Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Гніздова орнітофауна Карпатського та Чорноморського біосферного заповідників, водно-болотних угідь Полісся та лісостепу України (реферат)

Зміст

1. Гніздова орнітофауна Чорноморського біосферного заповідника

2. Орнітофауна водно-болотних угідь Полісся та лісостепу України

3. Орнітофауна Карпатського біосферного заповідника

1. Гніздова орнітофауна лісостепових ділянок Чорноморського біосферного заповідника

Лісостепові ділянки Чорноморського біосферного заповідника – це залишки унікального ландшафту інтразонального горбисто-піщаного лісостепу, який до господарського освоєння регіону займав всю територію Нижньодніпровських піщаних масивів. Це природний стан ландшафту на фоні високого ступеня антропогенної трансформованості природних комплексів регіону. Значна біотопна різноманітність заповідного лісостепу зумовлює, в свою чергу, велику кількість видів птахів, які живуть тут в різні пори року. Не останню роль у цьому відіграє унікальне розміщення лісостепових ділянок. Близьке сусідство з іншими типами природних комплексів (затоковоострівним, плавневим) помітно збільшує видову різноманітність птахів заповідного лісостепу за рахунок видів, які відвідують його для годівлі та відпочинку (перш за все, численні представники Ciconiiformes і Charadriiformes, які гніздяться на островах Чорноморського заповідника, а також у плавнях Дніпра).

Протягом 2000-2006 рр. у гніздовий період на лісостепових ділянках зареєстровано 129 видів птахів, що становить понад третину всього видового складу орнітофауни регіону. Значно переважають представники ряду Горобцеподібних Passeriformes – 49 видів. Досить високою різноманітністю відрізняються також Сивкоподібні Charadriiformes (25 видів), Гусеподібні Anseriformes і Соколоподібні Falconiformes (по 12 видів). Інші ряди представлені переважно 12 видами. Ядро орнітокомплексу заповідного лісостепу в зазначений період становили 49 видів птахів.

В екологічному відношенні більша частина видового складу птахів поділяється на 3 групи: деревно-чагарникову, навколоводну і степову. Найчисельніші перші дві – в їх складі нараховується приблизно по півсотні видів у кожній. Видова різноманітність степової групи істотно бідніша – лише 14 видів. Види, які не ввійшли в жодну з зазначених груп, належать до синантропної – разом 9: лелека білий Ciconia ciconia (L.), голуб сизий Columba livia var. dom. Gm., горлиця садова Streptopelia decaocto (Friv.), серпокрилець чорний Apus apus (L.), ластівка сільська Hirundo rustica L., посмітюха Galerida cristata (L.), плиска біла Motacilla alba L., горобці хатній Passer domesticus (L.) і польовий P. montanus (L.) та до жителів урвищ – 1 вид: бджолоїдка Merops apiaster L.

У 2000-2006 рр. на лісостепових ділянках Чорноморського заповідника достовірно відмічено гніздування 73 видів птахів, у тому числі 42 види реєстрували на гніздуванні щорічно. За результатами досліджень 2001-2006 рр., до категорії фонових видів лісостепових ділянок потрапило 16 представників. Серед них переважали види деревно-чагарникової групи (разом 13). Останні 3 види, які залишилися, – жайворонок степовий Melanocorypha calandra (L.), щеврик польовий Anthus campestris (L.), просянка Emberiza calandra L. належать до жителів степових біотопів. У різні роки склад фонових видів заповідного лісостепу помітно відрізнявся. Щорічно до цієї категорії потрапляло 8-12 видів. Ядро фонових становили 5 видів: кропив'янка сіра Sylvia communis Lath., синиця велика Parus major L., зяблик Fringilla coelebs (L.), жайворонок степовий, просянка.

