Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Характеристика птахів на Чернігівщині та регіональному ландшафтному парку "Кінбурнська коса" (реферат)

Зміст

1. Характеристика рідкісних видів птахів в регіональному ландшафтному парку "Кінбурнська коса”

2. Характеристика птахів ряду Columbiformes на Чернігівщині

1. Характеристика рідкісних видів птахів в регіональному ландшафтному парку "Кінбурнська коса”

Регіональний ландшафтний парк "Кінбурнська коса” створений у 1992 р. на площі 17890,2 га. Територія парку включає Кінбурнський півострів та прилеглу кілометрову смугу акваторії Чорного моря, в тому числі Ягорлицької затоки та Дніпро-Бузького лиману, в адміністративних межах Очаківського району Миколаївської області. Частина території парку входить до меж водно-болотного угіддя міжнародного значення "Ягорлицька затока” та міжнародної ІВА "Ягорлицька та Тендрівська затоки” та ІВА "Кінбурнський півострів”. З парком межує Чорноморський біосферний заповідник.

На Кінбурнському півострові за останніх 100 років зареєстровано 49 видів птахів занесених до Червоної книги України. Дані щодо деяких видів сумнівні, особливо це стосується їхнього статусу та чисельності.

1. Пелікан рожевий Pelecanus onocrotalus L. Кочовий вид. На початку 1900-х років пелікани ще гніздилися в Чорноморському біосферному заповіднику, пізніше зникли і стали рідкісними навіть під час кочівель. З кінця 1980х років чисельність виду збільшується, з 1995 р. вид починає гніздиться на о. Орлов в Тендрівській затоці. У 2007 р. відмічена невдала спроба гніздування близько 20 пар у колонії баклана великого Phalacrocorax carbo (L.) на о. Круглому в Ягорлицькій затоці. Це перша спроба гніздування виду у межах Миколаївської обл., принаймні за останніх 100 років. Кінбурнський півострів та Дніпро-Бузький лиман птахи використовують для живлення та відпочинку. Найважливішим місцем для пеліканів є комплекс „Бієнкових плавнів”, котрі були відновлені, як природне нерестовище, в 1990-х роках. 101 Тут максимальна чисельність птахів у 19992002 рр. сягала 3950 особин. У 2006 р. тут максимально було 2000 ос., в 2007 р. – до 100 ос. Для відпочинку птахи використовують також озера біля с. Василівка та р-н Покровської коси. Зареєстровані випадки загибелі птахів унаслідок зіткнення з проводами ЛЕП.

2. Баклан малий Phalacrocorax pygmaeus (Pall.). Кочовий вид. На Кінбурнському півострові малого баклана спостерігали під час кочівель (до 30-40 ос.) у "Бієнкових плавнях”. Пізніше птахів реєстрували в цьому місці, наприклад, 17.04.2005 р. – 4, 31.03.2006 р. – 2 та 29.07.2006 р. – 40 особин. Очевидно, вони залітають з місць гніздування в дельті Дніпра. Можливе гніздування поодиноких пар у колоніях чапель у межах парку. Відомі випадки здобуття птахів під час полювання.

3. Чапля жовта Ardeola ralloides (Scop.). Гніздовий і пролітний вид. Уперше гніздування відмічене в „Бієнкових плавнях”: 12 пар у 2002 р. в мішаній колонії чапель. У 2003 р. тут розмножувалось 2-3 пари, а в наступні роки вид не гніздився, але відмічався в період міграції, наприклад, 17.04.2005 р. – 1 ос. біля Ковалівської саги.

4. Косар Platalea leucorodia L. Кочовий і пролітний вид. На Кінбурнському півострові спостереження кочуючих птахів відомі в „Бієнкових плавнях”, зокрема 27.05.2006 р. спостерігали 1 особину.

5. Коровайка Plegadis falcinellus (L.). Пролітний і кочовий вид. Спостерігали в квітні та липнісерпні. Біля с. Василівка 17.04.2005 р. відмічена зграя з 35 ос., яка летіла у східному напрямку. В с. Покровка 3.07 та 4.07.2004 р. спостерігали зграї з 19 та 29 ос. відповідно, які летіли в західному напрямку. Крім того, одну особину бачили 12.07.2006 р. на Покровській косі в Ягорлицькій затоці. Відомі випадки здобуття птахів під час відкриття полювання.

