманська пуща; Любешівське л-во (кв. 32) Любешівського ДЛГ).

Екологічна приуроченість: виявлені на підвищеннях і грядах надзаплавних терас р. Прип'ять з дерново-підзолистими супіщаними грунтами.

Ценотична будова та флористичне ядро: фітоценози монодомінантні. Деревний ярус утворений дубом звичайним насіннєвого та порослевого походження. У віці 60 років дерева досягають висоти 1416 м і діаметра 12-14 см; зімкненість деревостану 0,5. Можливо, що дубняки такого типу формуються на місці дубово-соснових угруповань у результаті вибіркових рубок. У підрості трапляються дуб звичайний, осика, береза повисла, зімкненість його не більше 0,1. Підлісок (0,1) утворюють Frangula alnus, Rubus idaeus, Sorbus aucuparia, Viburnum opulus (у пониженнях). Загальне вкриття трав'яно-чагарничкового ярусу 70%. Домінує Convallaria majalis (60%), до якої домішуються Calamagrostis epigeios (10%), Linaria vulgaris, Rubus saxatilis, Trientalis europaea, Maianthemum bifolium, Vaccinium vitis-idaea, Pteridium aquilinum, Calamagrostis arundinacea, інші види різнотрав'я. Моховий ярус добре виражений (понад 20% проективного покриття), його формують куртини Polytrichum juniperinum, Pleurozium schreberi.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: пожежі в дубових лісах і неконтрольований збір конвалії під час цвітіння.

Наукове та народногосподарське значення: як джерело цінної лікарської сировини.

Заходи охорони: охороною забезпечені в заповідному урочищі "Сваловицька дача" Любешівського ДЛГ (кв. 32 Любешівського л-ва).

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація сосново-грабова судіброва ліщиноворізнотравна Pineto-Caprineto-Quercetum corylosovariaherbosum. Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: умовно корінні, своєрідні за фітоценотичною структурою фітоценози, що внаслідок вирубування лісів стали рідкісними для Західного Полісся й збереглися на незначних площах. Угруповання відзначаються високими запасами деревини та наявністю рідкісних видів рослин (Melittis sarmatica, Platanthera bifolia, Hepatica nobilis, Potentilla alba, Daphne mezereum, Campanula trachelium, Lilium martagon та інші). Відзначено також рідкісний для Західного Полісся Acer pseudoplatanus, що знаходиться тут на східній межі поширення, трапляючись у вигляді поодиноких дерев чи невисокої пневої порості.

Поширення в регіоні: трапляються ці угруповання в східній і південно-східній частинах регіону (Любешівське л-во Любешівського

ДЛГ; Цуманська Пуща Партизанське й Берестянське л-ва; зрідка в районі Шацьких озер; Мацейовська дача Старовижівського л-ва Ковельського ДЛГ), у свіжих і вологих сугрудах.

Екологічна приуроченість: угруповання такого типу приурочені до підвищень з близьким заляганням або виходом на поверхню древніх корінних крейдяних порід, іноді перекритих шаром (до 2 м) четвертинних відкладів. Формування теплолюбного флористичного комплексу зумовлене утеплюючим ефектом підстилаючих порід за достатньої кількості опадів 586 мм в рік (за даними метеостанції Ковель).

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан звичайно двоярусний; загальний його склад 7Д 2Гр 1С. У першому ярусі домінує дуб з домішкою сосни, які досягають у віці 90 років висоти 21 м й діаметра 40 см та зімкненості намету до 0,7-0,8. Другий ярус зімкнутістю 0,5 утворює граб висотою 15 м і діаметром 18-20 см. У підліску (0,3) переважає Corylus avellana, до якої домішуються Viburnum opulus, Sorbus aucuparia, Rhamnus cathartica, Euonymus verrucosa. У підрості відзначені липа, граб, дуб, клен гостролистий. Загальне проективне вкриття трав'яного ярусу 40%, переважає Aegopodium podagraria (10%). До перелічених вище рідкісних видів домішуються Vaccinium myrtillus (3%), Asarum europaeum (2%), Cruciata glabra, Carex digitata, Melica nutans, Orobus vernus, Melampyrum nemorosum, Fragaria vesca, Pulmonaria obscura, Betonica officinalis, Rubus saxatilis, Pteridium aquilinum, Convallaria majalis, Polygonatum multiflorum, Calamagrostis arundinacea, Stellaria holostea. Моховий ярус виражений слабо; проективне покриття Mnium affine 3-5%. Флористичне ядро утворюють теплолюбні види кверцетального комплексу, проте з участю мезотрофних представників соснових лісів. Це, зокрема, Potentilla alba, а також види, які характерні для дубових лісів: Melittiss sarmatica, Aegopodium podagraria, Asarum europaeum, Stellaria holostea, Pulmonaria obscura, Cruciata glabra. До пінетального, доповнюючого комплексу, очевидно, можна зарахувати Convallaria majalis, Melampyrum nemorosum, Rubus saxatilis, Calamagrostis arundinacea, Pteridium aquilinum, Milium effusum; саме ці суббореальні види відображають специфіку дубово-соснових лісів регіону.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: трапляння ценозів такого типу обмежують як геоморфологічні фактори (вузьколокальність виходів вапняків з-під плаща антропогенових відкладів), так й антропогенні, зокрема, суцільні рубки стиглих лісів, після чого відновлення вихідних угруповань часто не відбувається.

