Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Особливості фауни птахів та ссавців заповідника "Розточчя" (реферат)

Зміст

1. Фауна птахів та ссавців заповідника "Розточчя"

2. Хижі птахи Falconiiformes заповідника "Розточчя"

Використана література

1. Фауна птахів та ссавців заповідника "Розточчя"

Сучасна фауна української частини Розточчя об'єднує 357 видів хребетних тварин, з яких 83 % становлять види, що поширені у природному заповіднику. Високий природоохоронний статус мають 74 % видів, які підлягають охороні згідно з Бернською конвенцією. Також 19 % мігруючих видів птахів та ссавців підлягає охороні згідно з Боннською конвенцією.

Найбільш багатою є фауна птахів, що становить 71 % від загальної кількості поширених тут видів хребетних тварин. Від загального числа видів хребетних, які занесені до Червоної книги, близько 70 % – це види птахів.

Серед птахів переважають горобцеподібні, які становлять близько 41 % від загальної кількості всіх виявлених на Розточчі видів птахів.

Серед ссавців домінують гризуни Muriformes (35 % від загальної кількості ссавців регіону) та хижаки Caniformes (24 %). Дрібні комахоїдні ссавці (Soriciformes) становлять близько 13 % від загального складу виявлених ссавців.

Донедавна дослідження фауни хребетних тварин у південній частині Розточчя і, зокрема, на території сучасного заповідника, проводили польські зоологи, які детально вивчали фауну та створювали місцеві фауністичні колекції. Після Другої світової війни зоологічні дослідження на південному Розточчі продовжили вчені Львівського державного університету та Львівського лісотехнічного інституту. Регулярні зоологічні дослідження в українській частині Розточчя розпочато з 1985 р. від часу заснування природного заповідника, що обіймає два лісництва – Верещицьке та Ставчанське загальною площею 2084 га. Від того часу регулярно здійснюють загальнодержавну програму Літопису природи заповідника, що має на меті щорічний аналіз стану популяцій як рідкісних, так і звичайних видів фауни.

Для оцінювання чисельності лісових видів птахів та ссавців заповідника прокладено трансекти для обліку та моніторингу за станом популяцій хребетних тварин. Відповідно, на цих маршрутах створено і постійні пробні площі, на яких проводять облік дрібних ссавців (з допомогою ловчих циліндрів та спеціальних пасток – живоловок), або оцінювання щільності гніздових видів птахів чи осілих ссавців.

На території заповідника застосовано картографічну методику дослідження гніздової орнітофауни лісових та болотних екосистем.

В умовах Розточчя найбільш багатою є фауна птахів, що становить 71 % від загальної кількості поширених тут видів і, відповідно, 70 % – види птахів, що занесені до Червоної книги України (від загальної кількості видів, які занесено до Червоної книги).

Серед птахів переважають горобцеподібні, які становлять близько 41 % від загальної кількості всіх виявлених на південному Розточчі видів птахів.

Багатим на видовий склад є лісовий комплекс птахів, де серед хижих птахів домінують яструб великий Accipiter gentilis, яструб малий Accipiter nisus, канюк звичайний Buteo buteo, підсоколик великий Falco subbuteo.

У багатьох хижих видів, що занесені до Червоної книги, розміри місцевих популяцій помітно скоротились (змієїд Circaetus gallicus, орел-карлик Hieraaetus pennatus, підорлик малий Aquila pomarina). Але в орлана-білохвоста Haliaetus albicilla упродовж 20 років чисельність залишається сталою (Gorban, 1985) і на території заповідника щорічно одна пара успішно виводить 1-2 молодих.

Значні зміни відбулись у лісових куриних птахів, а саме, у тетерука Lyrurus tetrix стрімко скоротилась кількість токовищ та сумарна кількість гніздових пар. На відміну від тетерука, в орябка Tetrastes bonasia, в останні роки чисельність зростає і цей вид почав поширюватись по всій території південного Розточчя, тоді як раніше(протягом останніх 25 років) траплявся лише в урочищах мисливського господарства Майдан.

