Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Особливості лісів на Нижньодніпровських пісках та Верхньодністровських бескидів (реферат)

Зміст

1. Основні індикатори стану лісів на Нижньодніпровських пісках

2. Особливості ведення екологічного моніторингу лісів на Нижньодніпровських пісках

3. Стан використання лісових ресурсів Верхньодністровських бескидів

4. Малопоширені природні лісові угруповання Карпатської частини верхів'я басейну Дністра

Використана література

1. Основні індикатори стану лісів на Нижньодніпровських пісках

Ліс є невід'ємною і важливою частиною природних ландшафтів, основним стабілізуючим елементом їхнього стійкого розвитку. Яскравим прикладом масивного лісовирощування у зоні південного Степу є реалізація ідеї освоєння рухомих Нижньодніпровських пісків шляхом науково обґрунтованого ведення лісового та сільського господарства. Застосування оригінального способу підготовки ґрунту та високої агротехніки лісовирощування дали можливість створити понад 75 тис. га лісових насаджень на пісках. Проте сьогодення з'ясовує перед науковцями та лісівниками нові проблеми. Негативні зміни стану довкілля, економічні негаразди, а також ряд інших чинників, стали причиною деградації лісових насаджень на пісках. Виникла необхідність обґрунтування принципів і методів лісорозведення у Степу з урахуванням стану лісів, сучасною національною лісовою політикою, міжнародних зобов'язань України. Розробка та впровадження в Україні стратегії стійкого управління лісами спонукала виділити ряд критеріїв та індикаторів, що мають дати повну інформацію про стан лісового фонду та відповідність його до вказаної вище стратегії. Очевидно, що спочатку необхідно вирішити проблеми лісового фонду на місцевому та регіональному рівнях.

Лісове господарство Херсонської області має свої особливості:

- низький рівень лісистості (4,7 %) при вкрай нерівномірному розташуванні лісових масивів, що знижує позитивний вплив лісу на довкілля;

- переважно захисне значення лісів з обмеженим режимом використання їх;

- значна площа (92,5 %) лісів є штучно створеними і мають низьку стійкість до негативних чинників.

У цій роботі зроблено спробу оцінити ступінь відповідності ведення лісового господарства у держлісфонді області сталих принципів, використовуючи систему показників, що пропонують автори за певними інформаційними групами.

1. Лісівничо-таксаційна характеристика лісового фонду За даними лісовпорядкування загальна площа земель держлісфонду області, до якого входять Херсонське обласне управління лісового господарства і Степовий філіал УкрНДІЛГА, на 1.01.2006 р. становить 167812 га. Всі ліси зараховано до першої групи і виключено з розрахунку головного користування. Ліси, що виконують переважно захисні функції (протиерозійні та полезахисні лісові смуги) становлять 73,2 % від загальної площі. Ліси, що виконують переважно санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції й ліси спеціального призначення відповідно 26,3 % та 0,5 %.

Динаміку основних категорій земель наведено в табл. 1. За останні двадцять років частка вкритих лісом земель коливається в межах 45,6-52,0 % від загальної площі, що загалом відповідає оптимальній гідрологічній лісистості території. Досить великий відсоток нелісових земель пояснюється наявністю очеретяних плавнів (23,0 тис. га) та пісків (25,8 тис. га). Більшість останніх вилучено з агролісомеліоративного фонду з метою дотримання гідрологічної лісистості піщаних арен.

Площа не вкритих лісовою рослинністю земель до початку 90-х років невпинно скорочувалася, проте за останні десять років вона зросла з 5,6 до 7,9 тис. га або на 41,1 %. Основні причини масове всихання лісів внаслідок зниження рівня ґрунтових вод та лісові пожежі. На цей час згарища та загиблі насадження обіймають 8,9 % площі не вкритих лісом земель, 2,5 % рідколісся, а 88,6 % зруби та галявини порівну.

Ліси Херсонської області сформовано понад 20 видами деревних порід, із яких до основних лісотвірних віднесено 78,3 тис. га або 94,1 % від площі вкритих лісовою рослинністю земель. Переважають хвойні сосна звичайна (Pinus silvestris L.) та сосна кримська (P. Palasiana Lamb.), відповідно 36,5 % та 35,1 %.

Твердолистяні породи загалом переважають на площі 16,2 тис. га або 19,5 %, а м'яколистяні на площі 5,5 тис. га (6,6 %).

Середні таксаційні показники деяких основних деревних порід наведено в табл. 2. Вони одержані шляхом актуалізації, тому можливі відхилення від даних базового лісовпорядкування 2005 року, особливо щодо акації білої (Robinia pseudoacacia L.) та вербах деревовидних.

Клас бонітету соснових та білоакацієвих насаджень відповідає типам умов місцезростання. Верба має значно нижчий цей показник, що пояснюється високим віком (57 років при віці стиглості 31-35 років). Незадовільний стан вербових насаджень підтверджує і значно нижча величина поточної зміни запасу проти середньої.

Всі деревостани мають досить високу середню повноту, але слід відмітити, що актуалізовані дані очевидно не враховують процесу розпаду перестійних насаджень.

Як видно з табл. 3, розподіл деревостанів за віковими групами далекий від оптимального. У хвойних спостерігається позитивна тенденція до зміни співвідношення у молодняках та середньовікових насадженнях. Враховуючи прийнятий вік стиглості сосни (111-120 років), та те що основна частина середньовікових перебуває у п'ятому класі віку, слід очікувати збільшення частки таких насаджень у лісовому фонді.

У твердолистяних і м'яколистяних породах продовжується накопичення перестійних насаджень. На 1.01.2006 року 79,9 % акації білої є перестійними. Вік окремих деревостанів сягає 80 років. Всі вони суховершинять, уражені фітохворобами, втрачають здатність до природного поновлення.

Жорсткі лісорослинні умови області, а надто піщаних арен обмежують асортимент деревних порід, що можна застосовувати в лісорозведенні. За даними лісовпорядкування 1994 року сухі та дуже сухі бори обіймають 50,9 % площі вкритих лісом земель, інші бори 13,7 %, субори 16,1 %, сугрудки 9,8 %. Водночас на піщаних аренах та приаренних смугах через строкатість мезорельєфу сформувалися комплексні різновиди ґрунтів, кількість яких сягає за 500, що має великий вплив на стан і розвиток лісових насаджень. Цим пояснюється велика частка монокультур сосни у складі лісового фонду, адже інші породи, і, це перевірено практикою, непридатні для масивного лісорозведення на пісках.

Аналізуючи розподіл вкритих лісовою рослинністю земель за породами в межах типів умов місцезростання, можна зробити висновок, що тільки 1,1 % насаджень зростають у невідповідних їм типах. Зокрема це акація біла і тополя в борових умовах, сосна кримська у сугрудках та сосна звичайна на засолених ґрунтах.

Важливим показником стану лісових насаджень є розподіл вкритих лісовою рослинністю земель за повнотами. За даними державного лісового кадастру на 1.01.2002 р. 12,4 тис. га молодняків (28,8 %) та 17,3 тис. га (27,7 %) середньовікових соснових насаджень мають повноту 0,9-1,0 нагромадження високоповнотних деревостанів у віці 35-50 років негативно впливає на стійкість лісових ценозів.

