Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Флора та фауна Шацького національного природного парку (реферат)

Зміст

1. Збереження раритетів флори Шацького національного природного парку

2. Моніторинг рекреаційних дигресій лісових екосистем Шацького національного природного парку

3. Аналіз прибережно-водної та водної судинної флори Шацьких озер

4. Земноводні Шацького національного природного парку та їх охорона

5. Вивчення фауни хребетних Шацького поозер'я (ХІХ–ХХ століття)

1. Збереження раритетів флори Шацького національного природного парку

Провідним завданням природоохоронних об'єктів є збереження рідкісних видів рослин у їх природному середовищі. Водночас існуючі підходи до визначення ступеня рідкісності не завжди адекватно відображають реальний стан речей, і часто охороні насамперед підлягають види, що у межах об'єкта є досить поширеними, але вважаються рідкісними загалом для регіону чи країни. До того ж застосування типових режимів охорони на основі функціонального зонування, зокрема й застосування абсолютного заповідання, не завжди призводить до дійсного збереження того чи іншого виду, а навіть деколи зумовлює його зникнення зі складу флори. Це свідчить про потребу удосконалення созологічної оцінки видів і виділення природоохоронних категорій, зокрема групування видів за реальним рівнем рідкісності, про потребу уточнення фітосозологічних завдань, поставлених перед природоохоронними об'єктами, з урахуванням процесу сталого розвитку їх природних екосистем, про важливість прогнозу зміни ступеня рідкісності видів з часом тощо.

Визначення ролі природоохоронного об'єкта у збереженні біологічної різноманітності (або ж раритетну його репрезентативність) здійснюють, як правило, на основі созологічного аналізу даних інвентаризації флори і фауни, зокрема раритетного їх компонента. Із загального списку видів рослин чи тварин виділяють ті, що занесено до "червоних списків" (зокрема до Європейського Червоного списку тварин і рослин, що перебувають під загрозою у світовому масштабі та до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи), до Червоної книги України, до Червоних книг сусідніх держав (Білорусі, Польщі, Румунії, Угорщини тощо). Розглядають також представленість видів флори і фауни характеризованого об'єкта у списках, сформованих світовою спільнотою на рівні конвенцій чи угод (наприклад, Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення СІТІЕС (Вашингтон, 1973) Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979) тощо). Завершується аналіз, зазвичай, оцінкою представленості видів парку чи заповідника у списках регіонально рідкісних видів на рівні області чи регіону, якщо такі існують.

В основу визначення ступеня раритетності флори і формування зазначених списків рідкісних видів рослин покладено таку ознаку, як динаміка чисельності локалітетів виду і частоти їх трапляння, що відображає загрозу зникнення виду з певної території чи то з України загалом, чи з регіону (наприклад, із Полісся, чи із Західного Полісся), або ж із території адміністративної області. Так, шкала Міжнародного союзу охорони природи (IUCN), що діяла до 1994 року, мала такі категорії рідкісності видів рослин:

Ех зниклі і очевидно зниклі; види, знаходження яких у колишніх локалітетах їх існування не підтверджується, нових локалітетів також не виявлено;

Е зникаючі; види, чисельність локалітетів яких швидко зменшується, і вони можуть зникнути цілком, якщо будуть і надалі впливати чинники, внаслідок яких таке зменшення відбувається;

V під загрозою зникнення; види, що в близькому майбутньому можуть стати зникаючими, якщо будуть і надалі впливати чинники, внаслідок яких таке зменшення відбувається;

R рідкісні; види; кількість їх локалітетів невелика, а популяції представлені малою чисельністю особин;

I види невизначеного ступеня загрози зникнення; інформація про чисельність їх локалітетів відсутня.

З часом стали визначати рівень рідкісності не видів, а таксонів, щоб охопити охороною різнорангові одиниці (наприклад, роди, форми, раси тощо). Було запропоновано й визначення поняття "рідкісний таксон". І вже з 1994 р. Комісія з виживання видів МСОП рекомендувала удосконалену шкалу оцінки созологічного статусу таксонів та ступеня загрози їх зникнення, яка містила такі категорії:

Ех (extinct) таксон, що зник;

Ew (extinct in the wild) таксон, що зник з природних угруповань, а є лише в культурі;

CR (critically endangered) таксон критичної загрози зникнення; популяція поширена у межах 10-100 км2;

EN (endangered) таксон під загрозою зникнення, популяція поширена в межах 500-5000 км2;

VU (Vulnerable) таксон уразливий, високого ризику зникнення, популяція в межах 2000-20000 км2;

LR (Lower Risk) таксон низького рівня ризику зникнення, що може бути охарактеризований за такими підкатегоріями:

- сd (conservation deрended) охороннозалежний, стабільне його існування залежить від охоронних заходів, тому наявні локалітети трапляння таксона підлягають збереженню;

- nt (near treatened) близький до вразливого, йому загрожує небезпека зменшення чисельності і зникнення;

- lc (least concern) який мінімально потребує збереження.

- DD (data definicient) таксон, даних для оцінки статусу якого недостатньо

- NE (not evaluated) таксон, що не підлягає оцінці, тобто немає підстав для занесення його до зазначених вище категорій.

Таким чином, список таксонів природоохоронного об'єкта, які підлягають охороні, буде охоплювати передусім ті з них, які занесені до Червоної книги чи до списків діючих Конвенцій, або ж є рідкісними для територій вищого рангу (тобто рідко трапляються в Україні загалом, чи в межах Полісся, чи на території регіону Західного Полісся тощо).

Проте безпосередньо на території самого об'єкта багато з цих видів можуть бути загальнопоширеними, траплятися досить часто, і ніякої загрози їх існуванню немає. Водночас у флорі об'єкта можуть бути види, що трапляються в його межах лише в 1-2–х локалітетах, проте рідкісними на вважаються, бо як досить поширені в інших місцях, вони не занесені ні до Червоних книг, ні до інших охоронних документів. Такі види слід вважати об'єктно-рідкісними, і вони мають підлягати ботанічному моніторингу на рівні видів червонокнижних, оскільки ступінь загрози їх зникнення у межах природоохоронного об'єкта буває вищим від останніх. Розглянемо це на прикладі флори Шацького національного природного парку.

Созологічний аналіз флори парку, яка на сьогодні нараховує 802 види, показав, що 28 з них занесено на сторінки Червоної книги України. Проте такі види, як альдрованда пухирчаста, береза низька, лілія лісова, любка дволиста, пальчатокорінники м'ясо-червоний, плямистий і травневий, плаун колючий, росичка англійська (тобто понад третину загальної чисельності раритетного компонента) загалом є досить поширеними на території парку, їх участь у формуванні рослинних угруповань буває значною, а плаун річний формує ценопопуляції із 90 %-м проекційним покриттям і часто представлений моновидовими парцелами у наземному покриві сирих соснових лісів. Домінантом чагарникових угруповань часто виступає береза низька. Меч-трава, як нещодавно занесений на територію парку вид, активно розселяється у межах виявленого локалітету, збільшивши за 8 років свою участь у формуванні травостою до 80 % проекційного покриття. Зниження в окремі роки чисельності деяких видів категорії червонокнижних (наприклад, альдрованди, шейхцерії, росичок) зумовлене специфікою їх біології чи погодних умов року, тому загрози їх зникнення з території парку немає. Окремі червонокнижні види є динамічними щодо локалітетів їх трапляння. Так, наприклад береза низька, має тенденцію різкого зменшення чисельності в давніх її локалітетах внаслідок посилення конкуренції з боку високорослих дерев. Збереження цього виду в таких локалітетах потребує активного втручання у хід природних сукцесій і зниження міжвидової напруги, що сприяє переважно вегетативному відновленню чисельності берези низької. Проте відмічено й виникнення нових локалітетів внаслідок генеративного розселення цього виду кущів на болотах навкруг озер Кругле та Довге.

