Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Раритетні лісові фітоценози Північно-східного макросхилу Українських Карпат (частина 1) (реферат)

Синтаксон: асоціація грабова діброва (з дуба звичайного) плюшева Carpineto-Quercetum (roboris) hederosum. Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для України угруповання з домінуванням у покриві третинного релікта плюща (Hedera helix).

Поширення в регіоні: спорадично в Прикарпатті в басейні Дністра (Дрогобицьке л-во) та в Закарпатті (басейн Боржави, Велико-Добронське л-во).

Екологічна приуроченість: тепла кліматична зона, рівнинні ландшафти, потужні дерново-опідзолені, місцями оглеєні лісові грунти.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан одноярусний, середньоповнотний, І-Іа бонітету; у першому ярусі Quercus robur з домішкою Fraxinus excelsior (у Закарпатті F. angustifolia), Ulmus glabra, U. laevis, Carpinus betulus; у підліску ростуть Sambucus nigra, Swida sanguinea,

Viburnum opulus. Наземний покрив (50-70%) флористично багатий з Hedera helix (місцями піднімається по стовбурах на висоту до 15 м), Galium odoratum, Aegopodium podagraria, Asarum europaeum, Geranium robertianum, Leucojum vernum. Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: трансформація лісових земель у сільськогосподарські угіддя.

Наукове та народногосподарське значення: лісогосподарське, еталонне.

Заходи охорони: охороняються у Велико-Добронському зоологічному заказнику.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: асоціація грабова діброва (з дуба звичайного) крушиново-трясучковидноосокова Quercetum (roboris) franguloso-caricosum (brizoidis). Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: угруповання на межі ареалу, у трав'яному покриві якого домінує середньоєвропейський вид Carex brizoides.

Поширення в регіоні: Шепарівецьке л-во Коломийського ДЛГ; Велико-Добронське л-во Ужгородського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: помірна кліматична зона, рівнинні слабодреновані вологі та сирі ділянки з переважанням дерново-підзолистих оглеєних суглинистих грунтів.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан одноярусний з домішкою Carpinus betulus, Populus tremula, Alnus glutinosa (у сирих едатопах), Fraxinus excelsior, F. angustifolia. У підліску Corylus avellana, Frangula alnus, Padus racemosa, Euonymus europaea, Salix cinerea. У трав'яному ярусі з покриттям 60-80% домінує Carex brizoides з домішкою Deschampsia caespitosa, Lysimachia vulgaris, Athyrium filix-femina, Milium effusum, Calamagrostis arundinacea, Potentilla erecta, Aegopodium podagraria.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: осушувальна меліорація, суцільні рубки.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, еталонне, водозахисне.

Заходи охорони: охороняються у Велико-Добронському зоологічному заказнику, потрібно створити резерват у Шепарівецькому л-ві.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: субформації: липово-дубові Tilieto (cordatae) Quercetum (roboris) та кленово-липово-дубові ліси Acereto (platanoides) Tilieto (cordatae) Quercetum (roboris). Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для України ліси реліктового характеру з участю липи серцелистої.

Поширення в регіоні: рештки природних лісів збереглися в Прикарпатті в Коломийському ДЛГ (Шепарівецьке л-во).

Екологічна приуроченість: помірна кліматична зона, рівнинні ландшафти; вологі та свіжі едатопи з переважанням дерново-підзолистих суглинистих грунтів.

Ценотична будова та флористичне ядро: багатоярусні високопродуктивні деревостани повнотою 0,7-0,8, І-Іа бонітету; перший ярус утворює Quercus robur з домішкою Acer platanoides, Fraxinus excelsior та Ulmus glabra; у другому переважає Tilia cordata з домішкою Acer campestre та Betula pendula. У чагарниковому ярусі Corylus avellana, Euonymus verrucosa, Swida sanguinea, Viburnum opulus.

Трав'яний покрив (покриття 30-55%) у свіжих типах утворює Сагех pilosa, у вологих Aegopodium podagraria; звичайні мезота евтрофні види Asarum europaeum, Galeobdolon luteum, Glechoma hirsuta, Mercurialis perennis. З рідкісних видів трапляються Lunaria rediviva, Matteuccia struthiopteris, Hedera helix.

Угруповання ценотично нестабільні: спостерігається витіснення дуба липою.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: екологічно необгрунтоване вирубування.

Наукове та народногосподарське значення: еталони для лісового господарства та як місцезростання цінного медоносу липи.

