Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Лікарські та рідкісні рослини Волинської області (реферат)

Зміст

1. Вивчення запасів лікарських рослин Ківерцівського району Волинської області

2. Нові відомості про поширення рідкісних видів флори Волинського Полісся

Використана література

1. Вивчення запасів лікарських рослин Ківерцівського району Волинської області

Сировинні ресурси лікарських рослин динамічна система, баланс якої визначається ступенем використання і здатністю відновлення популяцій конкретних видів в умовах трансформованого навколишнього середовища. Аналіз поширення та ресурсне значення лікарських рослин в Україні свідчить про стійку тенденцію до скорочення сировинного арсеналу більшості видів. Тривале безконтрольне використання природних ресурсів багатьох цінних видів ЛР та інтенсивна експлуатація територій із їх наявністю спричинили кризовий стан ресурсів багатьох цінних дикорослих видів. Збереження біорізноманіття флори України та раціональне природокористування її ресурсами залишаються невід'ємною частиною ресурсознавчих досліджень, започаткованих у середині XX ст., і є актуальними в наш час.

Для розробки заходів збалансованого використання наявних фітотерапійних ресурсів важливо, насамперед, провести їх інвентаризацію з кількісним та якісним аналізом визначальних показників.

Мета роботи − встановлення запасів лікарської сировини і можливих заготівель найбільш цінних видів дикорослих деревних рослин Ківерцівського району Волинської області, зокрема на території Холоневицького, Берестянського, Цуманського, Горинського, Партизанського, Звірівського, Ківерцівського, Рожищенського, Сокиричівського, Муравищенського, Мощаницького, Сильненського лісництв.

Ківерцівський район знаходиться в південно-східній частині Волинської області. Клімат району помірно-континентальний, вологий. Зима м'яка, з частими невеликими опадами, нестійкими морозами. Літо коротке, дощове, прохолодне.

Середня температура повітря за рік дорівнює близько +7.С, із відхиленням в окремі роки на +; −1.С. Середня температура найхолоднішого місяця січня −5.С морозу, а температура найтеплішого місяця липня − становить 26. С тепла, абсолютний мінімум 34−36.C морозу, абсолютний максимум 36.С тепла.

Стійкий перехід середньодобової температури повітря через 0.С, тобто через початок і кінець зими, спостерігається 24−25 листопада та 10−14 березня. Середня тривалість зимових днів 106−108.

Перехід середньодобової температури через +5.С та початок вегетаційного періоду 3−7 квітня. Період вегетації закінчується в останній п'ятиденці жовтня, тривалість його 203−209 днів. Рельєф району порівняно простий, рівний. Основною лісоутворюючою породою є Quercus robur L. дуб звичайний, у суміші з яким ростуть: Pinus sylvestris L. сосна звичайна, Carpinus betulus L. − вільха чорна, Alnus glutinosa (L.) Gaertn − граб звичайний. На понижених та прирічних долинах розташовані болотні фітоценози та луки. Основні типи ґрунтів дерново-підзолисті, чорноземи, дернові та болотні. Флора Волинської області Ківерцівського району складається приблизно із 500 видів вищих рослин.

Ми проаналізували дані про поширення та запаси таких видів: багно звичайне Ledum palustre L. (пагони), глід криваво-червоний Crataegus sanguinea Pall. (плоди), калина звичайна Viburnum opulus L. (кора), крушина ламка Frangula alnus Mill. (кора), чебрець повзучий Thymus serpullum L. (трава), чорниця Vaccinium myrtillus L. (пагони), бузина чорна Sambucus nigra L. (квіти). Під час вивчення ресурсного потенціалу цих видів організовувалися експедиційні виїзди на територію Ківерцівського району. Експедиційні обстеження складалися з кількох етапів: а) відбір об'єктів ресурсного обстеження; б) підготовчі роботи; в) власне експедиційні польові дослідження зі збору необхідних даних; г) камеральна обробка даних, одержаних під час польових обстежень. Визначення запасів лікарської сировини проводили загальноприйнятими методами обліку запасів лікарської сировини і спеціальними щодо окремих груп видів рослин або окремих видів.

Нами були розроблені анкети для рекогносцированого аналізу масивів. За цими анкетами опитували робітників лісового господарства. Одночасно використовували матеріали лісоутворення та дані фактичних заготівель сировини.

За матеріалами рекогносцированих даних складали попередні схеми розміщення масивів лікарських рослин, на основі яких визначалимаршрути подальших польових досліджень із закладкою пробних (380) та облікових площадок із проведенням ретельного фітоценотичного вивчення рослинних угруповань.

