Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Охорона раритетних степових і лучних фітоценозів західної України (реферат)

Раритетні степові й остепнені угруповання трапляються переважно на Волино-Поділлі й представлені трав'яним, чагарниковим і деревним типами рослинності. Степова рослинність у різних частинах цього регіону займає від 1 до 4% його території й збереглася лише на інсольованих стрімких схилах у місцях, де близько до денної поверхні залягають карбонатні або інші, багаті на кальцій породи (гіпс, вапняки, мергелі).

Розміри конкретних степових ділянок різні, від 0,4 га до декількох десятків, іноді сотень гектарів, а їх загальна площа становить понад 20 тис.га. Найбільш остепнені райони Подільського Покуття, Опілля, Придністровського Поділля, Медоборів, ГологороКременецького пасма, а найменш Малого Полісся, Розточчя й Волинської височини.

Більшість степових угруповань (Helictotrichoneta desertori, Seslerieta heuflerianae, Stipeta capillatae, S. pulcherrimae, S. tirsae, Cariceta humilis, Festuceta pallentis, Poaeta versicoloris, Amygdaleta nanae, Ephedreta distachyae) є рідкісними для регіону. Вони мають реліктовий характер, збереглися в острівних оселищах, або на межі своїх ареалів. Деякі з них унікальні для України, і перш за все ті, до складу яких входять реліктові (Carlina onopordifolia, Ligularia bucovinensis, Viola jooi, Thalictrum uncinatum, T. foetidum, Astragalus danicus), ендемічні (Chamaecytisus blockianus, Allium podolicum, Sedum antiquum, Salvia cremenecensis) та інші раритетні для флори України, в цілому, види (Coronilla coronata, Festuca pallens, Allium obliquum, Crambe tataria, Adonis vernalis тощо). їх охорону бажано забезпечити в регіональній системі фітоценотичних резерватів і пам'яток природи.

Величина площі степових ділянок зумовлена антропогенним впливом. Так, вирубування широколистяних низькобонітетних і низькоповнотних лісів на стрімких та урвистих схилах з наступною інтенсивною ерозією грунтів сприяли збільшенню площі вторинних степових угруповань, особливо формації Cariceta humilis.

Водночас із процесом збільшення площі під степовою рослинністю на одних ділянках, в останні 10-20 років відзначається її зменшення на інших унаслідок екологічно невиправданого створення лісових культур.

На сьогодні зміна фітоценотичної структури степів зумовлюється випасанням, викошуванням, пожежами, рекреаційною діяльністю, а також резерватогенними сукцесіями. Так, під впливом випасання зросла площа угруповань формацій Koelerieta cristatae, Botriochloeta ischaemi, Festuceta valesiacae. Дослідження змін вікової структури локальних популяцій деяких домінантів степових угруповань у різних мікроекотопічних умовах, а також вивчення репродуктивної здатності популяцій Stipa capillata, S. pulcherrima, S. tirsa на заповідних ділянках Опілля свідчать, що із 21 популяції лише 4 мають повночленний віковий спектр. Відсутність у структурі інших 17 популяцій субсенільних, сенільних і перевага віргінільних особин свідчить про їх інвазійний тип і демутаційний характер динаміки степової рослинності.

На обстежених ділянках Опілля участь сенільних особин ковили є незначною й становить не більше 5-8% від загальної кількості. Чисельність віргінільної й генеративної груп, площа дернин, потужність шару й запаси старики дозволяють припустити, що, за відсутності антропогенного впливу, формування клімаксових угруповань може завершитися приблизно через 10 років.

Отримані дані свідчать про ефективність запровадження заповідного режиму, що сприяє не лише проростанню максимальної кількості насіння, збереженню ювенільних особин, але й успішному переходу їх у старші вікові групи.

