Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Раритетні болотні фітоценози Українських Карпат (реферат)

Більшість болотних ценозів Карпат належать до хвойно-чагарникових, сфагнових і трав'яно-осокових угруповань. До хвойно-чагарникових належать сфагнові торфовища з сосною гірською (Pinus mugo), які К.А.Малиновський включає до групи асоціацій оліготрофних сфагнових сосняків, а Є.М.Брадіс та Г.Ф.Бачуріна до класу формацій мезотрофних боліт. Оскільки характер сфагнових угруповань визначається ґрунтовими умовами, ми розглядаємо їх як торфові болота.

Синтаксони: формація сфагну рудого Sphagneta fusci; асоціації: Sphagnetum (fusci) andromedosum, S.(f.) ledosum, S.(f.) callunosum, S.(f.) empetrosum (nigrae), S.(f.) oxycoccosum, S.(f.) caricosum, S.(f.) eriophorosum (vaginatii) Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для Карпат фітоценози, у складі яких панують реліктові види рослин, у тому числі, занесені до "Червоної книги України".

Поширення в регіоні: Бескиди, Горгани, Чорногора, Передкарпаття та Закарпаття, зокрема, описані у кв. 13 Дубинського л-ва Сколівського ДЛГ; в урочищах: Рацини у верхів'ї лівобережної частини басейну р. Стрий; Мілана кв. 33 Мшанського л-ва Осмолодського ДЛГ; Рудяк кв. 23 Ворохтянського л-ва Карпатського НПП; Дике Поле біля с. Зелене Івано-Франківської обл.; кв. 20, 24, 25, 27, 28 Говерлянського л-ва Карпатського НПП; Під Бором біля с. Струтин Верхній Івано-Франківської обл.; Семегинів кв. 19 Під городці вського л-ва Сколівського ДЛГ; на торфовищах Багно в Іршавському районі та Негровець у Міжгірському районі Закарпатської області.

Екологічна приуроченість: лісовий та субальпійський пояси, на річкових терасах і днищах карів, на кислих (рН 3,2-4,2) торфовищах.

Ценотична будова та флористичне ядро: спільною ознакою ценозів є наявність суцільного потужного (1,5-11 м) шару торфу. У моховому ярусі панує Sphagnum fuscum, рідше S. rubellum з домішкою S. girgensohnii, S. magellanicum, S. recurvum. Оліготрофні мохи інколи утворюють опуклі підвищення в центрі торфових масивів (Під Бором, Мшана). Ценози флористично бідні. їх флористичне ядро утворюють бореальні види релікти льодовикового періоду; трапляються й арктоальпійці (Сагех pauciflora). Перший ярус утворює Ledum palustre (5% проективного вкриття), другий Andromeda polifolia, Calluna vulgaris, Сагех limosa (зрідка), Eriophorum vaginatum, Vaccinium myrtillus, третій Drosera rotundifolia, Empetrum nigrum, Oxycoccus microcarpus (зрідка), О. palustris, Vaccinium vitis-idaea. У четвертому ярусі сфагнові мохи.

В окремих випадках домінуючі види виступають як співдомінанти й утворюють різноманітні варіанти асоціацій Sphagnetum (fusci) eriophoroso - oxycoccosum, S.(f.) callunoso-eriophorosum, S. (f.) empetroso eriophorosum та ін.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: осушувальна меліорація торфовищ, промислове добування торфу (ур. Під Бором).

Наукове та народногосподарське значення: фітоісторичне, ботанікогеографічне. Крім того, торфовища виконують важливу водорегулюючу функцію.

Заходи охорони: охороняються в Карпатському НПП, резерватах "Мшана", "Журавлине" (Дубинське л-во).

Ступінь загрози зникнення II.

Особливо цікавою асоціацією формації Sphagneta (fusci) є звичайнососново-сфагнові фітоценози, що зрідка трапляються в Сколівських Бескидах і Горганах, зокрема, у кв. 13 Мізунського л-ва Вигодського ДЛГ; кв. 33 Мшанського та в кв. 6, 10, 11 Осмолодського л-в Осмолодського ДЛГ; кв. 12 Свічівського л-ва Вигодського ДЛГ. Угруповання належать до 1-ї созологічної категорії. Вони знаходяться в помірній та прохолодній кліматичних зонах Карпат, на висоті 530-900 м н. р. м., приурочені до терас рік. Ці угруповання належать до фускумсфагнової пригнічено-соснової формації Sphagneta (fusci) depressipinetosa. Формація включає асоціації Pinus sylvestris Eryophorum vaginatum Sphagnum fuscum; P. s. Oxycoccus palustris S. fuscum + S. rubellum; P. s. Empetrum nigrum S. fuscum; P. s. Calluna vulgaris S. fuscum + S. magellanicum; P.S. Molinia caerulea S. fuscum + S. girgensohnii.

