Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Лісова рослинність українського Розточчя (реферат)

Зміст

1. Багатовимірна типологія лісів українського Розточчя

2. Координація лісової рослинності українського Розточчя

3. Особливості моніторингу лісів ПЗ "Розточчя"

4. Міжнародний геопарк "Кам'яний ліс Розточчя"

Використана література

1. Багатовимірна типологія лісів українського Розточчя

Лісові насадження класу Alnetea glutinosae формуються на затоплюваних ділянках річкових заплав із торфовими ґрунтами. Багатовимірна типологія дає змогу прогнозувати тенденції розвитку таких насаджень унаслідок різноманітних форм антропогенного впливу, зокрема осушення території. Об'єкти і методи досліджень. Типізацію лісорослинних умов на рівні асоціацій здійснювали шляхом математичного моделювання методами "інтелектуального аналізу" на основі фітоіндикаційної оцінки екотопів за дев'ятьма параметрами: Tm термічний режим, Kn континентальність клімату, Om омброклімат, Cr кріоклімат, Hd вологість ґрунту, Tr вміст солей, Rc кислотність ґрунту, Nt мінеральний азот, Lc режим освітленості затінення. Крім власних описів, використовували також дані літературних джерел. Математична формалізація типологічної схеми зводиться до опису геометричної структури даних із врахуванням розподілу всієї сукупності екотопів між окремими асоціаціями.

Умови формування та динамічні тенденції лісових насаджень класу Alnetea glutinosae значною мірою визначаються режимом вологозабезпеченості ґрунту та вмісту гумусу. Порівняно з сосновими лісами асоціації Molinio-Pinetum та сосновими болотами асоціації LedoSphagnetum magellanici, чорновільхові ліси відрізняються багатшими ґрунтовими умовами (вміст гумусу Nt>4,15 балів). На менш вологих (Hd<15,0 балів) і дещо багатших ґрунтах формуються чорновільхові ліси асоціацій FraxinoAlnetum і Stellario nemorum-Alnetum glutinosae, які належать до класу QuercoFagetea. На основі едафічної сітки навіть із використанням детальних екологічних шкал вологозабезпеченості та родючості ґрунту не вдається повністю розкрити механізм формування потенційної рослинності перезволожених екотопів. Зазначені закономірності можна відобразити тільки у тривимірному просторі на основі характерної комбінації екологічних чинників. Результати порівняльної оцінки лісорослинних умов насаджень перезволожених екотопів можна охарактеризувати їх положенням на типологічній схемі Molinio Pinetum (2,81; –2,61; –2,42); 2) Vaccinio uliginosi Betuletum pubescentis (0,60; –3,00; –0,35) класу Vaccinio Piceetea; 3) Ledo Sphagnetum magellanici (5,30; –0,94; 3,94) класу Oxycocco Sphagnetea; 4) Sphagno squarrosi Alnetum (–0,55; 1,93; –0,35); 5) Betulo Salicetum repentis (1,17; 1,48; 1,12); 6) Ribeso nigri Alnetum (–1,43; 2,06; 0,63); 7) Salicetum pentandro cinereae (0,98; 3,02; 0,07) класу Alnetea glutinosae; 8) Fraxino Alnetum (–2,99; 0,01; –0,65); 9) Stellario nemorum Alnetum glutinosae (–5,38; –2,79; 1,77) класу Querco Fagetea.

Перша вісь типологічної схеми пояснює 46,7 % загальної дисперсії. Ця функція відображає таку структуру взаємозв'язків між екологічними параметрами: із зменшенням вмісту азоту (коефіцієнт кореляції r=-0,91), вмісту солей (r=-0,57) і pH ґрунту (r=-0,66) зменшується фітоценотична роль лісової рослинності, зростає освітленість у ценозі (r=0,60). Максимальними значеннями функції Root1 характеризуються насадження асоціацій Salicetum pentandro cinereae, Betulo Salicetum repentis класу Alnetea glutinosae і соснові болота асоціації Ledo Sphagnetum magellanici класу Oxycocco Sphagnetea (рис.). Зазначена комбінація чинників є екологічним еквівалентом зменшення параметрів термічного режиму і вказує на екстразональний характер поширення названих асоціацій.

Друга вісь типологічної схеми додатково пояснює 30,3 % загальної дисперсії. Вона відображає зменшення фітоценотичної значущості лісової рослинності на фоні збільшення вологості ґрунту (r=0,78), вмісту солей (r=0,66) і pH ґрунту (r=0,56). Ця функція відображає відмінності у формуванні низових і верхових лісових боліт, вплив рельєфу на геохімічний режим. Порівняно із сосновими болотами, чорновільхові насадження та широколисті верболози формуються на менш кислих, збагачених солями й азотом ґрунтах. Третя вісь типологічної схеми пояснює 15,6 % загальної дисперсї. Ця функція дає змогу чіткіше окреслити екологічний простір асоціації Sphagno squarrosi Alnetum, яка, порівняно з асоціацією Ribeso nigri Alnetum, характеризується меншими значеннями третьої координати.

Закономірності формування та динамічні тенденції фітоценозів класу Alnetea glutinosae є досить складними. Асоціації Betulo Salicetum repentis і Salicetum pentandro cinereae, які займають периферію екологічного простору класу та деревної рослинності загалом, є найбільш вразливими до антропогенного впливу. Їхній розвиток залежить від характеру змін вологозабезпеченості ґрунту та вмісту азоту. Найбільш виразно проявляється екологофітоценотичний ряд Sphagno squarrosi Alnetum → Ribeso nigri Alnetum → Fraxino Alnetum → Stellario nemorum Alnetum glutinosae.

