Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Еколого-флористичний аналіз фітоценозів за методикою Браун-Бланке (реферат)

Й. Браун-Бланке та його послідовники використовують для класифікації фітоценозів лише одну ознаку - флористичний склад.

Класифікаційний аналіз угруповань школою Браун-Бланке традиційно проводився з використанням тільки табличного методу. На сьогодні розроблені програми для ЕОМ, що дозволяють аналізувати фітоценотичні матеріали за допомогою комп'ютерів (Wild, Orloci, 1983, цит. за: Ю.Н.Нешатаев, 1987).

При аналізі описів пробних площ рекомендується витримувати певну послідовність операцій, що забезпечує можливість переходу від синтетичного етапу до синтаксономічного аналізу. Останній завершує обробку даних, дозволяючи віднести ті чи інші групи фітоценозів до синтаксонів, прийнятих у системі Браун-Бланке.

Першу валову таблицю описів пробних площ складають без попереднього упорядкування видів. Починати потрібно із складання списку видів, що зустрілися під час всіх описів, та попереднього списку самих описів із зазначенням того, до якого таксону їх можна приблизно віднести.

На цьому етапі можна зробити оцінку константності видів за всією сукупністю описів. Це дозволить перейти до наступного етапу - складання зведеної таблиці, тобто таблиці сталості видів, у якій види будуть розміщуватися у порядку константності (табл. 1).

Слід пам'ятати, що чисельність висококонстантних видів, як правило, невелика, а малоконстантних - досягає великих значень.

Таблиця 1

Постійність видів на пробних площах середньоросійських лісостепових дібров (N = 42) (за Ю.М.Нешатаєвим, 1978)

N

Види

Постійність, %

N

Види

Постійність, %

1

Quercus robur L.

100

43

Fallopia convolvulus (L.) Love

10

2

Aegopodium podagraria L.

80

44

Galium verum L.

10

3

Geum urbanum L.

80

45

Hypericum perforatum L.

10

4

Corylus avellana L.

70

46

Melica nutans L.

10

5

Glechoma hirsuta Waldst. et Kit.

70

47

Poa angustifolia L.

10

6

Lathyrus vernus (L.) Bernh.

70

48

Plantago major L.

10

7

Acer campestre L.

60

49

Rubus caesius L.

10

8

Euonymus europaea L.

60

50

Silaum silaus (L.) Schinz et Thell.

10

9

Stellarla holostea L.

60

51

Swida sanguinea (L.) Opiz

10

10

Viola mirabilis L.

60

52

Ulmus glabra Huds.

10

11

Acer platanoides L.

50

53

Vincetoxicum hirundinaria Medik.

10

12

Asarum europaeum L.

50

54

Achillea millefolium L.

+

13

Carex pilosa Scop.

50

55

Agrimonia eupatoria L.

+

14

Euonimus verrucosa Scop.

50

56

Agrostis tenuis Sibth.

+

15

Fraxinus excelsior L.

50

57

Alliaria petiolata (Bieb.) Cavara et Grande

+

16

Pulmonaria obscura Durnort.

50

58

Arctium tomentosum Mill.

+

17

Carex contiqua Hoppe.

40

59

Aristolochia clematitis L.

+

18

Convallaria majalis L.

40

60

Carex michelii Host.

+

19

Galium aparine L.

40

61

Cephalanthera rubra(L.) Rich.

+

20

Tilia cordata Mill.

40

62

Fallopia dumetorum (L.) Holub

+

21

Urtica dioica L.

40

63

Impatients noli-tangere L.

+

22

Asperula odorata L.

30

64

Lapsana communis L.

+

23

Fragaria vesca L.

30

65

Lathyrus sylvestris L.

+

24

Lysimachia nummularia L.

30

66

Linaria vulgaris Mill.

+

25

Rhamnus cathartica L.

30

67

Lotus corniculatus L.

+

26

Torilis japonica (Houtt.) DC

30

68

Milium effusum L.

+

27

Veronica chamaedrys L.