Фізіономічно авіфауна Чорноморського заповідника наближається до типової лісостепової. Домінуючою групою є деревно-чагарникова – вона характеризується значним видовим різноманіттям та високою сумарною щільністю. Досить зазначити, що 13 (з 16) фонових видів заповідного лісостепу належать саме до цієї групи, в тому числі 3 (з 5) – до ядра фонових видів. Варто наголосити, що за останніх 20-25 років видовий склад гніздових птахів, які належать до деревно-чагарникової екологічної групи, помітно збагатився. Протягом зазначеного періоду на гніздуванні з'явилися припутень Columba palumbus L., мухоловки строката Ficedula hypoleuca (Pall.) і білошия F. albicollis (Temm.), дрізд чорний Turdus merula L., жайворонок лісовий Lullula arborea (L.), сойка Garrulus glandarius (L.). Дрізд співочий Turdus philomelоs C. L. Brehm, якого знайдено на гніздуванні у штучних лісонасадженнях на початку 90-х, з кінця 90-х регулярно гніздиться на території заповідника. У 2005 р. вперше для регіону відмічене гніздування жовни сивої Picus canus Gm.. За останні декілька років практично щорічно відмічаються на гніздуванні на лісостепових ділянках окремі пари берестянки звичайної Hippolais icterina (Vieil.) та костогриза Coccothraustes coccothraustes (L.). З нових гніздових видів, які з'явилися з початку 80-х років, протягом 2000-2006 рр. не зареєстроване гніздування лише у мухоловки строкатої. Таким чином, існує тенденція до збагачення видового складу гніздової авіфауни регіону за рахунок нових представників деревно-чагарникової групи. За видовим різноманіттям від попередньої групи практично не відстають водоплавні та навколоводні птахи. Однак за низкою інших ознак ця група є менш типовою для ландшафту лісостепових ділянок. Перш за все, вони характеризуються істотно меншою загальною щільністю. Крім того, жоден з її представників за період досліджень жодного разу не потрапив до категорії фонових видів. Показовим є і статус видів цієї групи на лісостепових ділянках. Так, з водоплавних і навколоводних птахів гніздяться у заповідному лісостепу відносно мало видів – більшість є відвідувачами з сусідніх природних комплексів, або ж спостерігаються на транзитних перельотах між Тендрівською та Ягорлицькою затоками та Дніпро-Бузьким лиманом. Досить помітною є різниця у видовому складі та населенні птахів цієї групи між ІваноРибальчанською та Солоноозерною ділянками. На Солоноозерній ділянці, через більшу площу і різноманітність водойм (зокрема завдяки наявності озер, з'єднаних з Ягорлицькою затокою), різноманітність та щільність водоплавних і навколоводних птахів більша, ніж на Івано-Рибальчанській. При цьому, якщо розглянути екологічні аспекти, виявляються ще суттєвіші відмінності. Так, із Солоноозерною ділянкою трофічно пов'язані майже всі водоплавні та навколоводні види – мешканці сусідніх природних комплексів, які зареєстровані на лісостепових ділянках. У той же час із Івано-Рибальчанською ділянкою значна кількість видів цієї групи такого зв'язку не має (спостерігається на ній лише на транзитних перельотах; наприклад: пелікан рожевий Pelecanus onocrotalus L., баклан великий Phalacrocorax carbo (L.), практично всі мартинові Laridae), або ж такий зв'язок є дуже слабким (через малу чисельність відвідувачів; напр., майже всі Лелекоподібні Ciconiiformes).

Фауна птахів-мешканців степових ландшафтів є досить специфічною. Перш за все, для неї характерна низька видова різноманітність. З іншого боку, до її складу входять 3 види (жайворонок степовий, просянка і щеврик польовий), які мають досить високу чисельність і трапляння на лісостепових ділянках (ці види є фоновими для заповідного лісостепу, в тому числі перші два належать до ядра фонових видів). Інші ж представники цієї групи є рідкісними на лісостепових ділянках; види ж із проміжними значеннями трапляння практично відсутні. Очевидно, подібна структура фауни є відображенням тих істотних змін, які відбулися в орнітофауні степової зони загалом протягом останніх 1-2 століть у ході освоєння людиною степів.

Таким чином, орнітофауна лісостепових ділянок Чорноморського біосферного заповідника є своєрідною, характеризується високою різноманітністю (як в таксономічному, так і в екологічному сенсі), її структура відображає природні та антропогенні процеси різних рівнів (локального, регіонального тощо).

