Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Ліси Малого Полісся та Кременецького горбогір’я (реферат)

Зміст

1. Систематичний аналіз флори соснових лісів Кременецького горбогір'я

2. Особливості штучних лісових насаджень ялини європейської на території Малого Полісся (Рава-Русько-Радехівсько-Бродівський лісокультурний район)

3. Особливості штучних лісових насаджень ялини європейської на території Малого Полісся (Ікво-Вілійський лісокультурний район)

4. Лісові рослинні угруповання Гологоро-Кременецького горбогір'я

Використана література

1. Систематичний аналіз флори соснових лісів Кременецького горбогір'я

Флора та рослинність Кременецьких гір характеризуються в ряді наукових публікацій, однак сучасний стан флористичної біорізноманітності цієї території недостатньо з'ясований. Після утворення у 1990 році природного заповідника «Медобори», в склад якого входить філіал «Кременецькі гори» площею 1000 га, дослідження переважно проводили саме в цій частині, решта території залишалась поза увагою ботаніків. Займаючи площу близько 20 тис. га, Кременецькі гори входять до складу Волино-Подільської височини і являють собою північний карниз Подільського плато, на півночі межуючи з Малим Поліссям. У рослинному покриві Кременецьких гір переважають ліси, з них майже третя частина соснові. Вони ростуть у різних екологічних умовах, неоднорідні за складом, структурою, походженням. Пояснюється це в першу чергу тим, що сосна звичайна має значні адаптаційні можливості: здатність пристосовуватись до різних кліматичних умов і до різних за якостями ґрунтів. Це в поєднанні з наявністю великого різноманіття еколого-мікрокліматичних та едафічних ніш сприяє багатству флористичних елементів таких лісів, і обумовлює потребу їх оцінки. Мета роботи оцінка інвентаризації таксономічного складу лісових фітоценозів Кременецького горбогір'я, де едифікатором виступає Pinus sylvestris L., як один з основних панівних та лісоутворюючих видів цього району.

Маршрутні та напівстаціонарні дослідження флори і рослинності соснових лісів Кременецьких гір та прилеглої території Малого Полісся проводили протягом 2004 2006 рр. у відповідності з методиками, що застосовують в сучасній флористиці та геоботаніці.

Рослинність досліджуваних соснових лісів представлена трьома субформаціями Pineta sylvestris, Pineto-Querceta, Pineto-Querceto-Carpineta. Ліси формації Pineta sylvestris широко розповсюджені біля підніжжя гір на рівнині Малого Полісся. Вони займають дерновослабопідзолисті піщані і супіщані ґрунти. На самих горах трапляються невеликі ділянки своєрідних природних соснових лісів на крихких вапняках, а також на дерновокарбонатних ґрунтах, окрім яких на території гір досить поширеними є штучні насадження Pinus sylvestris.

Сосново-широколистяні ліси розповсюджені на східній частині горбогір'я. В таких лісах перший ярус формує P. sylvestris, а другий, іноді третій, широколистяні породи: Quercus robur L., Caprinus betulus L. Також на території гір, де оолітові вапняки перекриті шаром піщаних відкладів, зустрічаються унікальні сосново-скельнодубові угруповання. За даними проведених досліджень, загальний флористичний список судинних рослин соснових та сосново-широколистяних лісів Кременецьких гір нараховує 271 вид, що належить до 176 родів, 60 родин та 5 відділів. Це близько 24% від загальної кількості видів рослин флори Кременецького горбогір'я і 78,3% від флористичного складу соснових лісів України. В загальний список внесено також види рослин, що зростають біля підніжжя гір в соснових лісах на рівнині Малого Полісся.

Флористичні пропорції, що є показниками видової та родової різноманітності, неоднакові в різних відділах та класах. Судинні спорові рослини і голонасінні відіграють незначну роль у систематичній структурі досліджуваної флори (6,2%, 17 видів). Панівним є відділ Magnoliophyta (254 види, 93,8%). Співвідношення класів Liliopsida (49 видів, 18,1%) та Magnoliopsida (156 видів, 57,6%) у відділі становить 1:3,2 і співпадає з аналогічними, характерними для флор Середньої Європи, від 1:2,9 до 1:3,4. Основна пропорція становить 1:2,9:4,5, тобто середня кількість родів у родині становить 2,9, а видів у родині 4,5.

Як правило, у сучасній флористиці значна увага приділяється 10 провідним родинам, які є відбитком основних властивостей флори і являють собою головну частину спектру родин. На основі даних здійсненого комплексу польових досліджень соснових лісів Кременецького горбогір'я та їх камеральної обробки встановлено, що десять провідних родин охоплюють 156 видів (57,6%) і 104 роди (59,1%). Домінують родини Asteraceae i Lamiaceae (по 24 види у кожній родині, 8,9%), остання поступається місцем лише за кількістю родів. Третє місце займає родина Poaceae (23 види, 8,5%). Четверта позиція у родини Fabaceae. Домінування родин Asteraceae та Poaceae є характерним для більшості флор Голарктики і типовим для флор України, в тому числі для Кременецьких гір та Волино-Поділля. Високий ранг родин Lamiaceae та Fabaceae вказує на зв'язки досліджуваної флори з давнім Середземномор'ям. Досить поширеними є представники родини Caryophyllaceae (15 видів, 5,5%), що типово для південних флор. Широко представлена в усіх регіонах Земної кулі родина Rosaceae в досліджуваній флорі займає шосте місце (11 видів, 3,9%). Сьома позиція у родини Scrophulariaceae (10 видів, 3,7%), що підтверджує помірно-голарктичний характер флори соснових лісів Кременецького горбогір'я. Родина Liliaceae нараховує 8 видів (3,0%). Представники цієї родини, як правило поширені в помірних та субтропічних областях північної півкулі із сухим і теплим кліматом. Стільки ж видів нараховує родина Ranunculaceae, поступаючись Лілійним лише за кількістю родів. На останньому місці типова для аридних флор родина Aрiaceae (7 видів, 2,6%) та характерна для бореальних флор родина Cyperaceae.

Порівняння флористичних складів соснових лісів України і досліджуваної території свідчить про безсумнівну подібність їх таксономічних спектрів. Особливістю складу флори соснових лісів Кременецького горбогір'я є високе положення родин Lamiaceae, Fabaceae, Caryophyllaceae, які домінували у давньосередземноморських флорах. Входження в десятку провідних родин Poaceae, Ranunculaceae та Cyperaceae свідчить про те, що дана флора має також риси бореальних флор. У цілому спектр провідних родів більшою мірою, ніж спектр родин, наслідує північні риси флор.

Загальні відмінності та особливості історичного розвитку флор відображають індекси видової чисельності окремих пар родин. При переміщенні з Арктики в Бореальну і далі в Середземноморську флористичні області індекс родин Asteraceae/Fabaceae зменшується, а індекс родин Asteraceae/Cyperaceae збільшується. У досліджуваній флорі співвідношення родин Asteraceae/Cyperaceae 3,43, Asteraceae/Fabaceae 1,26. Отже, ця флора більше тяжіє до Середземноморського типу.