30

69

Moehringia trinervia (L.) Clairv.

+

28

Viola suavis Bieb.

30

70

Origanum vulgare L.

+

29

Acer tataricum L.

20

71

Plantago media L.

+

30

Astragalus glycyphyllos L.

20

72

Prunella vulgaris L

+

31

Brachypodium sylvaticum (Huds.) Beav.

20

73

Prunus spinosa L.

+

32

Campanula trachelium L.

20

74

Rosa canina L.

+

33

Carex rhisina Blytt.

20

75

Scrophularia nodosa L.

+

34

Coronilla varia L.

20

76

Stachys sylvatica L.

+

35

Dactylis glomerata L.

20

77

Taraxacum officinale Wigg.

+

36

Mercurialis perennis L.

20

78

Trifolium hybridum L.

+

37

Poa nemoralis L.

20

79

Tr. lupinaster L.

+

38

Polygonatum multiflorum (L.) All.

20

80

Tr. montanum L.

+

39

Pyrethrum corymbosum Scop.

20

81

Tr. praterise L.

+

40

Vicia sepium L.

20

82

Tr. repens L.

+

41

Campanula rapunculoides L.

10

83

Veronica spicata L.

+

42

Crataegus curvisepala Lindm.

10

84

Vicia cracca L.

+

-

 

 

85

Viscaria vulgaris Bernh.

+

Якщо розподіл видів за класами константності відобразити на графіку, де вісь ординат показує кількість видів у кожному класі константності, а на осі абсцис будуть відмічені класи константності, то ми отримаємо характерну криву з стрімким підняттям у лівій частині та пологим спуском її до осі абсцис у правій (рис. 1).

Порівняно невелика кількість константних видів та видів середніх класів константності навіть при значній видовій різноманітності угруповань дібров включає лише найбільш значущі для класифікації угруповань види.

Після цього складається таблиця, у якій види розміщують у порядку зменшення константності, а угруповання - у порядку попереднього ранжування за одним з важливих факторів середовища (наприклад, за зволоженням або родючістю грунту).

Рис. 1. Розподіл видів рослин у лісостепових дібровах за класами константності (за Ю.Н.Нешатаєвим, 1987)

а - у межах всієї сукупності, а саме у 1300 описах пробних площ

б - у межах 42 описів дібров (союзу, порядку) N - кількість видів.

Для подальшого аналізу відбираються види з середньою константністю (від 10 до 70%), тобто, найбільш інформативні види, які дозволяють розділити масу описів на так звані синтаксономічні блоки. Відомо, що види, константність яких більше 70%, малоінформативні для виділення синтаксонів, а види, константність яких менше 10%, будучи характерними тільки для незначної кількості описів, часто не сприяють об'єктивному виділенню таксономічних груп фітоценозів. Це тим більше справедливо, якщо описів небагато (до 100). Здебільшого незначною буває і таксономічна різноманітність описів - через обмеженість еколого-фітоценотичного та географічного діапазону вибірки.

Отже, основна робота проводиться не з усіма рослинами, а тільки з так званою активною таблицею, до якої входять "підозрілі" щодо інформативності види середніх класів константності. Щоб отримати таку активну таблицю, достатньо перекопіювати середню частину попередньої таблиці (її обмежують верхня та нижня горизонтальні лінії).

У активній частині таблиці зверху мають знаходитися номери описів пробних площ, оскільки після переміщення у ній описів доведеться зробити переміщення описів (тобто граф таблиці) і у її пасивній частині.

Перший етап роботи з активною таблицею сигматистів закінчується групуванням видів у блоки, які об'єднують схожі за зустрічністю та за екологією види.

Як вказує Ю.М.Нешатаєв (1987), групування видів краще починати з двох екологічно найвіддаленіших видів (один, наприклад, - гігромезофіт, а інший - ксеромезофіт). Шикуючи інші види активної таблиці між цими двома опірними видами, можна скласти попередній нарис їх розміщення. Розрізаючи таблицю горизонтально на смужки (тобто за рядками таблиці) та перекладаючи за подібністю видів у блоки, таблицю склеюють у новому порядку.

