Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Можливості відновлення верхньої межі лісу (реферат)

Під верхньою межею лісу слід розуміти не лінію, а смугу (100—200 м) дерев, з висотою мінімум 5 м, площею мінімум 1 га та зімкненістю крон 0,3—0,4, в якій лісова рослинність починає поступатися безлісим рослинним угрупованням.

В Українських Карпатах, як і в інших гірських системах, верхня межа сформувалась в результаті дій комплексу природних та історичних факторів. В останнє століття основним фактором, що впливав на динаміку верхньої межі лісу, є антропогенний. В результаті діяльності людей природна верхня межа лісу в Карпатах за останні сто років на переважній більшості гірських вершин набагато знизилась (на 100—200 м). Це негативно позначилось на захисних функціях приполонинських лісів.

З метою добору найперспективніших деревних порід для відновлення верхньої межі лісу проведено широку апробацію насіння різних деревних порід як з місцевої флори, так і взятого з інших гірських систем. Висаджувались різні деревні породи (смерека звичайна, ялиця дугласова, ялиця біла, сосна звичайна, явір, бук, ясен, горобина, кедр, дуб, модрина європейська, береза, вільха зелена та інші породи — в різні за розміром лунки: 1Х1м та 0,5X0,5 м. Відстань між ними — 1 м. У лунки висаджувалось по 5 саджанців однієї або різних порід. Проведені лісонасадження служать таким найголовнішим цілям: виявити найпридатнішу породу, яка може зростати вище існуючої межі лісу, тобто яка здатна розвинутись за короткий вегетаційний період та витримати суворі кліматичні умови високогір'я, а також розробити методи садіння лісу на суцільних біловусниках вище верхньої межі лісу та способи догляду за насадженнями. Крім згаданих вище, дослідження проводились і з такими породами, як верба козяча, смерека таньшаньська, сосна сибірська, модрина сибірська та ін.

Використовували сіянці і саджанці, вирощені у розсадниках Ясінянського, Рахівського, Перечинського та Великобичківського лісгоспів на висотах 500—1000 м над рівнем моря, а також зі шкілок, закладених лісниками на полонині Рівній.

Дослідження показали, що найкращі результати дає вирощування сіянців у розсадниках гірської зони, особливо у лісництвах Ясінянського лісгоспу (на висоті 1000 м) та дорощування їх (2 роки) у шкілках на полонині Рівній (1270 м). Такі саджанці після садіння найкраще розвиваються і ростуть.

Сіянці, вирощені безпосередньо у розсадниках на полонині Рівній, росли пригніченими, розвивались погано. Причиною цього слід вважати суворість високогірного клімату.

Отже, змужнілий у розсаднику саджанець ліпше переносить умови високогір'я. Крім того, часті на полонині дощі у вигляді злив і бур руйнують розсадники, вимивають з грунту посіяне насіння. Тому найліпше вирощувати сіянці у гірській зоні та дорощувати у шкілкач на полонині, а згодом висаджувати у поясі верхньої межі лісу.

Фенологічні спостереження та щодекадні виміри приросту саджанців різних видів на посадках різного віку (від дво- до семирічних) дозволяють судити про поведінку їх в умовах високогір'я.

Дослідження науковців лісівників показують, що в поясі верхньої межі лісу і вище, де зроблені штучні насадження, початок вегетації деревних порід настає на 20—25 днів пізніше, ніж у передгір'ї. Активна вегетація настає з 10—15 червня.

Подекадне вимірювання приросту дало можливість установити, що найвищий він у семирічних насаджень смереки звичайної. Середній річний приріст їх досягає 33,4 см, відбувається поступове змикання крони. Вона дає не тільки високий приріст головного стовбура, але й бічних гілок. Загальний габітус дерева цієї породи при застосуванні цих методів садіння та догляду є найкращим порівняно з іншими породами. Вони добре укорінені, під їх пологом поступово формується лісовий грунт, змінюється характер трав'яного покриву. Середня висота лісонасаджень на 6-му році становить 170 см. На другому місці ялиця Дугласова в п'ятирічних насадженнях. Середній річний приріст її досягає 23,6 см. За показниками річного приросту та за здатністю до витримування високогірних погодних умов ця порода перспективна для садіння з метою реконструкції та відновлення верхньої межі лісу. Третє місце щодо приросту посідає сосна звичайна. Але ця порода зазнає фізичного розламування при осінньо-зимовому оледенінні гілок, що особливо небезпечне при сильних вітрах (до 15—18 м/сек.).

Насадження цих порід у перші роки дають відповідно менші прирости. Для наочності наведемо річні прирости дворічних посадок лісу: смерека — 11,4, сосна — 10,8, ялиця Дугласова — 10,1 см. Як бачимо, інтенсивний приріст спостерігається в умовах високогір'я на 4—6-му році вегетації.