Для пояснення динамічних тенденцій рослинності між всіма типами екотопів визначали відстань Махаланобіса багатовимірний аналог відстані Евкліда із врахуванням кореляції між екологічними параметрами. Відстань Махаланобіса може слугувати критерієм інтенсивності антропогенного впливу за характером змін рослинного покриву. Так, квадрат відстані Salicetum pentandro cinereae (S. p.-c.) → Betulo-Salicetum repentis становить 3,51; S. p.-c. → Sphagno squarrosi-Alnetum 5,74; S. p.-c. → Ribeso nigri-Alnetum 10,36; S. p.-c. → Fraxino-Alnetum 35,77; S. p.-c. → Molinio-Pinetum 47,79; S. p.-c. → Vaccinio uliginosi-Betuletum pubescentis 65,68; S. p.-c. → LedoSphagnetum magellanici 70,38; S. p.-c. → Querco roboris-Pinetum 100,89; S. p.-c. → Vaccinio uliginosi-Pinetum 102,13 одиниць. Мінімальна відстань характеризує найбільшу ймовірність розвитку асоціації унаслідок незначних змін лісорослинних умов.

Із чотирьох асоціацій класу Alnetea glutinosae Ribeso nigri Alnetum характеризується найбільшим екологічним простором (рис.). Завдяки цьому її можна визнати синтаксоном потенційної лісової рослинності перезволожених мезоі евтрофних екотопів. Найбільш віддалена від неї асоціація Betulo Salicetum repentis (квадрат відстані Махаланобіса становить 16,9 одиниць) представляє першу стадію заростання лісовою рослинністю заплавних лук і боліт.

Типологічну схему лісів класу Alnetea glutinosae спрощено можна представити у вигляді еколого-фітоценотичного ряду Betulo Salicetum repentis → Salicetum pentandro cinereae → Sphagno squarrosi Alnetum → Ribeso nigri Alnetum.

2. Координація лісової рослинності українського Розточчя

Охорона, раціональне використання і відновлення лісостанів Українського Розточчя із оригінальним поєднанням Quercus robur L., Fagus sylvatica L. Pinus sylvestris L. досі залишаються актуальними для лісівничої науки. Походження вказаних деревостанів (роль природних чинників і господарської діяльності людини), закономірності їх поширення слугують предметом гострих наукових дискусій вчених. Вирішити це питання можна за допомогою типологічної схеми лісової рослинності Українського Розточчя, першим етапом до створення якої є вивчення екологічних ареалів деревостанів та їхньої координації у просторі екологічних чинників.

Координацію лісової рослинності Українського Розточчя на рівні субформацій вивчали методами добування даних. Дослідження здійснювали на основі фітоіндикаційної оцінки екологічних лісорослинних умов понад двісті п'ятдесяти угруповань лісової рослинності за дев'ятьма параметрами: Tm термічний режим, Kn континентальність клімату, Om омброклімат, Cr кріоклімат, Hd вологість ґрунту, Tr вміст солей, Rc кислотність ґрунту, Nt мінеральний азот, Lc режим освітленості затінення. Крім власних описів, використовували також дані літературних джерел.

Кожне угруповання можна представити у вигляді точки у дев'ятивимірному просторі ознак, координати якої відповідають значенням параметрів екологічних режимів. У цьому випадку подібність угруповань за сукупністю екологічних параметрів можна визначити на основі відстаней між точками. Оцінку взаємного розташування субформацій лісової рослинності виконували шляхом цілеспрямованої проекції дев'ятивимірного простору екологічних чинників у тривимірний простір. Перевірку математичної моделі виконували на основі порівняльної оцінки багатовимірної координації лісостанів із результатами геоботанічних досліджень та даними літературних джерел.

Координацію лісової рослинності Українського Розточчя можна схематизувати. Перша вісь цієї схеми відображає закономірності формування заболочених лісів і лісових боліт: із збільшенням вологозабезпеченності ґрунту зменшуються показники термічного режиму і кріорежиму, зростає освітленність у ценозі. Мінімальними значеннями першого чинника характеризуються попелястовербові, пухнастоберезові і чорновільхові ценози, а максимальними сосново-букові, букові і дубово-букові ліси.

Місце лісових насаджень на другій осі залежить здебільшого від вмісту азоту в ґрунті, меншою мірою від вмісту солей та вологи. Екологічний ряд у цьому випадку має такий вигляд: скельнодубові, соснові, пухнастоберезові ліси → буково-соснові, сосново-букові, чорновільхові ліси. Ординація ценозів на третій осі визначається складною комбінацією екологічних чинників: зростання позитивного балансу вологи (переважання надходження вологи над її випаровуванням) зумовлює збільшення кислотності ґрунту та зменшення вмісту поживних речовин. Цю закономірність відображає такий екологічний ряд: сосново-букові ліси → соснові, дубово-буково-соснові ліси.

У центрі координат містяться найбільш поширені на Розточчі дубовососнові насадження. Рідкісні угруповання розташовані на периферії екологічного ареалу лісової рослинності. Найунікальніший тип лісорослинних умов у сосново-букових лісів, для яких характерні екстремальні значення трьох чинників. Цю унікальність підтверджує і аналіз подібності лісорослинних умов за сукупністю дев'яти екологічних чинників. Загалом, можна виділити шість основних груп типів лісорослинних умов, у межах яких частково перекриваються екологічні ареали субформацій деревної рослинності: 1 заболочені ліси і лісові болота (чорновільхові, пухнастоберезові і попелястовербові ценози); 2 звичайнодубові, дубово-соснові і грабово-дубово-соснові ліси, буково-соснові і дубово-буково-соснові ліси; 3 соснові ліси; 4 сосново-букові ліси; 5 скельнодубові ліси; 6 букові, дубово-букові, дубово-сосново-букові ліси.