1. Лісовпорядкування 1994 р. Херсонським обласним управлінням лісового господарства (ОУЛГ) прийнято щорічну розрахункову лісосіку щодо доглядових рубань в обсязі 2522 га. Проте через масове всихання лісів у 90-х роках та значними лісовими пожежами, виробничий потенціал держлісгоспів було переведено на усунення наслідків цих явищ. Врешті обсяги доглядового рубання ще у 2002 році становили 31,6 % від запроектованих, а у 2005 р. 88,6 %. Отже, за минулий ревізійний період господарствам не вдалося у достатній мірі забезпечити соснові насадження оптимальною площею живлення.

На 1.01.2006 р. Загальна середня зміна запасу становила 258,09 тис. м3. За 2005 рік заготовлено деревини 159,47 тис. м3, тобто використано 62 % приросту, в тому числі вперше за рахунок доглядових рубань 64,55 тис. м3 (40,5 %). Проведення лісовідновних рубань на площі 507 га сприятиме покращанню вікової структури твердолистяних та м'яколистяних порід. Досить висока частка санітарних рубок (12,2 % від загального обсягу заготовленої деревини) вказує на незадовільний стан лісових насаджень.

2. Лісорозведення і лісовідновлення Одним із основних завдань лісівників області є освоєння лісокультурного та агролісомеліоративного фонду з урахуванням стратегії збереження та збагачення біорізноманіття. Із 7869 га не вкритих лісовою рослинністю земель лісовпорядкуванням запроектовано для створення лісових культур 4510 га (57,3 %) та для природного поновлення 1043 га (13,3 %). Посадка лісових культур передбачена в умовах борів та суборів, де головною породою є сосна звичайна та кримська. З метою збагачення біорізноманіття держлісгоспи у відповідних умовах місцезростання вводять невеликими ділянками культури чагарникових порід, зокрема тамарикс, маслинку, шипшину. Для природного поновлення запроектовані зруби акації білої, тополі та верб після лісовідновних рубань.

За останній ревізійний період (1995-2006 рр.) всі незімкнуті лісові культури були вчасно переведені до вкритих лісовою рослинністю земель. Частка списаних незімкнутих культур коливалася від 1,5 % у 1997 р. До 34,7 % у 2001 році. Загалом списано 2101 га (10,7 %). Домінуючою причиною є тривалі посухи протягом вегетаційного періоду. У 2005 році атестовано 1169 га лісових культур (71,1 %), з них віднесено до першого класу якості 17,6 %, а до другого і третього відповідно 23,4 % та 59,0 %. Великий відсоток незімкнутих культур третього класу якості спричинює затримку змикання, а значить негативно впливає на стійкість молодих насаджень.

На початок 2006 року в Херсонськім ОУЛГ нараховують 4,1 тис. га хвойних молодняків віком до 20 років, з яких 39,5 % мають повноту 0,5. Зростаючи в умовах сухого та дуже сухого бору на бугристих пісках, вони можуть загинути від підкорового клопа (Aradus cinnamomeus Panz.), осередки якого охоплюють деревостани сосни І-ІV класів віку.

3. Санітарно-патологічна характеристика лісового фонду У лісових насадженнях області, а надто в межах піщаних арен, склалася складна лісопатологічна ситуація. Несприятливі лісорослинні умови, нестійкий гідрологічний режим, кліматичні чинники періодично впливають на стійкість деревостанів. На початку 90-х років через зниження рівня ґрунтових вод (РГВ) хвиля масового всихання лісів охопила четверту частину вкритих лісовою рослинністю земель. Наслідки його відчуваються до цього часу.

З метою запобігання таких явищ, науковці рекомендують ділянки близьководних пісків, на яких сосна особливо реагує на зміну РГВ, використовувати для вирощування дрібнотоварної деревини із скороченим обігом рубань, а також для розширення мережі лук, сіножатей, біогалявин.

В ослаблених з різних причин деревостанах активізуються процеси виникнення та розповсюдження осередків ентомошкідників і хвороб лісу. До цього часу причиною загибелі насаджень вони поки що не були гинуть окремі дерева, погіршується індекс стану насаджень в цілому. За даними санітарного огляду лісів Херсонського ОУЛГ станом на 31.12.2005 року зафіксовано осередків хвоєгризних на площі 53,2 тис. га, в тому числі рудого соснового пильщика (Neodiprion sertifer Geoffr.) 42,4 тис. га, звичайного соснового пильщика (Diprion pini L.) 10,8 тис. га. З листогризних американський білий метелик (Hyphanthria cunea Drury.) 28 га та зелена дубова листовійка (Tortrix viridana L.) на площі 74 га. Стовбурові шкідники розповсюджені на площі 1,8 тис. га і становлять відчутну загрозу для насаджень. Виявлено хвороби лісу Шютте сосни кримської на площі 8,4 тис. га. В умовах Херсонської області великої шкоди завдає деревостанам сосни звичайної III-V класів віку пагонов'юн зимуючий (Evetria buoliana Schiff.). площа осередку сягає 3,3 тис. га, а боротьба з ним протягом останніх десяти років практично не ведеться. Водночас, ушкоджені дерева втрачають товарність через викривлення стовбурів.

4. Антропогенні порушення лісового фонду Десятки тисяч гектарів монокультур сосни в борових умовах та стрімке зростання рекреаційного навантаження є основними чинниками, що підвищують пожежну небезпеку в лісах регіону. Досить висока транспортна доступність лісових масивів приваблює населення, особливо навесні та в осінній період, коли починається сезон збору грибів. Ділянки лісу, що прилягають до шляхів загального користування використовують для відпочинку протягом всього року. Якщо наприкінці 80-х років щорічно виникало у середньому 100-120 лісових пожеж, то останнім часом їх кількість перевищує 250. Так, у 2001 році зафіксовано 311 лісових пожеж. Загалом за ревізійний період пожежами охоплено 4,4 тис. га лісових насаджень або 5,1 % від площі вкритих лісовою рослинністю земель у 1995 р. Причиною майже всіх пожеж є людина і тільки поодинокі випадки від блискавок.

Внаслідок високого рекреаційного навантаження погіршується лісове середовище. Дослідженнями (А.А. Сірик, 1992) встановлено, що у період травневих свят в урочищі Цюрупинський сосновий бір у середньому нараховується до 122 відпочиваючих на гектарі в найбільш відвідуваній частині урочища, у середньовіддаленій 46 чол. і найбільш віддаленій 9 чол. Відповідно на облікових ділянках коефіцієнт рекреації склав 0,59, 0,29 та 0,10, що відповідає сильній, середній та слабкій дигресії. На деградованих у різній ступені ділянках видовий склад та фітомаса травостою зменшилися, погіршилося проходження фенологічних фаз. Зафіксовано зменшення товщини відпаду та ступеню розкладу хвої, інших рослинних залишків, а також відчутне ущільнення ґрунту. Запаси валового гумусу і азоту, фосфору зменшилися порівняно з контролем до 76,3 %, 92,7 % та 36,3 %. Через те зменшилася маса кореневої системи за рахунок тонкого коріння.

