Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Раритетні лісові фітоценози Волино-Поділля (реферат)

Синтаксон: асоціація сосновий бір низькоосоковий Pinetum caricosum (humilis) Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: рідкісні деривати реліктових угруповань, які збереглися в Лісостеповій зоні, у горах Середньої Європи, а також у Гірському Криму.

Поширення в регіоні: локально в Гологорах, Вороняках і Кременецьких горах.

Екологічна приуроченість: на бідних свіжих і сухих едатопах стрімких (20-50°) схилів південних експозицій, де підстилаючими породами є мергелі, вапняки або тортонські пісковики, які залягають близько (на глибині 10-15 см) до денної поверхні. Лише в околицях сіл Червоне, Колтів і Сасів Золочівського р-ну Львівської обл. вони трапляються на хребтах відрогів Подільської височини, де грунтоутворюючими породами фрагментарно є продукти руйнування тортонських пісковиків.

Ценотична будова та флористичне ядро: аналіз особливостей екотопів та наявність третинних реліктів (Coronilla coronata, Carlina onopordifolia, Daphne cneorum) і степових елементів (Carex humilis, Cerasus fruticosa, Linum flavum, Stipa pennata) свідчить про реліктовий характер угруповань. Унаслідок довготривалого господарського впливу корінні угруповання представлені численними антропогенними модифікаціями, які різняться походженням, ценотичною структурою та напрямками сукцесій. Так, у верхній частині схилів відзначається експансія видів фагетального й кверцетального комплексів і формується підлісок з Corylus avellana, Frangula alnus, Swida sanguinea, Viburnum opulus. У середній частині схилів повнота деревостану становить 0,3-0,5, дерева, як правило, утворюють біогрупи, тому співдомінантами трав'яного покриву (40-60% вкриття) є Brachipodium pinnatum, Anthericum ramosum, Coronilla coronata, Stipa pennata та інші степові види.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: розорювання, терасування схилів, випасання худоби, рекреація, викошування, пожежі, створення лісових культур.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання становлять інтерес для вивчення історії розвитку рослинного покриву й взаємовідносин лісового та степового флороценотичних комплексів.

Заходи охорони: сприяння природному поновленню сосни звичайної та поступове вилучення інтродуцентів. Охороняються в пам'ятках природи місцевого значення та заказниках "Лиса гора", "Біла гора", "Свята гора", "Жулицька гора" в Золочівському р-ні Львівської обл. та у філіалі заповідника "Медобори" "Кременецькі гори" в Тернопільській обл.

Ступінь загрози зникнення ІП.

Синтаксон: асоціація сосновий бір брусницево-лишайниковий Ріпеtum vaccinioso (vitis-idaea) cladinosum Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для Волино-Поділля угруповання, едифікатор яких знаходиться на південній межі свого суцільного поширення.

Поширення в регіоні: трапляється невеликими (0,5-1,0 га) площами у верхній частині південних схилів найбільш високих гряд регіону на дерново-підзолистих піщаних грунтах (переважно на Волинській височині та Гологоро-Кременецькому кряжі).

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостани одноярусні, середньоповнотні (0,6), утворені сосною, яка росте, як правило, за II класом бонітету. Розріджений підлісок формують Frangula alnus, Sorbus aucuparia. У трав'яно-чагарничковому ярусі, проективне вкриття якого досягає 30-40%, постійно трапляються Vaccinium vitis-idaea (2025%), Calluna vulgaris, Calamagrostis arundinacea, Hieracium pilosella, Maianthemum bifolium, Festuca ovina, Nardus stricta, Veronica chamaedrys, V. officinalis, Peucedanum oreoselinum, Jasione montana, Pteridium aquilinum, Luzula pilosa, Melampyrum polonicum. Сучасний стан фітоценозів характеризується стабільністю компонентів.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: рубки головного користування.

Наукове та народногосподарське значення: збереження угруповань важливе для регульованої заготівлі лікарської та харчової сировини.

Заходи охорони: заслуговують виділення як спеціалізовані заказники. Необхідно створити заказник в околицях с. Сасів Золочівського р-ну Львівської обл.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація сосновий бір левкобрійовий Pinetum leucobryosum. Созологічна категорія 3.

Мовиви охорони: рідкісні для рівнинної частини Східної Європи термофільні бореальні угруповання, поширені на досить обмежених площах.

