Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Хоролого-созологічна характеристика раритетного фітоценофонду Українських Карпат (реферат)

Раритетний фітоценофонд Українських Карпат включає понад 70 синтаксонів лісових і чагарникових угруповань у ранзі формацій, субформацій, груп асоціацій та асоціацій. За характером поширення рідкісних фітоценозів та їх ценотичним складом північно-східний макросхил Карпат відрізняється від південно-західного, що зумовлено історичними, кліматичними та грунтово-геологічними факторами.

Характерною екологічною рисою північно-східного макросхилу є значне поширення гірсько-лісових підзолистих грунтів, які сформувалися в кількох майже паралельних, різновисотних смугах потужних невапнистих кварцових пісковиків ямненської, топільчанської та чорногірської світ. Ці грунти характерні для місцезростань реліктових для Карпат угруповань з участю та домінуванням сосни звичайної та сосни кедрової європейської.

Дані про місцезнаходження сосни звичайної містяться в багатьох публікаціях. Осередки реліктових сосняків трапляються у специфічних оліготрофних едафічних умовах у Сколівських Бескидах, Горганах і Покутсько-Буковинських Карпатах (від басейну ріки Сукель до басейну р. Черемош), сягаючи висоти 1250 м н.р.м. (урочище Синява в басейні потоку Воловий).

Монодомінантні сосняки збереглися на глибоких оліготрофних і мезооліготрофних верхових сфагнових торфовищах, які зосереджені переважно в басейні р. Лімниця. Єдиний локалітет сосни звичайної в басейні р. Прут, який неодноразово згадувався в літературі, був знищений вже в повоєнний час унаслідок осушення й забудови території. На глибших, менш скелетних і важчих за гранулометричним складом (легкосуглинистих та суглинистих) грунтах сосна поступається місцем едифікатора, формуючи смереково-соснові, ялицево-смереково-соснові, сосново-смерекові, сосново-ялицевосмерекові угруповання.

Місцезростання сосни кедрової зосереджені у смугах проходження потужних невапнистих кварцових пісковиків та гравелітів ямненської та чорногірської світ. На північно-східному макросхилі Карпат ареал цього виду розпадається на дві нерівні за площею частини. Перша, більша, знаходиться в Горганах та Покутсько-Буковинських Карпатах. Друга, менша частина ареалу, розташована в районі Чорногори. Тут кедрово-смерекові угруповання збереглися в 12 лісових виділах загальною площею до 30 га в урочищах Кедруватий та Кізі (кв. 6, 8 Бистренького л-ва Карпатського національного природного парку).

Основні масиви сосни кедрової збереглись у басейні р. Лімниці. Тут відомо понад 300 виділів смерекових лісів з участю цієї реліктової породи, які займають площу близько 3000 га. Зокрема, у Мшанському л-ві такі угруповання займають майже 12%, а в Бистрицькому л-ві 22% лісової площі.

Максимальні межі підняття сосни кедрової 1630 м н.р.м. відзначені на схилі гори Довбушанка у басейні р. Бистриці Надвірнянської та в урочищі Малий Канюсяк 1620 м н.р.м. у басейні р. Лімниця. Мінімальні висоти зростання 720-800 м н.р.м. зафіксовані в ур. Черник у басейні р. Бистриця Надвірнянська (кв. 20 Зеленського лва Надвірнянського держлісгоспу (ДЛГ), в урочищі Мшана (кв. 33 Мшанського л-ва Осмолодського ДЛГ).

Оскільки на гірсько-лісових підзолистих грунтах досить успішно зростають ялиця й смерека, сосна кедрова формує з ними мішані деревостани, які сягають висот 1200-1250 м н.р.м. Такі первиннорідкісні угруповання збереглися в басейнах рік Бистриця Солотвинська (урочища Сивуля, Висока, Ігровище), Бистриця Надвірнянська (урочища Талпіширка, Садки, Верх-Черник) і Лімниця (урочище Великий Паленик, Яйко Ілемське, Горган Ілемський).

