Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Калина звичайна, капуста городня (реферат)

КАЛИНА ЗВИЧАЙНА

Viburnum opulus – гіллястий кущ або невелике (2—4 м заввишки) дерево родини жимолостевих. Молоді пагони зеленувато-сірі або жовто-бурі, голі, гладенькі, місцями з вели­кими сочевичками. Листки супротивні, широкояйцевидні, 3-5-лопатеві, з яйцевидними вищерблено­зубчастими гострими лопатями, зверху голі, зіспо­ду — бархатистоопушені, 5—10 см завдовжки, 5—8 см завширшки, черешки листків довгі, з булавчастими залозками при основі з сидячими тарілчастими за­лозками вгорі при основі лист­кової пластинки. Квітки білі, в зонтиковидних волотях, віночок зрослопелюстковий, п'яти­роздільний. Крайові квітки суцвіття неплідні, з коротким по­рівняно великим плоским ві­ночком, з неоднаковими лопа­тями, віночок внутрішніх плідних квіток правильний, короткодзвониковидний. Плід — червона куляста кістянка. Цвіте у травні — червні.

Поширення. Калина звичайна рос­те в лісах, між чагарниками та при берегах річок по всій тери­торії України. Широко вирощу­ють її на присадибних ділянках. Заготівля і зберігання. Для лі­карських потреб заготовляють кору, пло­ди і квіт­ки. Кору здирають весною перед розгор­танням листя: на молодих гілках роблять на віддалі 25—30 см один від одного кільцеві надрі­зи, сполучають їх двома поз­довжніми розрізами, знімають кору двома півтрубками і су­шать, не вкладаючи їх одну в одну, на сонці або в приміщен­ні з доброю вентиляцією. Су­шіння припиняють, коли кора стає ламкою. Сухої сировини виходить 38—40 % . Строк придатності —4 роки. Плоди збира­ють у вересні — жовтні, коли вони повністю достигнуть. Су­шать їх у затінку на вільному повітрі або в сушарках при тем­пературі 50—60°. Сухі плоди обмолочують, сортують, відді­ляючи гілочки і плодоніжки. Кора і плоди калини відпуска­ються аптеками. Квітки вико­ристовують лише в народній медицині. Збирають їх під час цвітіння рослини, звільняють від гілочок і квітконіжок, швидко сушать у затінку і зберігають у коробках, вистелених папе­ром.

Хімічний склад. Кора калини містить суміш флавоноїдів, ві­дому під назвою вібурніну, ду­бильні речовини, фітостерини, ефірну олію, спирт вібурніт, а-амірин і ß-амірин та їхні похідні, понад 6 % смоли, до складу якої входять оцтова, мурашина, паль­мітинова, валеріанова, ізовалеріа­нова, олеїнова, лінолева, капро­нова, каприлова і церотинова кислоти. У плодах є цукри, фла­воноїди (астрагалін, кверцетин, кемпферол, пеонозид та інші), біфлавоноїд аментофлавон, ду­бильні, пектинові і барвні ре­човини, вітамін С, р-каротин, органічні кислоти й мікроеле­менти, у квітках — флавоноїди, органічні кислоти, вітамін С та ефірна олія.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Галенові препарати кори калини виявляють крово­спинну і слабку сечогінну дію, мають в'яжучі й заспокійливі властивості, посилюють тонус м'язів матки, збільшують трива­лість дії снотворних засобів. Як кровоспинний засіб препара­ти кори калини використовують при маткових кровотечах, особ­ливо в клімактеричний період, при альгоменореї, субінволюції матки в післяпологовий період, при кровотечах на грунті за­пальних захворювань жіночих статевих органів, а також при гемороїдальних кровотечах. Ви­користовують кору і як запобіж­ний засіб проти випадкових та звичних абортів. Відваром кори промивають піхву при болісних маткових кровотечах і білях у жінок. Плоди калини (свіжі, протерті, з цукром, перероблені на джем, сік тощо) вживають при нервовому збудженні, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі й спазмах судин. Варені з метод плоди калини їдять при кашлі, охриплості, задишці, хворобах печінки, жовтяниці та діареї. Сік з плодів калини з метод використовували в народній медицині для лікування раку молочної залози, для профілактики раку шлунка при гіпоацидному гастриті. Вважається, що систематичне вживання плодів калини покращує самопочуття хворих на злоякісні пухлини органів травлення. Настій плодів калини п'ють проти фурункулів, карбункулів, екземи, різних висипів на тілі, як вітамінний, загальнозміцнюючий, потогінний і послаблюючий засіб. У дерматології й косметиці свіжий сік плодів є добрим засобом проти вугрів, висипів та пігментних плям на обличчі, для лікування ранг і ураженої екземою шкіри. Настій квіток використовують у народній медицині при кашлі, простуді, задишці, склерозі, туберкульозі легень та при захворюваннях шлунка. Ним полощуть горло при ангінах і промивають рани.


