Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Раритетні лісові фітоценози Південно-західний макросхилу Українських Карпат (реферат)

Синтаксон: асоціація судіброва (з дуба скельного) деренова Quercetum (petraeae) cornosum. Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для України та Карпат ліси, що мають середземноморське та південно-європейське поширення, трапляються локально в південному Криму та лісостеповій зоні Придністров'я.

Поширення в регіоні: відроги Вигорлат-Гутинського хребта в околицях Ужгорода та на Чорній горі біля Виноградова.

Екологічна приуроченість: дуже тепла кліматична зона; на вулканічних породах і скелястих грунтах до висоти 300-400 м.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан складу 10Д ск, повнотою 0,5-0,6, висотою в 100 років 15-18 м, бонітет III. У другому ярусі зрідка Acer campestre, Carpinus betulus, Crataegus laevigatus, Sorbus torminalis. У досить густому підліску (0,3) переважає Cornus mas, до якого домішуються Acer tataricum, Corylus avellana, Swida sanguinea, Ligustrum vulgare. У трав'яному покриві флористичне ядро утворюють термофільні ксерофітні та нітрофільні види Carex pilosa, Euphorbia amygdaloides, Geranium robertianum, Lathyrus niger, Mercurialis perennis, Poa nemoralis, Polypodium vulgare, Urtica dioica, Brachypodium sylvatica.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: освоєння лісових площ під сади й виноградники.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, ґрунтозахисне, ресурсне для збору ягід дерену.

Заходи охорони: охороняється в заказнику державного значення "Чорна гора"; потрібно створити резерват на вулканічних відрогах в околицях м. Ужгорода.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація судіброва (з дуба скельного) бирючинова Quercetum (petraeae) ligustrosum. Созологічна категорія 4.

Мотиви охорони: рідкісні для Карпат ліси. Більш поширені в південній та Середній Європі й на півдні України, в Карпатах знаходяться на північній межі їх зростання.

Поширення в регіоні: лише локально на відрогах Вигорлат-Гутинського хребта (Юлівські гори, Чорна гора, околиці м. Ужгорода).

Екологічна приуроченість: дуже тепла кліматична зона; на південних схилах, з буроземними грунтами, що сформовані на вулканічних породах.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан одно-двоярусний. У першому ярусі Quercus petraea, у другому Fagus sylvatica, Carpinus betulus з домішкою Crataegus monogyna, Acer campestre, іноді Tilia tomentosa, Prunus avium. Деревостан різновіковий, повнотою 0,6-0,7, висотою 20-22 м у стиглому віці, І—ІЖІ бонітетів. У підліску переважають Ligustrum vulgare, Corylus avellana, Swida sanguinea з домішкою Euonymus europaea, Prunus spinosa. Трав'яний ярус з проективним покриттям 60-70% утворюють переважно теплолюбні, мезой мегатрофні види Galium odoratum, Stellaria holostea, Hepatica nobilis, Hedera helix, Melittis carpatica, Carex pilosa, Brachypodium sylvatica, Dactylis polygama, Symphytum tuberosum, Pulmonaria obscura.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: освоєння лісових площ для садів і виноградників.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, ґрунтозахисне, лісівниче.

Заходи охорони: охороняються в заказниках "Юлівські гори" та "Чорна гора".

Ступінь загрози зникнення: V.

Синтаксони: група асоціацій дубових лісів бирючинових; асоціації: судіброва (з дубів скельного та австрійського) бирючинова Quercetum (petraeae-cerris) ligustrosum; грабова діброва (з дубів звичайного та австрійського) татарськокленово-бирючинова Carpineto-Quercetum (roboris-cerris) aceroso (tatarici) ligustrosum. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: унікальні для України угруповання з участю середземноморського виду Quercus cerris, місцезростання якого є лише в Закарпатті.

Поширення в регіоні: фрагменти деревостанів є лише в двох локалітетах в Юлівських горах (прикордонна смуга) та у Варіївському лісі (Берегівське л-во).

Екологічна приуроченість: дуже тепла й тепла кліматичні зони; на південних схилах пагорбів з буроземними грунтами та в рівнинних ландшафтах Закарпаття з дерново-опідзоленими грунтами.