Запаси сировини вищевказаних видів лікарських рослин досліджували на конкретних заростях.

Тільки для крушини, чорниці використовували метод ключових ділянок з екстраполяцією даних на площу аналогічних лісових відділів. Розміри площ визначали за таксаційним описом або крокоміром. Запас сировини на площі визначали за обліковими площадками: для чагарників 10.10 м.

Загальна кількість облікових площадок 20.50 шт. залежно від рівномірності поширення рослин.

Щільність запасу сировини установлювали тільки на перспективних для заготівлі масивах, площа яких складала не менше 0,5 га. Облік сировини проводили в основному методом проективного покриття та модельних екземплярів. Метод проективного покриття використовували для обліку сировини чагарникових лікарських рослин. Кожний раз після визначення проективного покриття проводили зважування лікарської сировини. З метою визначення щільності запасу сировини на обліковій площадці установлювали масу сировини на 1 % проективного покриття. Біологічний запас сировини (W) на конкретному масиві визначали за формулою: W = Q x V, де Q площа масиву, V середня щільність запасу сировини. Стандартну похибку середньої щільності запасу вираховували за методикою Н. А. Борисової та ін.. Для обліку сировини чагарникових лікарських рослин (глід) використовували метод модельних екземплярів. Проводили підрахунок модельних екземплярів на обліковій площадці, відмічалися їх розміри, зважували сировину окремих рослин. Запас сировини вираховували як похідну від маси сировини моделі, кількості модельних екземплярів на одиницю площі і загального масиву. Помноживши показник середньої маси сировини одного екземпляру на їх кількість з одиниці площі, отримували щільність запасу сировини. Біологічний запас визначали множенням щільності запасу на площу масиву. На кожній пробній площадці відбирали частину зваженої сировини для визначення коефіцієнту усушки. Основні розрахунки проводили в камеральних умовах. При цьому встановлювали біологічний та експлуатаційний запас сировини, обсяг можливої щорічної заготівлі. Під біологічним запасом розуміємо загальну кількість сировини на площі масивів, що виражається в одиницях маси (кг, т). Експлуатаційний запас це кількість доступної сировинної продукції масивів, економічно вигідної для заготівлі сировини, яку можна зібрати, не порушуючи можливості поновлення, що виражається в одиницях маси (кг, т). Обсяг можливої щорічної заготівлі частина експлуатаційних запасів сировини, яку можливо використовувати під час уведення по черговості експлуатації ділянок, на яких проводиться заготівля. Обсяг експлуатаційного запасу для пагонів та листя однорічників може складати 50 %, багаторічників 25, кори − 25, кореневищ 25 % від біологічного запасу.

У камеральних умовах дані облікових площадок обробляли статистично за загальною схемою: середній показник за обліковими площадками +; − похибка, середня біомаса на 1 га на площу заростей. Рівень достовірної межі математичного аналізу d = 0,8.

Незважаючи на значні зміни природного рослинного покриву Волині під впливом антропогенного чинника, флористичний склад групи лікарських рослин, завдяки географічному розташуванню та історичному розвитку, ще досить різноманітний.

Наші дослідження підтвердили зростання на території Ківерцівського району Волинської області 7 видів деревних лікарських рослин.

Найбільші площі природних заростей чорниці зосереджені у Ківерцівському, Горинському, Сокиричівському, Рожищенському, Цуманському, Мощаницькому, Сильненському, Холоневицькому, Муравищенському та Берестянському лісництвах; крушини ламкої − у Ківерцівському, Звірівському, Муравищенському, Сокиричівському, Цуманському, Берестянському, Сильненському лісництвах; багна − у Цуманському і Сильненському лісництвах; глоду криваво-червоного − у Горинському і Цуманському лісництвах; калини − у Ківерцівському, Сокиричівському, Цуманському і Горинському лісництвах; чебрецю у Рожищенському та Сильненcькому лісництвах.

Найменші площі заростей чорниці знаходяться у Партизанському лісництві; крушини ламкої − у Рожищенському та Мощаницькому лісництвах; багна − у Горинському лісництві; чебрецю − у Горинському лісництві. Зарості бузини чорної незначні й зосереджені лише у чотирьох лісництвах.