Флористичний склад угруповань аналогічний оліготрофним рудосфагнякам.

Ценози охороняються в резерватах "Мшана", "Лютошари", "Ширковець", "Лисак".

Угруповання ценотично стабільні.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: формація сфагнових мохів Sphagneta; асоціації: Sphagnetum menyanthosum, S. eriophoroso (latifolii) equisetosum (palustre), S. mugosum, S. caricosum (nigrae), S. moliniosum, S. juncosum (effusii). Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для Карпат фітоценози, у складі яких багато реліктових і рідкісних видів рослин, що занесені до "Червоної книги України" (Astrantia major, Dactylorhiza cordigera, D. majalis, Epipactis palustris, Gymnadenia conopsea та ін.) або потребують охорони на регіональному рівні.

Поширення в регіоні: Бескиди, Горгани, Чорногора, Чивчини; зокрема урочища: Рацини, Орів-ІІ землі колишнього колгоспу "Орівський", на землях с. Коростів Львівської області, урочища Лисок і Садки в Горганському заповіднику (Надвірнянський ДЛГ); торфовища біля сіл Луги, Мислівка та Межеріки Івано-Франківської обл., а також кв. 27 Говерлянського л-ва Карпатського НПП та кв. 12, 24, 27, 29, 36, 39 Чивчинського л-ва Верховинського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: у лісовому та субальпійському поясах, на річкових терасах і днищах карів на болотних слабокислих або слаболужних грунтах.

Ценотична будова та флористичне ядро: ценози флористично багаті, багатоярусні. В їх складі, крім бореальних видів (Caltha palustris, Carex flava, С. lasiocarpa, С. nigra, С. rostrata, С. vesicaria, Cirsium palustre, Coronaria flos-cuculi, Crepis paludosa, Dactylorhiza majalis, Eriophorum polystachion, E. latifolium, Equisetum palustre, Filipendula denudata, Juncus articulatus, J. effusus, Menyanthes trifoliata, Molinia caerulea, Polygonum bistorta, Scirpus sylvaticus, Ranunculus repens), зростають неморальномонтанні та неморальні види Chaerophyllum hirsutum, Mentha longifolia. На високогірських торфовищах трапляються монтанні, альпійські та аркто-альпійські види: Caltha laeta, Carex muricata, Dactylorhiza cordigera, Epilobium alpestre, Pedicularis verticillata, Valeriana simplicifolia, а також азональні елементи флори Deschampsia caespitosa, Lathyrus pratensis (зрідка). Усі ці види, а також Lithrum salicaria, Myosotis palustris, Peucedanum palustre, Viola palustris (зрідка) становлять флористичне ядро ценозів. Домінантні види в окремих випадках виступають як субдомінанти й утворюють відповідні варіанти асоціацій Sphagnetum caricoso (nigrae) menyanthosum, S. juncoso caricosum та інші.

На мезотрофних торфовищах панують Sphagnum fallax, S. girgensohnii, S. magellanicum, S. nemoreum, S. russovii, зрідка (у сфагняках гірськососнових) S. warnstorfii, S. russovii, з домішкою S. centrale, S. medium, S. quinquefarium, S. recurvum (іноді панує в асоціації S. moliniosum), S. robustum, S. squarrosum. Характерна також наявність зелених (гіпнових) мохів: Aulacomnium palustre, Calliergonella cuspidata, Climacium dendroides, Cratoneurum filicinum, C. commutatum, Drepanocladus aduncus, Polytrichum commune. Шар торфу малопотужний (30-50, рідше до 100-150 см).

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: осушувальна меліорація торфовищ, надмірне випасання худоби, у високогір'ї вирубування сосни гірської.

Наукове та народногосподарське значення: фітоісторичне, ботаніко-географічне, водорегулююче. Угруповання використовуються для випасу худоби, рідше для заготівлі сіна.

Заходи охорони: охороняються в Карпатському НПП, у Горганському заповіднику.

Ступінь загрози зникнення І.

Синтаксон: формація осоки волотистої Cariceta paniculatae;

асоціації: Carex paniculata Hypnales, С. p. С. flava Hypnales.

Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні для Карпат угруповання на південносхідній межі ареалу, утворені середземноморсько-центральноєвропейським видом Carex paniculata, у складі яких зростає багато видів рослин, що занесені до "Червоної книги України".

Поширення в регіоні: Чивчини, Гринявські гори та Чорногора: полонини Гнетєса, Лостун, Попадя, Глистувата, Прелучна та у верхів'ї потоку Погорілець.

Екологічна приуроченість: на нестрімких (5-10°) схилах і гребенях хребтів у холодній кліматичній зоні (у субальпійському поясі та біля верхньої межі поясу смерекових лісів вище 1250 м н. р. м.), на евтрофних перезволожених болотних слабокислих грунтах із значним вмістом органіки.

