Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Раритетні фітоценози. Основні поняття, принципи виділення та оцінки рідкісних рослинних угруповань (реферат)

На даному етапі розвитку синфітосозології перед фітосозологами поставлено завдання збереження фітоценофонду як сукупності фітоценотичних таксонів (синтаксонів), тобто всього фітоценотичного різноманіття рослинного покриву, що утворилося в процесі філоценогенезу в різних екологічних умовах. Для його вирішення було визначено основні поняття, що стосуються охорони рідкісних фітоценозів та критерії виділення рослинних угруповань, які потребують охорони, розроблено їх категоризацію в залежності від науково-природознавчого і народногосподарського значення, а також обґрунтовано ефективні прямі і непрямі способи охорони (Шеляг-Сосонко; Стойко, 1987, Стойко, 1998).

Під поняттям "фітоценофонд" слід розуміти ценотичну й синтаксономічну різноманітність рослинного покриву (як вираження його ценотичного складу через певні синтаксономічні одиниці) окремих регіонів або географічних зон.

Під терміном "фітоценотична різноманітність" розуміють різноманітність рослинного покриву на різних синтаксономічних рівнях.

Пріоритетне значення у виборі критеріїв для виділення рослинних угруповань з метою їх охорони має поліфункціональна роль, яку вони виконують у розвитку біосфери і суспільства.

Рідкісними або раритетними слід вважати фітоценози, які відрізняються від звичайних зонально чи азонально, поширених рослинних угруповань з оригінальним складом ценокомпонентів і своєрідною ценотичною структурою, а в окремих випадках - біологічною продуктивністю, які в результаті впливу різних факторів на процес розвитку рослинного покриву, трапляються в певному регіоні на обмеженій площі й цікаві в геоботанічному та екологічному відношенні, які мають практичне значення для галузей народного господарства, пов'язаних з використанням та відновленням рослинних ресурсів і тому заслуговують на охорону. (Стойко, 1998).

Фітоценози, що стали рідкісними в результаті впливу природних факторів (кліматичних, ґрунтових, гідрологічних, генетичних та ін.) називаються первинно-рідкісними. Раритетність цих фітоценозів - наслідок історичного розвитку фітоценотичних комплексів у різних екологічних умовах (філоценогенез).

Первинно-раритетні фітоценози характеризуються високою різноманітністю, стійкими і різноманітними консортивними зв'язками між компонентами біоценозу в цілому, а також несуть в собі важливу екологічну інформацію про особливості їх структури. Тому охорона цих еталонів природи має важливе значення для вивчення історії формування рослинного покриву та збереження ценотичної різноманітності фітобіоти.

Протягом агрокультурного періоду, внаслідок дії різних форм антропогенного впливу на довкілля, виникли вторинно-рідкісні фітоценози. Так, наприклад, у передгір'ї Закарпаття, у поясі буково-дубових і дубово-букових лісів, внаслідок вибіркових рубок, сформувалися монодомінантні бучини. Серед них місцями збереглися осередки корінних дібров з дуба скельного (Quercus petraea (Mattuschka) Liebl.). Вторинно-рідкісними у Карпатах є сфагнові болота Чорне багно (Іршавський р-н), Глуханя (Міжгірський р-н) та ін. Охорона цих угруповань необхідна дня вивчення антроподинамічних змін у рослинному покриві та обгрунтування напрямків реконструкції трансформованих фітоценозів.

До вторинно-рідкісних фітоценозів належать також цінні насадження, створені із аборигенних чи перспективних екзотів (наприклад, Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco, Larix europaea DC. та ін.) (Стойко, 1998).

Для розробки созологічної категоризації С.М. Стойко (1998) застосував такі критерії рідкісних фітоценозів: наявність у їх складі рідкісних і зникаючих видів рослин, у першу чергу включених до "Червоної книги" едифікаторів, субедифікаторів та асектаторів; наявність рідкісних диких предків культурних рослин, що можуть мати значення для покращення їх генетичної сортової структури; оригінальність фітоценозів; екологічне значення фітоценозів для збереження раритетних видів фауни (наприклад, болотяної черепахи, глухаря та ін.); географічна особливість поширення фітоценозів, наприклад, на межі ареалу виду, азональні фітоценози, корінні фітоценози у трансформованих масивах; характер природного відновлення та ценотична стабільність; наукове й народногосподарське значення (цінна насіннєва ділянка, лісовий генетичний резерват) тощо.

