Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Лісове господарство та фауна лісів Львівщини (реферат)

Зміст

1. Особливості лісових рекреаційних ресурсів Львівщини

2. Земноводні та плазуни лісів Львівщини

3. Аналіз типологічної структури лісів Львівщини

4. Стан лісів та екологічні проблеми лісового господарства Львівщини

Використана література

1. Особливості лісових рекреаційних ресурсів Львівщини

Львівщина характеризується багатим потенціалом лісових ресурсів, що можуть бути використані для відпочинку і оздоровлення населення регіону, країни та інших держав. Приміські рівнинні ліси використовують, як правило для короткотривалого відпочинку. В теплу пору року жителі міст області часто здійснюють поїздки "вихідного дня" у навколишні ліси. Популярними місцями довготривалого відпочинку і, зокрема туризму є ліси передгір'я та гірської частини регіону. Цілющий вплив лісу пояснюється його мікрокліматичними властивостями. На фізичний та психічний стан людини позитивно впливає здатність дерев виділяти кисень, фітонциди, збагачувати повітря додатніми іонами. Відпочинок на природі сприяє задоволенню естетичних і пізнавальних потреб сучасних людей. Таким чином оздоровчі властивості лісових територій часто значно перевищують їхню господарську цінність. Сумарний еколого-економічний та соціальний ефект, отриманий в результаті рекреаційного використання лісів, економісти оцінюють у кілька разів вище, ніж вартість вирощеної на цій ділянці деревини.

Проблеми використання лісових територій Львівщини для потреб рекреації розглядаються в працях В.А. Кучерявого, М.І. Долішнього, В.С. Кравціва, С.А. Генсірука, Я.М. Дідик, В.Д. Бондаренко, О.І. Фурдичко та інших. На сучасному етапі дослідження важливо знайти тенденції розвитку лісорекреаційних зон, можливостей здачі їх у короткострокове та довгострокове користування. Актуальними залишаються проблеми підвищення ефективності використання лісових рекреаційних ресурсів, регулювання місткості і рекреаційних навантажень місць відпочинку, питання їх благоустрою.

Дослідження проводилися на теренах Львівської області, в межах державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс" з використанням апробованих загальноприйнятих методик шляхом збору й порівняльного аналізу виробничої документації та даних польових експедиційних обстежень лісорекреаційних об'єктів.

У результаті аналізу виробничої документації та матеріалів польових обстежень встановлено, що на теренах Львівської області, в межах державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс" є 125588 га лісів, які виконують санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції. У складі цих лісів частка не вкритих лісом лісових земель становить всього 4572 га, тобто 3,64 %, а вкритих лісом 116409 га (92,69 %). Ліси, що виконують переважно санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, характеризуються своєрідним породним складом. З поміж головних лісоутворюючих порід провідне місце посідають листяні деревні породи бук і дуб. Деревостани з перевагою цих двох порід зростають на площі 60643 га, що становить 52,1 % вкритих лісом земель. При цьому букові ліси займають площу 30425 га (26,14 %), а дубові 30218 га (25,96 %). Частка лісів з перевагою шпилькових деревних порід становить 33,48 % (38976 га), решта 14,42 % (16790 га) приходиться на інші лісоутворюючі породи. Серед шпилькових лісів провідне місце займають деревостани сосни, які зростають на площі 20899 га (53,62 %), друге ялиці 10615 га (27,23 %) і третє смереки 7462 га (19,15 %). Цінними для рекреації є також нелісові відкриті ландшафти, представлені здебільшого пасовищами, сінокосами та заболоченими ділянками. В районі Бескидів та на передгір'ї лісові масиви у пологих місцях змінюються луками, утвореними в результаті традиційного випасу худоби в горах. У лісах рівнинного ландшафту поширеними є напіввідкриті природні біотопи чагарникових лук, утворені в результаті випасу свійських тварин у лісах.

Аналізуючи зібрані матеріали, з'ясовано, що в лісах державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс" за період з 01.01.1990 р. до 01.01.20003 р. зменшилась кількість, площа та розміри лісорекреаційних зон. Так, якщо пересічна площа однієї лісорекреаційної зони в 1990 р. сягала 4,94 га то в 2003 тільки 3,29 га. Загальна площа лісових ділянок для відпочинку зменшилася у три рази і сьогодні становить 102 га. За цей період скоротилась з 62 до 31 кількість лісорекреаційних зон. Тенденція зменшення обсягу лісових земель у рекреаційному користуванні ймовірно спричинена недосконалою регіональною лісовою політикою, що призвела до погіршення бюджетного фінансування лісогосподарських підприємств. Упродовж останніх 13 років тільки окремі лісгоспи вкладали кошти у збереження та відновлення лісорекреаційних зон. До прикладу, Жовківський державний лісгосп впродовж 1998 року для таких цілей затратив лише 300 гривень.

Дослідження свідчать, що найбільше рекреаційних зон у 1990 р. було приурочено до листяних лісів, де їх загальна площа сягала 142 га (46,41 %), в тому числі 131 га (42,81 %) на ділянках з перевагою дуба та 11 га (3,59 %) в насадженнях бука. У шпилькових лісах рекреаційних зон було дещо менше, а їх загальна площа складала 98 га (32,03 %), в тому числі в насадженнях ялиці 57 га (18,63 %), сосни 36 га (11,76 %) та смереки 5 га (1,63 %). Загальна площа рекреаційних зон у насадженнях інших деревних порід не перевищувала 14 га (4,58 %). На лісових землях не вкритих лісом рекреаційні зони було влаштовано на площі 48 га (15,69 %). Таким чином 84,31 % рекреаційних пунктів було влаштовано на вкритих лісом землях.

Площа рекреаційних зон на вкритих лісом землях зменшилася в 3,2 рази, а на не вкритих лісом землях тільки в 2,2 рази і становила відповідно 78,43 % та 21,57 % від їх загальної площі. При зменшенні у 2,7 абсолютної площі рекреаційних зон у листяних лісах до 52,94 % зросла їх відносна частка. Останні зміни відбулися за рахунок істотного зменшення рекреаційних зон у лісах шпилькових деревних порід і зокрема у насадженнях смереки. Загальна рекреаційна місткість лісів, що виконують переважно санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції в межах державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс", становить 628000 чоловік (при нормативі 5 чол/га). Рекреаційна ж місткість відпочинкових зон зменшилася з 1600 чоловік в 1990 р. до 490 чоловік у 2003 р. Допустимі рекреаційні навантаження в лісах, що виконують санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції сягають 880000 чоловік (при нормативі 7 чол/га). В рекреаційних зонах допустимі рекреаційні навантаження зменшилися з 2100 чоловік у 1990 р. до 590 чоловік у 2003 р. Основне рекреаційне навантаження припадає на зелені зони населених пунктів, які використовуються здебільшого для нетривалого відпочинку. Кращі рекреаційні ділянки "Джерело", "Радичів ліс" Дрогобицького лісгоспу, "Сосновий бір" і "Калинка" Радехівського, "Колиба" Сколівського, "Пролісок" Старосамбірського.