Ценотична будова та флористичне ядро: угруповання флористично багаті. У Чивчинах у складі угруповань виявлено 24 види мохів і лишайників та 128 видів вищих судинних рослин. Травостій багатоярусний, проективне вкриття становить 100%. У першому ярусі (висотою 75-80 см) зростають Carex paniculata (30-90%) та Deschampsia caespitosa (10-30%), у другому (40-45 см) та третьому (10-20 см висоти) ярусах східнота загальнокарпатські ендеміки: Leontodon repens, Leucanthemum rotundifolium, Phyteuma tetramerum, Primula poloninensis, Tozzia carpatica та рідкісні (Carex capillaris) види рослин, у тому числі такі, що занесені до "Червоної книги України": Carex buxbaumii, Gymnadenia conopsea, Festuca porcii, Pinguicula alpina, Swertia perennis та ін. З видів-асектаторів слід відзначити Allium sibiricum, Caltha laeta, Carex flava, C. nigra, Chaerophyllum hirsutum, Juncus effusus, Menyanthes trifoliata, Valeriana simplicifolia. Крім них тут спостерігаються інші болотні види: Crepis paludosa, Equisetum palustre, Eriophorum angustifolium, Parnassia palustris, Ranunculus repens. Згадані види утворюють флористичне ядро угруповань.

У моховому ярусі переважають Aulacomnium palustre, Calliergon giganteum, Calliergonella cuspidata, Campylium stellatum, Cratoneurum filicinum, Plagiomnium medium, Sphagnum palustre, S. subsecundum та ін. Потужність шару торфу до 40 см.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: надмірне випасання худоби.

Наукове та народногосподарське значення: фітоісторичне, ботанікогеографічне, як локалітети багатьох рідкісних видів рослин. Угруповання виконують водорегулюючу функцію, використовуються для випасу, рідше для заготівлі сіна.

Заходи охорони: евтрофні торфовища охороняються у Високогірському л-ві Карпатського НПП та в резерватах "Глистувате", "Ротундул", "Лостун Попадя", "Мокрин".

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксон: формація осоки чорної Cariceta (nigrae); асоціація Caricetum (nigrae)-alliosum (sibirici).

Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: дуже рідкісні угруповання, у складі яких співдомінує реліктовий аркто-альпійський вид Allium sibiricum і зростає багато рідкісних видів.

Поширення в регіоні: високогір'я Чорногори, переважно в Заросляцькому карі (кв. 25 Говерлянського л-ва Карпатського НПП).

Екологічна приуроченість: у холодній кліматичній зоні, на висоті 17001840 м н. р. м.; вздовж малих приток р. Прут та в їх руслах, на постійно перезволожених, слабокислих і близьких до лужних неглибоких торфах.

Ценотична будова та флористичне ядро: ценози багаті у флористичному відношенні; ярусність травостою невиразна, проективне покриття 100%. Флористичне ядро утворюють, переважно, монтанні, рідше аркто-альпійські, бореальні та азональні види: Alchemilla gen.sp.(10%), Allium sibiricum (20%), Caltha iaeta, Carex flava, C.nigra, Chrysosplenium alpinum, Crepis paludosa, Dactylorhiza cordigera, Deschampsia caespitosa, Epilobium alsinifolium, Filipendula denudata, Gymnadenia conopsea, Parnassia palustris, Pedicularis verticillata, Polygonum bistorta (10%), Ranunculus repens, Valeriana tripteris, Viola biflora. Моховий ярус утворюють Aulacomnium palustre, Breidleria arcuata, Calliergon cordifolium, Climacium dendroides, Drepanocladus revolvens, Phylonotis calcarea, P. fontana, P. tomentilla та інші види переважно зелених мохів.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: відсутні.

Наукове та народногосподарське значення: фітоісторичне, ботаніко-географічне, водорегулююче.

Заходи охорони: охороняється в Карпатському НПП.

Ступінь загрози зникнення V.

Крім описаних болотних фітоценозів, до дуже рідкісних для Карпат належать монодомінантні болотнопівникові угруповання (Iris pseudacorus), які виявлені на незначних площах (по кілька десятків квадратних метрів) у двох місцезнаходженнях на Львівщині: біля с. Коростів та в селищі Тухля на схід від залізниці. До дуже рідкісних у Карпатах належить також болото з пануванням Phragmites australis та Phalaroides arundinacea, що розташоване на околиці с. Новий Кропивник у Львівській області. Згадані локалітети заслуговують на охорону.

Використана література:

1. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т., Кагало О.О., Тасенкевич Л.О. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна "Зелена книга”). – Львів, "Поллі”, 1998. – 189 с.





Реферат на тему: Раритетні болотні фітоценози Українських Карпат (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.