Для проведення созологічної оцінки і застосування диференційованих методів консервативної та активної охорони необхідна категоризація раритетних угруповань. У 1983 році С.М.Стойко (1983) запропонував сім категорій раритетних фітоценозів, а згодом скоротив їх кількість до шести (Стойко, 1998).

Наводимо шість созологічних категорій рідкісних фітоценозів, розроблених на підставі вище згаданих критеріїв за С.М.Стойком (1998).

Перша созологічна категорія. Включає фітоценози природного походження, в яких едифікаторами, співедифікаторами або асектаторами є занесені до "Червоної книги України" (1996) види, рідкісні дикі предки культурних рослин, а також інші раритетні ендемічні й реліктові види, що мають тенденцію до скорочення ареалу. Площа, зайнята такими фітоценозами, зменшується внаслідок природно-історичних причин або внаслідок антропогенного впливу.

В Карпатах до цієї категорії належать фітоценози Lariceta polonicae (2 локалітети), Alnetum (incanae)-syringosum (josikaeae) (6 локалітетів), угруповання формацій Fraxineta оті, Saliceta herbaceae, Ribeta carpaticae та ін.

Друга созологічна категорія. Об'єднує фітоценози природного походження, які включають ті ж види, що й перша категорія, але їх популяції відзначаються задовільним природним відновленням, ценотичною стійкістю й стабільністю ареалу. Зменшення зайнятих цими угрупованнями площ пов'язане з різними формами антропогенного впливу й може досягти критичної межі в разі його продовження. У регіоні Карпат до цієї категорії належать угруповання формації Rhododendreta kotschyi, Trapeta natantis, Narcisseta angustifolii та ін.

Третя созологічна категорія. До неї належать фітоценози природного походження, ценокомпонентами яких є рідкісні рослини з пониженим еколого-біологічним потенціалом на межі ареалу чи висотного поширення або ті, що збереглися в трансформованих масивах. Їх площа може скорочуватися внаслідок господарського чи стихійного впливу. До цієї категорії належать фітоценози формацій Tilieta tomentosae (Закарпаття), Cariceta humilis (Волино-Поділля) та ін.

Четверта созологічна категорія. Включає фітоценози, едифікатори або компоненти яких сприяють збереженню раритетних видів тваринного світу. До таких належать, наприклад, біотопи глухаря (Tetrao urogallus), орла-беркута (Aquilla chrisaetos), болотяної черепахи (Emys orbicularis) та ін.

П'ята созологічна категорія. До неї належать угруповання, ценокомпоненти яких відзначаються особливими фено- або генотипічними ознаками (наприклад, лісові генетичні резервати, еталони високопродуктивних деревостанів), а також фітоценози, що включають рідкісні та зникаючи лікарські рослини. До цієї категорії належать високопродуктивні пралісові фітоценози Карпат та ін.

Шоста созологічна категорія. Включає раритетні культурфітоценози, створені з аборигенних або перспективних інтродукованих видів. Вони виконують роль фітоценозів для лісового господарства і є цінними лісонасіннєвими ділянками. До неї належать фітоценози з домінуванням модрин європейської (Larix decidua Mill.) та польської (Larix polonica Racib.) та ін.

Використана література:

1. Фельбаба-Клушина Л.М. Комендар В.І. Фітоценологія з основами синфітосозології.- Ужгород. 2001

2. Григора І.М., Соломаха В.А. Основи фітоценології. - Київ: Фітосоціоцентр, 2000. - 240 с.

3. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т., Кагало О.О., Тасенкевич Л.О. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна "Зелена книга"). - Львів: Поллі, 1997. - 190 с.





Реферат на тему: Раритетні фітоценози. Основні поняття, принципи виділення та оцінки рідкісних рослинних угруповань (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.