Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Некрозні та ракові захворювання в букових лісах Українських Карпат (реферат)

На некрозні й ракові захворювання бука в Закарпатті звернули увагу ще в 1951 —1952 pp., у період закладання перших постійних пробних площ з рубок догляду. Спеціальні спостереження почали проводити при повторних обліках і рубках на пробах у 1962 р. Виявилось, що поширення некрозу кори і рака в букових насадженнях, в основному, обмежується районом дубово-букових лісів, розташованих на південних схилах Ужгородсько-Хустського вулканічного хребта. В межах цього району найбільша зараженість спостерігається в насадженнях на схилах гори Обавський Камінь.

Сучасний розподіл лісової рослинності району дубово-букових лісів характеризується перевагою букових насаджень. Лише на нижніх частинах південних схилів — від 130—150 до 300—400 м над рівнем моря — на значній площі збереглися деревостани дуба скельного. В недалекому минулому дубових лісів тут було значно більше. Про це свідчать ділянки дуба, які збереглися на кам'янистих площах верхніх позицій хребта. Тепер у змішаних насадженнях його витісняє бук.

У районі дубово-букових лісів в основних для цього району типах лісорослинних умов — свіжих грудах — бук лісовий проявляє агресивність щодо дуба, хоча кліматичні й грунтові умови тут не є оптимальними для бука. Очевидно, недостатня кількість атмосферної і грунтової вологи і підвищена температура служать основними факторами, що знижують стійкість букових насаджень проти хвороб та шкідників.

На підставі морфологічних особливостей виразок, характеру їх розміщення на деревах і положенню можна говорити про чотири типи ураження кори: дрібновиразкове, глибоковиразковє, пухирчасте і великовиразкове.

Для найбільш поширеного типу — дрібновиразкового — характерні плоскі численні виразки без ступінчастого наростання калюса. Спочатку виразка має вигляд маленького пухирця з світлими краями, потім збільшується і набирає овальної випуклої форми. Залежно від стану дерева, швидкості очищення сучків виразка або збільшується, досягаючи 3—5 см завдовжки і 1—2 см завширшки, або заростає, залишаючи на поверхні специфічний слід у вигляді невеликого продовгуватого рубця. Інколи виразки, зливаючись одна з одною, утворюють сухобочинки. Найбільша зосередженість виразок спостерігається в кронах дерев.

Виразки на кронах дерев найчастіше відкриті і мають нахил до збільшення, тоді як на безсучкових частинах стовбурів вони закриті, зарослі. Пояснюється це, мабуть, більш сприятливими мікрокліматичними умовами для розвитку збудника захворювання в зоні крони. Про залежність діяльності збудника від мікроклімату свідчить і той факт, що виразки майже завжди розташовані з одного боку стовбура. На схилах південної експозиції вони зосереджені з північного боку стовбурів. Спостереження за зміною температури і відносної вологості залежно від висоти дерева показують, що в зонах зосередження виразок дещо вища відносна вологість повітря і менша амплітуда коливання температур.

Проникнення інфекції, може проходити такими шляхами: через дрібні, інколи мало помітні для ока, механічні пошкодження гілок — найпоширеніший спосіб ураження; через всихання дрібних сучків. У цьому випадку замість виразки з'являється вм'ятина на корі біля основи сучка, кора стає темнішою; через сочевички кори; через листкові сліди, а також сліди брунькових лусочок.

Для підтвердження висновку про роль механічних пошкоджень в поширенні інфекції був закладений такий дослід. 2 вересня 1965 р. в дуже зараженому некрозними і раковими захворюваннями буковому молодняку Мукачівського лісництва були відібрані здорові дерева і на них нанесені різного роду механічні пошкодження (довжиною вздовж стовбура — 10 см, шириною — 2 см), легкі поранення кори (імітація пошкоджень гілками, які труться між собою), пошкодження кори наждаковим папером, зняття кори з частиною заболонної деревини. Ці пошкодження наносились на середину безсучкової частини стовбура, в нижній і середній частинах крон з південного і північного боку стовбурів. Кожен варіант представлений п'ятьма деревами. Спостереження за піддослідними деревами проводились у вересні 1966 р. Вони показали, що на місцях, де завдавалися легкі пошкодження перших двох видів, уже через рік з'явилися численні виразки, схожі з некрозом кори. Поранення із зняттям кори і частково заболонної деревини не ведуть до появи виразок, у більшості випадків з'явився калюс. Лише на невеликих ділянках калюс не утворився, і кора продовжує відмирати. Можливо, ці ділянки також перетворюються в осередки некрозу.