Заходи охорони: потрібно створити лісові резервати в Шепарівецькому л-ві.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: асоціація грабова діброва (з дуба звичайного) ведмежоцибулева Carpineto Quercetum (roboris) alliosum (ursini).

Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісне для України угруповання з домінуванням у трав'яному покриві цибулі ведмежої, що має лікувальне та харчове значення й занесена до "Червоної книги України".

Поширення в регіоні: трапляється дуже рідко (площею до 2-3 га) серед рівнинних лісів Прикарпаття (кв. 72 Лішнянського л-ва Дрогобицького ДЛГ.)

Екологічна приуроченість: на родючих дерново-підзолистих фунтах у помірній кліматичній зоні (середня річна температура + 7 °С, середня річна кількість опадів 850 мм.) до висоти 500 м н. р. м.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан різновіковий (60120 p.), двоярусний, середньоповнотний; у першому ярусі дуб звичайний з домішкою ялиці та явора, у другому граб і поодиноко ялиця; у чагарниковому ярусі трапляються Viburnum opulus, Sambu-

cus nigra. У трав'яному покриві (60%) переважають евтрофні види Allium ursinum (40%), Aegopodium podagraria (10%), Galeobdolon luteum (3-4%), Carex pilosa. Флористичне ядро утворюють неморальні та монтанні види Allium ursinum, Hedera helix, Dentaria bulbifera, Symphytum cordatum.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: суцільні рубки лісу.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне. Крім того, угруповання є джерелом одержання цінної вітамінної та лікарської сировини, з Allium ursinum.

Заходи охорони: не охороняється; пропонується створити резерват лікарських рослин.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: формація дуба скельного Querceta (petraeae); асоціації: судіброва (з дуба скельного) чорницева Quercetum (petraeae) myrtillosum; гайовоожикова Q.(p.) luzulosum (luzuloidis), дібровнотонконогова Q.(p.) poosum (nemoralis); букова судіброва (з дуба скельного) чорницева Fageto Quercetum (petraeae) myrtillosum.

Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для північного макросхилу Українських Карпат острівні реліктові угруповання оліготрофних скельнодубових лісів.

Поширення в регіоні: лише в Надвірнянському л-ві (кв. 7) Надвірнянського ДЛГ та у Вижницькому л-ві (кв. 11) Берегометського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: у помірній кліматичній зоні, на схилах південної експозиції крутизною від 15 до 45 градусів, із слаборозвиненими дуже скелетними малопотужними буроземами й виходами на денну поверхню скельного фундаменту та давнього алювію; трапляються на висоті від 500 до 660 м н. р. м.

Ценотична будова та флористичне ядро: склад деревного ярусу від ЮДск (урочище Городище в Надвірнянському ДЛГ) до 5Дск5Бк+См (урочище Рівня в Берегометському ДЛГ). Дуб у судібровах росте за V бонітетом, у віці 120 років має висоту 8 м і діаметр до 10 см. Зімкненість крон 0,5-0,6. У чагарниковому ярусі трапляються Genista tinctoria та Juniperus communis. Флористичне ядро утворюють бореальні, рідше неморальні види: Vaccinium myrtillus (10-25%), Luzula luzuloides (10-25%), Dryopteris filix-mas, Poa nemoralis (10-25%), Pteridium aquilinum, Maianthemum bifolium, Solidago virgaurea та рідкісні для Карпат види лісостепового комплексу: Inula ensifolia, Melittis carpatica, Vincetoxicum hirundinaria (урочище Городище). У мохово-литайниковому ярусі (10-50%) трапляються Polytrichum formosum, P. juniperinum і представники роду Cladonia.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: причини скорочення історичного характеру.

Наукове та народногосподарське значення: історичне та ботанікогеографічне, ґрунтозахисне.

Заходи охорони: охороняються в урочищі Городище (зелена зона м. Надвірна), в урочищі Рівня у Вижницькому л-ві необхідно створити резерват.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: субформація скельнодубово букові ліси Querceto (petraeae) Fageta; асоціації: скельнодубова субучина гайовоожикова Querceto (petraeae) Fagetum luzulosum (luzuloidis); скельнодубова бучина волосистоосокова Q.(p.) -F. caricosum (pilosae); скельнодубова субучина дібровнотонконогова Q.(p.) F. poosum (nemoralis); скельнодубова субучина чорницева Q.(p.) F. myrtillosum та ін. Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для північно-східного макросхилу Українських Карпат типи фітоценозів зі співдомінуванням дуба скельного та бука лісового.