Відчутного негативного впливу на стан насаджень промислових викидів за даними моніторингу не виявлено. Зростаючі щорічно викиди від автотранспорту приносять шкоду лісовим насадженням вздовж шляхів. Інші чинники: потрава худобою, підтоплення внаслідок господарської діяльності прилеглих до лісових урочищ господарств, добування піску у кар'єрах мають локальний характер.

Отже, за оцінкою вказаних вище індикаторів у цілому стан лісових насаджень держлісфонду Херсонської області слід визнати як незадовільний. Такій ситуації сприяли хиби у попередній політиці ведення лісового господарства у державі (нагромадження перестійних насаджень, вилучених з розрахунку головного користування), а також створення масивних посадок без урахування нестабільності гідрологічного режиму, неспроможність держлісгоспів забезпечити своєчасне проведення доглядових рубань, особливо у віці прочисток і проріджувань.

Основними дестабілізуючими чинниками, що впливають на стан лісових насаджень в області є несприятливі ґрунтово-кліматичні умови, нестабільний гідрологічний режим, лісові пожежі. Останнім часом істотну загрозу для лісових ценозів набувають осередки шкідників та хвороб лісу. Особливо це стосується стовбурових шкідників, боротьба з якими доки ще ведеться тільки шляхом проведення санітарних рубань.

Таким чином, постала необхідність удосконалення ведення лісового господарства в регіоні відповідно до сучасних вимог. Науковцями Степового філіалу розроблено попередній варіант концепції ведення лісового господарства у південнім Степу, націленій на стратегію стійкого, невиснажливого, багатоцільового лісокористування.

2. Особливості ведення екологічного моніторингу лісів на Нижньодніпровських пісках

Херсонська область за рівнем лісозабезпеченості відноситься до лісодефіцитного району України. За даними Державного лісового кадастру, на 1.01.2002 р. загальна площа земельних ділянок лісового фонду області становить 217,2 тис. га, вкриті лісовою рослинністю землі 134,9 тис. га. Лісистість території 4,7 %. У межах державного лісового фонду (166,8 тис. га), який відноситься до лісів першої групи, переважають протиерозійні ліси (74,4 %), а також ліси зелених зон навколо населених пунктів (25,2 %).

Лісові насадження розташовані по області вкрай нерівномірно. Більша частина їх має штучне походження і зосереджена на піщаних аренах, які простяглися по лівобережжю р. Дніпро від Каховки до Чорного моря на 150 км. Основною лісоутворюючою породою тут є сосна звичайна (Pinus silvestris L.). Її насадження мають площу 34,6 тис. га, середній вік яких 33 роки, середній клас бонітету 2.5, середня повнота 0.78, середній запас 100 м3·га-1, середня зміна запасу 3,3 м3·га-1. Другою за розповсюдженістю деревна порода є сосна кримська (Pinus pallasiana Lamb.), яка займає площу 26,4 тис. га, має середній вік 22 роки, середній клас бонітету 3.0, середню повноту 0.74, середній запас 60 м3·га-1, середню зміну запасу 2,2 м3·га-1. На більш родючих землях та по межах піщаних арен зростає акація біла (Robinia pseudoacacia L.) 5,5 тис. га 69 % з них стиглі та перестійні насадження, що мають середню повноту 0.72, середній запас 123 м3·га-1. В улоговинах серед піщаних кучугур або у зниженнях серед псамофітних степів невеликими за площею колками зростає ендемічний вид Нижнього Придніпров'я береза дніпровська (Betula borysthenica Klok.), який включений до Червоної книги України.

У долині річки Дніпра, що перетинає Херсонську область і ділить її на дві частини правобережну і лівобережну сформувався своєрідний комплекс лісової та чагарникової (вербняки, осокірники, вільшаники), а також лучної та водно-болотної рослинності. Деревні породи представлені вербою білою (Salix alba L.), на більш підвищених місцях осокорем (Populus nigra L.) з домішкою клена ясенелистого (Acer negundo L.), в'яза гладенького (Ulmus laevis L.). На притерасних зниженнях та зрідка у зниженнях на піщаних арених зустрічаються деревостани вільхи чорної (Alnus glutinosa L.). На спеціально намитих серед плавень островах висаджено гібридні види тополь. На правобережжі Дніпра лісові насадження зростають по яругах та балках. В основному це білоакацієві, дубові, кленові та в'язові насадження.

Лісові ценози, особливо на піщаних аренах, перебувають у вкрай нестійкому стані. Основними причинами цього явища є досить жорсткі ґрунтово-кліматичні умови, нестабільний гідрологічний режим, екологічний стан довкілля. У таких умовах ведення лісового господарства важливо мати оперативну інформацію про динаміку стану лісів, своєчасно виявляти чинники, які негативно впливають на них та тенденції розвитку лісових ценозів, що дозволить виявити проблеми до того, як вони стануть лісовою патологією, прийняти виважений напрямок лісогосподарської діяльності.

Одним із засобів, що дозволить вирішити ці проблеми є організація системи екологічного лісового моніторингу. У нашій країні такі роботи розпочалися з 1989 року галузевими науково-дослідними інститутами Держкомлісгомпу України розробкою наукових та методичних основ моніторингу лісу.

Станом на 1.01.1998 року була створена мережа з 268 постійних ділянок моніторингу, які охоплювали 15 адміністративних областей і республіку Крим. У 2000 році Українським науково-дослідним інститутом лісового господарства та агролісомеліорації (УкрНДІЛГА) та мережею його дослідних станцій оцінено стан 1853 облікових дерев на 76 ділянках у межах п'яти адміністративних областей, розташованих у східній та південній частині держави.

У Херсонській області питаннями екологічного моніторингу лісу займається Степовий філіал УкрНДІЛГА з 1997 р. Тут започаткована мережа ділянок за вимогами, гармонізованими з Міжнародною Спільною Програмою моніторингу лісів ICP Forests, та відпрацьовується методика моніторингу з урахуванням регіональних особливостей.

Для організації ділянок моніторингу в регіоні базовою є транснаціональна мережа з розміром сторін квадратів 16.16 км. Внаслідок нерівномірного розташування лісових урочищ, з 220 вершин квадратів у Херсонській області тільки 11 точок сумістилися з ділянками деревостанів. Вони охопили 46,2 тис. га соснових насаджень у віці до 60 років на території Цюрупинського, Великокопанівського, Голопристанського та Збур'ївського ДЛМГ об'єднання "Херсонліс". Отже, до особливостей ведення моніторингу лісів у регіоні можна віднести нерівномірне розташування лісових урочищ на піщаних аренах масивні насадження з перевагою сосни, у заплаві вербові, на ярах та балках білоакацієві та інші твердолистяні породи. У результаті мережа пунктів 16.16 км охопила тільки піщані арени. Необхідно або згущувати сітку до 4.4 км, а це викличе додаткові затрати, або застосовувати іншу методику визначення місць закладки ділянок моніторингу першого рівня.

Методикою передбачена щорічна оцінка ступеня дефоліації (втрати хвої), дехромації (зміна кольору хвої), а також щільності крони. Окрім того, оцінюється ступінь плодоношення, пошкодження ентомошкідниками, визначається вік хвої та деякі таксаційні показники, динаміка трав'яного покриву за видовим складом та проективним покриттям. Одночасно збирається інформація про обсяги лісогосподарських заходів, виконаних у поточному році державними лісогосподарськими підприємствами, дані про лісові пожежі та стихійні лиха, наявність осередків ентомошкідників, метеодані по Херсону, с. Бехтери Голопристанського району та метеомайданчику Степового філіалу. В обласному статуправлінні отримуємо дані про джерела та обсяги забруднення атмосферного повітря в межах області. Результати спостережень надсилаються до координаційного центру в УкрНДІЛГА.

