Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Ярусність фітоценозів (реферат)

Ярусність - це елемент вертикальної структури фітоценозу, який проявляється у тому випадку, коли угруповання утворено рослинами з контрастними за висотою життєвими формами та візуально виділяється неоднорідність вертикального розподілу фітомаси (Миркин, Розенберг, 1983).

Розчленування фітоценозів на яруси вперше було описано А.Кернером (Kerner, 1863, цит. за: Т.А.Работнов, 1978).

Подальший розвиток вчення про ярусність розвинув Гульт (Hult,1881: там же), який на основі спостережень, проведених у Північній Фінляндії, запропонував виділити у лісах сім ярусів в залежності від висоти компонентів фітоценозу:

1) верхній деревний - вище 6 м;

2) нижній деревний - нижче 6 м;

3) підлісок - до 2 м;

4) верхній трав'янистий - до 80 см;

5) середній трав'янистий - до 30 см;

6) нижній трав'янистий - до 10 см;

7) надґрунтовий - до 3 см (мохи, лишайники).

Згідно з Т.О.Работновим (1978), під ярусами слід розуміти відмежовані один від одного горизонти фітоценозу, до яких приурочена основна маса асимілюючих органів рослин.

Особливо чітко ярусність виражена у лісах помірної зони, утворених рослинами, які належать до різних життєвих форм: дерев, кущів, кущиків та трав, мохів та лишайників.

Тут, як правило, можна виділити чотири яруси: деревний, кущовий, трав'янистий або трав'янисто-кущиковий, моховий або мохово-лишайниковий. За даними Ю.Р.Шеляг-Сосонка (1974), на території України (Полісся, Поділля) поширені дубові ліси, де перший ярус чітко відмежований від інших ярусів і представлений дубом звичайним (Quercus robur L.) зрідка з домішкою ясеня звичайного (Fraxinus excelsior L.). Нижче розташовуються поодинокі дерева граба звичайного (Carpinus betulus L.), липи серцелистої (Tilia cordata) та інших видів. Метрично вони відповідають другому ярусові, який, як структурна одиниця, не формується.

Крім ярусу деревостану, у дубових лісах добре розвинений підлісок або кущовий ярус, утворений крушиною ламкою (Frangula alnus Mill.) з домішкою горобини звичайної (Sorbus aucuparia L.), ожини звичайної (Rubus caesius L.) та ін.

Трав'янисто-чагарниковий ярус сформований такими рослинами: молінія голуба (Molinia coerulea (L.) Moench.), чорниця (Vaccinium myrtillus L.), вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris L.), безщитник жіночий (Athyrium filix-femina (L.) Roth.) та ін.

Моховий ярус утворений переважно Polytrichum commune Hedw., Dicranum rugosum Hedw. В залежності від того, якими життєвими формами представлений ярус, він на протязі року може залишатися незмінним або зазнавати певних змін.

За тривалістю існування розрізняють декілька типів ярусів (Работнов, 1978):

1) яруси, стійкі за сезонами та роками (деревний ярус з шпилькових дерев, а також вічнозелених кущиків, мохів, лишайників);

2) яруси, що існують круглорічно, але змінюються за сезонами (яруси із листопадних дерев, кущів та чагарників);

3) яруси, утворені трав'янистими рослинами, що вегетують протягом всього вегетаційного сезону або протягом більшої його частини;

4) ефемерні яруси, що існують протягом короткого періоду вегетаційного сезону (утворені ефемерами та ефемероїдами);

5) яруси, що формуються тільки в окремі роки (наприклад, ярус однорічних трав у пустелях, що розвивається лише після атмосферних опадів, які спостерігаються один раз у 2-5 років;

6) яруси, що повторно формуються протягом вегетаційного сезону в зв'язку з відчуженням надземних органів (наприклад, скошування).

У деяких типах фітоценозів (більшість трав'янистих фітоценозів) ярусність зовсім відсутня або недостатньо виражена (рис. 1, 2). Але це така ж важлива ознака фітоценозу, як і чітке розчленування на яруси.

