Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Лісові та рідкісні види рослин українського Розточчя (реферат)

Зміст

1. Ординація рослинності українського Розточчя

2. Рідкісні види рослин території проектованого міжнародного біосферного резервату "Розточчя"

3. Раритетні рослини торфовищ "Білогорща" та "Зелів" (Розточчя)

4. Екологічні закономірності розподілу лісової рослинності українського Розточчя

5. Структурні елементи гірських комплексів рослинності на Розточчі

6. Лікарські рослини лісових екосистем українського Розточчя та перспективи їх використання

Використана література

1. Ординація рослинності українського Розточчя

Виходячи із принципу континууму рослинності, розміщення фітоценозів у природі можна розглядати як зімкнуту систему та застосовувати для їх дослідження метод ординації. Найкраще для цього використовувати градієнтний аналіз, основи якого закладені у вченні Л. Раменського. Він сформулював декілька закономірностей існування фітоценотичного континууму: 1) рослинний покрив у своїй суті явище безперервне; 2) кожен вид має екологічну приуроченість до умов середовища; 3) рослинність реагує на найменші зміни умов середовища. У цьому контексті існування рослинності виключає однобічне тлумачення різноманіття рослинних комплексів лише в аспекті одновимірному, наприклад, лише з позицій флористики, а, отже, для вивчення рослинності, крім методів систематики, можна застосовувати метод ординації, який відображає багатофакторну зумовленість закономірностей формування рослинних ценозів. Виходячи із подібних міркувань, ми зробили спробу вичленування фітоценозів не лише в горизонтальній, а й у перспективній проекції, враховуючи екологічні режими чинників, які зумовлюють формування певного типу рослинності. І хоча це дослідження не мало на меті докорінного вивчення екології фітоценозів, вичленування синтаксонів за екологічними показниками дало нам необхідну інформацію про взаємозв'язки угруповань, їх екологічні ніші, напрями сукцесійних змін у них. У регіональному масштабі рослинність виглядає як сукупність ценопопуляцій в певних умовах екотопу і є формою вираження пристосування рослин до умов середовища. Значні зміни екологічних режимів у підсумку приводять до формування мозаїки рослинних ценозів, кожен з яких займає певну, лише йому притаманну екологічну нішу і характеризується притаманним лише йому набором екологічних умов.

Одним із методів виявлення залежностей між характеристиками рослинного покриву та екологічними чинниками є градієнтний аналіз, суть якого полягає у встановленні відношення між зміною рослинних угруповань та градієнтами умов середовища. Аналіз включає три необхідні складові градієнт угруповань, комплексний градієнт чинників зовнішнього середовища, градієнт екосистеми, який визначається як відношення двох попередніх.

Через те, що визначення дії кожного екологічного чинника зокрема, а також встановлення сукупного їх впливу на рослинне вкриття є дуже трудомістким та довготривалим, у останні роки знайшов широке застосування метод фітоіндикації, за допомогою якого можна одержати такі дані непрямим шляхом, застосовуючи при цьому комп'ютерні програми. Цей метод базується на використанні шкал екологічних амплітуд видів рослин за рядом провідних чинників і методиці розрахунків екологічних режимів для окремих рослинних угруповань.

Геоботанічні описи за методикою Браун-Бланке, що ми зробили, після спеціального обробітку та кодування використано для розрахування режимів найважливіших екологічних чинників асоціацій рослинності. Було вирахувано режими едафічних багатство ґрунту кальцієм (Са), вологість ґрунту (Hd), багатство ґрунту азотом (Nt), кислотність ґрунту (Rc), трофність або узагальнений сольовий режим (Тr), та кліматичних чинників радіаційний баланс (термічність клімату) (Тm) та гумідність клімату (омброклімат) (Оm). Оцінка екологічних режимів за видовим складом угруповань проводилася за допомогою екологічних шкал, які базуються на значеннях амплітуди толерантності видів до тих чи інших екологічних чинників. Бальні оцінки показників та методика їх розрахунків закладені в комп'ютерній програмі, розробленій під керівництвом проф. Я.П. Дідуха в Інституті ботаніки ім. М.Г. Холодного. Там же виконано і комп'ютерний обробіток геоботанічних описів із Розточчя. При аналізі екотопів рослинності цілого регіону виявилося, що зміна основних екологічних чинників відзначається значним градієнтом.

Найбільшою амплітудою в межах регіону відзначається вологість ґрунту та узагальнений сольовий режим або трофність. Саме ці два чинники і мають найбільший вплив на розподіл рослинних угруповань, що цілком закономірно. Значною мірою на формування рослинних комплексів регіону впливає також вміст солей кальцію та кислотність ґрунту. В табл. 1 наведено чисельні значення амплітуди основних екологічних чинників для екотопів рослинності Українського Розточчя.

У табл. 2 наведено кількісні характеристики режимів екологічних чинників найважливіших асоціацій рослинності Розточчя. Навіть без додаткового графічного обробітку цих матеріалів добре помітно досить різке розмежування екотопів природної рослинності регіону на основі екологічних параметрів. І навпаки, синтаксони синантропної рослинності мають займають екологічні ніші, параметри яких накладаються з характеристиками ніш природних асоціацій.

Для узагальненої екологічної характеристики рослинності Українського Розточчя наведемо середні значення режимів екологічних чинників для цілих класів рослинності, визначених на основі методу Браун-Бланке.

Градієнтний аналіз, здійснений на основі регіональних геоботанічних описів, дає оцінку кожному екологічному чиннику, а також вичленовує лімітаційні чинники асоціацій, що в підсумку дає змогу створити екологічні характеристики рослинних угруповань різного синтаксономічного рангу та провести їх порівняння. На основі цих досліджень можна провести екологічне картування та спрогнозувати динаміку фітоценозів у випадку зміни екологічних параметрів середовища.