Проблемою є оцінювання дехромації крон сосни, особливо звичайної. Мозаїчність лісорослинних умов у межах одного таксаційного виділу, пов'язана з рельєфом місцевості, стала причиною різного стану хвої. На вершинах горбів хвоя коротша, має матовий відтінок, а поруч, у пониззі, висота дерев більша, хвоя має звичайні розміри та колір. Але стійкість дерев, що зростають на пагорбах вища, ніж у пониззях вони менше потерпають від зміни гідрологічного режиму. Щорічно оцінюванню підлягають крони 162 облікових дерев сосни звичайної та 133 дерев сосни кримської. Тривалість спостережень (1997-2002 рр.) невелика, але дозволяє зробити певні висновки, викладені нижче.

Ступінь забруднення атмосферного повітря області характеризується як підвищений. Загалом в області налічується близько 300 підприємств, щорічні викиди яких становлять у середньому 13,6 тис. т на рік. За останню п'ятирічку простежувалася тенденція до деякого зниження обсягів викидів від стаціонарних джерел, при зростанні викидів від пересувних.

Викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами у середньому становлять 28,4 % від загального обсягу. Основні забруднювачі повітря зосереджені в обласному центрі АТ "Херсоннафтопереробка", що дає більше половини викидів по області, Херсонський суднобудівельний завод, заводи будівельних матеріалів, побутовий комплекс, комунальні підприємства, шляхово-експлуатаційні дільниці. Через низький рівень обладнання підприємств пилогазоочисними установками тільки 22 % забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, уловлюються та знешкоджуються.

Останні роки в атмосферному повітрі області визначена присутність десяти головних речовин-забруднювачів, таких як: пил, окисел вуглецю, окисли азоту, сірководень, формальдегід, фенол, сірчистий газ, вуглеводні, тощо. Наприклад у 2000 р. з 11,6 тис. т забруднюючих речовин, викинутих стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, 1,0 тис. т становлять тверді, 10,6 тис. т газоподібні та рідкі, з них сірчистого ангідриду 2,3 тис. т, окислу вуглецю 1,6 тис. т, окислу азоту 1,1 тис. т.

Безумовний вплив на екологічний стан області також мають промислові центри сусідніх областей, розташованих по межі з Херсонщиною, яка у середині рази вітрів. Це Запорізькі ДРЕС та АЕС, хімічні виробництва в Армянську та Красноперекопську АР Крим, Миколаївський глиноземний завод. Лісові насадження, за спостереженнями багатьох вчених, здатні реагувати на довгостроковий сумарний вплив забруднення повітря і можуть слугувати фітоіндикаторами екологічного стану довкілля.

Але у зоні Нижньодніпровських лісів є також свої чинники, що впливають на стан насаджень. Це, насамперед, бідні ґрунти переважають типи умов місцезростання А1-А0, посушливий клімат з нерівномірним розподілом опадів протягом року. До 25 % загальної площі піщаних арен на час їх залісення відносилися до близьководних пісків, де рівень ґрунтової води становить 1,5 м і менше. Це сприяло формуванню поверхневої кореневої системи сосняків, що насаджувалися сотнями гектарів. Наприкінці минулого століття різке падіння рівня ґрунтових вод на 1,5 м і більше стало причиною засихання соснових насаджень на площі до 17 тис. га. На цей час процес засихання стабілізувався, проте ослаблені лісові насадження стали об'єктом масового розповсюдження ентомошкідників.

Ділянки моніторингу, закладені Степовим філіалом охоплюють як близьководні, так і глибоководні піски.

Протягом останніх років стан соснових насаджень досить стабільний. Відповідно до критеріїв оцінки стану крон, прийнятих в ICP Forests, дефоліація менше 25 % не вважається показником погіршення стану дерев, оскільки вона перебуває в межах природного варіювання фітомаси крони. У сосни звичайної цей показник найбільшого значення сягав у 1998 р, після чого кількість дерев зі ступенем дефоліації більше від 25 % знижується. У сосни кримської практично всі облікові дерева мають дефоліацію менше від 25 %, що підтверджує її пристосованість до місцевих лісорослинних умов. Наявність середньота сильнодефольованих дерев сосни звичайної є наслідком пошкодження ентомошкідниками рудим сосновим пильщиком (Neodiprion sevtifer Geoffr.), пагов'юном зимуючим (Evetria buoliana Schiff.), а також засиханням, пов'язаним зі зниженням рівня ґрунтових вод у 1990-96 рр.

Для того, щоб звести до мінімуму вплив природних чинників, виконавці підібрали ділянку моніторингу в насадженні сосни кримської на глибоководних пісках і порівняли зміну дефоліації крон облікових дерев з обсягами викидів забруднюючих речовин по Цюрупинському району, де розташована ділянка.

Використали спостереження за верхньою третиною крони, щоб виключити з обліку дефоліацію, викликану конкуренцією між окремими деревами. Насадження представлене чистими культурами сосни кримської віком 37 років, середня висота 12 м, середній діаметр 18 см, відносна повнота 0.8, запас деревини 190 м3/га, бонітет ІІІ, тип умов місцезростання сухий бір (В1). Результати наведено в табл. 4.

Різке зниження викидів по району у 1997 р. викликане спадом виробництва, в основному припиненням діяльності Херсонського целюлозно-паперового заводу в Цюрупинську.

Отже, зниження викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами, а також сприятливі кліматичні та гідрологічні умови за останні два роки визначило тенденцію до покращання стану крон сосняків за рахунок збільшення відсотка недефольованих дерев та зменшення відсотка дерев з сильною дефоліацією. Щорічні спостереження на ділянках моніторингу лісу першого рівня дозволили доповнити методичні вказівки, які розробляє УкрНДІЛГА, пропозиціями щодо регіональних особливостей організації та ведення екологічного моніторингу лісу.

3. Стан використання лісових ресурсів Верхньодністровських бескидів

Лісові ресурси Карпат мають багатогранне значення у житті суспільства. З одного боку, ліси є джерелом сировини для різних галузей господарства, а з іншого, виконують важливі кліматорегулятивну, водорегулятивну, ґрунтозахисну та соціальну (оздоровчу) функції. З огляду на це, наше дослідження мало за мету проаналізувати сучасний стан використання лісових ресурсів у Верхньодністровських Бескидах. Верхньодністровські Бескиди займають північно-західну частину Скибових Карпат. З огляду на невеликі абсолютні висоти ліси регіону значно трансформовані, що істотно знижує їхню еколого-стабілізаційну роль.