2. Орнітофауна водно-болотних угідь Полісся та лісостепу України

Водно-болотні екосистеми характеризуються найнижчими показниками продуктивності у холодний період року, і відповідно, це накладає відбиток на видовий склад та кількісний розподіл водноболотних птахів. Взимку вегетація надводних рослин водно-болотних угідь припиняється, і навіть рештки сухих стебел, що залишилися після сезону вегетації знаходяться переважно у місцях зі слабкою течією або у непроточних водоймах, що замерзають у першу чергу. Майже всі незамерзлі взимку водойми відносяться до цього типу угідь, і хоча у теплий період року видове багатство і різноманіття орнітофауни часто буває більшим у інших типах біотопів, однак тільки ці ділянки птахи ВБУ можуть використовувати для своїх потреб протягом усього року. Аналізуючи чисельність та видовий склад птахів ВБУ на відкритих плесах протягом всього року, можна помітити, що показники видового багатства тут у теплу пору року зростають, а загальна чисельність особин зменшується. Це, напевно, пояснюється тим, що кількість видів у весняний період зростає за рахунок перелітних та пролітних видів, а чисельність птахів влітку у цьому біотопі зменшується через те, що водоплавні птахи у гніздовий сезон переселяються до інших біотопів, продуктивність яких на цей час значно зростає, на відміну від ділянок відкритої води, де водоплавні та біляводні птахи скупчувалися у великі зграї взимку. Відповідно, чисельність птахів у вищезгаданому біотопі зменшується, так як вони не можуть знайти тут сприятливих умов для гніздування та виведення потомства. Показники видового різноманіття, як і видового багатства теж збільшуються у весняно-літній період, очевидно також через те, що тут відмічається значне збільшення кількості видів, які прилітають весною з місць зимівель.

Видове різноманіття птахів водно-болотних угідь Полісся та Лісостепу України у різні сезони року. Кількість перелітних видів птахів у ВБУ поступово збільшується весною за рахунок птахів що прилетіли з півдня; у червні у більшості видів спостерігається зменшення числа птахів, що було обліковано, так як більшість з них у цей час виводять потомство. І нарешті, майже у всіх видів спостерігається різке збільшення чисельності наприкінці літа – на початку осені за рахунок молодих птахів, що вилетіли з гнізд. У єдиного зимуючого виду з представлених – крижня, зимова чисельність переважає весняно-літню у зв'язку з тим, що даний вид найчастіше спостерігається у великих скупченнях – до кількох тисяч особин саме взимку, і саме на відкритих ділянках водойм. У гніздовий та післягніздовий періоди багато видів птахів часто змінюють своє місцеперебування у різних біотопах.

Так, наприклад, самиці крижнів у цей період насиджують кладку на суходолі, і на відкриті ділянки водойм виходять тільки для того, щоб погодуватися, а також дещо пізніше з виводками, коли пташенята підростуть. Самці ж навпаки, у цей період линяють, і збираються у досить значні за розмірами зграї, що тримаються як на ділянках відкритої води, так і на зарослих по периферії чи напівзарослих водоймах.

Інший вид – річковий крячок, виводить потомство на піщаних чи галечних косах та островах, а годуватися літає також над відкритими ділянками водойм, де він шукає свою здобич – дрібну рибу. Те ж саме можна сказати й про інші представлені види птахів.

Основна маса водоплавних та навколоводних птахів відлітає у вересні-жовтні, часто затримуючись до листопада. Такі види птахів як лебеді (Cygnus spp. Bechstein, 1803), крижні, чирки (Anas spp. Linnaeus, 1758), крохалі (Mergus spp. Linnaeus, 1758), гоголі (Bucephala clangula Linnaeus, 1758), черні (Aythya spp. Boie, 1822), лиски (Fulica atra Linnaeus, 1758), водяні курочки (Gallinula chloropus Linnaeus, 1758), чаплі сіра (Ardea cinerea Linnaeus, 1758) та велика біла (Egretta alba Linnaeus, 1758), пастушки (Rallus aquaticus Linnaeus, 1758), бекаси (Gallinago gallinago Linnaeus, 1758), чорниші (Tringa ochropus Linnaeus, 1758), плиски гірські (Motacilla cinerea Tunstall, 1771), плиски білі (Motacilla alba Linnaeus, 1758) та деякі інші часто залишаються на водоймах до появи криги, а у місцях, де льодовий покрив відсутній та є чим харчуватися, багато з цих видів залишаються на всю зиму.

