Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Підріст попередньої та наступної генерацій, його значення у формуванні лісу (реферат)

Корінним карпатським лісовим насадженням властиве попереднє відновлення. Після багатьох років пригнічення підріст дістає необхідні компоненти середовища, що сприяють його розвитку. Відбувається своєрідний екологічний "вибух", стимулюючий процеси росту та диференціації (рис. 1). Динаміка росту модельних дерев за висотою, діаметром, об'ємом цілком залежить від зміни екологічних умов.

Рис. 1. Особливості росту модельних екземплярів підросту попередньої та наступної генерацій за висотою, діаметром і об'ємом: а - ялиново-букова група 10-15 років (7,16 - ялина; 10,13 - бук); б - ялиново-ялицева група 20-річного віку (5, 6 - ялина наступної генерації; 1, 2, 3, 4 - ялиця попередньої генерації).

Стадія підросту може продовжуватись до 60 і більше років. Для підросту попередньої генерації характерна наявність зони пригнічення на поперечних перетинах, а також інтервали періодичного затухання росту за висотою та іншими таксаційними показниками. Природні буково-хвойні насадження за характером розподілу дерев в межах вікових градацій, коефіцієнтів мінливості віку віднесені до асиметрично різновікового типу. Це досить стійкі лісові угруповання з високими кореляційними коефіцієнтами (показниками тісноти зв'язку) між основними таксаційними ознаками: віком - з одного боку, діаметром та висотою - з другого. Кореляційні відношення коливаються в межах 0,86-0,98.

Існує думка, що дерева або групи, які періодично потрапляли в несприятливі умови існування, зазнавали пригнічення від сусідів, після усунення негативних чинників живуть довше і відрізняються більшою стійкістю при наступних змінах умов. В цьому якраз виявляється екологічна перевага підросту попередньої генерації, його життєздатність і стійкість. Це стосується, в першу чергу, тіневитривалих порід. У вимогливих до світла порід (дуба, сосни, модрини) підріст попередніх генерацій дуже послаблений, потребує постійного догляду, при затіненні швидко відмирає, тому ліси світлолюбних порід здебільшого одновікові.

Основною метою гірського лісівництва є забезпечення безперервності користування лісом без різних тривалих розривів в часі між вирубкою лісу та його відновленням, без зміни порід. Тому вивчення закономірностей формування насаджень з підросту попередніх відносно різновікових генерацій - важлива справа. Зокрема, в Карпатах існують умови для покращення структури насаджень, їх стійкості. Останнім часом поступовими та вибірковими рубками освоюється більше 65 % загальної площі головного користування, більшість вирубок надходить від останніх поступових рубок.

В групах підросту попередньої генерації виявляється різновікова будова (табл. 1). При розподілі підросту за віковими групами помітна тенденція до зменшення його кількості від молодих 1-5 - річних до більш старих груп. У малопорушених деревостанах раменів і сураменів весь підріст не старіший 20 років. Ялиновий підріст буково-ялицевої сурамені за віком не перевищує 5-10 років. Бук і ялиця тут дещо старші, але граничним для них встановлений 20-25 - річний вік. Найстарші групи підросту формуються у різновікових складних яличниках. У цих типах завжди можна знайти екземпляри різні за віком, товщиною і висотою стовбура. Спільною для всіх типів закономірністю є переважання молодого підросту. Групи 1-5, 6-10 років становлять 55-94 % від усієї кількості підросту для кожної породи.

Слід відмітити ще одну з важливих лісівничих сторін підросту попередньої генерації. Проаналізувавши зміну складу корінних порід - едифікаторів - з віком, можна зробити висновок, що чим старіша група підросту, тим більший процент у її складі займає головна порода цього типу лісу. Це свідчить про стійкість корінного типу в процесі природного відновлення.

В цілому успішність відновлення на вирубках залежить від співвідношення підросту попередньої і наступної генерацій (рис. 2). На кіпрейних та малинових вирубках це співвідношення найближче до оптимального і сприяє формуванню різновікового підросту. Не останню роль у відновленні вирубок відіграє ступінь пригнічення підросту. Це основний якісний показник, який утворюється ще під наметом лісу. У непорушених високоповнотних деревостанах відновлення звичайно слабе, підріст дуже пригнічений (50 % від загальної кількості). Дальший хід процесу відновлення цілком залежить від зімкнутості намету. Формування молодих куртин нових насаджень, їх породний склад, розподіл дерев за ярусами, густота та зімкнення крон - всі ці динамічні та структурні зміни відбуваються набагато швидше, якщо на вирубках будуть збережені групи підросту попередньої генерації.

Рис. 2. Співвідношення підросту попередньої й наступної генерацій на п'ятирічних вирубках: і - кіпрейна; б - ожиково-різнотравна; в - осокова; г - малиново-ожинова; д- малинова; є - ожинова; ж - куничникова; 1 - м'яколистяні породи; 2 - ялина; 3 - ялиця; 4 - явір; 5 - бук.