Згідно з даними метеостанції Турка (587 м н. р. м.), середня річна температура в регіоні становить 5,6.С, а середня річна кількість опадів 844 мм. У гірській місцевості переважають порівняно родючі бурі лісові ґрунти. Такі природні умови сприятливі для вирощування високопродуктивних хвойношироколистяних лісів. За ландшафтним районуванням (Муха, 2003), у Верхньодністровських Бескидах виділяють два індивідуальні ландшафти (Верхньодністерський 825,6 км2 та Орівський 486 км2) і шість висотних місцевостей. Основні показники стану використання лісових ресурсів Верхньодністровських Бескидів ми проаналізували для лісів двох найбільших лісокористувачів регіону державного підприємства (ДП) "Старосамбірське ЛМГ" 25363 га, (57 % лісового фонду) та Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства (ДЛГП) "Галсільліс" 18721 га (43 % лісового фонду).

Використання деревних ресурсів лісу. У державних лісах Верхньодністровських Бескидів у процесі головного користування протягом 2009 р. було заготовлено 15,69 тис. м3 деревини (площа, на якій здійснювали рубання головного користування становить 76,7 га). Лише близько 18,8 % запасу було заготовлено під час поступових рубань в лісах, які виконують переважно природоохоронні функції, 81,2 % запасу заготовлено у експлуатаційних лісах (з них лише близько 19 % під час суцільних рубань і 81 % під час поступових рубань головного користування.

У державних лісах Верхньодністровських Бескидів у процесі здійснення проміжного користування у 2009 р. заготовлено 25,24 тис. м3 деревини (площа, на якій здійснювали доглядові рубання, становить понад 606,9 га).

Більше 53,3 % запасу деревини заготовлено у лісах, які виконують переважно охоронні функції, і лише 47,7 % запасу деревини заготовлено в експлуатаційних лісах. Це свідчить про приблизно однакове поширення захворювань як в охоронних, так і в експлуатаційних лісах. Близько половини запасу деревини заготовлюється під час лісовідновлювальних рубань, 19,2 % під час реконструктивних, 18,7 % оглядових, 13,0 % доглядових рубань, 1 % рубань з очищення від захаращень. Такий розподіл є близьким до оптимального, і свідчить проте, що державні ліси Верхньодністровських Бескидів є джерелом отримання деревини і здатні виконувати природоохоронні функції.

У лісах Верхньодністровських Бескидів, які перебувають у підпорядкуванні Мінагрополітики, обсяги заготівлі деревини майже у п'ять разів менші від відповідних у державних лісах. Обсяги заготівлі деревини під час рубань головного користування у 2009 р. становлять, відповідно, 15,69 тис. м3 у державних лісах і лише 1,55 тис. м3 у колишніх колгоспних лісах. Обсяги заготівлі деревини під час рубань догляду за лісом у цьому ж році становили 24,78 тис. м3 і 6,45 тис. м3 відповідно.

Серед рубань догляду за лісом у лісах обох лісокористувачів найбільше деревини було заготовлено під час доглядових та лісовідновлювальних рубань в експлуатаційних лісах. Останніми роками значно почастішали випадки самовільних рубань. Головно в лісах Мінагрополітики.

У лісах Верхньодністровських Бескидів є значні можливості щодо заготівлі другорядних лісових матеріалів живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків. Таке використання лісів можна здійснювати без заподіяння їм шкоди. На жаль, заготівля цих матеріалів майже не проводиться, або зводиться до практично не контрольованого збирання місцевим населенням. Побічні лісові користування. Для сінокосіння у регіоні використовують не заліснені зруби, галявини та інші не вкриті лісовою рослинністю лісові ділянки. В окремих випадках поблизу населених пунктів використовують зріджені деревостани, міжряддя лісових культур та плантацій. Випасання худоби здійснюють на вкритих не вкритих лісовою рослинністю землях, деколи це завдає шкоди лісовим масивам. Ділянки для розміщення вуликів і пасік виділяють на узліссях, галявинах та інших не вкритих лісовою рослинністю землях, місця яких визначають власники лісів або постійні лісокористувачі. Заготівлю дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин здійснює місцеве населення.

Використання лісів для потреб мисливського господарства. У Верхньодністровских Бескидах мисливське господарство ведуть три користувачі. Найбільш інтенсивно веде мисливське господарство ДП "Старосамбірське ЛМГ" (42,2 % всіх мисливських угідь). Протягом останніх років відбувається зростання основних видів мисливських звірів та птахів, а також окремих представників червонокнижної фауни. Проте, загалом фактичний середній приріст по ДП не досягає нормативних показників. Усі користувачі мисливських угідь приділяють достатньо уваги регулюванню чисельності хижих звірів та птахів, зокрема лисиць та вовків. Одним із факторів позитивних змін є збільшення фінансування мисливського господарства.

Користування лісами в культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних та у науково-дослідних цілях. Використання лісів для культурних цілей у Верхньодністровських Бескидах проводять лише поблизу Лаврівського (1407 р.) та Добромильського (1731 р.) монастирів, залишків замку Мнішеків, (XV ст. с. Муроване) та Гербуртів (ХVI ст.), а також поблизу закинутих соляних шахт в урочищі Саліна поблизу Добромиля. Використання лісів є недостатнім, адже в регіоні на території лісфонду є ще низка об'єктів, які було б цікаво відвідувати туристам.

У лісах Верхньодністровських Бескидів значні перспективи розвитку належать санаторно-курортному господарству, їх підсилює наявність родовищ мінеральних вод. Найбільшими є два родовища поблизу с. Розлуч Турківського р-ну (північна околиця, натрієва, мінералізація 0,6 г/л, добовий дебіт 1,7 м3; південна околиця, гідрокарбонатна натрієво-кальцієва хлоридно-гідрокарбонатна натрієва, мінералізація 11,7 г/л, добовий дебіт 4,3 м3). Біля м. Добромиля розміщене джерело магнієво-кальцієвих вод мінералізацією 0,5 г/л. Невеликі джерела мінеральних вод є також поблизу сіл Березів, (сульфатно-хлоридна натрієва, мінералізація 281,2 г/л), Стара Сіль (хлоридна натрієва, мінералізація 364,8 г/л), Шумина (хлоридна натрієва, мінералізація 263,2 г/л). Зазначимо, що санаторно-курортне господарство на цій території має посісти одне з провідних місць у структурі рекреаційного природокористування, оскільки ґрунтується на якісних природних ресурсах круглорічного використання. Крім того, м'який клімат, досить висока залісненість створюють сприятливі умови для кліматолікування та оздоровчих видів туризму.

Невеликі абсолютні висоти Верхньодністровських Бескидів (700-1000 м) та залісненість гребеневих ділянок хребтів істотно знижує можливості використання території для пішохідного туризму. Тому тут доцільні комбіновані пішохідно-велосипедні маршрути.

Використання лісів для освітньо-виховної діяльності здійснюється через організацію шкільних лісництв. При Новоміській ЗСШ І-ІІІ ст., на базі Добромильського лісництва та при Староропській ЗСШ І-ІІІ ст., на базі Старосамбірського лісництва функціонують шкільні лісництва, за якими закріплено відповідно 220 та 277 га лісових угідь. Для розвитку дитячого та молодіжного туризму щорічно під час літніх канікул в урочищі Левурда біля с. Стрільбичі на базі наметового табору проводять туристично-краєзнавчі змагання серед школярів району.