В складі борового фітоценотипу виявлено види зимозелених рослин: Lycopodium annotinum L., L. clavatum L., Pyrola minor L., Orthilia secunda (L.) House, Rhodococcum vitisidaea (L.) Avror., Calluna vulgaris (L.) Hull, Vaccinium myrtillus L. За М.В. Клоковим, такий комплекс рослин, безсумнівно є трансформованим дериватом субтропічної вічнозеленої палеогенової флори і поетапно успадкований від третинних вічнозеленолистопадних змішаних полідомінантних хвойно-широколистяних лісів. Збереження та виживання елементів цього комплексу в умовах Волино-Поділля Б.В. Заверуха пояснює наявністю виходів крейди та вапняків в поєднанні з складним почленованим рельєфом. В соснових та змішаних сосново-широколистяних лісах Кременецьких гір зустрічаються 12 видів рослин, занесених до Червоної книги України, 30 видів регіонально-рідкісних, 8 ендемічних та 15 реліктових видів. Всього раритетний компонент досліджуваної флори нараховує 43 види.

Флороценотип синантропної рослинності нараховує 24 види (майже 9% від загального кількості видів даної флори).

Таким чином, досліджувана флора соснових та змішаних сосново-широколистяних лісів Кременецького горбогір'я достатньо різноманітна і значною мірою репрезентативна стосовно флори соснових лісів України. Має місце вплив антропогенного фактору на таксономічний склад досліджуваних соснових лісів.

У формуванні флори соснових і змішаних сосново-широколистяних лісів Кременецького горбогір'я важливу роль відіграли як південний давньосередземноморсь кий, так і північний бореальний центри.

2. Особливості штучних лісових насаджень ялини європейської на території Малого Полісся

Територію Малого Полісся згідно з лісокультурним районуванням Західного Лісостепу України відносять до Малополіського лісокультурного округу, в якому виділено чотири лісокультурні райони. Рава-Русько-Радехівсько-Бродівський лісокультурний район займає основну частину Малого Полісся 56 % площі округу. Середньозважений таксаційний склад насаджень району відзначається значною перевагою сосни, невисокою часткою дуба, вільхи та берези. Основна площа ялинників району зосереджена у групі віку молодняки (196 га), дещо менша в середньовікових насадженнях (52 га) та лише 9 га у пристигаючих насадженнях.

У межах лісокультурного району основними лісокористувачами є ДП "Рава-Руське ЛГ", ДП "Жовківське ЛГ", ДП "Буське ЛГ", ДП "Радехівське ЛМГ", ДП "Бродівське ЛГ", Жовківське ДЛГП, Радехівське ДЛГП, Буське ДЛГП, Кам'янка-Бузьке ДЛГП, Бродівське ДЛГП, ДП "Кременецьке ЛГ", та Магерівський ВЛГ.

Детально вивчали продуктивність ялини європейської (ЯЄ) в умовах рівнинної частини України (до якого належить і Мале Полісся) у чистих та змішаних за складом насадженнях М.А. Голубець (1958, 1959), В.О. Бузун (1968, 1970), Г.А. Порицький (1985), Ю.М. Дебринюк (1995, 2003, 2007). Внаслідок проведення цього дослідження було встановлено таке: ялина європейська, зростаючи за межами свого ареалу, набуває нових біологічних і лісівничих властивостей вирізняється високою конкурентоспроможністю та прискореним ростом у молодому віці, ранньою кульмінацією приросту, швидким фізіологічним старінням, після чого переважно втрачає свою біологічну стійкість (після 40-50-річного віку), пошкоджується кореневою губкою, опеньком і випадає зі складу насаджень. Тому повну вибірку ялини зі складу насаджень, на думку багатьох дослідників, доцільно завершити у віці 6070 років під час здійснення прохідного рубання. Також згадані вище дослідники відзначили високий рівень рентабельності вирощування ялинових насаджень та малий термін окупності витрат на їх створення.

Згідно з нашими спостереженнями та літературними даними в умовах Рава-Русько-Радехівсько-Бродівського лісокультурного району ялина європейська починає всихати у віці близько 40 років, створюючи загрозу зараження ентомошкідниками та грибними хворобами інших супутніх порід, як у окремому насадженні так і у навколишніх. Вибіркові санітарні рубання, які здійснюють у таких насадженнях, сприяють пошкодженню дерев що залишаються під час звалювання та трелювання стовбурів ЯЄ. Розрідження і зниження повноти деревостану від 0,8 і нижче провокує розвиток кореневої губки та розвиток популяції короїда-типографа, про що засвідчують матеріали дослідження. Отож, поряд з оцінкою продуктивності деревостанів, ми оцінили їх санітарний стан, що, на наш погляд, дасть змогу виявити стійкі та довговічні форми ялини європейської в умовах Малого Полісся.

Оцінка продуктивності, санітарного стану та довговічності насаджень у різних лісокультурних районах, типах лісорослинних умов та типах лісу дасть змогу, Тому, простежити характер залежності між цими показниками у межах досліджуваного лісокультурного району. За типами лісорослинних умов лісові культури ялини у досліджуваному лісокультурному районі розподіляються таким чином.

Свіжий субір. Насадження з перевагою ЯЄ в цьому едатопі на території держлісфонду в межах лісокультурного району є досить рідкісними і займають площу лише 10 га. Такі лісові культури ми виявили у Лешнівському л-ві ДП "Бродівське ЛГ" (0,4 га), де вони ростуть на дернових слабоопідзолених супіщаних, глеюватих на водно-льодовикових піщаних відкладах ґрунту. Склад лісових культур за участю ЯЄ змінюється з початкового 5,0Ял3,3С1,7Мдє до 5Ял5С+Мдє у віці 32 роки (ПД 6.Ле, табл. 1). У цьому характерному для сосни звичайної типі лісу (В2-дС) ялина зростає за першим класом бонітету, маючи стовбурний запас 85 м3/га. Підріст та підлісок на пробній ділянці відсутні. Розміщення дерев у виділі рівномірне. Загалом порівнюючи ЯЄ з сосною звичайною та модриною європейською, варто зазначити, що її дерева виглядають дещо гірше. Це ми можемо побачити і за середньою висотою та середнім діаметром породи. На сьогодні ЯЄ, на відміну від модрини, яка в зв'язку з несприятливими для її росту умовами лісової ділянки, значно випала з насадження, ще зберігає свою початкову частку у його складі. Хоча, на відміну від супутніх порід, у неї проявляються ознаки погіршення санітарного стану дерев, сума ІІ та ІІІ категорій стану дерев становлять 20 % від загальної кількості.

Виходячи з виконаного дослідження змішаних культур ЯЄ у цьому типі лісу, можна відзначити їх невисокі, порівняно з іншими породами, таксаційні показники поряд з досить високою збереженістю (у віці 32 років) та погіршенням санітарного стану дерев ялини європейської.

Вологий субір. Насадження з перевагою досліджуваної породи в цьому типі лісорослинних умов на території держлісфонду у межах лісокультурного району є більш поширеними, ніж попередній, і займають площу 32 га.

Насадження досліджуваної породи ми виявили та дослідили на території Лешнівського л-ва ДП "Бродівське ЛГ". Там лісові культури були створені на дернових слабоопідзолених супіщаних, глеюватих на водно-льодовикових піщаних відкладах ґрунтів.

Склад лісових культур за участю ялини змінився у бік зменшення її частки з початкового чистого насадження (10Ял) до насадження складом 8Ял1С1В+Дз, Г у віці 37 років. Це, на наш погляд, пов'язане з формуванням насадження у специфічному типі лісу (В3-дС), де всі супутні породи природного походження.

Тут ЯЄ зростає за досить високим (Ib) класом бонітету, зі стовбурним запасом 162 м3/га. У підліску поширені свидина криваво-червона, ожина сиза, бруслина європейська. У підрості зрідка трапляється граб звичайний. Розміщення дерев у виділі рівномірне. Зменшення частки ЯЄ відносно початкового складу насадження, крім появи природнім шляхом самосіву типотвірних та супутніх порід, пов'язане з її частковим рубанням внаслідок здійснення вибірково-санітарного рубання у віці 35 років. Цей захід був зумовлений погіршенням санітарного стану насадження, який триває і надалі, що видно з табл. 2. Сума ІІ, ІІІ та ІV категорій стану дерев ялини становить 12 % від їхньої загальної кількості.

