Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Лісові ресурси, рідкісні та зникаючі види рослин у лісах заходу України (реферат)

Зміст

1. Стан лісових ресурсів західного економічного району України

2. Сучасний стан та проблеми використання недеревних лісових ресурсів у західному регіоні України

3. Рідкісні та зникаючі види рослин у лісах заходу України

Використана література

1. Стан лісових ресурсів західного економічного району України

До Західного економічного району (ЗЕР) належать північно-західні області України, зокрема Волинська, Львівська і Рівненська області, які мають значні лісові ресурси. Тому стан цих ресурсів і масштаби їх використання мають важливе економічне й екологічне значення для всієї держави. Враховуючи, що лісові ресурси одна з найважливіших складових природних ресурсів, лісові екосистеми мають не лише економічне значення в життєдіяльності суспільства, а й виконують важливі функції у природному середовищі.

Роль лісових екосистем на території ЗЕР залишаються координуючою впродовж тисяч років, бо сам регіон належить до природно-географічної зони (Карпати, Полісся і Лісостеп), у якій лісові ландшафти завжди були корінними, автохтонними біогеоценозами. Тому в умовах інтенсивного розвитку виробничої сфери не можна забувати про економічне та екологічне значення місцевих лісових ресурсів, розглядаючи їх у сукупності загальнодержавних і загальноєвропейських цінностей.

Загальна площа лісового фонду України станом на 1.01.2009 р. становить 10 782 тис. га, у т.ч. вкрита лісом 8,6 тис. га (з них державних 7,6 тис. га). Кооперативні та спеціальні ліси займають 1 885 тис. га. Однак вони малопродуктивні. Решта площі припадає на водні плеса, рілля, сіножаті. Гірські ліси становлять 21,8 % лісового фонду. Україна в Європі володіє одним з найбільших лісових масивів за площею лісів в межах держави.

Методика та матеріали. Важливою характеристикою лісового фонду є показник лісистості території. Його встановлюють за формулою:

RL = SL/Sa

де: RL показник лісистості (%);

SL площа регіону, вкрита лісами (тис. га);

Sa загальна площа регіону (тис. га).

Показник лісистості в Україні, як це не прикро виглядає поруч із загальною площею вітчизняних лісів, є найнижчим серед європейських країн і становить, пересічно, лише 15,6 % проти 30 % в Європі. Для порівняння, в інших державах він становить: у країнах колишньої Югославії 41,1; у Болгарії 34,4; у Польщі 28,3; у Румунії 28,1; у Німеччині 29,0; в Угорщині 18,0 %. Причина низького рівня лісистості України у надмірній інтенсивності експлуатації лісів і, на жаль, у низькому рівні культури лісокористування. Оптимальний рівень лісистості, науково обґрунтований для держави з розрахунку на її географічне розміщення та кліматичні умови, повинен становити 20 %.

Лісистість України неоднорідна, бо держава розташована у двох рослиннокліматичних поясах: лісовому і степовому. Тому лісистість різних регіонів сильно відрізняється. У Карпатах цей показник найвищий 34 %. Досить високою лісистістю відзначаються також Крим (32 %) і Полісся (29 %). У лісостепових районах лісистість не перевищує 11, а у степових 3 %. Найбільш заліснені Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька області. Таким чином, територія ЗЕР належить до найбільш заліснених в Україні.

Відповідно до географічного розміщення ЗЕР площа лісів тут досить значна і становить понад 2 244 тис. га. Вона приблизно рівнозначна у складі всіх трьох областей, хоч ліси зосереджені найбільше у північних поліських і південно-західних районах Карпат. Під час визначення інтегрального індикатора якісного складу лісових ресурсів, враховували набір базових індикаторів слід зазначити, що до поняття лісові ресурси ми долучили ценотичне значення відповідних природних ландшафтів без виділення в їх складі головного, побічного та рекреаційного лісових продуктів.

