Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Флора Запорізької області (реферат)

Зміст

1. Флора Північно-Східної частини о. Хортиця

2. Флора заплави р. Юшанли

3. Загальна характеристика синантропної рослинності Мелітопольського регіону

Використана література

1. Флора Північно-Східної частини о. Хортиця

Ділянки з природними угрупованнями потребують постійних моніторингових спостережень з метою оцінки стану рослинного покриву, динаміки фітокомпонентів, зокрема чисельності популяцій рідкісних і зникаючих видів, та збору іншої наукової інформації. Серед рослин природної флори, які потребують охорони, одними з найбільш чуттєвих до антропогенного пресу є ефемероїди. Зникнення або гноблення ефемероїдів сигнал рекреаційної небезпеки для біоценозу: воно погіршує режим харчування для всіх степових і лісових рослин, у тому числі й для деревних порід. Важливою складовою урбоекосистеми м. Запоріжжя є о. Хортиця. Він є найбільшим островом долини Дніпра (довжина 11,2 км, ширина 2,4 км). Площа острова 2650 га. У 1958 р. Хортиці було надано статус пам'ятки природи місцевого значення, а в 1965 р. острів проголошено історико-культурним заповідником. У 1984 р. плавні острова стали зоною абсолютної заповідності. У 1993 р. історико-культурний заповідник отримав статус Національного заповідника "Хортиця" (НЗХ). Проте й до останнього часу Хортиці як ботанічному об'єкту приділяється мало уваги. У літературі можливо знайти тільки деякі уривчасті відомості з цього питання.

На невеликій ділянці суші представлені зразки різних типів рослинності, що обумовлено різноманіттям умов зростання. Тому рослинний світ острова відрізняється надзвичайно різноманітним видовим складом і включає за попередніми підрахунками близько 2 тисяч видів рослин, серед яких багато унікальних, рідкісних, реліктових або ендемічних. У північно-східній частині о. Хортиця розташовані музей історії Запорізького козацтва та Скіфське городище, тому ці місця часто відвідуються. Незважаючи на те, що острів розташований у межах міста і зазнає значного антропогенного пресингу, здебільшого він не забудований і вкритий антропогенноприродною рослинністю. Флористичний склад о. Хортиця постійно змінюється, особливо це стосується ефемероїдів як гарно-квітучих видів. У зв'язку з цим проводяться комплексні дослідження цих рослин о. Хортиця.

Місцем проведення досліджень була північно-східна частина о. Хортиця (балки Ушвива, Велика Молодняга, Совутина, Чавунова) у період з 2005 по 2009 рр. Проводили загальне флористичне обстеження території маршрутним методом. Облікові ділянки, площею 1 м2, закладали випадково-регулярним способом. Назви видів подані за „Определителем...”. Проективне покриття знаходили за методикою Л.Г. Раменського. Чисельність трав'янистих видів визначали за шкалою Друде. Загальну висоту (см) визначали у рослин генеративного періоду, для цього відбирали 25 випадкових особин.

На о. Хортиця весняноквітучі ефемероїди розповсюджені переважно в балках й на схилах р. Дніпро. Флористичний аналіз північно-східної частини о. Хортиця показав, що серед ефемероїдів зустрічалися представники 2 класів, 4 порядків, 5 родин, 10 родів та 13 видів. Найбільшим таксономічним різноманіттям характеризується порядок Liliales (7 родів, 9 видів), порядок Papaverales представлений 1 родом, 2 видами, порядки Dipsacales та Ranunculales 1 родом і 1 видом. Флора ефемероїдів дослідного району станом на 2009 р. досить гетерогенна.

Під час експедиційних досліджень ми перевіряли місцезнаходження ефемероїдів у балках Ушвива, Велика Молодняга, Совутина, Чавунова, але деякі з них були втрачені. Так, порівняльний аналіз показав, що у 2009 р. не були відмічені Anemone ranunculoides та Fritillaria ruthenica, які на даній території у 2005 р. зустрічалися рідко.

Дані, представлені в таблиці 1, показують, що у 2009 р. рясність ефемероїдів у північно-східній частині о. Хортиця мала видову специфіку. Одиничними екземплярами зустрічаються на вивченій території Bulbocodium versicolor та Tulipa graniticola (15,38% від загальної кількості знайдених видів), у дуже малій кількості, рідкісними екземплярами Tulipa quercetorum (7,69%). Саме ці види знаходяться на межі зникнення на даній території. Одиничні рослини Bulbocodium versicolor знайдені на трав'янистих схилах в балках Ушвива та Велика Молодняга. Tulipa quercetorum одиничними екземплярами зустрічався в балці Ушвива, та у більшій кількості в балці Велика Молодняга.

