Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Лікарські рослини лівобережного Полісся та західного регіону України (реферат)

Зміст

1. Лікарські рослини клубовецького лісового масиву

2. Лікарські рослини у західному регіоні України

3. Лікарські рослини лівобережного Полісся та їх охорона

Використана література

1. Лікарські рослини клубовецького лісового масиву

Лікарські рослини є складовою частиною природи і відіграють надзвичайно важливу роль як у природі, так і в житті людини. Проте, флора лікарських рослин на даній території щороку суттєво зменшується. Це пояснюється безконтрольним використанням природних ресурсів багатьох цінних лікарських рослин, інтенсифікацією господарювання на територіях з наявністю лікарських рослин, непродуманим осушуванням заплав, особливо в лісових регіонах. Ці чинники призвели до катастрофічного зменшення природних ресурсів багатьох видів флори, розвитку тенденції до скорочення сировинного ареалу більшості цінних видів і, як наслідок, перехід їх до розряду рідкісних.

При вивчені флори лікарських рослин на території Клубовецького лісового масиву ми використовували маршрутний метод паралельними рядами. Цей метод полягає в тому, що через досліджувану територію прокладалися маршрути паралельно на відстані 100 метрів один від одного. Під час проходження даними маршрутами складався конспект флори, визначались види і родини рослин, відмічалося місце знаходження даного виду, зазначалася життєва форма, а також вивчались умови їх зростання.

На окремих ділянках під час спеціального вивчення деяких видів лікарських рослин використовувався метод тимчасових пробних ділянок, розмір яких складав 1х1. На цих пробних ділянках детально вивчались рослини ― їх морфологічні ознаки, екологічні умови зростання. Рослини визначались за "Определителем высших растений Украины”, "Атласом лікарських рослин” і "Визначником рослин Українських Карпат”. Систематичну структуру подано за А.Л. Тахтаджяном, біоморфологічну згідно І.Т. Серебрякова, рясність рослин визначали окомірним методом за шкалою О.Друде.

На території Клубовецького лісового масиву було виявлено 97 видів лікарських рослин, що належать до 86 родів, 43 родин і 3 відділів: Polypodiophyta, Pinophyta, Magnoliophyta. Переважаючим є відділ Magnoliophyta, який об'єднує 41 родину: Rosaceae, Lamiaceae, Fabaceae, Papaveraceae та ін. Відділ Polypodiophyta включає 1 родину Aspidiaceae. Наступний відділ Pinophyta також представлений 1 родиною: Pinaceae.

У видовому спектрі переважаючими є: родина Rosaceae, яка нараховує тринадцять представників: Rubus idaeus L., Rubus caesius L., Fragaria vesca L., Sorbus aucuparia L. та інші; родина Lamiaceae, яка включає 8 видів лікарських рослин: Ajuga reptans L., Galeobdolon luteum Huds., Origanum vulgare L. та ін; родина Liliaceae, яка об'єднує шість представників: Scilla bifolia L., Convallaria majalis L., Polygonatum multiflorum All. та інші; родина Asteraceae нараховує п'ять видів, а саме: Achillea millefolium L., Tanacetum vulgare L. та інші; родини Fabaceae і Scrophulariaceae налічують по чотири види; родини Boraginaceae, Caprifoliaceae, Apiaceae, Primulaceae, Caryophyllaceae, Betulaceae, Ranunculaceae об'єднюють по три представника лікарських рослин; передостаннє місце займають родини Rubiaceae, Ericaceae, Salicaceae, Violaceae, Urticaceae та Pinaceae, що нараховують по два види.

Найменш чисельними є 24 родини: Aspidiaceae, Aristolochiaceae, Papaveraceae, Fagaceae, Hypericaceae, Polygonaceae та інші, які представлені одним видом лікарських рослин. Біоморфологічний аналіз лікарських рослин Клубовецького лісового масиву показав, що лікарські рослини розподілились наступним чином: найчисельнішими є полікарпики — 61 вид ( Dryopteris filix-mas L., Ledum palustre L., Fragaria vesca L. та ін.); друге місце за чисельністю займають деревні рослини — 12 видів (Picea abies Karst, Quercus robur L., Pinus sylvestris L. та ін.); третє місце у спектрі біоморф посідають чагарникові рослини — 11 видів (Rosa canina L., Prunus spinosa L., Crataegus monogina L. та ін.); наступне місце займають монокарпики: дворічні рослини — 6 видів (Carum carvi L., Alliaria petiolata Cavara et Grande, Melilotus albus Medik. та ін.) та однорічні рослини — 6 видів (Daucus carota L., Viola tricolor L., Lavatera thyringiaca L. та ін.); останнє місце з поміж виявлених життєвих форм обіймають напівчагарники — 1 вид (Thymus serpillum L.).

