Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Характеристика птахів та їх охорона в Дніпропетровській та Черкаській областях (реферат)

Зміст

1. Характеристика птахів та їх охорона на Черкащині

2. Характеристика хижих птахів Дніпропетровської області

1. Характеристика птахів та їх охорона на Черкащині

Із здобуттям незалежності Україна відроджується. Оновлюються також її зелені скарби та створюються нові садово-паркові об'єкти. Важливо пам'ятати, що сучасний дизайн ландшафту під час їх створення має враховувати закономірності функціонування біогеоценозу. У біогеоценозі, як відомо, гармонійно співіснують і взаємодіють фітоценоз, зооценоз і географічне середовище. Вони, як і суб'єкти в їхніх межах, зазнаючи взаємного впливу, змінюються і розвиваються зокрема і разом у просторі та часі. Між ними і їхніми суб'єктами встановлюється злагоджене співіснування. Птахи є істотним компонентом зооценозу і невід'ємним складником ландшафтного дизайну.

Результати досліджень свідчать, що на деревах і кущах Черкаської області гніздяться 38 видів птахів, що майже на третину менше, ніж було 100 років тому з огляду на погіршення умов. У розрахунку на квадратний кілометр насаджень залежно від їх віку і густоти припадає від 160 до 1170 особин, або від 80 до 585 пар.

Фоновими видами у структурі населення птахів регіону є горобці польовий (14,2 %) і хатній (6,5 %), зяблик (12,0 %), славка сіра (7,80 %), синиця велика та інші види синиць (7,60 %), шпак (6,56 %) і горлиці (6,25 %). Менша відсоткова частка припадає на плиску білу (4,40 %), воронові (3,81 %), дятли (3,40 %), мухоловку сіру (2,00 %), сороку (1,96 %), соловейка (1,76 %), крутиголовку (1,75 %), кам'янку (1,02 %), лазорівку (0,64 %), одуда (0,60 %) і горихвістку (0,60 %). Це переважно декоративні, співучі і водночас корисні комахоїдні захисники лісу і саду, що висиджують по 2-3 виводки пташенят за літо.

У структурі їхніх кормів 70-80 % займають шкідливі комахи. Найбільше шкідників у насадженнях знищують осілі дуплогнізді птахи синиці і дятли, що весь рік із дня в день нишпорять по деревах і чагарниках, обстежуючи їх на підопічній території від основи стовбура до верхівки кожної гілочки.

Синиця велика та інші види синиць поїдають дорослих комах, личинок, лялечок і яйця на листі, гілочках, у тріщинах кори, особливо співпрацюючи з дятлами як їхній супровід, а також в опалому листі. Одна сім'я синиці великої забезпечує надійний захист від шкідливих комах упродовж року в середньому 40 зрілих дерев. З осені до весни вони винищують шкідників, що сховались на зимівлю у лісовому настилі, тріщинах кори та навіть короїдів західного непарного і заболонника. А коли настає зима і випадає сніг, вони їдять також насіння дерев, чагарників і бур'янів.

Найважчими для них є періоди, коли лежить глибокий сніг та настає ожеледь, а шкідники та насіння стають недоступними. Тоді вони наближаються до наших осель і стукають у шибки, дістаючи зі шпарин мух, навіть залітають через відчинені двері або кватирки до кімнат. Голод і холод змушують їх перебороти страх. Частіше вони залітають до кімнат дитячих установ і багатодітних сімей, відчуваючи співчуття радісної малечі. У таких випадках потрібно спокійно покинути кімнату, кота і собаку забрати, а для пташки лишити розчавлене насіння соняшника або інших олійних культур. Якщо ж пташину намагаються піймати, то вона може з розгону розбитися об шибку і загинути відразу або згодом.

Синичкам слід завчасно встановити годівничку, оскільки в суворі зими їх виживає лише 20-25 %. Кормом може бути дрібне насіння проса, чумизи, ріпаку, гірчиці, гречки, рижію, смереки, сосни, товчене насіння соняшника, гарбузових, кукурудзи, зерновідходи з току, товчені сухарі, макуха, шроти і не солоні відходи тваринного походження. Кращими є автогодівниці різних конструкцій у кліточках з прутиків верболозу, відстань між якими 30-35 мм є прохідною для синичок. Коли морози суворі, у ці кліточки можна давати також не солоні кусочки сала або м'яса (рис.). А як тільки погода нормалізується, то вони аж до розпускання бруньок визбирують у кронах дерев різних шкідників.

Деякі автори відносять синичок до ворогів бджіл, оскільки ті, рятуючись від голодної смерті взимку, виманюють бджілок з льотка поодинці, стукаючи дзьобиком, і з'їдають їх. Але досвідчені пасічники пам'ятають народну мудрість, що скупий тричі переплачує, а ледачий тричі переробляє. Тому льоток вони захищають приставною дощечкою, а синичкам із вдячності як санітарам, що весь рік прибирають трупи уражених хворобами бджіл і личинок та захищають нектародайні декоративні і фруктові дерева від шкідників, виставляють у скрутні для них часи автогодівнички. Вигодовуючи за два виводки приблизно 20 пташеняток, батьки приносять їм їжу у середньому 260 разів за день.

У раціоні синиць, залежно від року буває до 78 видів комах, зокрема травневий хрущ, садовий хрущик, хлібний жук-кузька, дрібніші жуки, метелики та гусінь, зокрема волохата білана жилкуватого, золотогузки, непарного шовкопряда і американського білого метелика, також плодожерки, яблуневої молі та саранових, яких синиці ловлять у траві, квіткоїди і брунькові довгоносики, а в опалому листі туруни, ковалики, златки, вусані, листогризи тощо. Розмір кормової площі синиці великої за радіусом у лісі становить 50-65 м, а в садах і парках у 3-4 рази більше, що залежить від умов року, породного складу, віку та кількості дерев.

