Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Хоролого-созологічна характеристика раритетного фітоценофонду Західного Полісся (реферат)

Раритетний фітоценофонд Західного Полісся, охоплюючи угруповання від пагорбово-ксерофітних до водних, характеризується значною екологічною різноманітністю; його специфічною рисою, порівняно з іншими регіонами, є значна участь гігрофітних угруповань. Сучасне поширення рідкісних фітоценозів у регіоні та стан їх збереженості зумовлені, переважно, великомасштабним та інтенсивним антропогенним впливом на рослинний покрив, а синтаксономічна структура специфікою екологічних умов. При цьому рідкісність суходільних угруповань пов'язана, переважно, з фітоісторичними та екологічними факторами, а водних і болотних з антропогенними.

Характер трапляння рідкісних фітоценозів на Західному Поліссі корелює із загальними закономірностями зміни та розподілу екотопів по території. Так, для більш підвищеної західної частини регіону характерна наявність екологічно рідкісних угруповань з домінуванням сосни та ксерофільних видів у приземних ярусах (наприклад, соснові бори ялівцево-лишайникові), а також своєрідних антропогеннорідкісних угруповань (соснові бори левкобрієві, саротамнусові тощо), які сформувалися під впливом господарської діяльності.

У південній частині Західного Полісся, де позначається вплив Волинської височини, й особливо відкладів крейди, що залягають близько денної поверхні, частіше трапляються фітоценотично оригінальні рідкісні угруповання, які відзначаються полідомінантністю деревного ярусу, багатством флористичного складу фітоценозів і наявністю багатьох рідкісних неморальних видів.

У східній, більш пониженій частині регіону, де зберігся високий рівень обводненості, серед рідкісних переважають водні та водно-болотні угруповання, які в інших районах представлені лише фрагментарно. У східному напрямку посилюється й роль раритетних угруповань, співдомінантами яких є гігрофіти (наприклад, соснові бори хамедафнові, чорновільшини півниково-осокові).

Найчисленнішою є група рідкісних угруповань з домінуванням видів, які зростають поблизу межі ареалу й є не лише екологічними, а й географічними та історичними раритетами. Так, наприклад, ялина (смерека) у регіоні досліджень знаходиться за південною межею бореальної області суцільного поширення й приурочена до специфічних за параметрами екологічних характеристик (підвищена вологість торф'янистих грунтів, постійно висока вологість повітря й т.п.) локалітетів. Поширення острівних смеречин зумовлене, перш за все, фітоісторичними та кліматичними причинами, збереглися вони в регіоні переважно по окраїнах боліт та на приозерних пониженнях. Частота трапляння ялинових лісів у межах Західного Полісся зростає в східному напрямку адекватно пониженню території й зростанню обводненості екотопів. Усього на Волинському Поліссі таких локалітетів налічується 46 ; більшість ялинників зазнала впливу осушувальних меліорацій, унаслідок чого в них спостерігається розпад деревного намету й перебудова фітоценотичних відносин, частина ж угруповань загинула.

До географічно рідкісних належать також соснові бори ялівцевозеленомохові (вони частіше трапляються й краще представлені в рослинному покриві суміжних південних районів Білорусі); низькоберезові угруповання на болотах; грабово-дубові (з участю явора) лісові угруповання тіньового типу; скельнодубові веснівково-різнотравні ліси; грабово-яворові вільшини, а також соснові бори хамедафнобагнові. Домінанти й співдомінанти цих угруповань зростають поблизу меж їх ареалів, формуючи фітоценози лише в специфічних, оптимальних для їх росту екологічних умовах.

Екологічно рідкісними є соснові бори колючоплаунові й ялівцеволишайникові; їх рідкісність для України зумовлена, переважно, специфікою рельєфу й грунтового покриву Полісся, антропогенний фактор позначився на їх численності незначно. У специфічних екологічних умовах сформувалися й очеретянково-гостроосокові угруповання, приурочені до сильно обводнених ділянок заплав річок. Проведення осушувальних меліорацій різко зменшило кількість таких місцезнаходжень, унаслідок чого співдомінування очеретянки спостерігається лише зрідка в східній частині Західного Полісся, зокрема в заплаві р. Стохід. Це ж стосується й бобівниково-зближеноосокових фітоценозів, формування яких відбувалося за умови сильної обводненості екотопів. Тепер лише зрідка трапляються й колись широко розповсюджені бобівниково-зближеноосокові, хвощево-лепехові, лепешняково-лепехові, сосново-осоково-шейхцерієво-сфагнові фітоценози, соснові бори багново-сфагнові, чорновільшини півниково-великоосокові.

Разом з тим досить численна група рідкісних фітоценозів, формування та поширення яких зумовлені антропогенним впливом. Це, зокрема, сосняки мучницеві, які формуються під впливом низових пожеж у лісах; сосняки саротамнусові, що виникли на Західному Поліссі як синантропні довготривалі угруповання після впровадження в лісові культури сосни саротамнуса віничкового як супутнього чагарника; трясучково-дводомноосокові та низькоберезові угруповання, що формуються після підсушення боліт.