До лісових видів із сталою чисельністю популяцій в останні два десятиліття належать: коловодник лісовий Tringa ochropus, слуква Scolopax rusticola, дятел середній Dendrocopos medius, сова сіра Strix aluco, жовна чорна Dryocopus martius, дрізд-омелюх Turdus viscivorus, щеврик лісовий Anthus trivialis, синиця чубата Parus cristatus, синиця чорна Parus ater.

У таких лісових видів, як припутень Columba palumbus, одуд Upupa epops, крутиголовка Jynx torquilla, крук Corvus corax – чисельність помітно зростає і вони поширюються по всьому Розточчю.

Щорічно чисельність скорочується або помітно змінюється у голуба-синяка Columba oenas, горлиці звичайної Streptopelia turtur, зозулі Cuculus canorus, жовни сивої Picus canus, жовни зеленої Picus viridis, синиці довгохвостої Aegithalos caudatus, снігура Pyrrhula pyrrhula, підкоришника короткопалого Certhia brachydactyla.

Не регулярно, у окремі роки, в лісах південного Розточчя гніздуються: чиж Spinus spinus, шишкар ялиновий Loxia curvirostra, чечевиця Carpodacus erythrinus, мухоловка білошия Ficedula albicollis, мухоловка мала Ficedula parva, горихвістка звичайна Phoenicurus phoenicurus.

Серед рідкісних лісових видів, що занесені до Червоної книги України і трапляються у заповіднику та по всій території південного Розточчя, чисельність зростає у пугача Bubo bubo, сови довгохвостої Strix uralensis, помітно скорочується або змінюється у лелеки чорного Ciconia nigra, шуліки рудого Milvus milvus, сорокопуда сірого Lanius excubitor.

Для водно-болотяних птахів важливу роль відіграють ставкові комплекси вздовж кордонів заповідника по долині річки Верещиці між с. Лелехівка та с. Страдч.

Особливо важливе значення має великий Янівський став площею понад 200 га, який з давніх часів ще називають Янівським озером. Саме на цьому озері гніздуються найбільші в українській частині Розточчя колонії сірих чапель Ardea cinerea (понад 200 пар) та мартинів звичайних Larus ridibundus (понад 1500-2000 пар). Колонія чапель перебуває на території орнітологічного заказника "Янівські чаплі" поруч із садибою заповідника і тут охороняється. Чисельність гніздових колоній мартинів звичайних в останнє десятиліття зазнала значних коливань і деякого скорочення місцевої популяції.

Переважну більшість ставів щороку восени звільняють від води з метою вилову риби і наповнюють водою тільки рано навесні. Такий режим не зовсім сприяє птахам, бо пізно восени Янівський став залишається без кормових ресурсів і не має значення для мігруючих видів птахів, а також і для зимуючих популяцій.

Серед водоплавних птахів на ставках південного Розточчя, вздовж кордону заповідника, з кінця 1970-х років почала гніздуватись чернь чубата Aythya fuligula, але стрімко впала чисельність білоокої черні Aythya nyroca, яка в кінці 1980 – тих рр. у цьому регіоні була на межі зникнення. Тільки в останні роки чисельність Aythya nyroca (зараз занесена до Червоної книги) почала відновлюватись і вона знову продовжує гніздуватись на ставках і навіть в заплаві річки Верещиці.

Стрімке скорочення чисельності було виявлено у сірої качки Anas strepera та широконіски Anas clypeata, яке тривало протягом останніх 20 років і лише в останні роки також почала відновлюватись чисельність цих качок на ставах південного Розточчя.

Цілком інша ситуація з чиркою більшою Anas querquedula, яка донедавна була звичайним видом на ставках Розточчя, але в останні 5-6 років помітно скоротила свою чисельність (більше ніж на 50 %). Також помітно, що значні перепади чисельності продовжують відбуватись у лиски Fulica atra та норця чорношийого Podiceps nigricollis.

До лучних видів, які мали значні перепади чисельності протягом останніх десятиліть належить деркач Crex crex. В останні 5 років його чисельність на Розточчі відтворюється і в сучасних умовах в урочищі Заливки та на луках Яворівського військового полігону в гніздовий період оселяється не менше 30-40 співочих самців цього виду.