До категорії рідкісних належать ще декілька оригінальних за ценотичною структурою угруповань. Це буково-смереково-ялицеві гайовоожикові фітоценози на суглинистих гірсько-лісових грунтах крайових хребтів; чисто смерекове угруповання на торф'янистоперегнійному фунті в урочищі Дике Поле біля с. Зелене в басейні Чорного Черемошу; сосново-смерекове угруповання на такому ж грунті в урочищі Осмолода (басейн р. Лімниці). Сюди ж належать флористично своєрідні монодомінантні смеречники, у покриві яких поширені типові супутники бука (трапляються на доломітизованих вапняках на хребті Чорний Діл). їх ценотичні аналоги є в Альпах, Судетах, Татрах та інших гірських регіонах Європи.

Іншу екологічну приуроченість мають монодомінантні та мішані (з участю смереки та ялиці) букові фітоценози з пануванням у покриві рідкісних, занесених до "Червоної книги" видів. Так, угруповання серії асоціацій А1liosum ursini приурочені до слабокислих і типових (тобто сильнонасичених) буроземів, що сформувалися у смугах проходження сильновапнистого флішу стрийської та кросненської світ. Вони зосереджені переважно в районах Буковинських Карпат, Сянсько-Стрийської верховини та Сколівських Бескидів, трапляючись до висоти 1200 м н.р.м., і приурочені до підлеглих і трансакумулятивних у геохімічному відношенні частин схилів.

Бук та ялиця на внутрішніх, верхніх межах своїх ареалів у помірно холодній кліматичній зоні зростають виключно на схилах південної експозиції. Найдальше в глибину гірської системи вони просуваються в басейні р. Черемош, де утворюють вторинно-рідкісні букові, ялицево-буково-смерекові та ялицево-смерекові угруповання, які потрібно охороняти.

До рідкісних угруповань північно-східного макросхилу Українських Карпат належать також клейковільшняки (чорновільшняки) (Alneta glutinosae); їх острівні локалітети збереглись у басейнах рік Прут, Опір та Свіча.

Рідкісні фітоценози зазнали різноманітних антропогенних втручань, тому їх збереженість є різною. У найменш загрозливому стані знаходяться угруповання асоціації Fagetum alliosum ursini, поширені на десятках гектарів у Сянсько-Стрийській верховині (урочища Пікуй, Під Старостиною та ін.). У Буковинських Карпатах, вони займають значно менші площі й представлені переважно пристигаючими та стиглими деревостанами, що часто визначені в рубку головного користування. У такому ж становищі є й рідкісні угруповання асоціації Fagetum lunariosum.

Кедрово-смерекові угруповання в басейнах рік Лімниця та Бистриця Надвірнянська належать до лісів першої групи, добре відновлюються та охороняються. Але для кедрових, смереково-кедрових та соснових лісів існує небезпека пожеж, для їх охорони необхідне протипожежне патрулювання в літній період.

Порівняння результатів палеоботанічних досліджень, а також аналіз сучасного поширення угруповань реліктового характеру, дозволяє зробити висновок, що в польодовиковий період розвиток рослинності на південно-західному макросхилі Українських Карпат проходив дещо іншими шляхами, ніж на північно-східному. Південно-західний макросхил знаходиться під сильнішим впливом теплих повітряних течій з угорської пусти, а його рослинний покрив у тісніших фітогеографічних зв'язках з Південними Карпатами. Ці обставини зумовили певні екологічні та фітоценотичні відміни структури рослинного покриву, у т. ч. й поширення рідкісних фітоценозів.

У Закарпатті фітоценози ранньоголоценового релікга сосни звичайної збереглися лише в двох локалітетах: на південному схилі гори Клева в Горганах у межах висот 800-850 м н. р. м. на території Ізківського лісництва (41,8 га), та на вершині гори Вежа в Бескидах на території Підполозянського лісництва (0,01 га). Вони приурочені до кам'янистих розсипищ твердих пісковиків і представлені асоціаціями Pinetum myrtillosum, P. pteridiosum, P. sphagnosum.