Поширення лісів на території північно-західних областей належить до блоку наявності лісового ресурсу в регіоні. Для відбору базових індикаторів було обрано по два показники, які найкраще характеризують стан лісових ресурсів у регіоні. Аналіз базових індикаторів дав змогу провести моніторинг стратегії лісокористування в регіоні.

Поширення лісів під час обрахування інтегрального індикатора лісових ресурсів встановлювали за показником лісистості території. Він указує частину площі (її відсоток), зайнятої лісовими насадженнями. На території ЗЕР лісистість досить висока (32,8 %), якщо її порівнювати з пересічним показником лісистості на Україні (14,5 %). Зазначимо, що рівень лісистості регіону є одним з найвищих в Україні, що свідчить про високий біологічний потенціал місцевих лісових ресурсів. Але лісистість істотно змінюється залежно від географічного розміщення окремих районів. Зокрема, у районах Карпат вона може досягати 46 (у Старосамбірському) і навіть 71 % (у Сколівському районі). У лісостепових районах лісистість, навпаки, знижується до 13-17 % (Острозький, Горохівський або Пустомитівський райони), тобто наближується або навіть стає меншою від пересічного показника лісистості в державі. Тому на картосхемі наявність лісових ресурсів істотно різниться за адміністративним поділом території ЗЕР. З іншого боку, показник лісистості території є динамічним і залежить від системи господарювання в регіоні. Зокрема, він істотно змінювався у післявоєнний період, що було пов'язано із станом господарства та його відбудовою протягом цих десятиріч.

Згідно з виконаним авторським аналізом, показник лісистості за післявоєнний період істотно зріс у всіх областях регіону, а найбільше на території Волині, де він збільшилась за цей час мало не вдвічі. Це свідчить про позитивну тенденцію заліснення низькопродуктивних площ, яку здійснювала і продовжує здійснювати мережа обласних управлінь лісового господарства.

Під час оцінювання базового індикатора лісистості території ми врахували параметри оптимальних значень показника для окремих географічних зон. Так, для Полісся оптимальна лісистість становить 40, для Карпат 5560, а для Лісостепу 20 %. Це свідчить, що оцінювання базового індикатора лісистості необхідно проводити на рівні адміністративних районів відповідно до оптимальних значень показника зони. Потім індикаторні показники було обчислено для кожної з областей ЗЕР. Згідно з уніфікованою вимірювальною шкалою, ми показали їх на прикладі діаграми.

Після узагальнення матеріалів аналізу лісових ресурсів ми склали схему порайонного рівня інтегральних індикаторів стану місцевих лісів. Інтегральні індикатори стану лісових ресурсів змінюється в межах від 0,1 до 0,7. Це значить, що в регіоні, де площа лісів одна з найбільших в Україні, немає жодного району, де б цей природний ресурс відповідав би оптимальному рівню розвитку за уніфікованою шкалою. Як уже було зазначено вище, такий стан пов'язаний з виснаженням місцевих лісових ресурсів, а разом з ними і виснаженістю самих лісових масивів.

Дещо кращою залишається ситуація на Поліссі, де 5 районів Волинської та 2 райони Рівненської областей мають показники ІІЛ понад 0,6, що відповідає сприятливому розвитку за уніфікованою шкалою. Подібну оцінку дістали лісові ресурси Турківського і Сколівського районів Львівщини, де ліси теж збереглися краще. У зоні Полісся стан лісів в інших адміністративних районах обох областей ми визначили як задовільний (показники ІІЛ коливаються в межах 0,4-0,6).

Таку ж ситуацію ми виявили у трьох районах Львівщини (Старосамбірському, Мостиському і Жовківському), де лісові насадження за структурою і запасами теж залишаються високопотенційними. І все ж більша частина Львівської, а також південна частина Волинської та Рівненської областей мають виснажені лісові насадження, ІІЛ в яких нижчий 0,4. Найгіршою є ситуація з лісовими ресурсами у вісьмох районах (Пустомитівському, Городецькому і Самбірському на Львівщині; Луцькому на Волині; Здолбунівському, Острозькому, Гощанському і Радивилівському на Рівненщині), де показники ІІЛ значно нижчі за 0,2.