2. Рідкісні види рослин території проектованого міжнародного біосферного резервату "Розточчя"

На території, зарезервованій під створення Міжнародного біосферного резервату "Розточчя", виявлено 1100 видів судинних рослин, 200 мохоподібних, з-поміж яких 190 потребують охорони, 50 вже занесено до Червоної книги України, 6 під охороною Бернської конвенції, 1 у Європейському червоному списку.

До невідкладних завдань проектованого білатерального Міжнародного біосферного резервату "Розточчя", Номінаційну форму якого подано до МАБ ЮНЕСКО, належить детальна інвентаризація об'єктів живої та неживої природи, картування сучасних меж природних комплексів, зонування території регіону із врахуванням сучасних та майбутніх рекреаційних навантажень та детальне наукове обґрунтування можливостей використання природних ресурсів регіону. Відповідні розділи цього проекту та Номінаційної форми, праця над якими тривала понад два роки, базуються на авторських матеріалах довголітніх досліджень флори та рослинності регіону. Виявлено, що флора судинних рослин Українського Розточчя налічує 1342 види із 537 родів та 122 родин, із них 1100 уже зафіксовані на території майбутнього резервату. На Українському Розточчі зростає 310 видів мохоподібних, більше 200 видів із них знайдено на території майбутнього біосферного резервату.

У флорі мохоподібних території майбутнього резервату можна відзначити декілька груп особливо цінних видів. До першої групи належать види, які відомі лише з давніх гербарних зразків та літературних джерел і останніми роками їх місцезростання не підтверджені. Проте це не завжди означає, що вид повністю зник з цієї території, оскільки мохоподібні можуть роками існувати на стадії протонеми, і їх віднайдення може бути справою часу. До таких видів належать Fissidens osmundoides Hedw., Apometzgeria pubescens (Schrank) Kuwah., Riccardia incurvata Lindb., Mylia taylori (Hook.) S. Gray, Pohlia wahlenbergii (Web. et Mohr) Andr., та ін. Другу групу становлять рідкісні для Європи види мохів, зростання яких підтверджено нашими зборами: Distichum саріllaceum (Hedw.) B., S. et G., Diphyscium foliosum (Hedw.) Mohr, Neckera webbiana (Mont.) Dll., Sphagnum girgensohnii Russ., а також печіночників Bazzania trilobata (L.) S. Gray., Jungermannia leiantha Grolle, Lophozia collaris (Nees) Dum., Nowellia curvifolia (Dicks.) Mitt. До третьої групи належать види, що зростають лише на українській частині регіону: Ditrichum pallidum (Hedw.) Hampe, Fissidens limbatus Sull., Racomitrium heterostichum (Hedw.) Brid., Seligeria campylopoda Kindb. У затінених місцях на скелях зростають гірські види: Neckera webbiana, Orthotrichum anomalum Hedw., Preissia quadrata (Scop.) Nees., більшість з яких є рідкісними на рівнині. У флорі Українського Розточчя у різні часи виявлено 88 видів судинних рослин, занесених до Червоної книги України, 57 видів до Червоної книги Польщі, 140 видів підлягають цілковитій охороні на території Польщі, 2 види рослин, занесених до Європейського Червоного списку тварин і рослин, 13 видів, занесених до Бернської конвенції. 228 видів потребують контролю за станом популяцiй. На території проектованого резервату охороні підлягають 180 видів, 50 із них занесено до Червоної книги України.

Чимало видів, не внесених до Червоної книги України на території Польщі, охороняє держава. До них належать Blechnum spicant, Phyllitis scolopendrium, Scorzonera purpurea, Phyteuma orbiculare, Trollius europaeus, Viola uliginosa та ще ціла низка болотних видів, майже знищених меліорацією. На території майбутнього резервату зростають також види у поодиноких місцях, які взагалі не перебувають під державною охороною Asplenium viride Huds., Festuca trachyphyllа (Hack.) Krajina. Оскільки флора Розточчя постгляціальна, ендемічних видів вона не має. Проте тут трапляються ендеміки Волино-Поділля, які є субендемічними для Розточчя. Поява їх, очевидно, пов'язана із міграційними процесами рослин у польодовиковий період. Однак вони все ж є раритетними видами і заслуговують на охорону та збереження. Це Dianthus pseudoserotinus Błocki, Galіum роlonісum Błocki, Senecio besseranus, Euphorbia klokovii Dubovik. До рідкісних видів резервату належать також різновікові реліктові види. Найдавнішими реліктами Середньої Європи є третинні види. Вони є післяльодовиковими мігрантами на Розточчі, проте наукова цінність їх все одно величезна. Серед них неморальнолісові види Cimicifuga europaea, Hedera helix, Melittis sarmatica, Pulmonaria mollisima Kern. та водний релікт Salvinia natans. Комплекс болотної рослинності, ценози якого сформувалися внаслідок заростання озер льодовикового походження, містить льодовикові релікти Betula humilis, Carex cinerea Poll., Oxycoccus palustris Pers., L. Parnassia palustris, Pedicularis sceptrum-carolinum, Polemonium caeruleum.

Голоценові монтанні релікти становлять не менш цінну групу видів у флорі резервату: Aposeris foetida (L.) Less., Galanthus nivalis, Polygonatum vertiсillatum (L.) All., Polystichum aculeatum (L.) Roth, Asplenium viride, Dryopteris austriaca (Jacq.) Woynar ex Schinz et Thell., Dentaria glandulosa Waldst. еt Kit. З часів плейстоценових зледенінь сюди потрапили види бореальні та навіть арктичні Ledum palustre, L. Trientalis europaea, види роду L. Vaccinium, Calluna vulgaris (L.) Hull. На Розточчі проходить північно-східна межа поширення Abies alba Mill., L. Juniperus communis, північна Alnus incana (L.) Moench (карпатського фрагменту), Gentіana asclepiadea, Picea abies (L.) Karst., Viola alba, південно-східна Arabis gerardii (Bess.) Koch, Corydalis сava (L.) Schweigg.