Декілька рідкісних видів птахів, які занесено до Червоної книги, трапляються на південному Розточчі, як і в межах кордонів заповідника, лише під час весняних або осінніх перельотів. Серед них: гоголь Bucephala clangula (в час весняної міграції у квітні на Яновському ставі є окремі пари та зграї – до 227 20-30 особин), кульон великий Numenius arquata (переважно у серпні та на початку вересня реєструються поодинокі особини та зграї – до 17-30 особин).

Серед хижих птахів – сапсан Falco peregrinus, балобан Falco cherrug та скопа Pandion haliaeetus (поодинокі особини цих соколів полюють біля берегів Янівського ставу в серпні та на початку вересня), беркут Aquila chrysaetos та лунь польовий Circus cyaneus трапляються переважно у листопаді та грудні.

В окремі роки в долині Верещиці перед осіннім відльотом злітається до 3050 чорних лелек Ciconia nigra. Найбільш численні міграції здійснює через Розточчя журавель сірий Grus grus, зграї яких навесні у березні нараховують до 20-50 особин, а у вересні-жовтні – понад 50-80 особин.

У багатьох водно-болотяних птахів впродовж останніх десятиліть сформувались стійкі адаптації до зимівлі на Розточчі. Серед них насамперед відомі численні зимівлі чаплі сірої Ardea cinerea, качки крижня Anas platyrhynchos, регулярні, але нечисленні зимівлі бугая Botaurus stellaris та лебедя шипуна Cygnus olor.

Але найважливіше, що завдяки багатим на врожаї лісам на Розточчі залишається зимувати багато лісових видів птахів. Взимку в урожайні роки букових та грабових горішків, для багатьох птахів ліси Розточчя є довготривалим пристанівком для успішної зимівлі.

Сюди, в ліси південного Розточчя прилітає зимувати багато птахів північноєвропейських популяцій, особливо, це дрібні горобинні птахи. Серед них: синиця довгохвоста Aegithalos caudatus, гаїчка болотяна Parus palustris, гаїчка-пухляк Parus montanus, синиця чубата Parus cristatus, синиця чорна Parus ater, синиця блакитна Parus caeruleus, повзик Sitta europaea, підкоришник звичайний Certhia familiaris, чиж Spinus spinus, шишкар ялиновий Loxia curvirostra, снігур Pyrrhula pyrrhula, костогриз Coccothraustes coccothraustes.

Також розточанські ліси є важливими для зимівлі багатьох видів дятлів, що здійснюють тривалі переміщення у несприятливі сезони року: жовна сива Picus canus, жовна чорна Dryocopus martius, дятел середній Dendrocopos medius, дятел малий Dendrocopos minor. На південному Розточчі в межах заповідника переважно поширені лісові види ссавців, серед яких домінують гризуни Muriformes (35 % від загальної кількості ссавців регіону) та хижаки Caniformes (24 %).

З лісових видів дрібних гризунів найбільше поширені і чисельні мишак жовтогрудий Sylvaemus tauricus, нориця руда Myodes glareolus, ліскулька (горішковий вовчок) Muscardinus avellanarius. Але на жаль, у цих лісових видів, які є основою трофічних ланцюгів багатьох хижих звірів та птахів, в останнє десятиліття помітні значні перепади чисельності і тривалий спад загальної чисельності на всіх досліджуваних лісових ділянках.

У лучних екосистемах домінують такі види, як нориця польова Apodemus arvalis, мишка лугова Micromys minutus. Для останнього виду встановлено щільність вздовж узлісь до 3-4 гнізд на 500 м маршруту, а вздовж лугових берегів річки Верещиці її щільність досягала на 1 км маршруту до 9-11 гнізд. В останні роки зросла чисельність вовчка сірого Glis glis, який часто трапляється у дубових та буково-дубових лісах. Також цей вовчок дедалі частіше адаптовується до присутності людського житла на узліссях.

До типових і чисельних видів гризунів у регіоні належать заєць сірий Lepus europaeus та білка звичайна Sciurus vulgaris. Серед гризунів за тривалий період найпомітніше скоротилась чисельність мишівки лісової Sicista betulina у лісових екосистемах, та хом'яка звичайного Cricetus cricetus в агроландшафтах.

