Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Функції та значення приміських лісів (реферат)

Зміст

1. Значення приміських лісів

2. Оцінка функцій лісів у межах урбанізованих територій

3. Використання і охорона лісових насаджень урбанізованих територій

4. Діагностика антропогенного пошкодження лісових екосистем

Використана література

1. Значення приміських лісів

Головне питання сьогодення полягає в усвідомленні проблем навколишнього середовища та визначення оптимальних шляхів їх розв'язання. Центральною ланкою у вирішенні екологічних проблем міст можуть бути тільки приміські ліси. Лише вони серед усіх природних комплексів є вирішальним фактором захисту та стабілізації міського середовища.

На сьогодні значення приміських лісів світу набуває нового змісту. Це викликає переосмислення стратегії ведення лісового господарства в них відповідно до вимог сучасності. Актуальність зазначеного питання також обумовлена невизначеністю стратегічних цілей, принципів та системи ведення лісового господарства приміських лісів України. Тому існує нагальна потреба у вирішенні основних питань, які пов'язані з особливостями ведення лісового господарства у приміських лісах.

Першочерговими завданнями у вирішенні питання значення приміських лісів є:

- визначення ролі приміських лісів у контексті сталого розвитку лісів світу;

- встановлення основних пріоритетів сталого управління приміськими лісами;

- визначення основних цілей та принципів ведення лісового господарства у приміських лісах.

На сьогодні потреба суспільства у рекреаційних, санітарно-оздоровчих, захисних та інших функціях лісу прогресує порівняно зі стабільними потребами в інших ресурсах лісу, зокрема у деревині. Якщо раніше у суспільній свідомості ліси були лише джерелом матеріальних благ, сьогодні вони розглядаються як вагома соціально-культурна цінність гарантія сталого розвитку людства у зв'язку з виконанням ними глобальних екологічних функцій. Особливого значення при забезпеченні екологічних та соціальних потреб суспільства мають ліси рекреаційного призначення, зокрема приміські ліси, тому виникає необхідність у визначенні ролі та місця приміських лісів світу і України, з метою встановлення основних пріоритетів ведення лісового господарства в них.

Приміські ліси є вагомою складовою лісів України та світу в цілому. Вони виконують ряд специфічних функцій стабілізація мікрокліматичних умов міського середовища, створення рекреаційного потенціалу міста та ін. Незважаючи на те, що кожне місто у зв'язку з умовами місцерозташування має різну лісистість (м. Братислава (Словенія) 60 %, м. Копенгаген (Данія) 23 %, м. Мадрид (Іспанія) 5 %, м. Мехіко (Мексика) 2,2 %) – роль приміських лісів усіх країн світу з кожним роком зростає. На сьогодні питання екологічного стану приміських лісів полягає у вирішенні проблеми біологічної стійкості, санітарного стану та визначенні їх функціональної ефективності. Визначено, що за останні 30-40 рр. життєздатність приміських лісів Європи істотно знизилась. Передумовами існуючого становища є нецільове лісокористування та лісоуправління приміськими лісами. Так, однією з вагомих причин незадовільного стану приміських лісів світу є їх природне старіння, оскільки вагому частку приміських лісів більшості країн світу, у тому числі і України, становлять стиглі та перестійні деревостани.

Підвищення життєстійкості приміських лісів можливе завдяки усвідомленню їх ключової біосферної ролі, яка була сформована в контексті міжнародних процесів й ініціатив наприкінці минулого століття, що зумовило формування нової парадигми лісоуправління на засадах сталого розвитку. Стале управління лісами визначає управління та використання їх таким чином та з такою інтенсивністю, щоб забезпечити біологічне різноманіття, продуктивність, здатність до поновлення, життєздатність, а також здатність виконувати в даний час і в майбутньому відповідні екологічні, економічні та соціальні функції на місцевому, національному чи глобальному рівнях без завдання шкоди іншим екосистемам.

Отже, головні пріоритети ведення лісового господарства у приміських лісах мають враховувати їх функціональне призначення та базуватись на принципах сталого управління лісами.

Ключовим пріоритетом ведення лісового господарства у приміських лісах є забезпечення їх екологічних функцій. Так, основними критеріями Гельсінського процесу (1998 р., Resolution L2) є підтримка здоров'я та життєздатності лісових екосистем та зміцнення захисних функцій лісів. Особливою вимогою до ведення лісового господарства у приміських лісах має бути збереження та покращення природної краси ландшафтів.

Одним із основних питань екологічної рівноваги приміських лісів є особливості їх видового різноманіття. Підтримка, збереження і відповідне поліпшення біологічного різноманіття у лісових екосистемах є невід'ємним показником ефективності ведення лісового господарства, в тому числі і у приміських лісах.

Дослідження видового різноманіття у лісах рекреаційного призначення відображені у працях вчених як України, так і світу. Довготривалі вивчення динаміки біорізноманіття, які проводилися у приміських лісах багатьох країн світу, надають змогу стверджувати про тенденції, які полягають у зменшенні фіторізноманіття, заміні та зникненні рідкісних видів. Також відзначено, що видове різноманіття у міських та приміських лісів за кількісним та якісним складом істотно відрізняється від менш доступних для рекреації лісів. Тому певний рівень видового різноманіття свідчить про ступінь дигресії лісових ценозів та є головною умовою сталого управління лісами.