Et Koerte, L. Fagus sylvatica, південні межі багатьох бореальних видів Ledum palustre, Festuca trachyphylla, Oxycoccus palustris, Salix myrsinifolia Salisb., тому на Розточчі вони перебувають в екстремальних для них умовах.

Територією Польщі проходить північно-західна межа ареалу Aconitum moldavicum, Aposeris foetida, L. Clematis recta, Dianthus pseudoserotіnus, Cotoneaster melanocarpus Fisch. еx Blytt., західна Botrychium virginianum (L.) Sw., східна Equisetum telmateia, L. Hernіaria hirsuta, Lotus uliginosus Schkuhr., на Поліссі північна межа ареалу L. Acer campestre, L. Geranium phaeum, Hedera helix, південна L. Carex dioica, Salix myrtilloides, S. lapponum L.

Флора майбутнього біосферного резервату не тільки відзначається таксономічним розмаїттям, а й має притаманні регіону характерні риси, а саме: поєднання монтанних видів, генетично пов'язаних із горами Європи (Lunaria rediviva, Cotoneaster integerrimus Medik, Chamaerion dodonaei (Vill.) Holub, Gentiana asclepiadea, Symphytum cordatum Waldst. et Kit. ex Willd, L. Chaerophyllum аureum, Pleurospermum austriacum (L.) Hoffm., Centaurea mollis Waldst. et Kit., Leucojum vernum, Bromopsis ramosa (Huds.) Holub, Calamagrostis stricta (Timm.) Koel., Crocus heuffelianus, L. Colchicum autumnale, Knautia dipsacifolia Kreutzer), із видами аридними, поширеними на теренах Східної Європи (Thalictrum collinum Wallr., T. foetidum L., Adonis flammeus, Scleranthus uncinatus Shur, L. Spergula pentandra, J. Erysimum durum et C. Presl, Trifolium pannonicum Jacq., Anthyllis schiwereckii (DC.) Blocki, Astragalus austriacus Jacq, Salvia dumetorum Andrz., Leopoldia comosa (L.) Parl.), та видами бореальними (Oxycoccus microcarpus, Viola uliginosa, Polemonium caeruleum, Adenophora liliifolia (L.) A.DC.). Весь комплекс характерних видів біосферного резервату свідчить про добре збережене флористичне ядро та високу репрезентативність цієї території. Проте детальнi дослiдження гербарних фондiв та лiтературних джерел довели, що з територiї української частини резервату з початку столiття зникло, як мінімум, 26 видiв: L. Andromeda polifolia, L. Asparagus officinalis, Botrychium lunaria (L.) Sw., B. virginianum (L.) Sw., Carex contiqua Hoppe, C. obtusata Liljeb., L. Dracocephalum austriacum, D. ruyschiana L., Drosera anglica Huds, L. Gеntiana cruciata, G. pneumonanthe L., Gentianella amarellа (L.) Boern., Gentianopsis ciliata (L.) Ma, L. Linum flavum, Matteuccia struthiopteris (L.) Tod., L. Orchis mascula, O. morio L., Pinquicula bicolor Woloszcz., Psammophiliella muralis Ikonn., L. Salix myrtilloides, L. Saxifraga hirculus, L. Scorzonera humilis, L. Scheuchzeria palustris, L. Stachys alpinа, L. Swertia perennis, Teucrium scordium L. Це види, яких не знаходили ботанiки бiльш як 30 рокiв. Тим часом в межах української частини резервату в останнє десятиліття можна помітити і протилежну тенденцію а саме появу нових видів. Звичайно, більшість серед них це алохтони, які часом створюють у природних комплексах великі проблеми. Проте спостережено також і появу видів, яких вважали зниклими або кількість місць зростання яких в межах регіону не перевищувала трьох. Це Astrantia major, L. Ophioglossum vulgatum, Cypripedium calceolus, Pulsatilla grandis, Viola riviniana Reichenb.

3. Раритетні рослини торфовищ "Білогорща" та "Зелів" (Розточчя)

Дослідження проведено на територіях двох низових торфовищ в межах геоморфологічного району Розточчя впродовж 2008 та 2009 рр. Збір польового матеріалу здійснено докладно-маршрутним методом обстеження з використанням класичних геоботанічних методик. Созологічний статус видів наведено за категоріями МСОП. Торфовище "Білогорща" приурочене до Білогорської прохідної долини, що розміщена в західній околиці м. Львова.

Торфовище "Зелів" зосереджене між селами Кожичі та Зелів Яворівського району Львівської області. За районуванням боліт України вони належать до торфово-болотної області Малого Полісся з Розточчям. До початку промислових торфорозробок (50-70 рр. XX ст.) із застосуванням відкритого кар'єрного способу зазначені території були відомі насамперед як унікальні осередки раритетних видів рослин. Метою досліджень було з'ясувати сучасну фітосозологічну репрезентативність досліджуваних торфовищ насамперед за наявністю та станом популяцій раритетних видів рослин. На підставі результатів польових досліджень, опрацювання гербарних колекцій (LW, LWS, KW) та літературних джерел складено зведений список раритетних видів рослин, виявлених на досліджуваних торфовищах.

Зокрема раритетний фітогенофонд торфовища "Білогорща" налічує 41 вид, зокрема 4 таксони (Carex hartmanii, C. paniculata, Festuca tenuifolia і Gentiana pneumonanthe), які ми пропонуємо для поповнення списку регіонально-рідкісних видів Львівської області. На торфовищі "Зелів" зареєстровано 11 раритетних видів, з яких 9 мають загальнодержавний созологічний статус.

Локалітети 11 раритетних видів, що не підтверджені сучасними даними, вважають імовірно зниклими (EX) унаслідок тривалих промислових торфорозробок та дії інших антропогенних чинників. Зокрема, на торфовищі "Білогорща" не виявлено колишніх місцезнаходжень 9 раритетних видів, а на торфовищі "Зелів" відсутні локалітети 3 видів. Серед раритетних видів обох досліджених торфовищ більшу частину становлять вразливі види (VU), що є досить чутливими до змін екологічних умов та режиму використання їхніх біотопів.