6. Лелека чорний Ciconia nigra (L.). Пролітний вид. Д. А. Подушкін, зі слів мисливців, повідомляє, що птахи бувають не щорічно на Кінбурнському півострові під час весняної міграції, зграями до 6 ос. Спостерігали цей вид і пізніше, зокрема 29.08.1936 р. – 5 ос. біля с. Василівка та 27.07.1985 р. – 1 ос. біля Волижиного лісу. Нами 19.09.2004 р. помічено 1 птаха на Покровській косі.

7. Казарка червоновола Rufibrenta ruficollis (Pall.). Рідкісний мігрант. У пролітних зграях білолобих гусей Anser albifrons (Scop.) на Покровській косі казарок спостерігали: 1.03.2000 р. – 10 та 29.02.2004 р. – 16 ос.

Огар Tadorna ferruginea (Pall.). Дані про спостереження виду суперечливі. Ми його не спостерігали і вважаємо залітним. На Кінбурнському півострові в лютому-березні огара спостерігав М. І. Клименко. Т. Б. Ардамацька пише про гніздування виду з 1980 р. в штучних гніздівлях місцевого лісгоспу та спостереження птахів біля Волижиного лісу. Вказівка на гніздування 1012 пар у 1994 р. помилкова.

8. Чернь білоока Aythya nyroca (Guld.). Гніздовий і пролітний вид. Окремі пари (до 5) розмножуються, очевидно, не щороку. В "Бієнкових плавнях” 26.04.2006 р. обліковано 5 ос., а 8.07.2006 р. спостерігали виводок з льотними пташенятами. На о. Федотовому 28.05.2006 р. бачили 4 птахів. У цих місцях вид спостерігали і раніше. Відомі випадки здобуття птахів під час полювання.

9. Гоголь Bucephala clangula (L.). Під час міграцій і взимку численний на Дніпро-Бузькому лимані, де тримається до 5 тис. ос.. Зі слів лісників, ще в 1980-х роках гніздився в штучних гніздівлях біля лісових озер. Фотографія цих гніздівель – "гоголятників” є в фотонарисі О. Кремко.

10. Пухівка Somateria mollissima (L.). Гніздовий вид. Трапляється протягом усього року, лише взимку відкочовує вглиб моря. Формування чорноморської гніздової популяції та особливості екології виду описані в багатьох працях. Основне місце гніздування – о. Круглий в Ягорлицькій затоці. За останні роки чисельність виду зменшується, причинами цього є масова загибель самок на гніздах, причина якої не встановлена, прес зі сторони хижих ссавців і мартина жовтоногого Larus cachinnans Pall., конкуренція за місця гніздування з жовтоногим мартином та бакланом великим. У серпні 2006 р. (5.08.) обліковано 4129 ос., більшість з яких була нестатевозрілими самцями. Особливістю репродуктивних періодів 20062007 рр. була велика кількість повторних кладок. У межах парку пухівки гніздяться на островахплатформах оз. Черніно, й окремі самки – вздовж морського узбережжя, включаючи західний кінець коси. Пухівки гинуть у сітках, а також від браконьєрства.

11. Крех середній Mergus serrator L. Рідкісний гніздовий вид. трапляється протягом усього року. В межах парку гніздування спостерігали лише в окремі роки на оз. Черніно та в р-ні Покровської коси (до 10 пар). На території парку реєстрували скупчення чисельністю до 200 ос. (9.04.2005 р. – Ягорлицька затока). Здобувається під час полювання.

12. Скопа Pandion haliaetus (L.). Звичайний мігруючий вид. Осінній проліт скопи на Кінбурнському півострові відмічав ще Д. А. Подушкін. Він здобув птаха 13.09. 1904 р. біля Волижиного лісу. Орієнтовно через територію парку в період міграції пролітає близько 100 ос., Полюють пролітні птахи на лимані та морі.

13. Лунь польовий Circus cyaneus (L.). Нечисленний пролітний і зимуючий вид. Обліковують поодинокі особини, максимум до 3 птахів за день. Д. А. Подушкін здобув самця 15.10. 1904 р. біля Волижиного лісу.

14. Лунь степовий Circus macrourus (S. G. Gm.). Рідкісний мігрант. Д. А. Подушкін біля Волижиного лісу 6.09.1903 р. здобув молоду самку, 4.09.1905 р. – дорослого самця, 13.09.1905 р. – дорослу самку та 27.09.1905 р. – 102 дорослого самця. Нами 31.03.2006 р. – відмічений дорослий самець біля с. Покровське.