Поширення в регіоні: відзначені лише в декількох місцезростаннях на Малому Поліссі та північно-західному Поділлі.

Екологічна приуроченість: трапляється на піщаних дюнах, а також у верхній частині стрімких схилів північних експозицій у свіжих борових типах умов місцезростання.

Ценотична будова та флористичне ядро: одноярусні середньоповнотні (0,5-0,6) деревостани утворює сосна, яка росте за III бонітетом. Зрідка домішуються дуб звичайний, який має IV бонітет, і береза повисла (II бонітету). У підліску деколи трапляються Juniperus communis, Frangula alnus, Sorbus aucuparia. Левкобрій сизий часто утворює майже суцільний покрив. У формуванні чагарничково-трав'яного ярусу, проективне вкриття якого не перевищує 10-15 %, беруть участь Vaccinium vitis-idaea, V. myrtillus, Festuca ovina, Calamagrostis epigeios, Calluna vulgaris, Knautia arvensis, Hieracium pilosella, Maianthemum bifolium, Solidago virgaurea та ін. Добре поновлення сосни (до 12 тис. шт/га) свідчить про ценотичну стабільність угруповань.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: суцільне вирубування, випасання худоби.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання важливі для вивчення вітальності едифікатора в несприятливих екологічних умовах.

Заходи охорони: необхідно створити резервати на Малому Поліссі та в Гологорах, зокрема, доцільною є організація регіонального ландшафтного парку "Північне Поділля".

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація сосновий бір саротамнусовий Pinetum sarothamnosum Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для України та Білорусі угруповання на західній межі їх поширення.

Поширення в регіоні: обмежене декількома локалітетами в західній частині Розточчя (Немирівське та Яворівське л-ва).

Екологічна приуроченість: трапляються невеликими (0,5-1,0 га) ділянками поблизу доріг і просік, а також на галявинах і колишніх сільськогосподарських угіддях; угруповання звичайно приурочені до свіжуватих оліготрофних дерново-підзолистих піщаних грунтів.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан утворений сосною, яка росте за II бонітетом. У другому ярусі поодиноко трапляється дуб. Зімкненість намету звичайно не перевищує 0,6-0,7, однак чагарниковий ярус виражений слабо й представлений окремими особинами Frangula alnus, Sorbus aucuparia, Corylus avellana. Фітоценози, як правило, належать до довготривалопохідних угруповань; соснові деревостани штучного й природного походження, а саротамнус теперішньої генерації' природного походження. Чагарничковотрав'яний покрив з проективним вкриттям 10-15 % утворюють Calluna vulgaris, Pteridium aquilinum, Vaccinium vitis-idaea, V. myrtillus, Festuca ovina, Calamagrostis epigeios, Hieracium pilosella, Jasione montana, Veronica officinalis та інші оліготрофні види.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: заготівля саротамнуса для декорування букетів.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання мають еталонне значення для створення лісових культур і можуть служити джерелом постачання насіння.

Заходи охорони: доцільно створити фітоценотичні резервати в названих лісництвах.

Ступінь загрози зникнення IV.

Синтаксони: асоціація березово-сосновий субір (із березою пухнастою) крушиново-молінієвий Betuleto (pubescentis)-Pinetum franguloso moliniosum. Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для Волино-Поділля угруповання, які трапляються в острівних місцезростаннях берези пухнастої.

Поширення в регіоні: декілька місцезростань у Розточчі та Вороняках.

Екологічна приуроченість: стенотопні угруповання, що трапляються в добре розвинених долинах річок на торфових, з різним ступенем осушення, грунтах, сформованих на пісках флювіогляціального та алювіального походження.

Ценотична будова та флористичне ядро: унаслідок великої мозаїчності мікрорельєфу та просторової неоднорідності впливу осушувальної меліорації' відзначається значна гетерогенність ценотичної структури цих угруповань. Деревостан їх, як правило, двоярусний. Перший ярус із зімкненістю 0,3-0,4 утворює сосна (вік 40-80 років, висота 15-18 м, III-IV бонітет) з поодинокою домішкою ялини європейської. Другий ярус, висотою 12-13 м, сформований 30-річними особинами берези пухнастої, до якої домішуються дуб і сосна. Підлісок зімкненістю 0,2-0,3 утворюють Frangula alnus, Salix aurita, Juniperus communis, Sorbus aucuparia. Трав'яний покрив з проективним вкриттям 40-50% формують Molinia caerulea (10-25%), Deschampsia caespitosa (15-25%), Geum rivale, Galium aparine, Festuca rubra. Моховий покрив, проективне вкриття якого на мікропідвищеннях становить 5-10%, а на мікропониженнях до 40%, утворений Atrichum undulatum, Climacium dendroides. Унаслідок ксерофітизації едатопів угруповання відзначаються лабільністю структури.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: осушувальна меліорація.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання становлять інтерес для вивчення польодовикової історії розвитку рослинності й процесу сільватизації.