У складі раритетних видів представлені такі ценотичні релікти, як Carex davalliana, Polemonium caeruleum, Trollius europaeus, що відзначаються переважно низькою чисельністю особин та регресивними сучасними тенденціями. Результати досліджень доводять сучасне поширення в регіоні Orchis militaris, Salix lapponum та Liparis loeselii. З них перші два вважають втраченими для Українського Розточчя, а останній вид для цілого Розточчя. Аналіз фітоценотичного розподілу раритетних видів рослин свідчить, що вони входять переважно до складу рослинних угруповань трьох класів: MolinioArrhenatheretea (16 видів), Alnetea glutinosae (13) і Scheuchzerio-Caricetea nigrae (9 видів) з мінімальним та помірним антропогенним навантаженням. Таким чином, на територіях двох трансформованих торфовищ Розточчя, що в минулому столітті використовувались під промислові торфорозробки, виявлено локалітети 34 раритетних видів вищих рослин. найвищою фітосозологічною цінністю відзначається територія торфовища "Білогорща". Його західну, найменш трансформовану ділянку ми пропонуємо для організації ландшафтного заказника державного значення. наявність на зазначеній території локалітетів 32 раритетних видів рослин, з яких 16 внесено до Червоної книги України, а місцезнаходження 4 видів (Orchis militaris, Salix lapponum, Liparis loeselii, Helodium blandowii) є унікальними для Розточчя, зумовлюють важливе значення торфовища насамперед для збереження регіонального та загальнодержавного фіторізноманіття. найбільш порушені ділянки торфовищ ("Зелів" та східна частина "Білогорщі") необхідно долучити до відновлювальних територій в межах регіональної екомережі. Окрім цього, досліджувані торфовища є перспективними полігонами для ботанічного моніторингу.

4. Екологічні закономірності розподілу лісової рослинності українського Розточчя

Лісова рослинність Українського Розточчя характеризується наявністю деревостанів із оригінальним поєднанням Quercus robur L., Fagus sylvatica L. і Pinus sylvestris L.. Закономірності їх поширення і до теперішнього часу залишаються актуальною проблемою, вирішення якої має важливе практичне значення для охорони, раціонального використання і відновлення корінного рослинного покриву.

Екологічні закономірності розподілу лісової рослинності Українського Розточчя вивчали методами добування даних. В основу досліджень покладено синтаксономічну схему рослинності заповідника "Розточчя". Назви синтаксонів подано за В.П. Ткачиком. Дослідження здійснювали на основі фітоіндикаційної оцінки екологічних умов місцезростання понад двісті п'ятдесяти угруповань лісової рослинності за дев'ятьма параметрами: Tm термічний режим, Kn континентальність клімату, Om омброклімат, Cr кріоклімат, Hd вологість ґрунту, Tr вміст солей, Rc кислотність ґрунту, Nt мінеральний азот, Lc режим освітленості затінення. Крім власних описів, використовували також дані літературних джерел.

Дослідження включали три основні етапи: вивчення структури взаємного розташування рослинних угруповань у багатовимірному просторі ознак екологічних параметрів, математичне моделювання структури та перевірку математичної моделі. Кожне угруповання можна представити у вигляді точки у дев'ятивимірному просторі ознак, координати якої відповідають значенням параметрів екологічних режимів. У цьому випадку подібність угруповань за сукупністю екологічних параметрів можна визначити на основі відстаней між точками. Оцінку взаємного розташування точок виконували шляхом класичного багатовимірного масштабування. Перевірку математичної моделі виконували на основі порівняльної оцінки положення угруповань на осях максимального варіювання (багатовимірної ординації) із результатами геоботанічних досліджень та даними літературних джерел.

Закономірності розподілу лісової рослинності найбільш виразно проявляються у межах типологічних профілів. Але жодний профіль не може охопити всієї різноманітності рослинних угруповань. У зв'язку з цим математичне моделювання залишається єдиним методом оцінки комплексних градієнтів середовища.

Результати аналізу головних компонент на основі кореляційної матриці можна представити такими рівняннями:

Factor1= –0,44⋅Tm+0,28⋅Kn+0,33⋅Om–0,37⋅Cr+0,29⋅Hd–0,36⋅Tr–0,41⋅Rc 0,32⋅Nt–0,04⋅Lc; λ1=4,36;

Factor2=0,18⋅Tm–0,08⋅Kn+0,40⋅Om+0,28⋅Cr–0,34⋅Hd–0,41⋅Tr–0,16⋅Rc+ 0,04⋅Nt+0,64⋅Lc; λ2=2,02;

Factor3= –0,04⋅Tm+0,68⋅Kn–0,07⋅Om–0,36⋅Cr–0,32⋅Hd+0,09⋅Tr+0,06⋅Rc +0,51⋅Nt + 0,16⋅Lc; λ3=1,10

де: Factori компонентні координати;

Tm, Kn, Om, Cr, Hd, Tr, Rc, Nt, Lc стандартизовані значення екологічних параметрів (термічний режим, континентальність клімату, омброрежим, кріорежим, вологість ґрунту, вміст солей, кислотність ґрунту, мінеральний азот, освітленість),

λ i власні значення векторів.

Перша головна компонента пояснює 48,4 % загальної дисперсії. Максимальними значеннями функції Factor1 характеризуються місцезростання асоціацій Leucobryo-Pinetum, Dicrano-Pinetum, Salicetum cinereae, Fago sylvaticaePinetum Fageto-Quercetosum robori, Querco roboris-Pinetum var. Trientalietosum.