Bellevalia sarmatica, Ornithogalum boucheanum, Scilla bifolia та Valeriana tuberose зустрічаються у невеликій кількості, розсіяно. Ці види складають 30,77% від загальної кількості ефемероїдів цієї частини острову. У досить великій кількості зустрічаються Hyacintella leucopaea та Ornithogalum gussonei (15,38%). Багато представників видів Corydalis solida, Corydalis paczoskii та Gagea lutea розповсюджені на цій території. Так, велика популяція Corydalis paczoskii відмічена на схилі балки Велика Молодняга. У балках Совутина та Ушвива цей вид зустрічається невеликими популяціями. Але внаслідок значної антропогенної загрузки ці види можуть також зникнути найближчим часом, якщо не прийняти заходів з їх охорони.

Рослини одного виду (Ficaria verna) зустрічаються дуже рясно. Поновлення рослинності на ділянках відбувається вегетативним і насінним шляхами розмноження. Ficaria verna трапляється досить рівномірно, відповідно до цього і коефіцієнт її зустрічання складає 80%. Особливо у великій кількості цей вид зустрічається в балці Велика Молодняга. Ценопопуляції цього виду складаються з різновікових особин, мають лівосторонній характер.

До Червоної книги України занесені 4 види ефемероїдів, знайдених на цій території: Bulbocodium versicolor, Ornithogalum boucheanum (мають статус вразливих рослин), Tulipa graniticola, T. quercetorum (статус рідкісних рослин). Статус рідкісних рослин обласного значення мають 7 видів: Bellevalia sarmatica, Corydalis solida, C. paczoskii, Hyacinthella leucopaea, Ornithogalum gussonei, Scilla bifolia, Valeriana tuberosа.

За нашими даними, у порівнянні з 2005 р. відмічено зменшення деяких кількісних показників у 38,46% вивчених ефемероїдів. У 30,77% дослідних рослин проективне покриття, рясність та коефіцієнт зустрічання збереглися на колишньому рівні. У 30,77% видів деякі кількісні показники підвищилися. Це може бути пов'язане з тим, що в 2009 р. не було великих випалених ділянок, тоді як в 2005 р. у балці Совутина було спалено приблизно 50% території, балці Ушвива до 25-30%. Таким чином, ефемероїди о. Хортиця потребують різнобічних досліджень, зокрема популяційних особливостей. Їх місцезростання слід контролювати, а доступ на ділянки людини слід контролювати.

Отже, у флорі досліджуваної частини виявлено 13 видів ефемероїдів, найбільшою таксономічною різноманітністю характеризується порядок Liliales.

Флора ефемероїдів ще достатньо різноманітна, але при незмінному рекреаційному навантаженні неминуче її збіднення. Так, 11 із 13 видів потребують охорони.

Північно-східна частина острова Хортиця підлягає сильному антропогенному пресингу, що негативно впливає на ранньоквітучі рослини. У порівнянні з 2005 р. відмічено збіднення видового різноманіття та зменшення деяких кількісних показників у 38,46% вивчених ефемероїдів. У 30,77% дослідних рослин проективне покриття, рясність та коефіцієнт зустрічання збереглися на колишньому рівні. У 30,77% видів деякі кількісні показники підвищилися.

Для збереження видового різноманіття ефемероїдів необхідна оптимізація заповідного режиму о. Хортиця, яка повинна забезпечити стабілізацію її екосистеми.

2. Флора заплави р. Юшанли

Басейни річок Південної України зазнали значної трансформації у ХХ ст. під впливом антропогенних чинників. Особливо постраждали екосистеми річок Приазов`я, однією з яких є ліва притока р. Молочної Юшанли. Вона відноситься до невеликих водойм, оскільки її довжина складає всього 94 км, а площа басейну 545 км2. Найбільший вплив на фітоценози до недавнього створювали: випасання великої рогатої худоби та овець, а також землеробство та гідробудівництво. Останні чинники ще й зараз є досить важливими для прибережних екосистем, тоді як вплив свійських тварин скоротився внаслідок значного зменшення їх чисельності.

Це створило нові екологічні умови, за яких одні види рослин отримали суттєву перевагу у розвитку, а інші, навпаки, зазнали пригнічення. Враховуючи зміни, які сталися в заплавах приазовських річок, ми поставили за мету дослідити сучасний стан рослинності р. Юшанли в період зниження антропогенного впливу на її екосистеми.

