Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Про цілісні системи та їх пізнання, об'єкти дослідження й одиниці класиології (реферат)

Про цілісні системи та їх пізнання, об'єкти дослідження й одиниці класиології.

Головною рисою нашого століття є взаємодія діяльності людини, природних і соціальних систем. Дослідження різних цілісних систем природи і суспільства в період НТР мас велике теоретичне і практичне значення. Системний підхід у всіх галузях науки в період НТР вимагає нового підходу до визначення ролі класифікації /систематики/ в раціональному використанні й охороні природних та інших ресурсів, класифікації всіх систем і явищ життя в їх взаємозв'язку і взаємообумовленості.

Людина прагне пізнати природний порядок /космос/ для творення й утвердження миру буття, для служіння всіх систем мирній творчій праці. Система закладена у Всесвіті, Цілісні системи, їх взаємозв'язок, взаємообумовленість і взаємозалежність у загальній системі вивчає класиологія, якій можна дати таке визначення.

Класиологія — наука про природний порядок всезагальної системи та її частин /космос, земля, біосфера, ноосфера, біогеоценоз, агробіогеоценологічна система й інші екосистеми, популяція, вид, особини живих організмів, клітина, молекула, іон та інші структурні одиниці/, і вивчає процеси регулюючі розвиток одиниць системи та їх взаємозв'язки і взаємообумовленості, самовпорядкування.

Кількість одиниць і ступеней порядку взаємозв'язку для кожної системи різні і міняються в процесі їх становлення, розвитку і пізнання.

Класиологія — теорія про форми буття систем і структурних одиниць та їх функцій.

Системи містять / включають в себе як неживі, так і живі одиниці різного рангу ступінчастоскладеної системи, які зв'язані між собою ступенем порядку зв'язку: P1 > P2 > P3 > P4 > P5… Це формула цілісної системи.

Класиологія вивчає також становище закону, наукові пізнання, поняття, категорії, терміни, це б то накоплену суму знань, зафіксовану творчою діяльністю людини, в тому числі й другою сигнальною системою і технічними засобами. Класиологія впорядковує знання й усуває дублювання наукових уявлень про цілісні системи різного рангу множин.

Об'єкти дослідження класиології: космос, біосфера, ноосфера, біогеоценоз, агробіогеоценологічна система та інші екосистеми, популяції, вид, особини живих організмів, клітина, молекула, іон та інші супідрядні структурні одиниці цих основних об'єктів дослідження. Об'єктами дослідження класиології є ландшафти та їх районування, створені об'єкти людини та наукові пізнання, поняття, наукові класифікації організмів, речовин, механізмів, будівельних об'єктів і матеріалів і т.д.

Об'єкти і частини мають свої основні одиниці. Так, основною одиницею природньої системи рослин і тварин є вид. Атом — основна одиниця речовин і т.д. Вид і атом, мерон і другі основні одиниці мають різне значення в біогеоценозах, ландшафтах, біосфері, ноосфері і космосі. Рослини, тварини і людство нероздільні форми розвитку в історичному становленні ноосфери.

Цілісність системи включає в себе частини, які в загальному процесі становлення і розвитку, складу і структури, міняючи свій склад і форму, спрямовують всезагальний процес розвитку.

Класиологія вивчає й описує, форми руху матерії й пізнання. С.В.Мейен /1974/ пише про аспекти еволюції: "… форма є зовнішнім результатом /епіфеноменом/ діяльності трьох агентів — генетичних механізмів, функції зовнішнього пристосування... Закони форми /тобто закони морфології/ являються похідними законів генетики, фізіології, екології»... «Мерологія організмів складена морфологією, екологією і фізіологією» /С.В.Мейен, 1978/.

Вивчати різноманітні системи й об'єкти класиології, шляхи їх еволюції ми повинні з позиції уяви про якісну різновидність матерії і форми її руху, визнання причинності і об'єктивної реальності простору і часу основних форм існування систем.

