Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Раритетні болотні й водні фітоценози Волино-Поділля (реферат)

Синтаксони: субформація схенусово-гіпнова Schoeneto (ferruginei) Hypneta; асоціації: Schoenus ferrugineus + Carex nigra, S. ferrugineus Phragmites australis, S. ferrugineus Molinia caerulea. Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні угруповання флороценотипу середньоєвропейських карбонатних боліт на східній межі їх поширення.

Поширення в регіоні: найбільші за площею фітоценози зосереджені в долинах річок Гологоро-Кременецького масиву (Колтівська та Гологірська улоговини) та Мізоцького кряжу; спорадично трапляються на Малому Поліссі й Волинській височині.

Екологічна приуроченість: болота заплав з малопотужним шаром високомінералізованого торфу, які сформувалися на карбонатних породах. У деяких випадках (Колтівська улоговина) надмірне зволоження зумовлене підпором крейдяних водоносних горизонтів, що несуть воду, збагачену карбонатами.

Ценотична будова та флористичне ядро: проективне вкриття травостою досягає 95%, чагарниковий ярус не виражений. Травостій двоярусний, участь Schoenus ferrugineus досягає 30-60%, Phragmites australis 10-25%, Molinia caerulea та Carex nigra до 5-10 %, Deschampsia caespitosa 5%, Carex flava 5%, C. rostrata 3-5%. Крім того, до складу цих угруповань входять види різнотрав'я, серед яких є певна кількість лучних. Особливістю угруповань цього типу в регіоні є значна участь Carex hostiana, що місцями досягає 10-15 % участі в проективному вкритті. Моховий покрив формують Drepanocladus sedtneri, D. revolvens, Campylium stellatum та ін. Флористичне ядро складається широкоареальними болотними й лучно болотними видами. Своєрідною особливістю формації є наявність комплексу монтанних середньоєвропейських видів Schoenus ferrugineus, Carex davalliana, С. hostiana, Pinguicula bicolor, Swertia perennis.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: осушення болотних масивів з наступним використанням під пасовища.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання становлять інтерес для вивчення історії розвитку рослинного вкриття Східної Європи, а також для збереження рідкісних реліктових видів і видів на межі поширення.

Заходи охорони: охороняються в державних заказниках "Устенський" Рівненської обл. та "Верхобузькі болота" Львівської обл. Необхідним є створення заказників на Малому Поліссі (Львівська обл.) та регіонального ландшафтного парку "Північне Поділля".

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: формація осоки Девеллової Cariceta davallianae;

асоціації: Carex davalliana pura, С. davalliana + С. hostiana.

Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні угруповання флороценотипу середньоєвропейських карбонатних боліт з домінуванням середньоєвропейського монтанного виду Carex davalliana на східній межі поширення.

Поширення в регіоні: найбільші за площею фітоценози зосереджені в долинах річок Гологоро-Кременецького масиву (Колтівська та Гологірська улоговини) Львівської обл., Мізоцького кряжу Рівненської обл., а також у заболочених заплавах річок Малого Полісся й Волинської височини.

Екологічна приуроченість: болотні масиви заплав, сформованих у карбонатних породах, з малопотужним шаром високомінералізованого торфу. У деяких випадках (Колтівська улоговина), надмірне зволоження забезпечується підпором підземних водоносних горизонтів. На малому Поліссі угруповання з домінуванням С. davalliana трапляються також в умовах оліго-мезотрофних боліт, що сформувалися на карбонатних супіщаних відкладах у заплавах річок.