Таблиця 1

Вікова будова підросту попередньої генерації в різних корінних типах лісу

 

Тип лісу

Порода

Склад підросту,

%

Вікові групи, років

1-5

6-10

11-20

21-30

31-40

41-50

51-60

кіль-кість

серед-ня висо-та

кіль-кість

серед-ня висо-та

кіль-кість

серед-ня висо-та

кіль-кість

серед-ня висо-та

кіль-кість

серед-ня висо-та

кіль-кість

серед-ня висо-та

кіль-кість

серед-ня висо-та

Волога ялицева

рамінь

(980 м н.р.м.)

Ялина

80,1

14,3

20,8

28,6

44,6

8,4

65,2

-

-

-

-

-

-

-

-

Ялиця

18,9

1,1

15,2

3,8

38,1

7,2

61,3

 

 

 

 

 

 

 

 

Явір

1,0

24,3

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Волога букова рамінь

(920 м)

Ялина

77,8

21,7

18,0

4,5

30,2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-

Бук

22,2

2,0

23,0

5,3

33,8

0,2

74,0

 

 

 

 

 

 

 

 

Волога буково-ялицева сурамінь (1100 м)

Ялина

70,2

6,5

15,1

3,0

34,1

2,7

37,3

1,2

65,6

-

-

-

-

-

-

Ялиця

21,0

0,7

13,1

2,6

34,0

0,3

32,2

0,2

117,2

-

-

-

-

-

-

Бук

8,8

0,8

19,5

0,6

41,6

0,5

89,3

-

 

 

 

 

 

 

 

Волога ялиново-букова яличина (830 м)

Ялина

10,9

1,3

10,1

0,9

20,7

0,4

37,0

0,2

148,0

0,1

225,0

-

-

-

-

Ялиця

32,5

1,7

6,5

0,4

14,3

4,1

35,2

1,5

81,5

0,6

240,0

0,1

326

0,2

418,5

Бук

56,6

15,0

13,7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Свіжа ялиново-букова яличина (900 м)

Ялина

12,0

-

-

1,4

24,0

0,2

51,4

0,3

116,0

-

-

-

-

-

-

Ялиця

44,9

3,6

8,5

4,8

23,5

7,4

47,2

1,7

129,1

2,2

184,6

1,2

229

0,5

305,0

Бук

43,1

5,7

25,0

13,5

42,0

1,4

66,0

 

 

 

 

 

 

 

 

Волога ялиново-ялицева бучина

Ялина

11,4

-

-

-

-

1,7

110,0

-

-

-

-

-

-

-

-

Ялиця

47,3

2,8

6,6

1,3

15,6

2,2

111,2

0,6

156,0

0,1

209,0

0,1

280

-

-

Бук

41,3

0,4

12,0

0,2

23,0

5,5

176,0

-

-

-

-

0,1

422

-

-

Волога чиста бучина (710 м)

Бук

94,0

20,5

15,7

3,7

36,4

3,4

75,2

-

-

-

-

-

-

-

-

Явір

6,0

1,2

18,2

0,6

40,5

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Примітка: кількість підросту дано в тис. штук на 1 га; середня висота - в см.

На основі масових обмірів висот та віку в зімкнених групах різновікового підросту вдалося прослідкувати можливі напрямки лісовідновного процесу в основних типах лісу (рис. 3).

Чисті ялинники формуються в умовах збільшеного світлового постачання, у вікнах намету або біля стіни лісу, на малопотужних щебенюватих грунтах на абсолютних відмітках (980-1200 м над рівнем моря). У формуванні помітна значна роль підросту супутньої (післяврожайної між прийомами рубок) та наступної генерацій (із запасів насіння в підстилці). Найчастіше ялинники виникають після суцільних рубок високоповнотних деревостанів хвойних порід. Вікова структура підросту нескладна. Можна виділити два цикли: супутній (15-25 років) і наступний (5-10 років). Диференціація за висотами повільна. Розподіл підросту за групами висот, які корелюють з віком, свідчить про наявність періодів поновлення. Це явище пов'язане з періодичністю врожаїв насіння.

В ялинниках, сформованих з природного підросту, спостерігається ступінчата вертикальна будова; в насадженні зустрічаються і панівні, і пригнічені дерева, але в цілому перехід між нижніми і верхніми висотами - поступовий. Формування стабільних деревостанів з постійним зімкненим наметом закінчується близько 25-річного віку. Чисті ялинники ростуть на верхній межі лісу (експозиції північні, північно-західні, північно-східні) і здебільшого віднесені до типу карпатських високогірських сураменей.

Рис. 3. Схема природного формування корінних деревостанів в сугрудках і грудах. Варіанти формування: "C-l" - чистий ялинник (сурамінь); "С-2" - буково-ялиновий варіант; "С-3" - ялицево-ялиново-буковий; "С-4" - буково-ялицевий ялинник (сурамінь); "Д-1" - чиста бучина; "Д-2" - змішана ялицево-букова рамінь; "Д-3", "Д-4" - складні змішані яличники.