Класиологія не тільки пізнає, класифікує, але і вчить доповнювати об'єкти певними системами для раціонального використання й охорони їх на благо людства. Конструювання нових об'єктів і систем для пізнання світу і ствердження життя повинно не порушувати природні ступенчасті зв'язки частин об'єктів.

Класиологія — наука про людину, місце її в системах, а значить і про системи. Класиологія класифікує об'єкти, системи, одиниці, виміри і поняття пізнання і т.д.

Кожне положення, закон, поняття, категорія і т.д. класиологія розглядає як систему. Способи пізнання біологічних систем і біологічно-соціальних систем не тотожні зі способом пізнання систем неживих одиниць.

Основною проблемою класиології є проблема «Людина і біосфера». Класиологія пояснює; а в період ноосфери стверджує природнє і соціальне буття. Основою теорії класиології повинна стати біохімічна концепція вчення І.В.Вернадського /1965, 1967/ про біосферу, яка в період НТР і становлення класиології як науки об'єднує всі науки, які користуються різними загальними і частковими методами дослідження і єдиним всезагальним методом пізнання — діалектичним. Особливу увагу заслуговують екологічні дослідження, які є основою охорони цілісних систем життя людини і її буття.

Мовою класиології служить мова метода системного підходу й інших методів. Особливе місце займає мова моделей /моделювання/.

Класиологія і системний підхід вивчає різноманітність різних типів цілісності, в тому числі різних типів становлення фазності, систем і типів зв'язку в цілісності.

Так, рослини і тварини — дві сторони одного процесу, основні одиниці системи біосфери, які у взаємодії з діяльністю людини визначають буття біосфери і життя людини.

У будь-якої системи завжди є центральна лінія розвитку, яка визначає її роль і місце в історичному процесі. Основою розвитку сучасної біосфери стало виникнення Землі /3500 — 4500 мільйонів років тому назад/. Кількісний розвиток, призводить до якісних змін, і якісні зміни систем змінюють кількісні співвідношення. Але не можливо уявити собі зміну тільки зовнішнього порядку. Зміни історичного процесу розвитку будь-якої системи йдуть в глубину і забезпечують розміщення окремих систем по відношенню до інших систем подібно системі Галактики. Нам не відомо, як це називається в літературі, це можливо назвати принципом віддаленості твердих тіл через розріджені: повітря, воду. Цей принцип стосується й живих систем.

Особливості розвитку Галактики відображаються розміщенням систем еліпсовидними кругами по горизонталі, а особливість розвитку живих систем — розповсюджуватись як по горизонталі, так і по вертикалі. Процес розвитку іде по спіралі і піраміді чисел живих організмів, але з появою людини, й особливо в період НТР, її діяльність здатна порушувати закономірність піраміди чисел і спіральний процес розвитку та розміщення живих організмів.

Схематичне розміщення планет Галактики і, по аналогії, піраміда чисел живих організмів дає нам можливість зрозуміти ступінчатість взаємозв'язку і взаємообумовленості систем, причин їх становлення і зміни. Зображення розвитку живих організмів /систем/ прямокутниками — як підтвердження появи нової якості взамозв'язку систем. Тут до речі згадати принцип симетрії як еквівалента урівноваження і гармонії, і моделі геометрії Лобачевського та круги Ейлера, що симетрія завжди проявляється через асиметрію /ліва конфігурація молекул протоплазми всіх живих організмів/ та інше.

Основний організаційний принцип еволюції — диференціація форм руху матерії, основана на прогресивній інтеграції всіх нових структурних елементів, які постійно виникають у процесі диференціації.