Ценотична будова та флористичне ядро: проективне вкриття травостою досягає 85-95%, чагарниковий ярус не виражений. Травостій двоярусний, участь Carex davalliana досягає 30-40%, Schoenus ferrugineus 5-10%, Moliuia caerulea та Carex nigra до 5-10%, Deschampsia caespitosa 2-3%, Carex flava 2-3%. Крім того, до складу угруповань входять види різнотрав'я, серед яких є певна кількість лучних (Tofieldia calyculata, Epipactis palustris, Parnassia palustris, Pinguicula tricolor, Potentilla erecta та ін.). У складі цих угруповань значною є участь Carex hostiana (10-15% проективного вкриття); моховий покрив формують Drepanocladus sedtneri, D. revolvens, Campylium stellatum та ін. У флористичному ядрі переважають широкоареальні болотні й лучно-болотні види. Своєрідність формації зумовлена наявністю комплексу монтанних середньоєвропейських видів: Schoenus ferrugineus, Carex davalliana, С. hostiana, Pinguicula bicolor, Swertia perennis, Tofieldia calyculata.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: осушення болотних масивів з наступним використанням під пасовища.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання становлять інтерес для вивчення історії розвитку рослинного вкриття Східної Європи, а також для збереження рідкісних реліктових видів і видів на межі поширення.

Заходи охорони: охороняються в державних заказниках "Волицький" та "Верхобузькі болота" у Львівській обл. Необхідним є створення заказників на Малому Поліссі.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: формація осоки волотистої Cariceta paniculatae;

асоціації: Carex paniculata pura, С. paniculata С.

pseudocyperus.

Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні гірські угруповання, утворені середземноморсько-центральноєвропейським субатлантичним монтанним видом на східній межі його поширення в рівнинних умовах.

Поширення в регіоні: дуже рідко; відомо лише два локалітети в околицях с. Устенське Друге Здолбунівського р-ну Рівненської обл. та в межах Колтівської улоговини у верхів'ях р. Західний Буг у Золочівському р-ні Львівської обл.

Екологічна приуроченість: локалітети формації на Волино-Поділлі мають реліктову природу. Основні її масиви в Україні поширені в субальпійському поясі Карпат (переважно гори Чивчини й Гриняви). На Волино-Поділлі фрагменти угруповань формації приурочені до вузьких заболочених річкових долин з тонким шаром високомінералізованого торфу на карбонатних породах.

Ценотична будова та флористичне ядро: травостій густий, з вкриттям до 95%. Участь домінанта становить 50-80%; осока волотиста росте у вигляді характерних для виду великих купин. Разом з Deschampsia caespitosa, Molinia caerulea вона формує перший ярус травостою. У другому ярусі домінують Carex flava, С. rostrata, С. nigra; іноді їх участь досягає 20-30% за проективним вкриттям. Різнотрав'я представлене комплексом болотних і лучно-болотних видів, характерних для заплавних боліт регіону; переважають Caltha palustris, Еріlobium palustre, Equisetum palustre, Valeriana simplicifolia та ін. Моховий покрив дуже мозаїчний і фрагментований. Основу флористичного ядра утворюють широкоареальні болотні види з домішкою середньоєвропейських монтанних (Swertia perennis, Tofieldia calyculata, Pinguicula bicolor та ін.).

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: осушення болотних масивів з наступним їх залученням до сільськогосподарського використання.

Наукове та народногосподарське значення: унікальні угруповання, що знаходяться у відриві від основного ареалу, становлять інтерес для вивчення історії розвитку рослинного покриву Європи та охорони раритетних видів.

Заходи охорони: охороняються в державних заказниках "Устенський" у Здолбунівському р-ні Рівненської обл. та "Верхобузькі болота" у верхів'ях р. Західний Буг у межах Колгівської улоговини в Золочівському р-ні Львівської обл.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: формація меч-трави болотної -Cladieta marisci; асоціації: Cladium mariscus purum, С. mariscus Schoenus ferrugineus. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: рідкісні, зникаючі реліктові угруповання, утворені океанічним глибокореліктовим видом на східній межі поширення.

Поширення в регіоні: на сьогодні з 9 відомих раніше для ВолиноПоділля локалітетів збереглися лише три: поблизу м. Броди Львівської обл., в околицях с. Устенське Друге Здолбунівського р-ну Рівненської обл. та в Колтівській улоговині у верхів'ях Західного Бугу (Золочівський р-н, Львівська обл.).

Екологічна приуроченість: вузькі річкові долини із сильно обводненими ділянками малопотужного сильно мінералізованого осокового торфу на карбонатних породах з підпором водоносними горизонтами крейди й девону.

