Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Наукове обгрунтування схеми екомережі Закарпаття

У перших проектах екомережі Українських Карпат на території Закарпаття було запропоновано створити основний Південно-Західний гірський екокоридор з метою збереження букових пралісів, приполонинних лісів, післялісових лук та інших компонентів рослинного покриву. У детальніших розробках схеми екомережі регіону запропоновано виділити три екокоридори: перший простягнеться вздовж Вододільного і Полонинського хребтів, другий екокоридор - вздовж Вулканічного хребта, а третій - по Закарпатській низовині.

При проектуванні екомережі було виділено дев'ятнадцять ключових територій (наявні та проектовані заповідні території), розташованих в усіх рослинних поясах, кліматичних зонах і геоморфологічних структурах регіону, що максимально охоплюють біотичне і ландшафтне різноманіття, а також грунтовий покрив з усією гамою ступеня їх деградації. До них належать існуючі заповідні території – усі масиви Карпатського біосферного заповідника, а також Національні природні парки – «Ужанський», «Синевир», «Зачарований край», і Регіональний ландшафтний парк «Притисянський».

Враховуючи те, що ліси відіграють найважливішу екосистемну роль у басейнах гірських рік, при проектуванні екокоридорів і виділенні ключових територій ми спиралися на водоохоронно-захисне районування гірських лісів Українських Карпат. Виходячи з цього районування, принципово важливо створити Вододільно-Карпатський середньогірно-високогірний екокоридор. Він простягнеться по всій довжині південного та північного макросхилів вододілу (на території Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей) та Полонинського хребта. Метою його створення є збереження та відтворення лісових масивів району Привододільних гірських лісів водоохоронного значення (підрайони Чорногоро-мараморосько-чивчинський, Iб. Ґорґанський, Ів. Бескидсько- Верховинський), що, як вже відмічалося, знаходяться в умовах найбільшого в межах Українських Карпат атмосферного зволоження. Цей екокоридор більш чи менш повністю вкритий природною рослинністю і тому має бути найширшим (в середньому 25-30 км, місцями до 40 км) серед всіх інших екокоридорів. Він займатиме територію правої вододільної частини р. Дністер і р. Прут, правої вододільної частини р. Тиса, верхів'я р. Латориця та р. Уж (на схід від лінії Дубриничі→Тур'я Поляна→Поляна→Лисичево→Березово→Драгово→ Дубове→Кобилецька Поляна→Ділове).

На Вододільному і Полонинському хребтах, до цього часу були утворені найбільші за площею природоохоронні території регіону досліджень. На Вододільному хребті на основі ландшафтного заказника "Стужиця" у 1999 р. було утворено Ужанський НПП (39159,3 га), який приєднано до міжнародного польсько-словацького біосферного резервату "Східні Карпати". Ця заповідна територія є важливою частиною транскордонної екомережі. Парк було створено з метою охорони букових, буково-ялицевих лісів, насамперед пралісових екосистем, що збереглися у верхів'ї р. Уж. У верхів'ї басейну р. Латориця, як відмічалося, заплановано створити НПП «Латорицьки» з метою охорони букових, буково-ялинових лісів та рідкісних болотних і лічних екосистем. У верхів'ї басейну р. Ріки, який утворюють річки Репинка, Голятинка і Бистра збереглися ялинові і букові ліси, які будуть охоронятися на запланованій заповідній території РЛП «Річанський»

До Полонинського хребта приурочені найбільші площі лісів, у тому числі й пралісових екосистем Українських Карпат. У його межах виділено район Водоохоронно-захисних лісів південного макросхилу Полонинських Карпат (Свидовецько-Краснянський, Боржавський, Західно-Полонинський підрайони). Тут зосереджені основні лісові масиви області, а також значні площі високогірних лук. По його хребтах простягнеться Полонинсько-Карпатський екокоридор ( від НПП "Ужанський" по Полонинському хребту до Свидовецького масиву КБЗ) і з'єднає п'ять основних ключових територій, а саме: Стужицько-Сянську (на території Закарпаття включає Ужанський НПП), Ждимирську (на базі запроектованого НПП "Ждимир" та лісовий заказник "Темнатик"), Полонинсько-Горганську (включає НПП "Синевир", Угольсько-Широколужанський масив КБЗ. Він об'єднає й інші природозаповідні території, зокрема, Свидовецько-Чорногірсько-Горганську (включає Чорногірський та Свидовецький масиви КБЗ, а також поблизу них і в цих контурах інші природо-заповідні території) та Кузійсько-Марамороську ключову територію (включає Кузійський та Марамороський масиви КБЗ, а також розташовані поблизу них об'єкти ПЗФ). Цей екокоридор буде важливою складовою Пан'європейської екомережі, оскільки він простягається по території Словаччини, ПольщіУкраїни і Румунії. У його західній частині, я відмічалося, вже існує міжнародний трилатеральний природо-заповідний об'єкт "Східні Бескиди", а в східній - планується утворення міжнародного румунсько-українського біосферного резервату Марамороші.