Мінімальні значення першої головної компоненти характерні для типів місцезростань Hedero helixi-Fagetum, Mercuriali-Fagetum, Carici pilosae Carpinetum, Vinco minori-Carpinetum. Основна закономірність формування місцезростань лісової рослинності Розточчя полягає у такій структурі взаємозв'язків між екологічними параметрами: із збільшенням показників температурного режиму і кріорежиму (зимових температур) зменшується показник зволоженості клімату, зростають вміст солей, азоту і pH ґрунту. Між температурним режимом і континентальністю клімату спостерігається негативний зв'язок (r=–0,56). У географічному відношенні така структура взаємозв'язків між екологічними факторами відповідає просуванню у північно-східному напрямку або підняттю в гори на бідні піщані ґрунти із змінним режимом зволоження.

Друга головна компонента додатково пояснює 22,5 % загальної дисперсії даних. Її значення залежать в основному від вологості ґрунту (r=–0,49), сольового режиму (r=–0,59) та освітленності в ценозі (r=0,91). Ця функція відображає закономірності формування лісових боліт, заболочених лісів і чагарникових заростей верб: позитивний зв'язок між вологозабезпеченністю і засоленням ґрунтів у зв'язку із розташуваням екотопів у пониженнях рельєфу. Мінімальними значеннями функції Factor2 характеризуються асоціації Carici acutiformis-Alnetum glutinosae, Salicetum pentandro-cinereae і Betuletum pubescentis.

Третя головна компонента (12,2 % загальної дисперсії) відображає позитивний зв'язок між континентальністю клімату і вмістом азоту у ґрунті. Вісь формують Hedero helixi-Fagetum, Salicetum cinereae (мінімальні значення функції) та Valeriano dioicae-Alnetum (максимальні значення).

У двовимірній системі координат центр координат займають найбільш поширені на Розточчі букові (Melico-Fagetum) та дубово-соснові (Querco roboris-Pinetum) насадження. Рідкісні угруповання розташовані на периферії екологічного ареалу лісової рослинності. Це, зокрема, соснові ліси на вершииах навіяних піщаних пагорбів асоціації Leucobryo-Pinetum, Hedero helixi-Fagetum, Carici acutiformis-Alnetum glutinosae. Угруповання класу Quercetea robori-petraeae займають проміжне становище між екологічними ареалами класів Querco-Fagetea і Vaccinio-Piceetea. За комплексом екологічних параметрів пухнастоберезові насадження тяжіють до екотопів лісових боліт.

Результати математичного моделювання можуть використовуватися у дослідженнях різноманітних екологічних явищ і процесів (динаміка рослинності, антропогенний вплив тощо) на основі категорій відстані і напряму у багатовимірному просторі ознак. Знаючи екологічні параметри місцезростань будь-якого фітоценозу, можна визначити його розташування у системі координат, що відображає екологічні закономірності поширення лісів Розточчя.

Отже, лісова рослинність Розточчя відзначається великою різноманітністю екотопів. Унікальність географічного розташування Розточчя на межі з Поліссям, Поділлям і Карпатами зумовила появу місцезростань із незвичним поєднанням екологічних чинників. Рідкісні ценози займають периферійні ділянки екологічного ареалу лісової рослинності Розточчя.

5. Структурні елементи гірських комплексів рослинності на Розточчі

Горбогірна система природного регіону Розточчя одна із найяскравіших ботанічних меж Європи, яка розмежовує різні флористичні області Поділля, Полісся та Карпати. Типово височинний характер регіону та великий перепад висот (190 м на 180 км загальної довжини основного хребта) є важливими чинниками висотної диференціації рослинності та запорукою багатовікового існування оселищ гірських видів рослин. Географічне положення регіону є одним із детермінуючих чинників формування оригінальної флори Розточчя, яка налічує 1564 види із 568 родів 122 родин і структурно відповідає флорі середньоєвропейського лісового регіону. Аналіз системи географічних елементів флори з використанням зональної концепції географічного елемента дав змогу виділити у ній 8 географічних елементів: альпійський 2 види (0,1 %), аркто-альпійський 9 (0,6 %), бореальний 460 (29,4 %), неморальний 549 (35,3 %) монтанний 164 (10,5 %), аридний 217 (13,8 %), азональний 112 (7,1 %), адвентивний 51 (3,2 %). Великий відсоток монтанних видів у флорі пов'язаний із фітоісторичними подіями. Монтанний елемент флори Розточчя складений 164 видами, поширеними у лісовому, субальпійському та альпійському поясах гір помірної області Голарктики. Структура цього елемента засвідчує його майже повністю європейське походження.

Поширення монтанних видів на Розточчі закономірно пов'язане із найбільш висотною смугою рослинності. Оскільки на найвищих висотах регіону на різних макросхилах та залежно від типу геологічного підґрунтя формуються різні асоціації рослинності, серед гірських видів можна виокремити кілька екологічних груп. На південно-західному макросхилі та вирівняних плато Південного Розточчя (висоти понад 350 м н.р.м.) формуються справжні карпатські бучини союзу Fagion sylvaticae R. Tx. et Diem. 1936 (асоціації Luzulo pilosaeFagetum W. Mat. et A. Mat. 1973, Dentario glandulosae-Fagetum W. Mat.1964 et Guzikowa et Kornaś 1969, Com. Fagus sylvatica-Mercurialis perennis, Carici pilosae-Fagetum Moor 1952 em. Hartm. et Jahn 1967) та гірські яворові ліси союзу Tilio platyphyllis-Acerion pseudoplatani Klika 1955 (асоціація PhyllitidoAceretum Moor 1952). У їх складі зростають лісові види: у бучинах Aconitum moldavicum Hacq., A. variegatum L, Allium ursinum L., Aposeris foetida (L.) Less., Atropa belladonna L., Dactylis polygama Horvat., Dentaria bulbifera L., D. glandulosa Waldst. et Kit., Gentiana asclepiadea L., Hedera helix L., Isopyrum thalictroides L., Salvia glutinosa L., Scrophularia scopolii Hoppe ex Pers., Symphytum cordatum Waldst. et Kit. ex Willd., Petasites albus (L.) Gaertn., Polygonatum verticillatum (L.) All., Scilla bifolia L.; у яворових лісах Astrantia major L., Carex umbrosa Host., Euphorbia amygdaloides L., Lunaria redivira L., Luzula sylvatica (Huds.) Gaud., Scopolia carniolica Jacq., Telekia speciosa (Schreb.) Baumg.