Поширення в регіоні: крайові хребти північного макросхилу Карпат.

Екологічна приуроченість: у помірній кліматичній зоні, на схилах північних і південних експозицій з середньота сильноскелетними буроземами, у межах висот 500-600 м н. р. м.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостани часто двоярусні, у другому ярусі панує бук. Склад деревостанів від ЮБк+Дск до 5Бк 4 Дек ІГ+См; зімкненість крон 0,6-0,7. У чагарниковому ярусі поодинокі особини Viburnum opulus і Rubus hirtus. Флористичне ядро ценозів у автономних місцезростаннях становлять бореальні та неморальні оліготрофні види: Luzula luzuloides, Vaccinium myrtillus, Maianthemum bifolium, Solidago virgaurea, а також супутники дуба: Poa nemoralis, Lathyrus niger, у транселювіальних неморальні та неморально-монтанні види типові супутники бука: Galium odoratum, Dentaria bulbifera, D. glandulosa, Salvia glutinosa, Prenanthes purpurea. 3 мохів зрідка трапляється Polytrichum formosum.

Угруповання ценотично нестабільні, оскільки підріст бука явно переважає над підростом дуба скельного, що з часом може призвести до витіснення дуба буком.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: вирубування корінних широколистяних лісів з наступною заміною їх культурами смереки.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне; крім того, ці угруповання є насіннєвою базою популяції дуба скельного, що найбільш пристосована до місцевих екологічних умов.

Заходи охорони: охороняються в урочищі Городище (Надвірнянський ДЛГ), що в зеленій зоні м. Надвірна. В урочищі Рівня (Берегометський ДЛГ) доцільно організувати резерват.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: субформація ялицево-дубові (з дуба скельного) ліси Abieto-Querceta (petraeae); асоціація ялицева діброва (з дуба скельного) плюшева Abieto Quercetum (petraeae) hederosum. Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: унікальні для України угруповання, едифікаторами яких є контрастні у відношенні до світла деревні породи.

Поширення в регіоні: у Прикарпатті (Добромильський ДЛГ, урочище Губичі) та на Закарпатті (Велико-Бичківський ДЛГ, урочище Темпа), де виявлено найвище на Україні місцезростання дуба скельного на висоті 1090 м н. р. м.

Екологічна приуроченість: помірна кліматична зона, південні схили з сірими опідзоленими (урочище Губичі) та світло-бурими (урочище Темпа) грунтами, сформованими на вапнистих породах.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан різновіковий з домінуванням Abies alba (20-40%) у першому ярусі та Quercus petraea (60-80%) у другому. Характерна домішка Fagus sylvatica, Carpinus betulus, Acer pseudoplatanus, Fraxinus excelsior. У підліску зрідка трапляються: Acer campestre, Corylus avellana, Swida sanguinea. У трав'яному покриві переважають неморальні та монтанні види Hedera helix, Galium odoratum, Dentaria bulbifera, Mercurialis perennis, Campanula abietina, Melittis carpatica, Aposeris foetida, Salvia glutinosa, Doronicum austriacum.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: суцільні рубки корінних лісів, відсутність культур подібного складу.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, еталонне, лісогосподарське (цінна лісонасіннєва ділянка).

Заходи охорони: охороняється в урочищі Кузій Карпатського біосферного заповідника; потрібно створити резерват в урочищі Губичі на Прикарпатті.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: формація вільхи клейкої (в. чорної) Alneta glutinosae; асоціації: вільшина калюжницева Alnetum (glutinosae) calthosum; вільшина трясучковидноосокова A.(g.) caricosum (brizoidis); вільшина гадючникова A.(g.) filipendulosum; вільшина безщитникова A.(g.) athyriosum (filix-feminae); вільшина кропивна A.(g.) urticosum. Созологічна категорія 3. Мотиви охорони: острівні угруповання, що долинами річок проникають у Карпати з Передкарпатської рівнини.