Заходи охорони: необхідно дотримуватися встановленого режиму охорони екосистем у заповіднику "Розточчя", а також створити ландшафтний регіональний парк "Північне Поділля" в Гологорах і Вороняках з метою збереження локалітетів цих угруповань.

Ступінь загрози зникнення IV.

Синтаксон: асоціація скельнодубова судіброва ліщиново-орлякова Quercetum (petraeae) coryloso pteridiosum. Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для Східної Європи угруповання, які сформувалися на південній межі суцільного поширення сосни звичайної на Волино-Поділлі.

Поширення в регіоні: локально тільки в південно-східній частині Розточчя (територія урочища Ставки заповідника "Розточчя").

Екологічна приуроченість: свіжі мезотрофні едатопи в середній частині південних і південно-східних пологих схилів з дерново-слабопідзолистими супіщаними грунтами, на супіщаних флювіогляціальних відкладах.

Ценотична будова та флористичне ядро: умовно корінні фітоценози з двоярусним деревостаном і добре розвішеним (0,3) підліском. Перший ярус формує сосна (0,3-0,4), яка росте за І бонітетом, другий дуб скельний (0,2-0,3), дуб звичайний (0,1-0,2), береза повисла (0,1), які мають 11—111 клас бонітету. Спорадично (0,1) трапляється граб. У підліску переважає Corylus avellana (0,1-0,3), до якої домішуються Sorbus aucuparia, Frangula alnus, Rhamnus cathartica, Swida sanguinea, Euonymus verrucosa. У трав'яному покриві (20-40 %) представлені як бореальні, так і неморальні види: Pteridium aquilinum (15-30%), Oxalis acetosella (5-10%), Vaccinium myrtillus (5-10%), Ajuga reptans, Betonica officinalis, Carex pilosa, Caleobdolon luteum, Maianthemum bifolium, Melampyrum nemorosum.

За відсутності антропогенного впливу угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: порушення ценотичної структури, зумовлене проведенням рубок догляду, а суцільні рубки головного користування призводять до зменшення площ, зайнятих цими угрупованнями.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання становлять інтерес як еталони для створення біотично стійких і високопродуктивних культурфітоценозів.

Заходи охорони: охороняються в заповіднику "Розточчя".

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація скельнодубова судіброва чорницева Quercetum (petraeae) myrtillosum. Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для широколистяно-лісової зони України угруповання на південній межі поширення.

Поширення в регіоні: локально в Розточчі.

Екологічна приуроченість: приурочені до оліго-мезотрофних умов нижніх частин південних, середньої стрімкості схилів, із свіжими дерновослабопідзолистими супіщаними грунтами, які утворилися на вапняках, перекритих суглинистими відкладами.

Ценотична будова та флористичне ядро: умовно корінні, з повнотою 0,7-0,8, двоярусні, різновікові деревостани. Перший ярус утворює сосна II, рідко III бонітету. У другому ярусі переважає дуб скельний (0,3-0,4), який має III, рідко IV бонітет, а також постійно трапляються дуб звичайний, граб, береза. У чагарниковому ярусі ростуть Corylus avellana, Sorbus aucuparia, Frangula alnus. Проективне вкриття трав'яно-чагарничкового ярусу, який переважно складається з бореальних видів, становить 20-30%. Домінує Vaccinium myrtillus (15-25%), до якої домішуються Oxalis acetosella (3-5%), Maianthemum bifolium (1-5%), Calluna vulgaris, Melampyrum polonicum, Pteridium aquilinum та ін.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: рубки головного та проміжного користування, унаслідок яких відбувається зміна співвідношення чисельності сосни й дуба скельного.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання цікаві для вивчення польодовикової історії розвитку рослинності, дослідження біології дуба скельного в острівних місцезростаннях; мають значення як еталони та лісонасіннєві ділянки.