Через брак матеріалів можна тільки наближено визначити координацію низки субформацій. Так, в'язово-дубові ліси зростають на межі екологічних ареалів буково-соснових, дубових і чорновільхових лісів. Дубово-смерекові ліси характеризуються найменшою відстанню до буково-соснових, букових, звичайнодубових і грабово-дубово-соснових лісів.

Результати математичного моделювання мають важливе практичне значення для дослідження динаміки рослинного покриву. Знаючи екологічні параметри лісорослинних умов еталонних фітоценозів, можна визначити походження та ступінь антропогенних змін інших лісових насаджень. Так, звичайнодубові ліси часто формуються на місці дубово-соснових і навіть букових лісів; завдяки великому екологічному ареалу соснові ліси також можуть займати дуже різноманітні екотопи. Унікальність походження сосново-букових лісів Розточчя можна пояснити тільки шляхом порівняльного аналізу із лісовими насадженнями сусідніх регіонів.

У спрощеному варіанті координацію лісової рослинності Українського Розточчя на рівні субформацій можна зобразити у вигляді трикутника, в центрі якого розташовані дубово-соснові ліси, а на вершинах попелястовербові, скельнодубові і сосново-букові ценози.

3. Особливості моніторингу лісів ПЗ "Розточчя"

Останніми роками відбуваються значні зміни у ставленні суспільства до лісу та визначення пріоритетності його функцій. На сьогодні посилюється екологічна та соціальна функції лісу, ставиться за мету забезпечення сталого невиснажливого використання лісових ресурсів. Загального визнання набула винятково важлива загальносуспільна роль лісів у розвитку економіки, захисті природного життєвого середовища, оздоровленні населення, попередженні глобальних змін клімату. На думку багатьох дослідників, одним із головних принципів, які за сучасним уявленням мають забезпечити сталий розвиток лісового господарства, є екосистемне управління лісами. Для реалізації цього необхідна інформація про стан лісів та їх динаміку, яку можна отримати на основі проведення моніторингу лісів.

Інтеграція України у світове співтовариство вимагає налагодження сучасної системи спостережень за станом лісів, як це усталено в Європі, Північній Америці та багатьох країнах світу. Проведення довготривалого моніторингу за станом лісів зумовлене не тільки національними потребами, але і міжнародними процесами.

Моніторинг лісів це система регулярних спостережень за лісами, аналіз інформації про їх стан, оцінка та прогноз, при проведенні яких необхідно дотримуватись таких імперативів, як репрезентативність охопленої території, об'єктивність та достовірність інформації, систематичність, багатоцільове використання, багаторівневість спостережень, методична узгодженість, відкритість системи та їх гармонізація з аналогічними міжнародними системами моніторингу. Систему моніторингу можна розділити на три основних блоки, які наведено на рис 1.

Природний заповідник "Розточчя", який створено у 1984 р. і розташований на Головному Європейському вододілі у межах Опільсько-Розтоцького лісогосподарського району Західноукраїнського лісостепового округу, покликаний зберігати унікальні та природні комплекси фізико-географічного району Розточчя. Невелика його площа (2084,5 га), до того ж розділена на три майже відокремлені урочища, а також близькість населених пунктів, ускладнюють виконання ним головних функцій. Флора заповідника нараховує 883 види судинних рослин, 212 видів мохоподібних, 65 видів лишайникових. Щодо тваринного світу, то тут нараховується до 245 видів хребетних тварин. У віковій структурі переважають пристигаючі, стиглі та перестійні деревостани. Унікальними насадженнями вважають дубово-буково-соснові, дубово-соснові, дубово-грабові, грабовобукові та інші.

Для дослідження та ведення біологічного моніторингу використовували методики, які вже пройшли апробацію на інших об'єктах при проведенні відповідних досліджень.

Закладання пробних площ проводили згідно з загальноприйнятими методиками у лісівництві та лісовій таксації відповідно до ОСТу 56-69-83. Розмір пробних площ коливається від 0,25 га (50.50) до 1 га (100.100 або 50.200) залежно від розмірів виділу. У минулому на цих пробах проводились заміри діаметрів та висот дерев, проекцій крон кожного дерева у 4-ох напрямках, визначались координати дерев на пробній площі. Окремо проводився опис їх за категорією технічної приналежності, санітарним станом, ступенем дефоліації тощо. Вивчалися видовий склад трав'яного вкриття, природного поновлення, характеристика ґрунтів.

Сьогодні при повторному проведенні замірів використовується ГІСтехнологія "Field-Map". За допомогою цієї технології визначаємо всі необхідні показники у цифровому вигляді, які передбачаються програмою досліджень, а також географічну прив'язку меж пробних площ за допомогою ГПС приймача. Дана технологія дає змогу автоматично відображати на карті розміщення дерев та проекції крон, профіль крон, локалізацію природного поновлення, лежачих відпалих дерев і т.д.

Отримані основні лісівничо-таксаційні показники насаджень на пробних площах слугували основою аналізу типових деревостанів ПЗ "Розточчя.

За типом лісорослинних умов переважають свіжі й вологі сугруди та груди. У Ставчанському лісництві переважають такі типи лісу: свіжі та вологі дубово-грабово-соснові сугруди, вологі буково-соснові сугруди, свіжі буково-соснові сугруди, свіжі та вологі грабові і букові діброви. Верещицьке лісництво представлене деревостанами з переважанням листяних порід. Це свіжі та вологі грабові бучини, чисті свіжі й вологі бучини, свіжі та вологі дубово-грабово-соснові сугруди, свіжі та вологі соснові бучини, свіжі буковососнові сугруди.