Гірські букові ліси порядку Fagion sylvaticae практично завжди супроводжують комплекси інтразональної рослинності класу ASPLENIETEA RUPESTRIA Br.-Bl. 1934 in Meier et Br.-Bl.1934 (асоціації Asplenietum trichomanorutae-murariae (Kuhn 1937) R. Tx. 1937 та Asplenio viridis-Cystopteridetum (Oberd. 1936) 1949), до складу яких входять монтанні види Asplenіum septentrіonale (L.) Hoffm., A. viride Huds., Blechnum spіcant (L.) Roth, Cystopterіs fragіlіs (L.) Bernh., C. sudetіca A. Br. et Milde, Gymnocarpіum dryopterіs (L.) Newn., G. robertіanum (Hoffm.) Newn., Phyllitis scolopendrium (L.) Newm., Polystichum aculeatum (L.) Roth, P. braunіі (Spenn.) Fee.

Виразну екологічну групу становлять також монтанні види, які входять до складу вторинних суходільних лук, сформованих на місці уже згаданих гірських лісів (клас MOLINIO-ARRHENATHERETEA R. Tx. 1937, асоціації Anthyllidi-Trifolietum montani Mat. 1982, Arrhenatheretum elatioris Br.-Bl. et Scherr. 1925): Centaurea mollіs Waldst. et Kit., C. rhеnаnа Boreau, Colchicum autumnale L., Crocus heuffelіanus Herb., Dianthus carthusianorum L., D. сommutatus (Zapal.) Klok., Festuca heterophylla Lam., Hieracium aurantiacum L., Knautia dipsacifolia Kreutzer, Laserpitium 1atifolіum L., Leontodon danubialis Jacq., Phleum hirsutum Honck, Phyteuma orbiculare L., Rosa pendulіna L., Verbascum speciosum Schrad., Veronica austriaca L. На Польському Розточчі фрагментарно поширені високогірні пустищні луки (клас NARDO-CALLUNETEA Prsg. 1949, асоціації Hieracio (vulgati)-Nardetum Kornaś 1955 n.n. em Balcerk. 1984, Arctostaphylo-Callunetum R. Tx. et Prsg. 1940), діагностичними видами яких є Diphasiastrum tristachyum (Pursch.) Rothm., Luzula sudetica (Willd.) Schult., Scorzonera humilis L.

Найменш чисельною є група монтанних видів, які зростають у заплавних лісах та на вологих луках Anthrіscus nіtіda (Wahlenb.) Hazslinszky, Euphrasіa rostkovіana Hayne, Matteuccіa struthіopterіs (L.) Tod., Swertіa perennіs L., Valeriana dioica L., V. sіmplіcіfolіa (Reichenb.) Kabath.

Більшість монтанних видів є рідкісними в регіоні, мають тут межу свого поширення чи знаходяться поблизу неї, а тому заслуговують ретельної охорони. Особливі надії в царині збереження різноманіття монтанних видів покладено на Міжнародний біосферний резерват "Розточчя", під час розроблення проекту та номінаційної форми якого ми особливо докладно аналізували його флору. У виконаних ботанічних розділах проекту подано інвентаризаційні списки рідкісних та характерних видів регіону, серед яких чимало монтанних, та запропоновано застосувати щодо них систему репатріаційних заходів. Відновлення їхніх популяцій може відбутися за рахунок місцевої географічної раси навіть з Польського Розточчя, що допоможе зберегти місцевий генофонд виду.

6. Лікарські рослини лісових екосистем українського Розточчя та перспективи їх використання

Використання лікарських рослин у народній та офіційній медицині має багатовікову традицію. Вони здавна користуються великою популярністю серед населення. Флора судинних рослин України налічує понад 5 тис. видів, з них близько 250 офіційно визнані лікарськими (офіцинальними).

Майже 1100 видів флори України містять біологічно активні речовини і застосовуються в народній медицині, сировина деяких з них у світовій практиці використовують для виготовлення лікарських препаратів, наприклад росичка круглолиста (Drosera anglica Huds.) є офіцинальною у Франції, Нідерландах, Португалії, ожина сиза (Rubus caesius L.) в Чехії, мильнянка лікарська (Saponaria officinalis L.) у Франції. Німеччині, Нідерландах, Фінляндії, Португалії.

Офіцинальні лікарські рослини це рослини які мають фармакопейну статтю, тобто офіційною медициною дозволено використання цих рослин чи екстрактів з них у лікарських препаратах. Чимало рослин, сировину яких продають у аптеках, не включено до державного реєстру, оскільки вони ще недостатньо досліджені фармакологічно (перстач білий (Potentila alba L.), види ожин sp. Rubus, плющ звичайний (Hedera helix L.), верес звичайний (Calluna vulgaris (L.) вероніка лікарська (Veronica officinalis L.) та ін.), або ж їх запаси в природних місцях зростання невеликі. До таких відносять види родини Orhidacea, що містять салеп біологічно активну речовину, але оскільки всі види орхідних є рідкісними і занесені до Червоної книги України, заготівля сировини в природних умовах суворо заборонена (з лікувальною метою використовують бульбокорені, вирощені на спеціальних плантаціях). На території Українського Розточчя розташовано 8 лісогосподарських підприємств різного підпорядкування, національний природний парк "Яворівський", регіональний ландшафтний парк "Равське Розточчя" природоохоронні установи, які теж займаються веденням лісового господарства, але в жодному з них не ведеться промислова заготівля сировини лікарських рослин.