Особливості кількісного та якісного стану біорізноманіття у лісах рекреаційного призначення визначають екологічні та естетичні якості лісових біоценозів. Високий рівень видового різноманіття, з одного боку, забезпечує стійкість лісових ценозів до рекреаційного навантаження, з іншого підвищує їх декоративно-естетичні властивості. Сучасні потреби населення у лісовій рекреації диктують необхідність забезпечення та посилення соціальних аспектів стійкого управління лісами рекреаційного призначення.

Функціональні особливості приміських лісів передбачають необхідність підтримки та розвитку нематеріальних аспектів (рекреація), зокрема культурних та переваг стійкого управління. Так, резолюцією 3, затвердженою у Відні, відзначена потреба у сприянні соціально-культурного розвитку лісів. Зважаючи на вказане вище, ведення лісового господарства у приміських лісах має спрямовуватись на підтримку та розвиток культурних цінностей з метою забезпечення цивілізованого відпочинку в них.

Особливим пріоритетом ведення лісового господарства у приміських лісах має бути підтримка комплексних соціально-економічних корисностей довготривалого характеру з метою задоволення суспільних потреб. Так, серед затверджених у Монреалі (1994 р.) критеріїв та індикаторів у рамках пункту "рекреація і туризм" має місце питання територіальних особливостей лісів рекреаційного призначення, рівень їх благоустрою, особливості та переваги рекреаційного користування. Вирішення питання розвитку соціальноекономічного напрямку ведення лісового господарства у приміських лісах надасть змогу створити відповідну рекреаційну базу в них. Кошти отримані за рахунок рекреаційного користування, дадуть змогу частково вирішити економічні проблеми у відтворенні рекреаційних ресурсів.

Отже, основними пріоритетами ведення лісового господарства у приміських лісах є екологічні проблеми, забезпечення соціально-культурних та соціально-економічних потреб міста. Тому, цілі ведення лісового господарства у приміських лісах мають бути спрямовані на вирішення екологічних проблем міст та забезпечення основних потреб суспільства щодо лісової рекреації. Основна ідея лісівників багатьох країн полягає у створенні та формуванні лісів майбутнього, зокрема лісів рекреаційного призначення. Тут існує необхідність у регулярному формуванні лісопаркових насаджень як для сучасного використання, так і з розрахунком на майбутнє. Ця мета досягається за допомогою вірно та своєчасно проведених лісівничих заходів, які гарантують стійке до рекреаційного навантаження, естетично привабливе та довговічне лісопаркове насадження, що значною мірою відповідає цілям створення приміських лісів. Формування лісопаркових насаджень має базуватися на принципах сталого, невиснажливого управління лісами, зокрема приміськими.

Як в Україні, так і в інших країнах світу, вирішення проблеми сталого розвитку приміських лісів можливе завдяки встановленню стратегічних цілей, визначення парадигми ведення лісового господарства у лісах рекреаційного призначенню, розробки відповідних критеріїв та індикаторів сталого управління в них. Але, необхідно зазначити, що кожна країна унікальна у тому, що стосується кількісних та якісних характеристик лісів, які належать їй. Диференціація національних умов пов'язана з етапом економічного розвитку, характером власності на землю, формами соціальної та політичної організації та інше. Звичайно, лісівничі заходи змінюються відповідно до географічного району та диктуються локальними чи національними традиціями. Тому, кожна країна матиме особисту парадигму сталого розвитку лісів. В Україні, на сьогодні, не затверджені на державному рівні критерії та індикатори сталого управління лісами, хоч їх проекти є розробленими.

Аналіз світового значення приміських лісів дає змогу зробити такі висновки:

1. Приміські ліси як складова лісів світу є вирішальним екологічним та соціальним фактором формування рекреаційного середовища у світовому масштабі. Їх роль полягає у вирішенні екологічних проблем, формуванні мікроклімату та забезпеченні рекреаційного потенціалу міста.

2. Основні пріоритети ведення лісового господарства у приміських лісах полягають у забезпеченні їх біосферної ролі та задоволенні екологічних, соціально-культурних та соціально-економічних потреб населення.

3. Розробка стратегічних цілей у системі ведення лісового господарства у приміських лісах має враховувати їх функціональні особливості та має базуватися на принципах сталого управління.

2. Оцінка функцій лісів у межах урбанізованих територій

Вирішальним чинником, що вирізняє нинішні умови існування людини від тих, у яких жили її попередники доби промислової революції, є той, що Homo sapiens став міським видом. Вперше за всю історію понад половина із 6,6 млрд людей, що населяють планету, живуть в межах урбанізованих територій. Таким чином, міста та те, що відбувається в них, відіграватимуть центральну роль у визначенні майбутнього. Взаємопов'язані процеси урбанізації, індустріалізації та глобалізації змінюють стиль життя, природокористування та нагромадження відходів безпрецедентним чином, впливаючи на процеси зміни клімату та створюючи загрозу біосфері.