Під час щорічного збору сировини цих рослин зниження їх врожайності не виявлено. Найбільший вихід сухої сировини (пагонів чорниці) відмічений у Сокиричівському, Горинському, Холоневицькому, Ківерцівському, Сильненському та Берестянському лісництвах; кори крушини − у Звірівському, Сокиричівському, Берестянському, Ківерцівському, Цуманському лісництвах; пагонів багна − у Сильненському, Цуманському, Горинському лісництвах; квітів бузини − у Горинському і Ківерцівському лісництвах; плодів глоду − у Цуманському лісництві; кори калини − у Ківерцівському, Сокиричівському лісництвах; трави чебрецю у Рожищенському лісництві.

Найменший вихід сухої сировини пагонів чорниці спостерігався у Цуманському та Мощаницькому лісництвах; кори крушини ламкої − у Партизанському та Мощаницькому лісництвах; квітів бузини чорної − у Мощаницькому лісництві; плодів глоду криваво-червоного − у Горинському лісництві; кори калини звичайної − у Цуманському лісництві; трави чебрецю − у Горинському лісництві.

Найбільші експлуатаційні запаси сировини (пагони чорниці) відмічені у Холоневицькому, Берестянському, Горинському, Сокиричівському і Сильненському лісництвах (14,95; 12,5; 8,96; 8,41; 5,09 т).

В інших лісництвах ці запаси коливаються від 2,28 до 4,49 т.

Найбільші експлуатаційні запаси кори крушини відмічені у Муравищенському, Звірівському, Сокиричівському та Берестянському лісництвах. В інших лісництвах ці запаси коливаються від 0,76 до 3,12 т.

Найбільші експлуатаційні запаси пагонів багна звичайного відмічені у Цуманському, Сильненському та Горинському лісництвах (4,83; 3,59; 2,35 т); квітів бузини чорної − у Горинському та Ківерцівському лісництвах; плодів глоду криваво-червоного − у Цуманському лісництві; кори калини звичайної − у Сокиричівському та Ківерцівському лісництвах; трави чебрецю − у Рожищенському лісництві.

Обсяг заготівель листя чорниці складає по всіх лісництвах 31,8 т. Найперспективнішим лісництвами для цього виду сировини є Холоневицьке, Сильненське, Берестянське, Мощаницьке та Рожищенське.

Обсяг заготівель кори крушини ламкої по всіх лісництвах Ківерцівського району складає 10,59 т. Найперспективнішими лісництвами для цього виду сировини є Муравищенське, Берестянське, Звірівське, Сокиричівське.

Обсяг заготівель пагонів багна звичайного складає по всіх лісництвах 2,89 т. Основними лісництвами для заготівлі цього виду сировини є Цуманське та Сильненське. Обсяг заготівель кори калини звичайної по всіх лісництвах складає лише 1,06 т, а трави чебрецю − 0,39 т.

Найперспективнішими для заготівлі сировини є такі види: крушина ламка (кора), чорниця (пагони), багно звичайне (пагони). Не мають значних запасів 4 види: глід криваво-червоний (плоди), калина звичайна, чебрець, бузина чорна. Заготівля їх сировини може проводитися лише в обмеженій кількості. Істотний вплив на скорочення місцезростань видів деревних лікарських рослин мають антропогенні фактори: випас худоби, навмисні підпали, косіння, а також збір ягід чорниці гребінчастим методом, під час якого значно пошкоджуються рослини.

2. Нові відомості про поширення рідкісних видів флори Волинського Полісся

Упродовж 2007—2008 років проведенофлористичні дослідження в східній частині Волинського Полісся на території Дубровицького, Костопільського, Рівненського та Сарненського районів Рівненської обл., в результаті яких виявили нові місцезнаходження рідкісних, занесених до Червоної книги Ук раї ни, видів рослин Astrantia major L., Carlina cirsioides Klok., Epipactis helle bo ri ne (L.) Crantz, Goodyera repens (L.) R. Br., Lycopodiella inundata (L.) Holub та регіо на льно рідкісних видів Aconitum lasiostomum Rchb., Aruncus vulgaris Rafin., Cle ma tis recta L., Dianthus pseudoserotinus Błocki, Luzula sylvatica (Huds.) Gaudin, Po ly po dium vulgare L., Trollius europaeus L.

Наводимо описи нових місцезнаходжень для видів Astrantia major, Carlina cir sioides, Goodyera repens, Lycopodiella inundata, Aconitum lasiostomum, Aruncus vulga ris, Luzula sylvatica, Polypodium vulgare, а види Epipactis helleborine, Clematis recta, Tro lli us europaeus, Polygonatum hirtum, Dianthus pseudoserotinus вказуємо у фітоценотичних описах місцезростань вищезазначених видів.