Значні зміни у фауні ссавців Розточчя відбулись останнім часом саме серед гризунів. Раніше інтродукований вид – ондатра Ondatra zibethicus, у два останні десятиліття почала відновлювати свою чисельність і знову зайняла більшість місцевих водойм. Але найцікавішим є факт, що бобер європейський Castor fiber почав швидко поширювати свій ареал з малих річок Балтійського басейну у річки Чорноморського басейну. На сьогодні бобри зайняли більшу частину південного Розточчя і зареєстровані на кордонах заповідника.

Дрібні комахоїдні ссавці (Soriciformes) в умовах заповідника становлять близько 13 % від загального складу виявлених ссавців. Серед них в лісах домінують мідниця звичайна Sorex araneus та мідниця мала Sorex minutus. Встановлено, що у засушливі роки чисельність цих дрібних комахоїдних тварин помітно скорочується.

У протічних водоймах регіону (у малих річках та каналах) трапляються водні види комахоїдних тварин – рясоніжка велика Neomys fodiens, рясоніжка мала Neomys anomalus (останню занесено до Червоної книги України).

Серед рукокрилих Vespertilioniformes найбільш поширеними на Розточчі є нічниця велика Myotis myotis, вухань звичайний Plecotus auritus, нетопир малий Pipistrellus pipistrellus, кажан пізній Eptesicus serotinus. Три види кажанів – нічниця довговуха Myotis bechsteinii, нічниця ставкова Myotis dasycneme, широковух європейський Barbastella barbastellus – занесені до Червоної книги і трапляються відносно рідко. Більшість з них на зиму відлітають, але вухань звичайний Plecotus auritus, у відносно теплі зими, найчастіше залишається у місцевих печерах або на окремих горищах різних будівельних споруд , особливо у рекреаційних зонах.

На території української частини Розточчя в останнє десятиліття помічено зростання чисельності багатьох хижих звірів. Значні перепади чисельності помічено у вовка сірого Canis lupus, собаки єнотоподібного Nyctereutes procyonoides, лисиці звичайної Vulpes vulpes, ласки Mustela nivalis, тхора темного Mustela putorius. Однак чисельність вовка Canis lupus на Розточчі зростає.

У природному заповіднику одна сім'я вовків виводила молодих протягом 2005-2006 рр., але особливе зростання чисельності вовків пов'язане зі сприятливими умовами для цих звірів на території Яворівського військового полігону, який межує зі заповідником та Яворівським національним природним парком. Загальний природоохоронний режим завдяки цим природоохоронним територіям тепер істотно сприяє збереженню вовків на Розточчі загалом.

Особливо значне зростання чисельності за останні 10 років відбулося у горностая Mustela erminea, де в урочищі Заливки та в долин річки Верещиці на 1 км2 трапляється до 3-4 особин дорослих горностаїв. Можливо з ростом чисельності горностая, який раніше був досить рідкісним видом і досі занесено до Червоної книги України, частіше почали спостерігати зміну чисельності ласки Mustela nivalis.

Також, за останні 7-8 років істотно зросла чисельність видри річкової Lutra lutra і в 2005-2007 рр. в українській частині Розточчя нараховували близько 30-35 особин видр, які активно переміщались малими річками у різні водойми (особливо у рибогосподарські ставки) протягом різних сезонів року. Досі видра є під охороною Червоної книги і навіть на територіях мисливських угідь, площі яких на південному Розточчі досить значні – оберігається законодавчо. Також зросла чисельність куниці лісової Martes martes, а у куниці кам'яної Martes foina, яка оселяється у населених пунктах, вона досить тривалий час (понад 15 років) залишається відносно сталою. З акліматизованих видів дуже вдало адаптувались собаки єнотовидні Nyctereutes procyonoides, норка американська Mustela vison має відносно низьку чисельність, очевидно через загальну високу конкуренцію між хижими ссавцями та не зовсім сприятливі вузькі долини малих річок південного Розточчя.

На відміну від згаданих вище видів хижих звірів, на території південного Розточчя зникла норка європейська Mustela lutreola, якої нам не вдалося виявити за останні 10 років зоологічних досліджень, а також, очевидно, зник і кіт лісовий Felis silvestris. Але одну особину лісового кота було зареєстровано у заповіднику 25 серпня 2009 р. Стабільною залишається лише популяція борсука звичайного Meles meles, який у місцевих листяних та змішаних лісах має особливо сприятливі умови для розмноження та зимівлі. На 10 км2 лісів Яворівського р-ну Львівської обл. ми виявили до 2-3 сімей борсуків Meles meles.

