Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Комірні та інші панцирні кліщі (Acariformes, Oribatida, Macropylina) (реферат)

Зміст

1. Розподіл комірних кліщів по висотних зонах Закарпаття

2. Структура акарокомплексів комірних кліщів в Закарпатській області

3. Комірні та інші панцирні кліщі заповідника "Розточчя"

1. Розподіл комірних кліщів по висотних зонах Закарпаття

Акаридієві – специфічна група кліщів, що характеризуються надзвичайно широкою екологічною пластичністю. Родина акарид (Acaridae Latreille), разом із чотирма іншими роди – Sapracaridae A. Fain, Chortoglyphidae Berlese, Glycyphagidae Berlese і Carpoglyphidae Oudemans, входить до підряду Acaridіa Latreille. За Захваткіним , цей підряд належить надряду акаріформних кліщів – Acariformes Zakhvatkin.

Як правило, це вільноживучі, невеликих розмірів (до 1 мм) кліщі, види яких мешкають у скупченнях різних органічних залишків – в ґрунті, лісовій підстилці, гніздах та норах різноманітних тварин. Ними заселені також господарські прибудови, курятники, місця зберігання сіна, зернових продуктів, цибулин, бульб, овочесховища, млини, склади тощо, тобто всі місця, де є відповідні для живлення субстрати. Робота спрямована на вивчення синантропних видів акаридієвих кліщів у трьох висотних зонах Закарпаття з метою виявлення видового складу, видових комплексів та на основі зібраного, визначеного та проаналізованого матеріалу, порівняти фауністичні комплекси акаридієвих кліщів у субстратах, відібраних із досліджуваних споруд.

Спостереження і збори проводилися протягом 1998-2007 рр. Для вивчення складу акарокомплексів в сільськогосподарських та промислових місцях на низовині, передгір'ї та гірській зоні зібрано та опрацьовано 1125 проб. Для досліджень використовували збори кліщів із господарських прибудов, тваринницьких комплексів, тваринних кормів, млинів, зерносховищ і складських приміщень, овочесховищ, комбікормового заводу.

Для масового кількісного збору використовувався метод еклектування за Берлезе в модифікації Тульгрена. Зібраний матеріал зберігався в пробірках з 70% розчином етилового спирту. Всі підрахунки кліщів проводилися за допомогою бінокулярного мікроскопа МБС-9 в спеціальній чашці Петрі, на дно якої приклеєний міліметровий папір. В невеликих пробах (змітки за допомогою пензлика пороху, залишків борошна з підвіконника, приладів млинів, хлівів, курятників тощо) підрахунок кліщів у пробах здійснювався прямим способом. Отримані дані піддавались статистичній обробці.

Акарокомплекси аграрних та промислових місць – це дві досить динамічні системи, які зазнають впливу багатьох фізичних та екологічних чинників, що регулюють їх видовий склад. Щодо таксономічної різноманітності, то найвищою вона є в рівнинних, а найнижчою – в гірських районах області. Причиною цього є несприятливі кліматичні умови, для життєдіяльності кліщів що виявляється, передусім, не у показниках вологості, а у різких коливаннях температури.

Вирішальним фактором є наявність та доступність кормового субстрату і тварин, які служать для розповсюдження цих мікроартропод. Аналогічну тенденцію видового різноманіття підтвердив власними зборами Т. Т. Дудинський (1993) , який вивчав акарофауну гнізд карпатської медоносної бджоли (Apis mellifera L.). За його даними, збільшення видового багатства кліщів у бджолосім'ях спостерігалося на низовині Закарпаття. У передгірських та гірських районах Закарпаття видовий склад кліщів був нижчий.

Найбільшою кількістю видів характеризуються низинні райони Закарпаття: тут зафіксовано 32 види; у передгірській зоні – 19 видів і найменшою кількістю видів характеризуються проби, взяті з гірських районів. Це становить лише 44,1% від загальної кількості видів.

На низовині Закарпаття було обстежено синантропні місця чотирьох районів (Ужгородський, Берегівський, Мукачівський, Виноградівський). Найбільшу кількість видів зафіксовано в Ужгородському районі, де виявлено 26 видів акарид. Такі види, як Schwiebea talpa, Mycetoglyphus fungivorus, Histiogaster bacchus, Calvolia gen. sp. виявлені тільки в одній пробі. Домінуючими у пробах є види: A. siro, A. farris, Ch. arcuatus, N. socolovi, N. rhizoglyphoides, Tyrolichus casei, Tyrophagus putrescentiae. Невелика щільність і частота трапляння в пробах визначена у A. gracilis, S. nesbitti, Rh. callae, C. lactis.

У Мукачівському районі в пробах, відібраних з синантропних місць, зафіксовано 15 видів акаридієвих кліщів. Найбільша щільність, зафіксовано у A. siro, що в середньому складало 0,34±0,28. Нижча щільність та частота трапляння в пробах, що в середньому становило, характерна для A. farris – 0,25±0,08, T. perniciosus – 0,09±0,1, N. socolovi – 0,18±0,09, N. rhizoglyphoides – 0,23±0,1, Gl. burchanensis – 0,1±0,07, G. fusca – 0,12±0,06. Низька щільність в пробах в досліджуваному районі спостерігалося у Gl. domesticus, Gl. destructor, C. lactis, що в середньому становило: 0,08±0,04, 0,06±0,02, 0,03±0,02 відповідно.

