Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Лісокультурне втручання, його оптимізація, виробничий досвід (реферат)

Майже на всіх експериментальних і виробничих вирубках спостерігається куртинне або групове розташування підросту. Кількість прогалин досягає 30-80 %. Трапляються лісосіки з повністю знищеним підростом.

На частково відновлених вирубках після суцільної рубки кількість підросту невпинно зменшується. Деякою мірою підріст поновлюється від стін лісу. Наступне накопичення підросту спостерігається, головним чином, біля узлісь та на 30-40-метровій смузі вздовж стіни лісу. Центри вирубок відновлюються значно пізніше. Бук і дуб від стіни лісу практично не відновлюються.

З урахуванням всіх особливостей процесу природного відновлення треба здійснювати лісокультурні заходи. В цій галузі за останній час виникає концепція оптимізації - прагнення до відтворення еталонів безперервно продукуючого лісу. Розробляються моделі пластичного цільового лісу, що активно реагує на заходи покращення. З'явилися перші, ще не зовсім досконалі, спроби програмування основних таксаційних і структурних елементів.

У Карпатах щорічно створюються 5-6 тис. га лісових культур, переважно змішаних листяно-хвойних. За післявоєнні роки вирощено близько 580 тисяч гектарів штучного лісу. При цьому зберігаються корінні типи деревостанів, що гарантує їх стійкість і продуктивність. Розроблені раціональні типи та схеми змішування для всіх природних та господарчих категорій площ, способи обробки грунту та закультивування.

Для визначення міри лісокультурного втручання вивчається структура лісокультурного фонду, кількісний і якісний склад природного відродження. А щоб розробити оптимальні варіанти культур за складом і густотою, треба проаналізувати об'єкти за категоріями, врахувавши всі компоненти і параметри, в тому числі і типологічну структуру. Склад і густоту культур треба контролювати й регулювати на всіх етапах формування насаджень.

У дібровних типах лісу з недостатнім або відсутнім відновленням оптимальна густота культур повинна бути не нижче 6-8 тис. штук на 1 гектарі, при забезпеченості підростом 1-5 тис. шт./га висхідна густота культур приймається 5-6 тис. шт./га. При середній (5-10) і високій (10-30) забезпеченості підростом доцільно створювати рідкі культури густотою 3-4, 2-3 тис. шт./га.

У буковій і хвойній зонах при високій забезпеченості підростом вводяться недостаючі породи (0,5-1,0 тис. шт./га) з домішкою модрини, псевдотсуги тисолистної, ялиці білої.

Густота культур - показник динамічний і з віком змінюється. До змикання культур вона зменшується повільно, а в зімкнених молодняках процес відпаду посилюється завдяки диференціації та самозріджуванню. Трапляється й так (в бучинах, яличниках), що густота в перше десятиріччя до змикання не зменшується, а навпаки, збільшується. Таке ущільнення молодих штучних деревостанів під час їх формування пояснюється прониканням в основний намет насіннєвих і порослевих природних екземплярів головних порід. З часом у мішаних зімкнутих молодняках важко відрізнити штучні компоненти від природних. Але треба в таких насадженнях своєчасно усунути всю поросль, від чого бонітет насадження значно збільшиться.

Багатовіковий досвід експлуатації гірських лісів Карпат свідчить про те, що раціональне використання і якісне відтворення лісів повинно передбачати, насамперед, дбайливе ставлення до природних процесів по відбору місцевих екотипів лісоутворюючих порід, по формуванню корінного складу через сприяння природному відновленню. Застосування поступових і вибіркових рубок зводить до мінімуму лісокультурне втручання і зберігає основні риси різновікової структури при формуванні нових поколінь лісу. Вирішення проблеми оптимізації вікової будови можливе лише при повній відмові від суцільних рубок, використанні підросту попередньої генерації як основного структурного компонента. Крім того, полегшити цю справу може метод піднаметних культур з тіневитривалих порід (ялиці, бука). Цим методом доцільно користуватись в насадженнях повнотою 0,4, 0,5, 0,6 або при короткотермінових насіннєво-лісосічних поступових рубках, на ділянках з незадовільним відновленням.

Крім цільового, піднаметні культури мають різноманітне функціональне призначення. Вони сприяють скороченню обороту господарства, запобігають небажаним змінам порід, підвищують продуктивність (віддачу) лісових площ, біологічну стійкість насаджень, їх захисні функції.

Карпати умовно можна поділити на чотири зони лісовирощування з характерними умовами і напрямками виробничої галузі. В рівнинній зоні перспективна схема лісовирощування поєднує такі напрямки: відновлення лісів та реконструкція малоцінних насаджень; створення лісопаркових культур; посадка берегоукріплювальних та меліоративних насаджень; створення промислових плодово-ягідних плантацій та лісосадів; вирощування та відтворення кормових угідь для мисливських господарств.