Таким чином, базовий індикатор лісистості досить однотипний для всіх трьох областей і перебуває в межах задовільного стану природного потенціалу лісистості регіону (задовільний стан індикатора передбачає показники в межах 0,4-0,6). Це свідчить про високий природний потенціал лісових ресурсів у регіоні.

2. Сучасний стан та проблеми використання недеревних лісових ресурсів у західному регіоні України

У популярних періодичних виданнях опубліковано чимало статей, що стосуються заготівлі лісових ягід та грибів. І якщо їх надзвичайні корисні властивості вже не потрібно доводити пересічному громадянину, то журналістів здебільшого цікавить їх комерційна цінність. За їхніми даними прибутки фірм-виробників продукції з лісових ресурсів та навіть посередників при їх заготівлі становлять сотні тисяч доларів США. Зростає інтерес на українські лісові ягоди і гриби і у заготівельників з європейських країн. Особливо привабливим є для них недосконалість українського законодавства, яке регулює заготівлю лісової не деревної продукції. На законодавчому рівні в багатьох актах задекларовано платність спеціального використання недеревних лісових ресурсів, але у практиці лісокористування цей інструмент лісової політики не використовується.

Варто звернути увагу на те, що в економічній теорії майже відсутні праці, в яких би розглядалися питання розмежування загального і спеціального використання не деревних рослинних ресурсі лісу. Зокрема, не окреслені рамки, що визначають обсяги заготівлі грибів, ягід, лікарських рослин та інших не деревних рослинних ресурсів лісу у процесі загального і спеціально користування ними. Крім того, чітко не окреслено хто і як буде контролювати цей процес лісокористування. Перші спроби вирішення цієї проблеми зроблені нашими сусідами Російською Федерацією. Так, в Росії розроблений законопроект, в якому до спеціального використання відноситься заготівля однією людиною більше 30 кг грибів, 20 кг ягід і 10 л березового соку.

Концепція реформування та розвитку лісового господарства прийнята Кабінетом Міністрів України у квітні 2006 року з метою ефективного використання лісових ресурсів в умовах ринкових відносин та вдосконалення фінансово-економічного механізму визначає шляхи розв'язання проблем лісового господарства. Зокрема, вона передбачає удосконалення порядку та визначення та справляння платежів за використання лісових ресурсів та розроблення методики розрахунку розміру плати та використання земель лісового фонду для вирощування та заготівлі грибів, ягід, лікарської сировини.

На виконання Постанови КМУ Львівська обласна держадміністрація разом з ДПА у Львівській області погодили проект ''Розпорядження по збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення". У цьому документі норматив плати за заготівлю 1 кг лісових ягід становить 0,10 грн./кг, грибів 0,12 грн./кг. Ці цифри свідчать про те, що нормативи плати за спеціальне використання лісових ягід і грибів у Львівській області є занадто низькими. Виконані наукові дослідження у 2001 році свідчать про об'єктивну необхідність диференціювання нормативів плати з врахуванням виду лісових ягід та їх врожайності. У дисертаційному дослідженні було запропоновано встановити такі нормативи плати за спеціальне використання не деревних рослинних ресурсів лісу: за малину 0,38-1,05 грн./кг; за ожину 0,27-0,82 грн./кг (у 2001 році заготівельна ціна лісових ягід становила 4-6 грн./кг). У 2006 році заготівельники закупляли в населення чорницю по 13-17 грн./кг, ожину 8-12 грн./кг. Нормативи плати за лісові недеревні ресурси у Закарпатській області встановлені у відсотках від їх заготівельної ціни. Зокрема, на лісові ягоди та гриби становить 14 %. Цей підхід до визначення нормативів плати за спеціальне використання недеревних лісових ресурсів, Тому, є більш динамічним, враховує динаміку цін. Підсумовуючи вище сказане щодо нормативів плати, можна зробити висновок, що вони на сьогодні не виконують свою функцію, є надто низькими і потребують кращого обґрунтування.