У Берегівському районі зафіксовано теж 15 видів. За щільністю і частотою трапляння домінували із середніми показниками у A. siro – 0,55±0,12, A. farris – 0,30±0,11, T. perniciosus – 0,44±0,12, Gl. burchanensis – 0,51±0,11, Ch. arcuatus – 0,28±0,18. Calvolia sp. знайдено тільки в Берегівському районі в одній пробі. Низька середня щільність була у T. putrescentiae – 0,05±0,02, T. formicetorum – 0,05±0,03, S. nesbitti – 0,007±0,003, C. rodionovi – 0,03±0,01, Ct. plumiger – 0,02±0,01.

У Виноградівському районі зафіксовано 13 видів акаридієвих кліщів. Домінували A. siro (1,32±0,23), Tyrolichus casei (0,43±0,15), T. putrescentiae (0,31±0,02), T. perniciosus (0,1±0,03), Gl. domesticus (0,23±0,15), Gl. destructor (0,48±0,07). Низький показник виявлено у Al. ovatus (0,17±0,07), C. rodionovi (0,18±0,03) і Ch. arcuatus (0,13±0,10).

Акарокомплекси передгірської зони вивчалися в Перечинському, Іршавському, Тячівському та Хустському районах. У Перечинському районі в пробах визначено 19 видів. Домінували в пробах Ch. arcuatus (0,06±0,17), G. fusca (0,04±0,15), Ct. plumiger (0,09±0,1), A. siro (0,36±0,08), N. socolovi (0,46±0,08). Низьку щільність спостерігали у Gl. michaeli та Ct. canestrinii, що в середньому складало: 0,13±0,01 і 0,05±0,01 відповідно.

В Іршавському районі видовий склад акарид представлений із семи видів. Порівняно з іншими районами, щільність і частота трапляння видів у пробах досліджуваного району була низькою. Домінували Gl. burchanensis (0,18±0,07), A. siro (0,05±0,02), A. farris (0,22±0,02). Низькими середніми показниками характеризуються такі види, як Gl. michaeli (0,03±0,008), T. formicetorum (0,02±0,008), T. perniciosus (0,05±0,01), N. socolovi (0,07±0,01). У Тячівському районі видовий склад складається із 12 видів. Високими досліджуваними показниками характеризуються: T. similis (7,41±1,31), T. putrescentiae (5,29±4,58), N. rhizoglyphoides (3,51±0,90) і A. siro (3,34±0,50). Із низькими середніми показниками виявлено Rh. echinopus (0,20±0,17), Gl. burchanensis (0,37±0,27), Gl. domesticus (0,37±0,07) і Gl. destructor (0,29±0,17). Акарофауна Хустського району представлена 6 видами. A. farris і N. socolovi виявлено тільки в одній пробі, а N. rhizoglyphoides – у двох. Високі середні показники спостерігали у T. similis (7,42±4,50) і Gl. domesticus (7,41±1,31).

У Міжгірському районі в пробах зафіксовано 12 видів акаридієвих кліщів. За середніми показниками щільності в пробах домінували A. siro (1,46±0,62), A. farris (0,15±0,19), T. putrescentiae (0,40±0,13) і Gl. destructor (0,60±0,17). Низька середня щільність у пробах виявлено у Ct. plumiger (0,05±0,01), Ch. arcuatus (0,03±0,02), T. longior (0,05±0,06), Gl. domesticus (0,17±0,06), Gl. burchanensis (0,22±0,06). У пробах, відібраних із синантропних місць Рахівського району визначено лише п'ять видів комірних кліщів. Домінуючими були види – Gl. burchanensis (2,46±1,40) і Ch. arcuatus (2,92±0,56). Нижчими досліджуваними показники характеризувались Ct. plumiger (0,42±0,06), G. fusca (1,28±0,45), Gl. domesticus (1,03±0,62).

Аналіз матеріалів, що стосуються таксономічного різноманіття синантропних видів акарідей в Закарпатті показує, що переважна більшість цих шкідників належить до родини Acaridae (понад 20 видів). Правда, не всі вони із повним правом можуть вважатися виключно синантропними видами, оскільки більшість, чи майже всі, зустрічаються і у природних умовах.

Проте, в умовах забезпечення великою кількістю поживних субстратів і одночасно сприятливих температурних умов і вологості, саме ці види стають найчисельнішими в місцях зберігання продуктів. Це стосується також кліщів-гліціфагід, хоч вони і поступаються акароїдам своїм видовим різноманіттям.