Ценотична будова та флористичне ядро: в Юлівських горах збереглося угруповання дуба скельного з домішкою дуба австрійського віком ВОШО р., а у Варіївському лісі угруповання дуба звичайного та дуба австрійського віком 80-120 р. У другому ярусі цих фітоценозів є Acer campestre, Carpinus betulus, Crataegus monogyna. У підліску поширені Ligustrum vulgare, Acer tataricum, Swida sanguinea. Трав'яний ярус утворюють Asarum europaeum, Euphorbia cyparissias, Galeobdolon luteum, Potentilla alba, Ajuga genevensis, Glechoma hederacea, Hedera helix, Brachypodium sylvaticum та інші, здебільшого кверцетальні види.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: острівне поширення дуба австрійського на межі ареалу та пошкодження стовбурів морозобоїнами.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, лісогосподарське (лісонасіннєва ділянка).

Заходи охорони: охороняється в заказнику "Юлівські гори"; потрібно створити заказник у Варіївському лісі.

Ступінь загрози зникнення У.

Синтаксон: формація дуба скельного (з участю дуба Далешампа) Querceta (petraeae et dalechampii). Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для України остепнені низькорослі дубові ліси типу балканських шибляків і молдавських гирнеців з участю іллірійсько-південноєвропейського виду Quercus dalechampii, що збереглися лише на Закарпатті.

Поширення в регіоні: відроги Вигорлат-Гутинського хребта (Мужіївські гори, Чорна гора, Юлівські гори).

Екологічна приуроченість: дуже тепла кліматична зона; на південних скелястих схилах із слабо розвиненими буроземними грунтами на вулканічних породах.

Ценотична будова та флористичне ядро: розріджені низькорослі деревостани насіннєвого та порослевого походження V-ro бонітету, висотою 6-7 м у 100-річному віці. На пологих схилах переважає Q. petraea, на більш стрімких Q. dalechampii. У вигляді домішок виступають Crataegus monogyna, Pyrus communis, а в розрідженому підліску Spiraea media, Prunus spinosa, Cornus mas. Трав'яний ярус з покриттям 40-50% утворюють термофільні лучно-степові та лісові види Phleum phleoides, Carex montana, Brachypodium pinnatum, Veronica spicata, Sedum maximum, Vincetoxicum hirundinaria, Geranium sanguineum, Rubus tomentosus, Stachys recta, Melica transsilvanica, Anthericum ramosum.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: освоєння лісових земель під виноградники.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, лісівниче, захисне.

Заходи охорони: охороняється в заказниках "Юлівські гори" та "Чорна гора".

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: субформація ясенево-дубові ліси (з ясена білоцвітого та дуба скельного) Fraxineto (orni) Querceta (petraeae).

Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: рідкісні для України остепнені низькорослі ліси типу балканських шибляків і молдавських гирнеців з участю субсередземноморського виду Fraxinus ornus, що збереглися на Закарпатті.

Поширення в регіоні: єдиний в Українських Карпатах локалітет на Чорній горі у Виноградівському л-ві.

Екологічна приуроченість: дуже тепла кліматична зона; на південних сухих схилах зі скелястими грунтами, що сформувалися на вулканічних породах, у межах висот 400 420 м н. р. м.

Ценотична будова та флористичне ядро: низькорослі (6-7 м) розімкнені генеративного та вегетативного походження деревостани V бонітету, з участю Fraxinus ornus, Quercus petraea, Q. dalechampii. У підліску зрідка трапляються Acer tataricum, Cornus mas, Prunus spinosa. Трав'яний ярус (покриття 50-80%) утворюють Geranium sanguineum, Inula hirta, Veronica austriaca, Ajuga genevensis, Pulmonaria mollis, Stachys recta, Festuca valesiaca, Poa nemoralis, Brachypodium pinnatum. Фітоценоз ценотично стабільний, має тенденцію до спонтанного розширення зайнятої ним площі.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: трансформація лісових земель під сади й виноградники.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, лісогосподарське (цінна лісонасіннєва ділянка), ґрунтозахисне.

Заходи охорони: охороняється в заказнику державного значення "Чорна гора".

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація грабова судіброва (з дуба скельного) рябоперлівково-тонконогова Carpineto-Quercetum (petraeae) melicoso (pictae) poosum. Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісне для Українських Карпат угруповання на межі поширення.

Поширення в регіоні: локально на відрогах Вигорлат-Гутинського вулканічного хребта (Кам'яницьке л-во Ужгородського ДЛГ, резерват "Тепла Яма").

Екологічна приуроченість: тепла кліматична зона, на стрімких скелястих південних схилах з малопотужними світлими буроземними грунтами.