Рис.1. Вертикальна структура травостою різнотравно-ковилового степу (за Є.М.Лавренком, 2000) (1 - Stipa lessingiana, 2- S. capillata, 3 - Koeleria gracilis, 4 - Salvia nutans, 5 - Artemisia austriaca, 6 - Astragalus pallescens, 7- сухий покрив).

Загальновизнаним є те, що ярусне розчленування фітоценозів - результат добору видів, здатних зростати спільно, використовуючи різні горизонти середовища, в тому числі і горизонти з послабленою інтенсивністю світла через перехоплювання його високорослими рослинами. Ярусне розчленування веде до більш повного використання надземного середовища рослинами, що входять до складу фітоценозу.

Об'єм використовуваного рослиною середовища визначається висотою її надземних органів. Цей об'єм варіює від декількох міліметрів (накипні лишайники) до 80 м (у лісах з дугласії та секвої на Тихоокеанському узбережжі США). Він може бути однорідним у межах всього фітоценозу, а може змінюватися у горизонтальному напрямку. Трав'яним фітоценозам властиві зміни об'єму, який використовується рослинами: збільшення його з початком вегетації аж до досягнення періоду кульмінації формування травостою з наступним його зменшенням, а також зміни з року в рік.

Для лучних травостоїв, утворених видами з переважанням видовжених пагонів, характерна концентрація основної маси надземних органів у горизонтах 0-50 чи 0-60 см при достатньо рівномірному розподілі її у межах цього шару та з наступним швидким зменшенням її доверху.

Рис. 5. Вертикальний розподіл органів рослин у стиснутобіловусовій асоціації (Nardetum strictae) (за В.І.Комендаром і М.Ю.Лучкевич, 1984) (І- Nardus stricta L. ІІ - Vaccinium myrtillus L., ІІІ - Polytrichum sp.)

У травостоях, утворених рослинами з приземним листорозміщенням, основна маса надземних органів приурочена до горизонтів 0-10 та 0-20 см. Загальний об'єм надземних органів у лучних ценозах складає не більше 4.5 дм на 1 м2 поверхні. Максимальна заповненість об'єму надземного середовища органами рослин приурочена до нижніх горизонтів і не перевищує 0.5-1%.

Об'єм використовуваного грунтового середовища визначається глибиною укорінення рослин, що складають фітоценоз.

Для складу підземної частини фітоценозів характерно зниження маси органів рослин зверху вниз. Це виявлено у лісових, лучних, степових та пустельних угрупованнях. На рис. 3 показаний надземний і підземний розподіл рослинної маси в частинах біловусових асоціаціях Карпат.

Рис. 6. Розподіл рослинної маси в надземній і підземній частинах біловусових асоціаціях Карпат (за К.А.Малиновським, 1959):

а - чистий біловусник на висоті 1200 м н.р.м. б - арніковий біловусник, в - чорничний біловусник. 1- стебла, 2- листки, 3- корені, 4- кореневища)

Об'єм підземних органів у найбільш насиченому корінням шарі грунту на луках складає 3 - 5 % від об'єму грунту (Работнов, 1978). Для характеристики вертикального розчленування фітоценозів велике значення мають відмінності у зімкнутості надземної та підземної частин фітоценозів. Наприклад, рідколісся відрізняється від типового лісу тим, що деревостан незімкнений, а кореневі системи знаходяться у тісному контакті.

Використана література:

1. Фельбаба-Клушина Л.М. Комендар В.І. Фітоценологія з основами синфітосозології.- Ужгород. 2001

2. Работнов Т.А. Фитоценология. - М.: Изд-во Московск. ун-та, 1978. - 384 с.

3. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Парадигма фітоценології // Укр.ботан. журн. - 1989. - Т. 46, №5. - С. 5-14.

4. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Ємельянов І.Г. Концепція біорізноманіття в аспекті функціонування та охорони біосистем і ландшафтів // Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника. - К.: Інтерекоцентр, 1997. - С. 478-496.





Реферат на тему: Ярусність фітоценозів (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.