Обстеження млинів, зерносховищ, складів, місць утримання сільськогосподарських тварин вказує на те, що основна маса їх мешканців скупчена в поросі, просипах, залишках зерна і зернопродуктів. Такі залишки є приманкою для різних груп тварин і зокрема, для кліщів. Це є сприятливим місцем не лише через наявність великої кількості поживних речовин (широким набором вуглеводів, білків і біологічно активних речовин), а й ідеальним місцем для взаємозв'язку з іншими тваринами. Важливу роль відіграють біологічні особливості окремих видів кліщів, особливо ферментативна активність у різних видів проходить у різних напрямках, що в свою чергу визначає характер проходження сукцесійних процесів.

Визначення видового складу акарид дає можливість вивчити список видів по вертикальній зональності. За рахунок відмінності в кліматичних особливостях та біології кліщів цей список є не однаковим. Із загального списку видів акаридієвих кліщів виявлених в синантропних умовах на території дослідження на низовині зафіксовано найбільшу кількість видів (32), в передгір'ї – 19 видів, а в гірських районах – 17.

Крім того, що на низовині найбільше видове багатство, ще й найбільша кількість шкідників, як первинних, так і вторинних. В цій зоні найчастіше еудомінантами виступали: A. siro, A. farris, N. socolovi, N. rhizoglyphoides, T. perniciosus, Gl. burchanensis, Gl. domesticus; домінантами – Gl. michaeli, T. formicetorum, Rh. echinopus; субдомінантами – T. formicetorum, T. similis, T. molitor, Ct. canestrinii, Gl. destructor, Suidasia nesbitti, Caloglyphus rodionovi; рецедентами – Histiogaster bacchus, Ct. plumiger, Schwiebea talpa, T. mixtus, Gl. michaeli; субрецедентами – Calvolia sp., Chortoglyphus arcuatus.

Передгір'я має так званий проміжний характер, оскільки в цій зоні знайдено меншу кількість видів, відповідно зникають такі шкідники як Al. ovatus, Rh. callae, C. rodionovi, Carpoglyphus lactis, Th. entomophagus. Проте й залишаються серйозні шкідники, такі як, наприклад, A. siro і A. farris, всі види роду Glycyphagus, з роду Tyrophagus залишаються також шкідники, такі як T. putrescentiae, T. perniciosus, T. formicetorum, T. similis. Також залишаються види-індикатори, наявність яких в субстраті свідчить про недбале його збереження та подальшу появу інших шкідників. В пробах, відібраних із цієї зони еудомінантами найчастіше були Gl. burchanensis, Gl. domesticus, T. perniciosus, N. socolovi, N. rhizoglyphoides, A. farris, A. siro; домінантами – Ct. plumiger, Gl. michaeli, N. rhizoglyphoides; субдомінантами – T. formicetorum, G. fusca, T. putrescentiae, T. similis; рецедентами – T. similis, Gl. domesticus, Ch. arcuatus; субрецедентами – Ct. canestrinii, Suidasia nesbitti, G. fusca, Rh. echinopus.

В гірській зоні знайдено найменшу кількість видів акаридієвих кліщів. Деякі первинні шкідники зникають в гірських районах (C. rodionovi, T. putrescentiae, Al. ovatus, Carpoglyphus lactis), проте залишаються вторинні (Ch. arcuatus, G. fusca). Еудомінантами в цій зоні були: A. siro, A. farris, Gl. burchanensis, Gl. destructor; домінантами – N. socolovi, T. putrescentiae, T. perniciosus, G. fusca; субдомінантами – Gl. domesticus, T. mixtus, T. longior, T. similis, Ch. arcuatus, Ct. plumiger, T. casei; рецеденти і субрецеденти в даній зоні в пробах не визначені. Акаридієві кліщі були виявлені у всіх досліджуваних висотних зонах як у спорудах промислового, так і аграрного типу. Хоч і видовий склад акарид у промислових місцях нижчий але видове багатство в обох місцях практично однакове. В аграрних місцях переважали домінанти, рецеденти і субрецеденти, а у промислових – еудомінанти і субдомінанти.

Отже, можна припустити, що у промислових місцях концентруються види, які за короткий період у субстратах, багатих на поживні речовини досягають високої чисельності, а потім залишають збіднений на поживні речовини субстрат. В аграрних місцях не виявлено два шкідники – Al. ovatus і Th. entomophagus. У промислових місцях залишається багато видівшкідників, як первинних, так і вторинних. Зональний розподіл кліщів в досліджуваних будівлях може бути наслідком впливу комплексу абіотичних факторів, як безпосередньо на популяцію цих хеліцерат, так і опосередковано у млинах цих біотопів.

В результаті статистичної обробки даних видно, що індекс домінування у такого широко поширеного і пластичного виду, як Acarus siro, набував максимального значення в пробах, зібраних з низинних районів в аграрних місцях у весняний період (березень), а в гірських районах – у літній (кінець червня – липень).

Аналогічне явище спостерігалося при визначенні індекса домінування Tyrolichus casei, у якого однакові показники виявлені в Ужгородському районі в березні (2,8 %) та в Міжгірському районі в кінці червня (2,8 %). Очевидно, це пояснюється різницею кліматичних умов у двох досліджуваних висотних поясах (низовина і гірський регіон).