Загальна кількість пробних площ становить 41 шт., які більшою мірою закладалися у Ставчанському лісництві. Загалом представлено 11 типів лісу, де вік досліджуваних насаджень коливається у межах від 30 до 150 років. Обсяг польових досліджень повністю репрезентують лісовий масив ПЗ "Розточчя".

Вимірювання та опис пробних площ поділяється на певні рівні:

● перший рівень досліджувана ділянка, де вказуються номер ділянки, підприємство, лісництво, квартал, виділ, площа виділу, категорія земель, географічні координати та розміри досліджуваної ділянки, експозиція та крутизна схилу, висота н.р.м., тип лісорослинних умов, тип лісу, склад та вік насадження, клас бонітету, абсолютна повнота та загальний запас деревостану, середній приріст на 1 га, дата проведення замірів;

● другий рівень це дерево, де вказуються біологічний вид, діаметр на висоті грудей, висота дерева, координати центру дерева, проекція крони (діаметр крони), висота прикріплення живої та мертвої крони, профіль крони, категорія технічної придатності, клас Крафта, дефоліація, дехромація, категорія санітарного стану; також сюди входять пні та повалені дерева, де вказуються біологічний вид, діаметр, розміщення на площі ділянки, довжина стовбура, вік та ступінь розкладання (для пнів);

● третій рівень це природне поновлення, де вказується вид, висота, вік, пошкодження, розміщення, життєздатність;

● четвертий рівень це підлісок, де вказується вид та його поширення, густота;

● п'ятий рівень це трав'яне вкриття, де вказується вид, кількість, поширення.

Відповідно до цієї схеми опису дослідних ділянок (пробних площ), можна систематизувати основні показники, які впливають на ріст та розвиток насадження, оцінити динаміку видового складу насадження і зайнятості його компонентів у просторі. Якщо брати до уваги вертикальну структуру дубовобуково-соснових деревостанів віком більше 100 років, то перший ярус становлять сосна та дуб, другий ярус обіймає бук, третій граб. Загальний запас становить у середньому 470 м3/га, а абсолютна повнота 41,5 м2/га. Щодо природного поновлення, успішно відновлюється клен-явір, бук лісовий та граб звичайний.

Пошкодження деревостану хворобами та ентомошкідниками незначне; масових явищ всихання чи випадання порід внаслідок патогенних чинників не виявлено.

Отже, на підставі результатів досліджень можна відзначити, що насадження ПЗ "Розточчя" характеризуються високою продуктивністю, різновіковістю, змішані за складом. Вони стійкі за санітарним станом. Основну площу охоплюють деревостани пристигаючого, стиглого та перестійного віку, що дає змогу спостерігати за зміною сукцесійних процесів. Прояв цих процесів здебільшого характеризує динаміка природного поновлення за складом та станом. Запропонована програма моніторингу дає змогу оцінити якісні та кількісні показники насаджень, зіставити їх та виявити закономірності зв'язку.

4. Міжнародний геопарк "Кам'яний ліс Розточчя"

Упродовж останніх років у різних районах світу активно впроваджується нова форма збереження геолого-геоморфологічної спадщини геопарки. Геопарк це територія з визначною геологічною спадщиною і розробленою програмою (стратегією) сталого розвитку. Програма розвитку геопарків розроблена ЮНЕСКО у співпраці з Міжнародним союзом геологічних наук та урядовими інституціями і затверджена у березні 1999 р. на ХХІХ Генеральній конференції ЮНЕСКО. Завдання цієї програми скоординувати національні та міжнародні зусилля в галузі збереження геолого-геоморфологічної спадщини, геотопів (геомісць), заповідних геологічних об'єктів. Програма Геопарків тісно співпрацює з Центром світової спадщини ЮНЕСКО та Міжнародною мережею біосферних заповідників "Людина і біосфера" (МАБ). Згідно із цієї програмою, передбачається щороку надавати статус геопарку 20 територіям, які відповідають критеріям нової міжнародної категорії збереження геоспадщини.

Головним завданням з формування Міжнародного геопарку "Кам'яний ліс Розточчя" є розроблення відповідної науково-проектної документації для утворення цього транскордонного утворення на українськопольському пограниччі. Важливим у цьому проекті є вивчення й експозиція скам'янілих дерев, розміщених у піщаних відкладах неогену Розтоцької височини. Скам'янілі дерева з Розточчя є геологічним феноменом національного і міжнародного рівнів. Аналогічні природні нагромадження скам'янілих стовбурів дерев відомі у кількох місцях світу (Арізона у США, острів Лесбос у Греції, Патагонія в Аргентині). Актуальними на цей час є охорона та освітньо-туристичне використання цих унікальних палеонтологічних утворень на українсько-польській височині Розточчя з огляду на те, що найцінніші їхні екземпляри часто стають об'єктом нелегальної торгівлі для колекціонерів скам'янілостей.

Проблематика створення міждержавних природоохоронних утворень на Розточчі сягає початку 90-х років ХХ ст. Концепцію створення транскордонної природоохоронної зони розробили Варшавський Інститут охорони навколишнього середовища та Львівський національний університет ім. Івана Франка. Основою для створення цієї природоохоронної зони з провідною функцією екотуризму повинні були стати українські (заповідники, заказники) та польські (національні і ландшафтні парки) заповідні об'єкти. У поточному десятиріччі розробляли і впроваджували просторові моделі утворення транскордонного біосферного резервату "Розточчя". У 2009 р. до штаб-квартири ЮНЕСКО було подано заявку і номінаційну форму на створення біосферного заповідника в українській частині Розточчя у складі Яворівського національного природного парку, природного заповідника "Розточчя" і регіонального ландшафтного парку "Равське Розточчя".