З рекреаційною метою використовуються також території національних природних парків. Станом на 1.01.2000р. мережа природно-заповідного фонду Львівщини охоплювала 342 об'єкти загальною площею 113167 га, що становить 5,2 % її території. За останні роки створено Надсянський регіональний ландшафтний парк площею 19428 га, який у 1999р. був включений до Міжнародного Польсько-Словацько-Українського біосферного резервата "Східні Бескиди" та національні природні парки "Яворівський" і "Сколівські Бескиди". Крім цього в області існують три регіональні ландшафтні парки загальною площею 28276 га: "Знесіння" в межах Львова, "Верхньодністровські Бескиди" (8536 га) та "Надсянський" (19478 га).

Польовими обстеженнями лісорекреаційних зон встановлено, що їх благоустрій, як правило включає створення доріжково-стежкової мережі, обладнання місць для відпочинку та ночівлі, підготовку майданчиків і дров для вогнищ, притулків на випадок негоди, нагромадження різного обладнання (кілочки для наметів, інвентар для прибирання місця ночівлі тощо), опорядження джерел і джерелець, влаштування оглядових майданчиків, ігрових галявин, дитячих лісових майданчиків, автостоянок, сміттєзбірників.

Невід'ємними атрибутами переважної більшості обстежених лісорекреаційних зон є також лісові меблі столи і лави, на яких можна розташуватися з обідом, а також місця особистої гігієни. Однак окремі лісорекреаційні зони не мають інформаційних покажчиків, схем місць відпочинку, дороговказів, правил для відпочиваючих, місць особистої гігієни і т. п. На всій території Львівщини недостатня увага приділяється екологічним (природопізнавальним) стежкам, які представляють собою своєрідні музеї природи, де експонуються дерева і трави, птахи і звірі, джерела і річки, галявини і просіки. На таких стежках можна не тільки ознайомитись з мальовничим ландшафтом, з рослинним і тваринним світом рідного краю, а й відпочити, запросити туди гостей, розповісти про таємниці природи дітям тощо. У Німеччині в буферних зонах природних парків є широка мережа природопізнавальних стежок, призначених для екологічної освіти населення. На Львівщині цікавою лісорекреаційною ділянкою є "Стежка Івана Франка", що розташована в кварталі 21 Нагуєвицького лісництва Дрогобицького державного лісгоспу. Ця лісорекреаційна зона приурочена до унікального за своїм складом дубовоялицевого деревостану (5Дзв 5Яц). Вона займає площу 15 га, в тому числі вкриту лісом 14,4 га. Тут обладнано дитячий казковий майданчик, дві стоянки для автомобілів і прокладено 3 км пішохідних та велосипедних доріжок. Доречно зазначити, що з року в рік протяжність пішохідних і велосипедних доріжок як в районах розміщення лісорекреаційних зон, так і в лісах, що виконують санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, зростає. До прикладу, в 1900 р. загальна протяжність пішохідних і велосипедних доріжок в районах розміщення відпочинкових зон становила всього 30 км, а в 2003 р. вона майже подвоїлася і сягнула 59 км.

Як видно з наведених діаграм, найпопулярнішим елементом благоустрою є місця для розведення вогнищ, загальна кількість яких сягає 170. Зменшення місць для розведення вогнищ, розбивки наметів, дитячих спортивних майданчиків і стоянок для автомобілів в лісорекреаційних зонах спричинено істотним скороченням місць відпочинку у продовж останнього десятиліття. Разом з тим привертає увагу тенденція збільшення (в 1,6 рази) кількості лісорекреаційних зон у місцях розміщення санаторіїв, туристичних баз, готелів, кемпінгів, будинків мисливця і рибалки. Якщо в 1990 р. в таких місцях було тільки 17 лісорекреаційних зон, то у 2003 р. їх кількість зросла до 28.

Інша тенденція, виявлена у процесі досліджень, стосується оренди зон відпочинку. В минулому зони відпочинку у державному лісовому фонді могли передаватися тільки у коротко, або довготривале користування державним підприємствам та організаціям. Прикладом цього може служити зона відпочинку "Сприня", передана (безкоштовно) Самбірським державним лісгоспом в довгострокове користування Самбірському районному відділу освіти. В нових економічних умовах вперше у Жовківському державному лісгоспі, було здано в оренду ТзОВ "Лізинг Торговий дім" ділянку лісового фонду площею 4,9 га, для рекреаційного використання упродовж 10 років. При цьому, орендна плата становить 5004 гривні на рік, тобто 1021,22 гривень за один гектар на рік. Можна сподіватися, що подібні ініціативи не тільки покращать фінансовий стан підприємства, а й зміцнять місцеву економіку. Проведені дослідження свідчать, що на Львівщині широкі лісорекреаційні можливості поки що дуже слабо зреалізовані. Однією із головних причин цього є недосконала регіональна еколого-економічна політика. Львівщина має велику перспективу в розвитку лісорекреаційної сфери. Саме місцерозташування області, її геополітичне і геокультурне положення сприяє тому, що вона може відігравати роль своєрідного моста в Європу. До того ж на Львівщині є великі природно-ресурсні можливості організації зимових видів рекреаційної діяльності, зокрема гірськолижних. Гірськолижні поля с.м.т. Славське, с. Тисовець, с. Розлуч, м. Турка вважаються одними з найкращих у країні. В даний час в регіоні освоєно всього близько десятка гірськолижних спусків. Проте, зважаючи на зростаючий попит уже в найближчій перспективі, їх можна довести до 50-100 і обслуговувати за сезон щонайменше 200-300 тисяч аматорів зимового відпочинку в горах. Про зростання популярності зимового відпочинку в гірській частині Львівщини свідчить попереднє (за півроку наперед) резервування місць в готелях Славська на січень-лютий не тільки громадянами України, а й Австралії, Америки, Німеччини та інших країн. Контрастність і мальовничість ландшафтів гірських масивів, відносна чистота екологічного середовища, загальновідомі кліматотерапевтичні, бальнеологічні ресурси роблять даний регіон привабливим для іноземних туристів. Валютні надходження від курортно-рекреаційної діяльності в цьому регіоні можуть стати тим первинним капіталом, який дасть змогу істотно зміцнити регіональну економіку.

Програма раціонального освоєння і охорони лісового рекреаційного фонду області, основу якого становлять гірські курортні ліси та ліси зелених зон міст і населених пунктів, визначається регіональною лісовою та рекреаційною політикою. Метою такої політики є перспективне перетворення рекреаційно-туристичної індустрії області на одну з провідних сфер регіональної економіки. Для підвищення ефективності використання лісових рекреаційних ресурсів Львівщини пропонуємо:

- розробити систему економічних інструментів, яка б стимулювала лісокористувачів використовувати і облаштовувати лісові території для туризму і відпочинку населення;

- створити на природоохоронних територіях області мережу природо-пізнавальних стежок для використання їх з навчально-освітньою метою;

- проводити політику заохочення місцевих органів влади і приватних інвесторів до розвитку сучасної туристичної та рекреаційної бази на лісових територіях (туристичні бази для тривалого і короткочасного відпочинку, наметові табори, навчально-освітні стежки, лижні курорти тощо);

- посилити співпрацю та координацію дій органів місцевого самоврядування і постійних лісокористувачів в питанні освоєння, благоустрою та впорядкування лісових територій з метою раціонального використання і охорони приміських рекреаційних лісів.