Провівши аналіз рясності видів лікарських рослин, з'ясували, що дуже рясно зустрічаються 7 видів: Anemone nemorosa L., Viola canina L., Primula veris L. та ін.; рясно ― 26 видів: Rubus idaeus L., Ficaria verna Huds., Fragaria vesca L. та ін.; досить рясно ― 43 види: Dryopteris filix-mas L., Urtica dioica L., Geum urbanum L. та ін.; рідко ― 19 видів: Betula pubescens Ehrh., Salix alba L., Padus racemosa Lam. та ін., а поодиноко — 2 види: Allium ursinum L. і Platanthera bifolia Rich.

Проведений аналіз показав, що переважаючим флороценотипом на території Клубовецького лісового масиву є неморальний, який нараховує 44 види: Quercus robur L., Anemone nemorosa L., Vinca minor L., Asarum europaeum L. та ін. Другим за чисельністю є сегетальний флороценотип — 13 видів: Symphytum officinale L., Centaurium erytheraea Rafn., Daucus carota L. та ін. Рудеральний флороценотип представлений 11 видами: Chelidonium majus L., Lavatera thuringiaca L., Leonurus quinquelobatus Gilib. та ін. Сукупність рудерального та сегетального флороценотипів становлять синантропну флору, яка включає 24 види.

Наступне місце займає бореальний флороценотип — 10 видів: Pinus sylvestris L., Picea abies Karst., Oxalis acetosella L. та ін. Представниками лучного флороценотипу є 9 видів: Linaria vulgaris Mill., Geranium pratense L., Thymus serpyllum L. та ін. Одне з передостанніх місць за кількістю видів посідає гігрофільний флороценотип, який нараховує 6 видів: Ledum palustre L., Carex pilosa Scop., Lysimachia nummularia L. та ін. Останнє місце за кількістю видів займає лучно-степовий флороценотип, до якого належать 4 представники: Alliaria petiolata Cavara et Grande, Saponaria officinalis L. та ін.

За вимогливістю до валового вмісту поживних речовин у грунті рослини поділяються на три екологічні групи: евтрофні, мезотроні, оліготрофні. На території Клубовецького лісового масиву найбільше зустрічається евтрофів — 50 видів: Urtica dioica L., Urtica urens L., Convallaria majalis L., Scilla bifolia L. та ін. Наступне місце займають мезотрофи — 41 вид: Hypericum perforatum L., Potentilla erecte Rausch., Veronica officinalis L. та ін. Останнє місце посідають оліготрофи — 6 видів: Ledum palustre L., Sedum acre L., Saponaria officinalis L. та ін.

Серед досліджуваних видів лікарських рослин переважаючою групою виявились мезофіти — 74 види: Urtica dioica L., Dryopteris filix-mas L., Asarum europaeum L. та ін.; гігрофіти представлені 17 видами (Ledum palustre L., Carex pilosa Scop., Coronaria flos-cuculi A.Br. та ін.), а ксерофіти — 6 видами (Sedum acre L., Genista tinctoria L., Vacinium vitis-idaea L. та ін.).

Отже, на території Клубовецького лісового масиву зростає 97 видів лікарських рослин, що належать до 86 родів, 43 родин і 3 відділів. Переважаючим серед відділів є Magnoliophyta, а з-поміж родин ― Rosaceae (13 видів), Lamiaceae (8 видів), Liliaceae (6 видів), Asteraceae (5 видів). Найменш чисельними є 24 родини: Aspidiaceae, Aristolochiaceae, Papaveraceae, Fagaceae, Hypericaceae, Poligonaceae та інші, які мають по одному представнику.

Серед життєвих форм найчисельнішими виявились полікарпики — 61 вид; деревні рослини представлені 12 видами; чагарникові рослини — 11 видами; монокарпики: дворічні рослини — 6 видами; однорічні рослини — 6 видами; напівчагарники — 1 видом.