Концепція і програма спільного наукового та освітнього використання об'єктів геологічної спадщини транскордонної височини Розточчя в останні десятиріччя активно розробляється і поетапно втілюється. Було опубліковано монографії та тематичні збірники з геолого-геоморфологічної будови всієї височини та її окремих регіонів, а також геологічні путівники, розроблені в рамках тематичних конференцій. Ідея створення міжнародного геопарку на Розточчі ініційована польськими геологами під час реалізації наукового проекту "Геопарк Кам'яний ліс на Розточчі". В останні роки наукові інституції Кракова, Любліна і Львова розробляють концепцію та програму створення транскордонного геопарку "Кам'яний ліс Розточчя". Прецедент утворення транскордонних геопарків уже відомий на Європейському континенті, зокрема транскордонним є геопарк "Мужакова Дуга", розташований біля кордону між Польщею і Німеччиною.

На польській частині Розточчя наукові дослідження щодо створення геопарку розпочались у 2006 р. у рамках національного дослідницького проекту "Кам'яний ліс Розточчя". Цей проект дав змогу здійснити документацію відслонень з фрагментами скам'янілих дерев з роду кипарисових (вид Taxodioxylon taxodii) на території Равського Розточчя (околиці Гребенного). На українській частині Розточчя дослідження щодо створення транскордонного геопарку "Кам'яний ліс Розточчя" розпочалися у 2010 р. в рамках підготовки до участі в програмі INTERREG III (Україна Польща Білорусь), де українськими співвиконавцями стали представники Львівського національного університету ім. Івана Франка за участю органів місцевої влади Жовківщини.

Метою цього дослідження є розроблення науково-методичного та організаційного забезпечення для створення транскордонного геопарку "Кам'яний ліс Розточчя". При цьому вирішуються такі завдання:

● аналіз основних функцій та критеріїв формування геопарків нової форми збереження і популяризації геоспадщини;

● науково-методичне обґрунтування формування транскордонного геопарку "Кам'яний ліс Розточчя";

● розроблення невідкладних організаційних та інформаційно-освітніх заходів зі створення геопарку та забезпечення сталого розвитку польсько-української височини Розточчя.

Діяльність геопарків має три напрями:

геоконсервація: збереження й вивчення об'єктів геоспадщини, впровадження та демонстрація нових методів їхнього збереження й використання; збереження та підтримка місцевих традицій;

освіта: організація і вжиття заходів щодо популяризації знань у галузі наук про Землю та охорони природи для широкого кола осіб.

геотуризм: стимулювання економічної активності та зрівноваженого (сталого) розвитку шляхом розвитку геотуризму. Головна мета геопарків поліпшення і розширення способів охорони, облаштування і популяризації геологічних і геоморфологічних об'єктів, наявних на їхніх територіях. Території, що претендують на залучення до міжнародної мережі геопарків, повинні відповідати таким вимогам :

● містити певну кількість надзвичайно важливих об'єктів геологічної (геологогеоморфологічної) спадщини, що мають наукову та освітню цінність, унікальний характер і рекреаційну привабливість; одночасно об'єкти геологічної спадщини можуть мати археологічну, історико-культурну та екологічну цінність;

● на цих територіях розвивається геотуризм, який сприяє розвитку уявлень і знань людей про геоспадщину;

● тут демонструються методи збереження та залучення геологічної спадщини для потреб геонаукових дисциплін і розроблення природоохоронних заходів;

● значна увага на цих територіях повинна приділятись співпраці з місцевими жителями, а також освітньому і соціально-економічному розвитку громади;

● повинен існувати менеджмент-план території геопарку, який сприятиме сталому соціально-економічному розвитку (зазвичай, базованому на екотуризмі);

● геопарк повинен бути складовою частиною глобальної мережі, що демонструє та поширює передовий досвід збереження й використання природної спадщини та інтегрується у програми сталого розвитку.

У програмі розвитку геопарків спеціально наголошується на таких перевагах нової категорії охорони природи: тут одночасно забезпечується захист геоспадщини, акцентується увага на сталому розвитку та значна роль відводиться місцевим громадам, зацікавленим у втіленні планів менеджменту геологічно цінних територій із урахуванням соціально-економічних цілей. На початку ХХІ ст. нову міжнародну форму збереження геоспадщини геопарк активно впроваджують у різних районах світу. Зокрема, в Європі успішно функціонує мережа геопарків, до складу якої входять такі відомі геологічні місцевості, як Геологічний резерват у Високому Провансі (Франція), Вулканічний геопарк (Німеччина), Кам'яний ліс Лесбоса (Греція), Богемський Рай (Чехія), Країна Динозаврів (Румунія) та ін. Геопарки створюють на основі природних природоохоронних територій (резервати, ландшафтні та національні парки) та охоронних історико-культурних місцевостей (парки культури, історичні центри). Підставою для створення низки європейських геопарків стала реалізація програми Міжнародного геологічного союзу та Європейської асоціації зі збереження геологічної спадщини (ПроГЕО) щодо виділення геологічних місць (геотопів) міжнародного значення для головних регіонів Європи.

Від часу створення у 2000 р. Європейська мережа геопарків (ЄМГ) розвивалася швидкими темпами за підтримки Європейського Союзу і ЮНЕСКО. Наприкінці 2008 р. до неї належало вже 35 природоохоронних територій у 13 країнах Європи (Франція, Німеччина, Греція, Іспанія, Італія, Ірландія, Велика Британія, Румунія, Чехія, Португалія, Норвегія і Хорватія), а зараз їх є 37. Це доводить необхідність і ефективність співпраці, яка дає змогу обмінюватися досвідом і методами діяльності, спрямованої на поєднання охорони геологічної спадщини зі зрівноваженим розвитком, промоцією геотуризму і принесенням користі місцевим громадам.