Перевага смереки над іншими хвойними, зокрема сосною, ще і в тому, що смерека ліпше витримує дію снігу, вітру та оледеніння.

Багаторічні спостереження за поведінкою сосни, що зростає вище межі лісу, показують, що сосна тут інтенсивно росте на 4—5-му році, але зазнає фізичного пошкодження при сніговалах: пригнуті до землі гілки набирають слабкої форми, багато їх обламується. Хвоя часто пошкоджується осінніми та зимовими вітрами і відмирає.

Серед листяних порід найбільш перспективна у відновленні верхньої межі лісу горобина звичайна. Вона життєздатна в умовах високогір'я, часто дає карликові паростки. Це сприяє загущенню лісопосадок. Розсіченість поверхні її листків сприяє ліпшому перенесенню дії сильних вітрів, швидкість яких досягає 16—18 м/сек. Від таких вітрів найбільше терпить явір, листова пластинка якого широка і рветься на шматочки. Горобина легко витримує оледеніння, снігові навали та морозні суховії. Позитивно, що вона рано починає плодоносити, а це веде до відновлення всього комплексу верхньої межі лісу (приваблення птахів, насіннєве відновлення і т. д.).

Щодо приросту та загального розвитку на полонині явір, бук, ясен посідають останнє місце. Річні прирости їх на 3-му році становлять 6—8 см, а молоді пагони ясена та явора часто відмирають. Отже, ці породи мало-перспективні для відновлення природної межі лісу.

Серед кущів вигідна у цьому відношенні вільха зелена. Особливо стійка ця рослина в несприятливих осінньо-зимових умовах, вона здатна розвинутись у короткий вегетаційний період, добре витримує снігові навали, оледеніния тощо.

Науковцями виявлено корисну роль зріджених посадок кущів вільхи зеленої серед молодого насадження смереки, що проявляється у створенні кращого мікроклімату.

Особливо важливі методи догляду за посадками лісу у високогір'ї. Так, мульчування посадок розпушеною дерниною сприяє ліпшому збереженню вологи в зоні кореневої системи, що дуже важливо під час травневої та серпневої посух.

Мульчування дерниною біловусників та затінення насаджень гілками вільхи зеленої, дерев'яними щитами сприяє хорошій приживлюваності рослин та їх загальному розвитку.

Особливої уваги заслуговує використання рослин — супутників лісового відновлення, зокрема хаменерію вузьколистого, — для затінення, поліпшення поживності та структури грунту. Висівання хаменерію вузьколистого в насадженнях лісу па полонині надзвичайно важливе. Його зарості не дають заростати злаковим рослинам, створюють живе затінення, яке цілюще в засуху. Поліпшення мікроклімату шляхом зменшення коливань денних і нічних температур повітря сприяє кращому розвитку саджанців. Так, середньорічний приріст трирічних саджанців смереки в шкілці серед посівів хаменерію вузьколистого становив 11,8 см проти 8,2 см на відкритому місці зростання.

Дослідження дозволяють зробити такі висновки.

Відновлення природної верхньої межі лісу необхідно проводити в місці її інтенсивного зниження, яке проявляється в послабленні захисних функцій приполонинських лісів і появі зв'язаних з ними стихійних лих (селевих потоків, обвалів, зсувів тощо).

Для відновлення природної верхньої межі лісу на полонинах рекомендується використовувати насамперед місцеві породи, насіння яких зібрано для вирощування саджанців з приполонинських лісів, зокрема, смереку звичайну, кедр європейський, горобину звичайну, вербу сілезьку, вербу козячу, з деревних порід інших географічних районів перспективними є, в першу чергу, псев-дотсуга тисолиста, сосна сибірська, смерека тянь-шаньська.

Садити слід методом площинок. Їх розмір 0.5X0,5 м. У них висаджувати по 5 саджанців. Відстань між площинами — до 1 м. Найкращий ефект досягнуто при сильно загущених посадках. Деревні породи в перші 5 років ростуть дружно, на них не видно ознак пригнічення. Пізніше в таких загущених насадженнях 8—10-річного віку слід проводити проріджування (1—2%) з наступним прорідженням через кожні 5 років.

Найкращий щорічний приріст в умовах високогір'я дають такі культури: смерека звичайна (30—35 см), псев-дотсуга тисолиста (20—24 см), сосна звичайна (25— 30 см). Найстійкішими проти суворих умов зростання у високогір'ї виявились смерека звичайна, горобина звичайна, кедр європейський, сосна сибірська, з кущів — вільха зелена.





Реферат на тему: Можливості відновлення верхньої межі лісу (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.