Незважаючи на низький рівень платежів за використання недеревних лісових ресурсів, їх високі заготівельні ціни та попит, обсяги заготівлі їх підприємствами лісового господарства різко зменшуються.

Обсяги заготівлі лісових ресурсів державними підприємствами (окрім березового соку і сіна) різко знижується. Можна стверджувати, що побічне користування занепадає, а відповідно зменшуються додаткові доходи від нього, які на сьогодні часто перевищують над доходами від заготівлі деревини. Це пояснюється відсутню інтересу до розширення асортименту виробництва лісової продукції, дієвої роботи з налагодження контактів по реалізації продукції чи навіть створення нової інфраструктури по виготовленню харчових продуктів.

Дещо інша ситуація складається на державних підприємствах Закарпатського обласного управління лісового господарства, де у 2005 році було заготовлено чорниці 459,57 т, ожини 172,92 т, малини 497,87 т, брусниця 4,0 т, грибів 231,96 т, інших плодів 45,5 т, лікарської сировини 146 т. Дані обсяги заготівлі лісових ресурсів становлять 50-98 % від встановлених лімітів на їх заготівлю. Порівняно високі обсяги заготівлі недеревної лісової продукції пояснюються близькістю кордонів декількох зарубіжних країн, підприємницькою ментальністю населення.

Все це свідчить про об'єктивну необхідність врегулювання правових і економічних питань у сфері користування не деревними рослинними ресурсами лісу.

Аналіз стану користування недеревними рослинними ресурсами лісу дає змогу зробити такі висновки:

- у складі всіх компонентів лісових ресурсів зростає економічне і соціальне значення недеревної лісової рослинності;

- державні лісогосподарські підприємства дуже мало уваги приділяють питанням ефективного відтворення і використання не деревних рослинних ресурсів лісу;

- плата за спеціальне використання недеревної рослинності (передбачена статтею 67 "Лісового Кодексу України" ) стане тільки тоді ефективним інструментом економічного механізму, коли вона буде виконувати не фіскальну, а функцію ціни;

- з метою контролю за станом відтворення і використання не деревних ресурсів лісу варто ввести дозволи (лісові квитки) як на спеціальне, так і на загальне їх використання.

3. Рідкісні та зникаючі види рослин у лісах заходу України

Проблема збереження природного біологічного різноманіття лісів сьогодні набула особливої актуальності у зв'язку з розробкою глобальних ініціатив у рамках Конвенції з біологічного різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992). Зокрема, особливу увагу ця проблематика привернула після обговорення результатів семінару "Ліси і біологічне різноманіття", який відбувся в Аккрі (Гана, січень 2002 р.). На 6-й Конференції Сторін Конвенції з біологічного різноманіття рішенням VI/22 "Forest Biological Diversity" було затверджено "Розширену програму роботи з біологічного різноманіття лісів". У її контексті підкреслено терміновість встановлення пріоритетів у галузі збереження біорізноманіття, особливо стосовно найбільш вразливих і екологічно значущих лісових екосистем і видів. Доцільно згадати, що Глобальною Стратегією збереження зникаючих і рідкісних лісових видів найбільш вразливими до негативних зовнішніх впливів визнано види, популяції яких мають територіально обмежене природне поширення. Незважаючи на різноманітність причин обмеженості поширення (біологічні, природно-історичні, антропогенні та ін.), такі рослини в більшості країн світу набувають статусу раритетних і заносяться до Червоних Списків. Часткове вирішення конкретних природоохоронних проблем ефективної охорони генофонду рідкісних видів рослин бачиться можливим шляхом охорони природних біотопів їх існування.

