Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Перспективи формування соснових лісів на Поліссі (реферат)

Зміст

1. Перспективи формування соснових лісів в умовах Києво-Чернігівського Полісся

2. Взаємовплив трав'яної рослинності та сосни звичайної в умовах Чигиринського бору

3. Природне поновлення соснових лісів Східного Полісся

Використана література

1. Перспективи формування соснових лісів в умовах Києво-Чернігівського Полісся

Природне поновлення є важливим аспектом забезпечення ведення лісового господарства в Україні на засадах екологічно орієнтованого лісівництва. Особливо актуальною є проблема створення природних деревостанів для сосни звичайної найбільш поширеної головної деревної породи України. Початок проведення поступових рубок (у літературі вони також відомі, як насіннєво-лісосічні) поклали німецькі лісівники. Обґрунтував їх ще в кінці ХVІІІ ст. Георг-Людвіг Гартінг. Стосувались вони букових насаджень високої повноти (0,8-1,0). Класична рівномірна поступова рубка складалася з чотирьох прийомів, кожен з яких мав певну мету і відповідну назву. Перший підготовчий, другий засівний, третій освітлювальний і останній очисний. При кожному прийомі вибирали приблизно однакову кількість дерев. Загальний термін такої рубки не перевищував 20 років. Таким чином, класична рівномірна рубка була короткостроковою, а після неї виникало одновікове насадження. Система Гартінга зіграла важливу роль у лісівничій практиці, але навіть у самій Німеччині вона не отримала загального визнання, особливо на півдні Німеччини, де були зафіксовані випадки негативних наслідків таких рубок.

Враховуючи специфіку екологічних і кліматичних умов Полісся і Лісостепу України, а також головної деревної породи сосни звичайної, замість класичної чотириприйомної рубки тут здавна застосовували три– і двоприйомні рубки. Вперше спрощені поступові рубки застосував М.К. Генк у районах Середнього Поволжя наприкінці ХІХ ст. Особливості соснових лісів у зоні недостатньої зволоженості вимагали об'єднання підготовчого прийому із засівним, причому до появи самосіву потрібно було розпушувати поверхню ґрунту, а для його збереження боротися з самосівом небажаних порід і трав'яною рослинністю. В Україні поступові (насіннєво-лісосічні) рубки в соснових насадженнях вперше були рекомендовані ревізією лісовпорядження у 1878 р. для Черкаського бору, однак вони рідко давали бажаний результат. За даними Є.В. Алексєєва, в сосняках Волині до 1917 р. проводились двоприйомні рівномірні поступові рубки, за яких після першого прийому забезпечувалось хороше поновлення сосни, але внаслідок остаточної рубки від 60 до 90 % його знищувалось. Обов'язковими вважалися заходи, що сприяли поновленню сосни вирубування підліску, мінералізація ґрунту. Через складність проведення і ненадійність результату поступові рубки так і не набули в рівнинних лісах України виробничих масштабів. У лісгоспах Київського Полісся майже всі соснові зруби відновлюються створенням лісових культур. Хоча у вологих борах і суборах та близьких до них типах лісу, де є рясний самосів і підріст сосни, доцільно ширше застосовувати такі рубки, оскільки вони забезпечують максимальне використання потенційних можливостей лісорослинних умов, відновлення корінних насаджень, підвищення продуктивності та біологічної стійкості лісів.

Метою досліджень було вивчення стану та продуктивності соснових насаджень, що виникли внаслідок проведення поступових рубок у лісах Києво-Чернігівського Полісся і оцінка цього способу створення природних насаджень.

Об'єктами досліджень слугували насадження з участю сосни звичайної, що зростають у лісових масивах ВП Національний УБРіПК України "Боярська ЛДС" Київської області та ДП "Свеське ЛГ" Сумської області. Досліджувані насадження відрізняються між собою за віком, походженням, повнотою, лісорослинними умовами та іншими характеристиками. Дослідження проводили за традиційними для лісівництва і лісової таксації методами.

Протягом низки років ми вели спостереження за кількома ділянками, що знаходяться на різних стадіях поступових рубок у Дзвінківському лісництві Боярської ЛДС. У кв. 157 вид. 1. зимою 19951996 рр. проведено завершальний прийом поступово-вибіркової рубки (тип умов місцезростання середній свіжий субір (В2)). Після його завершення виявилось, що на 55 % площі необхідно створювати лісові культури. На решті площі, де буде збережений деревостан, що виник внаслідок поступової рубки мають місце прогалини, які займають приблизно 20-25 % площі виділу. Незалісена площа на виділі сильно задерніла, що негативно впливає на ріст і розвиток створених лісових культур. Усе це ще раз підтверджує висновок попередніх дослідників, що у свіжих суборах природне відновлення сосняків відбувається зазвичай незадовільно. А для його покращення треба проводити мінералізацію поверхні ґрунту.