Види флори Шацького НПП, які занесені на сторінки Червоної книги України і підлягають охороні на державному рівні

1. Альдрованда пухирчаста Aldrovanda vesiculosa L. 3

2. Береза низька Betula humilis Schrank 3

3. Булатка червона Cephalanthera rubra (L.) Rich. 2

4. Гніздівка звичайна Neottia nidus-avis (L.) Rich 3

5. Гронянка півмісяцева Botrichium lunaria Sw. 2

6. Діфазіаструм сплюснутий Diphasiastrum complanatum (L) Holub

7. Жировик Лезеля Liparis loeselii (L.) Rich. 2

8. Журавлина дрібноплода Oxycoccus microcarpus Turcz. 1

9. Зозулинець блощичний Orchis coriophora L. 3

10. Зозулині сльози яйцевидні Listera ovata (L.) R. Br. 3

11. Зозулині черевички справжні Cypripedium calceolus L. 2

12. Коручка болотна Epipactis palustris (L.) Crantz 3

13. Коручка темночервона Epipactis atrorubens (Hoffm.) Shult. 3

14. Лікоподіелла заплавна Lycopodiella inundata (L.) Holub 3

15. Лілія лісова Lilium martagon L. 3

16. Любка дволиста Platanthera bifolia (L.) Rich 3

17. Меч-трава болотна Cladium mariscus (L.) Pohl. 2

18. Осока Девелла Carex davalliana Smith. 2

19. Осока затінкова Carex umbrosa Host. 2

20. Пальчатокорінник м'ясочервоний Dactylorhiza incarnata (L.) 3

21. Пальчатокорінник плямистий Dactylorhiza maculata (L.) Soo 3

22. Пальчатокорінник травневий Dactylorhiza majalis (Reichenb.) P.F.H. 3

23. Пальчатокорінник Фукса Dactylorhiza Fuchsii (Druce) Soo 3

24. Плаун колючий Lycopodium annotinum L. 3

25. Росичка англійська Drosera anglica Huds. 2

26. Росичка середня Drosera intermedia Hayne 2

27. Товстянка звичайна Pinguicula vulgaris L. 2

28. Шейхцерія болотна Scheuchzeria palustris L. 2

Поряд з тим виконаний хорологічний аналіз флори Шацького НПП показав, що за критерієм чисельності 36 видів рослин слід віднести до категорії об'єктно-рідкісних, оскільки відомо лише поодинокі (до 3 місцезнаходжень) локалітети їх трапляння з малою чисельністю особин у них.

Понад 30 видів рослин трапляються частіше (відомо 5-7 локалітетів), але також представлені малою чисельністю особин. До цієї групи належать Ophyoglossum vulgatum L., Actaea spicata L., Dianthus pseudosquarrosus (Nev.) Klok., Helianthemum ovatum (Viv.) Dun., Turritis glabra L., Chimaphilla umbellata (L.) Barton, Hypopithis monotropa Crantz, Arctostaphylos uva-ursi (L.) Spreng., Astragalus arenarius L., Peplis portula L., Acer platanoides L., Impatiens parviflora (неофіт у флорі парку), Aethusa cynapium L., Viscum austriacum Wiesb., Asperugo procumbens L., Chaenorrhinum minus (L.) Lange, Latraea squamaria L., Verbascum phoeniceum L., Melittis sarmatica Klok., Nepeta cataria L., Stachys recta L., Ambrosia artemisifolia L., Carlina biebersteinii Bernh., Cirsium oleraceum (L.) Scop., Petasites hybridus (L.) Gaertn, Scorzonera humilis L., Senecio paludosus L., Tragopogon orientalis L., Anthericum ramosum L., Juncus squarrosus L., Roegneria canina (L.) Nevski.

Об'єктно-рідкісні види флори Шацького НПП

1 Голокучник дубовий Gymnocarpium dryopteris (L.) Newm. 2

3 Орлики звичайні Aquilegia vulgaris L. 1

4 Рівноплідник рутвицелистий Isopyrum thalictroides L. 3

5 Мишач Мишачий хвіст малий Myosurus minimus L. 1

6 Сон широколистий Pulsatilla latifolia Rupr. 3

7 Рутвиця орликолиста Thalictrum aquilegifolium L. 2

8 Купальниця європейська Trollius europaeus L. 2

9 Барбарис звичайний Berberis vulgaris L. 1

10 Дуб скельний Quercus petraeae (Mattuschka) Liebl. 2

11 Кукіль Кукіль звичайний Agrostemma dithago L. 1

12 Курай іберійський Salsola iberica Gennet et Pau. 1

13 Армеріа видовжена Armeria vulgaris Vild. 1

14 Звіробій сланкий Hypericum humifusum L. 1

15 Переступень білий Bryonia alba L. 2

16 Первоцвіт весняний Primula veris L. (P.officinalis). 2

17 Молодило руське Sempervivum ruthenicum Schnittsp. 2

18 Астрагал нутовий Astragalus cicer L. 1

19 Стародуб широколистий Laserpitium latifolium L. 1

20 Синюха голуба Polemonium coeruleum L. 1

21 Повитиця європейська Cuscuta europaea L. 2

22 Дурман звичайний Datura stramonium L. 2

23 Блекота чорна Hyosciamus niger L. 1

24 Вербена лікарська Verbena officinalis L. 1

25 Хондрила широколиста Chondrilla latifolia Bieb. 2

26 Нечуй –вітер лучний Hieracium pratense Taush 3

27 Косарики черепитчасті Gladiolus imbricatus L. 1

28 Півники сибірські Iris sibirica L. 2

29 Бульбокомиш морський Bulbochoenus maritimus (L.) Panz. 1

30 Осока тонкокореневищна Carex chordorrhiza Ehrh. 3

31 Осока вереснякова Carex ericetorum Poll. 2

32 Гусятник малий Eragrostis minor Host. 1

33 Чаполоч пахуча Hierochloe odorata (L.) Beauv. 2

34 Леєрсія рисовидна Leersia orysoides (L.) Sw. 1

35 Лерхенфельдія звивиста Lerchenfieldia flexuosa (L.) Schur. 2

36 Колосняк пісковий Leymus arenarius (L.) Hochst. 2

Більшість із цих видів ростуть у специфічних біотопах і є екологічними рідкостями. І власне наявність чи відсутність таких біотопів з характерними екологічними умовами визначають можливість виростання виду, дають змогу прогнозувати їх знаходження у флорі і шукати в межах території. Так, смілка литовська приурочена до антропогенно порушених ділянок, таких як піскові кар'єри чи ерозійні відслонення піску. Молодило руське приурочене до вершин піскових гряд у соснових лісах. Мучниця (медвежі вушка) трапляється зрідка на піскових грядах у сухих борах, зокрема у місцях вигорання підстилки.