В передгірській лісівничій зоні (150-600 м над рівнем моря) склалися такі різногосподарчі напрямки: вирощування промислових культур для меблевих підприємств, лісівнича інтродукція та впровадження нових цінних видів, а також вирощування лісонасіннєвих плантацій та введення лісоплодових культур.

Особливий режим господарства склався в гірській зоні (750-1250 м над рівнем моря), де треба й надалі сприяти відновленню корінних типів, покращенню структури та складу похідних ялинників, вирощуванню водоохоронно-грунтозахисних привододільних культур (на вирубках і групи лісів), а також впровадженню швидкоростучих цінних промислових порід (дугласії, модрини) і створенню гірських резерватів та мисливських господарств.

В субальпійській зоні (на верхніх відмітках 1300-1600 м над рівнем моря) необхідно продовжувати заліснення кам'янистих розсипів з одночасним улаштуванням заповідників та заказників.

Основою лісокультурного виробництва є відтворення продуктивних корінних типів. Перевага надається головним лісоутворюючим (аборигенним) породам на всіх вирубках експлуатаційних груп лісів, де історично склалися оптимальні для лісовирощування умови. Висхідний породний склад - змішаний згідно з науково обгрунтованими і випробуваними на виробництві раціональними схемами і типами культур.

На невкритих лісом площах рівнинної та передгірської зон рекомендовано створювати суцільні рядові культури. Головною породою тут повинен бути дуб, який треба змішувати з іншими цінними породами в різних співвідношеннях.

Для частково відновлених вирубок розроблені типи групових куртинних і кулісних багаторядних культур. У зовнішні ряди треба вводити плодово-ягідні дерева та чагарники згідно з методичними рекомендаціями, розробленими Закарпатською лісодослідною станцією.

Особливу специфіку в гірських умовах має догляд за лісовими культурами. На задернілих, ущільнених та забур'янених грунтах, тобто в екстремальних умовах, агротехнічний догляд сприяє покращенню росту культур. На пухких малопорушених грунтах, де збереглося лісове середовище, інтенсивний догляд, додаткове розпушення не потрібні. В лісокультурній практиці лісокомбінатів при вирощуванні лісових культур до змикання вартість догляду досягає 65-67 % усіх грошових витрат. Система планування догляду в лісокомбінатах багато в чому застаріла і не зовсім відповідає екологічним параметрам основних лісокультурних вирубок.

При часткових культурах у хвойній зоні на малинових вирубках досить провести в перший рік одне розпушування (до травня); на другий рік - дві обжинки; в останні два роки - по одній обжинці (всього 5 доглядів). На кіпрейних вирубках не потрібно ніякого догляду.

Для практичного здійснення оптимізації догляду доцільно об'єднати типи вирубок за їх господарсько-екологічними ознаками. Всі типи синтезовані в 4 цільові групи, що потребують різного режиму догляду. Найбільше догляду буде зосереджено на злакових варіантах (прополка, розпушування, обжинка).

Виробничий досвід показує, що в оптимальних умовах (на різнотравних і чагарничкових типах вирубок) можна зменшити догляд, не викликавши негативного впливу на якість культур. Одночасно буде заощаджена сума прямих витрат на агротехнічний догляд на один гектар. У лісокомбінатах кратність догляду виступає як економічний кошторисно-проектувальний показник і має величезну строкатість - від 10 до 15 (іноді до 18) повторів за 4-5 років. Аналіз витрат на вирощування лісових культур на вирубках показав, що при зменшенні кратності догляду на 50 % загальні витрати (з урахуванням всіх технологічних фаз) на вирощування 1 га лісових культур до змикання зменшуються в середньому на 30 %.

Підготовка грунту на лісових площах також не завжди буває ефективною. В гірській зоні близько 20 % свіжих вирубок не потребує попередньої обробки грунту. В перші два роки трав'яний покрив тут розвивається слабо, грунти лишаються ущільненими, тому посадка лісокультур без підготовки грунту повністю себе виправдала. Значне заощадження витрат від впровадження цього екологічно обгрунтованого методу штучного лісовідновлення підтверджує його перевагу.

Список використаної літератури:

1. В.І. Гніденко Відновлення і формування лісу на вирубках / Ужгород: "Патент", 1997, - 123 с.

2. Лавриненко Д .Д. Створення лісових культур у дібровах України. К.: Урожай, 1970. С.177.

3. Пастернак П.С. Лісові грунти Українських Карпат. Ужгород: Карпати,1967. С. 169.





Реферат на тему: Лісокультурне втручання, його оптимізація, виробничий досвід (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.