Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Ялицеві ліси та рідкісні види грибів на території Закарпатської області (реферат)

Зміст

1. Тенденції зміни ялицевих лісів Закарпаття

2. Рідкісні види грибів на території Закарпатської області

Використана література

1. Тенденції зміни ялицевих лісів Закарпаття

Ялиця біла в Карпатах одна з основних лісотвірних деревних хвойних порід. Вона посідає друге місце за площею серед хвойних порід у Закарпатській обл. На Закарпатті ялицеві ліси займають площу близько 9 тис. га із запасом деревини понад 2 млн м3.

Сьогодні стан ялицевих лісів є незадовільний. У природному корінному покриві площа ялицевих лісів Карпат досягала 120 тис. га. Під впливом природних та антропогенних чинників нині ж вона скоротилась на 25-33 %. На багатьох ділянках відбулася зміна корінних змішаних насаджень з перевагою ялиці на чисті букові та смереково-букові. Крім значної видової збідненості деревостанів, простежують істотне зниження їх продуктивності (середні запаси існуючих насаджень становлять лише близько 55 % до потенційно можливих). Похідні деревостани в ялицевих типах лісу нині займають понад 30 % їхніх площ. Зниження частки ялиці білої у складі існуючих деревостанів, не зазначаючи вже про її відсутність у типових лісорослинних умовах, супроводжується зниженням біологічної стійкості біогеоценозів. Зменшення площі ялицевих лісів на Закарпатті розпочалось ще на початку ХVIII ст. Разом із площею різко змінилась їх структура, форма, склад та продуктивність. Нинішній незадовільний стан ялицевих лісів регіону значною мірою пов'язаний з антропогенним впливом на них суцільні рубання, вирубування насінників на значних площах (особливо у верхній та нижній частині її ареалу), інтенсивні культури смереки у поясі ялицевих лісів, неврегульований випас худоби, пошкодження буреломами, вітровалами, масова самовільна заготівля новорічних ялинок, низька культура виробництва та ін.

Реалізація інформаційного забезпечення лісового господарства, відповідно до Лісового кодексу України, Державної програми "Ліси України" на 2002-2015 рр., Концептуальної програми розвитку лісовпорядкування на період до 2015 р., потребує підвищення точності таксації лісів, отримання повної та достовірної інформації про лісовий фонд. З метою дослідження трансформаційних процесів проведеноретроспективний аналіз стану ялицевих лісів за площами у розрізі підприємств лісового господарства та вікової структури.

Значна інтенсивність і нерівномірність користування у ялицевих лісах вплинули на розподіл їх площ за віковими групами. Нерівномірність розподілу площ насаджень за віковими групами спостерігають протягом усього аналізованого періоду досліджень (рис.). Характерною особливістю такого розподілу є домінування молодняків та незначні площі пристигаючих і стиглих насаджень. Частка цих вікових груп становить: молодняків від 30 %; пристигаючих від 10 до 14 %; стиглих від 12 до 21 %. Така різка нерівномірність у розподілі площ насаджень, за віковими групами, має істотний вплив на характер ведення господарства у них і встановлення розмірів заготівлі деревини. Аналізуючи ці вікові періоди, виявлено, що загальна площа ялицевих лісів протягом досліджуваних періодів зростала, а саме: з 1980 р. по 2000 р. на 491,7 га (6,3 % від попереднього періоду); з 2000 р. по 2009 р. на 429,8 га (5,1 %). За даними А.І. Швиденка, станом на 1978 р. площа ялицевих лісів Закарпаття становила 7,9 тис. га. Поширені вони нерівномірно і за складом неоднорідні. Переважають змішані яличники з домішкою бука, ялини, дуба, граба й інших порід, участь яких становить 10-80 % внаслідок домінування ялиці. Переважають насадження з часткою ялиці 60 % (табл.). Площа чистих ялицевих фітоценозів досягає лише 2,3 %.

Протягом усього періоду досліджень найбільше ялицевих насаджень спостерігають у ДП "Великоберезнянське лісове господарство", ДП "Міжгірське лісове господарство", ДП "Великобичківське лісомисливське господарство" та ДП "Воловецьке лісове господарство", а станом на 2009 р. становить відповідно 48,3 %, 20,6 %, 10,3 % і 10,1 % від загальної площі ялицевих лісів Закарпаття. Найменша їх частка припадає на ДП "Ужгородське лісове господарство", ДП "Мукачівське лісове господарство", ДП "Ясінянське лісомисливське господарство" та інші лісові підприємства, і займає 1,5 % від загальної площі яличників.

Зміну частки ялицевих лісів у межах підприємств протягом періоду досліджень можна пояснити також чинниками, які пов'язані з перерозподілом територій останніх внаслідок розподілу чи утворення нових лісових підприємств, заповідників, заказників тощо.

Підсумовуючи викладений матеріал, можна зробити висновок, що площа ялицевих лісів Закарпаття протягом 20 років зростала і змінилась на 921,5 га або на 11,7 %, що є позитивним показником. Найбільша їх кількість (89 %) зосереджена на території чотирьох державних підприємств. Проте нинішній стан ялицевих лісів незадовільний, що пов'язано з низкою причин об'єктивного і суб'єктивного характеру. У лісовому покриві Українських Карпат відбулися численні негативні зміни, що позначилися на порушенні вікової структури, продуктивності та частці участі ялиці у складі досліджуваних насаджень. Тому для відновлення корінного лісового біорізноманіття, підвищення продуктивності та посилення захисних функцій ялицевих лісів необхідно оптимізувати та інтенсифікувати процеси лісовідновлення.