 

КАПУСТА ГОРОДНЯ

Brassica oleracea - дворічна трав'яниста рослина ро­дини капустяних (хрестоцвітих). Протягом першого року життя утворюється низьке стебло і значна кількість листків, скла­дених у щільну гладеньку головку, на другий рік розвива­ється квітуче стебло до 1,5 м заввишки. Листки великі, чер­гові, м'ясисті, сизо-зелені або фіолетові. Квітки двостатеві, пра­вильні, чотиричленні, зібрані в китиці: пелюстки блідо-жовті або білі. Плід — двогніздий стручок. Цвіте у травні — червні.

Поширення. Капусту городню ви­рощують по всій території Украї­ни як овочеву рослину. Сировина. З лікувальною метою використовують листя рослини.

Хімічний склад. У листі капусти є білки (1,1—2,3%), органічні кислоти (яблучна, лимонна, глю-куронова, янтарна, хлорогенова, ферулова, кавова, тартронова, му­рашина та інші), цукри (1,9— 5,3%), вітаміни С, В,, В2, Вв, Н, Е, р-каротин, нікотинова, пантотенова і фолієва кислоти, жири, амінокислоти (триптофан, лізин, метіонін, тирозин, гістидин та інші), клітковина (0,6—1,6 %), макро- і мікроелементи (калій — 185—375 мг % , фосфор — 31 — 78 мг % , сірка, натрій, кальцій, магній, залізо, срібло, олово, сви­нець, титан, молібден, нікель, ванадій тощо). Слід відмітити, що в капусті значна кількість віта­міну С перебуває у вигляді так званого аскорбігену. Ця форма аскорбінової кислоти майже не руйнується при подрібненні і пе­реробці капусти.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Комплекс хімічних речовин, що містяться в капусті, забезпечують їй багатосторонні терапевтичні властивості. Експе­риментальні й клінічні випробу­вання свідчать про високу ефек­тивність свіжого соку капусти при лікуванні виразкової хворо­би шлунка і дванадцятипалої кишки. Основною діючою речо­виною в цьому випадку вважа­ється вітамін й, який має анти-гістамінні й антисеротонінові вла­стивості, поліпшує ліпідний об­мін, обмін тіаміну і холіну та метаболізм слизової оболонки шлунка, підвищуючи її опірність до ушкоджуючих факторів і сти­мулюючи процес загоювання ви­разок. Під назвою «вітамін II» промисловість випускає активо­вану форму метіоніну — метил-метіонінсульфонію хлорид. Його застосування показане і дає доб­рий терапевтичний ефект при ви­разковій хворобі шлунка і два­надцятипалої кишки, при ентери­тах, колітах, захворюваннях шкі­ри (екзема, псоріаз, нейродерміт, поверхневий алергічний васкуліт) та при кардіосклерозі. Слід однак зауважити, що терапевтичний ефект натурального соку капус­ти значно вищий, оскільки він, на відміну від чистого метил-метіонінсульфонію хлориду, має ще й бактерицидні, бактеріоста­тичні, фунгіцидні, фунгістатичні й фітонцидні властивості. Експе­риментальне доведено, що сві­жий сік капусти виявляє анти­бактеріальну дію навіть на зо­лотистий стафілокок і мікро-бактерії туберкульозу. Крім цьо­го, свіжий сік капусти має про­тикашлеві й відхаркувальні вла­стивості. Майже повна відсут­ність у капусті пуринових основ робить її корисною в дієтичному харчуванні хворих на подагру і жовчнокам'яну хворобу. Сік, салати й інші страви з капусти показані при захворюваннях сер­ця і нирок (діуретична здат­ність завдяки підвищеному вміс­ту солей калію), при атероскле­розі (наявність пектинів, спро­можних виводити з організму токсичні речовини й холесте­рин, і клітковини, яка виводить холестерин і покращує моторну функцію кишечника), при ожи­рінні (тартронова кислота галь­мує перетворення вуглеводів на жири і холестерин). З давніх-давен використовують капусту і в народній медицині, її завжди вважали ефективним і разом з тим нешкідливим лікувальним засобом, який підвищує стій­кість організму до різних за­хворювань. Народна медицина рекомендує вживати свіжу ка­пусту або сік при безсонні, го­ловних болях, жовтусі та хво­робах селезінки. Свіжу і кваше­ну капусту вживають у народі для підвищення апетиту, поси­лення секреторної діяльності за­лоз шлунка, регуляції діяльності кишечника, профілактики цинги і хронічної диспепсії, як сечо­гінний і легкий послаблюючий засіб. Квашену капусту або роз­сіл від неї вживають при діабеті, хворобах печінки, жовчного мі­хура холангіогепатитах, капус­тяний розсіл поліпшує травлен­ня, сприяє відділенню жовчі, виявляє легку послаблюючу дію, особливо ефективну при гемо­рої. Сік капусти і її відвар з ме­дом вживають при ларингітах, бронхітах та інших запальних процесах дихальних шляхів. Як зовнішній засіб використовують свіже листя і сік капусти. Свіже листя прикладають до суглобів при подагрі. Лля гоєння гнійних ран, виразок і опіків використо­вують подрібнене листя капусти, змішане наполовину з сирим яєч­ним білком. Свіжий сік капусти, розведений теплою водою у спів­відношенні 1:1, використовують для полоскання при стоматитах і ангінах.




Реферат на тему: Калина звичайна, капуста городня (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.