15. Канюк степовий Buteo rufinus (Cret.). Рідкісний мігрант. Спостерігали під час весняної та осінньої міграцій.

16. Змієїд Circaetus gallicus (Gm.). Рідкісний мігруючий вид. Достовірно відмічений під час осінньої міграції у вересні – жовтні. Д. А. Подушкін та М. І. Клименко не спостерігали його взагалі. Т. Б. Ардамацька вважала змієїда рідкісним залітним видом.

17. Орел-карлик Hieraaetus pennatus (Gm.). Рідкісний мігруючий вид. Достовірно відмічений під час осінньої міграції у вересні – листопаді. Д. А. Подушкін та М. І. Клименко не спостерігали його взагалі. Т. Б. Ардамацька вважала орла-карлика рідкісним залітним видом.

Орел степовий Aquila rapax (Tem.). Статус не визначений. Достовірних даних про перебування виду в межах парку немає. Інформація про спостереження 13 особин у 1987-1990 рр. під час міграцій сумнівна, тим паче, що вид в Північно-Західному Причорномор'ї в 1971-1999 рр. не спостерігали взагалі. Хоча Т. Б. Ардамацька повідомляла про поодинокі спостереження орла степового в р-ні Чорноморського біосферного заповідника, ще в 1980-х роках.

Підорлик великий Aquila clanga Pall. Рідкісний мігруючий вид. Д. А. Подушкін пише про міграцію в районі Дніпро-Бузького лиману лише підорлика великого, ймовірно, не відрізняючи його від малого. По одному екземпляру ним здобуто на Кінбурнській косі – 9.10.1905 р. та біля м. Очаків – 20.10.1905 р. М. Г. Пирогов у 1987-1990 рр. відмітив проліт 9 ос., але не облікував підорлика малого, який є численнішим. Тому ці дані сумнівні. Підорлика, якого В. І. Пілюга визначив як великого, спостерігали ми разом з ним – 29.04.2000 р. над "Бієнковими плавнями”.

18. Підорлик малий Aquila pomarina C. L. Brehm. Нечисленний мігруючий вид. Нами поодинокі підорлики (3 ос.), що летіли в східному напрямку, відмічені 14.09.2005 р. В той же час, в останніх числах вересня в 2006 р., вид не зареєстрований взагалі. У Волижиному лісі птаха бачили 6.10.1934 р.. Більшість даних М. Г. Пирогова про проліт могильника Aquila heliaca Sav. на Кінбурнській косі, на нашу думку, стосуються саме підорлика малого.

Могильник. Імовірно, рідкісний мігрант. Дані про спостереження 26 ос. у 1987-1990 рр. під час міграції на території парку , очевидно, помилкові. Є повідомлення про реєстрацію виду в Чорноморському біосферному заповіднику , де він раніше не спостерігався взагалі.

19. Беркут Aquila chrysaetоs (L.). Статус потребує уточнення. Дорослого беркута спостерігали 6.02.2006 р. біля с. Покровка.

20. Орлан-білохвіст Haliaeetus albicilla (L.). Гніздовий і зимуючий вид. У Волижиному лісі та на території парку гніздяться 1-2 пари. Їхнє гніздування приурочене до "Бієнкових плавнів”. У 2007 р. комплекс "Бієнкових плавнів” практично не функціонував як нерестовище, тому орлани тут не розмножувались. На Кінбурнському півострові, принаймні з початку ХХ ст., відомі зимівлі орланів. У період наших досліджень у межах парку на зимові ночівлі збирались 30-50 ос. , а за складних метеорологічних умов зими 2005/2006 р. чисельність їх досягла 300 ос.

Гриф чорний Aegypius monachus (L.). Статус невизначений. Від мисливця, котрий раніше бачив цей вид у Криму, отримана інформація про спостереження восени 2005 р. однієї особини в околицях с. Покровка. Птах сидів на землі.

21. Сип білоголовий Gyps fulvus (Habl.). Залітний вид. Спостерігався в Чорноморському біосферному заповіднику. Дорослого птаха, що ширяв над с. Покровка, ми бачили в серпні 2002 р.