Формування зимових орнітокомплексів починається у регіоні Полісся та Лісостепу України у кінці жовтня – на початку листопада, з переносом з півночі холодних повітряних мас. У більшості випадків до цього часу птахи місцевих популяцій відкочовують на південь, а їх місце займають переселенці з більш північних регіонів. Загалом, погодні умови накладають великий вплив на видовий склад зимуючих птахів, їх просторовий розподіл та чисельність. Однак, крім температури та льодового покриву, на чисельність та розподіл зимуючих птахів великий вплив має наявність кормової бази. Нерідко трапляється так, що зимуючі угруповання птахів на водоймах, які мають кращі захисні властивості, є більш вразливими та сильніше залежать від погодних умов ніж ті, що тримаються постійно незамерзаючих ділянок, які хоча і менші за площею, проте знаходяться у населених пунктах, де люди часто підгодовують водоплавних птахів узимку. Якщо якась з водойм, на акваторії якої зимують водоплавні та коловодні птахи замерзає, або ж там виникає недостача кормів чи птахів там турбують, то вони перелітають на іншу незамерзлу водойму, інколи на досить значні відстані – сотні і тисячі кілометрів. Такі коливання чисельності у відповідності до погодних умов характерні не тільки для різних сезонів, а й для різних років.

Таким чином, показники видового багатства та різноманіття птахів на відкритих ділянках водойм у теплу пору року зростають, а загальна чисельність особин зменшується. Це відбувається за рахунок перелітних та пролітних видів, а чисельність водоплавних птахів на відкритих плесах влітку знижується через переселення їх у гніздовий сезон до біотопів з кращими захисними та кормовими властивостями для виведення потомства.

Крім цього, майже у всіх видів спостерігається різке збільшення чисельності наприкінці літа – на початку осені за рахунок молодих птахів, що вилетіли з гнізд та сезонних мігрантів.

3. Орнітофауна Карпатського біосферного заповідника

Карпатський біосферний заповідник створений у 1968 р. В 1993 р. він отримав статус біосферного й увійшов до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Сучасна територія Карпатського біосферного заповідника (КБЗ) займає площу 53630 га (31995 га у користуванні заповідника, а 25885 га увійшли до складу заповідника без вилучення) і складається з восьми відокремлених масивів. На території Катпатського біосферного заповідника за час його існування виявлено 192 видів птахів, які належать до 16 рядів, 46 родин та 113 родів. Це становить 66,0 % усіх видів птахів Українських Карпат. Найбільшою групою в таксономічному відношенні є Горобцеподібні Passeriformes – 89 видів (46,4 %). Значно менше представників ряду Соколоподібних Falconiformes – 23 види (12,0 %). За ними за кількістю видів розташовані ряди Cивкоподібних Charadriiformes, Гусеподібних Anseriformes, Лелекоподібних Ciconiiformes, Дятлоподібних Piciformes, Совоподібних Strigiformes по 9-13 (4,7-6,8 %) видів. Помітною у фауні заповідника є участь представників рядів Куроподібних Galliformes, Журавлеподібних Gruiformes, Голубоподібних Columbiformes і Ракшеподібних Coraciiformes по 4-6 видів, що становить 2,1-3,1 % від загальної кількості. Решта 5 рядів представлені 7 (3,7 %) видами птахів. Їх частка коливається від 0,5 % до 1,0 %.

Фауна гніздових птахів налічує 122 види з 12 рядів, що становить 63,5% від загальної кількості видів. Понад половину від загальної кількості гніздової орнітофауни становлять Горобцеподібні – 77 видів (63,1 %). Велику частку гніздових видів становлять Соколоподібні 11 (9,0 %). Значною у гніздовій фауні заповідника є участь представників рядів Дятлоподібних, Совоподібних, Куроподібних і Голубоподібних – по 4-9 видів (3,37,4 % від загальної кількості). Частка участі решти 6 рядів незначна – 5,7 % (7 видів).