Ценотична будова та флористичне ядро: у регіоні формація представлена двома типами угруповань: монодомінантними, у складі яких практично відсутні види-співдомінанти, й бідомінантними, з участю, крім меч-трави, також Schoenus ferrugineus (проективне вкриття 1520%), Molinia caerulea, Lythrum salicaria, Potentilla erecta, Carex davalliana та незначною домішкою болотного різнотрав'я (Parnassia palustris, Epipactis palustris, Cirsium palustre, Lycopus europaeus) і монтанних видів середньоєвропейського флороценотичного комплексу карбонатних боліт: Tofieldia calyculata, Swertia perennis, Pinguicula bicolor, Carex hostiana. На менш зволожених ділянках до основних домінантів домішується Molinia caerulea, частка Cladium mariscus знижується до 20-25%, а болотних та болотно-лучних видів зростає. З'являються лучні види: Ranunculus acris, R. repens, Succisa pratensis та ін. Флористичне ядро угруповань формують широкоареальні болотні види: Molinia caerulea, Epipactis palustris, Cirsium palustre, Carex nigra та ін., a також середньоєвропейські монтанні види: Schoenus ferrugineus, Carex davalliana, С. hostiana, Pinguicula vulgaris, Swertia perennis.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: осушення та господарське використання боліт.

Наукове та народногосподарське значення: рідкісні зникаючі угруповання, що знаходяться на межі поширення, мають винятковий інтерес для вивчення історії розвитку рослинності Східної Європи та охорони раритетних видів.

Заходи охорони: охороняються в державних заказниках "Устенський" (Здолбунівський р-н, Рівненської обл) та "Верхобузькі болота" у верхів'ях р. Західний Буг у Колтівській улоговині (Золочівський рн, Львівська обл.).

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: формація сальвінії плаваючої -Salvinieta natantis;

асоціації: Salvinia natans pura, S. natans + Lemna trisulca, S. natans + L. minor, S. natans Ceratophyllum demersum, S. natans + Hydrocharis morsus-ranae. Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні зникаючі реліктові угруповання.

Поширення в регіоні: достовірно відомий локалітет угруповань формації на Волино-Поділлі зберігся в ставковому каскаді Лелехівсько-Страдчанського рибного господарства на р. Верещиця в Яворівському р-ні Львівської обл.

Екологічна приуроченість: штучні стави, створені в другій половині XIX століття вздовж природного річища. Глибина до 1,5 м, піщане, слабомулувате дно, прозорість води до 50 см.

Ценотична будова та флористичне ядро: ценози мають вигляд майже монодомінантних угруповань. Для них характерна двоярусна структура: у наводному ярусі домінує Salvinia natans, до якої в незначній кількості домішуються Potamogeton natans, Hydrocharis morsus-ranae, Lemna trisulca, L. minor. Другий підводний ярус складається з Potamogeton pectinatus, P. lucens, Ceratophyllum demersum та ін. У флористичному ядрі панують плюризональні водні види, а також види, характерні для водойм помірної зони Євразії.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: господарське освоєння водойм.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання становлять інтерес для вивчення історії розвитку рослинності Східної Європи, а також для збереження рідкісних реліктових видів компонентів фітоценозів.

Заходи охорони: не охороняються, необхідним є розширення заповідника "Розточчя" з метою охоплення охороною зазначених локалітетів.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: формація плавуна щитолистого Nymphoideta peltatae; асоціації: N. peltata Ceratophyllum demersum, N. peltata + Hydrocharis morsus-ranae, N. peltata Potamogeton perfoliatus, N. peltata + Nuphar lutea Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні, зникаючі реліктові угруповання.

Поширення в регіоні: дуже спорадично у водоймах басейнів лівобережних приток Дністра. Найбільше оселище у Тернопільському ставі та на прилеглих ділянках р. Серет.

Екологічна приуроченість: штучні стави, стариці, рідко в складі прибережних ценозів гідрофітону на глибинах до 1,5 (2) м, з піщаномулуватим дном і прозорістю води до 50 см.