Astrantia major — середньоєвропейський, переважно гірський вид, який у рівнинній частині України (на Волино-Поділлі та Волинському Поліссі) перебуває на східній межі ареалу. Особливості географічного поширення виду на Волинському Поліссі та його нові місцезнаходження в Костопільському і Мащанському лісництвах Костопільського р-ну Рівненської обл. описано в попередніх публікаціях. Нові місцезнаходження виду в Ківер цівсь кому та Партизанському лісництвах на Волині, в Більчаківському лісництві на Рівненщині вказуються у працях інших авторів.

Два нові місцезнаходження ми виявили в околицях с. Базальтове Кос то пі льського р-ну та в Решуцькому лісництві в Рівненському р-ні. Перше місцезнаходжен ня приурочене до уступу першої правої надзаплавної тераси р. Горинь у База ль тівському лісництві (кв. 21) Костопільського держлісгоспу в екотоні між дібро вою та заплавними луками. Разом з Astrantia major тут зростають Aconitum lasios to mum, Clematis recta, Epipactis helleborine. Популяція Astrantia major на раховує ли ше 10 особин.

Друге місцезнаходження Astrantia major виявлено у 18 кв. Решуцького лісництва Клеванського держлісгоспу (Рівненський р-н) на галявині грабово-дубо во-соснового лісу. I ярус деревостану утворюють Quercus robur L. та Pinus sy lvestris L. 150-річного віку, II ярус — 80-річні дерева Carpinus betulus L. Окрім заз начених видів, до складу деревостану входять поодинокі особини Betula pe ndula Roth, Tilia cordata Mill., Cerasus avium (L.) Moench, Ulmus laevis Pall. Тра в'яний ярус сформований Convallaria majalis L. та Maianthemum bifolium (L.) F.W. Schmidt. До нього входять також Aegopodium podagraria L., Impatiens parviflora DC. та Astrantia major, представлена лише трьома особинами.

Carlina cirsioides — ендемік флори України, ареал якого охоплює Пра во бережний Лісостеп і південь Українського Полісся. Для Волинського Полісся цей вид раніше не наводився. Ми виявили його у 39-му кварталі Любомирського лісництва Рівненського лісгоспу поблизу залізничної станції Любомирськ.

Місцезростання приурочене до лісових культур Quercus robur. Вік насаджень близько 50 років, середній діаметр стовбурів — 25 см, середня висота дерев — 18 м. До складу деревостану входять також поодинокі дерева Carpinus betulus, Populus tremula L., Pyrus communis L. Трав'яний покрив розріджений, проективне покриття — 50 %. Його формують Anthericum ramosum L., Betonica officinalis L., Campanula persicifolia L., Convallaria majalis, Fragaria vesca L., Melampyrum nemoro sum L., Maianthemum bifolium, Digitalis grandiflora Mill., а також регіонально рідкісний вид Carlina cirsioides, представлений лише двома особинами.

Goodyera repens — циркумбореальний вид, генезисно та екологічно пов'яза ний з лісовими формаціями темнохвойної тайги. Основна частина його ареалу охоплює тайгові райони Євразії. Окремі ексклави ареалу зосереджені в Аль пах, на Балканах, у Карпатах, Криму, Малій Азії, на Кавказі, в горах Ірану, Середньої Азії, Західного Китаю, Гімалаях, Кореї, Японії, на Камчатці та в Пів нічній Америці. В Україні вид перебуває на південній межі ареалу у Східній Європі і зрідка трапляється в Гірському Криму, Карпатах, на Поліссі та на півночі Лісостепу. На Волинському Поліссі зафіксовано шість місцезнаходжень цього виду, більшість з яких наведена в нашій попередній публікації. Після виходу цієї статті Т.Л. Андрієнко зі співавторазнайдено нові популяції виду на території Рівненського природного заповідника. Ще один локалітет виду виявив О.О. Орлов (гербарій KW) у старому зеленомоховому сосняку Костянтинівського лісництва Сарненського держлісгоспу (Сарненський р-н Рівненської обл.).