Ценотична будова та флористичне ядро: двоярусний, повнотою 0,6-0,7, деревостан з Quercus petraea в першому ярусі, Carpinus betulus у другому та поодинокою домішкою Acer campestre, IV бонітету. У підліску поодиноко Cornus mas, Ligustrum vulgare, Crataegus monogyna. У трав'яному ярусі з покриттям 70-80% переважають теплолюбні мезоксерофітні види Poa nemoralis, Melica picta, Brachypodium pinnatum, Carex montana, Pyrethrum corymbosum, Dianthus carthusianorum, Melittis carpatica, Sedum maximum, Vincetoxicum hirundinaria, Veronica spicata, Ajuga genevensis, Iris graminea. Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: трансформація лісових земель під сади та виноградники.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, ґрунтозахисне.

Заходи охорони: охороняється в лісовому резерваті "Тепла Яма" у Кам'яницькому лісництві.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксони: субформація липово-дубових лісів (з липи сріблястої та дуба скельного) Tilieto (argenteae) Querceta (petraeae) та формація липи сріблястої (з участю липи широколистої) Tilieta (argenteae et platyphylli).

Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для України фітоценози, що збереглись на північній межі їх поширення.

Поширення в регіоні: спорадично, лише на відрогах Вигорлат-Гутинського вулканічного хребта (Юлівські гори, гора Беганьська, Чорна гора).

Екологічна приуроченість: дуже тепла й тепла кліматичні зони; на крутих, переважно північних, схилах зі скелястими буроземними грунтами, що виникли на вулканічних породах, на висотах 160-200 м.

Ценотична будова та флористичне ядро: різновікові одноі двоярусні деревостани 11—111 бонітету, зімкненістю крон 0,6-0,7; у липових лісах у першому ярусі Tilia argentea з участю Т. platyphyllos і домішкою Т. cordata. У липово-дубових лісах перший ярус формують Tilia argentea й Quercus petraea, другий Tilia argentea. У розрідженому підліску Corylus avellana, Staphylea pinnata, Ligustrum vulgare, Crataegus monogyna. Трав'яний покрив утворюють теплолюбні й нітрофільні види Galium odoratum, Asarum europaeum, Euphorbia cyparissias, Symphytum tuberosum, Mercurialis perennis, Galeobdolon luteum, Melica uniflora. У липово-дубових фітоценозах спостерігається витіснення дуба липою сріблястою.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: трансформація лісових земель під сади.

Наукове та народногосподарське значення: фітоісторичне, ботанікогеографічне, еталонне, ґрунтозахисне.

Заходи охорони: охороняються в заказниках "Юлівські гори","Чорна гора" та "Гора Беганьська".

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація грабово-липова діброва аґрусово переліскова -Carpineto Tilietum (cordatae) riboso mercurialidosum*). Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні угруповання з участю цінних харчових рослин порічок альпійських та аґрусу відхиленого.

Поширення в регіоні: Східні Бескиди, зокрема околиці с. Підполоззя Закарпатської обл.

Екологічна приуроченість: помірно волога кліматична зона із середньорічними температурою + 6 °С і кількістю опадів 900 мм; фітоценози приурочені до вершини гребеня на висоті 540 м н. р. м. з малопотужними легкосуглинистими грунтами та з виходом на поверхню твердого великозернистого пісковика.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан різновіковий. Поодиноко трапляються: бук лісовий, ясен звичайний, клени польовий і гостролистий. Флористичне ядро утворене, в основному, нітрофільними видами: Mercurialis perennis (30%), Urtica dioica, Geranium robertianum, Symphytum cordatum. Підлісок зімкненістю 0,3-0,4 утворюють Corylus avellana, Sambucus nigra, Lonicera xylosteum, Euonymus europaea. Проективне покриття Ribes alpinum і Grossularia reclinata до 40%.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: вирубування лісу та випас.

Наукове та народногосподарське значення: фітоценози цінні в ботаніко-географічному відношенні, можуть бути використані для заготівлі плодів порічок й аґрусу.

Заходи охорони: фітоценози не охороняються; слід створити резерват площею 20 га на правому березі р. Жденянки.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: асоціація: суха буково-липова (з липи широколистої) судіброва сеслерієва Fageto-Tilieto (platyphylli) Quercetum sesleriosum (heuflerianae). Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: єдиний в Україні локалітет реліктового фітоценозу, що зберігся з середнього голоцену.

Поширення в регіоні: гряда п'єнінських вапняків в Угольському л-ві Карпатського біосферного заповідника.