22. Балабан Falco cherrug Gray. Рідкісний мігрант. Біля "Бієнкових плавнів” птаха спостерігали 13.04.2007 р.

23. Сапсан Falco peregrinus Tunst. Рідкісний мігрант. Спостерігали у вересні.

Боривітер степовий Falco naumanni Fleisch. Статус невизначений. Д. А. Подушкін писав, що вид буває, ймовірно, рідко на прольоті біля м. Очаків та на Кінбурнській косі. 6.10.1904 р. ним здобута у Волижиному лісі молода самка в зграї кібчиків. М. І. Клименко писав про гніздування боривітра степового на прилеглій території.

24. Журавель сірий Grus grus (L.). Пролітний вид. Д. А. Подушкін не згадує про журавля взагалі. М. І. Клименко пише про незначний проліт виду. Сьогодні журавель сірий – звичайний пролітний вид навесні та восени на території парку.

25. Хохітва Tetrax tetrax (L.). Рідкісний мігрант, раніше, ймовірно, гніздився. Д. А. Подушкін його не спостерігав взагалі. Б. К. Фортунатов спостерігав біля Івано-Рибальчанської ділянки Чорноморського біосферного заповідника в травні 1930 р., і повідомляв, що вид очевидно гніздиться і на Кінбурнській косі, судячи з повідомлень місцевих мешканців. М. І. Клименко писав, що вид практично зник: на Кінбурнському півострові в межах заповідника він у 1934 р. спостерігав пару, а 17.05.1946 р. – 2 самок. За даними опитувань, окремі самки в приморському степу гніздилися ще в 1940-1950-х роках. У 1980-х роках біля с. Покровка в травні-червні відмічено 1-2 пари, але гнізд не знайдено. Ми спостерігали самку 23.02.1999 р. біля Покровської коси в зграї кульонів.

26. Лежень Burhinus oedicnemus (L.). Рідкісний гніздовий вид. Д. А. Подушкін писав, що лежень гніздиться на піщаних кучугурах на Кінбурнському півострові. Через потайний спосіб життя чисельність виду встановити важко. Оскільки гніздові біотопи лежня з 1960-х років почали засаджувати сосною, чисельність виду зменшилась і зараз становить 10-20 пар.

27. Пісочник морський Charadrius alexandrinus (L.). Гніздовий вид. Не щороку розмножується максимум до 10 пар. Під час осінньої міграцій 103 утворює скупчення чисельністю до 80 ос. (оз. Черніно).

28. Кулик-довгоніг Himantopus himantopus (L.). Нечисленний гніздовий вид. На озерах Кінбурнського півострова його гніздування спостерігав ще Д. А. Подушкін. Пізніше нестабільне гніздування виду відмічали тут і інші дослідники [2, 7, 8]. У 2000-2002 рр. у межах парку гніздилось 30-120 пар , у 2005-2007 рр. – 30-50. Кулики охоче займають штучні острівці-купини, зокрема на таких спорудах в 2005 р. гніздилось 23 пари. Відомі випадки здобуття птахів під час відкриття полювання.

29. Кулик-сорока Haematоpus ostralegus L. Гніздовий вид. Гніздиться від 3 до 9 пар, переважно біля Покровської коси. Під час міграцій обліковували до 150 особин, вид відмічений також узимку.

30. Коловодник ставковий Tringa stagnatilis (Bechst.). Нечисленний мігруючий вид. Великих скупчень не утворює, зграї налічують до 10-15 ос.

Кульон тонкодзьобий Numenius tenuirostris Vieil. Статус виду потребує уточнення. Д. А. Подушкін про цей вид, а також про кульона великого Numenius arquata (L.), писав, що вони, ймовірно, гніздяться в степах на Кінбурнському півострові, оскільки трапляються там протягом усього літа. Птахи тримались великими табунами до середини грудня. В його колекції був самець, здобутий на початку жовтня 1905 р. Слід зазначити, що він не згадує зовсім про кульона середнього Numenius phaeopus (L.).

31. Кульон великий. Мігруючий, кочовий і зимуючий вид. Про можливість гніздування на Кінбурнському півострові писав Д. А. Подушкін. Пізніше є повідомлення, що ще в 1950-х роках нерегулярно окремі пари гніздилися біля Волижиного лісу , хоча ці дані не підтверджені фактами. В скупченнях під час осінньої міграції обліковували до 160 ос. (оз. Черніно), а взимку до 125 (зима 2006-2007 рр., район Покровської коси).