Найбільша кількість видів (43) зустрічаються досить рясно; 26 видів лікарських рослин — рясно; 19 видів ― рідко; 7 видів ― дуже рясно; а 2 види — поодиноко.

Переважаючим флороценотипом є неморальний, який нараховує 44 види; сегетальний флороценотип — 13 видів; рудеральний об'єднує 11 видів; бореальний — 10 видів; лучний — 9 видів; гігрофільний — 6 видів; лучно-степовий — 4 види.

Серед досліджених видів лікарських рослин евтрофів виявлено 50; мезотрофів — 41; оліготрофів — 6.

За вимогами до вологості спостерігаємо такий розподіл лікарських рослин: гігрофіти — 17 видів; мезофіти — 74 види; ксерофіти — 6 видів.

2. Лікарські рослини у західному регіоні України

На сучасному етапі розвитку суспільства перспективним є вивчення, розробка методів збереження та відтворення лісових ресурсів, їх окремих компонентів, зокрема: дерев, чагарників, надґрунтового покриву, тварин і мікроорганізмів. Перелічені складники лісу дають змогу отримувати деревну (деревина) та недеревну (технічна і лікарська сировини, кормові, харчові рослини та ін.) продукцію. Окрім деревини, особливо цінними та найшвидше відтворюваними є трав'янисті та чагарникові види, період життя та розвитку яких значно менший порівняно з деревними. Цей чинник є визначальним для більш швидкої економічної віддачі лісових земель, їх комплексного використання, що є однією із найважливіших світових тенденцій лісового господарства.

Крім цього, ліс істотно впливає на навколишнє середовище. Це дає змогу розглядати ліс як багатофункціональну систему для задоволення потреб суспільства у продуктах і властивостях лісу. Тому підвищення продуктивності лісу полягає у зростанні його екологічної (захисної) функції, а також збільшенні деревних і недеревних ресурсів лісу.

Недеревні компоненти лісових насаджень є природним державним фондом вітчизняної лікарсько-технічної сировини. Раціональне та неперервне їх використання вимагає здійснення низки профілактичних та гарантійних заходів зі забезпечення довгострокової експлуатації та збереження недеревних ресурсів.

Формування продуктивності недеревних компонентів тісно пов'язане з веденням лісового господарства на типологічній основі. Так, проведення доглядових рубань істотно впливає на урожайність та збереження дикорослих ягідників. Проте сучасна технологія проведення лісогосподарських заходів розроблена і здійснюється без врахування впливу на збереження, підвищення продуктивності недеревних компонентів насаджень.

Тому, наш науковий пошук було спрямовано на вивчення біологічних особливостей лікарсько-технічних рослин, зокрема ендемічних і тих, що зникають. Ми вивчали біоекологічні особливості лікарських рослин лісових та суміжних територій, їх використання, поширення, ресурси, сприяння їх відновленню, особливості плантаційного вирощування.

Значний теоретичний і практичний інтерес становлять рідкісні, ендемічні і такі, що зникають, види рослин. Серед них на особливу увагу заслуговує рідкісна рослина Карпат арніка гірська.

Арніка гірська (Arnica montana L.) належить до родини Айстрових (Asteraceaea). Це багаторічна трав'яниста залозисто-опушена рослина. Стебло прямостояче, 15-80 см заввишки, при основі з розеткою з чотирьох овальних або довгастоовальних листків. Стеблові листки супротивні, сидячі, довгасті або ланцетні. Квітки оранжеві, в одиничних кошиках на верхівці стебла і гілок. Цвіте у червні-серпні. В Україні трапляється у Карпатах, зрідка у Житомирській області, на луках, на узліссях, по чагарниках, у гірських лісах. Арніка гірська лікарська, декоративна рослина. У медицині використовують квіткові кошики (Flores Arnicae). Отримання сировини цього виду (суцвіття та листя) повинно базуватися на створенні окультурених плантацій на основі природних заростей шляхом підсіву в них насіння. Результати досліджень використано при обґрунтуванні доцільності заповідання природних урочищ Береги та Шумляче (Гринківське лісництво ДП "Осмолодське лісове господарство").