Для появи достатньої кількості самосіву необхідно проводити мінералізацію ґрунту. П.М. Мегалінський дійшов висновку, що найбільш ефективним способом сприяння появі самосіву сосни є створення широких, коритоподібних борозен шириною 0,6-1,0 м і глибиною 25-30 см важкою дисковою бороною БДТ-2,2, диски якої повернуті з таким розрахунком, щоб кут атаки був приблизно 30. За такого способу обробітку поверхні ґрунту в свіжому суборі у 1959 р. було отримано 32,6 тис. шт·га-1 самосіву. Через 4 роки його збереглось 12,2 тис. шт·га-1. Така кількість самосіву цілком достатня для формування з нього надалі високоповнотного соснового насадження. Цей результат заслуговує на увагу ще тому, що 1959 р. був украй сухим, а в 1960 р. опадів випало менше норми.

Схожі борозни можна також отримати за допомогою інших механізмів, зокрема плуга ПКЛ-70. При цьому в них також можна розраховувати на появу рясного самосіву сосни, зокрема наші дослідження, проведені в Олинському лісництві ДП "Свеське ЛГ" Сумської області, вказують, що його кількість, за відстані між центрами борозен 2,5 м, може досягати у перший рік 175,9 тис. шт.·га-1.

До появи попереднього природного поновлення спричиняє також розрідження деревостанів внаслідок їх ураження кореневою губкою. Нашими дослідженнями в Олинському лісництві ДП "Свеське ЛГ" встановлено, що у стиглих сосняках, де внаслідок дії цього патогену на близько 20 % площі сформувались "вікна", з'явився самосів сосни і берези. Середній вік його становить близько 10 років, висота від 3,7 до 5,5 м, а кількість від 2,7 до 3,0 тис. шт.·га-1 сосни і від 0,2 до 0,3 тис. шт.·га-1 берези. Таким чином, після проведення головної рубки, тут можна сформувати різновікові комбіновані за походженням насадження, які будуть мало відрізнятися від насаджень, сформованих поступовими рубками.

Дослідження таких насаджень, а також тих, де найближчим часом буде проведено останній етап рубок, показали, що досить часто вони є комбінованими, зі значною часткою дерев штучного походження (табл.). Аналіз наведених даних дає змогу зробити висновок про те, що всі досліджувані соснові насадження, незалежно від походження, у віці до 40 років мають поточний приріст за запасом вищий, ніж середній. Найвищі показники поточного приросту мають штучні насадження (кв. 98, вид. 7,0-8,4 м3·га-1).

В окремих чисто природних насадженнях він також високий і досягає 8,2 м3·га-1 на рік (кв. 83, вид. 8), але загалом спостерігається тенденція, що із збільшенням у складі насаджень кількості підсаджених культур, підвищується їх приріст. Найменший запас і приріст, за значного віку, має природне насадження у кв. 83, вид. 2, яке знаходиться під наметом 167-річного соснового деревостану, повнотою 0,35. Для покращення його росту необхідно повністю вирубати материнський деревостан, при цьому не завдавши шкоди існуючому підросту.

Отже, використання природного поновлення сосни звичайної під час лісовідновлення дає змогу скоротити витрати на лісовідновлення і підвищити біологічну стійкість лісів.

Існуючий в Україні досвід проведення поступових рубок головного користування вказує на недоцільність застосування триі більше прийомних рубок. Найкращі результати природного поновлення сосни звичайної у вологих суборах і борах та близьких до них типах лісу можна отримати під час застосування двоприйомних рубок.

Важливою умовою отримання рясного самосіву сосни є проведення мінералізації ґрунту шляхом утворення широких борозен важкими боронами, або плугами типу ПКЛ-70.

2. Взаємовплив трав'яної рослинності та сосни звичайної в умовах Чигиринського бору

Сосна звичайна росте на бідних на поживні речовини і вологу дерново-підзолистих піщаних і супіщаних ґрунтах. Основні масиви її зосереджені в Поліссі і північному Лісостепу, де дольова частка її становить 40 % території вкритих лісом земель України. В південному Лісостепу та північному Степу України значні площі сосни є інтрозональними природними лісовими формаціями переважно на піщаних терасах річок, де в найбільшій мірі проявляється згубна дія не лише вітрової та водної ерозії ґрунтів, але й ріст і розвиток трав'яної рослинності. Тому до чинників, які впливають на вирощування високопродуктивних і біологічно стійких насаджень віднесені ґрунти, їх механічний, фізичний та хімічний склад, категорії лісокультурних земель, методи обробітку ґрунту, лісорослинні умови, типи лісу, схеми змішування культур, склад культур, режим зволоження ґрунту, ріст і розвиток трав'яної рослинності, особливості проведення доглядових рубань та інші питання. Тому, питанню особливості появи та інтенсивності розвитку трав'яних рослин в умовах Чигиринського бору недостатньо приділено уваги.

Для формування біологічно стійких та високопродуктивних насаджень особливої уваги необхідно приділити агротехніці обробітку ґрунту при створенні культур сосни та догляду за ними до змикання крон, тому що на поверхні ґрунту всіх категорій лісокультурних площ знаходиться велика кількість насіння трав'яних рослин, які за сприятливих умов можуть прорости протягом вегетаційного періоду. Проте поява цих рослин має свої особливості. Так, після рубки материнського насадження сукцесія трав'янистих рослин проходить в такій послідовності: в світлих борах в перші один-три роки різнотравно-пирійна асоціація, починаючи з четвертого року пирійно-війникова; в свіжих суборах в перших одиндва роки різнотравна, на третій-четвертий рік війниково-пирійна; в свіжих судібровах в перший рік різнотравна, на другий рік різнотравно-пирійна, на третій рік різнотравно-пирійно-війникова, на четвертий рік війниково-пирійна.