Розглядаючи причини збереженості раритетних фітоценозів, слід вказати на роль екстремальних абіотичних факторів (кліматичних, ґрунтових, гідрологічних), які в поєднанні з факторами біотичними (ривалітатними), визначають межі природного поширення деревних видів і фітоценозів, що ними сформовані. Як зазначає В. С. Гельтман,...найважливіше значення мають екстремальні кліматичні умови, які зумовлюють понижену життєвість виду в більшості адекватних йому едатопів. Конкуренція з боку інших видів, для яких дані умови не екстремальні, і створені ними фітоценотичні обставини змушують види, обмежені у своїх екологічних потребах, використовувати будь-які екологічні оптимуми і всі прояви своїх біологічних особливостей у боротьбі за фітоценотичне панування. Під впливом ривалітатних факторів вид поблизу межі поширення вимушено відтісняється в такі екологічні оптимуми, які забезпечують йому високу життєвість, конкурентоздатність, фітоценотичну стійкість. У результаті дії кліматогенно-ривалітатних факторів і відтіснення виду в оптимальні локалітети, які також не позбавлені конкуренції, максимально проявляються біологічні якості й пристосування виду, прискорюється природний селективний відбір кращих, найстійкіших чи швидкорослих форм у межах виду".

Вищевикладене багато в чому пояснює збереженість дотепер багатьох рідкісних фітоценозів і поведінку їх домінантів, зокрема ялини, на Західному Поліссі, де цей вид, в основному внаслідок кліматичних причин, зростає в поодиноких острівних локалітетах, часто формуючи високопродуктивні деревостани. Видам на межі ареалу в лісовій зоні притаманна диференціація життєвості на оптимальну та екстремальну форми, коли вид-лісоутворювач або домінує, або ж не потрапляє до панівного ярусу, постійно залишаючись у стадії підросту чи підліску, тобто перебуває у квазисенільному стані. Тому в екологічних оптимумах, якими є острівні локалітети ялини на Західному Поліссі, цей вид має високу фітоценотичну стійкість, він спроможний конкурувати з іншими ценозоутворювачами сосною та вільхою. Отже, для збереження рідкісних сосново-вільхово-ялинових фітоценозів першочергове значення має збереження вихідних екологічних параметрів екотопу, зокрема високої його обводненості; уже потім проявляється вплив ривалітатних факторів на внутріпопуляційні відносини й хід адаптаційних процесів в угрупованнях.

Зміна екологічного режиму едатопів унаслідок осушення супроводжується не лише посиленням динаміки фітоценотичної структури угруповань, але й адаптаційними змінами фізіологічних процесів у рослинах, особливо інтенсивності їх фотосинтезу. Хоча рослини (зокрема, хвойні) й проявляють високу адаптаційну здатність фотосинтезу до температури, однак відчутна трансформація температурних умов (що спостерігається внаслідок осушення) часто супроводжується втратою енергії росту. Для рослин гігрота мезофітів, які ростуть в умовах дефіциту води, також характерне посилення активності гідратованих іонів і кількості води, зв'язаної на мембранах (чого не спостерігається в оптимальних умовах зростання, що є звичними для цих рослин). Подібний вплив, очевидно, має зниження рівня вод унаслідок осушення. Це пояснює суть взаємопов'язаних змін у біогеоценозах і ще раз підтверджує важливість збереження вихідних екологічних умов.

Розгляд сучасних змін структури рідкісних фітоценозів підтверджує її екологічну зумовленість. Так, сукцесійні зміни в ялинових і сухих соснових лісах не супроводжуються зміною породного складу, хоча парцелярна та вікова структури їх досить лабільні. У заболочених соснових лісах значно посилилися позиції мезофітів представників нижніх ярусів фітоценозів (наприклад, чорниці в сосняках багнових), відбулася стабілізація складу деревостану (після випадання берези пухнастої) і співвідношень між домінантами.

Лісові угруповання на суходолах не зазнали таких різких змін грунтово-гідрологічних умов, як заболочені ліси та угруповання гігрофітів і водних рослин. Сукцесійні процеси в них найбільш усталені й наближені до природних, хоча антропогенний вплив позначився на поведінці багатьох видів, особливо ж дуба скельного, явора, ялини, що зростають близько межі суцільного їх поширення. Разом з тим в угрупованнях зі значною участю граба поновлення домінантів основного деревного ярусу затруднене, тому в них доцільне застосування активних форм охорони. Антропогенний вплив сприяє переведенню їх на "хвильовий" тип поновлення.

Сукцесії водних угруповань зумовлені рівнем води у водоймах і ступенем їх евтрофікації. Водні угруповання (як стенотопні утворення) найбільш помітно реагують на антропогенний вплив, для них характерні різкі коливання чисельності особин і проективного покриття, швидка деградація видового складу з падінням рівня обводненості.

Багато з наведених угруповань охоплені охоронним режимом у Шацькому національному природному парку, або ж трапляються у заказниках, пам'ятках природи чи заповідних урочищах регіону. Проте стан збереження рідкісних фітоценозів у природоохоронних об'єктах не завжди задовільний, до того ж природоохоронним режимом, який забезпечив би збереження локалітетів від докорінного антропогенного перетворення, забезпечені не всі рідкісні фітоценози. Частина угруповань потребує періодичного ботанічного чи лісівничого обстеження стану збереженості, вивчення тенденцій динаміки їх флористичної і ценотичної структури.

Використана література:

1. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т., Кагало О.О., Тасенкевич Л.О. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна "Зелена книга”). – Львів, "Поллі”, 1998. – 189 с.





Реферат на тему: Хоролого-созологічна характеристика раритетного фітоценофонду Західного Полісся (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.