У цих умовах особливого значення набувають лісові екосистеми, однак більшість традиційних принципів ведення лісового господарства в умовах міст ідентичного застосування знайти не можуть. У країнах Західної Європи впродовж останніх десятиліть лісівники-практики розвинули особливі стратегії для управління міськими лісами в умовах зростаючих різнопланових вимог міських територій і міського населення, які об'єднує поняття "urban forestry". Ефективне управління лісами в такій особливій територіальній одиниці, як місто, є викликом для міського лісового господарства, яке могло б бути у в певному сенсі моделлю лісового господарства в майбутньому. Оскільки різні компоненти лісу мають різне економічне, екологічне і соціальне значення, то планування і прогнозування їх використання необхідно розглядати в розрізі окремих груп суспільства і з врахуванням пріоритетності того чи іншого компоненту лісів. Це повною мірою стосується і лісопаркових зон міст та приміських територій. До таких об'єктів можемо віднести і частину території регіонального ландшафтного парку "Знесіння" у місті Львові. З метою ідентифікувати суспільне ставлення до ландшафтів застосовано кількісний метод Q-аналізу, поєднуючи екологічні, соціально-економічні і естетичні критерії, що дає змогу зробити оцінити значення лісових насаджень в інтеграції естетично-екологічних і соціально-економічних компонентів.

Q-метод, запропонований у 1935 р. британським фізиком-психологом Вільямом Стефенсоном, який намагався знайти шляхи виявлення суб'єктивності, яка присутня в будь-якій життєвій ситуації, поєднує в собі переваги як якісних, так і кількісних методів дослідження. Q-метод дає змогу досліднику ідентифікувати, трактувати та розподіляти за категоріями індивідуальні уподобання і погляди, a також групувати виявлені уподобання. Він є основою для системного вивчення суб'єктивності і дає змогу дослідникам перевірити суб'єктивні уподобання індивідуумів у будь-якій галузі знань. Крім того, він дає змогу визначити загальні риси в уподобаннях певних груп досліджуваного об'єкта (або процесу) та відмінності між ними. Після ідентифікації вони можуть стати корисними для подальшої діяльності, такої як подальші дослідження або прийняття рішень. Це і забезпечує поєднання якісних і кількісних методів дослідження, що допомагає дослідникам ідентифікувати індивідуумів, які поділяють однакові погляди, або мають однакові уподобання. Q-метод використовують для: ідентифікації важливих внутрішніх і зовнішніх вибірок; визначення поглядів та уподобань індивідуума; забезпечення точнішого розуміння напрямків управління перевагами індивідуумів; ідентифікації критеріїв, які є важливими для груп індивідуумів; визначення сфер суперечностей, конфліктів і консенсусів; подолання відмінностей для кращого розуміння логіки поведінки.

Кількісний аспект Q-методу базується на його здатності пояснити, як і чому люди думають саме так, а не інакше. При цьому не враховується кількість людей, які думають саме таким чином. Якісний аспект залучає використання факторного аналізу (зокрема, методу аналізу компонентів), як засобу групування індивідуумів з однаковими поглядами. За допомогою Q методу розкривають та ідентифікують погляди респондентів щодо напрямків досліджуваних питань. Q-метод охоплює три етапи: 1) розроблення низки тверджень (statements англ.) для подальшого сортування; 2) упорядкування (ранжування) респондентами тверджень, відповідно до власних уподобань;

Центральним моментом під час використання Q-методу в соціальноекономічних дослідженнях є Q-сортування. Зазвичай, індивідууму надають перелік тверджень на певну тему, після чого він повинен їх проранжувати. Твердження є дискусійними питаннями і саме той факт, що респондент відбирає і ранжує твердження на власний розсуд, дає змогу врахувати суб'єктивність поглядів респондента.

Q-метод, як і деякі інші методи дослідження, можна використати для спостереження за уподобаннями як окремого одного індивідуума, так і групи індивідуумів. Досліджуючи уподобання окремого індивідуума, його опитують і збирають дані за різними критеріями. Потім відповіді групують на основі подібності поглядів та уподобань. Метою є визначення різноманітності думок індивідуумів, які призводять до більш глибокого розуміння поглядів щодо досліджуваної проблеми. Після детальної перевірки отриманих результатів виникає можливість побудови моделі подібності уподобань індивідуумів.

На противагу цьому, міжгрупові дослідження зосереджуються на уподобаннях груп людей, сформованих на основі результатів дослідження індивідуальних уподобань. Результат може бути однозначним, або багатоаспектним. Якщо дослідження зосереджені лише на тому, як згрупувати різні твердження, тоді варто використовувати традиційний метод факторного аналізу. Як альтернативний варіант, Q-метод може концентруватись на формуванні груп за схожістю уподобань, що є засобом ідентифікації наявності моделей однакових поглядів на ту, чи іншу ситуацію. Незалежно від того, отримано одноаспектний чи багатоаспектний результати, дослідження має на меті побудову моделей суб'єктивних уподобань індивідуума чи груп індивідуумів.