Виходячи з наведеного, треба зазначити, що ялина у цьому типі лісу відзначається високим класом бонітету, що, Тому, пов'язано зі сприятливими для неї умовами зволоження ґрунту. Санітарний стан ялини в досліджуваному насадженні на сьогодні є задовільним, хоча кількісне (сучасне) збереження породи від початкової густоти лісових культур становить 11 %, що для цього віку є низьким показником.

Свіжий сугруд. Згідно з розподілом насаджень за переважаючими породами за типами лісу на території держлісфонду у межах лісокультурного району Ю.М. Дебринюком (2003) у межах типу лісорослинних умов С2 було виділено 22 га за панівною породою ялина європейська.

Для здійснення дослідження пробні ділянки ми заклали в Лагодівському л-ві ДП "Бродівське ЛГ" та Радехівському л-ві ДП "Радехівське ЛМГ".

Тип ґрунту на пробних ділянках однаковий дерново-слабоопідзолений супіщаний, що є характерним для свіжої грабово-соснової судіброви, як типу лісу, де зростають досліджувані насадження. За складом перша пробна ділянка (ПД-3.Ла) є чистим ялиновим насадженням 38-річного віку. Поодинокі дуб звичайний, сосна та граб тут природного походження, розміщення їх у насадженні нерівномірне. За класом бонітету ялини на цій пробній ділянці переважає решту порід, хоча вони тут є типотвірними. Це, на наш погляд, пов'язане з їх пригніченням ялиною до моменту її зрідження у ході доглядових рубань, якими зараз частка збережуваності початкової густоти породи доведена до 10 %. Друга пробна ділянка (9.Ра) це змішане дубово-сосново-ялинове насадження у віці 49 років. Хоча ялина і переважає у складі лісових культур (6 одиниць), та вона значно поступається у рості сосні, яка є корінною лісотвірною породою. Різниця за висотою між ними становить 23 %, а за діаметром 16 %. У зв'язку з кількаразовим здійсненням різноманітних рубань у насадженні та сильному його зрідженні, нам не вдалося встановити початкового складу та густоти садіння порід на ділянці. Підлісок на обох ділянках рідкий, а його видовий склад характерний для цього типу лісорослинних умов. Підріст, внаслідок слабкої мінералізації підстилки відсутній. Санітарний стан на пробних ділянках подібний, незважаючи на різницю у складі лісових культур та віці. Також на санітарний стан вплинули рубання різної інтенсивності, що здійснювали як на ПД-3.Ла, так і на ПД-9.Ра. При цьому у чистому за складом ялиновому насадженні (ПД-3.Ла) кількість ослаблих та всихаючих дерев є вищою.

Отже, аналізуючи досліджувані показники лісових культур, можна відзначити, що ялина може формувати в умовах типу лісорослинних умов С2 насадження різної продуктивності та різної стійкості, що значною мірою залежить від початкової схеми змішування, густоти садіння та особливостей доглядів за ними.

Вологий сугруд. В умовах цього едатопу ми заклали чотири пробні ділянки у лісових культурах різного віку та різного породного складу. Так ПД1.Бр було закладено у 71-річних культурах зі складом 8Ял1С1Дз на території лісових масивів базисного лісорозсадника ДП "Бродівське ЛГ". ПД-2.Ла закладено у штучному насадженні 50-річного віку Лагодівського л-ва цього ж підприємства зі складом 9Ял1Дз, Лп. У цьому ж лісництві у 62-річному штучному насадженні складу 5С5Ял, Дз, Яс було закладено ПД-4.Ла. Пробну ділянку 8.Ра було закладено у Радехівському л-ві ДП "Радехівське ЛМГ". Вік насадження на момент дослідження становив 84 роки, а його склад 6Ял2С1Г1Дз.

Більша кількість пробних ділянок, що були закладені в умовах вологого сугруду у межах лісокультурного району, пов'язана зі значним поширенням зростання тут на території держлісфонду ялини, площа лісових культур якої на території держлісфонду за даними дослідження становить 170 га.

Перед порівнянням характеристик деревостанів на пробних ділянках слід згадати, що всі вони зростають в одному типі лісу, а саме у вологій грабово-сосновій судіброві. У зв'язку з розрідженням насаджень та нерівномірним їх розміщенням у насадженнях, нам не вдалося встановити початкового складу та схеми змішування порід. Щодо сучасного складу лише на ПД-4.Ла у складі відсутня сосна, як одна з головних типотвірних порід. Граб, навпаки, присутній в складі лише у насадженні, де закладалась ПД-8.Ра, а на решті ділянок він відсутній. Порівнюючи таксаційні показники досліджуваних насаджень зазначимо, що за класом бонітету, середніми діаметром, висотою ялини та запасом стовбурної деревини відзначаються лісові культури на ПД2.Ла. На ПД-1.Бр, попри перевагу у складі, ялина відстає у рості від сосни звичайної на 3 % за висотою та на 19 % за діаметром. Однією з причин такого явища може бути часткова вибірка ялини з високими таксаційними показниками під час рубань у насадженні. Схожа ситуація і на ПД-4.Ла, хоча тут ялина не переважає у складі. Відставання від сосни звичайної у рості за висотою тут становить 6 %, а за діаметром 19 %. ПД-8.Ра вирізняється з-поміж інших пробних ділянок своїм віком (84 роки).

Незважаючи на це, на пробній ділянці ялина хоча й поступається середніми таксаційними показниками дерев перед сосною, та все ж переважає у складі насадження, яке за такого складу та у такому віці характеризується досить значною кількістю дерев на одиниці площі. Це пов'язане з наявністю у насадженні граба природного походження.

Здійснивши оцінку санітарного стану ялини у досліджуваних насадженнях, можна підсумувати, що незважаючи на вживані лісогосподарські заходи, на трьох пробних ділянках (крім ПД-2.Ла) наявний 1-2 % сухостою минулих років. Сумуючи відсотки у межах групи, що відрізняється за зовнішніми ознаками від здорових дерев (ІІ і решту категорій стану), можна констатувати, що у насадженням з перевагою ялини (8-9 одиниць) частка таких дерев є більший, ніж у насадженнях з вмістом ялини 5-6 одиниць в складі. Отже, в умовах вологого сугруду ЯЄ у досліджуваних деревостанах зростає за Іа, І та ІІ класами бонітету, але у зв'язку з поганим санітарним станом дерев та періодичним здійсненням вибірково-санітарних рубань запас таких насаджень є досить низьким.

Вологий груд. У грудових умовах зростання на території досліджуваного району ялина формує незначну кількість насаджень з перевагою у складі. А в оптимальному за багатством ґрунту та зволоженням типі лісу вологій грабовій діброві (D3-гД) вона зростає у насадженнях на площі лише 2 га. Таке рідкісне для лісокультурного району насадження ми виявили у Радехівському л-ві ДП "Радехівське ЛМГ", де і було закладено пробну ділянку 7.Ра.