32. Кульон середній. Мігруючий вид. Спостерігали в піщаному степу, на солонцях, на морському узбережжі та косах прибережних u1089 солоних озер. У зграях було до 40 особин.

Дерихвіст лучний Glareola pratincola (L.). В межах парку не спостерігався. Сучасне гніздування відоме на прилеглій території біля с. Іванівка в Херсонській обл.

33. Мартин каспійський Larus ichthyaetus Pall. Кочовий і мігруючий вид. Вказівка на гніздування виду в межах парку помилкова. На прісних озерах: "Бієнкові плавні”, "Геройські ставки”, оз. Володимирове та інших годуються птахи, що гніздяться за межами парку, а саме на о. Березань та в Чорноморському біосферному заповіднику.

34. Крячок каспійський Hydroprogne caspia (Pall.). Кочовий і мігруючий вид. Окремі прісноводні озера на Кінбурнському півострові, з'єднані з Дніпро-Бузьким лиманом ("Бієнкові плавні”, оз. Володимирове), є місцями годівлі крячків. За останні роки (2004-2007) на одному з озер біля с. Василівка в квітні трималися крячки з шлюбною поведінкою (до 24 ос.), але пізніше вони відлітали.

Пугач Bubo bubo (L.). Статус потребує уточнення. Т. Б. Ардамацька писала, що в період осінньо-зимових кочівель птахів іноді спостерігають на Кінбурнському півострові, в тому числі в „Волижиному лісі”, але конкретних даних не наводила.

Сипуха Tyto alba (Scop.). Статус потребує уточнення. Є дані про спостереження птаха в насадженнях на Кінбурнському півострові в серпні – вересні 2001 р.

35. Сорокопуд сірий Lanius excubitor L. Рідкісний вид. Поодинокі особини трапляються під час міграцій і взимку, наприклад, 14.03.2004 р. та 5.12.2006 р.

Шпак рожевий Sturnus roseus (L.). Інвазійний вид. У 1990 р. (до 100 ос.) спостерігали біля Волижиного лісу.

Очеретянка прудка Acrocephalus paludicola (Vieil.). Статус потребує уточнення. В Червоній книзі України Кінбурнський півострів показаний як місце міграцій, очевидно, на підставі того, що вид внесений до анотованого переліку орнітофауни Чорноморського біосферного заповідника.

Золотомушка червоночуба Regulus ignicapillus (Tem.). Статус потребує уточнення. Д. А. Подушкін писав про масову міграцію цього виду, але не згадував взагалі золотомушки жовточубої Regulus regulus (L.), яке є звичайною. На території парку було впіймано 2 ос., але дати не вказано.

36. Скеляр строкатий Monticola saxatilis (L.). Рідкісний мігрант. У середині 1980-х років (дата не збереглась) дорослого ____самця нами впіймано сіткою в Ковалівській сазі, а в березні 1990 р. самця бачили на кінці Кінбурнської коси.

Таким чином, територія парку важлива, в першу чергу, для збереження пухівки та орланабілохвоста. Крім того, тут зрідка трапляються такі види, як баранець великий Gallinago media (Lath.), деркач Crex crex (L.) і сиворакша Coracias garrulus L., котрі мають високий міжнародний природоохоронний статус, але не занесені до Червоної книги України. В майбутньому можливі реєстрації ще кількох рідкісних видів, спостереження яких відомі в Чорноморському біосферному заповіднику та на прилеглих територіях.

У межах парку практичні заходи з охорони цих видів включають спорудження біотехнічних споруд (островів-платформ, острівців-купин) , охорону місць скупчень (заповідні ділянки) та інше. Проблемою є полювання, яке організовується місцевим лісгоспом. Під час відкриття останнього, масово здобуваються немисливські види, серед яких, такі раритети, як баклан малий, коровайка, чернь білоока та кулик-довгоніг. Суттєво покращити збереження рідкісних видів можна буде лише за умови створення на цій території національного парку.