На ділянках з суцільним і частковим (борознами) обробітком ґрунту трав'яні рослини негативно впливають на саджанці починаючи з другого року після створення культур. Вони витісняють корені сосни з верхніх в нижні горизонти ґрунту. На третій рік після посадки корені сосни поступово розростаються в міжряддях, де пошкоджуються та обрізуються під час механічного обробітку ґрунту. З посадкою сіянців сосни на дно борозни її корені копіюють (повторюють) поверхню ґрунту.

З переходом від борів до судібров коренева система сосни розгалужується сильніше, але охоплює меншу площу в горизонтальному напрямку внаслідок кращого забезпечення поживними речовинами. Основна маса коренів сосни до чотирирічного віку знаходиться в верхньому 10-сантиметровому шарі ґрунту. При переході від судібров до борів коренева система саджанців більш інтенсивно сконцентровується в верхньому шарі ґрунту. В судібровах та дібровах трав'яної рослинності значно менше, ніж в борах та суборах.

Найбільш сильними конкурентами сосни за вологу та поживні речовини є куничник наземний і пирій повзучий. Знищення трав'янистих рослин під час обробітку ґрунту призводить до збільшення вологості верхнього шару ґрунту, підвищенню азоту, фосфору і калію. Водні витяжки з різних частин війника наземного, і зокрема з коренів, знижують енергію проростання насіння сосни і гальмують розвиток коріння.

Починаючи з третього року після створення культур в процесі механізованого догляду за ґрунтом, корені сосни, розгалужені в сторону міжрядь за межі захисної смуги (25-30 см від рядків), пошкоджуються і відрізаються. В три-чотирирічних культурах під час обробітку ґрунту розпушуючими знаряддями гине 51-68 % коренів у кожного саджанця; в деяких з них плуг відрізає всі бічні корені, до того ж у трирічних саджанців провідні корені, які з врахуванням розгалуження мають довжину від чотирьох (бори) до трьох (судіброви) метрів, у чотирирічних відповідно більше семи і чотирьох метрів. На місці відрізаних коренів в борах з'являються один-два, в суборах два і в судібровах два-три корінці; під час весняної обрізки утворюється 23 корінці, осінньої один. З переходом від весни до осені довжина регенеративних коренів зменшується.

Якщо корені відрізані в посушливий період, вони не відновлюються. Загальна довжина відрізаних коренів в 5-7 разів більша ніж в заново відрослих. На обрізаних коренях в 50-100 разів більше фізіологічно активних (товщиною до одного міліметра) корінців, ніж в утворених. У дерев з відрізаними коренями у 8-9 разів зменшується площа активного використання ґрунту. Розпушування ґрунту в одно-дворічних культурах підвищує в хвої концентрацію пігментів, вміст азоту, фосфору і калію, її наводненість та інтенсивність фотосинтезу. В три-чотирирічних насадженнях, внаслідок обрізки коренів, зменшується вміст поживних речовин, знижується інтенсивність фізіологічних процесів, розміри і маса асиміляційного апарата.

У відношенні лісівництва розпушування ґрунту в однорічних культурах виправдано в середині травня, наприкінці червня та в середині липня. В дворічних в кінці травня, в кінці червня та на початку липня, в трирічних в середині червня. В умовах свіжих судібров в чотирирічних культурах у випадку інтенсивного розростання трав'янистих рослин обробіток ґрунту можна проводити в середині червня. У вересні в одно-трирічних культурах для знищення трав'янистих рослин обробіток ґрунту в усіх типах лісу з точки зору лісівництва він невиправданий.

У свіжих суборах і судібровах при певному співвідношенні сприятливих чинників (світла, густоти травного покриву, потужності підстилки) з'являється багато сходів сосни. Однак вже в перші роки життя через густий трав'яний покрив більша частина їх гине. Так, самосіву сосни дворічного віку було виявлено від 1 до 7 тисяч, трирічного від 0,5 до 3 тис. шт./га, старшого віку одиниці. Поява під пологом насаджень дуба і його збереження ще більш проблематична. Підріст що залишився, практично повністю гине під час рубань головного користування чи внаслідок гострої конкуренції з боку трав'янистих рослин.

Примусова мінералізація ґрунту, зміни екологічних умов на вирубках сприяють появі куничника наземного, м'ятлика лучного, єжі збірної, пирію повзучого в кількості від 8 до 42 кущів на 1 м2 з висотою надземної частини 13-93 см. Надалі вирубування заліснюються в основному за рахунок м'яких листяних деревних порід (більше 90 % від загальної кількості підросту). Таким чином, розраховувати на успішне природне відновлення в умовах свіжих борів, суборів і судібров цінних в господарському відношенні порід не доводиться.

Великої шкоди культурам сосни завдає догляд за ґрунтом у міжряддях 3-6-річних дерев механізованим способом, внаслідок чого значна частина розташованих у його верхньому шарі бокових коренів і фізіологічне активних корінців пошкоджується або зовсім знищується.