2. Рідкісні види грибів на території Закарпатської області

Базовим кроком у забезпеченні охорони рідкісних видів грибів є інвентаризація цих видів та їхніх угруповань Вирішення проблем охорони і ведення заповідного режиму неможливе без детального дослідження всіх компонентів біоценозів, в тому числі і грибів. Гриби відіграють важливу роль в житті рослин, разом з іншими мікроорганізмами вони руйнують і мінералізують рослинні рештки, перетворюючи їх в речовини, доступні для живлення рослин. Симбіотичні види грибів сприяють кращому росту рослин, а також охороняють корені дерев від пошкодження хвороботворними видами грибів. Таким чином, дослідження біорізноманітності грибів на будьякій території є надзвичайно важливим, зокрема для Закарпаття з його високою різноманітністю судинних рослин, які є субстратом для багатьох видів грибів.

З метою з'ясування поширення та сучасного стану популяцій деяких рідкісних видів грибів були проведені мікологічні дослідження в місцях можливого зростання їх на території Закарпатської області. Маршрутні дослідження виконували з метою збору матеріалу і встановлення нових місцезростань рідкісних видів грибів. Дослідження проводили згідно загальноприйнятої методики. Ідентифікацію зібраних видів проводили за визначником грибів України. Крім власних досліджень, при описах загальної характеристики, поширення та місць місцезнаходження рідкісних видів грибів, використано літературні дані мікологів, які вивчали дані види грибів на території Закарпатської області.

За результатами проведених досліджень, із врахуванням матеріалів Червоної книги України та літературних даних згаданих авторів, виявлено 19 видів грибів, які є рідкісними на території Закарпатської області. Із них 16 видів занесено до Червоної книги України, а 3 види є досить рідкісними, і тому потребують охорони. Господарські заходи, які проводяться в лісах, зокрема рубки догляду, впливають на врожайність грибів. Після рубок в насадженнях збільшується доступ світла і вологи до поверхні грунту, внаслідок чого врожайність більшості видів грибів збільшується. При цьому важливе значення мають строки проведення рубок. Проведення їх літом може негативно впливати на стан грибних угідь, так як знімається підстилка, де частіше всього зосереджений міцелій, ущільнюється грунт і т.д.

Умови росту грибів погіршуються при згрібанні підстилки яка підтримує високу вологість повітря на поверхні грунту. Встановлено, що вивіз із лісових екосистем великої кількості біомаси шкідливе, оскільки рослинні залишки є важливим джерелом живлення грибів. Несприятливо впливає на грибні угіддя і випасання худоби, так як при цьому ущільнюється грунт і пересихають верхні шари, зменшується вміст повітря і т.д.

Гриби відносяться до тих компонентів лісових екосистем, які в першу чергу реагують на різного роду дії несприятливих факторів, особливо до антропогенних навантажень. Коли говорять про охорону грибів, то часто мають на увазі тільки їстівні види. Але до мікоризних відноситься також багато видів отруйних і неїстівних грибів. Тому не слід знищувати їх місць місцезростань, оскільки вони допомагають рости лісу.

Охорона дикорослих грибів повинна розглядатися з різних точок зору: необхідно охороняти рідкісні, зникаючі види, які мають красиву форму, лікарські або їстівні особливості. Для охорони грибів недостатньо занести їх в Червону книгу, необхідно широко поширювати знання про гриби серед населення про їх значення і роль в лісових екосистемах, слід надавати більше відомостей про морфологію, біологію, умови їх місцезростання і розповсюдження. Культивування рідкісних і зникаючих видів завдання на теперішній час майже не вирішене, а тому необхідно охороняти їх в природних умовах, в заповідниках, природних парках та інших охоронних територіях. Тому доцільним було б створення окремих мікологічних заказників в лісових масивах Закарпатської області.

На даний час уже недостатня охорона окремих видів рідкісних, зникаючих грибів, які інтенсивно збираються, а потрібно охороняти цілі ділянки лісу "грибні місця”, в яких слід регулювати збір і дозволяти проведення його через день, один-два рази на тиждень, або забороняти збір в окремих урочищах на протязі одного-двох років для підтримання потрібного плодоношення. Серед великої кількості грибів, які зустрічаються в різних біоценозах Закарпатської області є види рідкісні, які потребують охорони. Нижче наводимо огляд таких видів.

Боровик королівський Boletus regins Krombh. ORDO: Базидоміцети (Базидіальні гриби) FAMILIA: Болетові

Наукове значення: Неморальний вид з диз'юнктивним ареалом.

Статус: I категорія. Червона книга України.

Поширення: Закарпаття (околиці с. Невицького, с. Ярок Ужгородського р-ну, околиці с. Іванівки Берегівського р-ну). Вид поширений у Євразії.

Місця зростання: Листяні, переважно букові та дубові ліси.

Чисельність: Трапляється поодинці або групами з 2-3 плодових тіл.

Причини зміни чисельності: Збирання заготівельними організаціями та населенням.