Наукове та народногосподарське значення: фітоценози є локалітетами зростання рідкісних видів рослин, джерелом лікарської сировини й високоякісної деревини.

Заходи охорони: ці угруповання в регіоні не охороняються. Доцільним було б створення двох заказників, зокрема в масиві особливо цінних лісів Цуманської Пущі (кв. 22-25 Партизанського л-ва Цуманського ДЛГ) та в урочищі Мацейовська дача (кв. 29 Старовижівського л-ва Ковельського ДЛГ).

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація грабова діброва (з участю явора) зірочникова -Carpineto-Quercetum galiosum (odoratii). Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: лісові угруповання з участю рідкісних для Західного Полісся видів рослин (Acer pseudoplatanus, Neottia nidus-avis, Hepatica nobilis, Epipactis latifolia, Platanthera bifolia), що зростають поблизу межі своїх ареалів.

Поширення в регіоні: трапляється окремими локалітетами в західній частині Полісся; відзначені в кв. 78 Дубечнівського л-ва Ратнівського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: поширені на піднятих плакорних ділянках, які підстелені близькими до поверхні крейдовими породами, а також на міжозерних підвищеннях з дерново-підзолистими, добре зволоженими грунтами.

Ценотична будова та флористичне ядро: фітоценози полідомінантні. Деревостан двоярусний; у першому ярусі домінує дуб звичайний у вигляді поодиноких старих дерев, вік яких до 250 років, висота 30 м, а діаметр 100-120 см; другий ярус деревостану має склад 7Гр ІЯс ІЛп + Кл., Яв. Зімкненість намету до 0,9, вік дерев до 50 років, висота 20-22 м, діаметр 18-20 см. Негустий підлісок (зімкненістю 0,1) утворюють Corylus avellana, Euonymus verrucosa, Frangula alnus, Padus racemosa, Swida sanguinea. У підрості осика, ясен, липа, дуб, граб, явір; чисельність підросту досягає 3 тис. шт. на 1 га. Трав'яний покрив слаборозвинений (проективне вкриття 20-30%). Переважає Galium odoratum (10%), до якого домішуються Stellaria holostea (5%), Convallaria majalis (2%), Asarum europaeum, Carex sylvatica, Milium effiisum, Hepatica nobilis, Galeobdolon luteum та інші види трав (понад 20 видів). Основу флористичного ядра утворюють неморальні теплолюбні види Galium odoratum, Stellaria holostea, Asarum europaeum, Carex sylvatica, Melica nutans, Platanthera bifolia, Rubus caesius, до них домішуються Rubus saxatilis, Pulmonaria obscura.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: фітоценози з участю явора знаходяться поблизу східної межі природного зростання цієї породи й чутливі до зміни екологічних умов. Участь явора в деревостанах знижується під впливом суцільних рубок і внаслідок незадовільного порослевого його поновлення.

Наукове та народногосподарське значення: як джерело насіннєвого матеріалу цінних деревних порід явора й дуба звичайного.

Заходи охорони: охороною не забезпечені. Необхідне створення резервату на Західному Поліссі для збереження явора, обмеження його вирубування в стиглих лісах, залишення насінників.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація грабово-яворова вільшина підмаренникова Carpineto Acereto (pseudoplatani) Alnetum galiosum (odoratii). Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні лісові угруповання, співедифікатор яких клен-явір знаходиться на Західному Поліссі поблизу східної межі ареалу.

Поширення в регіоні: лише в західній частині регіону; фітоценози цієї асоціації виявлені в кв. 78 Дубечнівського л-ва Ратнівського ДЛГ на Волині.