Поселяються синиці в парках, садах, скверах, прибудинкових насадженнях, лісосмугах і лісах, вимощуючи теплі і ошатні гніздечка в дуплах і штучних синичниках (табл.), щілинах поодиноких дерев і будинків, трубах тощо. Першого разу зносять яєчка на початку квітня, а другого – на початку червня в іншому дуплі, щоб уникнути паразитів.

Інші види синиць (блакитна або лазорівка, мала, чубата, гаїчка, болотяна) теж дуже красиві, гарно співають, корисні, подібні за біологією та заслуговують на увагу, охорону і приваблювання за допомогою синичників, годівничок і збагачення кормових ресурсів у насадженнях.

Дятел великий строкатий та інші види (малий строкатий, сірійський, зелений, сивий) у лісах, садах, парках та інших зелених насадженнях спеціалізувались на захисті дерев від короїдів, личинками яких живляться, особливо взимку. На їхній стукіт взимку злітаються інші птахи отримати роботу і корм там, де роздовбали кору або шишки. Взимку дятли поїдають також багато висококалорійного насіння хвойних порід, переважно сосни і смереки, сприяючи також їхньому розповсюдженню. Влітку 75 % їхнього раціону становлять шкідники, насамперед травневі хрущі, туруни, клопи, метелики і їхня гусінь та інші.

Дятли вирізняються чудовою декоративністю, оригінальним приємним співом, цікавою біологією і поведінкою, великими здібностями і майстерністю лікаря-хірурга деревних насаджень, соліста і барабанщика-віртуоза пташиного лісопаркового оркестру та ювелірного будівника дупел. Вони щорічно виготовляють собі нове дупло, а старе благочинно залишають іншим птахам, сприяючи заселенню ними зелених насаджень. Тому для приваблювання дятлів на зелені території потрібно зберегти старі дуплисті дерева, заздалегідь подбати щоб вони були обвиті ліанами та оточені чагарниками та щоб було достатньо хвойних дерев з шишками.

Шпак звичайний є улюбленим птахом України за його невтомний захист садів, зелених насаджень городніх і польових культур від небезпечних шкідників, декоративність і спів. Він першим серед перелітних птахів повертається навесні, радісно співає, імпровізуючи, а іноді імітуючи інших птахів, і навіть людей, котів та собак. Він швидко звикає до людей і охоче поселяється скрізь, де є дуплисті дерева, придатні місця і шпаківні різних конструкцій та з різних матеріалів (рис.), розміщені навіть на балконах. Він старанно мостить гніздо, використовуючи для захисту від паразитів зелене листя полину, а за його відсутності – помідорів, оскільки пташенят виводить вдруге у тому ж гнізді.

Живиться, наче на замовлення, комахами, відшукуючи їх під грудочками і листям та у траві. У його раціоні буває понад 70 видів безхребетних, з них близько 82 % припадає на кравчиків, турунів, довгоносиків, жуків і личинок коваликів (дротяників), саранових, травневого хруща, метеликів і гусінь яблуневої молі, білана жилкуватого, золотогузки, совки озимої, плодожерки, капустянок, клопів, молюсків, слимаків тощо.

Треба пам'ятати, що під кінець літа після виведення пташенят другого покоління, коли кількість шкідників різко зменшується, шпаки вимушені живитися також лісовими кісточковими і ягідними культурами. Тому доцільно доповнювати зелені насадження достатньою кількістю черешні лісової, черемшини, вишень повстистої і магалебської, шовковиці, аличі, терену, винограду декоративного, ожини, барбарису, смородини золотистої тощо, а від фруктових садів шпаків потрібно відлякувати. У парках, лісах, лісосмугах, придорожніх та інших насадженнях, де кісточкових і ягідних лісових порід, декоративного винограду та полину для шпаків достатньо, вони захищають від шкідників також овочеві та польові сільськогосподарські посіви. Шпаківні (див. табл. і рис.) потрібно розміщувати навколо полів, галявин, площ, у парках і скверах, за винятком кісточкових і ягідних порід та виноградників присадибних і дачних ділянок та спецгоспів.

Одуд звичайний – декоративний, екзотичний, дуже корисний перелітний птах. В умовах Черкаської області він споживає 35 видів комах, з яких 83 % є шкідливими. Це жуки і личинки травневого хруща, коваликів, турунів, хлібних жуків, клопів, зокрема шкідливих клопів-черепашок, вусанів, довгоносиків, капустянок, слимаків, павуків, саранових, мух, метеликів і їхньої гусені, серед них і совки. Одна сім'я за сезон знищує понад 20 тис. шкідників, виловлюючи їх, особливо під час суцільного і міжрядного обробітків ґрунту, сінокосу і жнив, під настилом, грудочками і камінчиками, у невисокій траві та стерні і в повітрі.

Гніздується він у дуплах і щілинах старих та сухостійних дерев, норах і щілинах скелястих берегів, урочищ, купах каміння, іноді в кущах на узліссях, у лісосмугах, садах і парках, біля галявин, лук, полів навколо городів. Любить він тишу і спокій, уникає людних місць. Для приваблювання одуда треба подбати за наявність дуплистих дерев та спокій у місцях його поселення. Слід врахувати, що весь сезон одуди виконують тільки корисну роботу на всіх угіддях і сільськогосподарських посівах, не завдаючи жодної шкоди. Тому доцільно сприяти його вподобанням щодо тиші та спокою, щоб він ніколи не покидав обраної території, а прижився там назавжди.