До реліктових рослин належить, зокрема, плющ звичайний. Плющ звичайний (Hedera helix L.) належить до родини Araliaceae Juss. (Аралієві). Плющ звичайний високовитка чи така, що стелиться землею деревоподібна вічнозелена ліана з чисельними коренями-причіпками, хамефіт, ксеролітофіт. Квітучі рослини трапляються у лісових фітоценозах дуже рідко. На території України плющ природно виростає у західному регіоні, зрідка трапляється у Західному Поліссі та Правобережному Лісостепу, на схід доходить до Вінниці, трапляється на околицях міста Житомира. Плющ звичайний медонос, лікарська, технічна та кормова рослина. Для виготовлення ліків найчастіше використовують сушене листя плюща (Folia Hederae helicis). Цей вид здебільшого притаманний для прикарпатської свіжої букової судіброви. В ялицевих бучині та смеречині він трапляється навіть на висоті 1000 м н.р.м. Вивчення біологічних властивостей цієї унікальної рослини дало змогу розробити заходи з його збереження й заготівлі лікарської сировини.

Умови місцевиростання дикорослих рослин істотно диференціюють їх на особини різної життєздатності, плодоношення яких значно відрізняється. Специфіка конкретного типу лісорослинних умов разом з біологічними властивостями виду зумовлюють світлолюбність рослин, яка відіграє одну з головних ролей у формуванні урожаю сировини.

На сьогодні заслуговує особливої уваги і конвалія звичайна, яка перебуває під загрозою зникнення через неконтрольовану заготівлю сировини (квіти, листя, трава) та значне антропогенне навантаження.

Конвалія звичайна (Convallaria majalis L.) належить до родини лілійних Liliaceae L. Це багаторічна, тіневитривала, однодольна трав'яниста рослина висотою 15-30 см з повзучим розгалуженим кореневищем. Цвіте у квітні-травні.

В Україні зростає на Поліссі, у Карпатах та Лісостепу досить звичайно; у Степу спорадично по лісах вздовж річкових долин. Конвалія віддає перевагу середньозволоженим умовам місцезростання, але поодиноко трапляється від лучно-степового до болотно-лучного ступеня зволоження. Конвалія звичайна лікарська, декоративна рослина. Сировиною є квіти (Flores Convallariae), листя конвалії (Folia Convallariae) та вся надземна частина трава (Herba Connvallariae).

Зарості конвалії потребують захисних та охоронних заходів. Для відновлення потенційних запасів необхідне штучне розведення плантаційне, або ж сприяння відновленню у природних умовах. Важливо, що для успішного росту конвалія звичайна потребує притінення. Вона найкраще росте у середньовікових та пристигаючих дубових і букових насадженнях із повнотою 0,7-0,8. Надмірне зрідження деревостанів при проведенні доглядових рубань істотно зменшує комфортні умови для росту та розвитку конвалії звичайної в місцях її поширення. Часто у деревостанах із відповідними умовами для росту й розвитку конвалії відсутні натуральні тривалі в часі популяції. Як відомо, конвалія добре розмножується вегетативно кореневищем, тому ми пропонуємо на першому етапі плантаційного розведення заселяти відповідні ділянки кореневищами різних провіненцій, а після отримання насіння із кращими показниками висівати його на маточних та на суміжних із нею ділянках. Таким чином, шляхом натурального відбору буде виокремлено провіненції, сумісні із даними умовами типу лісу та типу деревостану для проведення плантаційного розведення конвалії і контрольованої часово та кількісно заготівлі необхідної сировини.

Отже, на ріст та розвиток досліджуваних рідкісних, тих, що зникають рослин, Тому, вплив можуть мати лісівничі чинники та таксаційні показники деревостану, зокрема повнота та значний антропогенний вплив (інтенсивна експлуатація заростей, значне рекреаційне навантаження, порушення правил та норм лісоексплуатації, зокрема захаращення, пожежі. Згадані чинники можуть призводити до погіршення вегетативного і генеративного росту та розвитку того чи іншого виду, і, як наслідок, витіснення його зі складу надґрунтового трав'яного вкриття.

Для покращення умов зростання у природних умовах та повного відтворення необхідно суворо дотримуватися заходів зі збереження та охорони. З метою збільшення росту і розвитку досліджуваних видів у природному ареалі варто забезпечити: оптимальні умови освітлення; очищення ділянок з наявністю названих рослин від захаращення; окультурення заростей та запровадження плантаційного вирощування. Режим користування повинен базуватися на визначенні біологічних та експлуатаційних запасів і обсягів щорічної заготівлі сировини. Доцільно вивчати розвиток та особливості відтворення популяції цінних рослин при різних режимах експлуатації, на територіях із різним ступенем антропогенного впливу. Це дасть змогу обґрунтувати можливість відновлення максимального біологічного запасу рідкісних та зникаючих до рівня невиснажливої промислової заготівлі.

