Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Класифікація ялинових лісів за В.М.Сукачовим (реферат)

Засновниками російської лісової типології були Н.К.Генко (1889), І.І.Гуторович (1887), Г.Ф.Морозов (1949) (цит. за: П.Д.Ярошенко, 1961) та ін. З одного боку - вони були попередниками В.М.Сукачова, який вивчав лісові біогеоценози, а з іншого - їх розробки вилилися в систему типів лісу, розроблену українськими лісівниками Є.В.Алексеєвим та П.С.Погребняком. М.В.Сукачов вважав, що якщо кожна асоціація або тип лісу характеризує окремі умови середовища, то декілька близьких асоціацій мають характеризувати умови середовища у ширших межах. У зв'язку з цим за групами асоціацій можна класифікувати типи місцезростань. Слід зазначити, що у колишньому СРСР багато фітоценологів були прихильниками положення ранніх робіт В.М.Сукачова, у яких тип лісу ототожнювався з рослинною асоціацією. Внаслідок цього у лісовій типології розвиток фітоценологічного напрямку довгий час створював ілюзію, що можливо отримати достатню екологічну інформацію про тип лісу тільки на основі аналізу видового складу та структури рослинних угруповань.

Пізніше у більшості робіт, з моменту подолання однобічного сприйняття лісу як синоніму рослинної асоціації, використання ботанічних ознак та ознак місцезростання (включаючи грунтові) відбувається комплексно, одночасно, від збору матеріалу до складання діагнозу основних одиниць.

Ялинові ліси північної половини Європейської частини колишнього СРСР В.М.Сукачов (1931, цит. за: П.Д.Ярошенко, 1961) поділив на п'ять груп асоціацій, що відповідають п'яти типам умов зростання.

Групи асоціацій :

1. Ялинники зеленомохові - Piceeta hylocomiosa (на добре дренованих, багатих суглинкових, глинистих, незаболочених грунтах).

2. Ялинники довгомохові - Piceeta polytrichosa (на слабо дренованих, заболочених грунтах).

3. Сфагнові ялинники - Piceeta sphagnosa (на недренованих, заболочених грунтах).

4. Болотно-трав'янисті ялинники - Piceeta uliginoso- herbosa (на заболочених грунтах, але з протічною водою).

5. Складні ялинники - Piceeta composita (на багатих, добре дренованих грунтах, як правило, з близьким заляганням вапняків).

Кожна з цих груп складається з ряду асоціацій або типів лісу. Наприклад, у групі ялинників зеленомохових виділяються три асоціації:

1) ялинник-квасеничник - Piceetum oxalidosum;

2) ялинник-чорничник - Piceetum myrtillosum;

3) ялинник-брусничник - Piceetum vacciniosum.

У кожній групі типів лісу є один стрижневий тип, що найбільш повно виражає властивості даної групи.

Інші типи даної групи більш-менш близькі до стрижневого і разом з тим виявляють зв'язки з типами іншої групи, утворюючи перехід від однієї групи до іншої. Всі групи можуть бути виражені у вигляді еколого-фітоценотичних рядів, що відображають ступінь близькості між собою як окремих типів, так і груп типів, тобто груп асоціацій.

Система таких рядів ялинників, складена В.М.Сукачовим, показана на рис. 1.

В цій системі прийнято вважати, що стрижневою групою ялинових типів є група Piceeta hylocomiosa, а стрижневим типом цієї групи є тип Piceetum oxalidosum, який найповніше виражає всі властивості ялинового лісу. Тут, як вказує автор, роль ялини, як основної складової (едифікатора) асоціації, виражена найсильніше.

Від цього типу, стрижневого для всіх ялинових лісів Півночі, йдуть чотири ряди:

Ряд А йде до P. vacciniosum і характеризується збільшенням сухості грунту, без покращення його мінерального складу, навіть з деяким його збідненням.

Ряд В йде через P. myrtillosum та P. polytrichosum до Р. sphagnosum і характеризується збільшенням зволоженості і погіршенням ґрунтової аерації.

Рис. 1 Схема еколого-фінотичних рядів типів ялинових лісів (за В.М.Сукачовим, 1928, цит. за: П.Д.Ярошенко, 1969):

Р.ох. - P.oxalidosum; P.m. - P.myrtiilosum; P.v. - P.vacciniosum; P.pi. - P.polytrichosusm; P.sph. - P.sphagnosum; P.c.-sph. - P.cariceto-sphagnosum; P.tl. - P.tiliosum; P.qr. - P.quercetosum; P.f. - P.fontanale; P.sph.-h. - P.sphagno-herbosum.

Ряд С йде через P. tiliosum до P. quercetosum і характеризується збільшенням родючості грунту та покращенням аерації.

Ряд D йде до P. fontanale і виражає посилення зволоження за рахунок протічної води. P. fontanale - так званий біляструмковий ялинник.

П'ятий ряд Е, представлений типами P. sphagnoso-herbosum та P. caricoso-sphagnosum. Ці типи утворюють переходи від біля струмкового ялинника до сфагнового і характеризуються перехідними місцезростаннями.

Використана література:

1. Фельбаба-Клушина Л.М. Комендар В.І. Фітоценологія з основами синфітосозології.- Ужгород. 2001

2. Ярошенко П.Д. Геоботаника. - М.; Л.: Наука, 1961. - 402 с.

3. Ярошенко П.Д. Геоботаника. М.: Просвещение, 1969. 198 с.





Реферат на тему: Класифікація ялинових лісів за В.М.Сукачовим (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.