Екологічна приуроченість: у помірній вологій кліматичній зоні, в межах висот 680-800 м на північному схилі зі світло-бурими нерозвиненими грунтами, які утворилися на вапнякових розсипищах.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан різновіковий (80-200 років), низькоповнотний (0,5), V-ro бонітету, утворений Тіїіа platyphyllos (60-80%) та Fagus sylvatica (20-40%), з незначною домішкою Quercus petraea, Acer pseudoplatanus, Tilia cordata. У підліску зрідка Rhamnus cathartica, Taxus baccata. У трав'яному ярусі (50%) Sesleria heufleriana, Jovibarba preissiana, Saxifraga paniculata, Asplenium viride, A. ruta-muraria, Melittis carpatica, Melampyrum herbichii, Libanotis montana, Scabiosa lucida, Silene nutans, Vincetoxicum hirundinaria, Sedum carpaticum, S. hispanicum, Coronilla elegans, Phyllitis scolopendrium.

Угруповання ценотично стабільне.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: пошукове вирубування липи для виготовлення предметів домашнього вжитку.

Наукове та народногосподарське значення: фітоісторичне, ботанікогеографічне, ґрунтозахисне.

Заходи охорони: охороняється в заповідній зоні Угольського лісництва.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксони: асоціації: сіровільшина бузкова Alnetum (іпсаnae) syringosum та ясенева діброва бузкова Fraxinetum (excelsioris) syringosum. Созологічна категорія 1

Мотиви охорони: рідкісні угруповання, у чагарниковому ярусі яких зберігся карпато-балканський ендем Syringa josikaea, занесений до "Червоної книги України".

Поширення в регіоні: Сянсько-Стрийська верховина. Трапляються в урочищі Климець кв. 21 Климецького л-ва Славського ДЛГ; урочищі Козакове (землекористування колишнього колгоспу "Верховина" Сколівського р-ну Львівської обл.); у верхів'ї басейнів рік Ужа, Латориці, Ріки (у Жденевському, Воловецькому та Міжгірському ДЛГ).

Екологічна приуроченість: у помірній кліматичній зоні, на правобережній терасі р. Стрий та на терасах гірських потоків у Закарпатті, на висотах 335-568 м. н. р. м., на дерново-глеєвих грунтах.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостани складу 10В с од. См, віком 50 років, або ж 9Яс 1В с віком 60 p., висотою до 15 м. У чагарниковому ярусі Syringa josikaea (0,1-0,4) та поодиноко Salix caprea, Viburnum opulus. Флористичне ядро утворюють мезогігрофільні та гігрофільні нітрофіли й слабоацидофільні види: Caltha palustris (50-80%), Carex brizoides, Filipendula denudata, Euphorbia palustris, Valeriana exaltata, Aconitum gracile, Geum rivale, Crepis paludosa, Cirsium oleraceum, Equisetum sylvaticum, Impatiens noli-tangere, Ranunculus repens, Stellaria nemorum, Veratrum lobelianum, Myosotis palustris. Трапляється також Valeriana dioica, занесена до "Червоної книги України".

Угруповання ценотично лабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: механічне пошкодження бузку під час цвітіння, викопування його для озеленення присадибних ділянок, витоптування підросту бузку худобою, меліорація заболочених місцевостей.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, лісівниче (насіннєва ділянка).

Заходи охорони: охороняється в заказнику "Климець". Необхідно організувати резервати в урочищі Козакове та у верхів'ях річок Ужа, Латориці та Ріки.

Ступінь загрози зникнення І.

Синтаксон: асоціація грабово-черешнева бучина підмаренникова Carpineto-Pruneto (avii) Fagetum galiosum (odoratae).

Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для України угруповання зі значною участю дикої черешні, що збереглися на Закарпатті.

Поширення в регіоні: поодинокі локалітети на теплих схилах вулканічних Шаянських гір у Буштинському ДЛГ (Буштинське л-во, кв.7, 12, 17), а також на П'єнінській гряді в околицях села Новоселиця (урочище Тисолове в Нересницькому л-ві Буштинського ДЛГ).

