Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Класифікація та коротка фітоценотична характеристика лук Закарпатської області (реферат)

Враховуючи геоморфологічні особливості Закарпатської області, Г.І.Білик (1954) розділив луки на суходільні і заплавні Притисянської низовини та низькогірні гірсько-лісового і передгірного поясів, а за походженням - первинно-природні і вторинні, що утворилися на місці вирубаних лісів.

Основна частина лук - це старі перелоги, на яких сформувалася лучна рослинність.

Наводимо класифікацію лук Закарпаття за Г.І.Біликом (1954).

І. Лучна рослинність Притисянської низовини

1. Заплавні луки низовини.

Розташовані по течіях річок Тиси, Боржави, Латориці та ін. Поклавши в основу класифікації лук схеми О.П.Шеннікова (1938), А.М.Дмитрієва (1941) й Л.Г.Раменського (1938), Г.І.Білик розділив заплавні луки низовини на такі:

а) остепнені (сухі) луки;

б) справжні (мезофільні) луки;

в) болотисті (мокрі) луки;

г) торф'янисті луки.

Остепнені луки - це найвищі місця рівнини, які не заливаються. Природних лук тут не збереглося. Місцями трапляються перелоги з рослинністю остепнених лук. Рослинність представлена типчаковими угрупованнями (Festuceta sulcata), остепненими лисохвостниками (Alopecureta), райграсниками (Arrhenathereta elatii) та ін.

Справжні луки утворені мезофільними рослинами і представлені формаціями мітлиці тонкої (Agrostis tenuis Sibth.), лисохвоста лучного (Alopecurus pratensis L.), костриці лучної (Festuca pratenis Huds.), пирію повзучого (Elytrigia repens (L.) Nevski), тонконога болотного (Poa palustris L.), мітлиці повзучої (Agrostis stolonifera L.) та костриці червоної (Festuca rubra L.).

Болотисті луки займають найбільш понижені місця низовини. Рослинність представлена, в основному, крупноосоковою та крупнозлаковою групами формацій (Cariceta vulpinae, Cariceta gracilis, Clycerieta aquatica).

Торф'янисті луки поширені на притерасних пониженнях долин річок. Представлені формаціями щучки дернистої (Deschampsieta caespitosa), молінії голубої (Molinieta coeruleae), медової трави (Holceta lanatae), біловусу (Nardeta strictae).

2. Суходільні луки низовини.

Усі луки і розорані й використовуються як орні землі. Травостій, в основному, утворений мітлицею тонкою та вульпією мишохвостою (Vglpia myuros (L.) С. Gmel.) з домішкою тонконога стиснутого (Poa compressa L.), щавелю горобиного (Rumex acetosella L.), романа польового (Anthemis arvensis L.) та ін.

II. Низькогірні луки гірського лісового поясу

Низькогірні луки передгірного та гірського лісового поясів займають значні території й розташовуються на схилах річкових долин та хребтах невисоких гір (до 1000-1200 м н.р.м.).

Рослинність передгірних і нижньогірних лук Закарпатської області представлена формаціями мітлиці тонкої (Agrostideta vulgaris), костриці червоної (Festuceta rubrae), костриці лучної (Festuceta pratensis), трясучки середньої (Brizeta mediae), гребінника звичайного (Cynosureta cristati), зіглінгії полеглої (Sieglingieta decumbentes), конюшини лучної (Trifolieta pratense) та інші. Крім вищезгаданих, зустрічаються луки з пануванням у травостої різнотрав'я та бобових.

Є.М.Брадіс та О.О.Зап'ятова вважали, що з усіх існуючих визначень лук найправильнішим є визначення А.К.Магакяна (1941, ст. 135, цит. за: Е.М.Брадіс, О.О.Зап'ятова, 1954): "Луки - це фітоценози багаторічної трав'янистої рослинності цілком зімкнутого характеру, з більш або менш виявленою підземною і надземною ярусністю і дуже розвиненим дерновим грунтотворчим процессом". Вони, як і А.К.Магакян, не погоджуються з О.П.Шенніковим в тому, що до лук відносяться зарості очерету, комишів, ефемерові пустелі тощо, і що він не включив до типу лук ценози костриць вівсяної та овечої, щучника звичайного та ін., оскільки вважав їх не мезофітами, а психрофітами, розуміючи під цим терміном рослини бідних холодно-вологих місцезростань. Він відносив зарості психрофітів до пустищ (мохові, лишайникові, чагарникові, трав'янисті).

Варто нагадати, що ще В.Р.Вільямс (1948) вважав розвиток костриці та інших щільнокущових злаків заключною стадією дернового процесу на луці.

В основу класифікації лучної високогірної рослинності Закарпаття Є.М.Брадіс та О.О.Зап'ятова поклали особливості флористичного складу, фізіономічність і умови зростання фітоценозів на різних ступенях поділу. Вони використали таку класифікаційну ієрархію: тип, підтип, клас формацій, формація, група асоціацій, асоціація. Автори розділили рослинність полонин на рослинність субальпійського та альпійського поясів. Крім того, вони розділили тип лучної рослинності на два класи формацій: пустищні і справжні луки.

Наводимо класифікацію лук Закарпатської області за Є.М.Брадіс та О.О.Зап'ятовою (1954).