Перші ознаки некрозу, як правило, помітні у дерев 10—15-річного віку, коли діаметри стовбурів на висоті грудей досягають 1,2—2 см. Дерева до 20—40 (50) -річного віку найчастіше і найбільше уражаються. В пристигаючих і стиглих букових насадженнях дерева з прогресуючим некрозом майже не зустрічаються: сильно уражені екземпляри до цього часу відмирають, слабопошкоджені поправляються, рани в них заростають. На тонких гілках (до 0,5 см), як і на тонких стовбурцях, виразок майже не буває. Пояснюється це, очевидно, незначною проникливістю кори тонких дерев, більшою її цілісністю і меншою пошкодженістю гілками сусідніх дерев.

Другий тип — глибоковиразковий — відрізняється від першого більш глибокими, а інколи й більш великими виразками з ступінчастими стінками, характерними для рака. Дерева з такими раковими виразками зустрічаються разом з некрозними деревами першого типу в одних і тих же насадженнях, але рідко. Вказані вище особливості поширення інфекції, розташування виразок на стовбурах некрозних дерев властиві також і при раковому захворюванні. Однак є й істотна різниця. Відкриті виразки при цьому типі захворювання зустрічаються на всьому шляху безсучкової частини стовбура. В кроні, нерідко зливаючись, виразки утворюють великі травми, сухобочини. Так, на модельному буці 45-річного віку, діаметром 20,6 см, а висотою 15,8 м на першому метрі від шийки кореня виразок було 13; на другому — 3; на третьому — 13; на четвертому — 15; на п'ятому — 17; на шостому — 26; на сьомому — 25; на восьмому — 47; на дев'ятому — 12, які злились і утворили сухобочину; на тринадцятому — 5; на чотирнадцятому — 1.

У 1966 р. при огляді дерев з раковими виразками на бокових стінках виразок було виявлено плодоношення Nectria. Пізніше фітопатолог Г. Ю. Денбновецький визначив вид гриба. Ним виявився той самий Nectria ditissima Tul.

Для третього типу — ураження пухирчастого — характерне зосередження значної кількості виразок у вигляді великих пухирців на порівняно невеликій ділянці стовбура, переважно в нижній його частині. Походження виразок цього типу зв'язано з легкими, поздовжньо-плоскими пошкодженнями кори. Такі пошкодження найчастіше мають місце при проведенні рубок догляду, коли зрубані дерева, падаючи, ранять кору стоячих дерев. З таким типом пошкодження зустрічаються лише поодинокі дерева.

І четвертий тип ураження — великі поздовжні травми, що утворюються в комлевих частинах стовбурів. Спочатку вони з'являються на стовбурі на рівні снігового покриву у вигляді невеликих тріщин, відлупин кори, потім збільшуються, перетворюючись на великі травми. Вперше відлупини кори спостерігались після нехолодної і недовгої зими 1959—1960 pp., але із значними добовими коливаннями температури (15—20°).

Можливо, такі пошкодження спричиняються різкими змінами температури на рівні снігового покриву, а потім на перше місце виступають уже патологічні фактори.

Чіткого зв'язку між зараженням некрозними і раковими захворюваннями та інтенсивністю рубок догляду на проведених дослідах не простежувалось. Це, мабуть, зв'язано з тим, що рубки догляду, з одного боку, знижують густоту і, отже, зменшують пошкодженість кори від тертя між собою гілок, стовбурів, а з другого, при рубках догляду завдаються додаткові пошкодження. Оздоровити насадження можна шляхом обережного і старанного догляду.

В межах одного й того ж деревостану дерева з правильно сформованими кронами, рівномірним розподілом скелетних гілок, доброю очищеністю від сучків, як правило, менше заражаються некрозними і раковими захворюваннями. Те саме можна сказати і про дерева з кучерявою корою, які зустрічаються дуже рідко. Цим зайвий раз підкреслюється важливість селекційного підходу до рубок догляду.

Відмічено, що в сусідстві з такими породами, як ялина і осика, ураженість бука дещо менша. Із супутних порід некроз кори зустрічається у явора.

Некроз і рак — небезпечні захворювання бука. І небезпечність ця полягає не тільки в тому, що вони можуть привести до всихання й відмирання дерев, але й у тому, що виразки відкривають шлях для інших шкідників, у тому числі й дереворуйнуючих грибів. Майже кожна відкрита або вже закрита виразка є й осередком гниття.

На основі проведених спостережень можна дати такі практичні рекомендації:

1. В районі дубово-букових лісів необхідно створювати змішані насадження з перевагою дуба скельного.

2. Починати в бучинах рубки догляду рано, проводити їх рівномірно, середньої інтенсивності, не допускати перегущених ділянок.

3. Обережно вести рубки догляду там, де немає некрозних і ракових захворювань, вибирати й знищувати (спалювати) стовбури з ознаками цих хвороб.

4. Час проведення рубок догляду: пізня осінь — рання весна. В цей період небезпечність ураження дерев менша.





Реферат на тему: Некрозні та ракові захворювання в букових лісах Українських Карпат (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.