Аналіз та інтерпретація результатів. Ставлення населення до соціальних функцій лісів у межах урбанізованих територій у дослідженні було проаналізовано за матеріалами інтерв'ю. Запропоновані респондентами твердження містили різні аспекти, які торкаються економічних, екологічних і соціальних змін у соціальних функціях насаджень. При опрацюванні відповідей на твердження, вони об'єднувалися у "cкупчення" (від лат. "concursus", означає "біг разом"), що охоплювали весь спектр дискусійного обговорення і коментарів, обмежуючи таким чином специфічні проблеми дослідження. Аналіз здійснено на основі 42 тверджень і 22 респондентських Q-сортів. Відповідачі класифікували кожну заяву за шкалою від 9 до 1, де "9" вказує на повну згоду і "1" на повну розбіжність, 5 вказує нейтральне відношення респондента. Після того, як відповідачі класифікували твердження нормального розподілу згідно з їхніми перевагами, вихідні дані було оцінено за допомогою множинної регресії і аналізу чинника. Кожен Q-сорт, тобто формальна модель кожного респондента, була корельована з кожним іншим Q-сортом, а потім ці кореляційні зв'язки було проаналізовано щодо кожного чинника. Чинники це якісні категорії точок зору.

Дані здійсненого опитування зведено у таблиці та опрацьовано за допомогою програми PQMethod 2.11. Опрацювання результатів опитування дало підстави зробити такі висновки.

Зробивши кореляційний аналіз Q-сортів ми побачили, що помітний зв'язок є між респондентами 9 і 8, 8 і 2, 18 і 17. Це означає, що їхні коефіцієнти кореляції перебувають у межах 0,55<r<0,75, де r коефіцієнт кореляції, а також, що зв'язок є прямий, бо r >0. Кореляційний аналіз показав також відповідачів, які мають однакові чи схожі точки зору. За цими показниками виділено групи респондентів за преференціями, а також за індивідуальними поясненнями відповідачів.

Виявлено, що на відповіді респондентів впливають чотири чинники (складники), а саме: чинник 1 позитивний, 4 негативний, 2 і 3 нейтральні. Позитивні чинники (1) мають прямий зв'язок з респондентами (чим позитивнішим є чинник, тим вищим є його положення у рангуванні (9)), негативні (4) чинники мають обернений зв'язок з відповідачами, бо, оскільки чинник є негативним, то йому і надають менший ранг (1). Чинники 3 і 2 мають як прямий, так і обернений зв'язок з респондентами, тобто займають середину комірок анкети.

Результати аналізу засвідчили високий рівень суспільної підтримки соціальних функцій міських лісів шляхом садіння дерев і розширення "рідних" лісистих місцевостей, що розглядаються як пропозиція широкого кола вигід для людей, економіки і довкілля.

Виділеночотири групи ставлення до питання, тобто, "як ви ставитеся до дерев у місті і міських насаджень, щоб покращити їхній стан та виконання ними соціальних функцій". Усі групи громадської думки вирізняє сильний акцент на необхідності регенерації лісистих місцевостей, з такою різницею, що відповідачі, що належать до груп 3 ("Екологи"), розташовують за пріоритетами твердження "вирубувати насадження так, щоб не викликати дисгармонії у довкіллі" вище над "звичним вирубуванням дерев", тоді як інші групи не роблять акценту на відмінності цих підходів.

Частина респондентів вважає, що створення нових робочих місць у містах, тобто розширення можливостей працевлаштування, має певне відношення до перспектив розширення лісистих місцевостей через розвиток туризму і відновлення здоров'я міщан. Ці групи респондентів розглядають соціальне страхування і продукцію лісів, як істотні напрями покращення добробуту суспільства. Вони підтримують ідею розширення лісистих місцевостей, вважаючи, що соціальні аспекти лісокористування розвивають пізнання людини, і водночас, відкидають суворе твердження про суворо регламентоване збереження природи. Різниця між "прагматиками" (група 1) і "реалістами" (група 4) полягає в тому, що "прагматики" мислять більш раціонально, ніж "реалісти". Вони зорієнтовані на розширення суспільного багатства і збільшення прибутку працівників сфери лісокористування.

Групи респондентів за їхніми преференціями

Група 1 "Прагматики"(7) Зосереджують увагу на розширенні суспільного багатства і збільшенні прибутків працівників сфери лісокористування.

Група 2 "Візуалісти"(7) Основне значення для них мають естетичні і культурні ландшафти; людина має право насолодитися їх красою. Потреба поліпшення візуальної якості ландшафтів надзвичайно актуальна.

Група 3 "Екологи"(5) Цікавляться внутрішньою цінністю природи і орієнтовані насамперед на екологічні проблеми.

Група 4 "Реалісти"(3) Орієнтуються на балансування соціально-економічних завдань сфери лісокористування з природоохоронними завданнями, ставлячи акцент на збереженні біорізноманіття.

У контрасті до цього, "реалісти" орієнтуються на збалансування соціально-економічних завдань розвитку лісокористування з природоохоронними завданнями, акцентуючи увагу на збереженні біорізноманіття. Іншу важливу причину суспільної підтримки ідеї розширення лісистих місцевостей, виявлену в ході цього дослідження, полягає в тому, що респонденти віднесені до групи "візуалісти", визнають потребу в покращенні міських ландшафтів шляхом багатофункціонального розвитку лісокористування. Умовно цю групу можна поділити на дві "ідеалістичні візуалісти" та "утилітарні візуалісти", різниця між якими полягає в тому, що "ідеалістичний візуаліст" стурбований виключно естетичними цінностями ландшафтів і вважає невід'ємним людським правом можливість насолодитися їх красою, а "утилітарний візуаліст" більше зацікавлений в соціально-економічних аспектах, наприклад залученні туристів до міських лісів.