Виходимо з теоретичної основи екології, уяви про діалектичне протиріччя єдності організмів, в тому числі людини і навколишнього середовища, включаючи енергетичні, мінеральні й органічні ресурси. Думка про історичну єдність живих організмів і навколишнього середовища чітко викладена російським фізіологом І.М.Сеченовим. — Організм без навколишнього середовища, підтримуючи його існування, неможливий, тому в наукове визначення організму повинно входити і середовище, яке впливає на нього. «Нервова система не може працювати інакше, як за рахунок зовнішніх сил, і діяльність її в свою чергу повинна бути направлена на те, щоб підтримати індивідуальне життя, тобто зберігати, наперекір подразливим впливам, анатомічну і фізіологічну цілісність тіла» /Сеченов, 1952/.

Основною одиницею біосфери є біогеоценоз або широко вживається в літературі термін екосистема. В нашому розумінні біогеоценоз природна система, а екосистема утворилась під впливом діяльності людини. Вчення про біогеоценоз розробив В.М. Сукачев /1964/ в 1936 році на основі вчення В.В.Докучаева /1948/ про грунти, В.І.Вернадського про біосферу і вченні про ландшафт Л.С.Берга. Термін екосистема введений іншими авторами пізніше. Природні біогеоценози діяльністю людини перетворювались /штучні екосистеми / агробіогеоценоз, поселення, місто, спутник і т.д./, які без діяльності людини існувати не можуть. Агробіогеоценоз без діяльності людини перетворюється в дуже малопродуктивний /з точки зору діяльності людини/ вторинний біогеоценоз, але супутник, теплиця та інші спрощені екосистеми без діяльності людини довгий час існувати не можуть. Людина не може існувати без біогеоценозів і біосфери в цілому.

Не можна не привести слова В.І.Вернадського, який в 1944 році писав: «Зараз ми переживаємо нову геологічну еволюційну зміну в біосфері. Ми входимо в ноосферу, вступили в неї — в новий стихійний геологічний процес — у грізний час, в епоху розрушуючої світової війни. Але важливий для нас факт, що ідеали нової демократії йдуть в унісон з стихійними геологічними процесами, з законами природи, відповідають ноосфері. Можемо тому дивитись на наше майбутнє впевнено. Воно в наших руках. Ми його не випустимо».

Зараз людство проголошує турботу про природу. В інтересах теперішнього і майбутнього поколінь приймаються необхідні міри для охорони і науково обгрунтованого, раціонального використання землі та її недр, рослинного і тваринного світу, збереження в чистоті повітря і води, забезпечення відтворення природних багатств і покращення оточуючого людину середовища. Тут слід в першу чергу назвати турботу про збереження кисню, основним постачальником якого с ліс.

 


 

Ліс — ведуча складова частина біосфери, яка зіграла рішучу роль в її еволюції, у вдосконаленні розвитку рослин і тварин, формуванні еволюційного процесу людини. Ми вправі говорити про те, що ліс складна суперечлива система багатьох складових структурних одиниць і в цілому як складова частина біосфери перебуває в протиріччі діалектичній єдності з людським суспільством. Важлива й особлива роль лісу в період НТР. Враховуючи факт, що ліс основний постачальник кисню на нашій планеті, ми можемо говорити що ліс як система — безцінне багатство людського суспільства, визначає наше буття і зараз. Тому дуже важливі дослідження по вивченню лісу як структурної і функціональної одиниці всесвіту.

Огляд історії основних понять і проблем сучасної екології і біогеоценології зустрічається у роботах багатьох вчених в тому числі: А.Н. Воронцов /1060/, В.І.Сукачев /1964/, М.М.Рафес /1968/, С.С.Шварц /1969/, Н.С. Андріанова /1970/, К.К.Фасулаті (1971), М.А. Голубець (1975), Г.Н.Вікторов (1976), автори книги "Проблемы биогеоценологии" /1973/ та багато інших.

Приводимо приклад складних взаємозв'язків компонентів лісового біогеоценозу /рис. 1/.