Нові місцезнаходження виду ми зафіксували в Рівненському та Сар нен сько му районах. Перше приурочене до дубово-соснового лісу орлякового в 40-му кварталі Любомирського лісництва Рівненського лісгоспу поблизу залізничної станції Любомирськ Рівненського р-ну. Середній вік деревостану — 60 років, середній діаметр стовбурів — 30 см, середня висота дерев — 21 м. Окрім домінанта Pinus sylvestris, до складу деревостану входять Carpinus betulus, Quercus robur, Sorbus aucuparia L. Розріджений чагарниковий ярус представлений Euony mus verrucosa Scop. У трав'яному ярусі домінує Pteridium aquilinum (L.) Kuhn, трап ляється Fragaria vesca, Melampyrum nemorosum, Pimpinella saxifraga L. Мо ховий покрив утворений Pleurozium schreberi (Brid.) Mitt. Дві невеликі куртини Goo dyera repens розміщені на площі 3 м2. Тут ростуть 12 квітконосних рослин.

Значно більшою як за площею, так і чисельністю є інша нововиявлена на Волинському Поліссі популяція Goodyera repens. Її місцезнаходження приурочене до центральної та південної частин піднятої піщаної гриви, утвореної системою дюн у верхній частині межиріччя Горинь — Случ. Ця гряда простягається на 10 км з півночі на південь від с. Бережки Дубровицького р-ну до с. Любиковичі Сарненського р-ну, паралельно залізниці та шосе. Протяжність гряди із заходу на схід сягає 3 км. Піщані дюни засаджені культурами сосни 50—60річного віку. Goodyera repens зростає поміж дюнами на знижених ділянках рельєфу в 6-му кварталі Бережківського лісництва. Лісове угруповання належить до асоціації Pinetum (sylvestris) vaccinioso (myrtilli)-hylocomiosum. Деревостан монодомінантний. Середній діаметр стовбурів — 35 см, середня висота дерев — 21 м. У підліску зростають Frangula alnus Mill., Sambucus racemosa L., Sorbus aucuparia.

Підріст представлений Pinus sylvestris та Quercus robur. Трав'яно-чагар ничко вий ярус флористично багатий, розріджений. Проективне покриття — близько 60 %. До його складу входять Asparagus officinalis L., Betonica officinalis, Calamag rostis epigeios (L.) Roth, Chimaphila umbellata (L.) W. Barton, Dactylis glomerata L., Dianthus pseudoserotinus, Eremogone saxatilis (L.) Ikonn., Euphorbia cyparissias L., Gyp sophila paniculata L., Hieracium pilosella L., Hypericum perforatum L., Jurinea cya noides (L.) Rchb., Linaria genistifolia (L.) Mill., Silene eugeniae Kleop. (Otites euge niae (Kleop.) Klok.), Peucedanum oreoselinum (L.) Moench, Poa annua L., Polypodium vulgare, Pteridium aquilinum, Pyrola rotundifolia L., Rumex acetosella L., Scro phularia nodosa L., Hylotelephium decumbens (Jalas) Byalt (Sedum ruprechtii (Jalas) Omelcz.), Thymus serpyllum L., Vaccinium myrtillus L., Veronica officinalis L. Суцільний моховий покрив утворений Pleurozium schreberi. Нововиявлена популяція Goodyera repens є однією з найчисельніших в Україні. Вона представлена великим локусом — 0,3 га в центральній частині лісового масиву та численними куртинами площею 2—20 м2, які мозаїчно зростають на території 6 км2 у центральній та південній частинах лісу. Щільність — 40—210 особин/м2, чисель ність — десятки тисяч особин.

Lycopodiella inundata — циркумбореальний амфіатлантичний лучно-бо лотний вид. Його диз'юнктивний ареал охоплює приатлантичні райони Європи та Північної Америки, окремі ексклави та острівні локалітети розпорошені в багатьох рівнинних і гірських бореальних регіонах Голарктики. В Україні вид перебуває на південній межі ареалу. Він зростає на Поліссі, в північній частині Лісостепу, по прирічкових терасах заходить у степову зону. У межах Українського Полісся найбільша кількість місцезнаходжень Lycopodiella inunda ta зосереджена в Житомирському Поліссі. На Волинському Поліссі зафіксовано лише вісім місцезнаходжень, причому всі вони виявлені протягом трьох останніх десятиліть. П'ять із них знайдено у Волинській обл. — на березі озера Світязь, за 2 км від с. Пульмо та на околицях с. Світязь у Шацькому р-ні (Якушенко, 2006, KW); у Світязькому лісництві Любомльського р-ну (Тер ле цький, 1982, KW); у Черемському природному заповіднику в Маневицькому р-ні (Коніщук, 2005, KW) і три місцезнаходження в Рівненській обл. — на території Рівненського природного заповідника на ділянці Сомино в Сарнинському р-ні та на Білоозерській ділянці у Володимирецькому р-ні (Андрієнко, 1979, KW) між селами Сошники та Вирка у Володимирецькому р-ні (Дідух, 2000, KW).