Таким чином досягається перший етап кластеризації, тобто виділення однорідних груп. Цей етап роботи можна виконати на ЕОМ, що зручніше і швидше. В результаті отримуємо так звану диференційну таблицю (табл. 2).

Таблиця 2

Фрагмент зведеної таблиці постійності видів з описів пробних площ середньоросійських лісостепових дібров (N = 10) (за Ю.М.Нешатаєвим, 1987)

Вид

Номери описів

Постійність, %

9

2

9

9

1

0

1

4

2

1

9

2

5

1

0

3

3

1

7

7

6

1

3

9

3

1

0

3

5

9

0

1

1

4

0

7

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

1

Quercus robur

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

100

2

Acer campestre

3

2

1

1

2

2

1

1

3

1

100

3

Aegopodium podagraria

3

4

2

3

1

-

2

1

4

2

90

4

Corylus avellana

3

2

1

2

2

-

1

2

2

2

90

5

Glechoma hirsuta

1

2

1

2

1

-

1

1

1

1

90

6

Lathyrus vernus

1

1

1

1

1

-

1

1

1

1

90

7

Stellaria holostea

1

2

2

2

1

-

2

1

2

2

90

8

Carex pilosa

1

1

2

1

1

1

2

2

-

2

90

9

Asarum europaeum

2

2

1

1

1

-

1

1

2

1

90

10

Viola mirabilis

1

1

1

1

1

-

1

1

-

1

80

11

Fraxinus excelsior

1

1

1

1

1

-

1

1

-

2

80

12

Carex contigua

1

1

1

1

1

1

1

1

-

-

80

13

Geum urbanum

1

2

-

2

1

-

-

1

2

1

70

14

Pulmonaria obscura

1

1

1

-

1

-

1

-

2

1

70

15

Asperula odorata

1

2

1

1

-

-

1

-

2

1

70

16

Euonimus europaea

1

-

1

1

-

-

1

1

-

1

60

17

Acer platanoides

1

-

1

1

-

-

1

-

1

1

60

18

Lysimachia nummularia

1

1

-

1

1

1

 

-

1

-

60

19

Euonimus verrucosa

-

-

1

-

-

-

1

1

1

1

50

20

Tilia cordata

1

-

1

1

-

-

1

-

-

1

50

21

Viola suavis

-

1

-

1

-

1

1

-

1

-

50

22

Astragalus glycyphyllos

-

2

-

2

1

-

-

1

1

-

50

23

Torilis japonica

-

1

-

1

-

1

-

-

1

-

40

24

Brachypodium sylvaticum

-

-

-

-

1

1

1

1

-

-

40

25

Urtica dioica

1

1

-

1

-

-

-

-

-

-

30

26

Rhamnus cathartica

-

-

1

-

-

-

1

-

-

1

30

27

Veronica chamaedrys

-

-

-

1

2

+

-

-

-

-

30

28

Mercurialis perennis

-

2

-

1

-

-

-

-

3

-

30

29

Carex rhisina

-

-

-

-

1

1

-

2

-

-

30

30

Dactylis glomerata

-

-

-

-

1

1

-

1

-

-

30

31

Acer tataricum

-

-

-

-

1

2

-

1

-

30

32

Fragaria vesca

-

-

-

-

1

+

-

-

-

-

20

33

Crataegus curvisepala

1

-

-

-

-

-

-

-

+

-

20

34

Convallaria majalis

-

-

-

-

-

-

-

1

-

-

10

35

Galium aparine

-

-

-

-

1

-

-

-

-

-

10

36

Pyretnrum corymbosum

-

-

-

-

-

-

-

1

-

-

10

Наступний етап роботи з активною таблицею, в якій види упорядковано розміщені у блоки, полягає у переставлянні описів (тобто стовпчиків таблиці). Для цього таблицю розрізають на вертикальні смужки й останні переставляють так, щоб кожній групі описів відповідав переважно який-небудь блок видів, які у інших групах описів зовсім не зустрічаються або присутні зрідка (табл. 3).