Ключові території Вододільно-Карпатського середньогірно-високогірного екокоридору в об'єднаній схемі екомережі Українських Карпат:

Верхньодністровсько-Бескидська. На базі РЛП «Верхньодністровські Бескиди».

Стужицько-Сянська. На базі Ужанського НПП та РЛП - «Надсянський».

Сколівська. На базі основної частини НПП «Сколівські Бескиди».

Жденієвська. На базі проектованого НПП «Латорицький»

Ждимирська. На базі проектованого НПП «Ждимир».

Полонинсько-Горганська. Природно-заповідний комплекс об'єднуватиме Угольсько-Широколужанський масив КБЗ, НПП «Синевир», проектований РЛП «Річанський» (інша назва заказник «Грофа») та інші найближчі території ПЗФ.

Свидовецько-Чорногірсько-Горганська. Природно-заповідний комплекс об'єднуватиме Свидовецький і Чорногірський масиви КБЗ, КНПП, ПЗ «Горгани», а також поблизу них і в цих контурах інші території ПЗФ.

Кузійсько-Мармароська. Природно-заповідний комплекс об'єднуватиме Кузійський і Мармароський масиви Карпатського БЗ, а також поблизу них деякі заказники і пам'ятки природи.

Гринявсько-Чивчинська. Природно-заповідний комплекс об'єднуватиме запроектовані НПП − Черемошський на базі однойменного РЛП, Верховинський (інша назва Чивчинський) на базі Чивчино-Гринявського заказника та інших території ПЗФ.

Річанська. На базі Річанського загальнозоологічного заказника.

Не менш важливе значення у створення екомережі має Вулканічний Вигорлат-Гутинський хребет, який відрізняється від попередніх тим, що на його південних схилах збереглася значна кількість раритетних лісових угруповань. На ньому був виділений Закарпатський низькогірний район лісів водорегуляційно-захисного значення. По ньому простягнеться Вулканічнокарпатський низькогірський екокоридор. Його основна функція – відновлення природної рослинності, оскільки завдяки незначним висотам тут велася посилена лісоексплуатація. Бучини вулканічного хребта відрізняються від бучин інших хребтів тим, що вони переважно молоді за віком, представлені густими деревостанами часто без трав'яного ярусу. Екокоридор буде мати реальну ширину 3-7 км, простягатиметься вздовж всього Вигорлат-Гутинського хребта орієнтовно за напрямом Невицьке→Пузняківці→Синяк→ Свалява→Липецька Поляна→Хуст→Велятин→Вишково), включаючи всі наявні та запроектовані природно-заповідні території. Екокоридор забезпечить обмін біорізноманіттям між центральною частиною Українських Карпат, Закарпатським передгір'ям та низовиною. Нещодавно був утворений НПП «Зачарований край» - ключова територія цього екокоридору. Тут необхідно створити щонайменше два лісові заказники, які будуть виконувати роль природних ядер: Перечинський (близько 5000 га), та Синяк-Чинадіївський (близько 4000 га). Останній включить букові та дубові ліси навколо санаторію "Синяк" в околицях сіл Чинадієво та Синяк і забезпечить зв'язок між створеними заказниками, а також між НПП "Зачарований край" та масивом КБЗ " Долина нарцисів ".

У східній частині хребта планується також утворення міждержавного Гутинського румунсько-українського РЛП, а у західній – Вигорлатського словацько-українського РЛП.

Вулканічнокарпатський низькогірський екокоридор об'єднає п'ять ключових територій:

Вигорлат-Перечинська, на основі проектованого РЛП «Перечинський».

Синяк-Чинадіївська, на основі проектованого РЛП «Синяк».

Іршавська, на основі НПП «Зачарований край».

Шаянська, на основі проектованого РЛП «Шаянський»

Хустська, на основі масиву КБЗ «Долина нарцисів».