Аналізуючи отриманий зооматеріал з аграрних і промислових місць виявлено, що в межах досліджуваної будівлі спостерігається нерівномірний розподіл мікроартропод як за щільністю, так і за видовим складом, оскільки видовий склад кліщів залежить як від кількості і якості продуктів зберігання, так і від умов зберігання. Найбільш ймовірною, вважається ситуація, коли концентрація кліщів в окремих осередках залежить від кількості і доступності поживного корму, наявності відповідних температурних умов і вологості.

2. Структура акарокомплексів комірних кліщів в Закарпатській області

Комірні кліщі відносяться до одних з найбільш багаточисельних надродин – Acaroidea і Glycyphagoidea з підряду Sarcoptiformes Reuter, 1909, ряду акаріформних кліщів (Acariformes Zaсhvatkin, 1952). Для цих кліщів характерне, при певних умовах, перетворення дейтонімфи у специфічну стадію гіпопус, пристосовану до несприятливих умов середовища. Частина представників цих родин пов'язана із гніздами гомойотермних хребетних, а також із перетинчастокрилими комахами та іншими безхребетними тваринами.

Серед Acariformes є також багато видів - шкідників продуктових запасів. Збереження запасів зерна та олійних культур – складне завдання. Велика кількість поживних речовин, сконцентрованих в одному місці, є надзвичайно привабливою для різного роду шкідників і супутніх організмів. В цих умовах формуються певні біоценози, до складу яких входять популяції комах, кліщів, мікрофлора, іноді гризуни і птахи.

В останні роки, у зв'язку із збільшенням площ антропогенізованих територій та кількості господарських об'єктів, інтерес до синантропних видів кліщів зростає. Зацікавлення цією групою тварин викликане тим, що значна кількість їх видів знаходять сприятливі умови для життєдіяльності й швидкого збільшення чисельності в допоміжних прибудовах, а тому можуть приносити величезну шкоду продукції, що зберігається. Акарокомплекси синантропних видів комірних кліщів – це, переважно, так звані, піонерські комплекси, які формуються у порівняно короткі строки, аналогічно комплексам в гніздах птахів та гризунів і існують тимчасово.

З іншого боку, такі акарокомплекси можуть існувати і тривалий час, якщо підтримуються необхідні для їх існування умови. Прикладом можуть бути акарокомплекси постійно діючих складів і старих млинів, хлівів, курятників, овочесховищ тощо.

Акарокомплекси млинів, зерносховищ і складських приміщень вивчалися протягом року в різних висотних поясах. У досліджуваних спорудах, протягом року, виявлено 18 видів акаридієвих кліщів. У зимовий період виявлено 12 видів досліджуваних мікроартропод.

Найвищі щільність та частоту трапляння у пробах в цей період відмічені у таких видів: A. siro (28% і 3,64 екз. відповідно), T. рutrescentiae (30% і 4,0 екз.), T. similis (40% і 0,5 екз.). Середня частота трапляння і щільність зафіксовані у Gl. burchanensis (16% і 1,12 екз.), N. socolovi (13,3% і 1,06 екз.), N. rhizoglyphoides (6,6% і 0,20 екз.), G. fusca (7,5% і 1,20 екз.), C. rodionovi (7,5% і 0,6 екз.), Gl. domesticus (8% і 0,68 екз.) і Gl. destructor (8% і 0,4 екз.). Низькі показники характерні в зимовий період для Ch. arcuatus (2,8% і 0,05 екз.) і T. casei (4% і 0,48 екз.).

У досліджуваних будівлях взимку переважали види-субдомінанти: N. rhizoglyphoides (4,4%), T. casei (2,7%), C. rodionovi (3,4%), Gl. domesticus (3,9%), Gl. destructor (2,3%) і Ch. arcuatus (4,1%); еудомінантами були: A. siro (21,1%), N. socolovi (32,5%) і T. рutrescentiae (12,2%) та два види-домінанти: Gl. burchanensis (6,5%) і G. fusca (6,2%) (рис. 1). У весняний період видовий склад акарид зменшується до десяти видів. Зникають T. similis, C. rodionovi і Gl. destructor.

Домінують за частотою трапляння і щільністю A. siro (60% і 2,9 екз. відповідно), N. socolovi (60% і 6,1 екз.) і T. рutrescentiae (35% і 2,5 екз.). Середні показники частоти трапляння і щільності виявлено у Gl. domesticus (20% і 1,3 екз.), Gl. burchanensis (13,3% і 0,6 екз.), Ch. arcuatus (10% і 1,35 екз.), G. fusca (12% і 0,76 екз.), T. casei (12,5% і 1,6 екз.) і N. rhizoglyphoides (10% і 1,3 екз.).

Низьку частоту трапляння і щільність мав лише один вид – Th. entomophagus (2,8% і 0,05 екз.). Весною переважали види-еудомінанти: A. siro (24,1%), N. socolovi (18,6%), T. рutrescentiae (12,7%), T. entomophagus (11,1%), Ch. arcuatus (13,9%) і G. fusca (16,5%), субдомінантами були: N. rhizoglyphoides (3,9%) і Gl. domesticus (3,9%), а домінантами: T. casei (8,1%) і Gl. burchanensis (5,6%).