Тип ґрунту на ділянці дерново-опідзолений глеюватий, підлісок формують характерні для типу лісу чагарники: бузина чорна (Sambucus nigra L.), ліщина звичайна (Corylus avellana L.) та ін. Підріст на ділянці представлений кленом явором (Acer pseudoplatanus L.) та черемхою звичайною (Padus avium Mill.). Розміщення дерев нерівномірне, початкового складу, густоти та розміщення садивних місць на момент створення лісових культур встановити не вдалося. Як видно з табл. 1, ялина в цьому насадженні становить 4 одиниці в складі, хоча за даними таксаційного опису мало бути 6. Вона, як і сосна звичайна, зростає за ІІ класом бонітету, хоча й відстає від неї у рості за діаметром на 31 %. Загалом на вік 84 роки деревостан характеризується задовільним для насаджень підприємства запасом 353 м3/га. Дуб як корінна порода у цьому типі лісу переважає у рості за діаметром ялину на 12 %.

Санітарний стан ялини в насадженні задовільний, сумарна частка дерев ялини з ознаками ослаблення та всихання є одним з найнижчих поміж решти пробних ділянок. Частка категорії ослаблих та дуже ослаблих дерев є майже однаковий, що свідчить про рівномірне всихання дерев у деревостані без ознак динаміки поширення цього процесу.

Підсумовуючи результати лісівничо-таксаційного дослідження насаджень ялини європейської як інтродукованого виду на території Малополіського лісокультурного округу, можна констатувати таке: рекогносцирувальне обстеження лісових культур ялини європейської дало змогу виявити та дослідити низку насаджень старшого віку, що відзначаються задовільним санітарним станом; лісові культури ялини європейської поширені у трьох найпоширеніших типах лісорослинних умов: суборах, сугрудах та грудах; зменшення частки ялини у складі лісових культура до 4-5 одиниць позитивно впливає на покращення санітарного стану досліджуваної породи; максимальна продуктивність досліджених лісових культур із вмістом ялини європейської в умовах суборів становить 210 м3/га (37 р., 8Ял1С1В+Дз, Г), у сугрудах 395 м3/га (62 р., 5С5Ял, Дз, Яс) і у грудах 353 м3/га (84 роки, 4С4Ял1Г1Дз).

3. Особливості штучних лісових насаджень ялини європейської на території Малого Полісся (Ікво-Вілійський лісокультурний район)

Вивченням продуктивності та стійкості насаджень за участю ялини європейської в рівнинній частині України та Малому Поліссі зокрема займалось багато дослідників, основні праці яких ми згадували в нашій попередній роботі. У зв'язку з інтенсифікацією процесів всихання ялини в Малому Поліссі ми вирішили детальніше висвітлити питання особливостей росту та санітарного стану досліджуваної породи за лісокультурними округами. Порівняно з іншими трьома лісокультурними районами Малого Полісся, Ікво-Вілійський найменший за площею, однак досить складний за природними умовами. У межах лісокультурного району основними лісокористувачами є державне підприємство "Дубенське ЛГ", в якому ми здійснили наше дослідження та ДП "Острозьке ЛГ". За типами лісорослинних умов лісові культури ялини європейської у досліджуваному лісокультурному районі розподіляють таким чином.

Свіжий субір. У лісокультурному районі європейська ялина, як панівна порода в свіжих суборах формує насадження на площі 23 га лише в одному типі лісу свіжому дубово-сосновому суборі (В2-дС).

У цьому типі лісорослинних умов ми заклали дві пробні ділянки: 13.Л та 14.Л на території Любомирського л-ва. Склад лісових культур за участю ялини європейської змінюється від 5 до 9 одиниць. Крім ялини, у культурах представлені корінні породи для даного типу лісу сосна звичайна та дуб звичайний. У цих характерних для дуба та сосни умовах ялина європейська росте за Іb класом бонітету у лісових культурах віком 36 р. (ПД-13.Л) та за І класом бонітету у 66-річних культурах (ПД-14Л). Незважаючи на початковий склад 6С4Ял на ПД-13.Л, до 36-річного віку ялина завдяки добрій збереженості змогла порівнятися з сосною у запасі і збільшити частку у складі насадження до п'яти одиниць (5С5Ял). Оцінюючи санітарний стан насадження згідно з загальноприйнятою методикою, можна сказати, що і ялина і сосна мають однакову кількість ослаблих та всихаючих дерев. Останнє незабаром призведе до потреби проведення їх вирубування, та відповідно, зрідження у насадженні, збережуваність початкової густоти якого до віку 36 р. становить 16 %. На ПД-14.Л у зв'язку з проведенням рубань проміжного користування не вдалося виявити початкового складу та розміщення садивних місць на ділянці. Судячи з наявності у складі одиниці дуба звичайного того ж віку що й ялина, можна стверджувати, що його було посаджено на площі, але через сильне затінення останньою він випав зі складу і відстає у рості за висотою від ялини європейської на 28 %.

Санітарний стан як насадження загалом, так і ялини зокрема є задовільним. Відсоток категорій санітарного стану дерев ялини, що ослаблі чи всихають, на ділянці становить 27 %.

Свіжий сугруд. У межах лісокультурного району в цьому едафотопі ялина, як панівна порода, формує насадження на площі 121 га, що становить 17 % від загальної площі смеречників району. Як видно з табл. 1, в умовах свіжого сугруду ми заклали дві пробні ділянки 12.Л та 15.Л у лісових культурах Любомирського л-ва 36 та 45-річного віку. Початкова густота лісових культур на двох ділянках однакова, як і схема розміщення садивних місць. Порівнюючи початковий та сучасний склад на ПД-12.Л, варто зазначити, що він сильно змінився у бік збільшення одиниць ялини з 1,8 до 4,0 та істотного зменшення представництва граба. У ході закладання пробної ділянки чітко простежується невдалий експеримент з чергуванням рядів у схемі змішування. Так, у смузі рядів дуба червоного лише два центральні ряди мають відносно рівні стовбури, добре очищені від бічних гілок, але внаслідок сильного загущення частина дерев є ослаблими та всихаючими. Дерева одного крайнього ряду, що межує з смугою рядів граба, нахилилися у їхній бік, сформувавши зігнуті стовбури з сильно розвиненим бічним галуженням без очищення стовбура від бокових гілок. У іншому крайньому ряді, що межує з рядом ялини, дерева дуба червоного теж вигнулися в її бік та сформували прапороподібну форму крони з добре розвиненими боковими гілками. Крайні ряди смуги граба сильно пригнічені з одного боку дубом червоним, а з іншого ялиною європейською. І хоча граб є породою другого ярусу і добре витримує затінення, він внаслідок загущеного садіння культивованих рослин і малої площі кореневого живлення всихає і випадає зі складу деревостану.

Модрина європейська, зростаючи між двома рядами ялини, формує добре очищені від бокових гілок рівні та високі дерева, що характеризуються за ростом Ic класом бонітету. Дерева модрини переважають ялину у рості за висотою на 8 %, а за діаметром на 14 %. Незважаючи на високі таксаційні показники дерев модрини, частина з них, як і у решти порід внаслідок загущеного садіння та малої площі кореневого живлення, всихає і пошкоджується ентомошкідниками. З двох рядів ялини у схемі змішування у кращому стані той, що межує з модриною та грабом, а в гіршому який межує з дубом червоним та модриною європейською, які з двох боків сильно притінюють ялину. Дуб звичайний та клен-явір у цьому насадженні природного походження. Незважаючи на це, клену-явору, який засіявся у смугах рядів граба, вдалося, не маючи конкурентів, що затінювали б його з боків та зверху, потрапити до складу насадження з 10 % запасу стовбурової деревини, характеризуючись Ia класом бонітету. Санітарний стан дерев ялини, що ростуть за Ib класом бонітету на пробній ділянці, добре видно з табл. 2.