До основних аспектів, що отримали суспільну підтримку, належать: розширення лісистих місцевостей, досягнення екологічних і соціально-економічних цілей, тобто, щоб збільшення площі природних лан дшафтів і збільшення можливості отримати вигоду з лісів; інтеграція лісистих місцевостей у ландшафти і збереження "рідних" лісистих місцевостей; розвиток лісокористування з метою створення нових робочих місць, забезпечення можливостей соціально-економічного розвитку для міських жителів; висадження дерев, щоб поліпшити естетичні характеристики ландшафтів за рахунок інтеграції лісистих місцевостей з іншими формами землекористування. З рис. 3 видно, як респондентами проранжовано основні твердження, щодо розширення лісистих місцевостей у містах. Наприклад, респондент № 9 твердженню 1 надав найвищий ранг, а твердженню 2 найменший. Тобто, він вважає, що ліси є невід'ємною частиною суспільства, але водночас відмовляється зберігати їх.

Дослідження не виявило відмінності між суб'єктивним сприйняттям жінок і чоловіків, але виявлено відмінності між відповідями респондентів різних професій. Наприклад, працівники державного сектора більшою мірою спрямовані на збереження природи, її покращення, а приватного на збільшення прибутків.

В Україні особливої увагу заслуговують проблеми щодо підвищення соціальної ландшафтотвірної ролі зелених насаджень міст, як об'єктів рекреації та чинника позитивного екологічного впливу на структурні елементи урбанізованого ландшафту, що повинно знайти відображення у міській лісовій політиці та стратегіях планування сталого землекористування. Під час їхнього формування необхідно брати до уваги уподобання населення та стратегічні пріоритети сталого розвитку.

Виявлення відмінностей у ставленні населення міст до різних аспектів розвитку соціальних функцій міських лісів дає змогу виявити людські пріоритети і чинники, які впливають на збереження і використання лісонасаджень урбанізованих територій.

3. Використання і охорона лісових насаджень урбанізованих територій

Більшість традиційних принципів ведення лісового господарства в умовах міст ідентичного застосування знайти не можуть. У країнах Західної Європи впродовж останніх десятиліть лісівники-практики розвинули особливі стратегії для управління міськими лісами в умовах зростаючих різнопланових вимог міських територій і міського населення.

У цілому лісове господарство є сталим виробником природних ресурсів у будь-яких умовах, однак вимоги до лісового господарства в місті порівняно з традиційним лісовим господарством різко відрізняються між собою. Люди, автомобілі, будинки і індустрія домінують на роботі лісівників міст кожного дня. Значно більше, ніж у сільських територіях лісівники працюють з відвідувачами. У структурі міських організацій вони не займають ключових позиції у суспільстві. У сільському ж середовищі лісівники відіграють ключові ролі, як частина еліти, яка живе по місцю роботи і тісно споріднена з власниками землі. У містах довір'я їх мешканців стає більш важливим, ніж довір'я власників землі. Цілі лісогосподарськог виробництво змінюються на інші, такі як відновлення лісів для естетичної цінності, краси і відпочинку. Установи, які відповідають за ведення лісового господарства, схожі в найбільших європейських містах. Агентство міського лісового господарства несе відповідальність за управління міськими лісами незалежного від їх власності. Компетентність міських лісів зосереджена в межах спеціальної установи лісового господарства., яка інтегрується з міською адміністрацією і загальною державною адміністрацією лісового господарства. За останні роки відповідальність за ліси в багатьох європейських містах стала частиною функцій більш впливової "зеленої" адміністрації. Ефективне управління лісами в такій особливій територіальній одиниці, як місто є викликом для міського лісового господарства, яке могло б бути у в певному сенсі майбутньому моделлю лісового господарства.

Формування політики відносно міського лісового господарства на муніципальному, місцевому рівнях влади орієнтоване на отримання відповіді на наступні питанням:

• Що є політичними входами, які визначають прийняття політичного рішення відносно розвитку міського лісу?

• На якій аналітичній основі, ідеях, ідеологіях базується конкуренція інтересів, які стосуються специфіки міського лісу у політичному процесі прийняття рішень?

• Як функціонує лісове господарство, будучи елементом місцевої влади, співпрацюючи з нею, або зазнаючи збитків від невідповідного бюрократичного відношення? Які міра мотивації і який невідкладні інтереси впливають на творців політики відносно міських лісів?

• Що це за специфічна лісова політика і, які її результати є наслідком цих адміністративних умов? Чи відповідає вона суспільним очікуванням? Чи вироблені методи користування міськими лісами?.

Зрозуміти функціональну спорідненість між міським лісовим господарством та місцевою владою і населенням дає можливість модель міських лісів і міського лісового господарства, в рамках якої можливо виділити наступних учасників, установи і функції:

1. Суспільні групи, зацікавлені у використанні лісів для цілей оздоровлення, відновлення сил, відпочинкових видів діяльності, задоволення від того, що вони спілкуються з природою.