Під час літніх зборів в досліджуваних спорудах виявлено 12 видів акарид. За частотою трапляння і щільністю в пробах домінували Ch. arcuatus (60% і 2,8 екз. відповідно) і G. fusca (40% і 3,6 екз.). Середню частоту трапляння і щільність ми спостерігали у Ct. plumiger (10% і 0,2 екз.), Al. ovatus (10% і 1,1 екз.), A. siro (28% і 2,2 екз.), N. socolovi (16,6% і 1,4 екз.), N. rhizoglyphoides (16,6% і 1,7 екз.) і C. rodionovi (7,5% і 0,6 екз.). З низькими показниками зафіксовано T. casei (5,7% і 0,05 екз. відповідно), T. similis (6,6% і 0,2 екз.), Suidasia nesbitti (2,5% і 0,07 екз.) і Gl. destructor (2,8% і 0,05 екз.). Видове багатство акарид в цей період збільшилося, порівняно із весняним і складалося із видівеудомінантів: A. siro (47,8%), N. socolovi (11,7%), N. rhizoglyphoides (14,8%), Ch. arcuatus (23,3%) і G. fusca (17%); одного домінанта Al. ovatus (5,9%); п'яти субдомінантів: T. casei (4,1%), T. similis (1,6%), C. rodionovi (3,4%), Gl. destructor (4,1%) і Ct. plumiger (1,6%) та одного субрецедента S. nesbitti (0,3%).

Найбільшу кількість видів кліщів виявлено восени – 15. Висока частота трапляння і щільність зафіксована у A. siro (60% і 24,1 екз. відповідно), N. socolovi (44% і 19,3 екз.), T. similis (40% і 1,5 екз.), Gl. domesticus (30% і 13,7 екз.) і Ct. plumiger (40%; і 5,6 екз.). Середню частоту трапляння і щільність виявлено у T. casei (20% і 7,4 екз. відповідно), T. рutrescentiae (15% і 5,1 екз.), C. rodionovi (10% і 3,6 екз.) і G. fusca (10% і 6,7 екз.).

З низькими досліджуваними показниками відмічено T. рerniciosus (2,5% і 0,3 екз. відповідно), Gl. michaeli (2,5% і 1,0 екз.), Al. ovatus (4% і 2,7 екз.) і N. rhizoglyphoides (5,7% і 0,05 екз.). Не виявлено в цей період S. nesbitti, Th. еntomophagus і Gl. destructor. Видове багатство акарид восени складалося із видів-еудомінантів: A. siro (24,1%), N. socolovi (19,3%), Gl. domesticus (13,7%), Gl. burchanensis (85,1%) і Ch. arcuatus (12,6%), видів-домінантів: T. casei (7,4%), T. рutrescentiae (5,1%), G. fusca (6,7%) і Ct. plumiger (5,6%), видів-субдомінантів: N. rhizoglyphoides (4,1%), T. similis (1,5%), Al. ovatus (2,7%), C. rodionovi (3,6%), рецедента – Gl. michaeli (1%) та субрецедента – T. рerniciosus (0,3%) (рис. 1).

Видовий список акаридієвих кліщів в овочесховищах представлений дев'ятьма видами. Під час спостережень виявлено два піки зростання чисельності видів – весна і осінь. У зимовий період у пробах визначено шість видів акарид. За досліджуваними показниками переважав N. socolovi (частота трапляння 12,7% і щільність 1,8 екз.), A. siro (8% і 1,5 екз. відповідно) і T. putrescentiae (4,2% і 0,06 екз.). Не зафіксовано взимку в овочесховищах Mycetoglyphus fungivorus, Rh. callae і Gl. burchanensis.

Видове багатство акаридієвих кліщів в цей період складається із одного еудомінанта: N. socolovi (13,1%), двох видів-домінантів: A. siro (9,5%) і T. putrescentiae (8,4%), одного субдомінанта: Rh. echinopus (2,8%), рецедента: A. farris (0,5%) та субрецедента: Gl. domesticus (0,3%) (рис. 2).

У весняний період у пробах виявлено дев'ять видів акаридієвих кліщів, які характеризувались високими показниками частоти трапляння, щільності та індекса домінування. Найчастіше у пробах зустрічали A. siro, A. farris, T. putrescentiae і Rh. echinopus. З високою щільністю зустрічались A. siro (4,8 екз.), Gl. burchanensis (2,48 екз.), A. farris (2,12 екз.), T. putrescentiae (1,92 екз.), N. socolovi (1,68 екз.). Останні два види рідше зустрічалися в пробах, проте щільність їх була, порівняно з іншими видами, знайденими в цей період, дещо вищою.