Ялина європейська на ПД15.Л, зростаючи у перехідному за зволоженням типі лісу, пригнічує вільху чорну переважаючи дерева останньої у рості за висотою, чим, мабуть, і спричинене її зрідження на ділянці. Натомість сосна звичайна та береза поникла, які появилися тут шляхом самосіву, характеризуючись хорошими ростовими показниками, змогли потрапити до складу насадження, змінивши його з початкового 6Ял4Влч на 6Ял2Влч1Бп 1С. Усі чотири породи ростуть у насадженні за І класом бонітету. Санітарний стан дерев ялини в деревостані задовільний. Сумарний відсоток категорії ослаблих та всихаючих дерев становить 19 %. Свіжого сухостою та сухостою минулих років не виявлено.

Вологий сугруд. У цьому едафотопі ялина, як панівна порода, у межах лісокультурного району формує насадження на площі 201 га, що становить 28 % від загальної площі ялинників району.

У вологому сугруді було закладено пробну ділянку 10.Л у типі лісу волога грабово-соснова судіброва (С3-г-сД) у лісових культурах 80 річного віку Любомирського лва. Порівнюючи таксаційну характеристику елементів деревостану, ми бачимо, що лише сосна звичайна на пробній ділянці росте за І класом бонітету, переважаючи ялину у рості за висотою на 22 %, а за діаметром на 47 %. Ялина, як і дуб звичайний ростуть за ІІІ класом бонітету і лише вільха чорна росте за найнижчим для цього деревостану IV класом. У зв'язку з значним розрідженням насадження та досить низькою його густотою (299 шт./га) як для цього віку, воно характеризується малим стовбуровим запасом 104 м3/га. Це може бути пов'язано з сильним зрідженням дерев ялини на ділянці, сучасну оцінку санітарного стану яких наведена в табл. 2. З цих категорій стану дерев видно, що на ділянці простежується погіршення санітарного стану, а сумарний відсоток категорій ослаблих та всихаючих дерев є досить високий порівняно з іншими насадженнями. Враховуючи сказане, варто зазначити, що цю пробну ділянку ми заклали в одному з найстарших насаджень з перевагою ялини у лісокультурному районі і, незважаючи на її санітарний стан, ми бачимо, що у регіоні ще залишились довговічні та відносно стійкі до ураження фітопатогенами та ентомошкідниками цікаві для лісівників насадження штучного походження.

Сирий сугруд. Цей едафотоп є крайнім за умовами зволоження у лісокультурному районі, де ялина європейська формує насадження як панівна порода. Тут ялинники ростуть на площі 54 га, що становить 7 % від їх загальної площі в районі. Вся ця площа припадає на єдиний тип лісу, а саме сирий чорновільховий сугруд, у якому ми заклали ПД-11.Л. За складом, як і решта лісових культур, де ми виконували дослідження в межах згаданого лісокультурного району, насадження на пробній ділянці є змішаним.

З табл. 1 видно, що у складі насадження ростуть чотири породи: ялина, вільха чорна, береза поникла та осика, дві останні з яких є природного поновлення і не мають високого стовбурового запасу. Вільха чорна тут є корінною породою для типу лісу і переважає ялину в рості за діаметром на 15 %. У рості за висотою вона відстає від ялини на 7 % і характеризується ІІ класом бонітету в віці 32 років. Як видно з табл. 1, до цього віку не відбулося істотних змін у початковому складі лісових культур. Збережуваність культур становить 39 %. Ялина у насадженні росте за І класом бонітету, який є найвищим поміж інших порід деревостану. На відміну від ПД-15.Л, де породи посаджені за таким же принципом, але з дещо іншою схемою розміщення садивних місць, тут вільха не відчуває пригнічення з боку ялини зростаючи в оптимальних для себе умовах і разом з нею становить 419 м3/га стовбурової деревини. Порівняно з іншими насадженнями, тут, через високу вологість ґрунту, на узліссях наявні вітровальні дерева. Попри те, санітарний стан як ялини, так і насадження загалом є добрим.

Як видно з табл. 2, найгірший санітарний стан характерний для ПД14.Л (найбільша частка ялини у складі), ПД-13.Л змішаного хвойного насадження без вмісту листяних порід та для ПД-12.Л загущеного насадження, де ялину пригнічує модрина європейська та дуб червоний.

Підсумовуючи результати лісівничо-таксаційного дослідження насаджень ялини європейської як інтродукованого виду на території Малополіського лісокультурного округу можна констатувати таке: обстеження лісових культур ялини європейської дало змогу нам виявити та дослідити низку насаджень старшого віку, що відзначаються задовільним санітарним станом; лісові культури ялини європейської поширені у двох типах лісорослинних умов суборах та сугрудах; наявність вільхи чорної та зменшення частки ялини у складі лісових культура до 6 одиниць позитивно впливає на покращення санітарного стану досліджуваної породи; максимальна продуктивність досліджених лісових культур з вмістом ялини європейської в умовах суборів становить 346 м3/га (66 р., 9Ял 1Дз), а у сугрудах 425 м3/га (32 р., 6Ял 4Влч, Бп, Ос).

4. Лісові рослинні угруповання Гологоро-Кременецького горбогір'я

Гологоро-Кременецьке горбогір'я у межах Львівської області є оригінальним багатим на біорізноманіття природним коплексом Головного європейського вододілу. Північно-східне відгалуження кряжу розташоване у межах північної частини Львівської та Тернопільської обл. Загальна площа цієї території, за нашими підрахунками, становить 390 тис. га. Станом на 2009 рік заповідні об'єкти займали тут 5720,73 га, тобто охоплюють лише 1,4 % загальної площі, що надзвичайно мало.

Своєрідна та багата за видовим складом флора Гологоро-Кременецького горбогір'я здавна привертала увагу ботаніків-флористів, геоботаніків, географів, дослідників історії розвитку рослинного світу. Здебільшого Гологоро-Кременецьке горбогіря досліджували як частину Волино-Поділля, хоча чимало наукових праць присвячено власне йому.

Одними із перших учених, що у ХІХ ст. вивчали флору Волино-Поділля, були В.Г. Бессер, А.Л. Адржієвський, А.С. Рогович, Е. Турчинський, В. Тинецький, Б. Густавич, К. Лапчинський, Ш. Труш, І Шмальгаузен, E. Кльобер, Щ. Трус. Пізніше, у ХХ ст., це були В. Шафер, І.К. Пачоський, Б. Гриневецький, С. Маковецький, Ф. Гринь, С. Кульчицький, Ю. Мотика, М.О. Бухало, М.І. Косець, Г.В. Козій, Б.В. Заверуха, а також наші сучасники О.О. Когало, М.І. Сорока, В.М. Черняк та ін.

Гологоро-Кременецьке горбогір'я лежить на перетині широтного Галицько-Слобожанського та меридіонального Дністровсько-Бузького природних макрокоридорів Національної екологічної мережі України, а тому тут вкрай актуальними є прикладні питання розбудови структури регіональної екомережі як її важливої складової частини. До її складу, насамперед, повинні бути залучені лісові природні комплекси, оскільки вони, на відміну від агрокультурних, найближчі до природних екосистем.

Дослідження флористичного та ценотичного різноманіття виконано на основі методики ландшафтно-геоботанічних досліджень, що опирається на класичні принципи опису рослинних угруповань лісових фітоценозів, які є загальноприйнятими у геоботаніці. Для обґрунтування синтаксонів використовували електронний визначник В. Матушкевича. Загалом виконано на основі узагальнення 211 фітоценотичних описів.

Систематична структура флористичного різноманіття лісових фітоценозів Гологоро-Кременецького горбогір'я представлена щонайменше 237 видами вищих судинних рослин, що належать до 157 родів та 68 родин.