Заходи охорони: охороняються в заповіднику "Розточчя". Необхідно розширити його площу за рахунок прилеглих територій, на яких збереглися ці раритетні фітоценози.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація діброва (з дуба звичайного) свидиновопарвськоосокова Quercetum (roboris) swidoso-caricosum (brevicollis). Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні для України угруповання з домінуванням у трав'яному покриві субсередземноморсько-південноєвропейського виду Carex brevicollis на північній межі його поширення.

Поширення в регіоні: дуже рідко на південно-східному Поділлі.

Екологічна приуроченість: сухуваті мезотрофні едатопи на виположених ділянках межиріч та плакору з темно-сірими опідзоленими грунтами, які утворилися на карбонатних породах, перекритих товщею лесу.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан, як правило, одноярусний, сформований дубом звичайним (70-150 років, II бонітету) з домішкою граба, інколи дуба скельного та ясена, й має високу повноту (0,9-1,0). Інколи в його складі трапляються поодинокі особини Sorbus torminalis. У підліску переважають Swida sanguinea з домішкою Corylus avellana, Acer tataricum, Viburnum lantana, Euonymus verrucosa, Sambucus nigra. У трав'яному покриві домінує Carex brevicollis з домішкою Carex montana. їх загальне проективне вкриття становить 20-50%. Крім того, з незначною участю представлені типові неморальні види: Asarum europaeum, Hepatica nobilis, Stellaria holostea, Anemone nemorosa, Viola mirabilis, Pulmonaria obscura та ін. Характерною особливістю ценозів є поєднання у флористичному ядрі неморальних та субсередземноморських таксонів (Сагех brevicollis, Viburnum lantana, Laser trilobum та ін.).

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: суцільне вирубування, а в останні роки інтенсивна заготівля Сагех brevicollis з лікувальними цілями.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання становлять інтерес для вивчення історії розвитку рослинності Східної Європи, а також для збереження рідкісних видів на межах їх ареалів.

Заходи охорони: охороняються в НПП "Подільські Товтри" (Хмельницька обл.), необхідним є створення резерватів у Тернопільській обл.

Ступінь загрози зникнення III.

Синтаксон: асоціація сосново-букова судіброва (з дуба скельного) конвалієва Phieto-Fageto-Quercetum (petraeae) convallariosum. Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні для Східної Європи угруповання, які збереглися на північно-східній межі суцільного поширення бука та південній межі ареалу сосни.

Поширення в регіоні: обмежене південно-східною частиною Розточчя, де ці судіброви трапляються невеликими (0,2-0,5 га) ділянками (Брюховицьке л-во), а також Гологорами й Вороняками, де вони теж представлені фрагментарно.

Екологічна приуроченість: відзначені на середніх частинах північних схилів високих (понад 350 м н. р. м.) горбів. Грунти свіжі супіщані дерново-підзолисті, підстилаються на глибині 40-60 см вапняковими породами, що перекриті флювіогляціальними відкладами. Наявність бука зумовлена високою вологістю повітря в літній період.

Ценотична будова та флористичне ядро: перший ярус утворений сосною (0,3-0,4), другий дубом скельним (0,2-0,3), дубом звичайним (0,1-0,2), буком (0,2-0,3), березою повислою, грабом, осикою, ясенем, явором. Бонітет сосни І-Іа, а інших порід II. Підлісок (0,2-0,3) утворюють Corylus avellana, Euonymus europaea, E. verrucosa, Frangula alnus, Swida sanguinea. У трав'яному покриві (20-40%) переважає Convallaria majalis (20-25%), до якої домішуються евтрофні неморальні та бореальні види: Anemone nemorosa, A. ranunculoides, Asarum europaeum, Galium odoratum, Galeobdolon luteum, Dentaria glandulosa, Oxalis acetosella, Stellaria holostea, Vinca minor. У підрості переважає бук, що вказує на можливість витіснення сосни.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: порушення природної структури деревостану внаслідок різного виду рубок, рекреаційної діяльності.

Наукове та народногосподарське значення: фітоценози становлять інтерес для вивчення структури мішаних хвойно-листяних лісів і можуть використовуватися як насіннєві ділянки.

Заходи охорони: доцільно створити резервати у Львівському ДЛГ (Брюховицьке л-во) і сприяти природному поновленню сосни.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація бучина чорницева Fagetum myrtillosum Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні реліктові угруповання в ізольованих оселищах з поєднанням неморальних (Fagus sylvatica) та бореальних (Vaccinium myrtillus) видів-домінантів.