Досліджувані види є перспективними для подальшого вивчення та штучного розведення в межах їх природного ареалу. Вивчення питання підвищення урожайності дикорослих трав'янистих та плодових рослин шляхом зниження повноти деревостану, проведення доглядових рубань, догляду за кронами плодових, проведення освітлення дикорослих плодових рослин надасть змогу розробити нормативи заготівлі дикорослої сировини з врахуванням невиснажливого використання, а також оптимальні моделі продуктивності недеревних компонентів основних типів лісу.

3. Лікарські рослини лівобережного Полісся та їх охорона

Територія Лівобережного Полісся розташована в межах північної частини Чернігівської (Новгород-Сіверський, Семенівський, Корюківський, Коропський, Сосницький, Щорський, Городнянський, Менський, Ріпкинський, Чернігівський, Куликівський, Козелецький райони, північна частина Бобровицького, Носівського, Ніжинського, Борзнянського та Бахмацького районів), Сумської (СерединоБудський, Шосткінський, Ямпільський райони, північна частина Кролевецького та Глухівського районів) та північно-східної частини Київської (Броварський, Вишгородський райони) областей. Польові дослідження на території Лівобережного Полісся проводились протягом 1998-2008 рр. з використанням маршрутноекспедиційних та напівстаціонарних методів.

Поширення рідкісних видів лікарських рослин Лівобережного Полісся вивчалось за літературними даними, результатами експедиційних досліджень, матеріалами гербарію Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного НАН України (KW).

До списку рідкісних видів включено зникаючі, вразливі, рідкісні та реліктові види флори лікарських рослин Лівобережного Полісся, внесені до Європейського Червоного списку, Додатку І Бернської конвенції, Додатку ІІ "Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, які перебувають під загрозою зникнення” (CITES), Червоної книги України, переліку видів рослин, що підлягають особливій охороні на території Чернігівської та Сумської областей.

Основними критеріями відбору рідкісних видів лікарських рослин Лівобережного Полісся є наукові критерії відбору видів для занесення їх до Червоної книги України :

1) хорологічний поширення і стан популяцій ендемічних, диз'юнктивно-ареальних, погранично-ареальних і рідкісних видів у складі флори;

2) флорогенезний реліктові види і види, що зникають з природних причин;

3) еколого-ценотичний види різних рідкісних і таких, що зникають, фітоценозів та специфічних екологічних ніш;

4) прагматичний практичне використання видів та їхнє відношення до родичів культурних сортів;

5) естетичний включення гарноквітучих та інших декоративних дикорослих видів, які стають рідкісними або зникають внаслідок масового винищення цих рослин у природному середовищі.

Флора лікарських рослин Лівобережного Полісся нараховує 790 видів, з яких 80 рідкісні (10,1 %).