Дослідження рослинності проводилось на ділянці заплави р. Юшанли біля с. Зарічне Мелітопольського р-ну. Вивчення рослинності р. Юшанли проводилось за допомогою пробних ділянок, які розташовувалися на узбережжі, вільному від деревної рослинності, знормальним світловим режимом і схожим видовим складом рослинних спільнот Опис рослинності проводився на облікових ділянках розміром 1 х 1м2. Сира наземна фітомаса оцінювалась шляхом скошення всієї трав'янистої рослинності та зважування її на електронних вагах з величиною погрішності 2 г і гранично допустимим навантаженням 5 кг. Опис пробних майданчиків (n = 16) проводився за стандартними геоботанічними методиками. Визначення рослин проводилось за сучасним „Визначником вищих рослин України".

Згідно з геоботанічним районуванням, заплава р. Юшанли знаходиться в ПричорноморськоПриазовській сухостеповій фізико-географічній провінції. Ця територія характеризується високими літніми температурами, великою тривалістю безморозного періоду та різко вираженими посухами у другій половині літа. Середня температура липня складає + 230, січня –30С. Середньорічна кількість опадів 380 мм при річній сумі випаровування 900 1000 мм. Г.І. Білик відніс цю територію до Молочансько Терпіннівського степового і галофільно лучного підрайону басейну р. Молочної з переважанням тонконогових луків. На жаль, нам не відомі матеріали про дослідження рослинності р. Юшанли, але є дані щодо рослинності заплави р. Молочної та її басейну.

Загалом рослинність р. Юшанли була представлена 13 родинами: айстрові (Asteraceae), бобові (Fabaceae), зонтичні (Apiaceae), мальвові (Malvaceae), лободові (Chenopodiaceae), маренові (Rubiaceae), розові (Rosaceae), подорожникові (Plantaginaceae), злакові (Poacea), гречкові (Polygonacea), черсакові (Dipsacaceae), губоцвіті (Lamiaceae), кермекові (Limoniaceae) Зонтичні (Apiaceae) Миколайчики плоскі (Eryngium planum L.), морківник альпійський (Silaum alpestre L.), морква дика (Daucus carota L.)

Айстрові (Asteraceae)

Полин гіркий (Artemisia absintium L.), нетреба звичайна (Xanthium strumarium L.), жовтозілля еруколисте (Senecio erucofolius L.), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.), айстра верболиста (Aster salignus Willd)

Лободові (Chenopodiaceae)

Лутига блискуча (Atriplex nitens Schkuhk), лутига лежача (A. prostrata Boucher)

Черсакові (Dipsacaceae)

Черсак щетинистий (Dipsacus strigosus Willd. ex Roem. Et Schult.)

Бобові (Fabaceae) Буркун білий (Melilotus albus Medik.),

Лядвенець український ( Lotus ucrainicus Klok.)

Губоцвіті (Lamiaceae)

Котяча м'ята дрібноквіткова (Nepeta parviflora Bieb.)

Кермекові (Limoniaceae)

Кермек Мейера (Limonium meyeri (Boiss) O.Kuntze.)

Мальвові (Malvaceae)

Лаватера тюрінгська (Lavatera thuringiaca Klok.)

Злакові (Poacea) Пирій повзучий (Elytrigia repens L.), скритниця схенусовидна (Crypsis schoinoides (L) Lam.)

Подорожникові (Plantaginaceae) Подорожник великий (Plantago major L.), подорожник корнута (P.cornuti L.)

Гречкові (Polygonaceae)

Спориш звичайний (Polygonum aviculare L.) Розові (Rosaceae) Перстач повзучий (Potentilla reptans L.)

Маренові (Rubiaceae)

Підмареник чіпкий (Galium aparine L.)

Найбільше представництво на дослідній ділянці мали види родини айстрових та зонтичних. Це пов'язано з тим, що вони легше пристосовуються до нових умов існування. На початку літа, у червні, рослинний покрив р. Юшанли був представлений такими видами: жовтозілля еруколисте, буркун білий, миколайчики плоскі, морківник альпійський, лаватера тюрінгська, лутига блискуча, підмареник чіпкий, перстач повзучий,подорожник великий, пирій повзучий,морква дика, нетреба звичайна, лядвенець український. Домінували в цей час морква дика, морківник альпійський та пирій повзучий, на які припадало 55% проективного покриття на пробних майданчиках. Пересічний показник наземної сирої фітомаси склав 608 г/м2.

У середині літа рослинний покрив дослідної ділянки не зазнав суттєвих змін. У травостої з'явилось декілька нових видів: подорожник корнута, амброзія полинолиста, кермек Мейера. Домінантом виступав пирій повзучий, який в середньому займав 55% площі ділянки. Показник сирої наземної фітомаси склав 370 г/м2.