Поширення в регіоні: локально в Розточчі й на Західному Поділлі, Гологоро-Кременецькому кряжі.

Екологічна приуроченість: переважно у верхніх частинах стрімких (20-25°) схилів північно-західної та північної експозиції, зрідка на плакорних ділянках з близьким заляганням материнських порід

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан двоярусний, повнотою 0,7-0,8. Перший ярус формує бук, який росте за II бонітетом. Зрідка трапляються дуб звичайний і дуб скельний, клен гостролистий, явір. Другий ярус формують поодинокі особини граба; з чагарників трапляються Corylus avellana, Sambucus nigra, Euonymus europaea, E. verrucosa, Daphne mezereum. Завдяки чагарничковому ярусу з Vaccinium myrtillus, вкриття якого досягає 70-75%, трав'яний покрив розвинений слабо. Характерною є участь типових неморальних видів: Galium odoratum, Asarum europaeum, Brachypodium sylvaticum, Festuca gigantea, Euphorbia amygdaloides, Stellaria holostea, Sanicula europaea, Hepatica nobihs, Aegopodium podagraria.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: суцільні рубки, рекреаційний вплив.

Наукове та народногосподарське значення: є важливими для вивчення історії формування рослинності Східної Європи.

Заходи охорони: охороняється в заповіднику "Розточчя", необхідним є створення регіонального ландшафтного парку "Північне Поділля" в Гологоро-Кременецькому масиві.

Ступінь загрози зникнення III.

Синтаксони: асоціації: бучина барвінкова Fagetum vincosum (minoris); бучина плющева Fagetum hederosum. Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні угруповання з домінуванням у наземному покриві реліктових видів, які знаходяться на північній межі свого острівного поширення.

Поширення в регіоні: локально в Розточчі й на Західному Поділлі, Гологоро-Кременецькому кряжі, дуже рідко на Хотинській височині.

Екологічна приуроченість: у Розточчі трапляються переважно у верхніх частинах стрімких (20-25°) схилів південної та південносхідної експозицій, а на Західному Поділлі та Хотинській височині також на пологих схилах. Характерною особливістю є приуроченість до грунтів, сформованих на карбонатних породах.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан двоярусний, високоповнотний (0,8-0,9). Перший ярус формує бук, який росте за І, рідше за II бонітетами. Там же зрідка трапляються дуб звичайний і дуб скельний, клен гостролистий. Другий ярус утворений грабом; з чагарників поодиноко зростають Corylus avellana, Sambucus nigra, Euonymus europaea, E. verrucosa, Daphne mezereum. Завдяки інтенсивному розростанню Vinca minor вкриття трав'яно-чагарничкового ярусу досягає 70-75%. У бучинах плющевих у наземному вкритті домінують віргінільні особини Hedera helix, який в умовах Поділля дуже рідко досягає генеративного стану. Характерна домішка типових неморальних видів: Galium odoratum, Asarum europaeum, Brachypodium sylvaticum, Festuca gigantea, Euphorbia amygdaloides, Stellaria holostea, Sanicula europaea, Hepatica nobilis, Aegopodium podagraria. Сукцесійні процеси в умовно корінних фітоценозах не виявлені.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: суцільні рубки, рекреаційний вплив, заготівля барвінку для декоративних цілей.

Наукове та народногосподарське значення: є важливими для вивчення історії формування рослинності.

Заходи охорони: охороняються в заповіднику "Розточчя" та пам'ятці природи місцевого значення "Чортівська скеля" у Львівській обл. Необхідним є виявлення та заповідання нових локалітетів.

Ступінь загрози зникнення III.

Синтаксон: асоціація бучина ведмежоцибулева Fagetum alliosum (ursini).

Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні для України угруповання, домінант травостою яких є третинним реліктом і внесений до "Червоної книги України".

Поширення в регіоні: трапляються фрагментарно на Гологоро-Кременецькому кряжі, Західному Поділлі, Кам'янецькому Придністров'ї, у Медоборах.