Найважливішими складовими екомережі низовини є Тисянсько-Закарпатський низовинний екокоридор, який простягнеться вздовж прируслової частини Тиси по лінії Чоп-Берегово-Виноградово-Хуст та відновлювальна територія «Чорний мочар». Екокоридор у загальних рисах буде мати вигляд архіпелагу (система невеликих за площею заповідних і відновлюваних територій) і декількох видовжених вздовж русел річок масивів. Найголовніші елементи названого екокоридору включені до РЛП Притисянський. Це Чопсько – Великодобронська частина (на основі заказника "Великодобронський"), Берегівська (включає території, на основі яких запроектована одна з трьох частин РЛП «Притисянський», які охоплюють пам'ятку природи загальнодержавного значення "Атак", заповідні урочища "Берегівське горбогір'я" та "Гора Біганська" поблизу м. Берегово, а також ботанічний заказник "Боржава" та пам'ятку природи "Великий ліс" біля с. Нижні Ремети (Виноградівський район), Виноградівсько-Буштинська, включаючи РЛП "Притисянський", що охоплює прируслову частину Тиси від с.Вилок (Виноградівський район) до с. Буштино (Тячівський район), заказник загальнодержавного значення "Чорна гора" та «Юліївська гора». РЛП Притисянський, за умови включення до його складу усіх проектованих ділянок, буде межувати з парком "Сатмар-Берег" на території Угорщини і разом, як вважає С.Ю. Попович, вони утворять міждержавний РЛП "Притисянська долина". На території парку представлені ділянки прируслових вербово-тополевих, алювіальних вільхово-ясеневих, а також в'язово-ясеневих дібров, які за віковою структурою, флористичним складом та іншими показниками вважаються одними з найкраще збережених заплавних лісів у Європі. Через низку причин, вже згаданих у попередніх розділах, ці ліси стали рідкісними і визначені як пріоритетні для охорони. Разом з тим на території парку представлені й такі пріоритетні біотопи, як оліготрофні та мезотрофні водойми з рослинністю Littorelletea та/або Isoёto-Nanojuncetea з участю рідкісного для усієї Європи виду Marsilea quadrifolia L. (біотоп 3130), біотоп природних евтрофних водойм з рослинністю Magnopotamion або Hydrocharition (3150) та інші.

Тисянсько-Закарпатський низовинний екокоридор сполучить такі ключові території:

Чопсько-Великодоброньська. На базі Чопсько-Великодоброньського масиву проектованого РЛП «Притисянський».

Берегівська. На базі Берегівсько-Виноградівського масиву РЛП «Притисянський».

Юлівська. На базі КБЗ (заказник «Юлівська гора»).

Чорногорська. На базі ділянки КБЗ (заказник «Чорна гора»).

Утворенням екомережі на низовині буде частково відновлена функціональна (гідроакумуляційна та грунтозахисна) роль заплавних комплексів і позазаплавних ділянок лісів, лук, боліт і водойм. Утворенням міждержавних заповідних територій екомережа Закарпаття буде інтегрована з екомережою суміжних держав.

Для відновлення рослинності Закарпатської низовини необхідно використати досвід Словаччини з ренатуралізації заплави р. Морава, а також досвід Польщі з ренатуралізації р. Плонія, тобто провести монетарну оцінку ландшафтів і переконати населення і владні структури у необхідності проведення пропонованих заходів.

У попередніх проектах екомережі регіону такий екокоридор не був запланований через високу ступінь освоєності території, але, у зв'язку з уже наявними та запроектованими об'єктами ПЗФ, ми вважаємо його цілком реальним. У схемі екомережі ми запроектували також локальні гідроекокоридори Ужанський, Латорицький, Боржавський, Річанський, Тереблянський, Тисянський, Тересвянський, Чорнотисянський та Білотисянський. З них Ужанський, Латорицький і Тисянський екокоридори будуть виконувати роль транскордонних гідроекокоридорів. Реалізація висловлених пропозицій вимагає посиленої охорони наявних та відновлення знищених прирічкових лісів грунтозахисного та водоохоронного значення від пониззя до верхів'я водних артерій. Враховуючи порівняно високу щільність населення на цій території, його звичаї та спосіб життя це дуже складна проблема. Одним з шляхів її вирішення є переорієнтація господарств на види природокористування, які не руйнують довкілля (зелений туризм, рекреація)





Реферат на тему: Наукове обгрунтування схеми екомережі Закарпаття


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.