Наприкінці літа рослинний покрив поповнився декількома новими видами: скритниця схенусовидна, айстра верболиста, лутига лежача. Домінували в цей час нетреба звичайна та пирій повзучий 35, та 55 % відповідно. Середній показник наземної сирої фітомаси склав 578 г/м2.

Для порівняння досліди були проведені на ділянці, яка була раніше розорана. Рослинний покрив цієї ділянки був представлений такими видами: амброзія полинолиста, лутига лежача, підмареник чіпкий, перстач повзучий, подорожник великий, а також новими видaми: котяча м'ята дрібноквіткова, полин гіркий, черсак щетинистий, спориш звичайний. Домінантом була амброзія полинолиста, яка займала 55% проективного покриття. Середній показник наземної сирої фітомаси склав 687 г/м2.

Антропогенне втручання стало причиною формування рослинних співтовариств з переважанням не специфічних видів, таких як амброзія полинолиста та нетреба звичайна, на які припадає 60 відсотків проективного покриття.

Загалом, упродовж літа спостерігалася неоднозначна динаміка фітомаси в районі дослідження. З весни до початку літа вона стрімко наростала і сягнула на кінець червня 1–го максимуму. Пізніше, у міру зростання температури повітря, що спричинило значне погіршення екологічних умов через скорочення запасів ґрунтової та повітряної вологи, відбулося всихання деяких рослин. Наслідком цього стало скорочення фітомаси. Починаючи з серпня, під впливом локальних опадів почалося збільшення останньої, яке не зупинили наступні посухи.

Отже, лучна рослинність у заплаві р. Юшанли біля с. Зарічне дуже бідна, оскільки представлена лише 22 видами, що відносяться до 13 родин.

Досліджувана річкова заплава зазнала значної антропогенної трансформації, наслідком чого стало формування рослинних спільнот із домінуванням таких адвентивних та агресивних видів, як амброзія полинолиста та нетреба звичайна.

Найбільшу чисельність (n = 8 ) мали види із родин айстрові та зонтичні, на які припадає ~ 60% проективного покриття.

Упродовж літа спостерігалася неоднозначна динаміка фітомаси, з максимумами в першій половині літа та на початку осені, що було наслідком реакції рослин на коливання абіотичних чинників.

3. Загальна характеристика синантропної рослинності Мелітопольського регіону

Рослинний покрив південних регіонів України має важливе значення для покращення екологічного стану урбанізованого середовища, тому дедалі більше уваги приділяються його цілеспрямованому дослідженню для вирішення проблем подальшого розвитку. Мелітополь та суміжні з ним території розташовані на ділянках земної поверхні, які витримують довготривале антропогенне, техногенне навантаження, що докорінно змінило природні ландшафти.

Найбільш важливим, але мало вивченим компонентом урбоекосистеми є рослинний покрив, який відіграє значну санітарну, оздоровчу, естетичну та освітню роль. Водночас, міста є постійними джерелами розповсюдження адвентивних видів рослин, центром концентрації бур'янів та рослинних угруповань, котрі виникають під впливом діяльності людини. Рослинному покриву міст надається важлива роль у покращенні екологічного стану урбанізованого середовища, тому дедалі більше уваги приділяють його цілеспрямованому розвитку. Оптимізація, раціональне використання, моделювання розвитку рослинного покриву міст неможливі без всебічного вивчення та аналізу рослинності в межах окремих регіонів.

Жодної роботи, у якій би дослід безпосередньо рослинність Мелітопольського регіону, не було. Окремі матеріали про рослинність Старобердянського і Богатирського лісництв містяться в роботах 50-90-х рр., тому дослідження цієї рослинності є особливо актуальним.

Місто Мелітополь розташоване в 110 км на південь від адміністративного обласного центру м. Запоріжжя та є другим у області за кількістю населення та рівнем промислового розвитку. За фізико-географічним районуванням Мелітополь розташований в межах сухо степової підзони Причорноморсько Приазовського краю і належить до Присивасько Приазовської низовинної області, Нижньо-Молочанського фізико географічного району. Площа міста 49,66 км2.

Старобердянське лісництво розташоване у 18 км на північний схід від Мелітополя між селами Новопилипівка і Вознесенка на березі річки Молочної, його площа 1132 га. Богатирське лісництво розташоване у 36 км на південний захід від Мелітополя на березі Молочного лиману і має площу 1,5 тис. га. Дослідження проводили протягом 2009-2010 рр. Під час проведення досліджень використовували традиційні геоботанічні методи: детально маршрутний та рекогносцирувальний. Для описів закладали пробні ділянки згідно із загальноприйнятими підходами до 100 м2. Номенклатуру видів наведено за "Определителем высших растений Украины".