У формуванні рослинних угруповань провідну едифікаторну функцію виконують ценопопуляції панівних та супутніх видів деревостанів. Це, насамперед, бук та дуб звичайний, які мають оптимум розвитку та поширення у свіжих та вологих грудах, які є панівними у межах горбогір'я. Це дає право вважати, що зональними типами рослинності тут є широколистяні ліси із класу QUERCO-FAGETEA Br.-Bl. et Vlieg. 1937 і порядку Fagion sylvaticae R. Tx. et Diem. 1936. Такий висновок підтверджують масово поширені характерні види цього класу: Acer platanoides, Fraxinus excelsior, Aegopodium podagraria, Anemone nemorosa, Hepatica nobilis, Euonymus verrucosa, Corylus avellana, Poa nemoralis, Euonymus europaea, Carex digitata, Campanula trachelium, Melica nutans, Acer campestre, а також порядку: Galeobdolon luteum, Galium odoratum, Asarum europaeum, Dryopteris filix-mas, Carex sylvatica, Viola reichenbachiana, Pulmonaria obscura, Milium effusum, Impatiens noli-tangere, Lathyrus vernus, Mercurialis perennis, Aposeris foetida, Daphne mezereum, Ranunculus lanuginosus, Sanicula europaea, Lysimachia nemorum, Phyteuma spicatum, Adoxa moschatellina.

Серед множини флористичних елементів найчастіше трапляються характерні види зв'язку Carpinion betuli Issl. 1931 em. Oberd. 1953, що представляє листяні листопадні ліси з домінуванням граба, дуба звичайного та липи дрібнолистої, які ростуть на багатих забезпечених вологою ґрунтах (ChAll.: Stellaria holostea, Carpinus betulus, Tilia cordata, Carex pilosa). Меншою мірою, але часто трапляються характерні види інших зв'язків, зокрема Fagion sylvaticae R. Tx. et Diem. 1936, що представляє середньоєвропейські букові ліси на свіжих та вологих, переважно багатих, ґрунтах (ChAll.: Dentaria glandulosa, Fagus sylvatica), а також Tilio platyphyllis-Acerion pseudoplatani Klika 1955, що представляє маргінальні гірські та передгірні липово-яворові ліси (ChAll.: Ulmus glabra, Acer pseudoplatanus).

Суто лісова рослинність найчастіше представлена угрупованнями таких асоціацій:

Tilio cordatae-Carpinetum betuli Tracz. 1962 субконтинентальні змішані полідомінантні листяні ліси (ChAss.: Carex pilosa, Euonymus verrucosa);

Aceri platanoidis-Tilietum platyphylli Faber 1936 маргінальні кленово-липові ліси (DAss.: Carpinus betulus, Acer platanoides, Tilia cordata).

Перший варіант узагальнюючої класифікаційної схеми синтаксономічної гетерогенності рослинності горбогір'я наведено у табл. Найчастіше ліси представлені угрупованнями дубово-грабових лісів Galeobdoloт luteum Querceto robori Carpineto betuli та грабово-березових Dryopteris filix-mas Carpineto-betuli, що належать до групи асоціацій QuercoCarpinetum medioeuropaeum (середньоєвропейські дубово-грабові ліси). Подібні угруповання грабово-букових (Galeobdolon luteo Carpineto betuli Fageto silvatici), грабово-ясенових (Azarum europaeo Carpineto betuli Fraxineto excelsioro) та штучних деревостанів модрини європейської (Galeobdolon luteo Larix decidua artificiosum AceretoCarpineto betuli). За флористичною композицією їх потрібно віднести до групи асоціацій маргінальних кленово-липових лісів Aceri platanoidis-Tilietum platyphylli Faber 1936, що належать до зв'язку гірсько-передгірних маргінальних липово-яворових лісів Tilio platyphyllis-Acerion pseudoplatani Klika 1955.

Класифікаційна схема синтаксонів рослинності лісів

Гологоро-Кременецького горбогір'я

1. Клас (Cl.) QUERCO-FAGETEA Br.-Bl. et Vlieg. 1937

1.1. Порядок (O.) QUERCETALIA PUBESCENTI-PETRAEAE Klika 1933 corr. Moravec in Beg. et Theurill 1984

1.1.1. Зв'язок (All.) Potentillo albae-Quercion petraeae Zol. et Jakucs n.nov. Jakucs 1967

1.1.1.1. Асоціація (Ass.) Potentillo albae-Quercetum Libb. 1933

1.1.1.1.1. Субасоціація (SubAss.) Potentillo albae-Quercetum typicum

1.1.1.1.1.1. Угруповання (Com.) Carpineto-Quercetum galeobdolosum

1.1.1.1.1.2. Угруповання (Com.) Pineto-Carpineto-Quercetum convallariosum

1.2. Порядок (O.) FAGETALIA SYLVATICAE Pawł. in Pawł., Sokoł. et Wall. 1928

1.1.1. Зв'язок (All.) Fagion sylvaticae R. Tx. et Diem. 1936

1.1.1.1. Підзв'язок (SubAll.) Luzulo-Fagenion (Lohm. ex R. Tx. 1954) Oberd. 1957

1.1.1.2. Підзв'язок (SubAll.) Dentario glandulosae-Fagenion Oberd. Et Muller 1984

1.1.1.3. Підзв'язок (SubAll.) Galio odorati-Fagenion (R. Tx. 1955) Th. Muller 1992

1.1.2. Зв'язок (All.) Carpinion betuli Issl. 1931 em. Oberd. 1953

1.1.2.1. Група асоціацій (GrAss.) Querco-Carpinetum medioeuropaeum

1.1.2.1.1. Угруповання (Com.) Querceto-Carpinetum galeobdolosum

1.1.2.1.2. Угруповання (Com.) Carpineto-Betuletum dryopteridosum

1.1.3. Зв'язок (All.) Alno-Ulmion Br.-Bl. et R. Tx. 1943

1.1.3.1. Група асоціацій (GrAss.) Ficario-Ulmetum minoris Knapp 1942 em. J. Mat. 1976

1.1.3.1.1. Угруповання (Com.) Querceto robori-Alnetum glutinosa galeobdolosoathyriosum

1.1.4. Зв'язок (All.) Tilio platyphyllis-Acerion pseudoplatani Klika 1955

1.1.4.1. Група асоціацій (GrAss.) Aceri platanoidis-Tilietum platyphylli Faber 1936

1.1.4.1.1. Угруповання (Com.) Сarpineto-Fagetum odorato-galeobdolosum

1.1.4.1.2. Угруповання (Com.) Carpineto-Fraxinetum azarosum

1.1.4.1.3. Угруповання (Com.) Larix artificiosum Acereto-Carpinetum galeobdolosum

2. Клас (Cl.) VACCINIO-PICEETEA Br.-Bl. 1939

2.1. Порядок (O.) Cladonio-Vaccinietalia Kiell.-Lund 1967

2.1.1. Зв'язок (All.) Dicrano-Pinion Libb. 1933

2.1.1.1. Асоціація (Ass.) Calamagrostio villosae-Pinetum Staszk. 1958

3. Клас (Cl.) ARTEMISIETEA VULGARIS Lohm., Prsg et R. Tx. in R. Tx. 1950 нітрофільні угруповання трав та травистих ліан на рудеральних оселищах і над берегами водойм

3.1. Підклас (SubCl.) Galio-Urticenea (Pass. 1967) Th. Muller in Oberd. 1983 природні та напівприродні нітрофільні угруповання узлісь у багатих свіжих, вологих або мокрих різного затінення місцях зростання