Об'єктно-рідкісним видом у парку є й сосна жорстка (Pinus rigida Mill.), яка була інтродукована на Західне Полісся у довоєнний час і тепер зрідка трапляється у лісових культурах на південному березі озера Пісочне. Крім червонокнижних та об'єктно-рідкісних видів, доцільно також виділяти категорію видів, які раніше були масово поширеними, але чисельність і локалітетів, і особин яких інтенсивно зменшується останніми роками. Так, у соснових лісах Шацького НПП внаслідок їх осушення все рідше трапляються такі гігрофіти, як багно звичайне, лохина, сфагнові мохи. Проведені у недалекому минулому вирубування соснових лісів на піскових грядах вздовж долини р. Прип'яті призвели до зменшення чисельності таких видів, як ластовень лікарський, віхалка гілляста, смовдь оленяча, молодило руське тощо. Трансформація заплави р. Прип'яті також зумовила зникнення локалітетів багатьох видів рослин представників родин орхідних, осокових, злакових тощо. Види, що інтенсивно зникають зі складу рослинних угруповань внаслідок пристосування останніх до нових екологічних умов, також потребують ботанічного контролю за станом їх ценопопуляцій, оскільки можуть стати об'єктно-рідкісними вже у недалекому майбутньому. Збереження локалітетів таких видів має бути пріоритетним у природоохоронній діяльності парку.

Таким чином, ми наголошуємо на потребі зміщення акцентів щодо підходів до оцінки рідкісності видів рослин та пріоритетів стосовно їх збереження, на важливості урахування процесу сталого розвитку екосистем природоохоронних об'єктів і проведеного функціонального зонування територій. Крім червонокнижних, обов'язковим повинно бути виділення категорій об'єктно-рідкісних і видів, що інтенсивно зникають. Належний ботанічний контроль і організація моніторингових спостережень за станом ценопопуляцій досліджуваних видів у модельних локалітетах дасть змогу визначати тенденції їх поведінки і зміну рівня раритетності, вчасно забезпечувати наукове обґрунтування необхідних заходів щодо збереження раритетів флори у межах природоохоронного об'єкта. Для низки рідкісних видів флори доцільним є застосування активних заходів збереження у наявних локалітетах.

2. Моніторинг рекреаційних дигресій лісових екосистем Шацького національного природного парку

Оптимальне співвідношення типів лісопаркових ландшафтів залежно від кліматичних та лісорослинних умов, особливостей рельєфу і виду рекреаційної діяльності залишається пріоритетним при впорядкуванні територій лісових екосистем Шацького національного природного парку (НПП). Дотримання таких принципів організації рекреаційного використання лісів дає змогу забезпечити створення сприятливих умов для відпочинку населення, попередити розвиток дигресії лісових екосистем, а також зберегти й оптимізувати захисний потенціал лісів України. Вирішення цього питання є важливим з огляду на тенденцію до зростання рекреаційного навантаження на природні екосистеми ШНПП і зокрема на лісові екосистеми.

Проблеми антропогенного навантаження на територію Шацького національного природного парку є доволі значними і зростають щорічно, тому, врахувавши перспективу його входження до Трилатерального біосферного резервату "Західне Полісся" (Польща-Україна-Білорусь), важливими є дослідження, які стосуються вивчення структури рекреаційних лісів Мельниківського, Світязького і Пульмівського лісництв Шацького НПП. Дані лісові масиви формують структуру лісового фонду цього природо-заповідного комплексу і їх рекреаційна організація на території Шацького НПП на сьогодні є актуальним і важливим завданням.

Рекреаційні навантаження, залежно від ступеня їх впливу на природне середовище, діляться на допустимі, критичні і катастрофічні. Допустиме рекреаційне навантаження відповідає змінам лісових екосистем від майже непомітних ознак деградації до змін, які відповідають верхній межі другої стадії дигресії. Навантаження, яке відповідає верхній межі другої стадії дигресії приймається оптимальним.

Гранично допустиме рекреаційне навантаження відповідає межі третьої стадії дигресії при якій лісові екосистеми ще здатні до самовідновлення, але з втратою деяких компонентів або окремих взаємозв'язків (зрідження верхнього намету і підросту, збіднення видового складу трав'яного вкриття). Лісові території з переважанням третьої стадії дигресії потребують проведення заходів, спрямованих на регулювання напливу відвідувачів і підвищення рівня рекреаційного благоустрою. Межа переходу третьої стадії дигресії в четверту вважається границею стійкості природного комплексу.

Рекреаційні навантаження, які приводять природні комплекси до четвертої стадії дигресії, рахуються небезпечними, а їхня верхня межа називається критичним рекреаційним навантаженням. Навантаження, які приводять природні комплекси до п'ятої стадії дигресії вважаються катастрофічними. При них безповоротно порушуються взаємозв'язки між компонентами природного остаточно. Швидкість і характер процесу дигресії залежать від інтенсивності зовнішнього впливу, яка може бути виявлена через рекреаційне навантаження (кількість людей на одиницю площі за одиницю часу).

Дослідження рекреаційних дигресій в насадженнях Шацького НПП були виконані на модельному об'єкті рекреаційної зони інтенсивного використання прибережній території озера Пісочне Шацького НПП, шляхом вивчення видового складу насаджень та аналізу санітарного стану насаджень. Об'єктами досліджень є антропогено трансформовані локальні екосистеми лісові біогеоценози о. Пісочне Шацького НПП.

Виконання робіт для ідентифікації рекреаційних дигресій полягає у закладенні пробних площ, де проводиться дослідження видового складу та стану ґрунтового покриву, облік підліску, підросту, видового складу деревночагарникової рослинності. Вимірюються середня висота і діаметр підросту, підліску, відсоток їх на пробній площі. Визначається склад насаджень, їх повнота, вік.

Для ідентифікації рівня гемеробії цієї екоситеми вивчається наявність та товщина лісової підстилки. Визначається відсоток від загальної площі пробної ділянки доріг і стежок, прогалин, лісових вікон. При визначенні стану насаджень за стадіями рекреаційних дигресій враховують наступні оціночні показники: відсоток витоптаної частини площі; лісову підстилку; трав'яний покрив; підріст і підлісок; стан деревостою та інші показники, які погіршують природний стан біогеоценозу. При деградації компонентів біогеоценозу під впливом рекреаційних навантажень за згаданими вище показниками в сумі визначають стадію рекреаційних дигресій.