Всього було зібрано 251 вид рослин, серед яких 160 (64 %) є синантропними. У систематичному аспекті ці види належать до 113 родів із 34 родин. З найбільш представлених в регіоні досліджень синантропних рослин є: анізанта покрівельна (Anisanta tectorum (L.) Nevski), пирій повзучий (Elytrigia repens (L.) Nevski), ториліс японський (Torilis japonica (Houtt.) DC.), спориш звичайний (Polygonum aviculare L.), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.), ячмінь мишачий (Hordeum murinum L.), свинорій пальчастий (Cynodon dactylon (L.) Pers.), підмаренник чіпкий (Gallium aparine L.), лутига татарська (Atriplex tatarica L.), полин австрійський (Artemisia austriaca Jacq.).

Спектр десяти провідних родин синантропної флори формують: Asteraceae 35 видів, або 22 % від загальної кількості видів, Poaceae 16 видів, або 10 %, Chenopodiaceae 15 видів, або 9,43 %, Brassicaceae 11 видів, або 6,91 %, Fabaceae 10 видів, або 6,28 %, Apiaceae 7 видів, або 4,4 %, Lamiaceae 7 видів, або 4,4 %, Scrophulariaceae 7 видів, або 4,4 %, Boraginaceae 5 видів, або 3,14 %, Polygonacea 5 видів, або 3,14 %, які нараховують 118 видів (74 %) спектра.

Фракції синантропної флори представлені апофітами (автохтонна флора) 89 видів (55 %), адвентивними рослинами (аллохтонна флора) 70 видів (44 %) та прогресивним елементом Medicago minima (L.) Bartalini. Співвідношення між ними становить 1,25:1 на користь апофітів. За ступенем натуралізації перше місце займають епекофіти 59 видів (кенофітів 23 та археофітів 36), інші групи розподілені так: ергазіофіти 5 видів (кенофіти), агрофіти 2 вида (кенофіти), ефемерофіти 1 вид (кенофіти). Апофітна фракція представлена евапофітами 36 видів, геміапофіти 33 види, апофіти випадкові 20 видів. За часом занесення переважають види археофіти, що становлять 51,4 % від загальної кількості видів адвентивної флори. Співвідношення археофіти/кенофіти становить 1,2:1.

Аналіз життєвих форм показує, що основу синантропної флори становлять однорічники 76 видів, трохи менш чисельною є група трав'яних полікарпіків 56 видів, значною кількістю видів представлені монокарпіки 28 видів. В адвентивних фракціях чисельність однорічників більша 45 видів, на другом місці трав'яні полікарпіки 14 видів, на третьому монокарпіки 11 видів. В екологічній структурі адвентивної фракції найчисельнішою є група ксеромезофітів 43 види, наступна група мезофітів 13 видів, мезоксерофітів 10 видів. Найменш чисельними (по 2 види) є еуксерофіти та гігрофіти.

Одержані кількісні співвідношення апофітів і адвентивних видів відрізняються від даних, наведених В.В. Протопоповою (1991) для Півдня України, де спостерігається кількісне переважання адвентивних видів. Можливо саме ці відміни відображають специфіку синантропної флори територій Мелітопольського регіону. Апофітна фракція об'єднує евапофіти види, для яких характерні переважно антропогенно змінені місцезростання (35 видів), геміапофіти, які можуть зростати в природних і напівприродних угрупованнях (33 види), апофізи випадкові (20 видів). Показник апофітизму свідчить про порівняно задовільний стан техногенних екотопів досліджуваної території.

Аналіз життєвих форм та екологічної структури адвентивної фракції показує перевагу однорічників та ксеромезофітів, що свідчить про посилення антропогенного впливу.

Використана література:

1. Приступа І.В., Прус А.С. Сучасний стан флори ефемероїдів Північно-Східної частини о. Хортиця / Вісник Запорізького національного університету № 1, 2009 c.15-19

2. Байдіков Є.А. Сучасний стан рослинності заплави р. Юшанли / Вісник Запорізького національного університету №2, 2009 c.123-126

3. Бредіхіна Ю.Л. Загальна характеристика синантропної рослинності Мелітопольського регіону / Науковий вісник НЛТУ України. 2011. Вип. 21.15, с.31-34





Реферат на тему: Флора Запорізької області (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.