Законами України "Про Червону книгу України" і "Про екологічну мережу України" передбачено здійснювати охорону місцезростань рідкісних видів у межах територій національної екологічної мережі, яка повинна, зокрема, оберігати регіональне природне біорізноманіття. Насамперед, це стосується рідкісних лісових видів, які характеризуються відносно вузькими об'ємами екологічних ніш. Адже, деградація або зникнення природних місцезростань окремих ценопопуляцій є безпосередньою загрозою зникнення цих видів. У зв'язку з цим одним із завдань розроблення регіональної екологічної мережі повинна бути оцінка реального статусу і поширення рідкісних лісових рослин. На жаль, такі узагальнення стосовно регіонального різноманіття раритетного генофонду лісів регіону у науковій літературі ще недостатньо висвітлені.

Мета роботи полягала у виявленні множини регіонально рідкісних лісових рослин заходу України, які потребують особливих заходів збереження.

Аналіз поширення раритетних видів рослин у межах Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської і Чернівецької областей виконано за літературними даними, а також матеріалами власних досліджень. Оцінка їхнього представництва у лісових природних комплексах виконана на рівні фізико-географічних областей (ФГО). Еколого-ценотичну амплітуду раритетних таксонів рослин встановлено за приуроченістю до основних структурних типів рослинних угруповань. Назви таксонів подано за "Flora Europaea".

Попередній аналіз матеріалів показав, що раритетний фітогенофонд лісів держави загалом налічує понад 130 видів і підвидів, зокрема близько 70 % поширені на території заходу України.

Переважно у складі високоповнотних лісових фітоценозів регіону трапляються: Allium ursinum L., Cardamine graeca L., Delphinium elatum L. subsp. elatum, Epipactis purpurata Smith, Epipogium aphyllum (F.W. Schmidt) Sw., Erythronium dens-canis L., Goodyera repens (L.) R. Br., Larix decidua Mill. subsp. polonica (Racib.) Domin, Lilium martagon L., Listera cordata (L.) R. Br., Lunaria rediviva L., Lycopodium annotinum L., Neottia nidus-avis (L.) Rich., Pinus cembra L., Taxus baccata L. та ін. Тільки зрідка окремі з них ростуть або у світлих лісах, або на узліссях, у густих заростях чагарників. Для збереження таких видів доцільно запроваджувати режим абсолютного заповідання місцезростань, який передбачає відсутність деструктивного впливу на середовище їх існування.

Його може спричинити, зокрема, розрідження деревостану, що призводить до збільшення освітленості, зменшення зволоженості ґрунту тощо. І, навпаки, раритетні види, що трапляються переважно у складі світлих лісових угруповань, втрачають свої еколого-ценотичні позиції у разі збільшення проективного покриття деревостану: Daphne cneorum L., Diphasiastrum complanatum (L.) Holub, Fraxinus ornus L., Linnaea borealis L., Quercus austriaca Willd., Syringa josikaea Jacq. fil. та ін. Зокрема, дослідження угруповання за участю Syringa josikaea (ботанічна пам'ятка природи місцевого значення "Бузок угорський", Львівська область), виконані під керівництвом доктора біологічних наук П.Р. Третяка, виявили негативну динаміку чисельності і зниження життєвості популяції протягом останніх 20 років паралельно зі збільшенням проективного покриття деревного ярусу. Тому охорона та збереження таких видів рослин повинні передбачати запровадження спеціальних лісогосподарських заходів, спрямованих на підтримку відповідного складу і структури лісових угруповань.