Ценотична будова та флористичне ядро: ценози мають вигляд майже моно-, або олігодомінантних угруповань. Характерним є формування двох (іноді трьох) ярусів: у надводному (формується не завжди) домінують Sagittaria sagittifolia, іноді Typha latifolia, у наводному панують Nymphoides peltata та Nuphar lutea, іноді з домішкою Nymphaea Candida, Potamogeton natans, Lemna trisulca, L. minor, Hydrocharis morsus-ranae, у підводному ярусі переважають Potamogeton pectinatus, P. lucens, P. berchtoldii, P. perfoliatus, Ceratophyllum demersum, Myriophyllum spicatum, Elodea canadensis, Hippuris vulgaris та ін. У флористичному ядрі панують плюризональні види макрофітів, а також види, характерні для водойм помірної зони Євразії.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: господарське використання водойм.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання становлять інтерес для вивчення історії розвитку рослинності Східної Європи, а також для збереження рідкісних реліктових видів.

Заходи охорони: найбільший за площею локалітет знаходиться на території регіонального ландшафтного парку "Загребелля" (Тернопільська обл.). Необхідним є пошук додаткових об'єктів для заповідання з метою збереження синтаксона.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: формація глечиків жовтих Nuphareta luteae;

асоціації: N. lutea Ceratophyllum demersum, N. lutea + Nymphaea Candida, N. lutea + Nymphoides peltata, N. lutea + Potamogeton perfoliatus. Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні, зникаючі реліктові угруповання.

Поширення в регіоні: спорадично у водоймах басейнів приток Дністра, Західного Бугу та Прип'яті. Дуже рідко займають значні площі, трапляючись, переважно, невеликими фрагментами. Найбільші оселшца відомі поблизу смт. Заложці Зборівського р-ну Тернопільської обл., у Тернопільському ставі та на прилеглих ділянках р. Серет, на ставах поблизу с. Білокриниця та с. Бережці Кременецького р-ну Тернопільської обл, на Касперівському (Тернопільська обл) та Новодністровському (Тернопільська, Хмельницька та Чернівецька обл.) водосховищах.

Екологічна приуроченість: стариці, штучні стави, водосховища; у складі прибережного гідрофітону на глибинах до 1,5 (2) м з піщаномулуватим дном і прозорістю води до 50 см.

Ценотична будова та флористичне ядро: ценози мають вигляд олігодомінантних угруповань, складаються з двох (дуже рідко трьох) ярусів: у надводному, який розвивається дуже рідко, домінують Sagittaria sagittifolia, іноді Typha latifolia, Phragmites australis, у наводному панують Nuphar lutea з домішкою Nymphaea Candida, Potamogeton natans, Lemna trisulca, L. minor, Hydrocharis morsus-ranae; у підводному ярусі переважають Potamogeton pectinatus, P. lucens, P. berchtoldii, P. perfoliatus, Ceratophyllum demersum, Myriophyllum spicatum, Elodea canadensis, Hippuris vulgaris та ін. Як і в більшості угруповань гідрофітону Волино-Поділля, флористичне ядро формують плюризональні види макрофітів, а також види, типові для водойм помірної зони Євразії.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: господарське освоєння водойм.

Наукове та народногосподарське значення: угруповання становлять інтерес для вивчення історії розвитку рослинності Східної Європи, а також для збереження рідкісних реліктових водних рослин.

Заходи охорони: Охороняються на територіях регіонального ландшафтного парку "Загребелля" (Тернопільська обл.) та державного ландшафтного заказника "Касперівський" (Тернопільська обл.). Необхідним є пошук цих угруповань у регіонах Малого Полісся та Східного Поділля.

Ступінь загрози зникнення II.

Використана література:

1. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т., Кагало О.О., Тасенкевич Л.О. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна "Зелена книга”). – Львів, "Поллі”, 1998. – 189 с.





Реферат на тему: Раритетні болотні й водні фітоценози Волино-Поділля (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.