Отже, оскільки від густоти культур залежить насамперед період змикання дерев, у борових комплексах посадочні місця потрібно розміщувати так, щоб забезпечити змикання крон саджанців у рядах і міжряддях у стислий термін. Тоді не буде небезпеки пригнічення сіянців бур'янами і з'являться сприятливі умови для їх росту і розвитку;

Для забезпечення змикання крон саджанців сосни в рядах у сухому бору через 6-8 років, відстань між посадочними місцями має бути не більше 0,5 м. Завдяки цьому змикання крон висаджених рослин у ряду в свіжому бору і в сухому субору настане через 5-6 років, у свіжому субору через 4-5 і в свіжій судіброві через 4 роки. Збільшення відстані між посадочними місцями сосни в ряду до 0,6-0,7 м віддаляє термін змикання на 2-3 роки з-за конкуренції трав'яної рослинності;

Для запобігання пошкодження кореневої системи сосни під час догляду за ґрунтом у міжряддях культур механізованим способом, відповідну роботу треба виконувати в перші 2-3 роки;

У свіжому субору під час створення культур сосни на галявинах і пустирищах, а також на зрубах, де немає підросту й порослі листяних деревних порід, необхідно вводити дуб, березу, бузину червону, шипшину, барбарис ланками по 3-5 шт. одним рядом через 3-5 рядів сосни. Березу доцільно насаджувати в мікронизовинах. Якщо на зрубах достатньо підросту й порослі деревних порід, висаджують лише сосну звичайну. У вологому субору, свіжій і вологій судіброві, в яких на зрубах є потрібна кількість підросту й порослі листяних деревних і чагарникових порід, варто висаджувати лише сосну звичайну рядами через 4, а в окремих випадках через 6 м. З нерівномірним розташуванням підросту й порослі в таких умовах потрібно через кожні 3-4 ряди сосни розміщувати ряд дуба звичайного з липою, кленом гостролистим, грушею лісовою і чагарниками це дасть можливість послабити конкурентну властивість трав'яної рослинності.

3. Природне поновлення соснових лісів Східного Полісся

Зважаючи на те, що ліси становлять найпотужнішу на нашій планеті рослинну формацію, яка істотно впливає на кругообіг речовин та енергії, на стабілізацію екологічної рівноваги в біосфері, проблема успішного відтворення лісових фітоценозів є надзвичайно актуальною. В Україні лісовідновлення переважно відбувається шляхом створення лісових культур. Значно рідше застосовується вирощування лісу із самосіву насаджень-попередників (природне відновлення). Більш широке використання природного відновлення має важливе економічне і екологічне значення, оскільки воно дає змогу до мінімуму скоротити витрати на лісовідновлення і отримати більш стійкі насадження, оскільки природні деревостани складаються з особин, що на всіх стадіях онтогенезу пройшли жорсткий природний відбір у конкретних лісорослинних умовах і краще до них пристосувалися.

Метою досліджень було вивчення стану природного поновлення сосни звичайної та інших порід у лісах Східного Полісся, визначення оптимальних лісорослинних умов, у яких можна розраховувати на успішне природне відновлення, а також дослідження впливу заходів сприяння природному поновленню на інтенсивність появи самосіву сосни.

Об'єктами досліджень слугувало природне поновлення сосни звичайної та інших деревних порід під наметом низки насаджень у західній і східній частинах Східного Полісся України, які різняться між собою за віком, повнотою, лісорослинними умовами та іншими характеристиками, а також самосів сосни, що появляється у 1-2-річних лісових культурах. Природне поновлення вивчали на облікових майданчиках за традиційними методиками. Облікові майданчики розташовувались рівномірно по площі насаджень, на них проводили суцільний облік природного поновлення кожної деревної породи з розподілом його за віком та висотою і наступним переведенням результатів на 1 га.

Головна лісотвірна порода Полісся сосна звичайна, за даними Г.С. Корецького, починає насіннєношення у насадженнях з 20-річного віку і у 10-15 років, коли росте поодиноко. Ми встановили, що початок насіннєношення сосни може настати і дещо раніше (у віці 8 років). Надалі з віком збільшується кількість особин, здатних до репродукції, а також насіння, отриманого з них. Стиглі зімкнуті соснові деревостани продукують від 1 до 20 кг на 1 га насіння. Якщо враховувати, що маса 1000 шт. насіння сосни становить в Україні близько 6 г, а середня схожість 90 %, то виходить, що під намет таких деревостанів щороку на 1 га потрапляє від 130 тис. (у неврожайний рік) до 2 млн (у врожайний рік) життєздатних насінин. Така їх кількість повинна забезпечити рясне природне поновлення сосняків, оскільки врожайні роки в Україні повторюються через кожні 2-4 роки, а неврожайні бувають дуже рідко.

Встановлено, що чітко вираженої залежності між віком материнського насадження та інтенсивністю відновлення під його наметом молодого покоління лісу не простежується. Можна лише відзначити майже повну відсутність самосіву і підросту сосни в насадженнях віком 33-42 роки, що більшою мірою було викликане їх високою повнотою (0,8-1,0). Найбільше самосіву й підросту (від 3,9 до 14,5 тис. шт. на 1 га) виявилося під наметом насаджень повнотою 0,5-0,7. Вища зімкнутість намету погіршує умови для появи сходів через недостатню освітленість поверхні ґрунту і товстий шар підстилки, а за меншої його щільності сходи пригнічуються густою трав'яною рослинністю, особливо такими злаками, як пирій повзучий і куничник лісовий.