Функціональне зонування лісів проводиться за методикою (Генсирук, 1987), де залежно від інтенсивності рекреації та конкретних умов виділяють наступні функціональні зони:

● масового відпочинку при величині площі 5 га і більше в традиційно використовуваних або запланованих для масового відпочинку місцях у районах, прилеглих до житлових забудов, закладів відпочинку та туризму, водоймищ з пляжними комплексами, спортивними і обслуговуючими спорудами. Природні комплекси досягли 3-5 стадій рекреаційної дигресії. Застосовуються невідкладні методи по регулюванню відвідування;

● інтенсивної рекреації ділянки, які досягли 2-3 стадії рекреаційної дигресії. Масових скупчень відпочиваючих не передбачається. Висока міра відвідування відпочиваючими та здійснення різних за тривалістю прогулянок і пікніків. Необхідне обладнання достатньо великої кількості місць відпочинку і спеціальних прогулянкових маршрутів;

● екстенсивної рекреації ділянки, на яких звичайно не відчувається сильний вплив рекреаційної діяльності (1 стадія дигресії). Рекреаційна діяльність звичайно обмежується збором ягід, грибів;

● резервні ділянки, на сьогодні, не використовуються для рекреаційної діяльності (знаходяться на значній віддалі від населених місць, великі масиви незімкнутих лісових культур, молодняків до 10 років). Обладнання місць відпочинку передбачається тільки з метою забезпечення протипожежної охорони лісів; рекреаційно ділянка не освоювана виділяється при наявності територій, де рекреаційна діяльність по ряду організаційних і технічних причин має бути обмежена або заборонена;

● природних резерватів включає пам'ятники природи, заповідні ділянки, куточки тиші, еталони природи та інші території, виділені за вимогою охорони природи з врахуванням охоронної смуги 100 м.

Для вивчення антропогенних трансформацій закладені тимчасові пробні площі на території водоохоронної зони о. Пісочне, в насадженнях різних умов місцезростання та на території лісоекологічного стаціонару Національного лісотехнічного університету України.

Для визначення допустимої рекреаційної місткості функціональних зон національного парку вкриті лісовою рослинністю землі були поділені за ландшафтами та категоріями заліснених ділянок.

Розрахунок величини екологічно допустимої рекреаційної місткості природного парку проведено за формулою:

Wo = Nnp х S,

де: Wo екологічно допустима рекреаційна місткість, люд.; Nnp допустиме рекреаційне навантаження на ландшафт, люд./га; S площа природного комплексу, га.

Розрахунок навантаження на природні комплекси заповідної зони проведений чисто теоретично (1 людина на 100 га угідь) виходячи з потреб охорони та виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів, щодо запобігання змінам природних екосистем внаслідок антропогенного впливу.

Розрахунок екологічно допустимої рекреаційної місткості національного парку за рекреаційними та господарськими зонами визначений для лісів І бонітету. Оскільки середній клас бонітету насаджень парку становить 2,2 то показники навантажень на природні комплекси були знижені на 15 % в зоні регульованої та стаціонарної рекреації та на 25 % в господарській зоні парку.

Екологічна допустима місткість Шацького НПП в розрізі функціональних зон становить: заповідна зона 51 люд., зона регульованої рекреації 18669 люд., зона стаціонарної рекреації 2064 люд., господарська зона 41197 люд. Загальна допустима місткість становить 61981 люд. Отримані дані неспівмірні з орієнтовною чисельністю відпочиваючих (100000 люд.), що свідчить про те, що на сьогодні рекреаційне навантаження на лісові екосистеми Шацького НПП перевищує екологічно-допустиму місткість в 1,5 раза.

Власне через це, вважається необхідним у зонах господарської діяльності, а також регульованої і стаціонарної рекреації формувати оптимальнорекреаційний ліс (ОРЛ). ОРЛ це структура, в якій доведені до максимуму дві основні якості: рекреаційна місткість одиниці площі і ступінь благотворного впливу на індивідуум за умови забезпечення збереженості цього стану необмежено довго, яку можна описати такою моделлю:

ОРЛ = Gpmax х Bmax,

де: Gpmax максимальна рекреаційна місткість одиниці площі, за умов забезпечення і збереження даного стану необмежено довго; Bmax максимально благотворний вплив на індивідуума.

Рекреаційна місткість одиниці площі це максимальна (з урахуванням видів відпочинку) кількість людей, які можуть одночасно використовувати цю ділянку для відпочинку, не викликаючи деградації екосистем і не відчуваючи психологічного дискомфорту (люд./га).

Теоретично максимальна рекреаційна ємність тієї чи іншої ділянки може бути підтверджена наступним рівнянням:

Gpmax = λmах х Клісmax х Срп,

де: Gpmax максимальна рекреаційна місткість одиниці площі конкретної ділянки певного типу лісу в конкретних кліматичних умовах, люд./га; Срп потенційна природна місткість конкретної ділянки рекреаційного лісу, люд./га; Клісmax коефіцієнт, який відображає рівень лісівничої оптимізації конкретної ділянки; λmах максимально необхідне значення коефіцієнта функціонально-організаційної оптимізації, яка може підвищити ємність рекреаційної ділянки у декілька разів (створення захисних регулювальних посадок чагарників тощо).

Залежно від рекреаційного навантаження у лісових насадженнях виділяють такі функціональні зони: масового відпочинку, інтенсивної рекреації, екстенсивної рекреації і природних резерватів. Кожна з них має свої особливості. Зона масового відпочинку охоплює ділянки масового, спортивного і пляжного відпочинку з рекреаційним навантаженням 5-10 і більше люд.дн./га. Для таких територій характерними є ІІІ-V стадії рекреаційної дигресії, тому для покращення ситуації необхідно вживати невідкладних заходів з регулювання відвідування. Зона інтенсивної рекреації включає ділянки, які досягли ІІ-ІІІ стадій рекреаційної дигресії. Рекреаційне навантаження тут становить 1-5 люд.-дн./га.

Зона екстенсивної рекреації охоплює ділянки, на яких не відчувається істотного впливу рекреаційної діяльності, тому ділянки лісу належать переважно до першої стадії дигресії з рекреаційним навантаженням 0,02-1 люд.дн./га.

Отримані результати доцільно використати для обґрунтування методів наземного екологічного моніторингу антропогенно-змінених територій, що необхідно під час розроблення рекомендацій господарських заходів, спрямованих на зниження антропогенних навантажень на Шацький національний природний парк.

Для кожної досліджуваної ділянки складаються розрахунково-технологічні карти заходів, спрямованих на покращення стану і використання даної ландшафтної ділянки лісу. Найбільш загальні принципи обґрунтування інтегральної регіональної системи заходів:

● санітарно-ландшафтні рубки повинні бути направлені виключно на підтримання стійкості насадження та формування лісопаркових ландшафтів;

● для підтримання доброго санітарного стану насаджень проводиться вибірка вітровальних і відмерлих дерев, а у випадку необхідності очистка захаращеності ділянки від проведених лісогосподарських заходів;

● відновлення природного комплексу у рекреаційно розладнаних лісових екосистемах шляхом проведення різного рівня інтенсивності заходів лісовідновлення;

● формування оптимальних за складом і структурою насаджень для типу лісу шляхом проведення рубок формування ландшафту, які повинні відповідати цільовим програмам щодо вирощування рекреаційних лісостанів.

З метою підвищення рекреаційної привабливості лісових ділянок Шацького НПП, а також зменшення їх дигресії, рекомендована система лісогосподарських заходів має включати роботи з формування ландшафтів, їх реконструкції, відновлення життєстійкості та санітарно-гігієнічної цінності, охорони і захисту лісу, а також дизайнерського ландшафтно-екологічного облаштування території цього природо-заповідного комплексу.