Екологічна приуроченість: трапляються на підвищених окраїнах низинних боліт з торф'яно-перегнійно-глеєвими супіщаними грунтами, добре забезпеченими вологою. Кліматичні характеристики місцезнаходжень типові для регіону в цілому: середньорічна кількість опадів 596 мм, середньорічна температура + 7°С.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревний ярус утворюють вільха клейка, явір, ясен звичайний з домішкою берези повислої та граба (7Вх ІЯв ІЯс ІГр). Походження деревостану природне, зімкненість намету 0,8-0,9, висота дерев 18-20 м, діаметр 30-32 см у віці 80-90 років. У чагарниковому ярусі Corylus avellana, Frangula alnus, Swida sanguinea, Euonymus europaea; загальна зімкненість ярусу 0,1. Добре виражений підріст (явір, граб, вільха клейка, осика, дуб, липа серцелиста), його зімкненість до 0,2. Трав'яно-чагарничковий покрив густий (80%), переважає в покриві Galium odoratum (40%). Парцелярно трапляється малина (до 20%). У трав'яному ярусі ростуть також Galeobdolon luteum (10%), Stellaria holostea (10%), Polygonatum multiflorum, Asarum europaeum, Hepatica nobilis, Oxalis acetosella, Cruciata glabra, Circaea lutetiana, Aegopodium podagraria, Paris quadrifolia, інші рослини (разом до 30 видів). Спостерігається парцелярне домінування Galium odoratum (60%), Stellaria holostea, Galeobdolon luteum (30%), Rubus idaeus.

Угруповання ценотично стабільне.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: рубки головного користування, після яких вихідний склад деревних порід часто не відновлюється, а також пожежі в лісах.

Наукове та народногосподарське значення: важливий об'єкт для вивчення поведінки явора на межі ареалу, джерело насіннєвого матеріалу для вирощування цінної деревини.

Заходи охорони: охоронним режимом такі угруповання не охоплені. Доцільно вичленувати насадження в Дубечнівському л-ві як пам'ятку природи місцевого значення.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація вільшина ірисово-осокова Alnetum glutinosae iridoso-caricosum (ripariae). Созологічна категорія 5.

Мотиви охорони: типові угруповання заболочених лісів, кількість яких інтенсивно зменшується внаслідок антропогенної трансформації рослинного покриву Західного Полісся.

Поширення в регіоні: трапляються фрагментарно на цілому Поліссі; описані в Шацькому НПП, у Нуйнівському л-ві Камінь-Каширського ДЛГ, Любешівському л-ві Любешівського ДЛГ, Головнянському л-ві Любомльського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: фітоценози приурочені до понижень серед заплавних лісів, до приозерних западин з торф'яно-перегнійноглеєвими грунтами.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостани монодомінантні, основу деревного намету утворює вільха, яка досягає у віці 40 років діаметра 24 см і висоти 18 м; до неї домішуються береза пухнаста, сосна, зрідка верба ламка; (склад насаджень 9Вхч 1Б п + С, поод. Верба). У формуванні нижніх ярусів рослинності чітко виражена комплексність. Так, підвищення навколо стовбурів вільхи займають Rubus idaeus і Maianthemum bifolium, хоча проективне їх вкриття невисоке. У пониженнях, часто залитих водою, переважає гігрофільне високотрав'я: Сагех гірагіа, яка домінує в трав'яному покриві (60%), Iris pseudacorus (10%), Lysimachia vulgaris, Filipendula ulmaria, Stachys palustre, Symphytum officinale, Phalaroides arundinacea, Ranunculus lingua, Rumex aquaticus, Lycopus europaeus, Solanum dulcamara. Нижній ярус формують: Galium palustre, Comarum palustre, Alisma plantago-aquatica, Carex vesicaria, Thelipteris palustris, Hottonia palustris, Equisetum palustre, Scutellaria galericulata. Флористичне ядро представлене Alnus glutinosa, Carex riparia, Iris pseudacorus, Rumex aquaticus, Galium palustre, Sium latifolium, Solanum dulcamara, тобто переважно типовими гігрофітами суббореального характеру.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: осушення заболочених лісів та їх вирубування.

Наукове та народногосподарське значення: як джерело високоякісної деревини, цікаві угруповання, що збереглися в умовах значної обводненості й зникають з регіону.

Заходи охорони: охороняється в заповідному урочищі Бучинська дача (у заплаві ріки Бистриці) Любешівського л-ва Любешівського ДЛГ.

Ступінь загрози зникнення V.

Використана література:

1. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т., Кагало О.О., Тасенкевич Л.О. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна "Зелена книга”). – Львів, "Поллі”, 1998. – 189 с.





Реферат на тему: Раритетні лісові фітоценози Західного Полісся (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.