Поширення в регіоні: Верхньо-Дністровські та Сколівські Бескиди, Горгани. Конкретні місцезнаходження угруповань: кв. 26 Спаського л-ва Старо-Самбірського ДЛГ (одне з найкращих насаджень); на північній околиці с. Рибник Майданський та у кв. 44 Майданського л-ва Дрогобицького ДЛГ; кв. 5 Ісаївського л-ва Турківського ДЛГ; кв. 4 Сколівського л-ва Сколівського ДЛГ (одне з найкращих насаджень); у межах міста Сколе на лівобережжі р. Опір; кв.25 Мізунського та кв.1 Солотвинського л-в Вигодського ДЛГ; кв. 2 Гриньківського л-ва Осмолодського ДЛГ; кв. 5 Гутянського, кв.16 та 49 Росільнянського л-в Солотвинського ДЛГ; в урочищі Люблінець Богородчанського р-ну Івано-Франківської області; в урочищі Брусний кв. 12 Підліснівського л-ва Карпатського національного природного парку; в урочищі Підліснів на правобережній терасі р. Прут (південна околиця с. Микуличин)

Екологічна приуроченість: у помірній кліматичній зоні з середньорічною температурою 6,5 °С (температура січня нижче 5 °С, температура липня біля 17 °С) та середньорічною кількістю опадів близько 800 мм, трапляються переважно на низьких терасах річок до висоти 670-700 м н. р. м., приурочені до дерново-глейових, торф'янисто-глейових та інших грунтів гідроморфного ряду.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостани II бонітету, із зімкненістю крон 0,6-0,7, часто одновікові, що поновилися природним шляхом після рубок, рідше різновікові (урочище Павлів у кв. 4 Сколівського л-ва), монодомінантні або з поодинокою участю ясена звичайного, вільхи сірої, ялиці, смереки. В окремих випадках (урочище Брусний у кв. 12 Підліснівського л-ва ) участь вільхи сірої в складі деревостану сягає 20%; у чагарниковому ярусі є поодинокі екземпляри Sorbus aucuparia, Lonicera nigra, Corylus avellana, а також Rubus hirtus, Salix aurita, S. caprea, S. cinerea, Padus racemosa. Флористичне ядро становлять неморальні, бореальні та азональні мезогігрофільні мезота евтрофні види: Caltha palustris, Mentha longifolia, Filipendula denudata, Cardamine amara, Galium palustre, Carex brizoides, C. remota, C. nigra, C. muricata, Juncus effusus, Athyrium filix-femina, Lycopus europaeus, Myosotis palustris, Cirsium oleraceum, Crepis paludosa,

Solanum dulcamara, Stellaria nemorum, Lysimachia nemorum, L. nummularia, Ranunculus repens, Calla palustris. У чорновільшинах у межах м. Сколе знайдено дуже рідкісний для північного макросхилу Карпат вид Oenanthe banatica. У моховому ярусі угруповань зростають Сііmacium dendroides, Thuidium tamariscinum, Plagiomnium undulatum, Brachythecium rivulare, Calliergonella cuspidata, Eurhynchium hians, Fissidens cristatus, Marchantia polymorpha. В урочищі Брусний відзначено й рідкісний для Карпат вид Trichocolea tomentilla. Проте найчастіше моховий ярус відсутній.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: суцільні рубки з наступним господарським освоєнням території.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, лісосировинне, водорегулююче та як джерело лікарської сировини.

Заходи охорони: охороняються в пам'ятках природи у Сколівському та Майданському л-вах, у Карпатському НПП. Не охороняються у Спаському л-ві. Для охорони кращих насаджень необхідно створити невеликі резервати або виділити їх місцезростання як пам'ятки природи.

Ступінь загрози зникнення -1.

Синтаксон: асоціація сіровільшина ведмежоцибулева Alnetum (іпсаnae) alliosum (ursini). Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: дуже рідкісні корінні острівні угруповання, у покриві яких панує вид Allium ursinum, що занесений до "Червоної книги України".

Поширення в регіоні: Верхньодністровські та Сколівські Бескиди, Буковинські Карпати. Сіровільшини є в кв. 19 Старявського л-ва Старосамбірського ДЛГ; кв. 81 Бориславського л-ва Дрогобицького ДЛГ; кв. 27 Гільчанського л-ва Сторожинецького ДЛГ.

Екологічна приуроченість: у помірній кліматичній зоні із середньорічною температурою 6-7 °С і кількістю опадів близько 800 мм, трапляються на терасах річок (до висоти 600 м н. р. м.), на бурих лісових сильно насичених основами грунтах.