Мета роботи виявити офіцинальні лікарські рослини на території Українського Розточчя, проаналізувати їхню приуроченість до лісорослинних умов та оцінити використання лікарських рослин місцевим населенням, розробити рекомендації щодо сталого менеджменту лікарських рослин на території Українського Розточчя.

Огляд наукової літератури та власні дослідження у природних екосистемах регіону Українського Розточчя дали змогу встановити список, що налічує 108 видів дикорослих офіцинальних лікарських рослини, які належать до 44 родин та 89 родів (табл.).

За класифікацією життєвих форм І.Г. Серебрякова, всі види судинних рослин Українського Розточчя поділяються на дерева 18 видів, кущі 12 видів, напівкущі 4 види, багаторічні трав'яні рослини 58 видів, дворічні 3 види, та однорічні 8 видів. Зі 107 видів дикорослих лікарських рослин у лісових екосистемах зростають 58 видів рослин. За типами лісорослинних умов вони розподіляються таким чином: у борах –10 видів, у суборах 32 види, у сугрудах –50 видів, у грудах 44 види.

Серед них є рідкісні види, заготівлю сировини яких у природних умовах заборонено: це види Червоної Книги України баранець звичайний (Huperzia selago (L.) Bernh ex Schrank et Mеrt., плаун колючий (Lycopodium annotinum L.), береза низька (Betula humilis Schrank.) та такі, що занесені до Регіонального червоного списку Львівської області: плаун колючий (Lycopodium сlavatum L.), бобівник трилистий (Menyanthes trifoliata L.), орлики звичайні (Aquilegia vulgarіs L.), дуб скельний (Quercus petraea (Mattushka) Liebl.), багно болотяне (Ledum palustre L.), липа широколисита (Tilia platyphуllos Scop.), очиток Рупрехта (Sedum ruprechtii (Jalas) Omelcz.), синюха голуба (Polemonium caeruleum L.). До регіонально рідкісних, що застосовуються у народній медицині, належать: латаття сніжно-біле (Nymphaea candida J. et C. Presl), медунка вузьколиста (Pulmonaria angustifolia L.), косарики черепитчасті (Gladiolus imbricatus L.), росичка круглолиста (Drosera rotundifollia L. (2), перстач білий (Potentilla alba L.).

Перелік видів лікарських рослин з обмеженим поширенням і невеликими запасами сировини на території Розточчя, збирання яких здійснюється за квитками органів лісового господарства, такий: брусниця звичайна (Rhodococum vitis-idaea (L.) Avror.), глечики жовті (Nuphar lutea (L.) Smith), живокіст лікарський (Symphytym officinale L.) по берегах річок), лепеха болотяна (Acorus calamus L.), материнка звичайна (Origanum vulgare L.), наперстянка великоквіткова (Digitalis grandiflora Mill.), очиток звичайний (Aquilegia vulgaris L.), папороть чоловіча (Dryopteris filix-mas (L.) Schott), гірчак зміїний (Polygonum bistorta L.), ромашка лікарська (Chamomilla recutita (L.) Rauschert), суниці лісові (Fragaria vesca (L.)), сухоцвіт багновий (Gnaphalium uliginosum L.), чебрець (Thymus vulgaris L.), чемериця Лобеля (Veratrum lobelianum Bernh.), чорниця звичайна (Vaccinium myrtillus L.), крушина ламка (Fragnula alnus Mill.), звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.), калина звичайна (Viburnum opulus L.).

Перелік лікарських рослин, запаси яких дуже обмежені і збирання здійснюється за квитками органів лісового господарства, погодженими з державними органами охорони природи, на території регіону досліджень налічує 12 видів: барвінок малий (Vinca minor L.), валеріана лікарська (Valeriana officinalis L.), дягель лікарський (Archangelica officinalis Hoffm.), золототисячник малий (Centaurium erythraea Hill), конвалія звичайна (Convalalaria majalis L.), оман високий (Inula helenium L.), первоцвіт весняний (Primula veris L.), перстач прямостоячий (Potentila erecta L.), плющ звичайний (Hedera helix L.), родовик лікарський (Sanguisorba officinalis L.).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. N 449 "Про затвердження Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України", основу ресурсної бази для заготівлі в лісах дикорослих лікарських рослин становлять у разі проективного покриття ними понад 5 відсотків площі земель лісового фонду. Відповідно до цієї Постанови, до лікарських рослин, обсяги заготівлі яких не обмеженo в регіоні Розточчя при суворому дотриманні правил збирання, належать такі види: береза (всі види sp. Betula), крім низької (B. humilis), бузина чорна (Sambucus nigra L.), буркун лікарський (Melilotus officinalis), вільха клейка (Alnus glutinosa (L.) Gaertn), волошка синя (Centaurea cyanus L.), гірчак перцевий (Polygonum hydropiper L.), гірчак почечуйний (Polygonum persicaria L.), глід (усі види) Crataegus sp. крім українського, горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.), грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris (L.) Medik.), деревій звичайний (Achillea millefollium L.), дивина лікарська (Verbascum densiflorum Bertol.), дуб звичайний (Quercus robur L.), жостір проносний (Rhamnus cathartica L.), кропива дводомна (Urtica dioica L.), кульбаба лікарська (Taraxacum officinale L.), липа (всі види) (Tilia cordata, T. platyphyllos), лопух великий (Arctium lappa L.), малина звичайна (Rubus idaeus L.), мати-й-мачуха (Tussilago farfara L.), омела біла (Viscum album L.), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare L.), подорожник великий (Plantago major l.), полин гіркий (Artemisia absinthium L.), полин звичайний (Artemisia vulgaris L.), собача кропива п'ятилопатева (Leonurus quinquelobatus Gilib), сосна звичайна (Pinus sylvestris L.).