3. Аналіз прибережно-водної та водної судинної флори Шацьких озер

Озерні водойми важлива складова частина сучасних ландшафтів Західного Полісся. Їх акваторія і береги є місцем зростання багатої і різноманітної флори. Водні рослини відіграють важливу роль у підтриманні нормального функціонування озерних екосистем. Численні озера з навколишніми лісовими масивами, різноманітні рослинні угруповання це фактори, які сприяють широкому розвитку рекреації Шацького природного національного парку.

Водні рослини дуже чутливі до антропогенного пресингу, особливо хімічного забруднення води, яке може призвести до зникнення певного виду, а також до інтенсивного зменшення чисельності рослин, підірвати регенераційну здатність їх популяцій.

Рослинність Шацьких озер представлена 98 асоціаціями, які об'єднуються у 18 формацій. І група формацій: повітряно-водна рослинність. Сюди включено формації очерету звичайного, рогозу вузьколистого, лепешняка великого, рогозу озерного, їжачої голівки простої та інші. ІІ група формацій: рослини з плаваючими листками: латаття біле, рдесник плаваючий, глечики жовті.

ІІІ група формацій: занурена рослинність (рдесник блискучий, рдесник пронизаночашолистий, водопериця колосиста й ін.).

У більшості випадків водна рослинність в озерах Шацької групи розміщена у вигляді послідовних поясів: осок, очерету, рогозу, рослин із плаваючими листками, занурених рослин. Така послідовність поясів характерна для заболочених заток малих розмірів і характерна для озер Пісочне, Луки, Острів'янське, Світязь.

Із 71 виду макрофітів, які рідше трапляються, є 12 видів, чисельність яких із кожним роком зменшується внаслідок дії людини; вони зникають зі звичних для себе місць, стають рідкісними, на них можна натрапити лише в тих місцях, які віддалені від туристів і територійвідпочинку. Багато макрофітів гине: сальвія плаваюча, стрілолист звичайний, пухирчатка звичайна й багато інших водних і прибережно-водних рослин.

Крім цього екологічного ряду ми відзначили ще декілька варіантів: І. У всіх поясах, починаючи з першого, присутня елодея канадська, яка створює в нижньому ярусі густі зарості, а за останнім поясом занурених рослин елодея виходить у самостійний пояс (оз. Луки, Перемут).

ІІ. В усіх трьох поясах з'являється рдесник гребінчастий, який займає одне з перших місць серед занурених рослин (оз. Мошне).

ІІІ. Пояс рдесника плаваючого замінюється рдесником земноводним. Така послідовність поясів характерна для заболочених місць невеликих розмірів і спостерігається в озерах Луки, Світязь, Пісочне, Острів'янське.

Деякі рослини гинуть цілими групами внаслідок осушування водойм і забруднення. Це такі види макрофітів, як аїр очеретяний, сальвінія плаваюча, пухирчатка звичайна, стрілолист звичайний та ін.

Систематичний аналіз флори Шацьких озер

Відділ Хвощеподібні Equisetophita

Клас Хвощевидні Equisetopsida

Порядок Хвощі Equisetalis

І. Родина Хвощові Equisetaceae Rich.

1. Рід Хвощ Equisetum L.

1.1. Вид X. річковий E. fluviatile L.

1.2. Вид X. болотний E. palustre L.

Відділ Покритонасінні Magnoliophita

Клас Дводольні Magnoliopsida

I. Родина Онагрові Onagraceae

1. Рід Зніт Epilobium L.

1.1. Вид З. шорсткий E. hirsutum (L). Scop.

II. Родина Столисникові Haloragaceae

1. Рід Водопериця Myriophillum L.

1.1. Вид В. кільчаста M. verticillatum L.

1.2. Вид В. колосиста M. spicatum L

III. Родина Водяногоріхові Тгарасеае

1. Рід Водяний горіх Trapa L.

1.1. Вид В. г. плаваючий T. natans L.

IV. Родина Жовтцеві Ranunculaceae

1. Рід Водяний жовтець Batrachium (DC.) Gray.

1.1. Вид В. ж. розчепірений B. divaricatum (Schrank) Shur.

1.2. Вид В. ж. плаваючий B. fluitans (Lam). Wimm.

V. Родина Хрестоцвіті Brassicaceae

1. Рід Водяний хрін Rorippa Scop.

1.1. Вид В. х. короткоплодий R brachycarpa (Mey). Hayek.

1.2. Вид В. х. земноводний R.amphibia (L). Bess.

2. Рід Жеруха Cardamine L.

2.1. Вид Ж. дрібноцвіта C. parviflora L.

VI. Родина Шорстколисті Boraginaceae

1. Рід Незабудка Myosotis L.

1.1. Вид Н. болотна M.palustris L.

VII. Родина Білозорові Parnassiaceae

1. Рід Білозір Paraassia L.

1.1. Вид Б. болотний P. palustris L.

VIII. Родина Водянососонкові Hippuridaceae

1. Рід Водяна сосонка Hippuris L.

1.1. Вид В. с. ланцетолиста Н lanceolata Retz.

IX. Родина Росичкові Droseraceae

1. Рід Альдрованда Aldrovanda L.

1.1. Вид А. пухирчата A. vesiculosa L.

X. Родина Лататтєві Nymphaeaceae

1. Рід Латаття Nymphaea L.

1.1. Вид Л. біле N. alba L.

2. Рід Глечики Nuphar L.

2.1. Вид Г. жовті N. lutea (L). Smith.

XI. Родина Пухирникові Lentibulariaceae

1. Рід Пухирник Utricularia L.

1.1. Вид П. звичайний U. vulgaris L.

XII. Родина Гречкові Polygonaceae

1. Рід Гірчак Polygonum L.

1.1. Вид Г. перцевий (водяний перець) P. hydropiper L.

Клас Однодольні Liliopsida

I. Родина Рдесникові Potamogetonaceae

1.Рід Рдесник Potamogeton L.

1.1. Вид Рдесник блискучий P. lucens L.

1.2. Вид Р. пронизанолистий P. perfoliatus L.

II. Родина Ряскові Lemnaceae

1. Рід Ряска Lemna L

1.1. Вид Р. мала L. minor L.

III. Родина Рогозові Typhaceae

1. Рід Рогіз Typha L.

1.1. Вид P. широколистий Т. latifolia L.

1.2. Вид Р. вузьколистий Т. angustifolia L.

IV. Родина Їжачоголівкові Sparganiaceae

1. Рід Їжача голівка Sparganium L.

1.1. Вид Ї. г. пряма S. erectum L.

V. Родина Ароїдні Агасеае

1. Рід Аїр (лепеха) Acorus L.

1.1. Вид А. звичайний A. calamus L.

VI. Родина Осокові Сурегасеае

1. Рід Осока Carex L.

1.1. Вид О. жовта C.flava L.

1.2. Вид О. розсунута С. distans L.

1.3. Вид О. гостровидна С. acutiformis Ehrh.

2. Рід Ситняг Eleocharis R.Br.

2.1. Вид С. болотний Е. palustris (L.) Shult.

VII. Родина Частухові Alismataceae

1. Рід Стрілолист Sagittaria L.

1.1. Вид С. стрілолистий S. sagittifolia L.

VIII. Родина Злакові Роасеае

1. Рід Очерет Phragmites

1.1. Вид О. звичайний P. australis (Cav) Steud.