Ценотична будова та флористичне ядро: склад деревостанів ЮВс поод. См, В, Яв, зімкненість крон 0,5-0,7. У чагарниковому ярусі поодинокі особини Sambucus nigra, Euonymus europaea, Grossularia reclinata, Cornus mas, Lonicera nigra. Флористичне ядро займають переважно неморальні, рідше бореальні та монтанні евтрофні види: Allium ursinum (75%), Asarum europaeum, Mercurialis perennis, Petasites albus, Carex sylvatica, Ranunculus lanuginosus, R. repens, Stachys sylvatica, Aegopodium podagraria, Caltha palustris, Aconitum gracile, Cardamine amara, Valeriana tripteris, Cirsium oleraceum, Impatiens noli-tangere. Моховий ярус відсутній.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: вирубування сіровільшняків на терасах річок з наступним господарським освоєнням території.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне. Крім того угруповання є джерелом одержання цінної вітаміноносної та лікарської сировини, якою є Allium ursinum.

Заходи охорони: охороняються в державному ландшафтному резерваті "Бориславський" та як пам'ятка природи у Старявському л-ві. Рекомендується організувати пам'ятку природи у Гільчанському л-ві.

Ступінь загрози зникнення І.

Синтаксон: асоціація яворина лунарієва Aceretum lunariosum. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: рідкісні острівні фітоценози, у покриві яких панує Lunaria rediviva, реліктовий вид, занесений до "Червоної книги України".

Поширення в регіоні: Тухлянське л-во (кв. 9) Славського ДЛГ, Квасівське л-во Ясінянського ДЛГ, Підполозянське л-во Воловецького ДЛГ, Стужицьке л-во в регіональному ландшафтному парку (РЛП) "Стужиця".

Екологічна приуроченість: у помірній кліматичній зоні на висотах 600-700 м н. р. м. на крутих схилах і скелястих буроземних грунтах.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан складу 9-10 Яв ІЯс, зімкненістю крон 0,4-0,5, II1-IV бонітету. Підлісок із Corylus avellana, Grossularia reclinata, Lonicera nigra. У трав'яному покриві бореальні, неморальні та монтанні, переважно евтрофні види: Lunaria rediviva (1015%), Symphytum cordatum, Geranium robertianum, Mercurialis perennis, Polypodium vulgare, Asplenium trichomanes, Sedum carpaticum.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: обмеженість скельних едафічних умов, суцільне вирубування корінних лісів і заміна їх культурами смереки.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, фітоісторичне, лісогосподарське (насіннєва ділянка).

Заходи охорони: охороняється в РЛП "Стужиця". Необхідне включення ділянок цих фітоценозів до першої групи лісів і створення пам'яток природи.

Ступінь загрози зникнення І.

Синтаксони: група асоціацій яворин ведмежоцибулевих; асоціації: яворина ведмежоцибулева Aceretum alliosum (ursini); букова яворина ведмежоцибулева Fageto -

Aceretum alliosum (ursini); яворина скополієво-ведмежоцибулева Aceretum scopolioso-alliosum (ursini); букова яворина лунарієво-ведмежоцибулева F.-A. lunarioso-alliosum (ursini). Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: рідкісні острівні корінні ценози зі співдомінуванням у покриві видів (Allium ursinum, Scopolia carniolica та Lunaria rediviva), які занесені до "Червоної книги України".

Поширення в регіоні: Сколівські Бескиди кв. 7,10 Дубинського л-ва Сколівського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: займають вузьку смугу біля підніжжя корінного схилу на переламі його до III правобережної тераси р. Опір; у помірній кліматичній зоні, на висотах близько 450 м. н. р. м., на типовому (сильнонасиченому) бурому сильноскелетному гірсько-лісовому грунті.

Ценотична будова та флористичне ядро: склад деревостану від ЮЯв од.

Вс, Бк до 9Яв ІБк + Ос, Яс, І-ІІ бонітету, висотою до 20 м, діаметром 25 см та зімкненістю крон 0,5-0,6. Підлісок добре сформований (зімкненість 0,2-0,6) з Cornus mas, Corylus avellana, Salix caprea, Sambucus racemosa, Lonicera nigra. Флористичне ядро представлене неморальними, монтанними, рідше бореальними та азональними евтрофними, переважно нейтрофільними та слабоацидофільними видами: Allium ursinum (50%), Lunaria rediviva (10-50%), Scopolia carniolica (10-40%), Athyrium filix-femina, Symphytum cordatum, Galium aparine, Geranium phaeum, Petasites albus, Aegopodium podagraria, Stachys sylvatica, Fillipendula denudata, Stellaria holostea, S. nemorum, Ranunculus repens. Моховий ярус відсутній.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: суцільне рубування корінних лісів на терасах у минулому й подальше господарське освоєння територій.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, фармацевтичне: угруповання є джерелом цінної лікарської та вітаміноносної сировини.