Європейські геопарки розвивають різні види діяльності, спрямованої на охорону геологічних та інших об'єктів природи, управління природними ресурсами, пропагування раціонального туризму та інновацій у галузі промоції територій через осередки туристичної інформації, екомузеї, нові технології обладнання об'єктів, управління музейними фондами, навчальні курси, експериментальні освітні імпрези і виставки музейних експонатів, доступні на місці інформаційні й освітні матеріали, фестивалі мистецтв і ярмарки місцевих продуктів, міжнародні освітні акції та діяльність для розвитку місцевої громади.

Демонстраційні заходи у геопарках допомагають місцевим громадам, установам і відповідальним за визначення політики охорони особам створювати привабливі туристичні пропозиції згідно із засадами "охорони через використання", підтримувати розвиток усіх регіонів Європи і формувати усвідомлення важливості європейської природної спадщини.

Проектований транскордонний геопарк охоплюватиме природоохоронні об'єкти на Польському (Розточанський національний парк та Щебжешинський, Краснобродський, Південно-Розточанський ландшафтні парки) і Українському (природний заповідник Розточчя та його охоронна зона, Яворівський національний природний парк, Рава-Руський та Знесіння регіональні ландшафтні парки, а також заказники "Гряда", "Завадівський", "Львівський", "Винниківський") Розточчі. З польської сторони у проектований геопарк увійдуть також геологічні резервати "Чортове поле", "На Тавні", "Пєкєлко", а також документацій ні осередки кар'єр у Йозефові та штольні у Сендерках.

У геологічній будові Розтоцької височини беруть участь різнорідні у літологічному аспекті морські відклади крейди, еоцену та міоцену, а також континентальні антропогенові відклади. Верстви відкладів можна спостерігати у численних геологічних відслоненнях на різних ділянках регіону. У проектованому геопарку, крім геологічних відслонень з урахуванням скам'янілих дерев, істотну роль будуть відігравати інші відслонення, що мають наукову, освітню, екологічну та пейзажну цінність. Для створення геопарку важливим буде реєстр цінних геоморфологічних об'єктів печер, скель, ярково-балкових і останцевих форм.

Науковий супровід з проблематики геопарку "Кам'яний ліс Розточчя" передбачає створення концепції охорони місцевої геолого-геоморфологічної спадщини, розроблення відповідної документації і здійснення досліджень, які необхідні для функціонування цієї форми охорони природи.

Наукові дослідження охоплюють такі моменти:

● аналіз наукових і науково-популярних публікацій та фондових матеріалів у галузі геології, геоморфології, охорони природи та стану територіального планування району Розточчя.

● інвентаризація та польова паспортизація геомісць (окремих геологічних об'єктів та їхніх комплексів), що репрезентують важливі елементи геоспадщини Землі. Особливу увагу буде приділено місцям скупчення скам'янілих залишків дерев. Передбачено підготовку геологічних відслонень, їхній опис та документацію, а також географічну прив'язку з використанням GPS. Будуть створені інвентаризаційні карти геомісць українсько-польського Розточчя.

Важливою складовою частиною досліджень виступатиме великомасштабне геологічне і геоморфологічне картування. Воно супроводжуватиметься закладанням бурових свердловин і ручним бурінням та відбором проб на палінологічні, мікропалеонтологічні, літологічні, дендрологічні і дендрохронологічні аналізи. Особливу увагу акцентуватимуть на дендрохронологічному аналізі викопних дерев та їхній анатомічній будові. Буде розроблено регіональну ГІС-модель, яка міститиме такі інформаційні шари: геологічний, геоморфологічний, гідрологічний, охорони природи, туристичний.

Підготовлені під час досліджень текстові і картографічні матеріали (геологічні, геоморфологічні і геотуристичні карти) слугуватимуть підґрунтям для реєстрації геопарку "Кам'яний ліс Розточчя" на національному та міжнародному (як елементу Європейської мережі геопарків) рівнях. У рамках розроблення проекту міжнародного геопарку "Кам'яний ліс Розточчя" в українській його частині було обрано 50 базових геомісць. Серед них виділяють:

а) відслонення корінних (крейда, палеоген, неоген) і покривних (плейстоцен і голоцен) відкладів, розміщених в експлуатованих і не експлуатованих кар'єрах, а також природні виходи скельних порід;

б) виходи порід, приурочені до скельних форм і печер;

в) давні копальні;

г) скельно-печерні комплекси.

Особливе значення серед запропонованих геомісць мають відслонення піщаних порід нижнього і верхнього баденію. З-поміж них варто виокремити виходи нижньобаденських відкладів на Равському Розточчі (Ниви, Рава-Руська, Дубрівка, Монастирок), Львівському Розточчі (Лозина, Ясниська, Винники, Бережани), Янівського Розточчя (Шкло, Страдч). Саме з цими відслоненнями пов'язані чисельні місця знаходження решток стовбурів скам'янілих дерев.

Пропоновані базові геомісця дадуть змогу детальніше вивчити та популяризувати для потреб геоосвіти і геотуризму історію розвитку природи регіону протягом пізньої крейди, палеогену, неогену, плейстоцену та голоцену. Це доповнить центральну тематику геопарку, пов'язану з палеогеографією рослинних утворень баденського віку неогену, відомостями про розвиток неживої та живої природи у мезокайнозої і дасть змогу розглядати її у широкому історичному плані.