У бідних лісорослинних умовах (бори, субори) переважає підріст і самосів сосни, а з поліпшенням цих умов її витісняють мегатрофні породи (дуб, граб, клен, ільми та інші). Відсутність природного поновлення сосни в судібровних умовах пояснюється також наявністю там густого підліскового ярусу з ліщини звичайної, крушини, бузини червоної та інших чагарників, який створює несприятливі для сходів сосни умови освітлення. Кількість самосіву дуба тут досягає 4,6 тис. шт. на 1 га, а в суборових умовах від 0,6 до 4,1 тис. шт. на 1 га. Інтенсивність природного відновлення сосни значною мірою залежить від вологості ґрунту. Так, у свіжих суборах кількість самосіву й підросту її становить 0,3-3,5 тис. шт. на 1 га, у перехідних умовах від свіжих до вологих суборів 0,6-5,1, а у вологих досягає 12,0 тис. шт. на 1 га. Згідно зі шкалою оцінки успішності природного насіннєвого відновлення, поновлення сосни під наметом насаджень у свіжих суборах здебільшого погане. Задовільне воно тільки в перехідних до вологих і вологих суборах.

Важливе значення для лісового господарства має природне поновлення під наметом стиглих і перестійних насаджень, оскільки після вирубування останніх воно може стати основою майбутніх лісостанів. За даними працівників Поліської АЛМДС, на Поліссі України на частку ділянок стиглих соснових насаджень, де після рубання головного користування можна розраховувати на природне відновлення лісу (завдяки попередньому відновленню), припадає 20-25 %. Значну проблему під час використання такого поновлення становить значне його пошкодження у разі проведення рубань головного користування. Для збереження цього самосіву та підросту необхідно застосовувати спеціальні технології головних рубань, що підвищує собівартість лісозаготівельних робіт, але дає змогу формувати природні або комбіновані соснові деревостани.

Важливе значення під час лісовідновлення має використання самосіву, який з'являється після видалення материнського деревостану (наступне поновлення). Ми вивчали динаміку зміни кількості самосіву та підросту деревних порід на зрубах Боярського лісництва ВП НУБіП України "Боярська ЛДС" у міжряддях лісових культур. Серед досліджуваних ділянок були представлені три зруби середньовікових насаджень, віком 35, 63 і 52 років, що постраждали внаслідок лісових пожеж. Перше з них було природним насадженням сосни, що виникло внаслідок поступових рубань, які проводилися кафедрою загального лісівництва НУБіП України. Решта ділянок зруби стиглих і перестійних соснових деревостанів.

Встановлено, що існує значна різниця в кількості природного поновлення між свіжими й вологими суборовими умовами: у свіжих суборах загальна кількість відновлення становить від 0,4 до 3 тис. шт.·га-1, а у вологих досягає 36,5 тис. шт.·га-1. Із збільшенням віку лісових культур кількість природного поновлення зменшується (від 3034 шт.·га-1 на однорічному зрубі, до 358 шт.·га-1 у 10-річному). Причиною цього є інтенсивне розростання на лісокультурних площах бур'янів, від конкуренції з якими значна частина природного поновлення гине, а та, що вижила, зазвичай має значно меншу висоту, ніж саджанці лісових культур, що ростуть поруч. У 10-річних культурах природне поновлення сосни практично повністю відсутнє або трапляється поодиноко.

Для досягнення позитивних результатів при лісовирощуванні з використанням наступного природного поновлення сосни звичайної доцільно застосовувати заходи сприяння його появі, зокрема мінералізацію ґрунту. Проведені у 2010 р. дослідження в Олинському лісництві ДП "Свеське ЛГ" Сумської області показали, що застосовувана тут на зрубах мінералізація ґрунту шляхом проведення борозен плугом ПКЛ-70 через 2,5 м між їх центрами, сприяє появі значної кількості самосіву сосни (табл.). На пп 1 і 2 у мінералізованих смугах (у середньому їхня ширина 0,5 м) кількість самосіву сосни становить 370,0 і 429,3 тис. шт.·га-1, а у міжряддях (незадернілих) відповідно: 46,0 і 49,2 тис. шт.·га-1. Тобто мінералізація ґрунту сприяла збільшенню кількості самосіву сосни більш ніж у 8 разів. На задернілих площах цей показник може досягати значно більших величин, зокрема це видно на ПП 3, де у міжряддях природне поновлення сосни повністю відсутнє.

У досліджуваному регіоні досить часто спостерігається поява значної кількості самосіву сосни у рядах 1-2-річних лісових культур (ПП 4-7). При цьому спостерігається зменшення його кількості з віком. Так, у віці 1-2 роки кількість самосіву становить 101,6 та 115,2 тис. шт.·га-1 (ПП 4, 5), у 4-річному 17,6 тис. шт.·га-1 (ПП 6), а у п'ятирічних 1,7 тис. шт.·га-1 (ПП 6). Це вказує на значну вразливість 1-2-річного самосіву сосни і на необхідність проведення ретельного догляду за ним, з метою захисту його від бур'янів і небажаної деревної рослинності.