Заходи охорони: охороняються як пам'ятка природи в Дубинському л-ві.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксони: асоціації: яворина скополієва Aceretum scopoliosum; букова яворина скополієва Fageto-Aceretum scopoliosum.

Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: дуже рідкісні острівні корінні ценози з пануванням у покриві цінної лікарської рослини Scopolia carniolica, яка занесена до "Червоної книги України".

Поширення в регіоні: Сколівські Бескиди, басейн р. Опір кв. 7,10 Дубинського, кв. 7 Сколівського, кв. 52 Коростівського л-в Сколівського ДЛГ; загальна площа угруповань до 3 га.

Екологічна приуроченість: у помірній кліматичній зоні на висоті 500-750 м н. р. м., на типовому бурому середньота дужескелетному грунті в трансакумулятивних місцеположеннях.

Ценотична будова та флористичне ядро: молоді та середньовікові деревостани різного складу (від ЮЯв поод. См, Яц, Бк до 8Яв 2Бк, поод. См, Яц, Яс), II класу бонітету, висотою 20-22 м і зімкненістю крон 0,5-0,6. Чагарниковий ярус негустий, сформований із Corylus avellana, Salix caprea, Lonicera xylosteum. Флористичне ядро утворене переважно неморальними, рідше монтанними і бореальними видами: Scopolia carniolica (85-90%), Lunaria rediviva (5%), Phyllitis scolopendrium, Polystichum aculeatum, Athyrium filix-femina, Phegopteris connectilis, Impatiens noli-tangere, Aegopodium podagraria, Symphytum popovii, S. cordatum, Stachys sylvatica, Mercurialis perennls, Geranium robertianum, Stellaria nemorum, Petasites albus. Моховий ярус практично відсутній.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: суцільне вирубування в минулому та заміна корінних широколистяних лісів культурами смереки.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне; фітоценози є також джерелом цінної лікарської сировини.

Заходи охорони: охороняються як пам'ятка природи лише у кв. 7 Дубинського л-ва, у решті місць необхідно організувати резервати. Доцільне розселення Scopolia carniolica в басейни інших рік.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація яворова сіровільшина скополієво-ведмежоцибулева Acereto Alnetum (incanae) scopolioso alliosum (ursini). Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: дуже рідкісний острівний ценоз, у трав'яному покриві якого співдомінують цінні лікарські види, що занесені до "Червоної книги України".

Поширення в регіоні: Сколівські Бескиди. На північно-східному макросхилі Карпат збереглося єдине місцезростання в кв. 10 Дубинського л-ва Сколівського ДЛГ; його площа близько 0,2 га.

Екологічна приуроченість: у помірній кліматичній зоні, на III правобережній терасі р. Опір на бурому сильнонасиченому основами сильноскелетному фунті.

Ценотична будова та флористичне ядро: молодий до (20 років) деревостан складу 9Вс ІЯв із зімкненістю крон 0,7 та висотою дерев до 12 м, з добре сформованим підліском (0,3) із Sambucus racemosa, Cornus mas, Frangula alnus, Rubus idaeus. Флористичне ядро утворене переважно неморальними та монтанними евтрофними нейтрофільними видами: Scopolia carniolica (30%), Allium ursinum (50%), Lunaria rediviva, Aegopodium podagraria, Symphytum cordatum, S. popovii, Stachys sylvatica, Geranium robertianum, Campanula latifolia, C. trachelium, Petasites albus.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: суцільне вирубування сіровільшняків на терасах з наступним господарським освоєнням території.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне; ценоз формують цінні види лікарських рослин.

Заходи охорони: охороняється як пам'ятка природи.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксони: субформації: монодомінантні букові Fageta (pura) sylvaticae та ялицево-смереково-букові ліси Abieto-PiceetoFageta; асоціації: бучина запашнопідмаренникова Fagetum galiosum (odorati), бучина зубницева -F. dentariosum, бучина живокостева -F. symphytosum, бучина переліскова F. mercurialidosum, ялицево-смерекова бучина запашнопідмаренникова AbietoPiceetoFagetum galiosum (odorati). Созологічна категорія З

Мотиви охорони: рештки корінних угруповань, що збереглися на межі поширення букових лісів серед суцільних культур смереки.