1.Воднольодовикові відклади нижнього плейстоцену, мергель і опока верхньої крейди с. Потелич, хутір Зелена Гута кар'єр

2 Піски нижнього бадену і еоцену с. Ниви кар'єри

3. Літоморфний останець Бабина Гора, відслонення пісків і пісковиків нижнього бадену с. Борове біля м. Рава-Руська

4 Піски нижнього бадену м. Рава-Руська, південна околиця кар'єр

5 Скупчення батятицьких пісковиків с. Потелич, західна околиця

6. Гора Преображення кар'єр і природні відслонення комплексу порід нижнього і середнього бадену с. Потелич, північно-східна околиця

7 Алювій фінальноплейстоценового віку с. Потелич, хутір Малі Долини, південна околиця кар'єр

8 Вапняки верхнього бадену с. Вороблячин, північна околиця кар'єр

9 Піски і пісковики нижнього бадену селище Немирів, східна околиця кар'єри

10 Глинисті відклади верхньої крейди селище Немирів, східна околиця кар'єр

11 Відслонення еолових відкладів верхнього плестоцену, знахідки ератичного матеріалу гора Вовковиця між м. Рава-Руська і с. Іоничі

12 Піщані воднольодовикові відклади нижнього плейстоцену с. Іоничі, східна околиця кар'єр

13 Копальні бурого вугілля у відкладах нижнього бадену с. Дубрівка

14 Копальні бурого вугілля у відкладах нижнього бадену с. Монастирок

15 Кам'яна гора відслонення еоценових пісковиків біля с. Монастирок

16 Воднольодовикові відклади нижнього плейстоцену селище Магерів, південна околиця кар'єр

17 Гора Кам'яна скельно-печерний комплекс Тимоша с. Крехів, монастир

18 Гора Побійна скельні виходи пісковиків середнього бадену с. Крехів, монастир

19. Піщані і глинисті відклади нижнього бадену; яри, відслонення вугленосних відкладів с. Глинсько, південна околиця кар'єр

20 Лесоподібні відклади верхнього плейстоцену с. Черемишна, південна околиця кар'єр

21 Поховані ґрунти у пролювіальних відкладах голоценового віку с. Стара Скварява, західна околиця кар'єри

22 Лесоподібні плейстоценові відклади з похованими ґрунтами с. Стара Скварява, східна околиця кар'єр

23 Розрізи нижнього бадену с. Нова Скварява, північно-східна околиця кар'єри

24 Відслонення верхньої крейди, нижнього і середнього бадену с. Мокротин, східна околиця, Чорна гора

25 Органогенно-детритові вапняки нижнього бадену с. Старичі, північна околиця кар'єр

26 Піщані відклади нижнього бадену селище Шкло, східна околиця кар'єр

27 Ратинські вапняки середнього бадену с. Верещиця, східна околиця кар'єри

28 Розріз моренних відкладів нижнього плейстоцену с. Верещиця, східна околиця

29 Скельні виходи ратинських вапняків і пісковиків середнього бадену с. Верещиця, схили г. Кубин

30 Гора Біла Скеля виходи відкладів нижнього бадену с. Лелехівка, східна околиця

31 Гора Таборова скельні виходи ратинських вапняків і пісковиків середнього бадену с. Лелехівка, східна околиця

32 Відклади нижнього і середнього бадену с. Дубровиця, південна околиця кар'єри і природні відслонення

33 Відклади нижнього бадену с. Лозина кар'єри

34 Королева гора відслонення ратинських вапняків селище Івано-Франкове, східний беріг Янівського ставу

35 Страдчанська печера, відклади нижнього і середнього бадену с. Страдч, північно-західна околиця

36 Відклади нижнього бадену с. Страдч, західна околиця кар'єр

37 Відклади нижнього бадену с. Ясниська, західна околиця кар'єр

38 Відклади верхнього і нижнього бадену с. Бірки кар'єри

39 Гора-останець Червоний Камінь відслонення пісковиків нижнього бадену с. Мервичі

40 Ритмічно-шаруваті відклади верхнього плейстоцену с. Воля Гамулецьке на схід від Брюхович кар'єр

41 Відклади верхньої крейди, бадену і плейстоцену с. Малі Грибовичі кар'єр і природні відслонення

42 Відклади верхнього бадену, палеонтологічні рештки м. Львів, г. Клепарівська, західні схили кар'єр

43 Розріз верхнього бадену м. Львів, г. Лева кар'єри

44 Комплекс піщаних кар'єрів, вапняки нижнього бадену м. Львів, парк Знесіння

45 Відклади верхньої крейди, нижнього бадену і плейстоцену м. Львів, с. Великі Кривчиці кар'єр

46 Медова печера, відслонення ратинських вапняків м. Львів, р-н Майорівка

47 Відклади нижнього бадену, ервілієвий горизонт м. Львів, парк Погулянка кар'єр

48. Гора Чортові (Чатові) скелі виходи пісковиків верхнього бадену, палеолітична стоянка містечко Винники, північно-західна околиця

49 Піщані відклади нижнього бадену містечко Винники, західна околиця кар'єри

50 Відклади нижнього бадену с. Бережани, південна околиця кар'єри

Важливою складовою частиною проектованого геопарку повинна стати розбудова геоосвітньої та геотуристичної інфраструктури. На польському Розточчі центральний об'єкт геопарку природничий музей, створений у Сєдлісках Томашівських біля Любичі Крулєвської. Тут знаходяться унікальні фрагменти окременілих дерев, які росли понад 18 млн років тому. Крім музею, тут існує мережа популярно-наукових стежок. Наприклад, в околицях музею функціонує навчальна природничо-культурна стежка "Шляхом кам'яних дерев" довжиною 2 км. На інформаційних таблицях представлено опис реліктових скам'янілих дерев та умови їхнього захоронення. Одночасно тут можна побачити плантації кипариса болотного сучасного відповідника реліктових окременілих дерев. Крім того, на цій трасі можна спостерігати об'єкти культури: сакральні, традиційну сільську забудову.