Із 80 рідкісних видів флори лікарських рослин Лівобережного Полісся 2 види внесені до Європейського Червоного списку, 2 види до Додатку І "Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі”, 1 вид– до Додатку ІІ "Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, які перебувають під загрозою зникнення” (CITES), 31 вид внесений до Червоної книги України (Diphasiastrum complanatum (L.) Holub, Lycopodium annotinum L., Huperzia selago (L.) Bernh. ex Schrank  C.Mart., Рulsatilla рratensis (L.) Mill., Вetula humilis Schrank, Drosera intermedia Hayne, Salix myrtilloides L., Salix starkeana Willd., Trapa natans, Nymphoides peltata (S.G.Gmel.) O.Kuntze, Pedicularis sceptrumcarolinum L., Lilium martagon L., Allium ursinum L., Scheuchzeria palustris L., Cephalanthera longifolia (L.) Fritsch, Cephalanthera rubra (L.) Rich., Cypripedium calceolus L., Dactylorhiza fuchsii (Druce) Soo, Dactylorhiza incarnata (L.) Soo, Dactylorhiza majalis (Rchb.) P.F.Hunt  Summerhayes, Dactylorhiza sambucina (L.) Soo, Epipactis atrorubens (Hoffm. ex Bernh.) Besse, Epipactis helleborine (L.) Crantz, Epipactispalustris (L.) Crantz, Listera ovata (L.) R.Br., Neottia nidusavis( L.) Rich., Neottianthe cucullata (L.) Schlechter, Orchis coriophora L., Orchis morio L., Platanthera bifolia (L.) Rich., Platanthera chlorantha (Cust.) Rchb.). 25 видів (Adonis vernalis L.,Pulsatilla patens (L.) Mill., Ophioglossum vulgatum L., Juniperus communis L., Nymphaea candida C.Presl, Anemone sylvestris L., Anemone hemorosea L., Corydalis marschalliana (Pall. ex Willd.) Pers., Alnus incana (L.) Moench, Andromedapolifolia L., Arctostaphylos uva-ursi (L.) Spreng., Ledum palustre L., Pyrola chlorantha Sw., Oxycoccus palustris L., Salix lapponum L., Sedum purpureum (L.) Schult., Potentilla alba L., Inula helenium L., Gentiana pneumonanthe L., Polemonium caeruleum L., Pulmonaria angustifolia L., Gladiolus imbricatus L., Iris sibirica L., Carex montana L., Lemna gibba L.) є рідкісними для Чернігівської області, 39 видів (Adonis vernalis L., Lycopodium clavatum L., Ophioglossum vulgatum L., Matteuccia struthiopteris (L.) Tod., Juniperus communis L., Nymphaea alba L., Nymphaea candida C.Presl, Anemone sylvestris L., Anemone hemorosea L., Aquilegia vulgaris L., Pulsatilla patens (L.) Mill., Corydalis marschalliana (Pall. ex Willd.) Pers., Gypsophila oligosperma A.Krasnova, Drosera rotundifolia L., Andromeda polifolia L., Arctostaphylos uva-ursi (L.) Spreng., Pyrola chlorantha Sw., Viola epipsila Ledeb., Salix lapponum L., Helianthemum nummularium (L.) Mill., Сircaea alpine L., Linum austriacum L., Linum flavum L., Parnassia palustris L., Рeucedanum cervaria (L.) Lapeyr., Antennaria dioica (L.) P.Gaertn., Inula helenium L., Pyrethrum corymbosum (L.) Scop., Scorzonera purpurea L., Gentiana pneumonanthe L., Polemonium caeruleum L., Echium russicum J.F. Gmel., Digitalis grandiflora Mill., Prunella grandiflora (L.) Scholl., Veratrum nigrum L., Gladiolus imbricatus L., Iris hungarica Waldst. Kit., Iris sibirica L., Calla palustris L.) для Сумської області.

Загальна площа природно-заповідних територій, на яких зберігаються рідкісні види лікарських рослин, становить 36551,3 га. На території Лівобережного Полісся рідкісні види лікарських рослин охороняються на таких природно-заповідних територіях: Деснянсько-Старогутський національний природний парк, п'ять заказників загальнодержавного значення, в т.ч. три ботанічні, два ландшафтні та один лісовий, двадцять дев'ять заказників місцевого значення, в т.ч. двадцять два ботанічні, п'ять ландшафтних та два лісових, один регіональний ландшафтний парк, дві гідрологічні пам'ятки природи загальнодержавного значення, одна гідрологічна пам'ятки природи місцевого значення, шість заповідних урочищ. За межами природно-заповідних територій ці види зазнають негативного антропогенного впливу (вирубуваня лісів, осушення боліт, розрідження деревостану, неконтрольована заготівля лікарської сировини місцевим населенням, зривання на букети). Це призводить до зменшення чисельності рідкісних видів. Тому необхідно виявити і взяти під охорону всі місцезнаходження цих рослин, контролювати стан їх популяцій, створити нові природно-заповідні об'єкти. На території заказників та лісництв необхідно організувати вирощування рідкісних видів для відновлення втрачених популяцій у природному середовищі.

Використана література:

1. Притуляк Л., Гнєзділова В. І. Лікарські рослини клубовецького лісового масиву

2. Рябчук В.П., Заячук В.Я., Горбенко Н.Є., Переходько О.М. Лікарські рослини лісових та суміжних територій, їх ресурси та перспективи плантаційного вирощування у західному регіоні України

3. Турубара О.В. Рідкісні види лікарських рослин лівобережного Полісся та їх охорона / Природничий альманах, с.173-176





Реферат на тему: Лікарські рослини лівобережного Полісся та західного регіону України (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.