2. Земноводні та плазуни лісів Львівщини

Земноводні і плазуни групи тварин, чисельність яких має тенденцію до зниження на території України та сусідніх держав і в цілому на планеті. Найбільш негативно впливають на земноводних та плазунів знищення еконіш, забруднення навколишнього природного середовища та нераціональне добування ресурсів.

К. Татаринов (1973) вказує на наявність у межах західного регіону України таких земноводних: тритон звичайний Triturus vulgaris, тритон гребенястий Triturus cristatus, тритон альпійський Triturus alpestris, тритон карпатський Triturus montadoni, саламандра звичайна Salamandra salamandra, кумка червоночерева Bombina bombina, кумка жовточерева Bombina variegata, часничниця звичайна Pelobates fuscus, ропуха зелена Bufo viridis, ропуха звичайна Bufo bufo, ропуха очеретяна Bufo calamita, квакша звичайна Hyla arborea, жаба озерна Rana ridibunda, жаба ставкова Rana lessonae, жаба трав'яна Rana temporaria, жаба гостроморда Rana arvalis, жаба прудка Rana dalmatina. Герпетофауна цього регіону, за його даними, представлена значно бідніше, ніж фауна земноводних, а саме такими видами: черепаха болотяна Emys orbicularis, черепаха грецька Testudo graeca, веретільниця ламка Anguis fragilis, ящірка зелена Lacerta viridis, ящірка прудка Lacerta agilis, ящірка живородна Lacerta vivipara, вуж звичайний Natrix natrix, вуж водяний Natrix tesselata, полоз лісовий Elaphe longissima, мідянка Coronella austriaca, гадюка звичайна Vipera berus, гадюка степова Vipera ursini.

Н. Щербак та М. Щербань (1980) вказують на те, що у Карпатах є тільки два види ропуха звичайна і жаба трав'яна, які поширені повсюдно. Цілий ряд видів і форм не переходять Карпат (добруджинський підвид гребенястого тритона, жаба прудка, довгонога гостроморда жаба), або обходять їх (кумка червоночерева, часничниця звичайна, озерна і ставкова жаби, болотяна черепаха, зелена ящірка, водяний вуж, полоз лісовий). Відносно недавні дослідження батрахогерпетофауни Українського Розточчя свідчать про наявність 13 видів земноводних із 17 і 8 видів плазунів із 12, на які вказував К. Татаринов. Загалом, із 30 видів земноводних і плазунів західного регіону України в Українському Розточчі трапляється 21 вид, а на території заповідника Розточчя 17 видів. Багаточисельними видами є сіра ропуха, жаби озерна і трав'яна, червоночерева кумка, звичайними тритони гребенястий та звичайний, жаби гостроморда, ставкова, звичайна квакша, рідкісними ропуха зелена, звичайна часничниця. Дуже рідкісною вважається ропуха очеретяна. Остання знахідка саламандри звичайної датується 1990 роком. У сусідньому з Розточчям Бібрко-Стільському горбогір'ї на Зубра-Суходільському межиріччі виявляли нерестилища двох червонокнижних видів, поширення яких вважалося обмеженим тільки Карпатами альпійського і карпатського тритонів. Цей факт заперечує обмеженість ареалу ендеміка Карпат карпатського тритона, про що йде мова у праці Н. Щербака і М. Щербаня (1980). Саме зв'язок тимчасових водойм і потоків із Зуброю лівою притокою ріки Дністер став шляхом, по якому карпатські види проникли достатньо далеко за межі гір. Знахідка жовточеревої кумки у цьому ж районі свідчить про поширення виду за межами Карпат.

Звичайними видами плазунів Українського Розточчя є прудка і живородна ящірки, звичайний вуж, звичайна гадюка. Дуже рідкісні болотяна черепаха, звичайна мідянка та водяний вуж. Знахідки ламкої веретільниці поодинокі з 1984 по 1996 роки, проте, вид регулярно відмічався. В умовах м. Львова, незважаючи на значний антропогенний прес, звичними є ящірки прудка та живородна, звичайний вуж.

У Львівській обл. ліси та лісові землі займають 689,9 тис. га. Клімат Львівщини помірноконтинентальний, літо тепле та вологе, зима з частими відлигами. Середня температура в липні +15-18 °С, у січні мінус 4-6 °С. Річна кількість опадів у Передкарпатті становить 660-770 мм, у Карпатах 840-1100 мм. У Львівській обл. нараховують понад 8950 річок, загальна протяжність яких 16343 км. Область розташована в межах Головного Європейського вододілу, саме тому тут переважають дрібні ріки витоки основних річок Дністра і Західного Бугу. Чималою є кількість озер, ставків, водосховищ. На території області зростають широколисті, мішані та хвойні ліси. На рівнині основними лісотвірними породами у широколистяних лісах є дуб звичайний, бук лісовий, граб. Мішані ліси утворюють сосна звичайна, дуб звичайний, рідше бук. Хвойні ліси утворюють сосна на рівнинній частині області та у передгір'ї і ялина та ялиця у передгір'ї. У рослинному покриві гірських районів області виділяють окремо пояс передгірських дубових, букових і ялицевих лісів (до 450 м) і пояс гірських букових, ялицевих і літогенних смерекових лісів (450-1100 м). Значні площі гірських районів області займають вторинні смерекові насадження. Для земноводних та плазунів кліматичні та гідрологічні умови області, наявність значних площ, вкритих лісом, є сприятливими для життя. Це підтверджують дані Н. Щербака та М. Щербаня (1980) про те, що земноводні Українських Карпат становлять близько 50 % батрахофауни колишнього СРСР.

Із вище зазначених земноводних та плазунів є види, життя яких більшою чи меншою мірою пов'язане з лісом, з відкритою місцевістю, з водоймами. Усі види земноводних у період розмноження прив'язані до водойм. Ступінь прив'язаності до лісової місцевості та лісових екосистем широко варіює за видами.