Екологічна приуроченість: угруповання відзначені в нижній частині стрімких схилів, складених вапняковими породами (мергелями, доломітами, тортонськими пісковиками, вапняками), у місцях підвищеного (за рахунок виходу підземних вод) зволоження грунтів, на здебільшого світло-сірих або сірих середньопотужних грунтах.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостани різновікові й високоповнотні, у більшості випадків трансформовані внаслідок антропогенного впливу. У першому ярусі домінує бук, до якого домішуються дуб звичайний, явір, клен гостролистий, ясен, черешня. У другому ярусі, зімкненість якого може досягати 0,2-0,3, відзначено граб, липу серцелисту, осику, березу. У підліску зрідка трапляються Corylus avellana, Daphne mezereum, Euonymus europea, Swida sanguinea, Sambucus nigra. У трав'яному покриві приблизно до середини червня або першої декади липня домінують Allium ursinum (40-50%) та Aegopodium podagraria. Константно трапляються Asarum europaeum, Galium odoratum, Aposeris foetida, Galium intermedium, Dentaria bulbifera, Mercurialis perennis, Athyrium fflix-femina, Ajuga reptans, Lilium martagon, Lunaria rediviva, Sanicula europaea, Salvia glutinosa.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: порушення ценотичної структури деревостану внаслідок санітарних і вибіркових рубок.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання становлять інтерес для вивчення польодовикової історії розвитку рослинності й структури популяцій рідкісних видів.

Заходи охорони: охороняються в заказнику "Козакова долина" Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл., у державному заповіднику "Медобори" та НПП "Подільські Товтри"; доцільно створити резервати у Вороняках та Гологорах (РЛП "Північне Поділля").

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: формація берези пухнастої Betuleta pubescentis;

асоціація березовий субір (з берези пухнастої) крушиново-кропивний Betuletum (pubescentis) franguloso-urticosum (galeopsifoliae). Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для Волино-Поділля угруповання, що формуються в острівних місцезростаннях берези пухнастої.

Поширення в регіоні: обмежене декількома ділянками, переважно на Розточчі, у Вороняках, на Малому Поліссі.

Екологічна приуроченість: стенотопні угруповання, трапляються в заплавах і на нижніх терасах розвинених долин річок та улоговин з торф'янистими й торфовими грунтами різного ступеня осушення, сформованими на пісках флювіогляціального та алювіального походження.

Ценотична будова та флористичне ядро: У найбільш зволожених едатопах, на окраїнах лінзоподібних понижень підстиляючих порід з тонким шаром торфових відкладів із сфагнових мохів, береза віком 20-40 років утворює деревостани повнотою 0,3-0,4, в яких куртинами (у "вікнах") трапляються Betula humilis та Oxycoccus palustris. У моховому покриві переважають Sphagnum quinquefarium, S. palustre, Aulacomnium palustre, Dicranum bonjeanii. У трав'яному покриві з проективним вкриттям 40-45% представлені Urtica galeopsifolia (20-25%), Geum rivale (5-10%), G. urbanum (15-25%), Molinia caerulea, Deschampsia caespitosa, Galium aparine, Pyrola rotundifolia, Solanum dulcamara, Comarum palustre, Lysimacliia nummularia, L. vulgaris, Vaccinium myrtillus. У сухіших умовах зростає роль злаків (Molinia caerulea, Deschampsia cespitosa, Anthoxanthum odoratum, Holcus lanatus), різнотрав'я (Euphrasia rostkoviana, Plantago lanceolata, Potentilla erecta, Lotus uliginosus) та осок (Сагех nigra, С. rostrata). У місцях з найменшим шаром торфових відкладів домінує Vaccinium uliginosum. Фітоценози з домінуванням або значною участю берези пухнастої в більшості випадків є квазікорінними та серійними угрупованнями. Аналіз структури видового складу та ходу росту деревостану дає підстави припустити, що в подальшому, унаслідок зміни гідрорежиму екотопів, ці угруповання будуть розвиватися шляхом формування фітоценозів кверцетального типу, але зі значною участю бореальних елементів.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: осушувальні меліорації.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання становлять інтерес для вивчення польодовикової історії розвитку рослинності та постмеліоративних сукцесій.

Заходи охорони: охороняються в заповіднику "Розточчя", заказнику загальнодержавного значення "Верхобузькі болота" (Львівська обл.); необхідним є створення регіонального ландшафтного парку "Північне Поділля".

Ступінь загрози зникнення IV.

Використана література:

1. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т., Кагало О.О., Тасенкевич Л.О. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна "Зелена книга”). – Львів, "Поллі”, 1998. – 189 с.





Реферат на тему: Раритетні лісові фітоценози Волино-Поділля (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.