3.1.1. Зв'язок (All.) Alliarion Oberd. (1957) 1962 різнотрав'я

4. Клас (Cl.) EPILOBIETEA ANGUSTIFOLII R. Tx. et Prsg 1950 нітрофільні угруповання зрубів, що складаються з терофітів, трав та кушів

4.1. Порядок (O.) Atropetalia Vlieg. 1937 угруповання зрубів

4.1.1. Зв'язок (All.) Sambuco-Salicion R. Tx. et Neum. 1950 угруповання чагарників на зрубах

Угруповання лісів вільхи клейкої Galeobdolon luteo Athyrium femini Querceto robori Alnetum glutinosa за флористичною композицією належать до зв'язку Alno-Ulmion, що представляє заплавні ліси. Рідше представлені дубові ліси, які належать до порядку Quercetalia Pubescenti-Petraeae класифікаційної схеми та зв'язку Potentillo albae-Quercetum, що об'єднує угруповання світлих дібров (DAss.: Convallaria majalis, Clinopodium vulgare, Calamagrostis arundinacea), субасоціації Potentillo albaeQuercetum typicum (DSubAss.: Geranium sanguineum, Vaccinium myrtillus). Доволі поширеними у межах горбогір'я є і соснові ліси переважно штучного походження. За флористичною композицією їх доцільно віднести до асоціації Calamagrostio villosae Pinetum, що представляє соснові субори куничникові на заболочених землях (DAss.: Quercus robur, Pinus sylvestris, Luzula pilosa, Populus tremula, Frangula alnus).

Типовою є і чагарникова рослинність узлісь, яку за флористичним складом можна віднести до асоціацій Frangulo-Rubetum plicati Neum. in R. Tx. 1952 em. Oberd. 1983 (DAss.: Quercus robur, Betula pendula, Sorbus aucuparia, Frangula alnus) та Rubo fruticosi-Prunetum spinosae Web. 1974 n.inv. Wittig 1976 (DAss.: Carpinus betulus, Stellaria holostea, Poa nemoralis).

Унаслідок антропогенних трансформацій серед множини флористичних елементів присутні і доволі часто трапляються характерні представники рослинності інших класів, зокрема:

Epilobietea angustifolii R.TX. ET PRSG 1950, що представляє нітрофільні угруповання вирубок (ChCl.: Fragaria vesca, Rubus idaeus);

Rhamno-Prunetea Rivas Goday et Garb. 1961, що представляє теплолюбні чагарникові угруповання узлісь (ChCl.: Acer campestre, Euonymus verrucosa, Crataegus monogyna, Rosa canina);

Stellarietea mediae R. Tx., Lohm. et Prsg 1950 угруповання бур'янів на полях (ChCl.: Galeopsis tetrahit, Galeopsis speciosa);

Betulo-Adenostyletea Br.-Bl. 1948 високогірне різнотрав'я (ChCl.: Geranium sylvaticum, Phyteuma spicatum, Milium effusum);

● а також рідше деякі інші.

Подібну ситуацію спостерігаємо і на рівні порядків та зв'язків, наприклад:

Glechometalia hederaceae R. Tx. in R. Tx. et Brun-Hool 1975 напівприродні нітрофільні угруповання узлісь (ChO.: Geum urbanum, Chelidonium majus, Glechoma hederacea, Viola odorata, Veronica chamaedrys, Campanula trachelium);

Plantaginetalia majoris R. Tx. (1943) 1950 напівприродні та антропогенні дерновинні угруповання (ChO.: Poa annua, Juncus tenuis);

Onopordetalia acanthii Br.-Bl. et R. Tx. 1943 em. Gors. 1966 нітрофільні угруповання рудералів (ChO.: Euphorbia cyparissias, Daucus carota, Poa pratensis, Crepis capillaris);

Alliarion Oberd. (1957) 1962 напівприродні угруповання нітрофільногот різнотрав'я за участю рудералів (ChAll.: Geranium robertianum L., Impatiens parviflora DC., DAll.: Galeobdolon luteum Huds., Viola reichenbachiana Jord. ex Boreau, Poa nemoralis L.);

Sambuco-Salicion R. Tx. et Neum. 1950 нітрофільні угруповання зрубів (ChAll.: Sambucus racemosa L., Sambucus nigra L.; DAll.: Betula pendula Roth, Sorbus aucuparia L., Populus tremula L.). У лісових фітоценозах горбогір'я, малопоширеними і малочисельними є цепопуляції 166 видів рослин. Їх трапляння зафіксовано лише не більше ніж у 5 % геоботанічних описів. До їх числа належать 7 видів, що занесені до Червоної книги України. Ці види заслуговують особливої природоохоронної уваги. Нижче наводимо деталізовану характеристику їх еколого-ценотичного середовища.

Коручка широколиста (Epipactis helleborine (L.) Crantz). Загалом виявлено у 9 місцях: ДП Золочівське ЛГ Зозулівське л-во (кв. 20, д. 2; кв. 21, д. 3; кв. 35, д. 1), ДП Золочівське ЛГ Золочівське л-во (кв. 1, д. 18; кв. 6, д. 17), ДП Золочівське ЛГ Білокамінське л-во (кв. 22, д. 10; кв. 48, д. 4), ДП Бродівське ЛГ Бродівське л-во (кв. 54, д. 12), ДП Бібрський ЛГ Романівське л-во (кв. 32, д. 1). Більшість ділянок віднесено категорії "Лісогосподарська частина лісів зелених зон" та "пам'ятка природи", проте дві ділянки мають статус експлуатаційних лісів. Ценопопуляції малочисельні, окремі особини, що проходять повний цикл розвитку, трапляються поодиноко під наметом букових, грабово-букових та буково-грабових фітоценозів віком 80-100 років та зімкненістю крон 40-70 %, з домішкою Acer pseudoplatanus, Acer platanoides, Cerasus avium, Fraxinus excelsior, Quercus robur, Tilia cordata, Ulmus glabra. Підріст деревних порід доволі густий (до 20 % проективне покриття), чисельний і різноманітний. У його складі переважають Fagus sylvatica, Acer platanoides, Acer pseudoplatanus, Fraxinus excelsior. Кущі, Corylus avellana, Daphne mezereum, Euonymus europaea, Physocarpus opulifolius, Swida alba, трапляються зрідка. Травяне вкриття густе, проективне вкриття 50-70 %. У його складі переважають і найчастіше представлені Aegopodium podagraria, Asarum europaeum, Galium odoratum, Majanthemum bifolium. Рідше зустрічаються Hedera helix, Galeobdolon luteum, Lathyrus vernus, Pulmonaria obscura, Viola reichenbachiana, Carex sylvatica, Hepatica nobilis, Convallaria majalis, Polygonatum multiflorum, Anemone nemorosa, Stellaria holostea, а також інший червонокнижний вид Neottia nidus-avis. Зрідка трапляються інші види з Червоної книги України Cephalanthera damasonium, Cephalanthera rubra, Lilium martagon, а також інші 44 види.

Всі наведені місця поширення коручки приурочені до крейдових відкладів сантонського ярусу та неогенових товщ баденського ярусу, що містять вапняки, глини, мергелі, пісковики, гіпси тощо. Власне вапняки і сприяють формуванню тут особливих свіжих та вологих нейтральних або легко лужних карбонатно-перегнійних ґрунтів рендзинів. Важливе значення має добре збережена автохтонність таких лісових фітоценозів старшого віку, що підтверджується їх флористичним багатством (загалом 85 видів вищих рослин).

Гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis (L.) Rich.), описана у 5 місцях: ДП Золочівське ЛГ Зозулівське л-во (кв. 20, д. 2; кв. 21, д. 3; кв. 35, д. 1), ДП Золочівське ЛГ Золочівське л-во (кв. 1, д. 18; кв. 6, д. 17). Належать вони до категорій "Лісогосподарська частина лісів зелених зон" та "пам'ятка природи". Ценопопуляції малочисельні, рослини проходять повний цикл розвитку в подібному до попереднього виду еколого-ценотичному середовищі під негустим наметом (50 % зімкненість) букового, грабово-букового та грабового лісу старшого віку. Такі фітоценози теж флористично багаті, 59 видів вищих рослин. У них доволі часто трапляються Epipactis helleborine, Cephalanthera rubra, рідше Cephalanthera damasonium, зрідка Lilium martagon. Ґрунти дерново-карбонатні лужні та нейтральні, свіжі та вологі.

Булатка червона (Cephalanthera rubra (L.) Rich.), описана у 4 місцях: ДП Золочівське ЛГ Зозулівське л-во (кв. 20, д. 2; кв. 21, д. 3), ДП Золочівське ЛГ Золочівське л-во (кв. 11, д. 1; кв. 6, д. 17). Належать вони до категорій "Лісогосподарська частина лісів зелених зон". Ценопопуляції представлені окремо ростучими особинами, що проходять повний цикл розвитку під негустим наметом (до 50 % зімкненість) букового лісу з домішкою ясена звичайного, клена гостролистого, граба, в'яза гладкого, черешні тощо. Підріст аналогічного складу доволі густий, вкриває до 20 % поверхні ґрунту. Кущі трапляються спорадично: Corylus avellana, Daphne mezereum, Euonymus europaea, Rubus caesius, Swida alba. Трав'яний покрив середньої густоти, проективне вкриття до 40 %. У його складі 34 види, найчастіше присутні Carex sylvatica, Carex sylvatica, Anemone nemorosa, Asarum europaeum, Hedera helix, Polygonatum multiflorum, Viola reichenbachiana, а також інші види, що внесені до Червоної книги України: Epipactis helleborine, Neottia nidus-avis, рідше Cephalanthera damasonium. Поширені такі фітоценози на дерново-карбонатних лужних та нейтральних, свіжих та вологих ґрунтах.

Булатка великоквіткова (Cephalanthera damasonium (Mill.) Druce) виявлена лише у трьох місцях: ДП Золочівське ЛГ Зозулівське л-во (кв. 19, д. 9; кв. 20, д. 2; кв. 35, д. 1), що віднесені до категорії "Лісогосподарська частина лісів зелених зон". Ґрунтово-геологічні умови аналогічні до попередніх.

Ценопопуляції мало чисельні, поширені під доволі густим (зімкнутість 80-90 %) наметом грабово-букового лісу з домішкою черешні, ясена звичайного, в'яза гладкого. Підріст не густий, зімкненість до 15 %. Окрім порід деревостану, містить особини клена гостролистого, клена-явора, ялини європейської. Кущі, Euonymus verrucosa, трапляються рідко. Трав'яний покрив, зімкненістю до 40 %, містить 31 вид. Постійно трапляються: Asarum europaeum, Actaea spicata, Aegopodium podagraria, Convallaria majalis, Galium odoratum, Lathyrus vernus, Majanthemum bifolium, Mycelis muralis, Poa nemoralis, Polygonatum multiflorum, Pulmonaria obscura, Ranunculus lanuginosus, а також червонокнижні види Epipactis helleborine, Neottia nidus-avis, Cephalanthera rubra.

Ценопопуляції лілії лісової (Lilium martagon L.) ми описали лише у двох місцях ДП Золочівське ЛГ Золочівське л-во (кв. 1, д. 18, лісогосподарська частина лісів зеленої зони) та ПЗ Медобори л-во Кременецькі гори (кв. 10, д. 12). Вони малочисельні, трапляються під наметом середньої густоти (проективне вкриття 60 %) дубово-грабово-букового деревостану віком 75-140 років. У складі фітоценозів виявлено 52 види вищих судинних рослин, серед яких червонокнижні Epipactis helleborine та Neottia nidus-avis. Ґрунтово-геологічні умови подібні до попередньо описаних, проте вапняків більше, що пов'язано з присутністю тут відкладів крейди писальної туранського ярусу верхнього відділу крейдової системи.

Цибуля ведмежа (Allium ursinum L.) утворює малочисельну ценопопуляцію у грабово-дубовому лісі, віком 80 років, з домішкою клена гостролистого, в'яза гладкого, берези пониклої у ДП Кременецьке ЛГ Білокриницьке л-во кв. 30 д. 22. (заказник). Ґрунтово-геологічні та лісорослимнні умови свіжі груди на відкладах піску, глини, вапняків.

Ценопопуляція півників борових (Iris pineticola Klok.) описана у ДП Золочівське ЛГ Зозулівське л-во (кв. 36, д. 18, лісогосподарська частина зелених зон). Вона теж малочисельна, виявлена під наметом розрідженого сосново-дубового деревостану (проективне повриття 50 %). У травяному покриві 16 видів. Фон утворює Aegopodium podagraria (проективне вкриття 45 %). Лісорослинні ґрунтово-геологічні умови вологі субори на піщанистих мергелях та вапняках.

Висновки. Зональними типами рослинності у межах Гологоро-Кременецького горбогір'я є широколистяні ліси із класу QUERCO-FAGETEA, порядку Fagion sylvaticae, а також нітрофільні угруповання вирубок класу Epilobietea angustifolii, теплолюбних чагарникових узлісь класу Rhamno-Prunetea, різнотрав'я класу Betulo-Adenostyletea та бур'янів класу Stellarietea mediae. Суто лісова рослинність найчастіше представлена угрупованнями асоціацій субконтинентальних змішаних полідомінантних листяних лісів Tilio cordataeCarpinetum betuli та маргінальних кленово-липових лісів Aceri platanoidisTilietum platyphylli.

Флористичне різноманіття лісових фітоценозів представлене щонайменше 237 видами вищих судинних рослин, які належать до 157 родів та 68 родин. До числа малопоширених і малочисельних потрібно віднести цепопуляції 166 видів рослин, серед них сім ті, що занесені до Червоної книги України. Останні знаходять свої екологічні ніші під наметом типових зональних деревостанів старшого віку широколистих порід на вологих багатих родючих збагачених карбонатами ґрунтах. Такі ділянки потрібно вилучити з головного користування. Отримані результати, щодо фотогенофонду, який потребує охорони, не є вичерпними і потребують подальшого дослідження флористами та геоботаніками.

Використана література:

1. Ліснічук А.М. Систематичний аналіз флори соснових лісів Кременецького горбогір'я / SSN 1728-6204 Промышленная ботаника. 2007, вып. 7 c.128-131

2. Харачко Т.І. Особливості штучних лісових насаджень ялини європейської у Рава-Русько-Радехівськобродівському лісокультурному районі / Науковий вісник НЛТУ України. 2009. − Вип. 19.11, 45-52

3. Харачко Т.І. Особливості штучних лісових насаджень ялини європейської в Ікво-Вілійському лісокультурному районі / Науковий вісник НЛТУ України. 2009. − Вип. 19.12, 45-52

4. Мандзюк В.Б., Третяк П.Р. Лісові рослинні угруповання Гологоро-Кременецького горбогір'я / Науковий вісник НЛТУ України. 2010. − Вип. 20.12, с.46-53





Реферат на тему: Ліси Малого Полісся та Кременецького горбогір’я (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.