Під час систематичного аналізу ми з'ясували, що досліджені види рослин належать до двох відділів: відділ Хвощеподібні й Покритонасінні.

Відділ Хвощеподібні представлений однією родиною Хвощові, яка включає два види рослин. Відділ Покритонасінні в досліджуваній флорі представлений класом Дводольні, який включає 12 родин, 12 родів, 18 видів.

Найбільш чисельною родиною цього класу є родина Хрестоцвіті, яка налічує два роди і три види. Монотипними родинами є: родина Онагрові, Водяногоріхові, Пухирникові, Росичкові й ін. Клас Однодольні відділу Покритонасінні у флорі Шацьких озер налічує вісім родин, дев'ять родів, 13 видів. Найбільшою родиною цього класу є родина Осокові, яка включає два роди і чотири види.

Монотипними родинами на досліджуваній території є: Ряскові, Частухові, Ароїдні й ін.

4. Земноводні Шацького національного природного парку та їх охорона

Фауна земноводних Шацького національного парку досліджувалася протягом 1985–2008 років на торфових болотах, озерних комплексах, у лісогосподарських та сільськогосподарських угіддях. Головним завданням польових досліджень була оцінка видового складу, чисельності, біотопного розподілу, екологічних особливостей амфібій регіону Шацького поозер'я. Крім досліджень, науковий аналіз фауни амфібій і рептилій цієї території проводився протягом ХХ століття.

Обліки чисельності земноводних та екологічні спостереження проводилися на тимчасових маршрутах, що охоплюють майже всю територію досліджуваного району, а також на п'яти стаціонарних площадках. Чисельність земноводних обліковували як тотально (виловлювалися та рахувалися абсолютно всі особини в невеликих водоймах), так і відносними методами, які є загальновизнаними. Окремі види характеризували кількісно, використовуючи принцип бальної оцінки: численний вид наявність понад 10 екземплярів на 10 кв. м площі або на 1 км маршруту, звичайний вид наявність за тих самих умов від одного до 10 екземплярів, рідкісний або нечисленний вид менше однієї особини на відповідну ділянку площі або маршруту. Під час спостереження відзначалися екологічні особливості біотопу, погодні й температурні умови, особливості поведінки амфібій. У своїй роботі ми робимо короткий огляд результатів досліджень, які передусім стосуються регіонально рідкісних земноводних.

На території Шацького національного парку виявлено 12 видів амфібій: Triturus vulgaris, Triturus cristatus, Bombina bombina, Pelobates fuscus, Rana lessonae, Rana ridibunda, Rana arvalis, Rana temporaria, Bufo bufo, Bufo viridis, Bufo calamita, Hyla arborea. Серед цих наземних тварин найбільш рідкісними зареєстровані: тритон гребінчастий Triturus cristatus, якого ми пропонуємо занести у нове видання Червоної книги України, ропуха зелена Bufo viridis, що мешкає на північній границі свого ареалу. Ропуха очеретяна Bufo calamita виявлена переважно біля берегів озер до яких примикають пасовища або сільськогосподарські угіддя. Вона належить до Червоної книги. Загрозою для цього виду є ділянки ґрунтових доріг, що проходять між берегами мілководних озер та пасовищами і полями, через які мандрують як дорослі, так і молоді особини після розмноження в канавах, невеликих водоймах.

У парку зареєстровано два види з ряду Хвостатих (Caudata) тритон звичайний Triturus vulgaris, тритон гребінчастий Triturus cristatus та 10 видів із ряду Безхвостих (Anura): кумка червоночерева B. bombina, часничниця звичайна Pelobates fuscus, квакша Hyla arborea, жаба гостроморда Rana arvalis, жаба ставкова Rana lessone, жаба трав'яна Rana temporaria, жаба озерна Rana ridibunda, а також усі три види ропух, що трапляються у фауні країни. Найпоширеною є сіра ропуха Bufo bufo, що найкраще адаптувалася до антропогенного ландшафту. До значно поширених видів земноводних Шацького національного парку належать Bufo bufo, Rana arvalis, Rana temporaria, Rana esculenta compleks, Rana lessonae, Triturus vulgaris.

Тритон звичайний Triturus vulgaris значно поширений вид серед тритонів Шацького національного парку, однак його чисельність залишається невисокою. Значну конкуренцію Triturus vulgaris створює найбільший серед тритонів регіону − гребінчастий Triturus cristatus. Звичайний тритон залишається у водоймах парку переважно до кінця травня першої половини червня. Далі цей вид більше спостерігається біля берегів водойм, на узліссях та неглибоко в лісових масивах. Як правило, звичайний тритон охоче оселяється в екотонах поруч із невеликими тимчасовими або частково постійними ровами чи кар'єрами. В озерах цей вид нечисленний, бо тут має високу кількість ворогів серед риб та птахів. Місцеві угруповання в найкращому стані зберігаються на торфових болотах, що межують із ділянками листяних лісів, а також у заболочених ольсах.

Тритон гребінчастий Triturus cristatus у Шацькому національному парку звичайний вид. Поширений у всіх типах водойм від дрібних калюж, меліоративних каналів до глибоких ставків та озер, у долинах. Максимальна чисельність до 2–3 особин на 10 м кв. площі водойми. У роду Triturus гребінчастий тритон найбільш прив'язаний до водяного середовища і перебуває у водоймах усе літо. Деякою загрозою для цього виду є зростання рекреаційного навантаження, особливо потенційне забруднення незначних водойм та берегів боліт у долинах та літоральній частині озер національного парку.

Кумка червоночерева Bombina bombina звичайний вид, спорадично трапляється у водоймах усіх типів. Віддає перевагу водоймам із розвинутою водяною рослинністю. Проте не утворює великих скупчень в озерах, а тільки у водоймах антропогенного походження. Максимальна чисельність 50–60 особин на 10 м кв. площі водойми. У засушливі роки частково мігрує протягом усього весняно-літнього сезону, змінюючи дрібні калюжі в міру їхнього висихання. Але зазвичай цей вид намагається заселяти невеликі, але глибокі рови, що не пересихають протягом усього літа. Найбільша чисельність та щільність встановлена біля берегів оз. Люцимер поблизу східних околиць смт Шацьк, а також біля с. Мельники.

Часничниця звичайна Pelobates fuscus пов'язана переважно із сільськогосподарськими угіддями та узліссями. Чисельність виду в різні роки помітно коливається. Ці амфібії ведуть прихований спосіб життя і активні лише вночі. У двох випадках нам вдалося виявити часничниць у лісових кварталах, але зазвичай біля рекреаційних пунктів і недалеко від доріг, якими вони могли мігрувати у глиб лісу на 100–200 м для пошуку більш сприятливих біотопів. Часто часничниці у червні мігрували завдяки неглибоким, частково пересохлим меліоративним каналам уздовж узлісь до сільськогосподарських територій. Для збереження цього виду необхідні спеціальні заходи щодо покращення екологічної освіти серед місцевого населення.