Загальна характеристика: Шапинка (діаметр 5-10см) напівкуляста, з віком подушковидна, рожевувата, рожевувато-червона або фіолетовочервона (згодом блідне), гладенька, іноді трохи зморщена, бархатиста, пізніше гола, суха. Трубочки цитринно-жовті, потім яскраво-жовті, згодом жовтувато-зелені з оливковим відтінком. Пори заокруглені, дрібні, яскраво-жовті, з оливковим відтінком, у зрілому стані нерівні, горбкуваті. Спори 15-17Х45 мкм, веретеновидні, циліндричні, гладенькі, жовтувато-бурі. Ніжка 515Х1,5-6 см, бочечко-видна, з віком булавовидна або циліндрична, хромово-жовта, вгорі з білою дрібною сіточкою, біля основи часто вкрита винно-червоними плямочками, від дотику іноді синіє. М'якуш світло-жовтий, біля основи бурувато-червоний, без особливого запаху, з приємним смаком. Плодові тіла з'являються в червні вересні. Мікоризоутворювач. Цінний їстівний гриб. Боровик темно-каштановий Boletus aereus Bull.: Fr. (В. edulis subsp. aereus (Fr.) Кот. ef Maubl.) ORDO: Базидоміцети (Базидіальні гриби) FAMILIA: Болетові

Наукове значення: Неморальний вид з

диз'юнктивним ареалом.

Статус: I категорія. Червона книга України.

Поширення: Закарпаття (околиці с. Оноківців, с. Невицьке, с. Кам'яниця, Ужгородського р-ну, околиці с. Гать, с. Іванівка Берегівського р-ну). Вид поширений у Європі.

Місця зростання: Листяні (переважно дубові) ліси, субори.

Чисельність: Трапляється поодинці або групами з 2-3 плодових тіл.

Причини зміни чисельності: Збирання заготівельними організаціями та населенням.

Загальна характеристика: Шапинка (діаметр 5-20 см) напівокруг-ла, з віком опукла, подушковидна, шоколадно-коричнева, гладенька (інколи зморщена), бархатиста, ніжноволокниста, суха. Трубочки білі, згодом зеленкувато-жовті, з золотисто-бурим відтінком. Пори заокруглені, дрібні, білі, пізніше оливково-жовті, з буруватим відтінком. Спори 11-17Х4б мкм, веретеновидні, гладенькі, жовтувато-бурі. Ніжка 5-12Х Х2-4 см, бочечковидна, з віком циліндрична, іноді булавовидна, темно-бура (світліша від шапинки), сітчаста (у верхній частині сітка біла, біля основи бура). М'якуш білий, з грибним запахом, приємним смаком. Плодові тіла з'являються в червні жовтні. Мікоризоутворювач. Цінний їстівний гриб.

Заходи охорони: Не здійснювалися. Потрібно створити мікологічні заказники в місцезнаходженнях виду.

Гриб-зонтик дівочий, лепіота дівоча Macrolepiota puellaris (Fr.) Mos. (Lepiota rhacodes (Vitt.) Quel. var. puellaris (Fr.) Sacc., Lepiota puellaris (Fr.) Rea) ORDО: Базидоміцети (Базидіальні гриби) FAMILIA: Агарикові (Печерицеві)

Наукове значення. Вид з диз`юнктивним євразійським ареалом.

Статус. I категорія. Червона книга України.

Поширення. Закарпаття (с. Плоске, с. Неліпино Свалявського р-ну, околиці с. Буківцева, с. Смерекова Великоберезнянського рну, околиці с. Колочава, с. Негровець Міжгірського р-ну). Вид поширений у Євразiї.

Місця зростання. Хвойнi, хвойношироколистянi лiси, луки, (серпень-вересень).

Чисельність. Трапляється поодинці або групами з 2-3 плодових тіл.

Причини зміни чисельності. Розорювання лук, вирубування лісів, кислотні дощі.

Загальна характеристика. Маловідомий їстівний грибШапинка (діаметр 4-10 см) яйцевидна, куляста, випукло-розпростерта, з низьким, ледь виступаючим блідо-буруватим горбком, біла, вкрита білими лусочками, з тонким бахромчатим краєм. Пластинки вільні, густі, білі, згодом світло-рожеві, від дотику стають бруднокоричневими. Спори 89Х5-5,5 мкм, еліпсоїдні, еліпсоїднояйцевидні, гладенькі, безбарвні. Ніжка 6-12Х0,6-1 см, центральна, доверху звужується, біля основи з бульбою, бруднувато-біла, з часом бруднувато-коричнева, гола, волокниста, з широким, відстаючим рухомим кільцем. М`якуш білий, на зламі трохи червоніє біля основи ніжки, з запахом редьки, без особливого смаку. Плодові тіла з`являються у серпні жовтні. Гумусовий сапротроф. Їстівний гриб.

Заходи охорони. Охороняється в Нікітському ботанічному саду. Необхідно для збереження природних популяцій створити мікологічні заказники в місцезнаходженнях виду, ввести до колекції чистих культур Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України. Збір заборонений в зв'язку з тим, що гриб внесений до Червоної книги України.

Печериця Романьєзі Agaricus romagnesii S. Wasser ORDО: Базидоміцети (Базидіальні гриби) FAMILIA: Агарикові (Печерицеві)

Наукове значення. Рідкісний вид, морфологічно подібний до їстівного гриба печериці степової (А. campestris L.: Fr.).

Статус. II категорія. Червона книга України.

Поширення. Закарпаття <026(околицi с. Iванiвки Берегiвського р-ну). Вид поширений у Євразiї.