Музей Кам'яних Дерев розпочав функціонувати з 2003 р. Значну частину експонатів принесли місцеві жителі. Зараз у музеї представлено близько 500 експонатів скам'янілих решток дерев різної величини та кольору. У цих викопних деревах органічний матеріал був заміщений неорганічним кременистою субстанцією. Мінералізація неогенових дерев, що відбувалася у водному середовищі, стала можливою за умови сповільнення їхнього біологічного розпаду. Фрагменти дерев перебували під осадами з обмеженим доступом кисню це давало змогу органічним решткам тривалий час перебувати у середовищі мінералізації. Такі процеси відбувалися в умовах жаркого і вологого клімату. Неоднакове забарвлення кам'яних дерев є результатом кременистої мінералізації з участю інших мінералів. Характерно, що скам'янілі стовбури рідко знаходять у первинному середовищі у пісках неогену. Їхні невеликі фрагменти частіше трапляються у покривних плейстоценових відкладах. Ці фрагменти дерев піддавались вивітрюванню і могли змінити первинне забарвлення. Внаслідок проведених досліджень визначили, що фрагменти скам'янілих дерев належать до роду кипарисових (виду Taxodioxylon taxodii), сучасним відповідником якого є кипарис болотний (Taxodium distichum). Викопні рештки представників роду Taxodium знайдено у відкладах від верхнього еоцену до нижнього міоцену у Німеччині, Чехії, Польщі та Україні; при детальнішому їх дослідженні вчені виявили, що всі вони належать до одного виду Taxodium dubium (Sternberg).

Фрагменти скам'янілих дерев, знайдені на українській частині Розточчя, є в експозиціях Природничого музею НАН України та палеонтологічного музею ЛНУ ім. Івана Франка. Також їх використовують як елемент малих архітектурних форм у регіональному ландшафтному парку "Знесіння", сквері "На валах", перед природничим корпусом національного університету ім. Івана Франка (вул. Грушевського, 1).

Музей скам'янілих дерев або відкриту їх експозицію у проекті передбачено створити у Рава-Руській. Документація та інформаційне забезпечення дасть змогу низці геомісць польської та української частин Розточчя стати геотуристичними атракціями об'єктами для пізнавальних занять. Облаштовані геотуристичні атракції (кар'єри, скельні і печерні утвори, копальні) стануть основою для розроблення геотуристичних маршрутів (шляхів). Ці маршрути будуть пішими, велосипедними, з використанням автомобільного транспорту. Геотуристичні атракції широко використовуватимуться для здійснення міждержавних освітніх (практики студентів) та наукових (конференції, семінари) заходів.

Геопарки передбачають забезпечення сталого розвитку, що збігається з пріоритетами проектованого міждержавного біосферного заповідника "Розточчя". У цьому контексті важливим є забезпечення проекологічного розвитку основних типів природокористування регіону: лісогосподарського, сільськогосподарського, селітебного. У контексті пропонованого геопарку важливі відродження й розвиток таких промислів, як гончарство (Потелич, Глинське), кам'яна різьба, гутництво. Функціонування геопарків передбачає активну співпрацю органів самоврядування з новоствореним природоохоронно-рекреаційним об'єктом геологічного профілю. Позитивним є той факт, що ініціаторами проекту геопарку "Кам'яний ліс Розточчя" виступили місцеві органи влади Томашівського повіту (Польща) та Жовківського району (Україна). За участю наукових інституцій Кракова, Любліна і Львова розроблено проектну пропозицію щодо утворення міжнародного геопарку в рамках програми INTERREG III (Україна Польща Білорусь) на 2010-2013 рр.

Отже, обґрунтовано концептуальні основи формування тематичного геопарку на базі реліктових скам'янілих дерев з неогенового періоду та розроблено програму науково-методичних і організаційно-проектних заходів. Головний акцент зроблено на підготовку необхідної наукової документації геолого-геоморфологічного та природоохоронно-рекреаційного плану для формування міжнародного геопарку "Кам'яний ліс Розточчя". Представлено перелік і картографічну модель базових геомісць проектованого геопарку на території українського Розточчя.

Подальші перспективи досліджень пов'язані з детальною паспортизацією геомісць, зокрема з місцезнаходженнями скам'янілих дерев і розробленням науково-практичних пропозицій щодо облаштування геотуристичних атракцій та обґрунтування мережі геотуристичних трас. Передбачуване детальне картографування геолого-геоморфологічної структури дасть змогу комплексно оцінити потенціал геоспадщини височини Розточчя і розширити спектр геомісць, що мають наукову, освітню та естетичну цінність і збагатять геотуристичну привабливість проектованого геопарку.

Використана література:

1. Скробала В.М. Багатовимірна типологія лісів українського Розточчя: клас Alnetea Glutinosae BR.-BL. ET R.TX. 1943 / Науковий вісник НЛТУ України. 2010. − Вип. 20.16 c.214-217

2. Скробала В.М. Координація лісової рослинності українського Розточчя: рівень субформацій / Науковий вісник НЛТУ України. 2009. Вип. 19.3, с.49-53

3. Данчук О.Т., Король М.М., Гаврилюк С.А. Особливості моніторингу лісів ПЗ "Розточчя" / Науковий вісник, 2007, вип. 17.7, с.55-61

4. Зінько Ю.В.; Богуцький А.Б., Брусак В.П., Гнатюк Р.М., Шевчук О.М.; Кромпєц М., Бурачинський Януш Міжнародний геопарк "Кам'яний ліс Розточчя": концепція та програма формування / Науковий вісник НЛТУ України. 2010. − Вип. 20.16, с.33-45





Реферат на тему: Лісова рослинність українського Розточчя (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.