Отже, природне поновлення сосни звичайної під час лісовідновлення використовують у вітчизняних лісових підприємствах недостатньо. Формування лісових насаджень, що частково або повністю складаються з особин природного походження, дало б змогу скоротити витрати на лісовідновлення і підвищити біологічну стійкість лісів.

Поява інтенсивного природного поновлення сосни звичайної на Східному Поліссі можлива у вологих та перехідних до свіжих суборових умовах. Задовільне поновлення у сприятливі роки можливе також у свіжих суборах. Значно підвищити інтенсивність появи самосіву сосни можна шляхом проведення мінералізації ґрунту.

1-2-річний самосів сосни звичайної відзначається високою вразливістю до несприятливих чинників і його кількість з віком різко зменшується, що вказує на необхідність проведення ретельного догляду за ним з метою захисту його від бур'янів і небажаної деревної рослинності.

Ковалевський С.Б. Динаміка появи та розростання трав'яних рослин у соснових культурах свіжих суборів Східного Полісся України / Науковий вісник, 2004, вип. 14.5, с.78-83

Однією із зон найбільш інтенсивного ведення лісового господарства в Україні є Полісся. Головною породою в культурах цієї зони є сосна звичайна, яка залежно від умов місцезростання утворює чисті та змішані лісові насадження. Найпоширенішими на території Східного Полісся є свіжі бори і субори. Інтенсивність росту сосни звичайної в них обумовлена не тільки ґрунтово-гідрологічними та кліматичними умовами, але і трав'яними рослинами. Останні інтенсивно розростаються на зрубах, де не своєчасно створюються лісові культури, спричиняючи суцільне задерніння ґрунту, що в подальшому ускладнює можливість відновлення лісу. За умов створення культур трав'яні рослини продовжують в них розвиватись і лише після зімкнення лісових культур у рядах і міжряддях відбувається їх витіснення. Однак після закінчення фази "хащі", внаслідок самозрідження соснових деревостанів та проведення доглядових рубань, підвищується освітленість ґрунту, що зумовлює поступове відновлення та розростання трав у насадженнях. Із збільшенням віку культур та їх зрідженням з'являється дедалі більше світлолюбних злакових видів.

Трав'яні рослини є постійним компонентом лісових насаджень. Їх розростання може істотно впливати на мінеральне, водне, світлове і вуглецеве живлення деревних видів. Трав'яний покрив змінює фізико-хімічні властивості ґрунту, мікрокліматичні умови, впливає на процеси природного поновлення, склад лісової підстилки, розвиток грибної біоти, безхребетних і хребетних тварин, проходження мікробіологічних процесів і в кінцевому рахунку на біологічну стійкість і продуктивність лісостанів. Водночас закономірності розвитку трав'яного покриву в насадженнях, його вплив на ріст і розвиток самосіву, підросту, підлісового ярусу та деревостану, технологію закладки лісових культур і догляду за ними, роль трав'яних рослин у структурно-функціональній організації лісового біогеоценозу, в обміні енергією і речовинами вивчені недостатньо.

Свіжі субори, як було зазначено вище, найбільш поширена група лісів не тільки Східного Полісся, а й Полісся в цілому, але серед соснових лісів України вони теж є переважаючими. Крім того, свіжі субори є багатшими на умови місць зросту, то ж і наші дослідження показали, що видовий склад ґрунтового покриву в цих умовах більш різноманітний і багатий, а види мають більшу енергію росту та здатні більш інтенсивно розростатись. Метою даної роботи є вивчити інтенсивність появи і розвитку трав'яних рослин з моменту створення лісових культур і до рубань головного користування, тобто за весь період росту лісових культур. Дослідження проводили в умовах свіжих суборів у культурах сосни звичайної різного віку в держлісгоспах Київської та Сумської областей. Підбір і закладання пробних площ проводили відповідно до загальноприйнятих у лісівництві методик. На кожній пробній площі проводили вивчення та кількість трав'яних рослин за видами, а також визначали розміри та масу рослин у свіжому стані. Всі дослідження проводились тричі протягом вегетаційного періоду (травень, липень, вересень).