Місця зростання. Парки, сади, вздовж дорiг, зрiдка галявини широколистяних лiсiв.

Чисельність. Трапляється поодинці, спорадично.

Причини зміни чисельності. Руйнування та знищення екотопів.

Загальна характеристика. Шапинка (діаметр 2,5-8 см) напів-куляста, з віком опуклочи плоскорозпростерта, білувата. брудно-біла, пізніше з сірувато-коричневим відтінком, до центра темніша, вкрита притиснутими сіруватокоричнюватими, коричневими, жовтуватовохристими лусочками. Пластинки вільні, тонкі, густі, білувато-рожеві, згодом темно-коричневі. Спори 6,2-8Х3,55 мкм, світло-коричневі, еліпсоїдні, гладенькі. Ніжка 2-6Х0,81,5 см, центральна або бокова, рівна, циліндрична, до основи звужується, з добре розвинутими міцеліальними тяжами, білувата, біля основи жовтувата, з верхівковим білуватим кільцем. М`якуш білуватий, на зламі стає коричневовохристим, з приємним грибним запахом. Плодові тіла з`являються у травні жовтні. Гумусовий сапротроф. Гриб отруйний.

Заходи охорони. Охороняється у дендрологічному парку Асканія-Нова. Необхідно створити мікологічні заказники для збереження природних популяцій, ввести вид до колекції чистих культур Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України.

Сироїжка синювата Russula turci Bres. (R. punctata Krombh.) ORDO: Базидоміцети (Базидіальні гриби) FAMILIA: Русулеві (Сироїжкові)

Наукове значення: Монтанний вид з диз'юнктивним ареалом.

Статус: III категорія. Червона книга України.

Поширення: Українські Карпати (г. Піп-Іван Мармароський, г. Перес, г. Говерла). Вид поширений у Євразії.

Місця зростання: Хвойні ліси.

Чисельність: Трапляється поодинці.

Причини зміни чисельності: Збирання населенням.

Загальна характеристика: Шапинка (діаметр 3-7 см) опукло-, з віком пласкорозпростерта, синювато-фіолетова, сіро-рожева, рожевопурпурова, пурпурова, бурувата, в центрі світліша, пізно восени часто з жовтими плямами, слизька, з часом суха; шкірка знімається. Пластинки білуваті, згодом вохристі, часто з червонуватим відтінком. Спорова маса вохряна. Спори 8-11Х8-9 мкм, округлі, ребристі, жовті. Ніжка 2-8Х1-2 см, біла або з рожевим відтінком, з віком порожниста. М'якуш білий, з часом стає жовтуватим, нещільний, солодкий, у ніжці біля основи пахне йодоформом. Плодові тіла з'являються в липні жовтні. Мікоризоутворювач. Гриб їстівний.

Заходи охорони: Охороняється в Карпат. біосферному заповіднику. Необхідно ввести вид до колекції чистих культур Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України.

Мухомор цезаря Amanita caesarea (Scop.: Fr.) Pers. ex Schw. (A. caesarea (Fr.) Quel.) ORDO: Базидоміцети (Базидіальні гриби) FAMILIA: Мухоморові (Аманітові)

Наукове значення: Вид з диз'юнктивним ареалом.

Статус: I категорія. Червона книга України.

Поширення: Закарпаття (околиці с. Туриця, с. Турички Перечинського р-ну, околиці сіл Кідьоша та Іванівки Берегівського р-ну. Хмільника Іршавського р-ну). Вид поширений у Євразії, Африці.

Місця зростання: Широколистяні (дубові, букові, грабові) ліси, іноді хвойні ліси, (з липня по жовтень).

Чисельність: Трапляється спорадично, поодинці.

Причини зміни чисельності: Збирання населенням, кислотні дощі, руйнування екотопів.

Загальна характеристика: Один із найкращих їстівних грибів. Молоде плодове тіло вкрите плівковим покривалом, що розривається на верхівці. Шапинка (діаметр 6-20 см) яйцевидна, напівкуляста, опуклорозпростерта, яскраво-червона або вогняно-червона, гола, інколи з залишками покривала, зі смугастим краєм. Пластинки вільні, густі, оранжево-жовті. Спори 8-12Х6-7 мкм, яйцевидні, еліпсоїднояйцевидні, гладенькі, безбарвні. Ніжка 815Х1,5-2 см, циліндрична, біля основи з бульбою, яскраво-оранжево-жовта, у верхній частині з широким звисаючим смугастим кільцем, над кільцем смугаста, під ним гладка; біля основи з мішковидною вільною або напів-вільною білою вольвою. М'якуш білий, на зламі по периферії жовтуватий, з приємним запахом і смаком. Плодові тіла з'являються у червні жовтні. Мікоризо-утворювач. Цінний їстівний гриб.

Заходи охорони: Не здійснювалися. Потрібно створити мікологічні заказники для збереження популяцій, ввести вид до колекції чистих культур Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України. Збір заборонений.

Грифола зонтична Grifola umbellata (Fr.) Pil. (Polypilus umbellatus (Pers.: Fr.) Bond. et Sing.) ORDO: Базидоміцети (Базидіальні гриби) FAMILIA: Поліпорові

Наукове значення: Типовий представник роду. Вид з диз'юнктивним ареалом.

Статус: III категорія. Червона книга України.

Поширення: Закарпаття (с. Дубриничі, с. Туриця Перечинського р-ну, с. Буківцева, с. Смерекова Великоберезнянського р-ну околиці с. Сускове, с. Голубинне Свалявського р-ну). Вид поширений у Євразії, Пн. Америці.