У борах, які займають незначну частину Українського Розточчя 0,3 % зростають чисті соснові насадження або з невеликою домішкою берези. Чагарників тут, зазвичай, немає, зрідка зростають горобина звичайна, крушина ламка, у сирих і мокрих едатопах верба вушката, з чагарничків брусниця звичайна, чорниця звичайна. З трав'яних лікарських рослин трапляються цмин піщаний, очиток їдкий, чебрець звичайний.

Субори більш розповсюджений тип умов зростання на Розточчі, займає 7.5 % території. Субори утворені на відносно бідних ґрунтах легкого механічного складу: на дерново-опідзолених глинисто-піщаних або супіщаних. Деревостани у суборах двоярусні: в першому ярусі ростуть сосна звичайна, іноді береза поникла, у другому дуб звичайний, осика, а у вологих місцях вільха чорна (усі перелічені види, крім осики є офіцинальними лікарськими рослинами). Чагарниковий ярус у суборах розвинений слабо і містить такі ж види лікарських рослин, як у борах: складається з поодиноких кущів горобини звичайної, бруслин бородавчастої та європейської, крушини ламкої, у вологих і сирих місцях різних видів верб. Надґрунтовий покрив розвинений краще, ніж у борах, крім перелічених видів лікарських рослин тут зростають суниці лісові, перстач білий.

На території Розточчя сугруди є найпоширенішим едатопом, який займає 62-66 % лісів. У таких умовах на відносно родючих ґрунтах дерново-опідзолених супіщаних або легкосуглинкових зростають хвойно-листяні ліси. Деревостани переважно складні, багатоярусні. З лікарських рослин у першому ярусі, крім сосни звичайної, можуть зростати ялина європейська, або ялиця біла; другий утворюють дуб звичайний та скельний, береза повисла; третій липи серцелиста та широколиста. Третій ярус доповнюють граб звичайний, клен гостролистий, клен-явір, сировину з яких застосовують у народній медицині. У чагарниковому ярусі з лікарських видів поширені горобина звичайна, черемха звичайна, бузина чорна, калина звичайна. Надґрунтове вкриття добре розвинене і різноманітне за своїм складом, поряд з типовими представниками суборів (суниці лісові, брусниця звичайна, перстач білий, чорниця звичайна) тут зростають мегатрофи представники грудів, дібров (копитняк європейський, медунка темна).

Грудові умови на Розточчі займають понад 26 %. У грудах зростають листяні ліси на багатих лісових ґрунтах важкого механічного складу (опідзолені та чорноземні). Деревостани у грудах складні. У першому ярусі дуб, бук, ясен, явір; у другому липа, клени, граб, в'язові. Чагарниковий ярус утворюють ліщина, бруслина, дерен, свидина. Надґрунтове вкриття розвинене добре. Його утворюють широколисті тіньовитривалі лісові трави: копитняк європейський, яглиця звичайна, зірочник лісовий, маренка запашна, медунка темна, пшінка весняна, підлісник європейський, купина багатоквіткова, чина весняна. Серед рослин, що зростають у грудах офіцинальними, є: бук лісовий, липа широколиста і серцелиста, калина звичайна, малина звичайна, копитняк європейський, хаменерій вузьколистий, фіалка триколірна, первоцвіт весняний, щитник чоловічий, барвінок малий, у народній медицині знаходить застосування сировина клена гостролистого, терену звичайного, ожини шорсткої, несійської, зеленчука жовтого, горлянки повзкої, розхідника звичайного, квасениці звичайної, пшінки весняної, рясту бульбистого. На галявинах, узліссях у грудах з офіцинальних рослин зростає шипшина собача, чистотіл великий, глуха кропива біла, подорожник звичайний, підбіл звичайний, живокіст лікарський.

Флора Українського Розточчя налічує 108 видів дикорослих офіцинальних лікарських рослини, які належать до 44 родин та 89 родів Зі 108 видів дикорослих лікарських рослин у лісових екосистемах зростають 58 видів рослин. За типами умов місцезростання вони розподіляються таким чином: у борах 10 видів, у суборах 32 види, у сугрудах 50 видів, у грудах 44 види.

Виділено види рідкісних рослин, які занесено до Червоної Книги України та регіонального Червоного списку Львівської області, заготівлю сировини яких у природних умовах заборонено. А також наведено перелік видів лікарських рослин з обмеженим поширенням і невеликими запасами сировини на території Розточчя, збирання яких здійснюється за квитками органів лісового господарства та перелік лікарських рослин, запаси яких дуже обмежені і збирання здійснюється за квитками органів лісового господарства, погодженими з державними органами охорони природи на території регіону.

Встановлено видовий список офіцинальних лікарських рослин, обсяги заготівлі яких не обмежені в регіоні Розточчя, 14 видів рослин рекомендовано до заготівлі.

Використана література:

1. Сорока М.І. Ординація рослинності українського Розточчя / Науковий вісник, 2008, вип. 18.7 c.23-29

2. Сорока М.І. Рідкісні види рослин території проектованого міжнародного біосферного резервату "Розточчя" / Науковий вісник НЛТУ України. 2009. Вип. 19.4 c.21-29

3. Кузярін О.Т. Раритетні рослини торфовищ "Білогорща" та "Зелів" (Розточчя) / Науковий вісник НЛТУ України. 2010. − Вип. 20.16 c.170-174

4. Скробала В.М. Екологічні закономірності розподілу лісової рослинності українського Розточчя / Науковий вісник НЛТУ України. 2008, вип. 18.4, с.67-70

5. Сорока М.І. Структурні елементи гірських комплексів рослинності на Розточчі / Науковий вісник НЛТУ України. 2011. Вип. 21.16, с.71-74

6. Стрямець Н.С., В.П. Рябчук Лікарські рослини лісових екосистем українського Розточчя та перспективи їх використання / Науковий вісник НЛТУ України. 2010. − Вип. 20.1, с.84-89





Реферат на тему: Лісові та рідкісні види рослин українського Розточчя (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.