Нове місцезнаходження Lycopodiella inundata ми виявили на березі Великого Почаївського озера на території Почаївського ботанічного заказника в Дуб рови ць кому р-ні Рівненської обл. Воно розміщене поруч з меліоративною канавою, за 5 м від озера, і приурочене до невеликої западини площею 12 м2 з мінеральним ґрунтом. Рослинний покрив не зімкнений, дуже розріджений. Разом з Lycopodiella inundata тут зростають Carex flava L., Juncus bufonius L., Hieracium pilosella, Molinia caerulea (L.) Moench, Potentilla erecta (L.) Raeusch. Популяція Lycopodiella inundata складається з трьох невеликих куртинок, у кожній з яких налічується по 5—10 особин.

Aruncus vulgaris — середньоєвропейський вид, який в Україні суцільно поширений лише в Карпатах. У рівнинній частині відомі окремі ізольовані локалітети на околицях Кам'янця-Подільського, Хмельницького, Кременця, Почає ва, Білої Церкви. Знайдено A. vulgaris на Поділлі в дубово-грабових лісах на околицях м. Бережани та на Малому Поліссі на луках у долині р. Свитеньки в Острозькій прохідній долині поблизу с. Мости Здолбунівського р-ну Рівненської обл.. На Волинському Поліссі відомі місцезростання A. vulgaris лише в крайній південно-західній частині регіону — Володимир-Волин сь кому р-ні Волинської обл.. У Білорусі цей вид відомий з Бі ло везької Пущі та Білоруської гряди.

Нововиявлене місцезнаходження A. vulgaris поблизу с. База ль то ве Костопільського р-ну Рівненської обл. приурочене до лісового масиву на правій надзаплавній терасі р. Горинь. Лісовий фонд площею 21,5 га належить База льтівському лісництву (квартали 21, 22, 25) Костопільського лісгоспу. Особливістю місцезростань Aruncus vulgaris є їх приуроченість до підвищень у рельєфі. Нововиявлений локалітет знаходиться на Костопільській денудаційній рівнині, де приповерхнево залягають венд-рифейські базальти, перекриті крейдовими відкладами незначної потужності. Ґрунти — дерново-карбо натні опідзолені.

Лісовий масив являє собою 140-річну діброву. Домінує в деревостані Quercus robur з участю Pinus sylvestris та Carpinus betulus. Середній діаметр стовбурів — 75 см, середня висота дерев — 30 м. У підліску переважає Corylus avellana L. Його формують також Daphne mezereum L., Frangula alnus, Euonymus verrucosa, Sambucus racemosa, Sorbus aucuparia. Підріст представлений Acer platanoides L., Carpinus be tulus, Quercus robur, Pinus sylvestris. Трав'яний покрив добре розвинений і різноманітний. Проектив не покриття — 95 %. Домінанти трав'яного покриву — Asarum europaeum L., Maian themum bifolium, Stellaria holostea L. До його складу входять: Aegopodium podagraria, Ajuga reptans L., Anemonoides nemorosa (L.) Holub, Betonica officinalis, Circaea lutetiana L., Convallaria majalis, Fragaria vesca, Galeobdolon luteum Huds., Galium verum L., Geum urbanum L., Hieracium pilosella, Impatiens parviflora, Lathyrus vernus (L.) Bernh., Linaria genistifolia, Luzula pilosa (L.) Willd., Lo tus corniculatus L., Lysimachia nummularia L., Melampyrum pratense L., Mercurialis pe rennis L., Mycelis muralis (L.) Dumort., Neottia nidus-avis (L.) Rich., Origanum vul gare L., Oxalis acetosella L., Paris quadrifolia L., Pimpinella saxifraga, Primula ve ris L., Pteridium aquilinum, Pulmonaria ob scura Dumort., Sanicula europaea L., Hylotelephium maximum (L.) Holub, Stachys syl vatica L., Trifolium alpestre L., Viola mira bilis L., V. odorata L., Urtica dioica L.

Як уже зазначалося, в екотоні між дібровою та прилеглими луками зростають рідкісні, занесені до Червоної книги України, види Astrantia major, Epipactis helleborine та регіонально рідкісні Aconitum lasiostomum і Clematis recta. Популяція Aruncus vulgaris займає площу близько 100 м2. Тут майже 70 дорослих особин, які гарно цвітуть і добре плодоносять.