2. Місцева влада (тобто адміністративні органами влади на цьому рівні) регулює і контролює міські ліси, що пов'язано із їх суспільним характером, незалежно від форми власності, які можуть бути муніципальними або навіть приватними. У контексті принципів демократичного суспільства творці політики до певної міри повинні діяти у суспільних інтересах. Інший аспект суспільного інтересу полягає в тому, що на творення політики безпосередньо впливають за допомогою політиків, які обираються електоратом.

3. Не будучи відповідальними за загальносуспільні вигоди лісів, муніципальні органи влади змушені врахувати їх. Очікування населення і використання лісів можуть бути несумісним з збереженням і сталим розвитком лісів. Регулювання і знаходження компромісу між інтересами сторін потенційно конфлікту є мультифункціональним завданням муніципальної влади відносно міського лісового господарства.

4. Установи міського лісового господарства зазвичай дефіцитні підприємства у фінансовому аспекті. Ліси в цілому, і міські ліси зокрема, мають функцію виробництва лісоматеріалів, яка не повинна цілковито недооцінюватися навіть в умовах міст і приміських зон. Функціональну взємопов'язаність інтересів стосовно міських лісів зображено на рис. 2. Особливістю вищезазначеної моделі є те, що міські лісівники (міський відділ лісового господарства) знаходяться і діють, між (а) адміністративними очікуваннями політиків і визначеним, невеликим безпосереднім доступом до громадськості; і (б) їх власними професійними нормами і ідеологією розвитку міського лісового господарства, вираженою за допомогою так званого "зеленого департаменту" місцевого органу влади. Лісове господарство фактично є повноцінною частиною місцевої влади і адміністрації з всіма випливаючи ми наслідками. У той же час, лісівники є професіоналами у сфері проблем лісу, що робить їх не лише експертами в лісовому господарстві, але також істотно різнить їх від тих же службовців, відповідальних за надання населенню комунальних послуг.

Для міських територій характерний високий рівень конфліктності стосовно використання природніх територій. Схематичний огляд конфліктів на прикладі міст Європи дозволяє виділити такі їх типи: (1) конфлікти між лісовим господарством та іншими землевласниками; (2) конфлікти між видами користуваннями лісом; (3) конфлікт у межах певного користування лісом; (4) конфлікт з принципами планування і управління, методами створення лісів; (5) конфлікти внутрішньої адміністративної організації та форм власності. У цілому ж забезпечення суспільного консенсусу із залученням усіх зацікавлених сторін шляхом балансування їх інтересів з метою сталого використання міських лісових екосистем та підтримання їх життєздатності є основною ціллю лісової політики стосовно урбанізованих територій.

4. Діагностика антропогенного пошкодження лісових екосистем

Стан навколишнього середовища значною мірою залежить від впливу антропогенних чинників. Антропогенне перетворення ландшафтів досягло 80–85% поверхні суші, а процес глобального знелісення й деградації лісів розглядається як один із важливих чинників зростання вмісту СO2 в атмосфері. У результаті негативних змін урбосфери й техносфери та зниження фотосинтетичної продуктивності екосистем Україна недоотримує щороку 280 млн т кисню і 150 млн т вуглекислого газу, що відповідає втраті 80 млн т сухої речовини біогеоценозів. Поширеність і концентрація антропогенного впливу та порушення, що виникають унаслідок цього в навколишньому середовищі на обмеженій території, переважно суттєво перевищують природний рівень і тому лісові екосистеми не встигають своєчасно до них пристосуватися. Загальними проблемами у вивченні всіх типів антропогенного впливу на лісові екосистеми є вдосконалення діагностики трансформації екосистем, оцінювання збитків, розробка екологічного нормування антропогенних навантажень і визначення на ближню та дальню перспективу стратегії переорієнтації лісокористування з ресурсного до біосферного типу.

У комплексі негативних антропогенних чинників особливе місце за масштабами й небезпекою впливу посідає аеротехногенне забруднення. Техногенне надходження багатьох фітотоксикантів в атмосферу може в десятки разів перевищувати природне при вивітрюванні гірських порід і вулканізмі. У другій половині XX ст. внаслідок забруднення суттєво погіршився стан лісів на площі, яка лише в Європі сягала мільйонів гектарів.

УкрНДІЛГА з кінця 80-х років XX ст. розпочала вивчення особливостей антропотехногенної трансформації лісів і розробку лісогосподарських заходів щодо підвищення їх стійкості і запобігання збиткам для лісового господарства. Сформовано систему індикаторів пошкодження лісів аеротехногенним забрудненням. Установлено, що внаслідок дії токсикантів відбуваються суттєві зміни компонентів лісових екосистем.

Одним із найбільш інформативних і простих способів оцінювання потоку забруднювачів у лісову екосистему є хімічний склад снігового покриву. Встановлено, що у період забруднення максимального рівня поблизу цементних виробництв щорічно осідало до 16 т/га пилу, Зміївської ТЕС-3– 5 т/га, у техногенній зоні Лисичансько-РубежанськоСєверодонецької промагломерацїї (ЛРСПА) до 150 кг/га сульфатiв.