Тритони звичайний, альпійський, гребенястий та карпатський, саламандра звичайна типові мешканці мішаних, листяних і хвойних лісів, парків та садів. Гостроморда та трав'яна жаби тримаються лісів і заплавних луків. Перевагу віддають вільшаникам, ялинникам, соснякам та березовим насадженням. Ставкова та озерна жаби практично усе життя проводять у місцях, де є водойми. Ропуха сіра типовий вид, що заселяє заболочені місця, вільхові ліси, парки та сади. Ропуха зелена тримається більш відкритих місць, уникаючи суцільних лісових масивів. Ропуха очеретяна заселяє рівнинні місця, соснові ліси, сади, болота. Квакша звичайна надає перевагу широколистяним змішаним лісам, часничниця звичайна лісам, заплавним лукам, садам, городам. Червоночерева та жовточерева кумки живуть у неглибоких водоймах. Жаба прудка населяє агроценози, ліси. Веретільниця ламка типовий представник фауни лісів, часто трапляється на лісових галявинах. Біотопи ящірки зеленої місця сухі, що добре прогріваються сонцем. Ящірки прудка та живородна заселяють лісові галявини, долини річок, торфовища. Вуж звичайний та водяний тяжіють до зволожених місць. Мідянка ксерофільний вид, заселяє горбисті місця з дерево-чагарниковою рослинністю. Полоз лісовий має пристосування до пересування по деревах, населяє ліси. Гадюка звичайна живе в місцях з достатньою кількістю чагарникової рослинності.

У земноводних немає кормової спеціалізації. Вони поїдають практично всю доступну їм їжу. Харчовий спектр розширюється в міру росту особин і за рахунок споживання більш крупної здобичі.

Загалом, вони винищують велику кількість шкідливих комах, що має важливе значення для лісового та сільського господарств. Тритони та жаби винищують тих комах, що не поїдають птахи через їх криптичне забарвлення або неприємний запах (клоп люцерновий, клоп рапсовий, клоп ягідний). Враховуючи таку особливість у харчуванні земноводних, можна впевнено відводити їм роль у регулюванні чисельності шкідників, корисних та нейтральних форм. К. Татаринов (1973), посилаючись у своїй публікації на результати досліджень Р.С. Павлюка, конкретизує практичне значення земноводних Львівщини. Аналіз вмісту шлунків амфібій (n=748), зібраних з різних районів Львівської області, дає змогу зробити такі узагальнення. Пожива гребенястого і звичайного тритонів, червоночеревої кумки, квакші і жаб роду Rana поділяється на шкідливі, корисні та нейтральні форми. До шкідливих безхребетних належать рослиноїдні організми, серед яких багато справжніх шкідників коники, довгоносики, листоїди, гусінь, совки, кровососні комахи комарі родини Culicidae, а також п'явки, хижі жуки та молюски. До корисних комах належать комахи-запилювачі рослин (джмелі, бджоли), хижі форми, які живуть за рахунок рослиноїдних комах (жужелиці, бабки), а також ґрунтотвірні види (дощові черви, мурахи) та павуки. Нейтральні форми це безхребетні, що живляться органічними залишками (жуки-гнойовики, мертвоїди). Існує формула, за якою можна визначити коефіцієнт корисності того чи іншого виду, знаючи загальну кількість спожитих безхребетних, кількість корисних, шкідливих та нейтральних форм:

V = n·u·100 t,

де: n шкідливі форми; u корисні; t загальна кількість тварин у проаналізованих шлунках. Аналіз вмісту шлунків свідчить про те, що усі земноводні Львівської області є корисними, але коефіцієнт корисності залежно від виду змінюється в широких межах.

Посилаючись на дані Полушиної та Кушнірука, що були опубліковані у 1962 році, К. Татаринов наводить послідовність земноводних за ступенем їх практичного значення:

● Тритон звичайний V=57,9 % (n=67,6 %, u=9,9 %, нейтральних 22,5 %).

● Квакша звичайна V=50,0 % (n=63,7 %, u=13,8 %, нейтральних 22,5 %).

● Кумка червоночерева V=42,6 % (n=48,1 %, u=5,7 %, нейтральних 46,2 %).

● Жаба гостроморда V=38,0 % (n=62,0 %, u=23,9 %, нейтральних 17,4 %).

● Жаба озерна V=24,8 % (n=44,4 %, u=19,5 %, нейтральних 36,1 %).

● Жаба трав'яна V=33,1 % (n=57,9 %, u=24,7 %, нейтральних 17,4 %).

● Тритон гребенястий V=20,0 % (n=42,9 %, u=29,9 %, нейтральних –34,2 %).

● Жаба ставкова V=19,1 % (n=47,2 %, u=27,9 %, нейтральних –24,1 %).

Для порівняння, вивчення питання винищення земноводними шкідників сільського і лісового господарств у Литві у 1960-1970 роках, свідчить про те, що у звичайного тритона 58,3 % раціону шкідники, у червоночеревої кумки 52,2 %, у ропухи очеретяної 74,5 %, у ропухи зеленої 55,3 %, у ропухи звичайної 63,6 %, у жаби озерної 62,3 %, у гостромордої жаби 60,6 %, у трав'яної 46,2 %.

Роль земноводних у трофічних ланцюгах є істотною. Не менш вагомою є роль плазунів, які, так як і земноводні, харчуються кормами тваринного походження. Раціон цих тварин визначається запасами кормової бази типових біотопів, доступністю поживи тощо.

Вивчення живлення земноводних і плазунів визначає їх конкретну роль в трофічних ланцюгах, а також дає змогу з'ясувати екологічну пластичність видів, чисельність, щільність популяцій, а загалом і більш цілісну картину про загальний стан популяцій.

Практичне значення земноводних та плазунів, типових для лісу, є істотним в умовах, де втручання людини у природні угруповання зводяться до мінімуму (природоохоронні території), так і в умовах, де ведеться інтенсивне природокористування. Саме тому зниження чисельності чи зникнення певного виду залишає вільною екологічну нішу, у першу чергу в аспекті кормової бази. Більше того, це призводить до значних перебудов у трофічних ланцюгах, що веде до негативних наслідків в екосистемі.

Кількісне і якісне збіднення батрахогерпетофауни може відбуватися через епізодичний, регулярний чи постійний вплив цілого ряду причин. Їх виокремлюють у дві групи. Це причини природні, що виникають внаслідок динамічності неорганічної та живої природи і причини обумовлені безпосередньою діяльністю людини.

Враховуючи значну роль земноводних та плазунів в угрупованнях, на сучасному етапі постає проблема збереження місцевих видів. Відомо, що на розподіл та чисельність земноводних і плазунів впливають природні фактори, такі як пересихання тимчасових водойм, різкі коливання температур, повені, прес хижаків, вплив паразитів і хвороб. Поява на нових територіях інтродукованих видів, що є хижаками по відношенню до земноводних добре може бути проілюстрована таким прикладом. Поява риби виду головешка амурська (Perccottus glenii), що колонізувала значну кількість водойм Львівської області, у яких розмножуються земноводні, може негативно позначатися на показниках чисельності. За дослідженнями А. Решетнікова (2001) у невеликих водоймах, заселених цією рибою значно нижче видове різноманіття земноводних і за таких умов погано розмножуються гребенястий та звичайний тритони, трав'яна та гостроморда жаби, а також ставкова жаба. Вразливість видів підвищується в напрямку: ропуха звичайна жаба трав'яна жаба гостроморда жаба ставкова тритон звичайний тритон гребенястий.

Червонокнижними видами земноводних та плазунів Львівщини є карпатський та альпійський тритони, саламандра плямиста, ропуха очеретяна, полоз лісовий та мідянка.