Мухоловка сіра та інші види (строката, білошийка) оселюються в лісах, парках, інших зелених насадженнях, садах і садибах, поблизу зоопарків, тваринницьких приміщень і літніх тваринницьких таборів, де є багато мух, оскільки спеціалізуються на їх знищенні. Гніздуються вони в дуплах, у тім числі штучних, щілинах дерев, будинків і тинів з широким входом і накриттям та під стріхами приміщень. Іноді вони мостять гніздечко на землі під поваленим деревом, або купою хмизу, але не в ямці, а на настилі та гілочках хмизу.

Комах вони ловлять у повітрі, переважно мух, ґедзів, комарів, мошок, метеликів, особливо білана жилкуватого, а під вечір – і нічних метеликів. У дощову погоду вони змушені збирати гусінь, личинок, жуків і павуків у кронах дерев. Вигодовуючи двоє поколінь пташенят, мухоловки щодня приносять їм корм в середньому 375 разів і самі поїдають 15 г комах. Вони дуже корисні для рослин, тварин і людей, а тому їх потрібно приваблювати, сприяти збільшенню їх чисельності, оберігаючи їхні гнізда, дуплисті дерева і виготовляючи штучні гнізда.

Горобці польовий і хатній переважають інших птахів чисельністю і постійним перебуванням на території. Вони життєстійкі і настирливі, гніздуються повсюди, успішно конкурують з перелітними птахами, першими захоплюючи їхні дупла, шпаківні, синичники, а іноді навіть гнізда ластівок. Вигодовуючи три виводки пташенят за літо, вони знищують на території Черкаської області 44 види шкідливих комах та інших безхребетних, серед яких клопи-черепашки, інші клопи, хлібний жук-кузька, квіткоїди, травневий хрущ, ковалики, брунькові та інші довгоносики і жуки, білан жилкуватий, інші метелики і їхня гусінь, капустянки і комарі.

Після виведення пташенят у другій половині літа, коли кількість шкідників значно зменшується, вони поїдають велику кількість насіння бур'янів. Але, готуючись до зими, вони зграями налітають на посіви зернових, особливо пшениці, проса, соняшників, шовковиці, ягідники тощо. У зв'язку з цим у Китаї в шістдесятих роках, як відомо, була хибна спроба винищити горобців, яка обернулась великими втратами врожаю від розповсюдження шкідників. Тому не можна погодитися з пропозиціями, віднести горобців та деяких інших птахів до чорного списку шкідливих і знищувати їх у наші дні. Адже нинішні покоління черкащан є свідками того, що кількість птахів зменшується, а небезпечних шкідливих комах – збільшується.

Так, слідом за колорадським жуком з'явились американський білий метелик, картопляна міль, кукурудзяний жук, каштанова заміновувальна міль та інші види шкідників. В Україні горобців цінують з давніх-давен, але знаючи їхню всюдисущість, завжди відлякують від злаків, соняшників та інших культур традиційними опудалами, чучелами, бубнами, тарахкалами, різними шумами, петардами тощо.

Сприяти поширенню описаних вище дуплогніздих птахів можна за рахунок збереження старих і дуплистих дерев, озеленення їх ліанами (плющем, хмелем, лимонником, видами винограду) та чагарниками. Коли такі дерева з різних причин зваляться, то їх слід розпиляти на частини з дуплами і розмістити у безпечних місцях, а також використати під житла дуплаві пеньки. Ці птахи охоче поселяються і в штучні гнізда, виготовленні з відходів деревини, поролону, шиферу, житньої соломи, лепехи, очерету, лози тощо.

Гнізда мають бути без протягів, не шліфованими, а шорсткими всередині, щоб пташенята могли чіплятись лапками, не ковзаючись, дах може бути односкатний, вкритий корою, колір захисним стосовно місця його розташування, а підліт до гнізда прихованим у зелені, за винятком шпака, який любить відкритий підліт. Розміщувати їх краще льотком на південний схід, по одному через 510 м., для синичок – по двоє на дерево, для шпаків, стрижів, мухоловок і трясихвісток – на передньому краї, а для інших птахів – у глибині насаджень. Дублянки з розколеного поліна і шпаківня з солом'яних і лепехових мат На дереві їх можна закріпляти м'яким дротом, скотчем або підвішувати (рис). Про інші деталі та застереження стосовно штучних гнізд йдеться в таблиці. Набагато складніше вижити птахам, що гніздуються відкрито в кронах дерев, у кущах, під кущами чи у траві. Їхні яйцекладки частіше зазнають впливу стихійних явищ (буревію, зливи, граду), нападу хижих птахів і звірів, бродячих собак і котів. Значних втрат зазнають вони і від нашої байдужості та неадекватного ставлення. Тому доречно нагадати про давні добрі українські традиції шани, любові, побожного і турботливого ставлення до птахів. Про це свідчать народна мудрість, пісні, казки, байки, приказки, прислів'я, загадки, повір'я.

Лелеки були у кожному місті і селі як символи щасливих і багатодітних сімей та радісного дитинства (рис.). Вони гніздувались на хатах, клунях, інших будівлях і стовбурах усохлих дерев, на яких гостинні господарі прилаштовували старе колесо від воза або великий кошик (рис.). Вони оберігали подвір'я, садибу і город від плазунів, земноводних, гризунів, слимаків, капустянок, сарани, травневих хрущів, хлібних та інших жуків, особливо під час обробітку ґрунту, сінокосу і жнив.