Субальпійський пояс Тип лучної рослинності

Клас формацій пустищних лук (1200-1800 м н.р.м.)

Формація 1. Мичкові пустищні луки (з Nardus striata L.)

Формація 2. Мітлицеві замоховілі пустищні луки (з Agrostis tenuis Sibth.)

Формація 3. Щучниково-мичкові луки

Формація 4. Кострицево-мичкові луки

Клас формацій справжні луки (1400-1500 м н.р.м.)

Формація 5. Щучникові луки (з Deschampsia caespitosa (L.) Beauv.)

Формація 6. Щучниково-кострицеві луки (з Festuca rubra L. й F. picta Kit.)

Формація 7. Кострицеві луки

Формація 8. Мітлицеві луки (з Agrostis tenuis Sibth.)

Формація 9. Мітлицево-кострицеві луки (з Festuca rubra)

Формація 10. Тонконогові луки (з Poa alpina L. й Р. pratensis L.)

Формація 11. Тонконогові луки (з P. chaixii Vill.)

Формація 12. Різнотравні луки

Альпійський пояс

Тип лучної рослинності

Клас формацій пустищні луки

Формація 1. Ситникові луки (з Juncus trifidus L.)

Клас формацій справжні луки

Формація 2. Кострицеві луки (з Festuca supina Schur)

Формація 3. Щучникові луки (з Deschampsia caespitosa)

Формація 4 Осокові луки (з Carex sempervirens Vill.)

Формація 5. Строкатотравні луки

Формація 6. Сеслерієві луки (з Sesleria coerulans Friv.)

Формація 7. Зігнуто-осокові луки (з Carex atrata L.)

Формація 8. Лучна рослинність тривалосніжних улоговин. Кормові угіддя Карпат за класифікацією Л.С.Балашева та ін. (1988), поділяються на три класи: передгірні (зустрічаються в межах висот до 500 м.н.р.м.), гірські (від 500-600 до 1650 м.н.р.м.) та високогірні (субальпійські й альпійські угіддя), що зустрічаються вище лісового поясу.

Наводимо приклад номенклатури одного з класів кормових угідь Карпат за вищезгаданими авторами.

Клас В-1. Високогірні лучні угіддя (субальпійські та альпійські) на гірсько-лучних і лучно-торф'янистих гірських грунтах Карпат.

Підклас В-1 а. Злаково-різнотравні і різнотравні субальпійські луки на рівних ділянках пологих схилів.

Група типів В-1а-І. Свіжі високогірні луки на гірських лучних, буроземно-лучних і бурих гірсько-лісових грунтах. Тип В-1а-1-1. Червонокострицево-біловусовий В-1а-І-2. Червонокострицевий В-1а-І-3. Мітлицево-кострицевий

Група типів В-1а-ІІ. Вологі високогірні луки на буроземно-лучних, гірсько-лучних глеєватих, лучно-торф'янистих і бурих гірсько-лісових грунтах.

Тип В-1а-ІІ-1. Біловусовий Тип В-1а-ІІ-2. Щучниковий Тип В-1а-ІІ-3. Лохиновий Тип В-1а-ІІ-4. Чорничний

Підклас В-1 б. Злаково-різнотравні і різнотравні субальпійські луки на крутих схилах.

Група типів. В-16-І. Свіжі високогірні луки на малопотужних кам'янистих гірсько-лучних грунтах. Тип 16-1-1. Волохатокуничниковий Тип 16-1-2. Різнобарвнокострицевий Тип 16-1-3. Карпатськокострицевий Тип 16-1-4. Сеслерієвий,

Підклас В-1 в. Злаково-різнотравні низькотравні альпійські луки на плоских вершинах і пологих схилах. Група типів В-1в-І-1. Лежачокострицевий

Підклас В-1г. Різнотравні низькотравні альпійські луки на крутих схилах.

Група типів В-Іг-І. Вологі високогірні схилові луки на гірсько-лучних і гірсько-лучних торф'янистих грунтах. Тип В-Іг-І-1. Трироздільноситниковий Тип В-Іг-І-2. Зігнутоосоковий Тип В-Чг-І-З. Вічнозеленоосоковий Тип В-Іг-І-4. Щучниковий.

Використана література:

1. Фельбаба-Клушина Л.М. Комендар В.І. Фітоценологія з основами синфітосозології.- Ужгород. 2001

2. Білик Г.І. Лучна рослинність Притисянської низовини та гірсько-лісового поясу // Рослинність Закарпатської області УРСР.- К.: Вид-во АН Української РСР, 1954. - С. 92-136.

3. Білик Г.І. Рослинність засолених грунтів України. - К.: Вид-во АН Української РСР. - 1963. - 300 с.

4. Брадіс С.М. Болотна рослинність // Рослинність Закарпатської області УРСР. К.: Вид-во АН Української РСР, 1954. -С. 211-215.

5. Брадіс Є.М., Зап'ятова О.О. Високогірна рослинність // Там же. - С. 137-210.

6. Брадіс С.М. Кузьмичов А.І., Андріснко Т.Л. та ін. Торфово-болотний фонд УРСР, його районування та використання. - К.: Наук, думка, 1973. - 262 с.





Реферат на тему: Класифікація та коротка фітоценотична характеристика лук Закарпатської області (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.