2. Характеристика птахів ряду Columbiformes на Чернігівщині

Чернігівська область розташована на лівобережжі України в басейні р. Десна. Ліси займають 68% території області, де переважають мішані багатоярусні. Деревостій формують сосна, дуб, береза, граб, а також липа, клен, ясен. Такі умови є сприятливими для існування багатьох дендрофільних видів птахів, зокрема й досліджуваної групи. Ряд Голубоподібні на Чернігівщині представлений п'ятьма видами: припутень (Columba palumbus), голуб-синяк (Columba оenas), голуб сизий (Columba livia), горлиця звичайна (Streptopelia turtur) та горлиця кільчаста (Streptopelia decaocto).

Статус перелітних мають припутень, голубсиняк, горлиця лісова; осілими є голуб сизий та горлиця кільчаста. Найбільш розповсюдженим є сизий голуб, високу чисельність має припутень. Лісова та кільчаста горлиці є нечисленними, а голуб-синяк відноситься до рідкісних видів. Такі види, як сизий голуб та кільчаста горлиця, є типовими синантропами, що оселяються виключно в населених пунктах.

Припутень – гніздовий перелітний вид. На Чернігівщині населяє усі типи лісів, розташовані в долинах річок, зі щільністю до 2 пар/км2. Гніздиться також в лісосмугах вздовж автомобільних трас (щільність до 3 пар/км2). В наш час в умовах Східного Полісся, як і по всій Україні, спостерігається процес синантропізації виду, що призвело до поступового заселення антропогенних біотопів: парків, кладовищ, територій техногенних водойм (за умови існування деревної та чагарникової рослинності) тощо. Під час обліків, проведених у гніздовий період, у парках Чернігова відмічено до 14 ос/км2. Це відповідає ІІ етапу синантропізації даного виду за європейськими критеріям (Tomialojc, 1976), згідно яких, щільність виду у міських парках повинна бути вищою за таку у лісах. У нових забудовах котеджного типу нараховано до 4 ос/км2, але тут птахи не гніздяться, 60 ймовірно, використовуючи дану територію лише як факультативний кормовий біотоп. При виборі місць гніздування припутень перевагу надає узліссям або розрідженим ділянкам лісу, які межують з галявинами. Навесні перші особини в центральних районах області відмічаються вже на початку березня (05.03.2004 р., 09.03.2007 р.). На півночі регіону (Гаврись та ін., 2007) строки прильоту зміщуються майже на місяць. Повні кладки можна знайти вже у першій декаді травня (зокрема, перша кладка у 2005 році була відмічена 5 травня). Кладку зі свіжими яйцями (n=2) було знайдено також 17.05.2005 р. Розміри (мм): 39,9 Х 28,3; 39,7 Х 28,7. Відлітає припутень протягом вересня. В районі с. Ядути у 1987 році зграї від 4 до 20 особин відмічалися в третій декаді цього місяця. У 2007 р. на околицях Чернігова останні одиничні особини відмічені 10 жовтня.

Голуб-синяк – досить рідкісний гніздовий перелітний вид. Зустрічається в старих хвойних лісах, переважно на борових терасах Дніпра і Десни. В північних районах області є більш розповсюдженим. Прилітає дуже рано, залежно від сприятливих кліматичних умов: з кінця лютого до другої декади березня. Гніздиться у старих дуплах, які видовбує жовна чорна (Dryocopus martius). В гніздовий період в ДеснянськоСтарогутському НПП щільність становить біля 0,52 пари/км2 (Гаврись та ін., 2007).

Голуб сизий – численний осілий синантропний вид. Після суттєвого скорочення кількості у 1990х рр., протягом останніх 5-8 років спостерігається підвищення щільності цього птаха. Одним з факторів, який в незначній мірі регулює показники чисельності виду, є полювання яструба великого (Accipiter gentiles). У живленні останнього в межах Чернігова (n = 21) рештки сизих голубів складають близько 62 % від решток іншої здобичі. Крім того, відмічені випадки хижацтва з боку ворони сірої (Corvus cornix), від якої найбільше потерпають молоді птахи (нами зафіксовано три вдалих атаки на голубів в районах їх масового скупчення). Необхідно зазначити, що при нападі ворони голуби не збиваються у зграю, як це спостерігається при появі яструба. Для будівництва гнізд голуб сизий обирає райони багатоповерхової забудови, іноді влаштовує гнізда на діючих тваринницьких фермах та території підприємств хлібопекарської промисловості. На показники щільності впливає характер забудови (одно- чи багатоповерхова), вік будівель, транспортне завантаження вулиць тощо.