За даними Т. Котенка (1987), вирубки лісів можуть впливати на земноводних та плазунів позитивно, негативно, або ж практично ніяк не впливати. Вирубка букових лісів у Карпатах сприяє зниженню чисельності і зникненню у деяких місцях квакші, саламандри, мідянки, веретільниці. У місцях вирубок відзначається зниження чисельності карпатського і альпійського тритонів. Крім того, вони масово гинуть при застосуванні технології лісовивезення. На вирубках Карпат і Полісся відзначено збільшення чисельності прудкої та живородної ящірок, звичайного вужа, звичайної гадюки, сірої і зеленої ропух і трав'яної жаби. У Лісостеповій зоні вирубка лісу веде до зниження чисельності звичайної гадюки, живородної ящірки, сірої ропухи, звичайного та гребенястого тритонів. Посадка лісу також призводить до значних змін популяцій земноводних та плазунів. Приміром, у Карпатах зменшення чисельності саламандри звичайної спричиняється зміною природних букових лісів штучними ялиново-модриновими насадженнями.

Т. Котенко вказує на такі негативні чинники, що позначаються на житті земноводних та плазунів: розорювання земель та забудова територій, добування корисних копалин, видобуток будівельних матеріалів, неправильна експлуатація лісу, гідробудівництво, випасання худоби, сінозаготівельні роботи, рекреація, забруднення навколишнього природного середовища. Крім того, багато тварин гине на дорогах. Негативні наслідки має відлов тварин як для науково-дослідних установ, так і для любительського утримання в тераріумах.

З'ясування сучасного стану популяцій земноводних та плазунів Львівщини дасть змогу обґрунтувати та модифікувати заходи щодо їх збереження та охорони.

У видовому відношенні фауна земноводних та плазунів Львівщини представлена 17 видами земноводних і 13 видами плазунів, з яких 13 видів земноводних та 8 видів плазунів поширені в межах Українського Розточчя. Практичне значення земноводних та плазунів є істотним, якщо аналізувати їх кормовий раціон. Вони винищують значну кількість безхребетних шкідників лісу та сільськогосподарських культур. Ціла низка фактрів негативно позначається на сучасному стані земноводних та плазунів.

Знищення еконіш, забруднення навколишнього природного середовища, нераціональне добування ресурсів та поява інтродукованих видів-хижаків веде до зниження чисельності та зникнення видів. Не вирішеними залишаються питання сучасного стану популяцій батрахогерпетофауни регіону для можливості запровадження заходів щодо їх охорони. Зараз існує необхідність різнобічних підходів до вивчення земноводних і плазунів з огляду на їх роль у лісових екосистемах, здатність регулювати чисельність безхребетних-шкідників та вплив на них лісогосподарської діяльності.

3. Аналіз типологічної структури лісів Львівщини

Одним із головних завдань в сучасних умовах реформування лісової галузі є забезпечення раціонального використання лісових ділянок державного лісового фонду з метою покращення стану та підвищення продуктивності лісів з одночасним збереженням і відновленням усіх багатогранних захисних властивостей лісу. Чи не основною умовою для успішного вирішення цих завдань, на думку багатьох учених, є організація ведення лісового господарства на типологічній основі, оскільки складність лісових екосистем та різноманітність лісів зумовлюють необхідність їх розподілу на більш або менш однорідні категорії, тобто типи лісу.

Львівська область належить до найбільш лісистих областей України і займає Південно-Західну окраїну Східно-Європейської рівнини і західну частину північного макросхилу Українських Карпат. Загальна площа лісових ділянок області, вкритих лісовою рослинністю, наразі становить 629,1 тис. га, тобто 28,9 % її території, водночас понад 68 % лісів (431,8 тис. га) знаходяться у постійному лісокористуванні підприємств Державного агентства лісових ресурсів України.

Дослідження типології лісів Львівщини є характерним для наукових праць багатьох дослідників, серед яких Р.М. Вітер, А.Н. Гаврусевич, К.І. Геренчук, Я.С. Кравчук, А.І. Кузьмичов, В.В. Онікієнко, Б.Ф. Остапенко, Т.В. Парпан, М.А. Петровська та ін. Варто зазначити, що наукові роботи більшості згаданих науковців характеризувалися фрагментарністю і на загал не могли відобразити об'єктивну характеристику типологічної структури лісів області.

Для аналізу типологічної структури лісів Львівщини було проведено відбір, групування та оброблення даних масового лісовпорядкувального матеріалу з бази даних "Лісовий фонд України" виробничого об'єднання "Укрдержліспроект", що відображали повидільну таксаційну характеристику насаджень хвойних, твердолистяних та м'яколистяних порід у межах державних підприємств Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства. Вибірка бази даних, становила 122438 виділів, зокрема за групами порід: хвойні –58958 виділів, твердолистяні 48334 та м'яколистяні 15146.

Дослідження типологічної структури лісів складалося з таких основних етапів: 1 вивчення досвіду дослідження типологічної структури лісів регіону; 2 групування, оброблення та аналіз дослідних даних; 3 оцінка одержаних результатів та їх верифікація.

У структурі типів лісорослинних умов лісового фонду Львівщини переважають діброви, частка яких становить майже половину від загальної площі лісового фонду. Менш поширеними є судіброви, які займають близько 40 % досліджуваної території, частка суборів та борів складає 10,7 та 0,6 % відповідно. За гігротопами переважають вологі (75,7 %) лісорослинні умови. Частка інших умов (сухих, свіжих, сирих і мокрих) становить менше 25 % загальної площі.

Розташування області у смузі Головного Європейського вододілу, між Балтійським та Чорноморським басейнами, зумовило формування характерного розмаїття природних умов. Зокрема, на території області виділяють п'ять лісорослинних областей: Карпати, Передкарпаття, Опілля, Розточчя та Мале Полісся. Розподіл площі лісового фонду Львівщини за лісорослинними областями та типами лісорослинних умов зображено на рис. 1.

На лісових ділянках, вкритих лісовою рослинністю, в Малому Поліссі панівними є судіброви, дещо меншу площу становлять субори, незначну територію займають діброви та борові типи лісорослинних умов. Серед типів лісу найпоширеніші свіжа і волога дубово-грабово-соснова судіброва (8 і 24 %), свіжий та вологий дубово-сосновий субір (13 і 21 %) та волога грабово-соснова судіброва (14 %). На грудові типи лісу припадає менше 3 % площі вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок держлісфонду.

Аналізуючи Розточчя, варто зазначити, що на його дерново-слабоопідзолених піщаних ґрунтах зростають складні за структурою буково-сосново-дубові та буково-соснові ліси. Найпоширенішими типами лісу є волога та свіжа дубово-грабово-соснова судіброва (17 і 11 %), свіжа та волога дубовососнова судіброва (13 і 10 %), волога та свіжа грабова бучина (9 і 6 %), свіжа букова діброва (7 %) та волога грабово-соснова судіброва (7 %). Безлісою залишається лише відносно невелика центральна частина Розточчя.