У процесі головного користування протягом 2009 р. у регіоні заготовлено 17,24 тис. м3 деревини, а від рубань формування й оздоровлення лісів 31,69 тис. м3 деревини. Це свідчить про небезпеку поширення захворювань як у захисних, так і в експлуатаційних лісах. Побічне лісокористування може бути значним джерелом доходів лісогосподарських підприємств. У мисливських господарствах, які належать трьом користувачам, протягом останніх років відбувається зростання популяцій основних видів мисливських звірів, птахів.

З культурно-пізнавальною метою ліси використовують лише поблизу Лаврівського та Добромильського монастирів, а також замків (с. Муроване та м. Добромиль), закинутих соляних шахт в урочищі Саліна поблизу Добромиля. Дещо недостатнім є використання лісових ландшафтів для рекреаційної діяльності. Використання лісів для освітньо-виховної діяльності здійснюється лише через організацію шкільних лісництв.

Загалом сучасний стан використання лісів у регіоні важко назвати комплексним, адже на сьогодні вони залишаються передусім джерелом отримання деревини з недостатнім використанням їхніх загальносуспільних благ.

4. Малопоширені природні лісові угруповання Карпатської частини верхів'я басейну Дністра

Ценотичне розмаїття лісових екосистем сформувалося у ході тривалої еволюції та пристосування до змін географічного середовища. Наслідком інтенсивного освоєння лісових земель протягом історичного періоду стало спрощення структури лісових екосистем і навіть суттєве скорочення їх розмаїття. Тому особливе значення має підвищення уваги до збереження розмаїття лісів планети, окремих континентів та реґіонів, що передбачено сучасними міжнародними угодами в галузі охорони природи та підтримання збалансованого розвитку. Конференцією ООН з питань сталого розвитку (1992) визнано, що збереження лісів є однією з важливих сучасних проблем людства. Лісові екосистеми — одне з найважливіших джерел відновних ресурсів біосфери, а тому здатні стабілізувати та відновлювати її природну рівновагу.

Ці питання знайшли свій розвиток у „Всеєвропейській стратегії збереження ландшафтного і біологічного розмаїття", що прийнята 1995 р. у Софії у рамках процесу „Довкілля для Європи". Збереження біотичного розмаїття на видовому, ценотичному та ландшафтному рівнях як національного надбання передбачено і Законом України „Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 роки". В умовах сучасности, поряд із проблемою вирощування високоякісних деревостанів найпоширеніших автохтонних деревних порід, особливо гостро постає питання збереження і відтворення малопоширених та рідкісних лісових угруповань, у складі яких, зокрема, поширені рідкісні види рослин і тварин.

Існуючі теоретичні обґрунтування та критерії виявлення рідкісних рослинних угруповань і таких, що потребують охорони, виявилися малопридатними для аналізу лісового покриву, оскільки вони не ґрунтувалися на аналізі його ресурсів. Тому виділення та категоризація малопоширених лісових угруповань і розроблення практичних заходів їх збереження та відтворення потребують поглибленого обґрунтування, яке б базувалося на просторовому і структурному аналізі лісового фонду в якісному і кількісному вимірах. Лише такий підхід дає змогу виділити малопоширені та рідкісні лісові природні угруповання. Практичні заходи їх охорони розширення та штучного відтворення можуть бути запропоновані лише на основі вивчення особливостей їх ґенези, сучасного стану й тенденцій розвитку, вразливости до дії несприятливих природних та антропогенних факторів.

Карпатська частина басейну ріки Дністер охоплює площу близько 2 млн. га. Вона відзначається географічною ориґінальністю, що представлено поєднанням гірських та передгірських ландшафтів. Лісові масиви підприємств Державного комітету лісового господарства України займають площу понад 550 тис. га в межах рівнини (18,9 тис. га), височини передгір'я (103,4 тис. га), лісового низькогір'я (141,7 тис. га) та середньогір'я (237,8 тис. га).

Виявлення малопоширених і рідкісних лісових угруповань здійснювалося на підставі аналізу структури цього лісового фонду на ландшафтно-географічній основі. Для того було використано матеріяли його поділяночного обліку, створено базу даних, яка містить інформацію про 158 013 ділянок, загальна площа яких становить 559 476 га. Для забезпечення можливості проведення структурно-ландшафтного аналізу до цих матеріялів було додатково внесено інформацію про віднесення лісових кварталів до рівнинного, височинного, низькогірного та середньогірного типів ландшафту.

Натурні дослідження лісових фітоценозів середнього та старшого віку проводилися із застосуванням ландшафтно-геоботанічних описів, які об'єднували відомі ландшафтно-геоботанічні, лісівничі та фітоценотичні методики, зокрема методи опису природно-територіяльних комплексів за Г. Міллером, фітоценозів за В. Сукачовим, В. Несторовим, В. Альохіним, Г. Вальтером, облік самосіву і підросту за М. Горшеніним, аналіз типів лісу за З. Герушинським, а також комп'ютерні засоби збереження і аналізу таких матеріялів, що розроблені під керівництвом П. Третяка.

Аналіз зібраних матеріялів здійснювали шляхом побудови фітоценонів, тобто узагальнених таблиць. У цих таблицях подається усереднена характеристика фітоценозу за ярусами (деревостан, підріст, чагарники, чагарнички, трав'яне вкриття, мохово-лишайниковий покрив) та ценопопуляцій. Для кожного виду вказували частоту трапляння, клас постійности, середнє значення рясности, проєктивного покриття, життєвости та біометричних показників (висоти, діяметра). Це дало змогу виявити присутність рідкісних рослин у певних типах лісових угруповань.

Аналіз представництва лісотвірних порід у деревостанах базувався на матеріялі аналізу особливостей просторового розміщення популяцій деревних видів за критеріями їх ролі та положення у деревостанах. Критерієм урахування популяції, як домішки у складі деревостанів, може слугувати її відносне кількісне представництво за площею. Для того треба площу кожної ділянки лісу, де трапляється ця популяція, помножити на відсоток її участи у складі деревостану та його повноту, тобто визначити умовну площу нормального деревостану (при повноті 1,0) конкретного деревного виду, або умовна площа, яку займала б популяція цього виду в умовному монодомінантному нормальному деревостані.

У межах досліджуваного району близько 27% загальної площі вкритих лісом земель підприємств Державного комітету лісового господарства України, або 51% площі лісів умовно природного походження, займають деревостани віком понад 60 років 16 головних лісоутворюючих автохтонних деревних видів. Тому, враховуючи представництво в п'ятьох двадцятирічних групах віку (1—20, 21—40, 41—60, 61—80, 81—100), можна вважати середнім значенням відносного поширення їх за площею 1,25%, а відповідно критерієм малопоширених деревостанів відносну площу менше 1,0%, рідкісних — менше 0,1%, унікальних — 0,01%, що відповідно до площі дослідженого реґіону становить 2839,5 га, 283,9 га і 28,4 га. Загалом у межах району малопоширеними виявилися деревостани віком понад 60 років умовно природного походження з перевагою в їх складі берези повислої, вільхи чорної, граба звичайного, липи серцелистої, сосни звичайної та клена-явора, а рідкісними — вільхи сірої, дуба скельного, липи широколистої, модрини європейської, осики та ясена звичайного.