У наш час мало хто може похвалитись, що його діти мають змогу щоденно спостерігати за лелеками, їхнім життям, поведінкою і корисною працею, радісно зустрічати їх весною і з сумом та надією проводжати в далекий вирій восени. Їх легко приваблювати, готуючи нові місця для гніздування неподалік від болота, річки чи іншого водоймища. Так, при в'їзді в село Носачів з боку Черкас лелеки збудували гніздо на електричному стовпі біля дороги, а в селі Кочубіївка при в'їзді з Умані – на водонапірній башті. З року в рік лелеки повертаються у свої гнізда, ремонтують і збільшують їх. Вони толерантно ставляться до дрібних пташок, зокрема горобців, які масово поселяються нижче, почуваючи себе захищеними.

Внаслідок надмірного захоплення хімізацією, осушенням боліт, розорюванням берегів та інших угідь від початку шістдесятих років лелеки пережили нелегкі часи, бо майже повністю зникли земноводні і плазуни. Тоді, рятуючи себе і своїх пташенят від голодної смерті, лелека міг іноді прихопити чуже пташеня, або навіть курчатко. Але будьмо справедливими і визнаймо, що винні в цьому ми самі, так необачно порушивши екологію. Спостереження свідчать, що відтоді як кількість лелек значно зменшилась, посіви озимих і багаторічних трав на сотнях і тисячах гектарів почали знищувати миші та інші гризуни, особливо у правобережних районах області, де менше водойм. Нині охороні природи органи влади і громадяни загалом приділяють більше уваги, а тому є надія, що у кожному населеному пункті, де є річка або ставок, на в'їзді і виїзді, як його візитна картка, знову з'явиться криниця із живою джерельною водою і лелеками поряд. Народний досвід свідчить, що це знімає стреси і повертає душевну рівновагу, мир, спокій і злагоду між людьми.

Без ластівок, наших улюблениць, також неможливо уявити себе в Україні. Вони не тільки любо щебечуть під вікном, але й захищають нас і братів наших менших від кровосисних комах, які водночас є переносниками небезпечних хвороб, а також рослини від безлічі крилатих шкідників з досвітку до вечірніх сутінків. Щасливі діти, що мають нагоду бачити ці досконалі створіння, їхню красу, будівництво, полювання, любов до пташенят, спілкування і поведінку, слухати щебетання, чекати і радіти як принесуть вони весну та сумувати як відлетять у невідомі світи восени. Досить лише посприяти їм, підготувавши місця для гніздування, так щоб уникнути будь-якої небезпеки для них і незручностей для оточення (див. рис) та захистити при нагоді. Тоді кожної наступної весни вони повернуться до нас як до своїх добрих друзів і будуть з нами у місцях праці і відпочинку, у садах, парках і на пасовищах.

Жайворонок зранку до вечора тріпоче крильцями у піднебессі, і лунає його радісна пісня у безкрайому небі над полями та галявинами Черкащини. Найбільшим патріотом краю є жайворонок чубатий (посмітюха), що, на відміну від жайворонків перелітних (степового, сірого, лісового і малого), залишається зимувати. У теплий період він, як і всі інші жайворонки, живиться на землі поміж рослинами слимаками, клопами, травневими хрущами, чорнишами, довгоносиками, іншими жуками, метеликами і їхньою гусінню, а в холодну пору року насінням бур'янів.

Гніздується він на пустищах, неужитках, межових смугах, узбіччях доріг, задернілих міжряддях садів і насаджень, по краях кварталів і лісосмуг. Гніздечко жайворонок мостить у ямці серед густої трави, вистеляючи тоненькими і м'якими стебельцями та корінчиками, вовною і пухом. Від весни і до виведення другого покоління пташенят у кінці липня їхні гнізда на згаданих вище угіддях потребують захисту, що за сучасних умов не легко здійснити. Але наш моральний обов'язок подбати про цю цілком корисну пташку, що чудово співає і знищує велику кількість небезпечних шкідників та насіння бур'янів, щоб забезпечити її охороною і достатніми кормовими угіддями.

Соловейко східний є неперевершеним співаком садів і парків Черкащини. Всі ми, незалежно від віку, хочемо ще й ще слухати і вдень і вночі його божественний. Від нього також, як і від жайворонка, маємо тільки користь. Живиться він переважно шкідливими комахами: довгоносиками, листогризами, коваликами, турунами, іншими жуками, клопами, гусінню яблуневої молі, інших метеликів, волохатою гусінню білана жилкуватого, золотогузки, непарного та дубового шовкопрядів, американського білого метелика, багатоніжками, мухами, павуками, мурашками, а восени споживає також незначну кількість лісових ягід і насіння декоративних рослин та бур'янів.

Поселяється соловейко переважно в садах з пониженим рельєфом та вологим ґрунтом, де є багато кущів, у насадженнях і лісосмугах з густим підліском та дачних ділянках садівників, де немає небезпеки бродячих собак і котів. Гніздується він у густих заростях під деревами і кущами поверх хмизу і сухого листя поблизу водойм, гніздечко вимощує з тонких сухих стебелець і корінчиків трави, вовни і пуху. Соловейко потребує тиші і захисту від білок, куниць, їжаків, плазунів, котів, собак, відвідувачів, збирачів ягід і грибів, косарів, випасання худоби, виконання лісотехнічних робіт впродовж травня, червня й липня. Для цього треба відвести, огородити сіткою і охороняти хоча б невеличку ділянку, вкриту густим чагарником на березі чи острівці, де б залишались звалені дерева, хмиз, лісовий настил і достатньо корму (полуниця, ожина, черемшина, бузина, малина, барбарис, аморфа, акація жовта, липа, дивосил, мишачий горошок тощо).