В Опіллі найпоширенішими типами лісорослинних умов є судіброви та діброви, які представлені значною кількістю типів лісу. Серед них панівними є волога грабова діброва (38 %), волога грабова судіброва (24 %), свіжий і вологий дубово-грабово-сосновий сугруд (8 %), волога і свіжа дубовограбова бучина (6 і 5 %) та свіжа грабова діброва (5 %). На інші типи лісу припадає всього 14 % площі.

Природні умови Передкарпаття зумовили формування лісів різноманітного складу і продуктивності. Для цих умов характерні широколистяні ліси. Основні лісотвірні породи дуб, бук, ялиця; як домішка ростуть граб, ясен, клен, липа, ялина. Північно-східна частина Передкарпаття в межах висот 200-350 м над р. м. представлена головним чином дубовими і дубово-грабовими лісами. Формування цих деревостанів відбувається у вологих грабових дібровах і судібровах. Корінних деревостанів збереглося дуже мало. Існуючі насадження складні, різноманітні за породним складом. Як домішка в насадженнях трапляються ясен, клен, липа, ялиця, бук та ін. Похідними деревостанами є грабові, ясеневі, букові. Для північно-західної частини цієї лісорослинної області типи лісорослинних умов представлені вологими ялицевими, грабовими, ялицево-грабовими, ялицево-буково-грабовими дібровами і судібровами, рідше дубово-буковими яличниками. У цих умовах зростають найбільш продуктивні для цього регіону ялицево-дубові ліси. Як домішки в насадженнях трапляється граб, бук, ясен, клен, липа, явір.

Для лісового фонду Карпат характерне переважання вологих ялиновоялицевих бучин і субучин, ялинових бучин і субучин, букових раменів і сураменів. У цих умовах переважають різні похідні деревостани. Корінні деревостани збереглися лише на окремих невеликих ділянках. У їх складі переважає бук, як домішка трапляються ялина, ялиця, липа, черешня, явір, ясен звичайний, в'яз гірський тощо. Вікова структура деревостанів Львівщини типова для Карпатського регіону з переважанням середньовікових та пристиглих деревостанів в усіх типах лісорослинних умов. Така ж ситуація простежується в усіх лісорослинних областях регіону дослідження.

Одним із важливих показників, що характеризує продуктивність насаджень, є бонітет. Проаналізувавши середні значення цього показника, можемо отримати інформацію про продуктивність деревостанів за типами лісорослинних умов Львівської області.

Середні бонітети насаджень у всіх типах лісорослинних умов Львівщини досить високі. У середньому для лісів області значення цього показника становить: у дібровах Iа,8, судібровах I,1, суборах I,2, борах II,0. З метою кращого сприйняття значного цифрового матеріалу нижче розглянемо кожну із представлених груп типів лісорослинних умов окремо.

Діброви. Найбільш поширеними в умовах Львівщини є вологі і свіжі діброви, які займають близько 97 % всіх лісорослинних умов даної групи типів. Панівним типом лісу в дібровах є волога грабова діброва, яка займає площу 41,7 тис. га і є представленою в усіх категоріях захисності. Другою за площею поширення в межах цієї групи типів лісорослинних умов (ТЛУ) є волога дубово-грабова бучина (34,4 тис. га), що становить майже 8 % від площі лісового фонду державних лісогосподарських підприємств. Доволі поширеними є також такі типи лісу, як свіжа буково-грабова бучина (25,9 тис. га), вологий буково-ялиновий яличник (21,2 тис. га) та волога буково-ялицева рамінь (14,1 тис. га). Головними породами у цій групі ТЛУ є бук лісовий та дуб звичайний, площа яких становить 35 % та 29 % відповідно. Окрім цього, 23 % площі займають такі хвойні породи, як ялина європейська, ялиця біла та модрина європейська. Розподіл середнього запасу панівних лісотвірних порід у дібровах зображено на рис. 4.

Вікова структура панівних деревостанів дібров характеризується перевагою молодняків та середньовікових насаджень. Частка пристиглих, стиглих та перестиглих деревостанів становить менше 40 %.

Судіброви. У досліджуваному регіоні судіброви представлені на 39,5 % площі лісового фонду, де переважають вологі лісорослинні умови. Частка свіжих та сирих судібров становить близько 20 %. Тут основними типами лісу є волога грабово-дубова судіброва (28,6 тис. га), вологий буковоялиновий суяличник (19,7 тис. га), волога грабово-соснова судіброва (15,9 тис. га), грабова судіброва (15,9 тис. га) та волога буково-ялицева сурамінь (13,0 тис га), які представлені практично в усіх категоріях захисності. Найбільш поширеними деревними породами в цих типах лісорослинних умов є сосна звичайна, ялина європейська, дуб звичайний, ялиця біла, бук лісовий; їх частка участі становить 85 %.

Розподіл площ лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю і запасів стовбурової деревини панівних деревостанів у судібровах показує їх широку вікову амплітуду. Значну частку площ (50 %) становлять середньовікові деревостани, далі в порядку спадання пристиглі (20 %), молодняки (17 %) та стиглі і перестиглі деревостани (13 %).

Бори та субори. У держлісфонді Львівщини бори та субори становить 11,3 % лісових ділянок вкритих лісовою рослинністю і представлені в основному в Малому Поліссі. Панівними типами лісу в даній групі ТЛУ є вологий дубово-сосновий субір (24,9 тис. га), свіжий дубово-сосновий субір (17,9 тис. га), сирий дубово-сосновий субір (2,2 тис. га) та свіжий сосновий бір (1,6 тис. га). Основними породами в цих типах лісорослинних умов є сосна звичайна (95 %) та береза повисла (3 %). Розподіл середнього запасу панівних лісотвірних порід у суборах наведено на рис. 6.

Вікова структура суборів характеризується таким розподілом: молодняки 24 %, середньовікові 44 %, пристиглі 25 %, та стиглі і перестиглі 7 % площі лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю. Розподіл площ лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю і запасів стовбурової деревини за типами лісорослинних умов та групами віку наведено у табл. 4. За групами віку ліси борів належать до середньовікових та пристиглих (понад 70 %). Частка молодняків і стиглих та перестиглих деревостанів становить 19 та 7 % відповідно.

Аналізуючи поділ лісів за екологічним і соціально-економічним значенням найбільшу частку становлять експлуатаційні ліси (73 %), в яких представлено понад 70 типів лісу, серед яких переважають вологий грабово-дубовий сугрудок, волога грабова діброва, волога дубово-грабова бучина та вологий буково-ялиновий суяличник. У лісах природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, які займають близько 17 % площі лісового фонду області, найпоширенішими типами лісу є волога буково-ялицева сурамінь та волога грабова діброва. Загалом ця категорія захисності представлена 64 типами лісу. Рекреаційно-оздоровчі та захисні ліси, часка яких становить 10 % від площі лісового фонду характеризуються 60 типами лісу, основними з яких є волога грабова діброва, волога дубово-грабова бучина та волога грабово-соснова судiброва.