Порівняно з сосною звичайною на значно більших площах збереглися в Закарпатті фітоценози сосни кедрової. В основному вони поширені у Вододільних Горганах. Найбільші її осередки збереглися на південних схилах Талпіширки (1508 м н. р. м.), Попаді (1742 м н. р. м.); панівними є асоціації Cembreto-Piceetum myrtillosum, Cembretum sphagnosum.

З ботаніко-географічної точки зору цікавий локалітет сосни кедрової та карпатського ендема модрини польської зберігся в урочищі Кедрин. Тут сформовані такі рідкісні фітоценози, як Lariceto-Cembreto-Piceetum myrtillosum, Piceeto-Cembretum myrtillosum, CembretoPiceetum sphagnoso-myrtil losum.

Для вивчення польодовикової історії розвитку рослинності в Закарпатті цікавими є острівні локалітети дуба скельного (Quercetum (petraeae) myrtillosum, Q.p. luzulosum (luzuloidis), Q.p. poosum), що збереглися в басейні р. Уж (Костринське л-во), у басейні р.Тур'я (Тур'я-Полянське л-во), на південному схилі гори Кобила (Кобилецько-Полянське л-во). Усі вони приурочені до схилів південних експозицій та кам'янистих едатопів, на яких вітальність бука знижена.

У формації букових лісів Закарпаття рідкісними є теплолюбні бучини перлівкові (Fagetum melicosum uniflorae) на горі Вежа та тисові бучини (Taxeto-Fagetum hederosum, T.-F. myrtillosum), що збереглися на вапняковій гряді в Угольському заповідному лісництві.

Відмінною ботаніко-географічною рисою Закарпаття є наявність рідкісних фітоценозів, едифікаторами чи співедифікаторами яких є види з південно-європейськими, балканськими та субсередземноморськими зв'язками. До них належать діброви з дуба скельного деренові (Quercetum (petraeae) cornosum), бирючинові (Q.p. ligustrosum) та ясеневі з ясена білого (Fraxineto (оті) Quercetum (petraeae)), діброви з дубів скельного й Далешампе тимофіївкові (Quercetum (petraeae dalechampii) phleosum (phleoidis), що збереглися на теплих сонячних схилах вулканічної гряди. На північних схилах гряди поширені липово-дубові та липові (з липи повстистої) ліси (Querceto (petraeae) Tilietum (tomentosae) mercurialidosum, Tilietum (tomentosae) mercurialidosum, що збереглися з теплого періоду середнього голоцену.

Найцікавіші локалітети згаданих угруповань охороняються в заказнику загальнодержавного значення "Чорна Гора" (823 га). Для охорони острівних осередків липи повстистої створено два фітоценотичні резервати у Берегівському горбогір'ї.

З середнього голоцену на терасах у верхів'ї гірських рік Жденянки, Ріки, Латориці збереглися острівні локалітети карпатського ендема бузку угорського. Цей рідкісний для флори України вид утворює третій ярус або підлісок в угрупованнях Alnetum (incanae) syringoso filipenduloso calthosum, AIneto (glutinoso) Fraxinetum (excelsioris) syringoso calthoso asarosum, Fraxinetum (excelsae) syringoso petasitosum.

Осередки цих угруповань трапляються на колгоспних землях і знаходяться під постійною загрозою пошкодження (ступінь загрозливості II), а в деяких місцях, наприклад, у верхів'ях річки Жденянки в околицях села Жденеве, вже зникли. Тому потрібно ліси з участю бузку угорського передати до держлісфонду і створити для їх охорони фітоценотичні резервати.