Крім гніздових, на території Карпатського біосферного заповідника у репродуктивний період трапляються 8 (4,2 % від загальної кількості) літаючих видів птахів, гніздування яких не доведене. Незважаючи на малу та розірвану територію заповідника, на міграціях тут відмічено 90 видів або 46,9% від загальної кількості зареєстрованих птахів. Найбільшою таксономічною групою мігруючих птахів є Горобцеподібні – 44 (48,8 %). Великими є частки Гусеподібних (10,0 %) і Соколоподібних (15,6 %). Для решти 9 рядів (23 види) частка участі становить 25,6 %. Помітнішою є весняна міграція птахів. У цей період через територію заповідника пролітає 82 види птахів. Під час осінньої міграції відмічено 72 види.

Найбіднішою орнітофауна заповідника є взимку, що пояснюється суворими кліматичними умовами регіону. У цей період виявлено 72 види птахів, що становить 37,7 % від загальної кількості. Серед зимуючих видів найбільшою в таксономічному відношенні групою є Горобцеподібні – 35 (48,6 %) видів. Помітною серед зимуючих є частка Дятлоподібних (11,1 %), Соколоподібних (9,7 %), Совоподібних (8,3 %) і Куроподібних (6,9 %). Для решти семи рядів загальна частка участі становить 15,3 % (11 видів). За період досліджень на території заповідника відмічено випадкові зальоти 34 видів птахів (17,8 % від загальної кількості). Розподіл птахів Карпатського біосферного заповідника за групами чисельності за бальною характеристикою показав, що найбільшою групою птахів у різні сезони є нечисленні види – 44,6 %. Меншими групами (по 20 %) є категорії дуже рідкісних (20,9 %) і рідкісних видів (20,2 %). На категорію звичайні види припадає лише 10,3 %. Найменше численних видів – 4,0 %. Нечисленні види домінували серед гніздових, зимуючих і мігруючих птахів.

Розподіл птахів у заповідних масивах показав, що найбільша кількість видів була зареєстрована в Угольсько-Широколужанському (140 видів) та Кузійсько-Трибушанському масивах (134). Найменше видів виявилося у масивах Чорна Гора (62 видів) та Юлівські Гори (65 видів). 24 (12,6 %) види птахів, що спостерігалися на території заповідника занесені до Червоної книги України (1994). З них 10 – залітні або транзитні, тому територія заповідника не відіграє істотного значення для охорони популяцій цих видів. На території заповідника охороняються гніздові популяції 14 видів, занесених до Червоної книги України. Крім червонокнижних видів птахів, територія заповідника має важливе значення для збереження популяцій багатьох нечисленних і рідкісних видів регіону.

Особливу цінність представляють непорушені пралісові ділянки букових, мішаних і хвойних лісів, де охороняються значні за чисельністю популяції карпатського білоспинного дятла Dendrocopos leucotos (Bechst.), трипалого дятла Picoides tridactylus (L.), голуба-синяка Columba oenas L., мухоловки білошийої Ficedula albicollis (Temm.) та ін.

Заповідна територія Карпатського біосферного заповідника відіграє важливе значення для охорони популяцій типових птахів Українських Карпат. Фауна птахів заповідника буде доповнюватись новими видами за рахунок рідкісних залітних і пролітних видів та в результаті розширення його території.

Використана література:

1. Науковий вісник Ужгородського університету Серія Біологія, Випуск 23, 2008: 93-99 Москаленко Ю. О., Гніздова орнітофауна лісостепових ділянок Чорноморського біосферного заповідника

2. Природничий альманах. Давиденко І.В. Деякі аспекти сезонної динаміки орнітофауни водно-болотних угідь Полісся та лісостепу України

3. Науковий вісник Ужгородського університету Серія Біологія, Випуск 23, 2008: 33 - 39 Годованець Б. Й., Сучасний стан орнітофауни Карпатського біосферного заповідника





Реферат на тему: Гніздова орнітофауна Карпатського та Чорноморського біосферного заповідників, водно-болотних угідь Полісся та лісостепу України (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.