Таким чином, типологічна структура лісів Львівщини характеризуються більш ніж 80 типами лісу, найпоширенішими з яких є волога грабова діброва, волога дубово-грабова бучина та вологий дубово-сосновий субір. Проведені дослідження можуть бути використані під час розроблення нормативно-інформаційного забезпечення для компексної оцінки лісових ресурсів з метою реалізації стратегічних програм організації ведення лісового господарства на типологічній основі.

4. Стан лісів та екологічні проблеми лісового господарства Львівщини

Рослинність Львівщини за геоботанічним районуванням належить до провінції широколистяних лісів Центральної Європи. Інтенсивне господарське освоєння території тут розпочалося на початку другого тисячоліття з виникненням великих населених пунктів початково на Поліссі та Прикарпатті, а потім на Поділлі і у Карпатах.

Спочатку заселені та агрокультурно перетворені були лісові угіддя прилеглих до річок високих річкових терас із багатими заплавними лісовими ґрунтами та на розчленованих височинах. Початково практикувалась вогнева система рільництва: ліси спалювали, розкорчовували, а землі перетворювали в сільськогосподарські угіддя.

Протягом ХV—XVIII ст. особливо інтенсивного господарського використання зазнали ліси рівнинної частини Львівщини, зокрема Полісся, поблизу русел річок Західний Буг і Стир. Ліси спалювали для виробництва поташу, пізніше деревину твердолистяних порід використовували як паливо для „гут" і „рудень" — виробництв, що займалися виплавлянням заліза та скла. Трохи пізніше, у період розвитку містобудівництва в Західній Європі та для розбудови флоту, розпочалися інтенсивні заготівлі високоякісної деревини сосни і дуба для виготовлення кораблів, а в'яза, клена, липи, ясена — для виробництва меблів.

Спалювання та вирубування лісів на Поліссі зумовило не тільки виникнення великих безлісих просторів, а й розвіювання пісків, а в пониженнях рельєфу заболочення, що призвело, своєю чергою, до зміни гідрологічного режиму території. У таких умовах штучне відновлення лісів було затруднене, а природне відбувалося за рахунок дрібнолистяних порід: берези, осики, верби, вільхи, насіння яких легко і у великій кількости заносилось вітром на значні відстані і було добре пристосоване для проростання у вологих та перезволожених умовах. Великих змін зазнали ліси Полісся також за рахунок веґетативного (порослевого) поновлення малоцінних порід. Упродовж останніх декількох століть на Поліссі відбулися істотні деградаційні зміни у структурі лісів, що полягали у скороченні площ висопродуктивних деревостанів за участю широколистяних деревних порід (дуб, в'яз, ясен) та високобонітетних сосняків. Їх місце поступово зайняли вторинні низькопродуктивні і біологічно нестійкі лісостани з перевагою малоцінних дрібнолистяних видів та порослевого, ураженого гнилями потомства.

Інтенсивне перетворення лісових ландшафтів Карпат тривало протягом останніх п'яти століть і було пов'язане з їх заселенням. Населені пункти початково концентрувалися поблизу основних транспортних шляхів, що зв'язували Галичину з Закарпаттям, зокрема на терасах уздовж річок Сян і Дністер, пізніше — Стрий та Опір. Промислові заготівлі деревини розпочалися у горах переважно у XVIII ст. і набули тотального розмаху в XIX ст. Другий етап тотального вирубування лісів у Карпатах, зокрема в Бескидах Львівщини припадає на 50—60 роки ХХ ст. У зв'язку з цим можна вважати, що ліси гірської частини Львівської области, щонайменше, вже двічі, а то й тричі були суцільно зрубані. Таке вирубування лісів у Карпатах призвело до небажаних змін рослинного покриву та гідрологічного режиму гірських природних комплексів і виникнення масштабних шкідливих геофізичних та екологічних процесів — повеней, вітровалів, ерозії ґрунтів. Найпізніше господарського освоєння зазнала Придністровська низовина.

Як вказує відомий лісівник і еколог ХІХ ст. Еміль Головкевич, ще два століття тому тут мало місце постійне затоплення, перезволоження, нагромадження мулистого матеріалу, формування торфовищ. Значна частина території була зайнята мочарами та стоячими водоймами, локально — заплавними вербняками, дібровами, вільшинами. На початку ХІХ ст. тут розпочато меліоративні осушувальні роботи, спрямлення русла ріки і розчищення його від стовбурів дерев. Такі меліорації були продовжені і у ХХ ст. Вони, урешті-решт, призвели до кардинальних змін природного середовища низовини. На місці колишніх мокрих і сирих вербняків, заплавних дібров, вільшин і боліт майже повсюдно були створені сільськогосподарські угіддя: рілля, сінокоси, пасовища. Нині типові чорновільшаники та вербняки, рідше заплавні діброви зустрічаються тут лише локально, на сезонно перезволожених, сирих та мокрих торфово-акумулятивних ґрунтах.

Знищення лісів на Прикарпатті та Подільській височині призводило до зникнення шпилькових видів: ялиці білої та ялівцю звичайного, смереки. Значної шкоди зазнавали також популяції дуба і бука, оскільки їх вирубування та спалювання значно обмежували можливість природного насіннєвого відновлення дібров і бучин. Природні лісовідновні процеси тут, подібно як і в інших районах, відбувалися з пріоритетом малоцінних порід — тополі, осики, берези, клена тощо. Подальша господарська діяльність у межах височини в період середньовіччя та раннього капіталізму була спрямована на штучне вирощування дубових лісів, а також смереки, оскільки деревина цих видів знаходила широкий попит на європейських ринках.

З тих же економічних міркувань у Карпатах на місці зрубаних лісів наприкінці ХІХ та до 70-х років ХХ століття практикувалось масове штучне створення смерекових монокультур. В кінцевому підсумку це призвело до докорінної зміни характеру лісів Бескид. Практично повсюдно зникли ялицеві, букові і змішані ялицево-смереково-букові деревостани, їхнє місце зайняли штучні смерекові ліси. Це призвело не тільки до змін у біорозмаїтті реґіону, а й до виникнення інших небажаних біогенних явищ: зараження насаджень кореневою губкою, опеньком, а потім їх всихання, відмирання, інвазійного зараження ентомошкідниками.

Лише після Першої світової війни вчені-лісівники та практики Львівщини домоглися застосування науково обґрунтованого підходу до лісокористування з урахуванням річного приросту та захисного значення лісових ділянок, необхідності поступового оздоровлення лісів, вирівнювання їх вікової та якісної структури, породного складу, поліпшення їх санітарного стану.

В період 60—80 років ХХ століття проводився значний обсяг лісовідновних заходів, зокрема заліснення еродованих земель. Так, лише силами Державного лісогосподарського об'єднання „Львівліс", якому належить близько 67 % лісових масивів области, протягом 1990— 1999 років проведено лісовідновлення на площі 22035 га, з них посаджено лісокультур на 19373 га, в тому числі 10366 га — в гірських районах і 1471 га — на непридатних для сільського господарства землях. Усе ж такий обсяг лісовідновлення очевидно є недостатнім, оскільки він становить за 10 років лише 5,2 % вкритої лісом площі. Він лише на половину забезпечує необхідне лісовідновлення, решта відновних процесів відбувається через природне самозаростання зрубів.