У карпатському високогір'ї рідкісні фітоценози не утворюють однорідної групи ні в екологічному, ні в типологічному плані. їх об'єднує лише спільність розташування вище верхньої межі лісу, що відбивається й на флористичному складі високогірських фітоценозів. У раритетних фітоценозах високогір'я переважають аркто-альпійські та альпійські види (угруповання Dryadeta, Primuleta minimae), рідше монтанні (угруповання Adenostyleta, Cirsieta waldsteinii). Фітоценози цього типу приурочені до специфічних екотопів (скелі, вапнякові осипи, береги потоків та ін.), іноді вони трапляються нижче верхньої межі лісу.

Значну роль у розподілі рідкісного фітоценофонду у високогір'ї відіграють висота хребтів над рівнем моря й крутизна схилів, які визначають ступінь зволоженості екотопів і тривалість залягання снігового покриву, а також літологічна основа. У напрямку із заходу на схід від Свидовця до Мармаросько-Чивчинського масиву збільшується ландшафтна й літологічна різноманітність. Значні абсолютні висоти хребтів і вершин, польодовикові форми рельєфу, скельні виходи й кам'янисті осипи зумовлюють ценотичну різноманітність рослинного покриву, у тому числі й наявність значної кількості рідкісних фітоценозів. Досить характерною є приуроченість ендемічних фітоценозів до вапнякових відслонень. На вапнякових скелях у Чивчинах, Мармароських горах, масиві Красна Полонинського хребта (Угольське заповідне л-во) трапляється ендемічна для Східних Карпат формація Festuceta saxatilis, та переважно в Чивчинах рідкісні асоціації Мугtilletum hylocomioso melampyrosum saxosae, Helianthemum grandiflorum Thymus pulcherrimus, Saxifrageta luteo-viridis. Із вапняковими субстратами пов'язані й деякі реліктові угруповання (плейстоценові останці), наприклад, Rhodiola rosea Rumex scutatus та ін. (Свидовецькі гори, Чорногора).

Закономірним є тяжіння реліктових угруповань до специфічних форм рельєфу та екстремальних едафічних умов. Угруповання аркто-альпійських формацій Loiseleurieta procumbentis, Dryadeta octopetalae трапляються на вершинах і в холодних улоговинах, Saliceta herbaceae у специфічних западинах і на стінках карів з довготривалим заляганням снігу влітку. Із 169 синтаксонів, що наводяться

К.А.Малиновським для рослинності високогір'я Українських Карпат, 35 є раритетними й належать до першої та другої фітосозологічних категорій. Із них 26 є первинно-, а 9 вторинно-рідкісними.

Східнокарпатські ендемічні синтаксони включають три формації (а в їх складі чотири рідкісні асоціації й чотири рідкісні субасоціації), три асоціації, одну субасоціацію.

Облігатно-кальцефільних угруповань серед рідкісних ценозів 6. У верхній частині лісового та в субальпійському поясі виявлені угруповання трьох синтаксонів: Adenostyleta та Cirsieta waldsteinii, що мають третинні філоценогенетичні зв'язки, а також ранньоголоценове реліктове угруповання гірськососняк із ліннеєю бореальною. У субальпійському й нижній частині альпійського поясу знайдено 8 ценозів, переважно ендемічних для Карпат, тоді як альпійські й реліктові аркто-альпійські угруповання (7 ценозів) приурочені лише до альпійсього поясу.

У фітоценотичному відношенні рідкісні високогірські синтаксони включають: 14 формацій (16 асоціацій, 6 субасоціацій з двома варіантами); з інших формацій 14 асоціацій (з двома варіантами), 1 субасоціацію, 2 варіанти асоціацій. Такий характер розподілу раритетного фітоценофонду за синтаксономічними рангами зумовлений значною різноманітністю формаційного складу рослинності та високим рівнем антропогенної трансформованості рослинного покриву високогір'я.

Використана література:

1. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т., Кагало О.О., Тасенкевич Л.О. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна "Зелена книга”). – Львів, "Поллі”, 1998. – 189 с.





Реферат на тему: Хоролого-созологічна характеристика раритетного фітоценофонду Українських Карпат (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.