Aconitum lasiostomum — ендемік флори Східно-Європейської рівнини, який на Волинському Поліссі охоплює локус поблизу західної межі ареалу. Особ ливос ті його поширення та знайдені місцезростання описані в нашій попередній публікації. Наводимо опис нових на Волинському Поліссі місцезнаходжень Aconitum lasiostomum. Одне з них виявлено між дібровою та заплавними луками на уступі I правої надзаплавної тераси р. Горинь на околицях с. Ба за ль тове Костопільського р-ну, де разом з ним зростає Astrantia major. Ос кільки умови зростання Aconitum lasiostomum та Astrantia major одні й ті самі, ми тут не повторюємо опису, наведеного в характеристиці нового місцезнаходження Astrantia major. Чисельність особин Aconitum lasiostomum — близько десяти.

Другий локус A. lasiostomum знайдено на лісовому болоті в 30-му кварталі Любомирського лісництва Рівненського лісгоспу. Площа болота — близько 30 га. Деревостан утворюють Betula pubesces Ehrh. і Populus tremula з незначною участю Alnus glutinosa (L.) Gaertn. Середній вік деревостану — 60 років, середній діаметр стовбурів — 20 см, середня висота дерев — 16 м, зімкненість крон — 0,6.

Густий підлісок формує Frangula alnus з участю Daphne mezereum L. та Salix caprea L. Чагарниковий ярус фрагментарно трапляється по окраїнах болота. Його формують Vaccinium myrtillus та Vaccinium uliginosum L. Трав'яний покрив розріджений. Загальне проективне покриття — 60 %. У ньому домінує Des champsia caespitosa (L.) P. Beauv., трапляються також Lysimachia nummularia L., Thelypteris palustris Schott, по окраїнах болота — Angelica archangelica L., Trollius europaeus L. та Aconitum lasiostomum. Два останні види приурочені до екотону між болотом і вільховим лісом. Чисельність Aconitum lasiostomum — близько 300 особин, Trollius europaeus — приблизно 30 особин.

Luzula sylvatica — центральноєвропейсько-евксинський монтанний лісовий вид, ареал якого охоплює гірські та передгірські райони Центральної Євро пи, західну частину Передкавказзя і Закавказзя, північну частину Малої Азії. В Україні Luzula sylvatica є звичайною рослиною у Карпатах, де зростає в горах до верхньої межі ялинових лісів. У рівнинній частині України Luzula sylvatica відома переважно з Правобережжя. Єдиний локалітет виду в Ліво береж ній Україні зафіксовано на околицях Харкова ще 1843 р. Черняєвим і, ймо вірно, він уже зник. На Правобережжі рівнинної частини України Luzula syl va tica знайдена на Подільській височині — на околицях м. Бучач, на Волинській височині — у Смизькому лісництві (Котов, 1957, KW), на околицях с. Пирятин Дубнівського р-ну Рівненської обл. (Пачоський, 1831, KW), у заказнику Федо рівка Львівської обл. (Ткачик, 2006, KW) та на Малому Поліссі — у кв. 57 і на межі між кварталами 51 і 60 Голицького лісництва Славутського р-ну, в кв. 63 Кли мен товицького лісництва Шепетівського р-ну Хмельницької обл..

На території Волинського Полісся ми вперше виявили Luzula sylvatica в урочищі Хілінські гори поблизу хутора Хілін за 4 км східніше с. Висоцьк Дубро вицького р-ну Рівненської обл. Вона приурочена до соснового лісу на дещо під нятій боровій терасі річки, яку місцеві жителі називають старим руслом р. Случ, неподалік її впадіння в р. Горинь. Урочище Хілінські гори складається з двох підвищень і западини між ними. Більша гора — Біла, названа за кольором піску флювіогляціального походження, що становить її основу, сягає абсолютної висоти 157 м. Вершина гори покрита молодим сосновим лісом 50-річно го віку. Середнійдіаметр стовбурів — 25 см, середня висота дерев — 18 м. Зімк нутість крон — 0,7. Крім Pinus sylvestris, до складу деревостану входять поодинокі дерева Betula pendula. У чагарниковому ярусі домінує Corylus avellana, трапляються Ber beris vulgaris L., Euonymus verrucosa та заносний вид Amelanchier ovalis Medik. Чагарничковий ярус представлений Chamaecytisus austriacus (L.) Link. Трав'яний покрив має щільне проективне покриття — 80 %. У ньому домінує Convallaria majalis. До його складу входять Anthericum ramosum, Calamagrostis epigeios, Cru ciata glabra (L.) Ehrend., Geranium sanguineum L., Melampyrum pretense, Trifolium montanum L., Peucedanum oreoselinum, а також регіонально рідкісні види Dianthus pseudoserotinus і Polypodium vulgare. Добре розвинений моховий покрив, утворений Pleurozium schreberi. Його проективне покриття — 60 %. Популяція Luzula sylvatica приурочена до найбільш затінених і зволожених ділянок. Вона малочисельна та незначна за площею. Відзначено лише кілька невеликих куртин, які складаються з 3—7 дорослих особин, та окремі поодинокі особини на площі 30 м2. Генеративні особини пригнічені. Їхні стебла заввишки 25—35 см мають по 7—9 листків і малоквіткові суцвіття, що свідчить про недостатню адаптацію виду до екологічних умов його найбільш північного місцезнаходження в Україні.