В післягніздовий період 2007 року в Чернігові встановлено, що найбільш численним вид є у старих двоповерхових та багатоповерхових забудовах, де середня щільність становить 400 ос/км2. У районі старих одноповерхових забудов налічується до 80 ос/км2, нових котеджів – 21 ос/км2. Однак, для цього виду притаманні значні коливання чисельності на протязі року, в т.ч. збільшення у 2-3 рази кількості птахів у післягніздовий період (Обухова, 2001). На території одноповерхових забудов Чернігова гніздування сизого голуба (окрім приватних голуб'ятен) виявлено не було. У зимовий період великі зграї сизих голубів спостерігаються переважно в центральній частині міста та поблизу промислових підприємств. У інших містах Чернігівщини (наприклад, м. Ніжина) щільність виду є меншою і становить близько 8 ос/км2 для одноповерхових забудов та 86 ос/км2 для багатоповерхових (Кузьменко, 1999).

У м. Славутич середня щільність у багатоповерхових забудовах становить 80 ос/км2, котеджній забудові – 20 ос/км2. Дослідження фенотипного поліморфізму угруповань голуба сизого показали, що домінуючою морфою є меланісти. У Чернігові, порівняно з Ніжином, відсоток меланістів значно більший (46% і 33% відповідно). Можливо, причиною такої різниці є те, що представники даної морфи є більш толерантними й терпкішими до високої щільності населення свого виду (Обухова, 2001). Для дикої (природної) морфи характерне зворотнє явище: їх кількість у Ніжині більша (25% до 21% у Чернігові). Це, скоріше за все, пов'язане зі зменшенням щільності u1090 та достатністю місць для гніздування птахів цієї морфи, які схильні до усамітнення і потребують більшої гніздової ділянки. Загалом виходить, що угруповання сизих голубів м. Ніжина є відносно молодшим, враховуючи, що відносна кількість особин-аберантів (не рахуючи меланістів) помітно більша (42%), ніж у Чернігові (33%). Відносно високою також є кількість особин, у яких домінуючим є дикий фенотип, але, в забарвленні наявний білий колір (9,5% і 8,1% відповідно для Чернігова й Ніжина). Інші фенотипи представлені значно меншим відсотком.

Горлиця звичайна нечисленний гніздовий перелітний вид. Гніздовими біотопами є заплавні ліси, сади та парки. Віддає перевагу мішаним та широколистяним лісам. Щільність у заплавних лісах р. Десни становить, в середньому, 0,2 пари/км2; у лісосмугах – до 3 пар/км2; у сосноволистяних лісах – до 2 пар/ км2.

Горлиця кільчаста – осілий синантропний вид, що розселяється на нові території. У Чернігівській області на гніздуванні вперше з'явився в 1961 р. (Самофалов, Марисова, 1981). У містах ці птахи оселяються в межах різних типів забудов. Головною умовою є наявність високих середньостиглих дерев. Для будівництва гнізд найчастіше обирають види з густою кроною (ялина колюча, ялина звичайна, туя західна компактна). Середня щільність в Чернігові становить 7 пар/км2, хоча поширення птаха є нерівномірним. Найбільш характерною кільчаста горлиця є для районів з добре розвиненою деревною рослинністю (переважно старі одноповерхові та двох-п'ятиповерхові 61 дови). Найвища щільність зареєстрована на території старої одноповерхової забудови, яка примикала до паркової зони – близько 30 пар/км2. У післягніздовий період 2007 р. щільність виду для одноповерхових забудов в Чернігові становила 114 ос/км2, у багатоповерхових забудовах – 82 ос/км2. У м. Ніжині середній показник щільності для одноповерхової забудови склав 13 ос/км2, для багатоповерхової – 15 ос/км2, для зони промислових підприємств – 8 ос/км2 (Кузьменко, 1999).

Використана література:

1. Петрович З. О., Редінов К. О., Рідкісні види птахів в Регіональному ландшафтному парку "Кінбурнська коса”. Науковий вісник Ужгородського університету Серія Біологія, Випуск 23, 2008: 100-104.

2. Корнієнко Т. М., Федун О. М., Сучасний стан птахів ряду Columbiformes на Чернігівщині. Науковий вісник Ужгородського університету Серія Біологія, Випуск 23, 2008: 59-61.





Реферат на тему: Характеристика птахів на Чернігівщині та регіональному ландшафтному парку "Кінбурнська коса" (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.