Поширення в регіоні: у глибинних районах Карпат, зокрема в Чорногорі та Гринявських горах; трапляються в кв. 32 Ворохтянського л-ва Карпатського НПП, кв. 17, 18 Шепітського л-ва Путильського ДЛГ, кв. 6 Яловичорського та кв. 18 Гостівецького л-в Кутського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: переважно на схилах південних, рідше східних експозицій, крутістю 5-30°, у межах помірно холодної кліматичної зони на висотах від 1050 до 1200 м н. р. м.; приурочені до бурих, переважно слабонасичених основами середньопотужних середньоскелетних суглинистих та легкосуглинистих грунтів.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостани двоярусні, середньозімкнуті (0,7), 11 — 111 бонітету. У чагарниковому ярусі поодиноко трапляються Sambucus racemosa, Lonicera nigra, Sorbus aucuparia, Daphne mezereum, Rubus idaeus, R. hirtus. Флористичне ядро утворюють переважно неморальні, рідше монтанні та бореальні види, типові компоненти карпатських букових лісів Galium odoratum, Mercurialis perennis, Symphytum cordatum, Dentaria bulbifera, D. glandulosa, Lunaria rediviva, Lilium martagon, Alliaria petiolata, Leucojum vernum, Geranium phaeum, Stellaria holostea, Asarum europaeum, Isopyrum thalictroides. Моховий ярус відсутній.

Угруповання ценотично стабільні в урочищах Буковинка (Шепітське л-во) та Завоєла (Ворохтянське л-во), нестабільні в урочищі Шкорухів (Гостівецьке л-во) та Хвоєник (Яловичорське л-во), де вони з часом можуть змінитися ялицево-буково-смерековими угрупованнями, оскільки в підрості переважає смерека.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: суцільне вирубування корінних мішаних лісів і заміна їх монокультурами смереки.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, лісівниче як еталони для відтворення корінних лісів.

Заходи охорони: охороняються в Карпатському НПП та в резерваті "Буковинка".

Ступінь загрози зникнення І.

Синтаксони: група асоціацій бучин ведмежоцибулевих; асоціації: бучина ведмежоцибулева Fagetum alliosum (ursini); смерекова бучина ведмежоцибулева Piceeto Fagetum alliosum (ursini); смереково-ялицева бучина ведмежоцибулева Piceeto-Abieto-Fagetum alliosum (ursini).

Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні угруповання з покривом із Allium ursinum видом, що занесений до "Червоної книги України".

Поширення в регіоні: Сянсько-Стрийська верховина (монодомінантні бучняки), Сколівські Бескиди (монодомінантні бучняки), Буковинські Карпати (мішані бучняки). Виявлені в кв. 20-22, 25-29, 31, 32 Либохорського, кв. 27, 29, 45 Боринського л-в Боринського ДЛГ, кв. 11, 18, 20, 23 Климецького л-ва Славського ДЛГ; кв. 56 Довжківського л-ва Сколівського ДЛГ; кв. 38 Чемернарського, кв. 1 та 31 Лопушнянського л-в Берегометського ДЛГ; кв. 15 Банилівського та кв. 25 Красноїльського л-в Сторожинецького ДЛГ, РЛП "Стужиця".

Екологічна приуроченість: у прохолодній, рідше у помірній кліматичних зонах на висотах 850-1150 м н. р. м., на схилах різних експозицій крутістю 10-30° з бурими гірсько-лісовими типовими (дуже насиченими основами) грунтами в смугах проходження дуже вапнистих відкладів кросненської та стрийської світ.

І

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостани II, рідше І бонітету, різновікові, одно-дво-триярусні, зімкненість крон 0,6-0,8. У чагарниковому ярусі поодинокі особини Lonicera nigra, Rosa pendulina, Sorbus aucuparia, Sambucus racemosa, Rubus idaeus. Флористичне ядро утворюють переважно мезофільні слабоацидофільні та нейтрофільні монтанні, неморальні та азональні види: Allium ursinum (40-70%), Stellaria nemorum, Athyrium filix-femina, A. distentifolium, Primula veris, Sanicula europaea, з участю інших мезофільних видів: Dentaria bulbifera, Galium odoratum, Mercurialis perennis, Aconitum moldavicum, Geranium robertianum, Aposeris foetida, Symphytum cordatum, Galeobdolon luteum, Isopyrum thalictroides. Моховий ярус відсутній.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: суцільні рубки в минулому із безсистемним трелюванням і наземним (безризовим) спуском деревини зі схилів, під час яких руйнується поверхневий шар грунту, та заміна корінних букових лісів монокультурами смереки.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, лісогосподарське, еталонне; фітоценози містять значні запаси цінної вітаміноносної та лікарської рослини Allium ursinum.