З флористичнго погляду значний інтерес становить зростання в Хілінських горах рідкісного виду папороті Polypodium vulgare (ценотичний опис наведено вище). У нашій попередній публікації вказувалося, що цей голарктичний вид на Волинському Поліссі представлений лише 10-ма локальними популяціями, до складу яких входить 7—70 особин. На відміну від раніше відомих популяцій Polypodium vulgare, нововиявлена займає досить значну площу — близько 1 км2. Проективне покриття в межах локальних скупчень — від 15 до 40 %. Чисельність особин — десятки тисяч.

Окрім зазначеного, ми виявили ще два нових місцезнаходження Polypodium vulgare на Волинському Поліссі в межах Рівненської обл. —східніше залізничної станції Дубровиця та на околицях с. Нова Любомирка Рівненського р-ну. На схід від залізничної станції Дубровиця є невеликий масив 60-річних лісових культур Pinus sylvestris, закладених рядами на піщаній дюні в межиріччі Горинь — Случ. Саме до нього приурочене місцезнаходження Polypodium vul gare. У складі деревостану, крім Pinus sylvestris, трапляється Betula pendula, а в підрості — Quercus robur. Підлісок сформований Sorbus aucuparia та заносним видом Amorpha fruticosa L. У наземному покриві домінує Thymus serpyllum, зростають Corynephorus canescens (L.) P. Beauv., Dianthus pseudoserotinus, Dryopteris filixmas (L.) Schott, Jasione montana L., Tragopogon ucrainicus Artemcz. Polypodium vulgare має вигляд невеликих куртин по 5—20 особин у кожній; усього виявлено п'ять таких куртин.

Місцезнаходження на околицях с. Нова Любомирка приурочене до невеликого масиву лісових культур Pinus sylvestris, розміщеного між залізницею та автомобільним шляхом Костопіль — Рівне. Вік лісових культур — 30 років. Чагар никовий ярус не сформований. Трав'яний ярус розріджений. У ньому домінує Hieracium pilosella — 10 %, трапляються Euphorbia seguieriana Neck., Festuca ovina L., Carlina biebersteinii Bernh. ex Hornem. Моховий ярус утворений Pleurozium schreberi. Виявлено дві куртини Polypodium vulgare із 3-ма та 18-ма особинами.

Деякі з описаних нових місцезнаходжень видів уже перебувають під охороною. Так, Lycopodiella inundata охороняється в Почаївському ботанічному заказнику загальнодержавного значення, Astrantia major, Aconitum lasiostomum та Aruncus vulgaris — в пам'ятці природи місцевого значення «Високопродуктивне дубове насадження» (Базальтівське лісництво). Для збереження інших місцезнаходжень потрібно створити нові природно-заповідні території. Ми підготували наукове обґрунтування щодо необхідності заснування ботанічного заказника для охорони Goodyera repens у Бережківському лісництві Дубровицько го лісгоспу.

Гербарні зразки рідкісних видів з нововиявлених на Волинському По ліссі місцезнаходжень передані до гербаріїв Національного ботанічного саду ім. М.М. Гриш ка НАН України (KWHA) та Інституту ботаніки ім. М.Г. Хо лодного НАН України (KW).

Використана література:

1. Антонюк Ю. М., Олешко В. В. Вивчення запасів лікарських рослин Ківерцівського району Волинської області / Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. РОЗДІЛ ІV. Ботаніка. 9, 2009, с.143-151

2. Мельник В.І., Баранський О.Р., Володимирець В.О., Рак О.О., Шиндер О.І. Нові відомості про поширення рідкісних видів флори Волинського Полісся / ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 1, с.62-70




Реферат на тему: Лікарські та рідкісні рослини Волинської області (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.