Місця зростання: Листяні та мішані ліси (біля стовбурів дерев, переважно дуба, клена, граба).

Чисельність: Трапляється поодинці.

Причини зміни чисельності: Збирання населенням.

Загальна характеристика: Плодове тіло (діаметр до 50 см) деревовиднорозгалужене, з бульбовидною основою, численними (бл. 100) циліндричними ніжко-видними відгалуженнями, невеликими шапинками на кінцях. Шапинки (діаметр 1,5-4 см) округлі, опуклі, з віком увігнуті, лійковидні, з рівним або хвилястим, іноді лопатевим краєм, палеві, світло-вохряні, гладенькі, іноді дрібно-лускові, з невиразними сіруватими волокнами. Трубочки короткі, низько спускаються по ніжці, білі. Пори (діаметр до 1 мм) майже округлі, згодом кутасті. Спори 710Х2,5-4 мкм, цилін-дричноовальні або веретеновидні, безбарвні. Тканина плодового тіла біла, м'ясиста, волокнисто-м'ясиста, з приємним запахом. Утворює (іноді) у ґрунті склероцій завдовжки до 10 см. Плодові тіла з'являються в липні жовтні. Паразит на корінні та біля основи стовбурів листяних дерев. Сапро-троф на деревині. Гриб їстівний.

Заходи охорони: Охороняється у Канівському природному заповіднику. Необхідно ввести вид до колекції чистих культур Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України.

Грифола листянолісова Grifola frondosa (Fr.) S. F. Gray (Polypilus frondosus (Fr.) Karst.) ORDO: Базидоміцети (Базидіальні гриби) FAMILIA: Поліпорові

Наукове значення: Реліктовий вид.

Статус: III категорія. Червона книга України.

Поширення: Українські Карпати. Вид поширений у Євразії, Пн. Америці, Австралії.

Місця зростання: Широколистяні ліси (як паразит на коренях дуба, бука, граба), з липня по жовтень.

Чисельність: Трапляється поодинці.

Причини зміни чисельності: Збирання населенням.

Загальна характеристика: Добрий їстівний гриб. Плодове тіло (діаметр 20-50 см) кущовиднорозгалужене, з бульбовидною основою, численними ніжковидними відгалуженнями, пласкими бічними шапинками на кінцях. Шапинки (діаметр 4-10 см) м'ясисто-шкірясті, напівокруглі, до основи звужені, радіальнозморшкуваті, жовтувато-сірі або сірувато-бурі. Трубочки короткі (2-4 мм), спускаються на ніжку, білі. Пори дрібні, округлі, іноді неправильні. Спори 5-7Х3,54,5 мкм, широкоеліпсоїдні, гладенькі, зернисті, безбарвні. Тканина плодового гіла біла, м'ясисто-волокниста. Плодові, тіла зустрічаються в липні вересні. Паразит. Розвивається на корінні дерев листяних порід. Спричинює білу гниль деревини. Гриб їстівний у молодому віці.

Заходи охорони: Охороняється у Карпатському біосферному та Кримському природному заповідниках. Треба ввести до колекції чистих культур Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України. Збір і заготівля заборонені.

Клаваріадельф товкачиковий Clavariadelphus pistillaris (Fr.) Donk (Clavaria pistillaris Fr.) ORDO: Базидоміцети (Базидіальні гриби) FAMILIA: Клаварієві

Наукове значення: Неморальний вид з диз'юнктивним ареалом.

Статус: III категорія. Червона книга України.

Поширення: Українські Карпати (масив Свидовець, пд. макросхил Полонинського хребта), Закарпаття (с. Велика Уголька Тячівського р-ну). Вид поширений у Євразії, Пн. Америці.

Місця зростання: Листяні та мішані ліси.

Чисельність: Трапляється поодинці або невеликими групами.

Причини зміни чисельності: Збирання населенням.

Загальна характеристика: Плодове тіло заввишки 7-15 см, діаметр 2-4 см, широкобулавовидне, іноді сплющене, поздовжньозморшку-вате, м'ясисте, жовтуватовохряне або жовтувато-коричневе, біля основи з білим міцелієм. Спори 11-16Х6-10 мкм, видовжено-еліпсоїдні, безбарвні. М'якуш білий, на зламі стає поступово пурпурово-буруватим. Плодові тіла з'являються в серпні листопаді. Мікоризоутворювач. Гриб їстівний.

Заходи охорони: Охороняється у Карпатському біосферному та Канівському природному заповідниках.

Мутин собачий Mutinus caninus Fr. ORDO: Базидоміцети (Базидіальні гриби) FAMILIA: Фалюсові

Наукове значення: Єдиний представник роду в складі мікобіоти України.

Статус: III категорія. Червона книга України.

Поширення: Закарпаття (околиці с. Лумшори, с. Туриця Перечинського р-ну, околиці с. Забродь Великоберезнянського р-ну). Вид поширений у Євразії, Пн. Америці.

Місця зростання: Листяні ліси (у вологих місцях на грунті, пеньках, гниючій деревині.

Чисельність: Трапляється звичайно групами з 3-5 (зрідка більше) плодових тіл.

Причини зміни чисельності: Антропогенні, зокрема вирубування листяних лісів.