Екологічна приуроченість: тепла й помірна кліматичні зони, у межах висот 300-400 м н. р. м., на освітлених південних схилах та обмеженій площі (0,2-0,4 га); фітоценози приурочені до родючих, свіжих буроземних фунтів, що сформувалися на карбонатних або на багатих на кальцій породах.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан різновіковий (60-120 років), двоярусний, середньоповнотний; склад першого ярусу 9Бк ІЧер + Д ск, Кл г, Груша, у другому домінує граб; у підліску поодиноко Corylus avellana. Трав'яний покрив (40-50%) утворюють евтрофні види Galium odoratum, Hepatica nobilis, Milium effusum, Aposeris foetida, Stellaria holostea, Dentaria bulbifera, Prenanthes purpurea, Clinopodium vulgare, Melittis carpatica, Dactylis glomerata.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: монокультурний напрям у лісовому господарстві.

Наукове та народногосподарське значення: еталонне, лісівниче (цінна лісонасіннєва ділянка).

Заходи охорони: не охороняються, потрібно створити резерват.

Ступінь загрози зникнення III.

Синтаксони: асоціації: бучина тисова Fagetum taxosum; ялицева бучина тисова Abieto-Fagetum taxosum. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: рідкісні для України фітоценози з участю третинного релікта Taxus baccata, включеного до Червоного списку рослин Європи.

Поширення в регіоні: спорадично в Закарпатті та Прикарпатті, зрідка на Буковині.

Екологічна приуроченість: помірна кліматична зона; на вапняках або на вапнистих породах у межах висот 400-800 м н. р. м.

Ценотична будова та флористичне ядро: букові та ялицево-букові фітоценози пралісового характеру, в яких тис росте біогрупами в третьому ярусі й утворює підлісок. Зрідка трапляється Acer pseudoplatanus, Tilia cordata, Quercus petraea. У підліску поодиноко ростуть Lonicera хуlosteum, Sorbus aucuparia, Rhamnus cathartica, Cotoneaster melanocarpus. Тис добре розмножується вегетативним способом, гірше насіннєвим. Трав'яний покрив утворюють види різних елементів Hedera helix, Sesleria heufleriana, Carex digitata, Vaccinium myrtillus, V. vitis-idaea, Luzula sylvatica, Phyllitis scolopendrium, Primula vulgaris, Libanotis montana, Digitalis grandiflora, Galium odoratum, Symphytum cordatum.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: пошукове вирубування тису в минулому.

Наукове та народногосподарське значення: фітоісторичне, ботанікогеографічне, лісівниче (насіннєві ділянки).

Заходи охорони: охороняються в Княж-Двірському заказнику державного значення; у басейні потоку Білий та Угольському л-ві Карпатського біосферного заповідника; у резерваті Рибничок на Буковині.

Ступінь загрози зникнення У.

Синтаксон: асоціація бучина одноквітковоперлівкова Fagetum melicosum (uniflorae). Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісне на території Українських Карпат угруповання, що поширене в гірських районах Західної й Південної Європи та зрідка в Західних Карпатах.

Поширення в регіоні: Угольський масив Карпатського біосферного заповідника, гора Вежа.

Екологічна приуроченість: помірна кліматична зона, південні й південно-східні стрімкі схили в межах висот 490-580 м; на світло-бурих малопотужних грунтах і виходах вапняків.

Ценотична будова та флористичне ядро: буковий одноярусний деревостан з домішкою Fraxinus excelsior, Ulmus glabra, Tilia cordata, Carpinus betulus, повнотою 0,6-0,7, бонітет III. Підлісок не розвинений. Трав'яний покрив (50-60%) утворюють Melica uniflora, Carex ріlosa, Brachypodium sylvatica, Festuca drymeja, Luzula luzuloides, Galium odoratum, Mercurialis perennis, Polystichum lobatum.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: трансформація лісових земель у с/г угіддя, суцільне вирубування лісу.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, ґрунтозахисне.

Заходи охорони: охороняється в Угольському заповідному л-ві.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація бучина гірськокострицева Fagetum festucosum (drymeji). Созологічна категорія З

Мотиви охорони: рідкісний для України та Карпат фітоценоз з домінуванням у трав'яному покриві монтанного середньоєвропейського виду костриці гірської.

Поширення в регіоні: Карпатський біосферний заповідник (басейни потоку Білий та Кузій у Мармароському кристалічному масиві, масив Стужиця в Бескидах; на висотах 600-800 м.

Екологічна приуроченість: у прохолодній кліматичній зоні, на південних стрімких схилах з малопотужними скелястими світло-бурими фунтами.