Дрізд співочий посідає третє місце серед улюблених пернатих співаків садів і парків Черкащини, а за ним – і його побратими дрізд чикотень, дрізд омелюх (деряба), дрізд білобровий і дрізд гірський. Гніздується він переважно на смереках, соснах, тополях, глоді, лохові, малині, шипшині, дубах, в'язових, кленах, липах, яблунях, бузині, дерені, ліщині та інших між галузками дерев і кущів переважно на висоті від 3-5 до 10 м., а в безпечних місцях іноді навіть на купах хмизу або у високій густій траві. Пташенят висиджує двічі. Самці хоробро охороняють самок на гнізді. Однак у період яйцекладок і висиджування пташенят вони дуже обережні і якщо їх турбувати, то можуть назавжди покинути гніздо. Тому в садах, парках та інших озеленених територіях потрібно дбати про їхній спокій і тишу.

Живиться дрізд у весняно-літній період, особливо годуючи пташенят, комахами і їхніми личинками на деревах і лісовому настилі, а в другій половині літа і до вильоту у вересні та жовтні також плодами і ягодами бузини, черемшини, шовковиці, дерену, яблуні ягідної, глоду, маслини, шипшини, калини, обліпихи, винограду декоративного, піраканти, кизильника, дерези, бирючини тощо. Наявність цих кормів приваблює дроздів гніздуватися там постійно і стримує від пошуків їх в садках і ягідниках.

Зяблик приваблює співом, декоративністю, сміливою поведінкою та довірою. Він є одним із основних співаків озеленених територій Черкащини. Поселяється в лісах, парках, лісосмугах, інших зелених насадженнях і садибах міст і сіл. Гніздо будує на високих густокронних деревах (смереках, соснах, дубах, в'язевих, кленах та інших) між стовбуром, товстими розгалудженнями і зеленню навколо, так що його важко помітити. Вигодовує два виводки пташенят.

Живиться комахами, переважно шкідниками, а рано навесні та восени також насінням бур'янів. Серед інших птахів зяблик відзначається життєстійкістю, здатністю адаптуватися до сучасних умов, навіть у людних і гамірних місцях. Тому в Черкаській області за кількістю в популяції (12,02 %) він поступається лише горобцю польовому (14,15 %). Однак за дефіциту насіння через випалювання, неврожай, скорочення площі природних угідь, глибокий сніг, суворі зими, розмноження хижаків, особливо білок, чисельність зябликів значно зменшується. Тому потрібно вчасно надавати допомогу цій чудовій пташині. Щоб допомогти йому, потрібно щирицю, лободу, мишій, грицики та інші бур'яни краще не спалювати і не громадити купами, а розкладати пучками у розгалузинах дерев і кущів.

Щиглик відзначається унікальною декоративністю, невибагливістю і гарним співом. Поселяється в парках, рідколіссях і садах, зокрема фруктових, по одній або кілька пар на дереві, особливо на каштанах і фруктових деревах. Гніздо будує дуже старанно на розлогих гілках на висоті 4-6 метрів. Вигодовує двоє поколінь пташенят винятково комахами, також, на відміну від інших птахів, вправно поїдає також попелиць, які дуже пригнічують і позбавляють декоративності калину, бузину, виноград, акацію, яблуню, грушу, черешню, жимолость та інші рослини. Восени і взимку кочує зграями на південь садами, узліссями і полями у пошуках корму, поїдаючи багато насіння бур'янів, переважно реп'яхів, щавлю кінського, дивосилу, татарника та інших високих рослин. Потребує тиші і спокою навколо, захисту від білок і котів. Для його приваблювання, як і для зяблика, потрібно розміщувати на узліссях і навколо галявин між галузками дерев і кущів снопики бур'янів з дозрілим насінням.

Іволга звичайна – винятково декоративна пташина, навіть на фоні зелені. Її спокійний спів подібний до звучання флейти, а в разі небезпеки вона галасує як лісова кішка. Поселяється іволга у рідколіссі, парках, по берегах річок і водойм, також у лісосмугах і населених пунктах, менше – у фруктових садах і завжди лише на високих дубах, соснах, акаціях, березах, ясенах, осокорах і шовковицях. Гніздо будує надійно, закріплюючи як корзину до міцних тонких гілок на висоті 6-10 метрів, і відчайдушно захищає.

Поїдає небезпечну для декоративних рослин волохату гусінь білана жилкуватого, золотогузки, непарного і малого шовкопрядів, костехвота, стрільчатки, американського білого метелика та інших, а також жуків, клопів, метеликів, мух, комарів тощо. Після виведення пташенят у кінці літа, коли чисельність шкідників зменшується, іволга живиться також плодами і ягодами. Тому для приваблювання її потрібно подбати, щоб на озеленених територіях були суниці, ожина, малина, виноград декоративний, бузина, барбарис, калина, горобина, глід, маслина, обліпиха, вишні магалебська і повстиста, черешня лісова, шовковиця, черемшина, яблуні ягідна і лісова, груша лісова, айва, дерен, шипшина, аронія чорноплода, терен, алича, смородина золотиста, піраканта, кизильник, дереза, ялівець та інші. У такі насадження іволга повертатиметься і в наступні роки.