Загальною ознакою змін хімізму як аеротопу (повітря, опади), так і трофотопу (підстилка і ґрунт) є порушення балансу іонів. Для всіх досліджуваних типів забруднення характерним є підлужування снігового покриву, зростання рівня забруднення зі збільшенням періоду лежання снігу та наближенням до джерел викидів. Особливо велике воно в зонах цементних виробництв, де рН снігу може досягати 9,0–11 одиниць. Маркерами цього типу забруднення є вміст пилу та лужних катіонів, карбонатів і гідрокарбонатів. Підлужування опадів у техногенних зонах РВАТ «Азот», Черкаської промагломерації (ЧПА) та ЛРСПА було викликано викидами аміаку, а в районі Зміївської ТЕС лужними і важкими металами (Cd, Ni, Cu, Zn).

Надходження аеротехногенних забруднювачів у лісові екосистеми призводить до значних змін у ґрунті. Їх характер і ступінь залежать як від кількісно-якісних характеристик забруднення, тривалості надходження потоку полютантів, так і від фізико-хімічних властивостей самих ґрунтів. Але спільними є насамперед зміни у ґрунтовопоглинальному комплексі, гальмування мікробіологічних процесів, унаслідок яких порушується режим живлення деревної рослинності.

Виявлено негативні зміни біокругообігу в ланці опад-підстилка в екосистемах техногенних зон. Потужним біогеохімічним бар'єром на шляху міграції забруднювачів є лісова підстилка. Саме в ній реєструється максимальний рівень забруднювачів. Поряд зі зменшенням надходження опаду зростають запаси і період деструкції підстилки. В усіх шарах підстилки накопичення мортмаси домінує над процесами розкладання. При аеротехногенному забрудненні важкими металами виявляються зони з високим їх вмістом у ґрунті, підстилці, грибах, ягодах, лікарських рослинах, що створює загрозу для здоров'я людини.

У результаті вказаних негативних аеротехногенних змін довкілля відбувається трансформація деревостанів, основними ознаками якої є:

– наслідки гострого пошкодження є більшою мірою катастрофічними, ніж хронічними;

– відбуваються передчасна дефоліація, зменшення приросту і продуктивності деревостанів, погіршення стану та всихання дерев;

– найбільшого пошкодження зазнають деревостани, розташовані в напрямку переважаючих вітрів, особливо на узліссях;

– пошкодження насаджень зростає з наближенням до джерел викидів;

– сильніше пошкоджуються насадження на початку вегетаційного періоду;

– ступінь пошкодження залежить від походження особин, їх віку, положення у деревостані;

– чутливість дерев, як правило, зростає зі збільшенням віку або генерації вегетативного походження;

– найбільшою мірою пошкоджуються дерева панівних класів Крафта, що формують верхню частину намету.

З посиленням урбанізації зростає інтенсивність рекреаційного користування лісом, а рекреаційне навантаження при перевищенні ним допустимого рівня стає негативним лімітуючим чинником, дія якого може призвести до деградації і навіть усихання лісів.

Рівень трансформації лісів визначається рекреагенними змінами основних компонентів лісових екосистем.

Домінуючим чинником трансформації лісових екосистем є зміни фізико-механічних властивостей ґрунтів, тому базовими критеріями визначення стадії рекреаційної дигресії (СРД) є показники стану їх поверхні (насамперед частка витоптаної площі). Інтенсивність рекреагенних змін деревостанів, що викликані ущільненням ґрунтів, найчіткіше характеризуються негативними змінами фізикомеханічних властивостей і водного режиму ґрунтів, насамперед значеннями об'ємної маси, пористості і твердості верхнього шару ґрунту. Так, у сосняках зеленої зони м. Рівне при збільшенні об'ємної маси верхнього шару ґрунту на 0,1 г/см3 індекс стану сосняків збільшується на 0,53 одиниці.

У сосняках зеленої зони м. Харкова при рекреагенному ущільненні ґрунтів збільшується величина об'ємної маси ґрунту і зменшується вміст вологи у ньому. Утворюються умови, за яких гальмується ріст активних коренів, листя та пагонів дерев, що призводить до погіршення стану соснових деревостанів. Ці негативні зміни є особливо відчутними у посушливі роки.

Лісова підстилка сосняків за таких умов набуває специфічної, рекреагенно порушеної структури, що виявляється у зниженні її запасів, потужності, вологості, швидкості мінералізації тощо. Визначено чітку залежність між СРД та цими показниками підстилки.

Естетичний вигляд дубово-соснових насаджень суттєво погіршується внаслідок спричинення рекреантами механічних пошкоджень. Збільшення ступеня деградації супроводжується збільшенням середньої площі механічних пошкоджень стовбурів. Негативні рекреагенні зміни продуктивності насаджень також можуть бути відчутними. Так, у зеленій зоні м. Рівне радіальний приріст деревини у сосняках зменшився при ІІ стадії рекреаційної дигресії на 20%, ІІІ і ІV СРД на 42 та 40% відповідно. Зменшення запасу відбувається не лише внаслідок зниження приросту, а й у результаті зниження повноти й густоти деревостанів.