Серед копитних звірів південного Розточчя у заповіднику найбільш чисельними є свиня дика Sus scrofa, та козуля європейська Capreolus capreolus, а найбільш малочисельними і навіть рідкісними – олень благородний Cervus elaphus та лось європейський Alces alces. Чисельність лося була високою лише протягом 1960-1970-х років, коли відбулась значна їх міграція з північно-східних районів Європи.

Що ж стосується акліматизації оленя плямистого Cervus nippon на південному Розточчі, то вона виявилась невдалою. Плямистих оленів, випущених у ліси південного Розточчя протягом 1960-х років, упродовж наступних десятиліть винищили хижі звірі та людина. До останніх років на Розточчі цей олень зберігається лише в напівприродних умовах та в невеликих вольєрах і, очевидно, не планують його подальшої акліматизації.

2. Хижі птахи Falconiiformes заповідника "Розточчя"

Природний заповідник "Розточчя" засновано у 1984 році на території Яворівського р-ну на Львівщині. Це виключно лісовий заповідник, площа якого займає 2084,5 га і належить до Середньоєвропейської широколистяної біогеографічної зони, в межах якої сформовані природні широколистяні літньозелені ліси з незначним поширенням хвойних порід.

Тут проходить межа природного поширення бука, явора та черешні, помітне домінування бука та, меншою мірою, дуба звичайного з дуже типовим і повсюдно поширеним грабом у другому ярусі. Граб у складі місцевих лісових формацій займає значну частку і істотно впливає на формування лісової рослинності нижніх ярусів. Навколо заповідника домінують лісисті території, а це, своєю чергою, має істотний вплив на формування орнітофауни.

В екосистемах заповідника наявні вісім природних типів середовищ існування. Серед них домінують лісові – п'ять типів: соснові ліси (Pineta sylvestris), грабово-дубові (CarpinetoQuercetum), букові (Fagetum sylvaticae), дубові (Querceto roboris, Querceto petraea), вільхові ліси (Alneneta glutinosae). Серед інших типів природних середовищ незначні площі займають луки (Poaeta varioherbosa), торфові та інші болота, окремі водойми (ставки) та невеликі річки – Верещиця, Ставчанка, які є границею окремих лісових урочищ заповідника.

Територія заповідника розподілена на два лісництва (Ставчанське, Верещицьке), які своєю чергою розподілені на чотири урочища ("Ставки", "Горбки", "Верещиця', "Заливки"). Серед цих урочищ тільки "Заливки" є лісо-лучним із заплавою річки Верещиці, багатими чагарниковими та очеретяними заростями, а інші урочища заповідника − виключно лісові. Польові дослідження проводили у різні сезони, як гніздовий, так і в період міграцій та зимівлі хижих птахів. Обліки чисельності та оцінювання біотопічного розподілу видів виконували згідно із загально визнаними методиками.

Класифікація природоохоронного статусу та поширення видів у ареалі дотримані згідно з міжнародними стандартами. Сучасні наявні матеріали про особливості поширення та динаміки чисельності хижих птахів проаналізовано з наявною фауністичною науковою літературою минулого століття.

За останні 20 років діяльності заповідника на його території виявлено 23 види денних хижих птахів, серед яких 10 видів занесено до Червоної книги України, один вид – до Червоного списку птахів Європи (Milvus migrans). У заповіднику регулярно гніздується 7 видів, а 6 видів є нерегулярно гніздовими, також 6 видів трапляється під час перельотів і два види є виключно зимуючими.

Всього на території заповідника зимує 7 видів хижих птахів.

Статус шуліки рудого (Milvus milvus (L.) ще вважаємо не визначеним, оскільки понад 20 років цей вид був відсутній на території регіону Розточчя і тільки в останні роки почали реєструватись окремі особини в гніздовий період.

Нижче наведено коротку характеристику перебування хижих птахів у заповіднику.

Скопа (Pandion haliaeetus (L.) залишається тільки мігруючим видом, хоча умови для її гніздування є порівняно сприятливими. Весняна міграція проходить малопомітно, переважно в кінці березня і у квітні, а осіння міграція в окремі роки досить помітна. На Янівському ставі (площа 207 га), що межує з кордонами заповідника у серпні – першій половині вересня протягом одного дня іноді реєструється 2−3 особини одночасно.