Негативний вплив штучного лісорозведення на степові ценози добре ілюструє стан раритетних угруповань з участю ковили, на місці яких були створені культури сосни. Нині соснові насадження представлені розрідженими (повнота 0,4-0,5) деревостанами, віком 30-35 років. Під їх наметом сформувалися куртини підліску, який перешкоджає інтенсивному викошуванню травостою та випалюванню старики, що в умовах високої освітленості забезпечило б відносну збереженість популяцій ковили порівняно з відкритими місцями, де антропогенний прес був максимальним. Однак з розвитком соснових насаджень створюються явно несприятливі для ковили умови. За аналогією з наявними фрагментами соснових лісів минулого століття, у "вікнах" яких збереглися лише фрагменти популяцій ковили пірчастої, можна припустити, що поступово буде відбуватися деградація угруповань ковили, що завершиться через 70-80 років повним зникненням цього типу фітоценозів.

Найоптимальнішою для збереження угруповань ковили є пасивна територіальна охорона з організацією комплексного фітосозологічного моніторингу.

Степові угруповання, що належать до формації Seslerieta heufleriпае, приурочені до стрімких та урвистих північних і західних схилів горбів в долині р. Дністер та його приток. Такі екологічні умови сприяли збереженню сеслерії внаслідок неможливості використання ділянок для викошування й випасання. Тому на сьогодні єдиним раціональним способом охорони є надання ділянкам з домінуванням сеслерії заповідного статусу. Аналогічні заходи можуть бути рекомендовані для раритетних угруповань формацій Helictotrichoneta desertori, Poaeta versicoloris, Festuceta pallentis.

Степові угруповання чагарникового типу представлені формаціями Amygdaleta nanae, Ephedreta distachyae; поширені вони фрагментарно й тільки на стрімких дністровських схилах (наприклад, біля с. Заліщики Тернопільської області та м. Кам'янця-Подільського Хмельницької обл.). Вони займають невеликі, непридатні для сільського господарства, ділянки у верхніх частинах схилів. Антропогенний вплив на них проявляється лише через збір декоративних рослин. Створення ж кар'єрів веде до повної трансформації локалітетів степових рослин. Відомі на сьогодні їх оселгаца охороняються в системі природно-заповідного фонду. Проведені спостереження свідчать, що структура їх популяцш дещо змінюється внаслідок розвитку резерватогенних сукцесій. Тому пасивна охорона цих угруповань на заповідних територіях повинна супроводжуватися моніторинговими спостереженнями за станом популяцій, структурою ценозів і параметрами екотопів. На їх підставі слід обґрунтовувати заходи активного втручання в структуру угруповань з метою їх збереження.

Найскладнішим є питання збереження на Волино-Поділлі дериватів соснових борів низькоосокових (Pinetum caricosum (humilis)), які більшість авторів одностайно вважають глибокореліктовим флороценотичним утворенням. Деривати цього типу угруповань у наш час мають обмежене поширення в горах Центральної Азії, а також Східної, Центральної та Південної Європи.

За даними М.І.Котова, ще на початку століття на Поділлі низькоосокові сосняки зберігали структуру, близьку до корінної. Маршрутні й напшстаціонарні дослідження дали можливість виявити фітоценози, яких можна розглядати дериватами цього типу угруповань. Екологічна ситуація, а також зростання третинних реліктів (Daphne cneorum, Carlina onopordifolia, Coronilla coronata) і степових рослин (Carex hurrahs, Stipa pennata, S. tirsa, Cerasus fruticosa) свідчать про можливість існування рефугіумів у північно-західній частині Поділля, зокрема, на певних елементах рельєфу таких гір як Лиса, Висока, Жулицька, Біла, Божа, Маслятин, Страхова тощо.

Цікаві у фітосозологічному аспекті реліктові угруповання лісостепового типу лише частково забезпечені охороною. У затверджених резерватах і пам'ятках природи часто порушується заповідний режим унаслідок випасання, викошування трав, пожеж і створення лісових культур. Тому відновлення природної структури реліктових угруповань лише шляхом забезпечення заповідного режиму є проблематичним.

Лісостепові угруповання можна об'єднати в декілька груп, що відрізняються за походженням деревостану, ступенем ценотичної сформованості, спрямованістю природної динаміки й характером созологічних заходів, необхідних для формування ценотичної структури, близької до корінних типів фітоценозів.