Дія негативних антропогенних чинників має синергізм з екстремальними кліматичними та гідрологічними умовами, внаслідок чого стан деревостанів погіршується. Так, хоча загалом природні умови району зеленої зони м. Рівне є сприятливими для росту рослинності, суттєве погіршення стану деревостанів спостерігалося після посушливих 1983, 1987 та 1990 років. Подібну ситуацію виявлено в лісах зеленої зони м. Харкова.

Діагностичним показником фітоценотичних змін лісових екосистем є зменшення кількості та проективного покриття антропофобних, розростання антропотолерантних і поява антропофільних видів. Диференційовано оцінити реакцію рослин нижніх ярусів лісу на різні форми антропогенного впливу та визначити напрями змін рослинно сті дають змогу шкали антропотолерантності видів трав'янистої та чагарничкової рослинності.

Отримані результати досліджень щодо впливу рекреаційних навантажень на лісові екосистеми дали змогу визначити низку показників, за якими складено діагностичну таблицю для виділення СРД.

Особливо небезпечним антропогенним чинником, дія якого призводить до найкатастрофічніших наслідків для лісів України, є лісові пожежі. Найбільша кількість пожеж спостерігається переважно в лісах навколо міст і селищ. У таких лісах цьому сприяють: велика інтенсивність відвідувань населенням; близькість населених пунктів, рекреаційних установ, доріг.

Найбільшу кількість пожеж у лісах зеленої зони м. Харкова зареєстровано у травні. Подібна ситуація спостерігається і в лісах зеленої зони ЛРСПА. Найбільша пожежна небезпека існує у квітні-вересні, максимальна кількість пожеж виникає у липні та червні. Частота виникнення й негативні наслідки пожеж різко зростають у роки й місяці з посушливими умовами. Визначено чіткий зв'язок між частотою виникнення пожеж і ймовірністю перебування людини у лісі найбільша загроза виникнення пожежвиникає з 12 до 16 години у вихідні та передвихідні дні. Пожежі в лісах зелених зон відбуваються переважно у кварталах, що прилягають до доріг чи межують із населеними пунктами.

Вони залежать від строків пожеж (весняна, літня, осіння), маси й вологості підстилки, потужності і тривалості пожежі, віку насадження, глибини знаходження поглинаючого коріння тощо. Головними критеріями і показниками ступеня пошкодження насаджень низовими пожежами є середня висота нагару (особливо небезпечне обпалювання нижньої частини зони тонкої кори), виділення живиці на стовбурах, ґрунтовими глибина прогорання мохового покриву та органічних горизонтів ґрунту і ступінь пошкодження кореневих систем.

У пошкоджених низовими пожежами соснових деревостанах визначено залежність стану дерев від висоти підняття вогню по стовбурах дерев. У таких сосняках радіальний приріст деревини у перший рік після пожежі зменшився на 25,3%. У сосняках, що ростуть на похованих ґрунтах і які схильні до розвитку осередків кореневої губки, під впливом комплексу несприятливих чинників (забруднення атмосфери, лісові пожежі, посушливі умови і рекреаційне навантаження) провокується розвиток епіфітопії цього патогена.

Негативні зміни стану пошкоджених пожежами сосняків призводять до суттєвих втрат товарності деревини зменшується вихід ділової деревини. Так, якщо у 60–80-річних сосняках зеленої зони м. Харкова частка ділової деревини коливається від 67 до 78%, то вже через декілька місяців після пожежі в результаті погіршення стану дерев вона зменшується до 40–55%, через 1–2 роки 30–41%, а через 3–4 роки до 13–17%. Кількість і частка ділової деревини в сосняках, пошкоджених лісовими пожежами, мають тісний зворотний достовірний кореляційний зв'язок з індексом санітарного стану деревостану, середній зворотний з тривалістю післяпожежного періоду та слабкий кореляційний зв'язок з висотою підняття нагару по стовбуру дерев. Виявлені тенденції необхідно враховувати при призначенні лісогосподарських заходів.

Отже, у результаті негативного антропогенного впливу відбувається трансформація лісів, що виражається не лише у погіршенні стану і продуктивності деревостанів, а й у зміні інших компонентів лісових екосистем. Рівень і характер трансформації лісових екосистем визначаються особливостями механізмів дії антропогенних чинників. Проведені комплексні дослідження дали змогу визначити основні показники антропогенної трансформації лісових екосистем. Вказані закономірності необхідно враховувати при проведенні лісогосподарських заходів щодо підвищення стійкості деревостанів.

Використана література:

1. Токарєва О.В. Значення приміських лісів світу та України в контексті сталого розвитку / Науковий вісник, 2004, вип. 14.5 c.232-236

2. Блищак Г.М. Соловій І.П. Еколого-економічна оцінка соціальних функцій лісів у межах урбанізованих територій / Науковий вісник НЛТУ України. 2009. Вип. 19.3, с.68-73

3. Соловій І.П. Лісова політика щодо використання і охорони лісових насаджень урбанізованих територій / Науковий вісник, 2003, вип. 13.5 c.243-246

4. Ворон В. П., Наукові основи діагностики антропогенного пошкодження лісових екосистем / Лісовий журнал, 1/2011 c.24-28





Реферат на тему: Функції та значення приміських лісів (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.