Квакша звичайна Hyla arborea порівняно звичайний вид для всієї території Шацького національного парку. Трапляється посеред усіх типів лісу, надаючи перевагу екотонам. Розмножується в глибоких водоймах із багатою водною рослинністю та зарослими чагарником берегами. Максимальна чисельність 17–25 особин на 1 км маршруту вздовж листяних узлісь. Найвища чисельність у агроландшафтах із пониженими заболоченими ділянками та чагарниками, особливо біля границь торфових боліт.

Ропуха зелена Bufo viridis один з найбільш рідкісних видів, бо на території парку практично проходить межа поширення, а тому і щільність виду дуже низька. Для розмноження скупчується по декілька особин у невеликих стоячих водоймах (ставки, канави, ями, великі калюжі тощо), серед відкритих вологих лук. Виявляли її не кожного року на луках біля озер Світязь та Пулемецьке.

Ропуха очеретяна Bufo calamita занесена до Червоної книги України, але на території Шацького національного парку, очевидно, це одна з найбільших популяцій у країні. Ці земноводні в значній кількості розмножуються на мілководдях озер Світязь, Люцимер, Луки, Перемут, Пулемецьке. Більшу частину весняно-літнього періоду перебувають на піщаних сільськогосподарських полях, особливо посівах кукурудзи та картоплі. Помітні відносно значні щорічні коливання чисельності, що пов'язано з динамікою річної репродуктивної успішності.

Жаба озерна Rana redibunda звичайний вид, але в останні роки на території парку чисельність виду поступається іншим видам справжніх жаб. До більш численних належить група лісових та трав'яних жаб (Rana arvalis, Rana temporaria), що розселилися по лісових кварталах та торфових болотах, луках парку. Високою є чисельність у водоймах антропогенного походження (у ставках біля садиб лісництв, у водоймах протипожежного призначення), особливо у буферній зоні національного парку.

Таким чином, на території парку виявлено 12 видів амфібій. Найпоширенішими є сіра ропуха, жаби гостроморда, трав'яна, ставкова та тритон звичайний.

5. Вивчення фауни хребетних Шацького поозер'я (ХІХ–ХХ століття)

У Волинсько-Галицькому літописі (XIII ст.) є згадка, що Данило Галицький 1255 р. полював на диких свиней дорогою до Грубешова. Князь Володимир Волинський у 1287 р. влаштовував полювання поблизу Любомля. У зазначеному літописі є повідомлення про "ловні” бобрів, турів, кабанів, оленів, зубрів, ведмедів, рисей, лисиць та інших звірів, що у великій кількості населяли угіддя Волині.

Першим дослідником природи Західної України, в тому числі Волині, був Габрієль Ржачинський. У його працях (1721, 1742 рр.), поряд зі схоластичним матеріалом, властивим для тих часів, уміщено деякі конкретні дані про фауну. Після Г. Ржачинського довгий час майже ніхто не цікавився фауною Західної Волині, лише в 1823 р. А. Анджейовський видає працю, в якій приділяє значну увагу фауні хребетних тварин (в основному птахів і плазунів) території, прилеглої до Західного Бугу.

В 1830 і 1831 рр. Е. Ейхвальд публікує свої фауністичні роботи, які стосуються Литви, Волині й Полісся.

На жаль, останнім часом мало уваги приділяється історії наукових досліджень Шацького поозер'я. Основні роботи, як правило, розглядають наукову діяльність природодослідників в контексті вивчення роботи певних навчальних закладів чи товариств.

На території парку за час його існування було відмічено 333 види хребетних: плазуни 7, риби 29, птахи 241, ссавці 44. Ці групи досліджувались протягом ХІХ–ХХ століть.

Герпетофауна. Герпетофауна Шацького національного природного парку нараховує 12 видів земноводних та 7 видів плазунів. У 1853 році К. Ф. Кесслер видає спеціальну роботу про амфібій Київського учбового округу. У наступні роки він продовжив спостереження за цією групою тварин, результати досліджень лягли в основу статті "О лягушках” (1862 р.). Окремі відомості про фауну земноводних західних областей України знаходимо в роботах Я. Фрівальдського, І. Верхратського, Й. Й. Пачоського (1888 р.), який подає відомості про 3 види Reptilia та 3 види Amphibia.

Систематичне вивчення герпетофауни Західноукраїнського Полісся розпочалось в середині 1950–1960-х рр. (Ф. Й. Страутман − 1958; К. А. Татаринов − 1958, 1972, 1973; Н. А. Полушина 1974, 1989; І. Ф. Ємельянова − 1974, 1989; К. І. Геренчук 1975; Л. І. Матківська 1989). З 1984 р. науковий відділ парку інвентаризував герпетофауну (А. А. Горун, В. І. Матейчик, В. І. Цвид, Л. М. Підопригора 1994), а тепер проводяться лише додаткові спостереження.

Іхтіологія. В озерах Шацького національного парку нараховується 29 видів риб, які належать до 11 родин.

Значна роль у дослідженні прісноводних риб належить К. Ф. Кесслеру. Л. С. Берг назвав його батьком російської іхтіології. К. Ф. Кесслер надавав великого значення вивченню способу життя тварин, впливу навколишнього середовища на їх будову та поведінку, мінливості у риб. Він диференціював спадкову та неспадкову мінливість.

К. Ф. Кесслер (1857) подає відомості про риб Західного Бугу та прилеглих водойм з літературних джерел. Особливу увагу звертав на маловідомі й рідкісні види. Автор наводить дані про типові родини риб регіону. Окуневі 6 видів; Бабцеві Cottus L. 2 види; Тріскові 1; Сомові 1; Коропові 30; Лососеві 1; Щуковидні 1 вид; Хрящеві 5 видів.

Вивчення видового складу, чисельності й розміщення риб в озерах Шацького поозер'я проводив НДІ рибного господарства (Л. Г. Симонова 1958, 1962; А. Д. Носаль, Л. Г. Симонова 1958; Н. С. Менюк, Л. Г. Симонова 1962).

Після організації Шацького національного парку (1984) вивченням іхтіофауни епізодично займались інститут гідробіології АН України (І. Є. Дячук 1993; М. В. Коваль 1993; В. М. Колесников 1993; В. М. Тімченко, В. М. Якушин 1994; М. Ю. Євтушенко, П. Г. Шевченко 1993, 1996; Шевченко П.Г. та інші 1997), постійно вів спостереження науковий відділ парку.

Орнітофауна. К. Ф. Кесслер у працях "Птицы голенастые и водяные” (1852), "Птицы хищные и куриные” (1851) описує видовий склад птахів регіону, де відмічає представників Шацького поозер'я. Усі описані птахи Кесслер поділив на декілька груп: голінасті (лелекоподібні), водяні, курячі, хижі, денні хижі, нічні хижі (або сови), горобцеві, одноголосі горобцеві, співучі горобцеві.

На початку ХХ століття птахами Шацького поозер'я цікавилися М. Шарлемань, Л. Портенко (1926), зокрема вивчали міграції птахів, застосовуючи кільцювання. Ці дослідження продовжив М. О. Бурчак-Абрамович (1928), який зосередив увагу на рідкісних птахах регіону. Вивчення орнітофауни Західноукраїнського Полісся, у тому числі і Шацького поозер'я, активно розгорнулось на початку 1960-х років і триває нині. Основні дослідження відобразили в працях В. П. Жежерін, Є. Б. Сребродольська (1960, 1961, 1975, 1980), К. А. Татаринов, '281973), Л. І. Горбань, (1992), В. І. Матейчик (1990).