Ценотична будова та флористичне ядро: одноабо двоярусний буковий деревостан з домішкою Acer pseudoplatanus, Ulmus glabra, Fraxinus excelsior, повнотою 0,6-0,7, бонітет III. У чагарниковому ярусі поодиноко Lonicera xylosteum, Sambucus racemosa, Daphne mezereum. Трав'яний покрив (50-60%) утворюють Festuca drymeja, Calamagrostis arundinacea, Luzula luzuloides, L. sylvatica, Symphytum cordatum, Polystichum lobatum, Athyrium filix-femina.

Уфупування ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: суцільне вирубування.

Наукове і народногосподарське значення: ботаніко-геофафічне, лісівниче, фунтозахисне.

Заходи охорони: охороняється в Карпатському біосферному заповіднику, РЛП "Стужиця".

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація грабова бучина скополієво-переліскова СафіпеШ-Fagetum scopolioso-mercurialidosum. Созологічна категорія 1

Мотиви охорони: рідкісні угруповання з участю третинного релікта, цінної лікарської рослини скополії карніолійської, занесеної до "Червоної книги України".

Поширення в регіоні: Східні Бескиди, а саме: в околицях с. Жденеве Жденевського л-ва Воловецького ДЛГ; кв. 14 Підполозянського л-ва Воловецького ДЛГ; урочищі Вовчий Свалявського л-ва Свалявського ДЛГ; ур. Майдан в цьому ж л-ві; окол. с. Новоселиця на землях Нересницького л-ва Усть-Чорнянського ДЛГ; окол. с. Соль на землях Костринського л-ва Жорнавського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: у Закарпатті фітоценози збереглись на висотах 400-700 м н. р. м. у теплій семигумідній кліматичній зоні й приурочені до гірських схилів та малопотужних скельних бурих лісових фунтів.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан різновіковий, місцями фапляються Acer pseudoplatanus, Abies alba, Picea abies. У чагарниковому ярусі поодиноко Corylus avellana, Daphne mezereum. Флористичне ядро утворене, в основному, нітрофільними видами: Mercurialis perennis (20%), Scopolia carniolica (20%), Geranium robertianum, Urtica dioica, Symphytum cordatum, Valeriana tripteris.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: заготівля кореневищ скополії, вирубування лісу в минулому.

Наукове та народногосподарське значення: фітоценози цінні в ботаніко-географічному відношенні, можуть служити місцем ведення фітосозологічного моніторингу й спостережень за біологією та екологією цінної лікарської рослини скополії карніолійської.

Заходи охорони: не охороняється. Необхідно організувати резерват у Жденевському л-ві Воловецького ДЛГ.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: асоціації: модриново-кедрова смеречина чорницева Lariceto (polonicae)Cembreto Piceetum myrtillosum та модринова смеречина чорницева Lariceto (polonicae)-Piceetum myrtillosum. (Нозологічна категорія 1.

Мотиви охорони: єдині на території України й Карпат угруповання ендемічних видів, що збереглися з раннього голоцену.

Поширення в регіоні: лише в При вододільних і Скибових Горганах (урочище Кедрин у Закарпатті та Манява на Івано-Франківщині), у межах висот 600-1100 м н. р. м.

Екологічна приуроченість: холодна волога кліматична зона, скелясті круті південні й прилеглі до них схили; на торф'яних нерозвинених скелетних фунтах, що виникли на розсипищах твердих пісковиків.

Ценотична будова та флористичне ядро: двоярусні деревостани з Рісеа abies та домішкою (до 10-20%) Larix polonica й Pinus cembra, повнотою 0,40,5, IV бонітету. У другому ярусі Sorbus aucuparia, Betula pendula, Fagus sylvatica. У чагарниковому ярусі поодиноко Lonicera nigra. Трав'яно-моховий ярус (80-90%) утворюють Vaccinium myrtillus, V. vitis-idaea, Calamagrostis villosa, Dryopteris carthusiana, Lycopodium annotinum, Polytrichum juniperinum, Leucobryum glaucum та інші оліготрофні та олігомезотрофні види.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: спонтанні сукцесії та пожежі в лісах.

Наукове та народногосподарське значення: фітоісторичне, ботаніко-географічне, ґрунтозахисне, лісівниче (цінні лісонасіннєві ділянки).

Заходи охорони: обидва локалітети охороняються в заказниках державного значення.

Ступінь загрози зникнення V.

Використана література:

1. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т., Кагало О.О., Тасенкевич Л.О. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна "Зелена книга”). – Львів, "Поллі”, 1998. – 189 с.





Реферат на тему: Раритетні лісові фітоценози Південно-західний макросхилу Українських Карпат (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.