Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Лісові формації Карпат та їх типологічна будова (реферат)

Різноманітність кліматичних, геоморфологічних та ґрунтових умов спричиняє величезну лісотипологічну строкатість Карпат. У регіоні нараховується близько 87 типів лісу, з них 5, що відносяться до 14 типів лісорослинних умов. Переважають формації бука лісового; значну площу займають формації ялини, ялиці, дуба звичайного, дуба скельного. Мало розповсюджені сосни звичайна та кедрова, вільха чорна, вільха зелена, (табл. 2).

Букові ліси зосереджені переважно в Закарпатській області (70 %), смерекові - в Івано-Франківській та Закарпатській (89,2 %). Формації ялиці на Закарпатті дуже скоротилися, їх лишилося не більше 15 % на площі. На Прикарпатті ялицевих лісів значно більше, в Чернівецькій області ялиця збереглася на площі 62,8 тис. га. Діброви розташовані переважно на Закарпатті (корінні типи дуба Скельного 37 %, дуба звичайного 63 %), виключно штучного походження. На Прикарпатті та в інших областях корінних природних асоціацій дуба звичайного майже не збереглося. Різкі зміни екологічних умов в останньому сторіччі призвели до розладнання та періодичного всихання дубових насаджень. Частково це явище викликане й недоліками ведення в них господарства. В передгірській зоні розповсюджені мішані буково-дубові насадження. Дуб скельний тримається більше південних експозицій. На північних та західних схилах збільшується домішка бука і, відповідно, продуктивність деревостанів, де вона досягає 450-500 м3 на 1 га (у вологих букових дібровах).

Південно-західний макросхил (Закарпатська область) можна вважати одним з центрів суцільного розповсюдження формацій бука європейського, що відрізняється великою стійкістю та конкурентоздатністю. В межах свого ареалу бук є надійним і продуктивним лісоутворювачем. Оптимальне місцезростання бука - вологі гігротопи з глибокими дрібно-земистими грунтами. Типи лісу різноманітні: від чисто букового приполонинного криволісся до дубово-грабових та ялицевих субучин (табл. 2).

Значно зменшилась кількість ялицевих формацій. Втрат зазнали мішані буково-ялицево-смерекові насадження, що при визначенні розрахункової лісосіки були протаксовані як смерекові, а потім зрубані суцільними рубками (Рахівський, Ясінянський, Надвірнянський лісокомбінати). На сьогодні корінних ялицевих пралісів лишилося небагато. В цілому в Карпатах спостерігається послаблення позицій ялиці білої. Ялинових корінних типів нараховується близько 31,7 %, але ялинових похідних деревостанів значно більше.

Типологічна будова тісно пов'язана з рельєфом та ґрунтовим покривом регіону. На рис. 2 наведені еколого-топографічні профілі, що відповідають певним типологічним комплексам в межах вододілу ріки Латориці (Мукачівський та Воловецький лісокомбінати).

Особливості грунтів та підстилаючих грунтотворчих порід зумовили формування різних типів лісу. В нижній передгірській частині на дерново-підзолистих глеюватих грунтах, утворених на делювіальних та вивержених відкладах, розповсюджені переважно свіжі грабові та букові діброви (до 150-300 м над рівнем моря). Вище (350-600 м) розташовані світло-бурі та бурі грунти на елюво-делювії вулканічних та осадочних порід. Збільшується домішка бука й граба. Головною лісоутворюючою породою продовжує лишатись дуб.

Взаємозв'язки грунту і лісової рослинності очевидні. Тому невипадково родючість та вологість грунтів в лісовій типології вважаються основними критеріями для визначення типів лісу. А останнім часом при лісовпорядженні удосконалюється метод більш тісного поєднання грунтів та типів лісу в одну господарчу одиницю (таксаційний виділ). Грунтово-типологічні виділи, поєднані за типами грунтів та лісу, повинні стати основою для реорганізації масивного крупноконтурного лісівництва.

Незайманих лісів в Карпатах вже майже не лишилось. У держлісфонді переважають порушені або перетворені біоценози. Щоб полегшити справу орієнтації господарства, в практику впроваджується екологічний (типологічний) метод, першочерговою метою якого є збереження корінних рослинних асоціацій. Корінний тип деревостану - це взірець, створений самою природою під впливом кліматичних факторів в межах певних грунтово-екологічних умов.

Рис. 2. Еколого-топографічні профілі в поєднанні з типологічно-геоморфо-логічними комплексами в нижній і верхній частинах вододілу р. Латориці:

а - Мукачівський лісокомбінат, нижня передгірська частина, грунти: 1 - світло-бурі; 2 - бурі; 3 - темно-бурі; 4 - дерново-опідзолені; 5 - дерново-алювіальні;

б - Воловецький лісокомбінат, гірська зона, ґрунтотворні породи: 1а – продукти вивітрювання вулканічних порід та флішу; 2а - алювіальні відходи; За - продукти вивітрювання аргілітів; 4а - елювій-делювій карпатського флішу.

Список використаної літератури:

1. В.І. Гніденко Відновлення і формування лісу на вирубках / Ужгород: "Патент", 1997, - 123 с.

2. Гниденко В.И., Чернявский Н.В. Естественное возобновление на различных типах вырубок в Украинских Карпатах / /Лесоводство и агролесомелиорация. Вып. 46.К.: Урожай, 1976. С.52-58.

3. Лавриненко Д .Д. Створення лісових культур у дібровах України. К.: Урожай, 1970. С.177.

4. Мелехов И.С. Руководство по изучению типов концентрированных вырубок. М.:Наука, 1965. С.179.

5. Пастернак П.С. Лісові грунти Українських Карпат. Ужгород: Карпати,1967. С. 169.





Реферат на тему: Лісові формації Карпат та їх типологічна будова (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.