У верхніх частинах схилів сосна, що раніше домінувала, тепер трапляється поодиноко, її дерева збереглися серед широколистяних лісів з переважанням бука лісового, значною участю граба, ясена, дуба звичайного, явора. Густий підлісок, який розвивається під наметом розріджених соснових насаджень, прискорює прогресуючу дигресію степових елементів. Природне поновлення сосни на цих ділянках відсутнє. Таким чином, необхідно визнати процес фагетизації в цих умовах незворотнім, природну демутацію сосняків неможливою, а штучну недоцільною.

На середніх частинах стрімких схилів, які найбільш придатні для формування низькоосокових сосняків, у багатьох випадках були створені культури Pinus sylvestris та P. austriaca, вік яких зараз досягає 30-35 років.

Спостерігається інтенсивна інвазія до цих угруповань видів фагетальної світи й знижена вітальність ксеро-термофільних рослин. З метою збереження корінних угруповань слід сприяти природному поновленню сосни звичайної.

У випадку, коли повнота деревостанів не перевищує 0,4, що пов'язано з впливом випасання худоби, викошування трав і, частково, пожежами, в соснових посадках, створених на місці корінних степових угруповань, розподіл дерев по площі дуже нерівномірний. Наявність на цих ділянках повночленних популяцій третинного релікта в'язелю увінчаного, а також осоки низької та типового домінанта степів ковили пірчастої дозволяє вважати ці угруповання за структурою найбільш близькими до гіпотетичного корінного варіанта. Значна диференційованість деревостану за висотою, діаметром, бонітетом і присутність незначного природного поновлення сосни звичайної свідчать про певну просторово-часову стабілізацію взаємовідносин між деревним ярусом і трав'яним покривом із степових рослин.

Значна частина південних схилів, вкритих у доагрокультурний період степовою рослинністю, де формувалися сосняки низькоосокові, на сьогодні зайняті перелогами різного віку. На перелогах 40-річної давності, що приурочені до середніх частин стрімких схилів, унаслідок природної демутації домінує осока низька, віхалка гілляста, куцо ніжка пірчаста; поодинокими особинами трапляється й підріст сосни звичайної. На молодших (5-10-річних) перелогах створені культури сосни, але наявність невеликих галявин сприяє проникненню осоки низької. У першому випадку регулювання ценотичної структури є непотрібним, а в другому воно буде доцільним лише через декілька років, після утворення дернини.

Особливий варіант становлять сосняки низькоосокові на вершинах горбів і гребенях відрогів, де створені культури сосни австрійської. Цей вид екологічно чужий нашій флорі й проявляє явну тенденцію до експансії. Тому є велика ймовірність поступового витіснення сосни звичайної її алохтонним родичем. У цьому випадку слід визнати єдино правильним созологічним заходом проведення прорідження біогруп сосни австрійської. Для збереження лісостепових ценозів цього типу необхідним є застосування системи диференційованих активних і пасивних заходів, ефективність яких доцільно оцінити на основі моніторингу за станом угруповань та екотопів.

Степова рослинність Волино-Поділля охороняється у 8 державних заказниках і в 38 пам'ятках природи місцевого значення, загальна площа яких становить майже 500 га, а також у заповіднику "Медобори" (загальна площа 10455 га), регіональному ландшафтному парку "Дністровський каньйон" (загальна площа 42084 га) та НПП "Подільські Таври" (площа 261000 га.). З метою ефективної охорони раритетних фітоценозів необхідно вдосконалювати територіальну структуру як більшості об'єктів, так і всієї мережі природнозаповідного фонду шляхом включення до неї нових пам'яток природи або надання деяким з них вищого охоронного статусу. Для розробки оптимальних режимів охорони раритетних степових та остепненних фітоценозів доцільно продовжувати вивчення динамічних тенденцій рослинного покриву в умовах антропогенного пресингу та резерватогенних сукцесій.

Використана література:

1. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т., Кагало О.О., Тасенкевич Л.О. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна "Зелена книга”). – Львів, "Поллі”, 1998. – 189 с.





Реферат на тему: Охорона раритетних степових і лучних фітоценозів західної України (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.