Весною збільшується видове багатство акарид із яких п'ять видів-еудомінантів: A. siro (34,6%), A. farris (18,6%), T. putrescentiae (11,7%), N. socolovi (14,7%) і Gl. burchanensis (15,1%), одного домінанта: Rh. echinopus (5,7%), субдомінантів: Rh. callae (2,4%) і Gl. domesticus (4,2%) та рецедента: M. fungivorus (0,5%). В зібраних влітку пробах виявлено шість видів акаридієвих кліщів. Високі значення досліджуваних показників у літній період мав тільки один вид – Gl. burchanensis (частота трапляння – 12,7%, щільність – 0,6%).

Літній період характеризується зменшенням кількості видів кліщів у досліджуваних спорудах. В цей період переважали субдомінанти: A. siro (4,8%), A. farris (2,9%), Gl. burchanensis (4,3%) і Gl. domesticus (1,3%), рецедента: Rh. echinopus (0,9%) та субрецедента: T. putrescentiae (0,2%).

Осінній період характеризується збільшенням видового спектру акарид, особливо після закладки врожаю на зберігання. Першим видом зафіксовано Rh. echinopus, який мав низькі досліджувані показники: частота трапляння – 1,8%, щільність – 0,06 екз. і індекс домінування – 0,5% (рецедент). Згодом зафіксовано інші види з наступними досліджуваними показниками: Gl. burchanensis – частота трапляння 23,3%, щільність – 1,5 екз., індекс домінування – 10,9% (еудомінант); A. farris – частота трапляння – 15%, щільність – 2,05 екз., індекс домінування – 8,3% (домінант); A. siro – частота трапляння – 10%, щільність – 1,03 екз., індекс домінування – 7,3% (домінант). Не виявлено восени в пробах два види – Mycetoglyphus fungivorus і Gl. domesticus.

Протягом посезонного вивчення акарокомплексів млинів, зерносховищ і складських приміщень виявлено 22 види мікроартропод серед яких переважали Acarus siro, Neoacotyledon socolovi і Glycyphagus burchanensis. Обстеження млинів, зерносховищ, складів, вказує на те, що основна маса кліщів скупчена в поросі, просипах, залишках зерна і зернопродуктів. Такі залишки є приманкою для різних груп тварин і зокрема, для кліщів. Для останніх, вони є сприятливим місцем не лише через наявність великої кількості поживних речовин (широким набором вуглеводів, білків і біологічно активних речовин), а й ідеальним місцем для взаємозв'язку з іншими тваринами, яких вони використовують для форезії.

Зараженість досліджуваних споруд акаридієвими кліщами залежить, перш за все, від біологічних особливостей шкідливих видів акарид. Однак, у певній мірі вона залежить також від типу будівлі, кліматичних умов, дотримання санітарних норм, доступності приміщень для гризунів та птахів, а також від типу продуктів зберігання. Зокрема, чисельність і видовий склад кліщів залежать від кількості субстрату в досліджуваній споруді. Кількість пороху та сміття в деяких будівлях, у свою чергу, є інтегральним показником віку та стану споруди, а також умов зберігання зернопродуктів.

Результати вивчення впливу термінів експлуатації досліджуваних будівель на видову різноманітність комірних кліщів показують, що кількість видів цих шкідників у старих за часом експлуатації будівлях вище, ніж у нових. Крім цих факторів, акарокомплекс в будівлях залежить і від стану продуктів зберігання. В сухих матеріалах найчастіше зустрічалися Acarus siro, Chortoglyphus arcuatus, Gohieria fusca та ін. Аналіз змін фауністичного складу угруповань акаридієвих кліщів в різних біотопах протягом сезонів одного року і декількох років виявив закономірну сукцесію видового складу цих шкідників.

Піонерськими видами, що заселюють нові продукти зберігання, є види роду Glycyphagus, Tyrophagus і Acarus. Заключним етапом сукцесії є заселення субстрату видами Chortoglyphus arcuatus, Gohieria fusca, Thyreophagus entomophagus.

3. Комірні та інші панцирні кліщі заповідника "Розточчя"

Невеликі за величиною найчастіше до 1 мм, вільноживучі панцирні кліщі-орібатиди, які здебільшого є сапрофагами, живуть переважно у верхньому шарі ґрунту і підстилці будь-яких біоценозів. Часто ці тварини домінують серед інших ґрунтових безхребетних і за чисельністю, де вона може досягати до сотень тисяч особин на м2, і за видовим різноманіттям, на цей час у світі нараховується понад 7 000 видів.

Завжди всі дослідження фауни на окремих етапах завершуються складанням зведених видових списків, або каталогів певних територій, особливо в сучасний час. Тому складено каталог частини зареєстрованих видів, а це є група нижчих орібатид заповідника "Розточчя" і його околиць.

Вивчення орібатид заповідника та прилеглих територій розпочалось у 1985 р. Основні результати цих досліджень наведено в різних публікаціях та монографії.

За межами заповідника проби ґрунту і підстилці найчастіше збирали в букових, соснових, а також з домішками інших порід дерев та інших біотопах.