Загальна характеристика: Молоде плодове тіло (діаметр 2-3 см) яйцевидне або видовжене, біле. Під час дозрівання оболонка (перидій) на верхівці розривається на лопаті і зберігається біля основи. Зріле плодове гіло 5,512Х0,4-1 см, має вигляд конусовидного виросту (рецептакул) без шапинки. Верхівка червонувата, вкрита зеленувато-оливковим спороносним слизистим шаром (глебою) з неприємним запахом. Спори 3,5-5,5 Х 1,5-2,5 мкм, широкоеліпсоїдні, майже безбарвні, розносяться комахами. Плодові тіла з'являються у червні жовтні. Сапротроф. Вид продукує ферменти (оксидоредуктази).

Заходи охорони: Не здійснювалися. Потрібно зберігати листяні ліси, ввести вид у культуру та до колекції чистих культур Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України.

Трюфель літній Tuber aestivum Vitt. ORDO: Аскоміцети (Сумчасті гриби) FAMILIA: Трюфелеві

Наукове значення: Рідкісний вид, для якого характерне підземне утворення плодових тіл.

Статус: III категорія. Червона книга України.

Поширення: Закарпаття (околиці с. Сускове, с. Голубинне Свалявський район). Вид поширений також у Зх. Європі.

Місця зростання: Дубові, дубово-грабові ліси, розріджені лісові насадження на вапнякових ґрунтах.

Чисельність: Трапляється дуже рідко, поодинці або групами з 2-7 плодових тіл.

Причини зміни чисельності: Ущільнення грунтів внаслідок дії антропогенного фактора.

Загальна характеристика: Плодове тіло (діаметр 2,5-8 см) зі слабким ароматичним запахом, бульбовидне, оливково-чорне, з великими пірамідальними виступами (діаметр 210 мм). Всередині біле, пізніше жовто-буре з білими жилками. Аски 60-70Х 50-65 мкм, 1-6спорові, еліпсоїдні. Спори еліпсоїдні, у 6спорових асках 24Х17 мкм, в одно-спорових до 45 мкм, з сітчастою оболонкою, коричневі. Плодові тіла гриба утворюються протягом червня серпня. Мікоризоутворювач з дубом, грабом, буком, ліщиною. Міцелій розвивається у гумусному шарі. Високоякісний їстівний гриб.

Заходи охорони: Не здійснювалися. Потрібно створити мікологічні заказники в місцях поширення виду.

Стробіломіцес стовбурчасто-лускатий Strobilomyces floccopus (Vahl.: Fr.) Karst. (S. strobilaceus (Fr.) Berk.) ORDO: Базидоміцети (Базидіальні гриби) FAMILIA: Стробіломіцетові

Наукове значення: Неморальний вид. Єдиний вид родини у складі мікобіоти України.

Статус: I категорія. Червона книга України

Поширення: Українські Карпати, Закарпаття (околиці с. Раково, с. Тур'ї Ремети Перечинський р-н, околиці с. Луги, с. Богдан Рахівський р-н). Вид поширений у Євразії, Центр. Америці.

Місця зростання: Листяні, хвойні та мішані ліси на рівнинах і в горах.

Чисельність: Трапляється поодинці, спорадично.

Причини зміни чисельності: Збирання населенням.

Загальна характеристика: Шапинка (діаметр 4-10 см) сіро-бура до чорно-бурої, з великими чере-пичасторозміщеними, повстистими лусками, по краю з залишками покривала. Трубочки білуваті, з віком сірі. Пори великі, кутасті. Спорова маса чорно-бура. Спори 10-15Х8-12 мкм, округло-овальні, кулясті, сітчасторебристі, темнобурі. Ніжка 8-15Х1З см, циліндрична, кольору шапинки, волокнисто-луската, щільно-м'ясиста, з кільцем, що швидко зникає. М'якуш білуватий, на зламі червоніє, згодом чорніє. Плодові тіла з'являються у липні жовтні. Гумусовий сапротроф. Гриб їстівний.

Заходи охорони: Охороняється у Карпатському біосферному заповіднику. Необхідно створити мікологічні заказники в місцезнаходженнях виду.

Герицій кораловидний Hericium coralloides (Fr.) S. F. Gray s. str. (H. alpestre Pers.) ORDO: Базидоміцети (Базидіальні гриби) FAMILIA: Герицієві

Наукове значення: Реліктовий ввд. Типовий представник роду.

Статус: III категорія. Червона книга України.

Поширення: Українські Карпати (с. Широкий Луг, с. Велика Уголька Тячівський р-н, г. Піп-Іван Мармароський, масив Свидовець у Закарпатській. обл.). Вид поширений у Євразії, Пн. Америці.

Місця зростання: Хвойні ліси (на пеньках та відмерлих стовбурах ялиці), переважно у гірських районах.

Чисельність: Трапляється поодинці.

Причини зміни чисельності: Збирання населенням.

Загальна характеристика: Плодові тіла заввишки до 15 см (іноді вищі), деревовиднорозгалужені, білі, рожево-білі, жовтуваті. Шипи на кінцях гілочок довгі, прямі або злегка зігнуті, кольору плодового тіла. Гіфи товстостінні. Спори 4,5-6Х4,5-5,5 мкм, майже кулясті, безбарвні . Тканина плодового тіла біла, губчаста, з віком твердне. Плодові тіла з'являються в серпні жовтні. Сапротроф. Гриб їстівний у молодому віці.

Заходи охорони: Охороняється у Карпатському біосферному заповіднику.