Із заснуванням Шацького національного природного парку на Волинському Поліссі розпочато систематичне вивчення орнітофауни та різноманітних питань, пов'язаних з екологією, міграцією, охороною. Цінним моментом для розгортання екологічного моніторингу є те, що інвентаризацію орнітофауни парку розпочато разом із проектом його створення, перші наслідки відображено в матеріалах "Літопису природи”, а згодом опубліковано за п'ятирічний період (Л. І. Горбань, 1990).

Ці обставини дають змогу об'єктивно оцінити сучасний стан орнітофауни, її тенденції та здійснювати екологічний моніторинг на основі зоологічних об'єктів.

Ссавці. У парку нараховується 44 види ссавців, із яких 4 занесені до "Червоної книги України”. Одні з перших досліджень ссавців краю належать К. Ф. Кесслеру, який у праці "Животные млекопитающие губерний Киевского учебного округа” (1851) описує :

Рукокрилих: Кажанові Vesperugo Keys 6 видів; Нетопир Vespertilio L. 2 види; Вухань Plecotus Geoffr 1 вид; Півкочатка Rhinolophus Geoffr 1 вид.

Комахоїдних: Кротові Talpa L. 2 види; Кутори Sorex L. 5 видів; їжак Erinaceus L. 1 вид.

Плодоїдних: Ведмідь Ursus L. 1 вид; Борсукові Meles Brisson 1 вид; Куницеві Vusssstela 2 види; Тхорові Foetorius Keys 5 видів; Видрові Lutra Erxi 1 вид; Собаки Canis L. 1 вид; Котячі Felis L 1 вид.

Гризунів: Білки Sciurus L. 1 вид; Бабаки Arctomys Schrer 1 вид; Ховрах Sper Mophilus Cuv 2 види; Повчокові Myoxus Zimmer 4 види; Тушканчикові Dipus Schrer 2 види;Мишевидні Mus L. 8 видів; Хом'яки Cricetus Pall 1 вид; Полівки Arvicola Lacep 3 види; Сліпунець Ellobius Fischer 1 вид; Боброві Castor L. 1 вид; Зайцеві Lepus L. 2 види.

Багатокопитних: Свиня Sus L. 4 види.

Жуйних, або Двокопитних: Олень Cervus L. 3 види”.

Усього в цій праці К. Кесслер описує 62 види ссавців.

Як зазначає К. А. Татаринов, А. В. Ксенжопольський подає цікаві відомості про тваринний світ заходу Волині, констатує помітне зменшення чисельності цінних промислових звірів, припускає зникнення деяких з них на Волині у найближчий час. А. В. Ксенжопольський у своїй книзі згадує про 50 видів ссавців, у тому числі: з парнокопитних лося, козулю, свиню дику, зубра, лань, благородного оленя; з хижаків кота лісового, борсука, видру, куниць (лісову і хатню), тхора чорного, норку, горностая, ласку; з гризунів бобра, зайців сірого і білого; білку; ховрахів (рябого і сірого); хом'яка; щурів (чорного і сірого); мишей хатню, лісову, польову, малу; полівок (лісову і звичайну); вовчків (не вказуючи видів); з комахоїдних їжака, крота, бурозубку (звичайну і білочереву), кутору звичайну та 8–10 видів рукокрилих. А. В. Ксенжопольський зазначає, що в 1912 р. про дикого лісового кота на Волині не вдалось зібрати будь-яких матеріалів, тому він вважає, що цього хижака не слід включати до складу волинської теріофауни. Це стосується і бурого ведмедя. Щодо фауни рукокрилих А. В. Ксенжопольський пише, що склад її досі не встановлено у зв'язку з невивченістю цієї групи ссавців.

Порівнюючи працю А. В. Ксенжопольського (1913 р.) із науковими дослідженнями О. Б. Кістяківського та О. П. Корнєєва (1955), Татаринов відзначає, що останні не вказують таких видів, як зубр, олень благородний, лань, бурий ведмідь, кіт лісовий, хом'як, щур чорний, ховрахи сірий і рябий. Проте зазначають раніш не відомих на Поліссі звірів, як ондатра підземна та темна, нутрії, вовчки (сірий, лісовий та горішковий), єнотовидний собака, бурозубка мала. Видовий склад рукокрилих залишається не цілком з'ясованим і цими авторами, які, зазначаючи для Полісся вісім видів, з певністю говорять про чотири, зокрема вуханя, вечірницю руду, кажана пізнього та нетопира малого. З цього видно, що видовий склад ссавців за сорок останніх років (1913–1955) помітно змінився. Ще більших змін зазнало кількісне співвідношення окремих груп і видів ссавців.

А. В. Ксенжопольський (1913) констатував помітне зменшення чисельності цінних промислових звірів, робив припущення про зникнення деяких з них на Волині найближчим часом. Він зазначав: зубр, олень благородний, лань утримуються лише у парку в Пилявині і не можуть розглядатись як компоненти дикої фауни, проте ці звірі на Волині жили в природних умовах, на що вказують палеозоологічні знахідки.

Дослідження ссавців західноукраїнського Полісся до утворення парку відображено в наукових виданнях: Ф. Й. Страутмана, К. А. Татаринова, 1958; К. А. Татаринова, 1969, 1972; К. І. Геренчука, 1975.

В. І. Матейчик, А. А. Горун, В. І. Вид, Л. М. Підопригора (1984) склали найбільш повний видовий склад ссавців парку. Проте ще потребують додаткового вивчення родини землерийкових, соневих, мишиних та звичайних кажанів, оскільки відомі лише фрагментарні дослідження, що проводили В. В. Ткач, Р. І. Лихотоп, К. А. Сологор у 1995 році.

Отже, фауністичні дослідження Волині в ХІХ на початку ХХ століть сприяли поступовому підвищенню рівня досліджень Шацького поозер'я. Вивчення хребетних проводились тут Інститутом зоології НАН України, Львівським державним університетом, Інститутом гідробіології НАН України та науковим відділом парку.

Нині пожвавилося вивчення окремих груп тварин, зокрема риб, птахів, ссавців.

Використана література:

1. Ященко П.Т., Найда В.С. Созологічна категоризація та збереження раритетів флори Шацького національного природного парку в аспекті сталого розвитку його екосистем / Науковий вісник, 2008, вип. 18.7 c.170-176

2. Піць Н.А. Моніторинг рекреаційних дигресій лісових екосистем Шацького національного природного парку / Науковий вісник НЛТУ України. 2008, вип. 18.5, с.44-51

3. Блажко О. А. Аналіз прибережно-водної та водної судинної флори Шацьких озер / Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки Рослинний світ. 2, 2009, с.78-80

4. Горбань Л. І. Земноводні Шацького національного природного парку та їх охорона / Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки РОЗДІЛ II. Тваринний світ. 2, 2009, с.198-200

5. Іванців В. В., Іванців О. Я. Вивчення фауни хребетних Шацького поозер'я (ХІХ–ХХ століття) / Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки РОЗДІЛ VІ. Методика викладання та історія розвитку біології. 3, 2008, с.327-330





Реферат на тему: Флора та фауна Шацького національного природного парку (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.