Ремез – унікальний рідкісний і єдиний в Україні та світі вид, занесений до Червоної книги України та інших країн, перелітний, комахоїдний. Приваблює він декоративністю, співом і дивовижним гніздечком (рис). На жаль, здавна цьому загадковому гніздечку приписується магічна сила, а тому й тепер на нього триває хижацьке полювання і кількість виду скорочується. Гніздується ремез над водою, переважно у верболозі. Він потребує спокою, тиші, захисту і порятунку на рівні місцевих громад і органів влади. Його найближчим добрим сусідом є соловейко. У місцях їх гніздування недопустимо влаштовувати пікніки, розваги, зібрання на машинах і мотоциклах, з вогнищами, петардами і салютами. За це мають подбати також органи правопорядку і природоохорони. Інакше нам, щоб побачити і почути голоси цих райських птахів, доведеться їхати у далекі світи.

Нині відроджується побожне ставлення до природи, зокрема і до чудового і невід'ємного її складника – птахів. Споконвіку в Україні діди і прадіди, матері і батьки навчали любу малечу: "Не убий і не скривдь, бо це гріх перед Богом і людьми". На жаль, у наш час іноді бачимо зруйновані гнізда ластівок тільки тому, що для захисту вікон чи перехожих від посліду пташенят не спромоглися прилаштувати під гніздечком захисного лоточка. Також і на деревах обабіч пішохідних доріжок, де є гнізда з пташенятами інших видів, потрібно влаштовувати захисні пристосування зусиллями відповідних територіальних установ і суб'єктів.

Домашні птахи, а тим більше коти, кімнатні собаки і птахи та інші, як відомо, також завдають немало прикрощів і проблем, однак їх утримують, годують і дбають про них. А щоб вільні птахи за відсутності комах та іншої фауни, рятуючись від голодної смерті, не полювали за яєчками і пташенятами інших видів та домашньої птиці, як було з лелеками за надмірного захоплення хімізацією та освоєння боліт , мусимо дбати за екологію і, приваблюючи їх, враховувати кормові ресурси. Так само за дефіциту лісових ягід і плодів у лісах, парках, на інших озеленених територіях і природних угіддях у другій половині літа та на початку осені, коли комах дуже мало, бо вони вже не розмножуються, сади, ягідники і виноградники зазнають нападу голодних зграй птахів.

Також за нестачі насіння деревних, чагарникових і трав'яних рослин, як було через розораність угідь на 90 % і більше , нападів зголоднілих птахів зазнаватимуть посіви зернових, олійних та інших культур. Тому озеленені території мають бути самодостатніми біогеоценозами і мати доволі повноцінних кормів для птахів у всі пори року.

Спостереження свідчать, що за нестачі кормів птахи осілі місця покидають і вони без захисту зазнають збитків від шкідників. А зголоднілі і виснажені птахи у пошуках цілющих кормів зграями нападають на дачні і присадибні ділянки, посіви зернових, олійних та інших культур, завдаючи значних збитків. Таке буває не тільки у період дозрівання плодів і насіння. Якщо людина, як "цар природи", не дбає за неї і птахів зокрема, то зголоднілі і виснажені, вони поправляють своє здоров'я також, поїдаючи цілюще проросле насіння, щойно висіяне в ґрунт, багате вітамінами, ферментами, гормонами та іншими фізіологічно активними речовинами. Завдаючи при цьому посівам непоправної шкоди, особливо пізнім озимим культурам і весняним просапним, птахи і самі можуть загинути відразу або згодом. Адже насіння у більшості випадків протруєне небезпечними отрутохімікатами. У таких випадках посіви слід охороняти від зрідження птахами і заодно птахів від отруєння.

Давні традиційні народні заходи відлякування птахів від пошкодження фруктових, городніх, зернових, олійних та інших культур застосовуються нині переважно на присадибних і дачних ділянках та у фермерських господарствах. До них додають також сучасні безпечні методи відлякування та охорони і міжнародний досвід.

Настав час в Україні, на нашій, на своїй і Богом не забутій землі подбати за комфортні умови для себе і всіх суб'єктів ландшафтних біогеоценозів, зокрема птахів. Адже за життя покоління дітей війни рідкісними у Черкаській області стали фазани, лебеді-шипуни, куріпки сірі, перепілки, гуси сірі, кулик болотний, голуб дикий, ремез, все менше стає солов'їв. Так, неприпустимим є спалювання сухої трави, листя, очерету, лепехи, осоки і хмизу в природних угіддях будь-коли, а не тільки в період гніздування птахів. Бо згорає їхнє захисне середовище, підлісок, чагарники, підгорають стовбури дерев, гине корисна фауна, катастрофічних довготривалих збитків зазнає кормова база птахів і можуть виникнути лісові пожежі.

За кормову базу птахів, як основу їхнього приваблювання і виживання, треба дбати завчасно і планово, збагачуючи різноманіття життєстійких, здатних до самовідновлення листяних і хвойних дерев, кущів, ліан і трав'яних рослин, цілющі плоди і насіння яких є кормом для птахів також і взимку. Однак коли випадає глибокий сніг, а на стовбурах і гілках дерев тривалий час тримається ожеледь, то без нашої допомоги птахи можуть загинути від голоду.

Улюбленою справою шкільної молоді в Україні за підтримки дорослих має бути, як і завжди була, підгодівля птахів у скрутні для них часи взимку, а тому вміло виготовлені годівнички мають бути напоготові. Однак коли настає нормальна погода або відлига, і угіддя звільняються від снігу, ними не слід зловживати. Бо птахи, як і коти, що в достатку байдужіють до мишей, також послаблять боротьбу зі шкідниками.

Птахи пам'ятають доброту, особливо дітей, чекають їх, довірливо і близько підлітають до своїх благодійників у місцях зустрічі, а часом беруть корм прямо з їхніх долоньок. За це вони назавжди залишаться в тих місцях, вдячно співатимуть і старанно захистять зелені насадження та присадибні ділянки.

