Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Ожикові, злакові і осокові та інші типи вирубок в Карпатах (реферат)

Основним домінантом, що створює фон цих вирубок, є ожика волосиста (родина ситникових), яка характеризується дуже розвиненою еколого-морфологічною пластичністю і може рости одночасно в багатьох типах фітоценозів (А.С. Климишин, 1987). Розповсюдженість ожики пов'язана не так з типами лісу, як з динамікою екологічних факторів. Якщо вона знаходить сприятливі умови, то може рости майже в усіх лісорослинних поясах Карпат, в усіх суходільних типах, крім сухих та перезволожених. Постійним домінантом вирубок вона виступає в свіжих та вологих суборах та сугрудках, в букових та буково-хвойних лісах. Крім ожики волосистої, на вирубках зустрічається ожика лісова. Остання частіше зустрічається у високогір'ї серед чорничників, біля верхньої межі лісу та в субальпійській смузі. На полонинах (субальпійських луках) серед мичників та на узліссях свіжих і вологих суборів розповсюджений більш світолюбивий вид - ожика судетська.

Всі ожики - багаторічні, переважно лісові рослини. Деякі з видів ожики (лісову та гайову) слід віднести до тінелюбів, що ростуть під пологом букових лісів, але й після суцільної рубки лісосіки заростають ожикою волосистою та лісовою, які можуть утворювати навіть дернину, що свідчить про їх близькість до лучних представників флори.

Нарощування фітомаси й поширення популяцій ожики йде хвилями протягом багатьох років статевим (генеративним) та вегетативним способами. Спочатку відчувається перевага першого способу розмноження (генеративна фаза іноді триває впродовж 80-98 % часу всього життєвого циклу (Г.Г. Жиляєв, 1987). Але вегетативне розмноження більш сприяє стабілізації кількісного складу популяції. З висотою над рівнем моря збільшується (подовжується) період формування, заростання та відновлення вирубок, що пов'язано з абсолютним збільшенням тривалості онтогенезу трав'яних рослин та зменшенням потенціальної сили відновлення лісоутворюючих порід. На високогірських вирубках до ожикових формацій додається багато представників субальпійської лучної злакової флори, живучість останньої значно вища і досягає часом 120-130 років.

Злакові та осокові асоціації

У чистому вигляді злакові вирубки зустрічаються порівняно рідко (куничникові, щучникові). Здебільшого злаковий тип виступає як домішка або фрагмент до інших. В сухуватих дібровах характерними домінантами є тонконіг гайовий, перлівка поникла. При збільшенні вологості дібров видовий склад злаків поширюється за рахунок куничників очеретяного та наземного, мітлиці звичайної.

В букових лісах до злакових асоціацій домішуються осокові (лісова, звисла, пальчата, трясучковидна). Останні часто виступають локальними окремими угрупованнями, утворюючи суцільний різно-травно-осоковий, злаково-осоковий фон. Взагалі осокові формації краще віднести до проміжних. Щодо злакових вирубок, то їх генезис, з одного боку, пов'язаний з технологічними (антропогенними) факторами (І.М. Юсипович, 1988), а з другого боку, у високогірській зоні помітний вплив розташованих вище лучних злакових асоціацій (мички, мітлиці, польовиці, щучника дернистого, костриць: овечої, розмальованої, червоної, лежачої – див. фото 1).

Останнім часом поширилися куничникові (з куничників наземного, волохатого, очеретяного), що пов'язано з недосконалою технологією у високогірській зоні (тракторне трелювання) та деградацією дібров (куничник очеретяний).

Злакові та осокові асоціації слід віднести до екстремальних в лісівничому відношенні категорій. Період відновлення лісу розтягається на злакових вирубках до 10-15 і більше років. При відсутності належного агротехнічного догляду на таких вирубках дуже тяжко виростити ліс.

Фото 1. Злакова вирубка у хвойній зоні.

Інші типи вирубок

Первинне поселення трав'яних асоціацій пов'язане з насіннєвим розмноженням. Але коли на якійсь лісовій площі під наметом лісу при мінімальній освітленості сформувались групи популяцій, скажімо, між поступовими рубками, то відразу при виникненні екологічного оптимуму починається буйне вегетативне розростання відповідних видів. Це стосується, в першу чергу, рослин-космополітів з широким екологічним ареалом, до яких можна віднести всі види ожини: звичайну (сизу), шорстку, змієподібну, мохнатостеблу, різнокольорову, жолобчасту. Особливе розповсюдження мають: сиза (рівнина, передгір'я), шорстка та складчаста (гірські райони). На змитих схилах Мукачівщини та Іршавщини розповсюджена мохнатостебла. На сухих схилах - біляста та різнокольорова.

Ожина, коли вступила у вегетативну фазу, не має собі рівного конкурента. На вирубках заселення ожини дуже небажане і воно найчастіше є результатом недосконалих рубок, коли замість рівномірного розрідження в пристигаючому насадженні з'являється багато "вікон" і галявин, не заповнених підростом деревних порід. Ожинові вирубки останнім часом територіально дуже поширились. Вегетативна стадія ожини починається вже в перший рік на вирубці (бо генеративна стадія закінчилась ще під наметом лісу). Кожен рік ожина нарощує безліч галузевих кореневищ, які випускають неплідні однорічні і відразу ж плідні пагони з гострими шипами. Ожина - багаторічник, добре перезимовує. Під заростями ожини самосіву більше не зустрінеш, якщо не вести боротьбу з її засиллям. Вона розповсюджена в усіх лісорослинних районах і піднімається в гори до верхньої межі лісу.

Слід відмітити й деякі корисні властивості ожини: ягоди (поряд з малиною і чорницею) - предмет побічного користування, а стебла і листя всіх видів ожини багаті на дубильні речовини і можуть мати практичне значення в дубильно-шкіряному виробництві.

Папоротеві асоціації розповсюджені також, але в значно меншій мірі. В передгірській частині - орлякові зарості (на еродованих змитих схилах біля сільськогосподарських угідь), в гірській зоні (в букових лісах і хвойних лісах) іноді зустрічаються папоротникові фрагменти вирубок, на родючих і більш зволожених грунтах.

Між іншим, в кореневищах різних видів папороті (чоловічої, жіночої, австрійської) також містяться дубильні речовини (до 7-8 %), а молоді пагони орляка їстівні і в деяких місцевостях (Далекий схід, Японія) вважаються делікатесом. В лісівничому відношенні папоротеві вирубки не слід відносити до екстремальних категорій, бо вони досить успішно відновлюються.

Список використаної літератури:

1. В.І. Гніденко Відновлення і формування лісу на вирубках / Ужгород: "Патент", 1997, - 123 с.

2. Поляков А.Ф. Влияние главных рубок на почвозащитные свойства буковых лесов. М.: Лесная промышленность, 1965. С.173.

3. Ромашов Н.В. Лесовозобновление в различных типах вырубок дубовых лесов левобережной лесостепи УССР / /Лесоводство и агролесомелиорация. Вып. 32. К.: Урожай, 1973. С.75-79.

4. Сеннов С.Н. Рубки ухода при выращивании целевых древостоев. // Проблемы рубок ухода. М.: Лесная промышленность, 1987. С.42-45.





Реферат на тему: Ожикові, злакові і осокові та інші типи вирубок в Карпатах (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.