Видовий склад ґрунтового покриву 1-річних культур представлений поодинокими екземплярами буквиці лікарської (Betonica officinalis L.), медунки вузьколистої (Pulmonaria angustifolia L.), суниці лісової (Fragaria vesca L.). До кінця вегетаційного періоду збільшується кількість конвалії звичайної (Convallaria majalis L.) та орляку звичайного (Pteridium aquilinum Kuhn.). Водночас, у однорічних культурах представлені злакові види, такі, як тонконіг звичайний (Poa trivialis L.) і пирій повзучий (Elytrigia repens L.). Останні більш інтенсивно розростаються, ніж широколисті види і до кінця вегетаційного періоду домінують за кількістю та розмірами над іншими видами. За розмірами до них наближаються лише екземпляри орляку звичайного. У 5-річних культурах Боярського лісництва спостерігається витіснення широколистих типових лісових рослин: конвалії звичайної, буквиці лікарської, медунки вузьколистої. Вище зазначені види витісняються світлолюбними злаками та осоковими: куничником наземним, перлівкою пониклою, осокою пальчастою. У культурах цього вікового періоду трапляється орляк, тонконіг та пирій, які були представлені у складі ґрунтового покриву 1-річних культур. Крім того, тонконіг, орляк, перлівка, суниці та осока представлені в 5-річних культурах поодинокими екземплярами, протягом року кількість їх не змінюється, лише збільшуються розміри. Це пов'язано не тільки з тим, що в цей період відбувається розростання гілок сосни і поступове зімкнення культур в рядах і, як наслідок витіснення трав'яних рослин у міжряддя. Таким же видовим складом представлений ґрунтовий покрив і в 5річних культурах свіжих суборів Шосткинського лісництва Сумської області. Але маса трав'яних рослин у цьому лісництві за спостереженнями у травні становить 186 г/м2, а в Боярському лісництві 197 г/м2, у липні їх маса однакова, але до кінця вегетаційного періоду, за рахунок більш інтенсивного розростання куничника наземного, маса рослин більша в культурах Шосткинського лісництва. У вересні маса трав'яних рослин тут становила 427 г/м2, а в культурах Боярського лісництва, в цей же період 418 г/м2. Головною причиною пригнічення цих видів трав є інтенсивне розростання пирію повзучого та куничника наземного, які конкурують між собою. До кінця вегетаційного періоду спостерігається більш інтенсивне розростання куничника та пригнічення ним пирію. Внаслідок такого масового розростання цих двох видів істотно збільшується і маса трав'яних рослин в культурах на 1 м2: так у травні маса всіх трав'яних рослин становила 197 г, а у другій половині вересня 418 г і це при тому, що в цей період більшість видів починають всихати.

У 10-річних культурах відбулося повне зімкнення гілок сосни як у ряду, так і в міжряддях. Внаслідок цього із ґрунтового покриву витіснені світлолюбні злакові види. Останнє спричинене затіненням ґрунту та утворенням шару підстилки, яка перешкоджає проростанню насіння трав'яних рослин.

Тож, під покривом крон дерев сосни в цей період в культурах Боярського лісництва з'являються лише поодинокі екземпляри широколистих лісових рослин: суниці лісові, орляк звичайний, сон широколистий. Водночас, у культурах хаотично трапляється пирій повзучий, але через недостатнє освітлення та наявність підстилки, він не може розростатись, тож його кількість протягом вегетаційного періоду не змінюється. В цілому, маса трав'яних рослин за спостереженнями у вересні на 1 м2 становить 237 г у Боярському лісництві та 228 г у Шосткинському лісництві, що майже удвічі менше, ніж у цей же період у 5-річних культурах.

Надалі, в період хащі та жерднякового віку, відбувається більш повне зімкнення гілок, а в кінці третього десятиріччя культури сосни зріджуються, що сприяє поступовому поселенню трав'яних рослин. У 30-річних культурах у складі ґрунтового покриву повністю відсутні світлолюбні злакові види.

Трав'яна рослинність 30-річних культур Боярського лісництва представлена типовими лісовими видами: орляк звичайний, конвалія звичайна, буквиця лікарська, перстач білий (Potentilla alba L.), медунка вузьколиста. Кількість трав'яних рослин більша на тих ділянках, де проводяться доглядові рубання більшої інтенсивності. Так, за спостереженнями у липні маса трав'яних рослин на 1 м2 на ділянках зі слабкими доглядовими рубаннями становила у Боярському та Шосткинському лісництві відповідно 117 г і 148 г/м2, а на ділянках з доглядовими рубаннями середньої інтенсивності 209 і 214 г в середньому. За спостереженнями у середині вересня відповідно 195 і 203 та 241 і 235 г/м2 в середньому. Тобто внаслідок збільшення проникнення світла до поверхні ґрунту спостерігається прямо пропорційне збільшення кількості трав'яних рослин.

Оскільки, як було зазначено вище, субори є більш багатими умовами місця зростання, то в цих умовах деревні рослини розвиваються більш інтенсивно і мають могутню крону. Тому, не дивлячись на проведення доглядових рубань у 50-річних культурах сосни Боярського лісництва у складі ґрунтового покриву, представлені широколисті види: суниці лісові, купина лікарська, орляк звичайний, костяниця, буквиця лікарська, підмаренник звичайний (Galium vernum Scop.), фіалка польова (Viola tricolor L.). Проте, порівняно з 30річними культурами, випадають з покриву перстач білий і медунка вузьколиста. У складі ґрунтового покриву Шосткинського лісництва відмінність полягає лише в тому, що тут відсутній підмаренник звичайний, а присутня материнка звичайна (Origanum vulgare L.), яка з'являється в першу чергу на ділянках з доглядовими рубаннями більшої інтенсивності. Такі види, як костяниця, буквиця лікарська, підмаренник звичайний, фіалка польова трапляються лише поодиноко і тільки на тих дослідних ділянках, де проводяться доглядові рубання середньої інтенсивності. На ділянках зі слабкими рубаннями ці види відсутні, оскільки вони переважно зростають на більш освітлених ділянках, які відсутні в цих умовах досліду. Як бачимо з результатів проведених досліджень маса трав'яних рослин у 50-річних культурах на дослідних ділянках Боярського та Шосткинського лісництв з доглядовими рубаннями середньої інтенсивності в 4-5 разів більше, ніж на ділянках зі слабкими рубками. Тобто, відбувається більш інтенсивне заростання і в подальшому задерніння ділянок, де проводяться доглядові рубання більшої інтенсивності, внаслідок більшого проникнення світла до поверхні ґрунту та підвищення температури його верхніх горизонтів. Останнє, разом із порушенням суцільності шару підстилки під час доглядових рубань, сприяє проростанню насіння трав, яке знаходиться на поверхні, чи в шарі підстилки.