Осоїд (Pernis apivorus (L.) у заповіднику нечисленний, але гніздується регулярно – 1-2 пари.

Шуліка чорний (M. migrans (Boddaert). Протягом останніх 20 років відбувся стрімкий спад чисельності, зараз нерегулярно гніздується лише одна пара.

Шуліка рудий (Milvus milvus (L.) на гніздуванні у заповіднику зник і за останні 50 років виявлено тільки один раз.

Лунь польовий (Circus cyaneus (L.). На території заповідника є типовим мігруючим видом, чисельність якого змінюється з року в рік. Зазвичай, весняна міграція незначна, окремі особини реєструються на відкритих площах в межах заповідника протягом другої половини березня і у квітні. Осіння міграція більш інтенсивна і пік прольоту переважно припадає на кінець жовтня – першу декаду листопада. Але 2002 р. осінній проліт відбувся в більш стислі терміни і на цілу декаду раніше. Під час міграції реєструються окремі особини, іноді по 2-3 птахи разом. Загалом восени через заповідник пролітає близько 20-60 особин. Окремі самці можуть траплятись і взимку, але зимівлі дуже рідкісні, нерегулярні.

В урочищі "Заливки" нерегулярно гніздуються лунь лучний (C. pygargus (L.) (одна пара) та лунь очеретяний (C. aeruginosus (L.) – 1-2 пари регулярно.

Яструб великий (Accipiter gentilis (L.) та яструб малий (A. nisus (L.) гніздуються регулярно, але загальна чисельність постійно змінюється у межах 2-3 пар у яструба великого та 4-6 пар у малого яструба.

Канюк звичайний (Buteo buteo L.) регулярно гніздується – 3-4 пари.

Змієїд (Circaetus gallicus (Gm.) зрідка реєструється біля берегів р. Верещиці та Янівського ставу під час добування корму, як в час весняної чи осінньої міграції, так і в час гніздування, але знахідок гнізд останнім часом немає.

Орел-карлик (Hieraaetus pennatus (Gm.) виявлений у кінці квітня 2003 р. на межі лісу та урочища "Заливки", але доказів гніздування немає.

Підорлик малий (Aquila pomarina C.L. Brehm) реєструється переважно під час весняних та осінніх міграцій, але 1-2 пари періодично гніздуються на території заповідника або біля його кордонів.

Сприятливим місцем регулярного добування корму є заплавні луки урочища "Заливки". Беркут (A. chrysaetos L.) зареєстрований тільки під час осінньої міграції, яка переважно проходить у кінці жовтня – листопаді. Спостерігаються поодинокі особини, які практично не затримуються на території заповідника.

Орлан-білохвіст (Haliaеetus albicilla (L.) продовжує успішно гніздуватись на території заповідника в урочищі "Ставки". По долині р. Верещиці і особливо на Янівському ставі під час перельоту та на зимівлі затримуються 2-3 дорослих птахи, іноді і молоді особини.

Серед соколів у заповіднику регулярно гніздується тільки підсоколик великий (Falco subbuteo (L.) (1-2 пари), а боривітер звичайний (F. tinnunculus (L.) має сприятливі умови для гніздування лише в урочищі "Заливки", але тут нерегулярно може гніздуватись не більше одної пари. Інші соколи реєструються в час міграцій або навіть у зимовий період (сапсан (Falco peregrinus Tunst.).

Кречет (F. rusticolus L.) протягом 20 років зареєстрований тільки двічі, а балобана (F. cherrug J.E. Gray) та кібчика (F. vespertinus L.) в час міграції реєструють відносно регулярно.

Підсоколик малий (F. columbarius (L.) так само як і зимняк (B. lagopus (Pontopp.), на території заповідника трапляються тільки в час міграції (березень, листопад) та на зимівлі.

Використана література:

1. І.М. Горбань. Фауна птахів та ссавців заповідника "Розточчя". Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.16.

2. А.О. Кийко. Хижі птахи Falconiiformes заповідника "Розточчя". Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.16.





Реферат на тему: Особливості фауни птахів та ссавців заповідника "Розточчя" (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.