Частина видів рослин, занесених до Червоної книги України, що потенційно є елементами лучних або степових ценозів, часто реалізують свій еколого-фітоценотичний оптимум у складі екотонних угруповань галявин і узлісь, рідше трапляються під наметом деревостанів (Anacamptis pyramidalis (L.) Rich., Arnica montana L., Astrantia major L., Atropa bella-donna L., Carlina onopordifolia Bess. ex Shaf., Kulcz. et Pawl, Cephalanthera longifolia (L.) Fritsch, Chamaecytisus rochelii (Wierzb.) Rothm., Dactylorhiza fuchsii (Druce) Soo, Gymnadenia conopsea (L.) R. Br., Orchis purpurea Huds., Schoenus ferrugineus L., Stipa pennata L. s. str. тощо). Наприклад, Arnica montana у Карпатах здебільшого трапляється у складі лучних угруповань. Нашими дослідженнями вона виявлена у складі лісового угруповання Picea abies (Чорногора, 1380 м н.р.м., проективне покриття деревостану 80-90 %, середня висота 25 м). Також на Поліссі арніка відома як компонент соснових, сосново-березових лісів тощо. Такі види характеризуються найширшими діапазонами еколого-ценотичної амплітуди. Тому збереження їхнього генофонду тільки частково пов'язано з охороною лісових угруповань.

Аналіз поширення раритетних рослин на заході України показав, що місцезростання Allium ursinum, Astrantia major, Dactylorhiza incarnata (L.) Soo, Epipactis helleborine (L.) Crantz, E. purpurata, Galanthus nivalis L., Lilium martagon, Listera ovata (L.) R. Br., Lunaria rediviva, Lycopodium annotinum, Neottia nidus-avis, Platanthera bifolia (L.) Rich. тощо відомі у межах всіх, або майже всіх ФГО регіону (від Полісся до Закарпатської низовини). Деякі з них ростуть численними популяціями і, навіть, домінують у складі відповідних ярусів лісових угруповань. Зрозуміло, що стосовно збереження генофонду таких видів можна прогнозувати більш-менш позитивні тенденції.

На жаль, цього не можна сказати про цілу низку видів рослин, місцезростання яких відомі тільки в межах 1-3 ФГО, тобто є регіонально рідкісними (табл.). Треба підкреслити, що їх популяції переважно нечисленні, спостерігається також зменшення їх кількості. Оскільки обмеженість поширення і нечисленність вважається ознакою загрози деградації популяції і наступного її зникнення, регіонально рідкісні види потребують особливої уваги (поглиблених еколого-біологічних досліджень, виявлення і охорони місцезростань, моніторингу стану популяцій тощо). Тому, місцезростання регіонально рідкісних видів повинні бути охоплені охороною в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а режим утримання забезпечувати екологічні потреби конкретних видів. Зокрема, низка регіонально рідкісних видів рослин трапляються тільки в тінистих лісових угрупованнях. Тому ймовірне розрідження деревостану може спричинити критичну зміну умов існування і зникнення піднаметової популяції.

Отже, засади практичної охорони рідкісних і під загрозою зникнення видів рослин повинні враховувати особливості їх географічного поширення та об'єми екологічних ніш.

При формуванні екологічної мережі до територій природно-заповідного фонду повинні бути залучені місцезростання регіонально рідкісних лісових видів.

Місцезростання раритетних видів широкої еколого-ценотичної амплітуди можуть бути охоплені охороною в межах буферних зон і екокоридорів.

Використана література:

1. Бальковський В.В., Лисак Г.А. Стан лісових ресурсів західного економічного району України / Науковий вісник НЛТУ України. 2010. − Вип. 20.13 c.12-17

2. Малик Л.О. Сучасний стан та проблеми використання недеревних лісових ресурсів у західному регіоні України / Науковий вісник, 2006, вип. 16.5, с.42-44

3. Петрова Л.М. Рідкісні та зникаючі види рослин у лісах заходу України / Науковий вісник, 2007, вип. 17.1, с.58-62





Реферат на тему: Лісові ресурси, рідкісні та зникаючі види рослин у лісах заходу України (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.