Аналіз представництва лісотвірних порід у деревостанах загалом показав, що до категорії малопоширених слід віднести популяції вільхи сірої, осики, ясена звичайного, до рідкісних — душекії зеленої, липи широколистої, модрини європейської, сосни кедрової, черешні, а до унікальних — в'яза голого та дуба скельного.

На підставі лісотипологічного аналізу (за площею) до малопоширених і рідкісних лісових природних комплексів можна зарахувати:

1) угруповання гірської сосни в середньогір'ї у свіжих та сирих борах;

2) кедрово-смерекові та смереково-соснові угруповання у вологих борах середньогір'я;

3) смерекові угруповання у низькогір'ї та середньогір'ї у свіжих суборах;

4) ялицево-смерекові угруповання на височині, низькогір'ї і середньогір'ї у сирих сугрудах та смереково-ялицеві в середньогір'ї у сирих грудах;

5) смереково-соснові угруповання у межах височини і низькогір'я в умовах мокрих борів і сирих суборів, а також у середньогір'ї у вологих борах і сирих суборах;

6) букові угруповання з грабом, ялицею та смерекою на рівнині, височині та низькогір'ї у свіжих грудах і в середньогір'ї у свіжих сугрудах і грудах;

7) сіровільхові угруповання на височині, низькогір'ї та середньогір'ї у сирих сугрудах і грудах;

8) дубові та ялицеві угруповання на височині у свіжих сугрудах;

9) дубово-соснові угруповання на височині у свіжих та вологих суборах;

10) грабовота ясенево-дубові угруповання на височині в сирих грудах;

11) чорновільхові угруповання на рівнині в сирих і мокрих грудах, а в низькогір'ї і середньогір'ї у сирих сугрудах і грудах;

12) чорновільхово-дубові на рівнині в сирих сугрудах.

Аналіз поширення рідкісних рослин у деревостанах показав, що найбільше їх під наметом таких едифікаторів: смереки — 8 видів; ялиці і бука — 5 видів; в'яза і дуба — 4 види; клен-явір — 3.

Найціннішими в цьому розумінні є змішані середньоповнотні деревостани:

а) бука, смереки і ялиці, під наметом яких створюються відповідні екологічні ніші для астранції великої, баранця звичайного, лілії лісової, лунарії оживаючої, плауна колючого;

б) дуба, бука і в'яза — астранції великої, лілії лісової, цибулі ведмежої;

в) бука, клена-явора і в'яза — астранції великої, лілії лісової, лунарії оживаючої.

Ґенеза лісових природних комплексів тісно пов'язана з основними етапами еволюції рослинности у Східній та Центральній Європі. У ранньому голоцені сформувалася лісова і лісотундрова рослинність, зокрема соснові ліси з участю сосни звичайної, сосни кедрової, сосни гірської, модрини, смереки, вільхи сірої, деревних видів берези, деяких видів верб.

У період середнього голоцену ця лісова і лісотундрова рослинність була майже цілком витіснена теплолюбними смерековими та змішаними широколистяними лісовими угрупованнями. Отже, сучасні природні лісові угруповання з участю сосни звичайної, сосни кедрової, сосни гірської, модрини, смереки, вільхи сірої, видів берези і верб є реліктами раннього голоцену, які залишилися лише в певних едафічних і висотно-кліматичних умовах, де вони виявилися конкурентноспроможними щодо листяних лісоутворювачів. До таких належать природні соснові ліси, які тепер, у межах дослідженого району, трапляються рідко, хоча штучні такі ліси мають значне поширення. Нині природні лісові угруповання сосни звичайної збереглися лише на кам'янистих розсипищах та скелях грубозернистих пісковиків, або на торф'яних болотах. Найкращими показниками росту вони відзначаються в умовах свіжих гігротопів на кам'янистих розсипах, значно гіршими в мокрих та болотно-застійних місцезростаннях на торфовищах.

Угруповання сосни звичайної на кам'янистих та брилистих ґрунтах є рідкісними ориґінальними флорокомплексами в горах, пристосованими до існування у ксеро-оліготрофних умовах. Вони флористично досить бідні (54 види судинних рослин, один вид, Lycopodium annotinum, занесено до Червоної книги). Їх можна віднести до варіянту березово-смерекових сосняків левкобрієво-чорницевих у свіжих соснових суборах. Вони відносно стабільні, хоча деяку перевагу над сосною у складі підросту набуває смерека. Це дає підстави прогнозувати можливе поступове витіснення нею сосни.

Угруповання сосни звичайної на болотах трапляються у межах прируслових терас як на передгір'ї, так і в гірських долинах досить рідко. Вони є ориґінальними флорокомплексами (84 види судинних рослин, з яких три, Oxycoccus microcarpus, Lycopodium annotinum і Gymnadenia conopsea, занесено до Червоної книги), пристосованими до існування у гігро-оліготрофних умовах. Їх можна віднести до варіянту березовосмерекових сосняків сфагново-чорницевих у мокрих соснових борах. Вони є значною мірою стабільними ценотичними угрупованнями, проте в підрості деякої переваги набуває смерека, що дає підстави передбачати в перспективі поступове витіснення нею сосни.

Природні угруповання за участю сосни кедрової європейської поширені в горах у верхньому лісовому поясі найвищих хребтів у межах висот 1000— 1700 м на площі майже 4000 га. Протягом останніх десятиліть спостерігається розширення ареалу популяції і формування деревостанів з її значною участю. Подекуди сосна кедрова має вищі біометричні показники росту, ніж смерека. Угруповання за участю сосни кедрової поширені переважно на темно-бурих гiрськолiсових середньоглибоких, кам'янистих, брилистих, не вапнистих змитих, супіщаних, кислих, свіжих та вологих ґрунтах. Вони є ориґінальними, хоча бідними флорокомплексами (45 видів судинних рослин, з них, Pinus cembra, Huperzia selago і Lycopodium annotinum занесено до Червоної книги). Їх можна віднести до варіянту кедрових яличників чорницевих вологих кедрово-смерекових суборів, рідше сугрудів. Угруповання вільхи сірої генетично пов'язані з березово-сосновими лісами реґіону в передбореальний період та внаслідок потепління клімату під час атлантичного періоду були витісненні в гірські долини. За агрокультурний період вони зазнали тотального знищення. Екологічний оптимум угрупованнь вільхи сірої знаходять в умовах вологих та сирих гігротопів. Вони є ориґінальними і багатими флорокомплексами (123 види судинних рослин, з яких Allium ursinum, Leucojum vernum і Huperzia selago занесено до Червоної книги). Їх можна віднести до варіянту яворово-смерекових сіровільшняків кропивно-розхідникових сирих сіровільхових сугрудів і грудів.

Із середнім голоценом пов'язане поширення на території Прикарпаття широколистяних лісів дуба звичайного і скельного, усіх видів в'яза, ясена, ліщини, а також клена гостролистого клена-явора, а в горах сформувалися смерекові ліси, якими майже повністю витіснені ліси березово-соснові. У пізньому голоцені з'явилися інші потужні лісоутворювачі — бук і пізніше ялиця. Ними витіснені угруповання, що сформувалися у середньому голоцені. Їх скорочення значною мірою пов'язане з господарською діяльністю людей. Зокрема, масове вирубування лісів призвело до тотального скорочення популяцій дуба скельного, в'язів і клена-явора тощо. Деревостани з участю цих видів нині є уже рідкісними в досліджуваному районі.