І все ж приваблювання у сади, парки і природне середовище та охорона птахів нині є проблемою складнішою. Ось цієї зими насіння та плодів для 53 птахів є більше, ніж досить (на ясенах, кленах, грабах, липах, березах, в'язових, акаціях, шпилькових, трав'яних рослинах, горобині, калині, бузині, бирючині, шипшині, маслині, обліписі та ін.), а птахів, що мали б їх споживати, немає. З багатьох розглянемо лише одну причину. Бо у траві і чагарниках, де гніздується значна кількість видів птахів, постійно нишпорять зграї бездомних і здичавілих котів та собак, а також лисиць і білок у неврегульованих кількостях.

Вже не поодинокі випадки, коли лис по дворах вільно вибирає собі найкращу домашню птицю, а білка, спустошивши пташині гнізда, ласує яйцями по курниках. Навіть з висотних будинків і горобці та інші птахи навколо, налякані постійними шаленими нічними салютами, повтікали світ заочі. А може нам взагалі не до птахів? Адже і люди залишають рідні краї також через безлад і беззаконня партій, фракцій, кланів, конфесій і сект, що пожирають одні одних, втрачаючи образ людський…

Але, слава Богу, Україна відроджується. Настає благословенний час примирення, любові, злагоди і спасіння. Тож буде Син, і буде Мати, і будуть люди з улюбленими птахами на землі черкаській.

Для забезпечення сталого розвитку птахів, успішного виконання ними естетичних і захисних функцій у парках та на інших озеленених територіях проекти ландшафтного дизайну мають передбачати створення для кожного біологічного виду птахів, як компонента біогеоценозу, комфортних умов гніздування, достатньої кількості повноцінних кормів, спокою, охорони і захисту у стресових та екстремальних ситуаціях.

2. Характеристика хижих птахів Дніпропетровської області

Дніпропетровська область вважається однією з найбільш промислово розвинених. Ступінь антропогенної трансформованості природних територій надзвичайно високий: площа сільськогосподарських угідь на території області становить 78,7 % (2512,3 тис. га), забудовано 6,0 % земель (193,1 тис. га). Площі, що використовуються промисловими підприємствами, становлять 4,9 % (157,7 тис. га). Територія степового Придніпров'я в сучасних умовах використовується інтенсивно. Відсоток ділянок, що не використовуються людиною, дуже незначний.

У даних умовах проблема збереження рідкісних і зникаючих видів стає дедалі гострішою. У першу чергу це стосується денних хижаків, ступінь вивченості яких в Україні надзвичайно низький. Слід зазначити, що, на відміну від початку ХХ сторіччя, чисельність багатьох видів денних хижих птахів в Україні суттєво зменшилася. Цьому сприяв абсолютно науково не обґрунтований відстріл денних хижаків як шкідників мисливського господарства. Поряд із цим, із середини ХХ сторіччя посилилися процеси трансформації гніздових біотопів денних хижих птахів. Вивченню соколоподібних присвячено чимало робіт.

Фауна денних хижих птахів України складає 35 видів. У степовому Придніпров'ї зустрічається 27 видів соколоподібних (77,1 % загальноукраїнської фауни). За останні 20 років якісний склад фауни птахів ряду соколоподібних майже не змінився, проте чисельність хижих птахів степового Придніпров'я знизилася, що вимагало розроблення на основі відомих досліджень нових критеріїв. Флуктуації чисельності денних хижих птахів у природних екосистемах зумовлені змінами гніздових, харчових і погодних умов. Поряд із цим у трансформованих екосистемах значний вплив має й господарська діяльність людини. За сукупністю дії вони утворюють єдиний тиск, унаслідок якого статус перебування багатьох видів змінився. Статус деяких нечисленних видів визначався з урахуванням відомостей про їх перебування у минулі роки та нинішнім станом гніздових біотопів.

Для денних хижих птахів умовно можна виділити чотири сезонних періоди – це весняні (друга половина лютого – перша половина квітня) та осінні міграції (середина серпня – кінець жовтня), гніздування (друга половина квітня – перша половина серпня) та зимівля (початок листопада – перша половина лютого). Упродовж даних періодів біотопи у степовому Придніпров'ї використовуються нерівномірно. Населені пункти не відрізняються високим рівнем різноманіття денних хижаків, але у зимовий період тут формуються специфічні умови для зимування A. nisus, A. gentilis, F. tinnunculus. Температура атмосферного повітря тут вища, ніж на прилеглих ділянках. Сніговий покрив, який обмежує можливості харчування дрібних горобиних птахів та гризунів, у цих місцевостях тане швидше, що обумовлює високий рівень чисельності харчових об'єктів птахів.

Зустрічальність хижих птахів у сільгоспугіддях має відносно високий рівень у період осінніх міграцій та зимування. Восени дана територія використовується 11 видами денних хижих птахів, більшість з яких представлена орніто- та теріофагами. У зимовий період тут спостерігаються переважно теріофаги (B. lagopus, F. tinnunculus). Короткозаплавні ліси мають низький рівень зустрічальності соколоподібних. Умови полювання тут складні через значну зімкнутість крон дерев. Тому дані території використовуються для гніздування та полювання тільки A. gentilis, M. migrans, B. buteo. Територія та акваторія довгозаплавних комплексів має найбільше значення для хижих птахів упродовж усіх сезонів року. У Дніпропетровській області вони зосереджені у долині р. Дніпро та розташовані у межах Дніпровського меридіонального екологічного коридора. Сюди ж входять і штучно створені водойми у заплавах р. Оріль (Петриківський рибгосп) та р. Самара (Самарський рибгосп).