Всього формації ялини звичайної в Карпатах розповсюджені на площі близько 368,9 тис. га, в тому числі чистих ялинників 102 тис. га (З.Ю. Герушинський, 1984), з них похідних ялинників 53 тис. га (А.І. Пітікін, 1984). Більша частина похідних деревостанів зосереджена в бучинах, яличниках, грабових дібровах.

Продуктивність їх коливається від Іб до IV класів бонітетів, з них І класу - 50-54 %. Шляхом зберігання підросту попередніх генерацій можна скоротити термін вирощування деревини на 30-50 років.

Буково-ялинові варіанти формуються на стиках букового (вище 900 м над рівнем моря) та ялинового поясів, коли разом із зменшенням потужності грунтів і збільшенням скелетності лісорослинний ефект бука знижується, і він поступається перед ялиною. Таким чином, біля верхньої межі поширення бука формуються природні буково-ялинові деревостани, в яких у нижньому піднаметному ярусі завжди росте самосів ялиці. Ці варіанти треба вважати проміжними. Часом вони переходять в звичайні буково-ялицеві сурамені, їх в Карпатах нараховується 196,9 тис. га.

Перший етап формування буково-ялинових молодняків короткочасний (10-25 років). За цей час ялина виходить у верхній ярус. Але другий етап - дуже тривалий, з можливими докорінними змінами у складі деревостанів. Процес формування може відбуватись або з перевагою смереки (до віку стиглості, що характерно для сураменів), або з перевагою бука. В останньому випадку формуються ялиново-ялицеві субучини.

Аналіз будови пралісів, яких в Карпатах, на жаль, збереглося дуже мало, показав, що чим старіший ліс, тим більше в його складі ялиці, особливо в трудових едатопах (раменях, яличниках). Такі еталони створила сама природа. Це були найбільш стійкі і довговічні угруповання.

Завдання лісівників - до 40-річного віку сформувати буково-ялицево-ялинові деревостани, які можна буде вважати нащадками первісних лісів, якщо добре подбати про їх стан і ретельно прослідкувати за формуванням складу та структури на різних вікових етапах.

Стійкість і досить висока продуктивність змішаних буково-ялицево-ялинових лісів не викликає сумніву. До 45-50-річного віку в природних мішаних молодняках створюються варіанти з перевагою ялини та ялиці, крім того створюється глибокий багатоступеневий (окремими групами та спорадично) так званий підлеглий намет, що складається з усіх головних лісоутворювачів - ялини, ялиці, бука з величезною домішкою явору. Нижній намет тіневитривалих порід є своєрідним резервом, що забезпечує поповнення верхнього ярусу протягом всього лісовідновного періоду, а також впродовж всього життя лісу, в безперервних процесах формування складу, оптимальних структурних елементів, густоти, зімкненості та повноти. Всі названі компоненти (кожне дерево чи кущ у лісі) є запорукою зберігання специфічного лісового середовища, так званої природної екосистеми або біогеоценозу.

В кращих умовах породний та видовий склад рослинності більш різноманітний та складніший. Конкурентні взаємовідносини найбільш загострені, бо незважаючи на високу родючість грунту, якогось чинника все не буде вистачати (особливо світла). Виживати і "мати успіх"будуть породи, індеферентні до світла. Якраз такою породою і є ялиця. Вона має критичний вік (від 5 до 15 років), спочатку росте дуже повільно, але з 45-50 років ялиця переганяє в рості смереку. Із змішаних груп підросту попередньої генерації можуть сформуватися високопродуктивні буково-ялицеві, ялиново-буково-ялицеві, ялиново-ялицево-букові насадження, продуктивність яких в стиглому віці досягає 900- 1000 м3 на 1 га.

Висхідний склад молодників залежить від того, яка з порід раніше поселилась на даній площі. Старші за віком групи підросту звичайно більш конкурентоздатні. Формування таких стійких груп багато в чому залежить від способу рубки. Наприклад, більшість букових молодняків виникла внаслідок поступових рубок, що прийшли на зміну промисловим умовно-суцільним рубкам, коли вибирались кращі сортименти хвойних порід, а бук залишався на лісосіках в недорубах. Такі стихійно-вибіркові рубки призводили до зміни корінних типів деревостанів. Процеси формування часто йшли в небажаному напрямку. П.І. Молотковим відмічено 8 типів антропогенних змін в букових лісах. Серед них найбільш поширені формації березові, вільхові, яворові, ясеневі, грабові, ялинові, осикові і дубові (порослеві).

Список використаної літератури:

1. В.І. Гніденко Відновлення і формування лісу на вирубках / Ужгород: "Патент", 1997, - 123 с.

2. Лавриненко Д .Д. Створення лісових культур у дібровах України. К.: Урожай, 1970. С.177.

3. Ониськив Н.И., Гаврусевич А.А., Гниденко В.И. Особенности создания лесных культур в Украинских Карпатах. К., 1987. С.108.

4. Трибун П.А. та ін. Вирощування стійких дібров. Ужгород: Карпати, 1982. С.96.





Реферат на тему: Підріст попередньої та наступної генерацій, його значення у формуванні лісу (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.