Спарасис кучерявий Sparassis crispa (Fr.) Fr. (S. ramosa (Schaeff.) Schroet.) ORDO: Базидоміцети (Базидіальні гриби) FAMILIA: Спарасисові

Наукове значення: Реліктовий вид з диз'юнктивним ареалом.

Статус: III категорія. Червона книга України.

Поширення: Українські Карпати (г. Піп-Іван, г. Менчиль у Рахівському р-ні Закарпатської обл.). Вид поширений у Євразії, Пн. Америці.

Місця зростання: Хвойні, переважно соснові, ліси (на корінні, біля основи стовбурів, зрідка на свіжих пеньках).

Чисельність: Трапляється поодинці.

Причини зміни чисельності: Збирання населенням.

Загальна характеристика: Плодове тіло (діаметр 10-40 см) розгалужене, кремове, вохряно-жовте, з віком бурувате. Відгалуження пласкуваті, на кінцях листовидно-розширені, тонкі, з кучерявим зубчастим краєм. Ніжка товста, м'ясиста, глибоко заходить у субстрат. Гіфи тонкоабо товстостінні, здуті. Спори 5-7,5Х35 мкм, еліпсоїдні, гладенькі, жовтуваті. Тканина плодового тіла біла. Плодові тіла з'являються в липні листопаді. Сапротроф або слабофітопатогенний гриб. Спричинює жовтобуру гниль. Гриб їстівний.

Заходи охорони: Охороняється у Крим. природному та Карпат. біосферному заповідниках. Є у колекції чистих культур Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України.

Квітохвістник (антурус) Арчера Anthurus archeri (Berk.) Fisch. ORDO: Базидоміцети (Базидіальні гриби) FAMILIA: Клатрусові

Наукове значення: Вид з диз'юнктивним ареалом.

Поширення: Закарпаття (околиці с. Дубриничі, с. Туриця Перечинського р-ну, околиці с. В. Копаня, с. Букове Виноградівського р-ну).

Місця зростання: Листяні ліси, переважно букові.

Чисельність: Трапляється невеликими групами.

Причини зміни чисельності: Руйнування та знищення екотопів.

Загальна характеристика: Молоде плодове тіло до 4-6 см в діаметрі, грушевидне або оберененояйцевидне, з довгими міцеліальними тяжами біля основи. Перидій білуватий, залишається в основі ніжки після розриву. Ніжка 8-10 см, порожня, звужена біля основи, білувата, до верху червонувата або жовто-рожева. Від ніжки відходять 3-8 лопатей, оранжево-червоних, спочатку зрослих на верхівці, пізніше роз'єднаних і розпростертих зіркоподібно. Внутрішня поверхня лопатей поперечно-зморшкувата, покрита слизистою, спороносною, з сильним запахом глебою. Спороносний порошок оливковий. Спори 6-7,5.2-2,5 мкм, еліпсоїдні, гладкі, блідо-оливкові.. Сапрофіт. Заходи охорони: Харчового значення не має. Потрібно зберігати букові ліси. Охороняти на всій території розповсюдження. Необхідно занести до Червоної книги України.

Тилопіл солодкий Tylopilus alutarius (Fr.) Henn. (Boletus felleus Fr.) ORDO: Базидоміцети (Базидіальні гриби) FAMILIA: Болетові

Наукове значення. Вид з диз`юнктивним ареалом.

Статус. I категорія. Червона книга України.

Поширення. Закарпаття (околицi сiл Лумшори Перечинського р-ну та Пилипець Мiжгiрського р-ну). Вид поширений у Європi.

Місця зростання. Широколистянi та мiшанi лiси (узлiсся, галявини).

Чисельність. Трапляється поодинці або групами з 2-3 плодових тіл.

Причини зміни чисельності. Кислотні дощі, витоптування міцелію, вирубування лісів.

Загальна характеристика. Шапинка (діаметр 5-12 см) подушко-видноопукла, іноді розпростерта, сірувато-коричнева, шкірястожовта, суха, тонковолокниста або слабобархатиста. Трубочки завдовжки до 2 см, білі, з часом брудно-сірувато-рожеві. Пори нерівноокруглі, дрібні, при дотику трохи червоніють. Спори 10-15 (18)Х4-5 мкм, веретеновидно-подовжені, гладенькі. Ніжка 412Х1-4(5) см, циліндрична або роздута, кремовоохриста або світло-жовтувато-коричнева, зі слабовиявленою темною сіткою. М`якуш білий, на зламі не змінюється або трохи рожевіє, без особливого запаху, солодкий. Плодові тіла з`являються в серпні жовтні. Мікоризоутворювач з ялиною, сосною, дубом. Гриб їстівний.

Заходи охорони. Не здійснювалися. Потрібно створити мікологічні заказники в місцезнаходженнях виду.

Катателазма царська Catathelasma imperiale (Fr.) Sing. ORDO: Базидоміцети (Базидіальні гриби) FAMILIA: Катателазмові

Наукове значення: Єдиний вид роду у складі мікобіоти України. Типовий представник роду.

Статус: III категорія. Червона книга України.

Поширення: Українські Карпати, Закарпаття (околиці с Біласовиця, с. Скотарське Воловецького р-ну). Вид поширений у Євразії, Пн. Америці.

Місця зростання: Хвойні та мішані ліси, переважно в гірських районах.