У межах даного коридора проходять міграційні шляхи більшості птахів, у тому числі і хижих. Ця територія використовується денними хижаками переважно для полювання. Винятком можна вважати C. aeruginosus, C. pygargus, які використовують дану територію також для гніздування. Значення аренних лісів полягає у створенні сприятливих умов для гніздування денних хижаків великого (A. heliaca, C. gallicus) та середнього (P. apivorus, A. gentilis, B. buteo) розміру. У період весняних міграцій тут спостерігається висока чисельність B. buteo (3–8 птахів одночасно). Байрачно-балкові степові комплекси використовуються соколоподібними рівномірно. Вони сприяють гніздуванню та полюванню.

У гніздовий період тут зустрічаються B. buteo, B. rufinus, F. tinnunculus, H. pennatus. Окрім зазначених видів, під час сезонних міграцій тут спостерігаються M. migrans, H. albicilla, F. subbuteo, F. columbarius. Лиманні комплекси мають велике значення у міграційні та гніздовий періоди. На даних територіях багатьма вченими реєструється найвищий рівень біологічного різноманіття, що обумовлює перебування тут понад 20 видів соколоподібних. У зимовий період їх роль дещо знижується. Використання денними хижими птахами біотопів у межах степового Придніпров'я упродовж сезонів року залежить від дії біотичних факторів (захищеність і харчова спроможність), але перебування на них обумовлюється дією абіотичних факторів (температура атмосферного повітря, швидкість вітру тощо).

Період весняних міграцій. За результатами факторного аналізу не виявлено залежності між обиранням хижими птахами плавневих комплексів та дією абіотичних факторів. 24 % дисперсії описує залежність між обиранням хижими птахами населених пунктів і барометричною тенденцією. 19 % дисперсії – залежність між обиранням біотопів соколоподібними та опадами: байрачно-балкових степових комплексів у дощ і аренних лісів, сільгоспугідь, лиманних комплексів під час снігу.

Період осінніх міграцій. У цей період 18 % дисперсії описує залежність між обиранням денними хижаками населених пунктів і барометричною тенденцією, 14 % – залежність між обиранням плавневих комплексів, короткозаплавних лісів, сільгоспугідь і швидкістю вітру та лиманних комплексів, аренних лісів і опадами у вигляді дощу.

Гніздовий період. У цей період 16 % дисперсії описує залежність між обиранням сільгоспугідь, плавневих комплексів, аренних лісів і опадами у вигляді дощу та площею даних біотопів. Вирішальне значення для обрання населених пунктів, лиманних комплексів має швидкість вітру, для міграції у байрачно-балкові степові комплекси – тривалість доби і температура атмосферного повітря (14 % дисперсії).

Зимовий період. Під час зимування вирішальне значення для обрання денними хижаками сільгоспугідь мають опади у вигляді снігу та площа даних територій; для обрання населених пунктів – швидкість вітру та опади у вигляді дощу (22 % дисперсії). 17 % дисперсії описує залежність між обиранням хижими птахами плавневих комплексів, байрачно-балкових степових комплексів та тривалістю доби. Отримані дані можна вважати математичним обґрунтуванням дії різного роду факторів на біотопічний розподіл соколоподібних у степовому Придніпров'ї. У подальшому необхідно проаналізувати вплив цих факторів на чисельність денних хижих птахів у біотопах степового Придніпров'я.

Отже, фауна соколоподібних Дніпропетровської області складається з 27 видів, з яких 3,7 % належать до надзвичайно численних (абсолютно домінуючих), 7,4 % – до численних (домінуючих), 18,5 % – до звичайних (співдомінуючих), 33,3 % – до рідкісних (другорядних) та 37,0 % – до надзвичайно рідкісних (третьорядних).

За статусом виду денні хижаки розподіляються на гніздуючих (17 видів, з яких достовірно гніздують – 11, ймовірно гніздують – 3, можливо гніздують – 3), зимуючих (10 видів, з яких регулярно зимують – 6, зрідка зимують – 4), пролітних (3 види), літуючих (2 види) та рідкісних залітних (2 види).

Упродовж сезонів року для перебування соколоподібних найбільше значення мають плавневі комплекси (37,0 % від загальної кількості птахів). Важливими слід також вважати лиманні комплекси (20,4 %). Інші біотопи мають визначальний характер лише у деякі періоди.

У період весняних міграцій вирішальне значення для біотопічного розподілу денних хижаків у степовому Придніпров'ї мають опади у вигляді дощу та снігу та їх наслідки (хмарність, підвищена вологість атмосферного повітря). Під час осінніх міграцій вирішальне значення мають опади у вигляді дощу, швидкість вітру та барометрична тенденція.

На обрання соколоподібними біотопів у гніздовий період впливають погодні умови (температура атмосферного повітря, опади у вигляді дощу, швидкість вітру), тривалість світлової доби та площа територій. У зимовий період, окрім впливу зазначених факторів, мають значення опади у вигляді снігу.

Використана література:

1. М.Ф. Коваль, О.М. Містрюкова, Ю.Ф. Терещенко, Т.С. Цьомра. Птахи садів і парків Черкащини, їх приваблювання та охорона. Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.2.

2. В. В. Вернер, П. Бредбір. Характеристика фауни денних хижих птахів Дніпропетровської області. Вісник Дніпропетровського національного університету.





Реферат на тему: Характеристика птахів та їх охорона в Дніпропетровській та Черкаській областях (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.