Виявлене в Болехівському лісництві Болехівського ДЛГ унікальне угруповання в'яза голого на височині є стабільним і високопродуктивним, підтримується за рахунок відповідного природного поновлення. Склад фітоценозу ориґінальний (30 видів вищих судинних рослин, з яких Allium ursinum, Leucojum vernum і Lilium martagon занесено до Червоної книги). Його можна назвати варіантом ясенево-дубовим в'язівником ведмежоцибулевим вологої діброви. За нашими рекомендаціями тут створено лісовий заказник „В'язина Болехівська". Угруповання з домішкою в'яза голого в горах трапляються спорадично. Біогрупи цього виду відомі серед змішаних деревостанів за участю смереки, ялиці, бука та кленаявора. Такі угруповання є рідкісними, ориґінальними і досить багатими флорокомплексами (116 видів судинних рослин, з яких Astrantia major, Lunaria rediviva і Lilium martagon занесено до Червоної книги). Такі угруповання можна віднести до варіянту в'язово-смерекових букняків маренково-щитникових лісів вологих смерекових бучин.

Рідкісні в горах угруповання з участю клена-явора, як виявилося, мають більше поширення, ніж це було відомо. Такі угруповання можна віднести до варіянту смереково-яворових букняків щитникових вологих ялицево-смерекових бучин. Вони є оригінальними, багатими та стабільними флорокомплексами, що охоплюють 145 видів судинних рослин з яких Lilium martagon і Lunaria rediviva занесені до Червоної книги.

Стабільні дуже рідкісні угруповання формується і дубом скельним. Їх можна віднести до варіянту букового скельнодубняка ожиково-чорницевого вологої букової судіброви.

Угруповання з участю бузку угорського в горах (Климецьке л-во, Славський ДЛГ) трапляється дуже рідко. Таке угруповання не є стабільним. Описане угруповання в 1985 році можна віднести до варіанту бузку угорського живокостово-розхідникового, а це ж саме угруповання, описане в 2002 році, можна віднести до варіянту смерекового сіровільшняка калюжницево-гадючникового. Порівнюючи дані спостережень, можна сказати, що відбувається витіснення бузку угорського смерекою та вільхою сірою. Оскільки бузок угорський краще росте і цвіте при повному освітлені, то треба провести кілька лісогосподарських заходів, спрямованих на збереження та відновлення цього виду.

Ориґінальними і багатими флорокомплексами на височині є угруповання з участю ялиці і дуба, які можна віднести до варіянту складних дубових яличників веснівково-безщитникових вологих дубових суяличин. Зафіксовано 163 види судинних рослин, з яких Astrantia major і Allium ursinum занесені до Червоної книги. Склад підросту в них свідчить про можливу трансформацію цих угруповань у смерекові суяличини з домішкою дуба. Стабільними, дуже багатими і ориґінальними флорокомплексами в горах є угруповання з участю бука, смереки і ялиці, які можна віднести до варіянту складних ялицево-смерекових букняків щитниково-кислицевих вологих ялицево-смерекових бучин. Вони охоплюють 178 видів судинних рослин, з яких Astrantia major, Lycopodium annotinum, Lilium martagon, Lunaria rediviva, Huperzia selago, Pinus cembra занесені до Червоної книги.

Чимало рідкісних видів потребують негайних і особливих заходів збереження. Це насамперед стосується бузку угорського та дуба скельного, меншою мірою в'яза голого. Через освітлення окремих особин цих видів можна звільнити для них життєвий простір. Це поліпшить умови їхнього розвитку, а в майбутньому може забезпечити плодоношення і формування природного поновлення. Доцільним є здійснення лісогосподарських заходів для сприяння природному поновленню через усунення конкурентів.

За рахунок значного відновного потенціялу такі види, як сосна кедрова, клен-явір, сіра вільха і в'яз гладкий можуть розширювати свої територіальні межі природним чином. Для розширення просторових меж сосни кедрової і модрини європейської передбачається штучне насадження їх у відповідних ґрунтово-гідрологічних умовах свіжих і вологих суборів. Для збереження реліктових сосняків передбачено проведення багатьох лісогосподарських заходів, зокрема проведення доглядових рубань, усунення великих біогруп смереки. На кам'янистих розсипах доцільно проводити штучне насадження молодих особин сосни звичайної, вирощених із насіння, зібраного у цих угрупованнях. У гідрологічному заказнику „Турова дача" (Красняське л-во, Осмолодський ДЛГ), доцільно засипати меліоративні канави, щоб повернути колишні умови мокрого бору.

Всебічної підтримки заслуговує природний процес проникнення ялиці в дубові деревостани на височині, що забезпечує відродження природних ялицевих дібров.

На ділянках рідкісних едафотопів ведення лісового господарства має проблематичний характер, особливо коли це стосується відтворення корінних деревостанів, про які ми не маємо достатнього уявлення. Тому створення штучних лісокультур у таких умовах та застосування доглядових рубань повинно практикуватися з великою обережністю. Воно повинно враховувати тенденції природного відновлення деревних порід у таких умовах, особливості росту та розвитку молодого поновлення. Удосконалення потребує також надто деталізоване виділення типів лісу, для чого необхідні додаткові спеціяльні лісівничі дослідження. З погляду практичної доцільности деякі рідкісні типи лісу варто було б об'єднати, оскільки відсутні критерії їх визначення, і важко прогнозувати в таких умовах розвиток лісових угруповань. Тому проблематичним є ведення перспективних лісогосподарських заходів.

Ведення заповідного господарства повинно передбачати максимальне збереження рідкісних популяцій, що перебувають у критичному стані (бузок угорський, дуб скельний, в'яз голий) і забезпечення насіннєвої бази для штучного розширення їх на прилеглих територіях. Необхідним є розроблення спеціяльних проєктів ведення диференційованого лісового господарства на землях природно-заповідного фонду залежно від вікової структури та породного складу лісів.

Ведення лісового господарства на заповідних територіях повинно орієнтуватися також на розширення популяцій рідкісних піднаметових рослин, особливо тих, що занесені до Червоної книги України. Тому формування молодих і середньовікових деревостанів повинно передбачати максимальне їх збереження, а також репатріяцію, штучне введення у відповідні типи лісу. Особливо це стосується таких видів, як лілія лісова, цибуля ведмежа, білоцвіт весняний, билинець комарниковий, підсніжник білоцвітий, окремих видів роду аконіт тощо.

Використана література:

1. Шевчук В.В., Фомін В.І. Основні індикатори стану лісів на Нижньодніпровських пісках / Науковий вісник, 2006, вип. 16.3, с.40-46

2. Фомін В.І., Вовк Т.П. Особливості ведення екологічного моніторингу лісів на Нижньодніпровських пісках / Науковий вісник, 2005, вип. 15.1, с.91-95

3. Теліш П.С. Стан використання лісових ресурсів Верхньодністровських бескидів та шляхи його оптимізації / Науковий вісник НЛТУ України. 2011. Вип. 21.17, с.81-85

4. Ігор Пацура. Малопоширені природні лісові угруповання Карпатської частини верхів'я басейну Дністра





Реферат на тему: Особливості лісів на Нижньодніпровських пісках та Верхньодністровських бескидів (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.