Заходи охорони: охороняються в резерватах "Бердо" (Климецьке л-во), "Либохорський" (Либохорське л-во), "Завадка" (Довжківське л-во), в урочищі Бичок (Боринське л-во), де монодомінантні букові ведмежоцибулеві ценози займають площу понад 50 га, та в регіональному ландшафтному парку "Стужиця".

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксони: формація сосни звичайної Pineta sylvestris; субформація монодомінантні соснові ліси Pineta (pura) sylvestris; асоціації: сосновий субір чорницевозеленомоховий Pinetum myrtilloso-hylocomiosum; сосновий субір брусницево-зеленомоховий Pinetum vaccinioso (vitis-idaeae) hylocomiosum. (Нозологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні для Карпат монодомінантні реліктові угруповання, що збереглися з раннього голоцену в складчастій зоні регіону; займають загальну площу понад 200 га й трапляються острівними локалітетами.

Поширення в регіоні: у Горганах, Покутсько-Буковинських Карпатах, зрідка в Сколівських Бескидах. Локалітетами цих угруповань є: урочище Бубнище (Скелі Довбуша) кв. 9 та 14 Поляницького л-ва Болехівського ДЛГ; урочище Осій кв. 2 Мало-Тур'янського л-ва Вигодського ДЛГ; урочище Сокіл кв. 35 Ангелівського л-ва Осмолодського ДЛГ; урочище Бредулець кв. 5 Зеленського та урочище Скалки (Сенети) кв. 1 Довжинецького л-ва Надвірнянського ДЛГ; урочище Дрібка кв. З та кв. 17 Ямненського л-ва; урочище Заріка кв. 1 та Магура кв. 18 Татарівського л-ва Карпатського НПП; урочище Громова кв. 46 та Синява кв. ЗО Верховинського ДЛГ; урочище Дебіт (Рунківка) кв. 12 Брустурського л-ва Коломийського ДЛГ; у Закарпатті гора Клева в Ізьківському та гора Високий Камінь у Воловецькому л-вах.

Екологічна приуроченість: від помірної (із сумою активних температур 1800-2400 °С) до холодної термічної зони (із сумою активних температур в межах 1000 °С); на висотах 500-1250 м н. р. м., на південних схилах із гірсько-лісовими підзолистими сильноскелетними супіщаними та піщаними грунтами в смугах проходження потужних невапнистих кварцових пісковиків ямненської світи. Найвищі місцезростання (1250 м н. р. м.) відзначені в урочищах Синява та Дебіт.

Ценотична будова та флористичне ядро: монодомінантні деревостани III-V бонітету висотою від 5 до 22 м та діаметром від 6 до 25 см із зімкненістю крон 0,4-0,6. У чагарниковому ярусі поодинокі особини Lonicera nigra, Sorbus aucuparia. Флористичне ядро утворене бореальними, рідше неморальними оліготрофними ацидофільними видами: Vaccinium myrtillus (25-75%), Vaccinium vitis-idaea (5-10%), Pteridium aquilinum, Luzula luzuloides. Зрідка трапляються Empetrum nigrum, Dryopteris austriaca, Polypodium vulgare, Calluna vulgaris, а також види, які занесені до "Червоної книги України": Listera cordata та Lycopodium annotinum. Моховий покрив утворюють Pleurozium schreberi, Hylocomium splendens, Dicranum scoparium, Leucobryum glaucum з участю лишайників з родів Cladonia й Cetraria.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: лісові пожежі та вирубування корінних деревостанів у минулому.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, фітоісторичне, лісогосподарське, протиерозійне, еталонне для відновлення лісів.

Заходи охорони: усі осередки, крім тих, що знаходяться у Верховинському та Коломийському ДЛГ, взяті під охорону. В урочищах Синява та Дебіт необхідно організувати лісові резервати.

Ступінь загрози зникнення V.

Використана література:

1. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т., Кагало О.О., Тасенкевич Л.О. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна "Зелена книга”). – Львів, "Поллі”, 1998. – 189 с.





Реферат на тему: Раритетні лісові фітоценози Північно-східного макросхилу Українських Карпат (частина 1) (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.