Виходячи із даних рисунка 1, слід врахувати, що для різних видів ці зв'язки й обумовленості різні, бо взаємовідношення організмів із середовищем існування вибіркове. Кожному виду властива своя специфіка і діапазон вимог до середовища, тобто для своїх еколого-фізіологічних стандартів. Одною із найбільш істотних ознак виду є його вибірковість по відношенню до місця життя. Вид в систематиці комах, представляє собою популяцію близькородинних особин і онтогенетичних форм існування /яйце, личинка, куколка/, подібних один з одним і характеризуються тільки їм притаманними морфологічними, ембріологічними, екологічними, географічними, біохімічними, етимологічними властивостями. Про теорію і практику систематики /класифікації/ комах писали Е.Майр /1971/, Е.С.Смирнов /1969/, Н.А.Заренков /1976/ та інші. Основною задачею класифікації є пояснення таксона з певною структурою як одиниці цілого, і в класифікацію входить задача по розподілу видів по таксонам, розподіл множини видів на підмножини, упорядковане розміщення їх способом включення в таксони надвидового рангу.

Класифікація — це розкриття внутрішнього необхідного зв'язку між багатьма видами і взагалі таксонами. Вид короїд вершинний одержує в класифікації комах таке пояснення: короїд вершинний — крилата комаха і до нього відносяться всі дані, які відносяться до класу комах, підкласу крилатих, інфракласу новокрилих, відділу комах з повним перетворенням, надряду колеоптероїдних, ряду — жуки, але, зараховуючи до вищих таксонів, ми характеризуемо його досить загальними поясненнями.

Рис. 2 Таксономічне положення вершинного короїда зображене за допомогою кіл Ейлера.

Із наведеного вище /рисунка 2/ видно, що система носить ієрархічний характер, в якому кожний таксон одержує пояснення різного степеню визначеності. Приводимо місце вершинного короїда в колі Ейлера /рис. 2/.

Комахи — найбільш представлена форма життя за різновидністю видів, величиною чисельності популяції, домінуючими видами, біомасі, яка включає в себе велику кількість енергії, від якої залежав розвиток становлення біогеоценозів і біосфери в цілому. Використовуючи енергію космосу, комахи разом з тим — один із основних факторів розвитку рослин, які перетворюють енергію сонця в хімічну, а краще сказати в біохімічну, бо це цілком нова, вища форма енергії. Рослини не здатні би були без комах дати таку кількість видів /80% покритонасінних рослин запилюються комахами/. Без діяльності комах не були б створені умови для становлення людського суспільства. В процесі становлення людини й розвитку суспільної форми життя рослини разом з тваринами відіграли провідну роль у появі органів праці і другої сигнальної системи.

 


 

Рис. 3 Взаємозвязки і взаємообумовленості загальних цілісних систем.

В.І.Вернадський /1965/ писав: «Я буду виходити із логічно іншої постанови питання, буду виходити із спостереження і вивчення природніх — великих і малих — земних і космічних природніх тіл і явищ, просторово або просторово-часових, обмежених. Так будується все природознавство, вся наукова уява про реальність».

Вивчаючи різноподібні системи і об'єкти класиології, шляхи їх розвитку, ми повинні виходити із уяви визнання причинності і об'єктивної реальності простору і часу. Системи пізнаванні в просторі, часі і русі. Кожна ступінь в розвитку науки дає нам нові уяви про стан системи.

Сфера діяльності людини повинна базуватись на знанні природнього порядку систем з метою раціонального використання і спрямування розвитку окремих елементів частин різних систем для максимального задоволення потреб людства, зміни його способу і темпу виробництва окремих сфер діяльності людини. Цьому служитиме наука класиологія, створюючи знання для розквіту і розвитку життя людства. Нормальне функціювання суспільства, як і любої цілісної системи неможливе без зворотнього зв'язку /рис. 3/.

Використана література:

1. Класиологія - наука про природний порядок цілісних систем: Людину і природу. Погоріляк Й. М. Видання: Ужгород, Карпати, 1995, -44 с.





Реферат на тему: Про цілісні системи та їх пізнання, об'єкти дослідження й одиниці класиології (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.