У 70-річних культурах спостерігається подальше збільшення видового різноманіття та кількості рослин на 1 м2. У цей віковий період у насадженнях Боярського та Шосткинського лісництв серед представників ґрунтового покриву можна спостерігати такі тіньовитривалі види: орляк звичайний, буквиця лікарська, купина лікарська, з'являється грушанка мала (Pyrola minor L.), яка представлена поодиноко лише на ділянках, де проводяться доглядові рубання середньої інтенсивності. Поряд з цим, з'являються нові види, світлолюбні: дрік красильний (Genista tinctoria L.), перлівка поникла (Melica nutans L.), келерія сиза, тонконіг звичайний. Всі ці види представлені, головним чином, на ділянках з більш інтенсивними доглядовими рубаннями, тобто там, де зріджують деревостани і збільшується освітлення ґрунту. Ще одна особливість культур цього періоду це поява серед ґрунтового покриву пирію повзучого, який особливо інтенсивно розростається на ділянках, де проводяться доглядові рубання більшої інтенсивності, утворюючи невеликі куртини. Про різке збільшення кількості трав'яних рослин свідчить і збільшення їх маси з 162 г на 1 м2 у травні до 419 г у середині вересня на ділянках із доглядовими рубаннями середньої інтенсивності в насадженнях Боярського лісництва та, відповідно, з 179 до 437 г/м2 Шосткинського лісництва. На ділянках зі слабкими рубаннями спостерігається менше збільшення маси трав'яних рослин, а маса рослин, які тут ростуть у 3 рази менша від маси трав на ділянках із середніми рубаннями.

Тобто можна відзначити, що проведення доглядових рубань більшої інтенсивності супроводжується збільшенням інтенсивності освітлення ґрунту, в цілому освітлених ділянок, що в свою чергу призводить до збільшення інтенсивності появи і розростання трав'яних рослин, а в кінцевому результаті до задерніння ґрунту, що в подальшому позначається не тільки на рості, але й на біологічній стійкості і продуктивності насаджень.

Після вирубки культур різко змінюються умови освітлення, температура верхнього шару ґрунту, режим його зволоження та порушується суцільний шар підстилки. Все це призводить до зміни складу ґрунтового покриву та інтенсивності розростання трав'яних рослин. Так, проведені спостереження показали, що на однорічному зрубі як Боярського, так і Шосткинського лісництва тіньовитривалі рослини представлені лише орляком звичайним. Решта рослин, які інтенсивно розростаються на вирубці це світлолюбні види: пирій повзучий, куничник наземний, тонконіг звичайний, фіалка польова, звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.), іван-чай (Chamaenerion angustifolium Holub.), осока вереснякова. Останні три види з'являються, головним чином, лише на тих ділянках, де до рубки головного користування проводили доглядові рубання більшої інтенсивності.

Особливої уваги заслуговує пирій повзучий, який розростається утворюючи куртини та куничник наземний. Останній починає конкурувати з пирієм, а до кінця вегетації перевага залишається на боці куничника, який має більшу енергію росту, висоту та інтенсивніше, ніж пирій, розростається кореневищами. В цілому можна сказати, що вирубка вкривається суцільними заростями куничника наземного та пирію повзучого з поодинокими екземплярами світлолюбних злакових видів.

Проаналізувавши результати досліджень з вивчення динаміки появи та розростання трав'яних рослин в культурах сосни, створених в умовах свіжих суборів Київської та Сумської областей, можна виділити такий сукцесійний ряд зміни асоціацій трав'яних рослин з моменту створення лісових культур і до їх вирубки: в 1-річних культурах ґрунтовий покрив представлений широколисто-пирійною асоціацією. У 5-річних культурах можна спостерігати куничниково-пирійно-різнотравну асоціацію. Після зімкнення крон, у 10-річному віці в штучних насадженнях спостерігається різнотравна асоціація. З проведенням доглядових рубань у 30-річних культурах формується широколиста асоціація, яка зберігається і в 50-річних штучних насадженнях.

У 70-річних культурах можна виділити пирійно-різнотравну, а на зрубі куничниково-пирійно-злакову асоціації.

Використана література:

1. Фучило Я.Д., Рябухін О.Ю.; Сбитна М.В. Перспективи формування соснових лісів природного походження проведенням поступових рубань в умовах Києво-Чернігівського Полісся / Науковий вісник НЛТУ України. 2011. − Вип. 21.10 c.15-19

2. Шлапак В.В., Шлапак В.П. Взаємовплив трав'яної рослинності та сосни звичайної в умовах Чигиринського бору / Науковий вісник, 2008, вип. 18.1 c.34-38

3. Фучило Я.Д., Рябухін О.Ю. Природне поновлення соснових лісів Східного Полісся / Науковий вісник НЛТУ України. 2011. − Вип. 21.8, с.57-61





Реферат на тему: Перспективи формування соснових лісів на Поліссі (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.