У 60—80 роках найціннішим лісовим масивам було надано статус заповідних об'єктів різного рівня і значення. Цей процес тривав і впродовж останніх двох десятиліть, однак набув певних, не зовсім виправданих тенденцій, оскільки площа мережі заповідних об'єктів в области зросла значною мірою за рахунок малоцінних природних і господарських угідь і скоротилася за рахунок рідкісних у європейському масштабі деревостанів старшого віку, зокрема дуба звичайного. Так, У 1998—1999 рр. зліквідовано заповідність урочища „Корналовичі", площа якого становила 774 га, зменшено площі інших заповідних об'єктів та проведено вирубування у ландшафтному заказнику „Моршинський" та „Кошів": до вирубування були призначені деревостани з участю дуба віком понад 160 років.

Станом на кінець ХХ століття у Львівській области загальна лісистість становить 29,1 %. Оскільки тривалість лісокористування та інтенсивність трансформації лісів у різних районах була різна, відповідно сформувалася певна структура лісистости области. Найбільша відносна площа лісів у гірських районах (Сколівський, Турківський, Старо-Самбірський), а також на Поділлі, власне на Розточчі (Яворівський р-н). Найменше вкритих лісом земель, лише близько 12 %, нараховується у Городоцькому та Самбірському районах. Крім того, тут на прилягаючих до р. Дністер територіях склалася і відповідна неблагополучна екологічна ситуація: сюди стікаються усі повеневі води, що призводить до високого підняття рівня води в гідромережі і тривалих масштабних затоплень. Серед фізико-географічних районів области найбільшою лісистістю характеризується середньогір'я Бескид (60 %), найменшою Прикарпатська низовина, Полісся та Опілля.

Інтенсивне лісокористування протягом другої половини ХХ ст. призвело до виникнення непропорційної вікової структури лісів (рис. 1, табл. 4). У межах Львівської области лише приблизно 6 % вкритих лісом земель зайнято достиглими та перестійними деревостанами. Найгірша ситуація склалася з деревостанами шпилькових видів. Майже 45 % площі таких лісів зайнято молодими лісостанами, які досягнуть експлуатаційного віку не раніше ніж через 30—40 років. Особливо невтішною в екологоекономічному відношенні є вікова структура соснових та смерекових деревостанів. Молодняки сосни і смереки займають у 2,5—3,0 рази, а середньовікові лісостани у 2,2—2,3 рази більшу площу, ніж пристигаючі, достиглі та перестійні насадження. Окрім цього критична екологічна ситуація склалася в ялинових монокультурах всіх вікових груп, зростаючих в Карпатах і на Передкарпатті на місці дібров і бучин.

Монодмінантні смеречини в цих лісосрослинних умовах відрізняються швидким ростом і високою продуктивністю. Вже в 60 річному віці запаси стовбурної деревини в них сягають 500 куб. м на 1 га і більше. Однак вже змолоду похідні смеречини масово пошкоджуються сніголомами, буреломами та вітровалами, уражаються опеньком, кореневою губкою, іншими грибними хворобами та ентомошкідниками. В останні роки дуже поширеним явищем є масове усихання монокультур смереки, що призводить до збільшення обсягів санітарних вирубів та оголення значних лісових площ.

Кращою є вікова структура деревостанів за участю листяних твердодеревинних порід, особливо бука та граба. Основну частку їх складають середньовікові деревостани. Однак насадження з перевагою дуба звичайного викликають певне занепокоєння. Лише 8 % їх за площею віднесені до категорії пристигаючих, стиглих та перестійних. Враховуючи високий вік рубання їх, річна лісосіка повинна бути дуже обмежена. Слід також зазначити, що внаслідок посиленої антропогенної трансформації широколистяні ліси твердодеревинних порід сьогодні значною мірою замінені деревостанами листяних м'якодеревинних порід. Вони не мають особливого лісосировинного значення, а у зв'язку з нижчим віком рубки підлягають вирубуванню у віці 60—70 років, а отже мають менші гідрологічно-захисні функції і санітарно-гігієнічне значення.

Негативні тенденції спостерігаються в нагромадженні фітомаси пристагаючими, стиглими і перестійними насадженнями дуба і модрини. Нині їхні запаси значно нижчі, ніж ті, які були до 1960 року в лісах України. Це особливо стосується високостовбурних насаджень дуба звичайного. Спостерігається також зниження запасів достиглих і перестійних деревостанів бука, клена і дуба у порівнянні з пристигаючими, що певною мірою пояснюється не завжди виваженим веденням у минулому доглядових та санітарних рубань.

У зв'язку з такою ситуацією нині лісозаготівлі в лісах области проводяться у поміркованому розмірі, що становить не більше 30 % від сумарного річного приросту лісу. Гадаємо, що така практика позначиться у майбутньому позитивно на віковій та якісній структурі лісу.

Проте є і позитивні результати лісогосподарської діяльности, особливо це стосується соснових і ясеневих насаджень на рівнині, адже їх запаси на 1 га сьогодні на 15—20 % вищі, ніж ті, які були до 1960 року.

Сучасна лісистість області - 29,1 %, є занадто низька і невиправдана з еколого-економічного погляду.

Унаслідок надмірної експлуатації особливого знищення зазнали широколистяні ліси, зокрема з перевагою дуба звичайного, вони потребують нині охорони та інтенсивного відновлення Для збереження та відновлення генофонду лісів Львівщини радикальними бачаться заходи щодо перегляду мережі природно-заповідних територій у напрямі збільшення її територіальної частки в межах Прикарпатської височини, низовини, Опілля і Полісся, ширшого охоплення рідкісних вже сьогодні деревостанів старшого віку дуба звичайного, в'яза шорсткого та в'яза гладкого, а також ін. цінних порід.

Лісостани з перевагою дуба звичайного повинні бути віднесені до категорії особливоцінних лісових масивів, генетичних резерватів, заказників, оскільки як у реґіональному, так і загальноконтинентальному аспектах їм загрожує небезпека остаточного зникнення.

Використана література:

1. Криницька Н.Г. Особливості лісових рекреаційних ресурсів Львівщини / Науковий вісник, 2004, вип. 14.2 c.184-190

2. Федонюк О.В. Земноводні та плазуни лісів Львівщини / Науковий вісник, 2004, вип. 14.8, с.386-392

3. Домашовець Г.С., Василишин Р.Д., Терентьєв А.Ю. Аналіз типологічної структури лісів Львівщини / Науковий вісник НЛТУ України. 2011. Вип. 21.12, с.49-57

4. Платон Третяк, Григорій Криницький, Анатолій Дейнека. Стан лісів та екологічні проблеми лісового господарства Львівщини





Реферат на тему: Лісове господарство та фауна лісів Львівщини (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.