Нижче подано частину зафіксованих видів панцирних кліщів з групи примітивних (нижчих) на території заповідника "Розточчя" та його околиць у вигляді скороченого каталогу, уникаючи розширеної інформації для кожного виду. Найбільшими у видовому плані є

Родина Brachychthoniidae – 11 видів (а також рід Liochthonius 6 видів – другі менше) та Phthiracaridae – 10. Інші родини представлені від 5 до 1 виду.

Родина ENIOCHTHONIIDAE Grandjean, 1947

Eniochthonius (Hypochthoniella) minutissimus (Berlese, 1904) = H. pallidullus Berlese, 1896; E. grandjeani Hammen, 1952. Середньо трапляється на різних болотно-лучно-лісових ділянках урочища Заливки заповідника.

Родина Hypochthoniidae Berlese, 1910

Hypochthonius rufulus C.L.Koch, 1835. Часто трапляється в різних фітоценозах заповідника, рідко в його околицях.

Родина BRACHYCHTHONIIDAE Balogh, 1943

Liochthonius brevis (Michael, 1888) = L. perpusillus (Berlese, 1910. Рідкісний вид у заповіднику: грабові судіброви, дубові суборі профілю Пясецького, болотна лука молінієво-осокова ур. Заливки, а також буковий ліс околиць заповідника.

Levansi (Forsslund, 1958). Дуже рідкісний вид, вперше в Україні його зареєстровано у вологій дубовій суборі пр. Пясецького (Melamud, 1998).

L. horridus (Sellnick, 1928). Також рідкісний вид у заповіднику – волога дубова субір пр. Пясецького.

L. hystricinus (Forsslund, 1942) = L. ocellatus Hammer, 1952. Рідкісний вид в заповіднику – болотна лука молінієво-осокова ур. Заливки.

L. muscorum Forsslund, 1964. Рідкісний у заповіднику – болотна лука молінієво-осокова ур. Заливки.

L. propinquus Niedbala, 1972. Рідкісний у заповіднику – волога дубова субір пр. Пясецького, а також сосна біля смт Шкло.

Sellnickochthonius (Brachychthonius) cricoides (Weis-Fogh, 1948). Рідкісний у заповіднику – волога дубова субір пр. Пясецького. S. (Brachychochthonius) immaculatus (Forsslund, 1942)

Brachychthonius semiornatus Ewans, 1952; B. arcticus Hammer, 1952; B. striatus Willmann, 1956; B. gygeri Schweizer, 1963; B. obsurus D.Krivolutsky, 1966. Рідкісний у заповіднику – сира дубова субір пр. Пясецького. S. rostratus (Jacot, 1936) 

Brachichthonius hungaricus Balogh, 1943 Рідкісний вид – пухнасто-березова рідколісна ділянка ур. Заливки.

S. (Brachychthonius; Brachychochthonius) suecicus (Forsslund, 1942) = B. jugatus var. suecicus Forsslund, 1942; B. jugatus Niedbala, 1972. Рідкісний для заповідника – свіжа букова діброва пр. Пясецького, пухнасто-березовий сосняк крушиновий ур. Заливки.

S. (Brachychthonius; Brachychochthonius) zalawaiensis (Sellnick, 1928). Рідкісний вид у заповіднику – грабові судіброви, дубова субір пр. Пясецького, пухнасто-березовий сосняк крушиновий ур. Заливок.

Родина Parhypochthoniidae Grandjean, 1932

Parhypochthonius sp. Дуже рідкісний для заповідника – сира дубова субір пр. Пясецького.

Родина Phthiracaridae Perty, 1841

Atropacarus (Steganacarus) striculus (C.L.Koch, 1835). Часто трапляється в заповіднику та за його межами.

Phthiracarus ferrugineus (C.L.Koch, 1841). Рідкісний вид – пухнасто-низькоберезове рідколісся, вербняк заплавний ур. Заливки, буковий з домішками ліс околиць заповідника.

P. lentulus (C.L.Koch, 1841). Середньо трапляється в заповіднику, особливо в лісах пр. Пясецького.

P. nitens (Nicolet, 1855) = roubali Berlese, 1923 Середньо трапляється на пр. Пясецького та околицях заповідника.

P. sp. Дуже рідкісний – пухнасто-березове рідколісся ур. Заливки.

P. spadix Niedbala, 1983. Рідкий вид – чорновільховий сугруд пр. Пясецького, пухнасто-березове рідколісся ур. Заливки, буковий та сосновий ліси околиць заповідника.

Steganacarus (Tropacarus, Hoplophora) carinatus (C.L.Koch, 1841). Часто трапляється в заповіднику та його околицях.

S. pulcherrimus (Berlese, 1887). Рідкісний вид у заповіднику – грабові судіброви, дубові суборі пр. Пясецького, болотна лука молінієво-осокова ур. Заливок.

S. spinosus (Sellnick, 1920) = S. punctulatus, Sergienko, 1985. Рідкісний вид – сира дубова субір, чорновільховий сугруд пр. Пясецького.