Чисельність: Трапляється поодинці та групами з 2-3 плодових тіл.

Причини зміни чисельності: Збирання населенням.

Загальна характеристика: Шапинка (діаметр 5-15 см) напів-сферична, з віком опуклорозпростерта, втиснена в центрі, від світлодо темнокаштанової, вкрита буруватими лусочками, суха. Пластинки спускаються на ніжку, білі, кремові, товсті. Спорова маса біла. Спори 11-15Х Х5-7 мкм, видовженоовальні, безбарвні, гладенькі. Ніжка 36Х2-3 см, циліндрична, однакового кольору з шапинкою, луската, з широким, білим, подвійним кільцем, з кореневидним підземним виростом. М'якуш білий, кремовий, жорсткуватий, з приємним смаком і запахом свіжого борошна. Плодові тіла з'являються в серпні жовтні. Мікоризо-утворювач. Гриб їстівний.

Заходи охорони: Не здійснювалися. Потрібно створити мікологічні заказники в місцезнаходженнях виду.

Дощовик гігантський Langermannia gigantea (Pers.) Rostk. ORDO: Базидоміцети (Базидіальні гриби) FAMILIA: Клатрусові

Наукове значення: Вид з диз'юнктивним ареалом.

Поширення: Закарпаття (околиці с. Сторожниця, с. Ратівці Ужгородського р-ну, околиці с. Іванівки, с. Гать Берегівського р-ну, околиці с. Підвиноградів, с. Букове Виноградівського р-ну). Вид поширений у Європі, на Далекому Сході.

Місця зростання: На грунті в листяних і змішаних лісах, на полях, в степах, на вигонах.

Чисельність: Трапляється невеликими групами.

Причини зміни чисельності: Руйнування та знищення екотопів.

Загальна характеристика: Плодове тіло велике, шаровидне, іноді приплюснуте. Діаметр від 10 до 50 см, вага в середньому 1-4 кг, іноді до 25 кг. Колір білий, з віком стає оливковою, потім бурою. Старі гриби розтріскуються, розпадаються і звільнюються дозрілі спори. Спори оливковокоричневі, жовтувато-коричневі, гладкі, шароподібні, 3 5 мкм в діаметрі. Сапротроф, росте на багатих азотовмісних і кислих грунтах. Зустрічається на луках, в садах і парках, на пасовищах, невеликими групами. Плодові тіла формуються з серпня по листопад. Добрий їстівний гриб. Заходи охорони: Харчового значення не має. Потрібно зберігати букові ліси. Охороняти на всій території розповсюдження. Необхідно занести до Червоної книги України.

Польський гриб Xerocomus badius (Fr.) E. J. Gill ORDO: Базидоміцети (Базидіальні гриби) FAMILIA: Болетові

Наукове значення: Вид з диз'юнктивним ареалом. Поширення: Закарпаття (околиці с.

Оноківців, с. Невицьке, с. Кам'яниця, Ужгородського р-ну, околиці с. Гать, с. Іванівка Берегівського р-ну). Вид поширений у Європі.

Місця зростання: Хвойні та мішані (з сосною) ліси, переважно на піщаному грунті (липень-жовтень).

Чисельність: Трапляється поодинці або групами з 2-3 плодових тіл.

Причини зміни чисельності: Збирання заготівельними організаціями та населенням.

Загальна характеристика: Місцева назва пісочник. Шапка 4-10 (12-15) см у діаметрі, товстом'ясиста, напівсферична, згодом опуклорозпростерта, темно-коричнева, різних відтінків, гола, суха, у вологу погоду трохи клейкувата. Шкірка не знімається. Пори кутасті, білуваті, з часом жовтуваті, зеленувато-або оливковатожовті, від дотику стають синювато-зеленуватими, згодом коричнюватими. Спори 12-16. 4,5-6 мкм. Ніжка 4-10 (12). 1-3 (4) см, кольору шапки або світліша, гола чи волокниста, іноді тонко луската, від дотику синіє. М'якуш білий або жовтуватий, під шкіркою темніший, при розрізуванні на повітрі трохи синіє, приємний на запах і смак. Дуже добрий їстівний гриб. Використовують свіжим (варять, смажать), про запас сушать, маринують

Заходи охорони: Не здійснювалися. Потрібно створити мікологічні заказники в місцезнаходженнях виду.

Отже, причини, по яким грибам загрожує небезпека зникнення, містяться виключно в діяльності людини. Іноді прямий зв'язок як, наприклад, при вирубці лісів вичвити досить важко. Як правило, існує багато причин, які обумовлюють зменшення грибної флори.

Тому, до основних причин відносяться:

• знищення дерев, які мають мікоризу з грибами;

• посадка нетипових для даного регіону дерев і чагарників;

• втрата площ із-за забудови;

• вирубка дерев і чагарників на лісових галявинах;

• пониження рівня грунтових вод;

• зміна або руйнування чагарникового і трав'яного покриву;

• підвищення забруднення повітря і вимирання лісів.

Використана література:

1. Нагорняк Б.З. Тенденції зміни ялицевих лісів Закарпаття / Науковий вісник НЛТУ України. 2011. Вип. 21.16 c.165-168

2. Ловас П.С. Рідкісні види грибів на території Закарпатської області / Науковий вісник Ужгородського університету Серія Біологія, Випуск 26, 2009: 180-187





Реферат на тему: Ялицеві ліси та рідкісні види грибів на території Закарпатської області (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.