S. sp. Рідкісний – пухнасто-низькоберезове рідколісся ур. Заливок.

Родина Euphthiracaridae Jacot, 1930

Euphthiracarus (Phthiracarus) cribrarius (Berlese, 1904). Рідкісний вид у заповіднику – дубові суборі пр. Пясецького.

E. monodactylus (Willmann, 1919). Рідкісний на Розточчі, був зафіксований за межами заповідника в буковому з домішками інших деревних порід у лісі.

Microtritia (Phthiracarus, Pseudotritia) minima (Berlese, 1904). Дуже рідкісний для заповідника – волога дубова субір пр. Пясецького.

Rhysotritia ardua affinus Serginko, 1989. Трапляється в лісах за межами заповідника.

R. duplicata (Grandjean, 1953). Середньо трапляється в заповіднику, особливо в лісах пр. Пясецького, рідкісний на його околицях.

Родина Nothridae Berlese, 1896

Nothrus anauniensis Canestrini & Fanzago, 1876. Часто трапляється в заповіднику, рідше – в його околицях.

N. biciliatus C.L.Koch, 1841. Рідкісний вид у заповіднику та його околицях – вербняк заплавний ур. Заливки, букові з домішками ліси.

N. palustris C.L.Koch, 1839 = pallens C.L.Koch, 1844 Часто трапляється в заповіднику і його околицях, але чисельність в різних біотопах неоднакова.

N. silvestris Nicolet, 1855. Значно поширений у заповіднику і його околицях – чисельність різна.

Родина Camisiidae Oudemans, 1900

Camisia spinifer (C.L.Koch, 1835). Дуже рідкісний – пухнасто-березовий сосняк крушиновий ур. Заливки.

Heminothrus targionii (Berlese, 1885). Зареєстрований в сосновому лісі околиць заповідника.

H. (Platynothrus) thori (Berlese, 1904). Рідкісний у заповіднику – соснова субучина, сира дубова субір, чорновільховий сугруд пр. Пясецького, бородавчасто-березовий сосняк ліщиновий, пухнасто-низькоберезове рідколісся ур. Заливок.

Platynothrus (Nothrus, Heminothrus) peltifer (C.L.Koch, 1839). Один із найпоширеніших видів в Україні, а також у заповіднику з прилеглими територіями.

Родина Trhypochthoniidae Willmann, 1931

Trhypochthonius tectorum (Berlese, 1896). Рідкісний вид у заповіднику – пухнасто-низькоберезове рідколісся, болотна лука молінієво-осокова ур. Заливок.

Родина Malaconothridae Berlese, 1904

Malaconothrus egregius (Berlese, 1904). У заповіднику переважно трапляється в ур. Заливки, менше – в пр. Пясецького, в околицях заповідника – не реєструвався.

M. pygmaeus Aoki, 1969. Дуже рідкісний – пухнасто-березове рідколісся ур. Заливок. M. punctulatus Hammen, 1952. Рідкісний вид у заповіднику – чорновільховий сугруд пр. Пясецького, пухнасто-березове рідколісся, ур. Заливок.

Trimalaconothrus glaber (Michael, 1888). Рідкісний у заповіднику – чорновільховий сугруд пр. Пясецького, болотна лука молінієво-осокова ур. Заливок.

T. novus (Sellnick, 1921). Дуже рідкісний вид – болотна лука молінієво-осокова ур. Заливок.

Родина Nanhermanniidae Sellnick, 1928

Nanhermannia comitalis Berlese, 1916. У заповіднику часто трапляється в ур. Заливки, ще виявлено у чорновільховому сугруді ПК. Пясецького.

N. coronata Berlese, 1913. Вид у заповіднику часто трапляється на пр. Пясецького, а в ур. Заливки виявлено тільки в пухнасто-березовому рідколіссі.

N. elegantula Berlese, 1913. Для заповідника дуже рідкісний вид – дубова субір пр. Пясецького.

N. nana (Nicolet, 1855). Значно поширений вид, а також і в заповіднику та його околицях.

Отже, на досліджуваних територіях заповідника "Розточчя" і його околиць серед нижчих панцирних кліщів-орібатид виявлено 47 видів, які належать до 19 родів 11 родин. Найбільшими у видовому плані є Родина Brachychthoniidae – 11 видів та Phthiracaridae – 10. Інші родини представлені від 5 до 1 виду.

Використана література:

Дудинський Т. Т., Дудинська А. Т. Розподіл синантропних комірних кліщів (Acariformes, Astigmata) по висотних зонах в умовах Закарпаття Науковий вісник Ужгородського університету Серія Біологія, Випуск 23, 2008: 259-263

Дудинська А. Т., Дудинський Т. Т. Структура акарокомплексів комірних кліщів (Acariformes, Astigmata) в умовах Закарпаття / Науковий вісник Ужгородського університету Серія Біологія, Випуск 28, 2010: 125–128

В.В. Меламуд Каталог нижчих панцирних кліщів (Acari: Acariformes, Oribatida, Macropylina) заповідника "Розточчя" і його околиць / ДПМ НАН України





Реферат на тему: Комірні та інші панцирні кліщі (Acariformes, Oribatida, Macropylina) (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.