Потім цю упорядковану диференційну таблицю доповнюють зверху списком найбільш константних видів, взятих з пасивної частини валової таблиці (табл. 1), а знизу - списком рідкісних видів, взятих теж з валової таблиці.

Після того, як для видів кожної виділеної групи описів будуть встановлені індекси їх константності (що вказує на ступінь "вірності" виду тій чи іншій синтаксономічній одиниці), така таблиця стає об'єктом синтаксономічного аналізу.

Таблиця 3

Упорядкована роздільна таблиця описів пробних площ фітоценозів лісостепових дібров, складена на основі активної частини загальної таблиці (за Ю.М.Нешатаєвим, 1987)

Для прикладу наводимо диференціюючу таблицю описів пробних площ середньоросійських лісостепових дібров асоціації Fraxino-Quercetum (за Ю.М.Нешатаєвим, 1987 - табл. 4).

Диференційні види розділяють асоціацію на дві субасоціації. Деревостану першої з них властива висока постійність липи серцелистої (Tilia cordata), ясеня (Fraxinus excelsior) та клена (Acer platanoides). У деревостані другої субасоціації всі ці види зустрічаються зрідка, особливо липа, зате для неї характерна постійна участь групи видів південнолісостепових дібров: ториліс (Toriiis japonica), фіалка приємна (Viola suavis), вербозілля лучне (Lyzimachia nummularia) та ін.

Таблиця 4

Диференціююча таблиця описів пробних площ середньоросійських лісостепових дібров асоціації Fraxino-Quercetum (за Ю.М.Нешатаєвим, 1987)

 
Примітки. 1. Назви урочищ дані у скороченому виді: Шип. - діброва "Шиповий ліс", Воронезька обл.; Гор. - Городнищенське лісництво Олексіївського лісгоспу, Бєлгородська обл. 2. Висока постійність диференційних видів в угрупованнях субасоціації обведена рамкою.

В результаті синтаксономічного аналізу всієї сукупності описів створюється оглядова або синоптична таблиця, де до груп вихідних описів віднесені певні диференційні види, а серед видів високої константності намічаються групи характерних видів, спільні для вищих таксономічних одиниць (класів та порядків).

Приклад складання оглядової (синоптичної) таблиці для асоціацій середньоросійських лісостепових дібров класу Querco- Fagetea наведений у табл. 5.

Блоки видів служать діагностичним засобом для виділення синтаксономічних одиниць того чи іншого рангу (асоціації, субасоціації, фації). Таким чином, ці блоки виступають у якості диференційних видів і, нарівні з характерними видами одиниць більш високого рангу, дозволяють співставляти отримані синтаксони з раніше описаними у літературі еталонами.

Для еталонів повинні вказуватися і автор, і рік видання. Школою Браун-Бланке розроблені правила опису нових синтаксонів та присвоєння їм номенклатурних назв. Для назви кожного синтаксону використовується відповідний латинський суфікс.

Нагадаємо, що, виділяючи одиниці середнього рангу (від асоціації до союзу) сигматисти враховують характерні та диференційні види, а одиниці вищого порядку (порядок, клас, групи класів) визначають за фізіономічними ознаками.

Таблиця 5

Оглядова (синоптична) таблиця асоціацій середньоросійських лісостепових дібров класу Querco-Fagetea (За Ю.М.Нешатасвим, 1987)

 
Примітки: 1. У рядках римськими цифрами позначені класи постійності, арабськими - бали проективного покриття, де

"1" - означає від 0 до 1 балу,

"2" - від 0 до 2 балів.

2. Висока постійність диференційних видів в угрупованнях різних синтаксономічних одиниць відмічена рамками.

Використана література:

1. Фельбаба-Клушина Л.М. Комендар В.І. Фітоценологія з основами синфітосозології.- Ужгород. 2001

2. Соломаха В.А. Синтаксони рослинності України за методом Браун-Бланке та їх особливості. - К.: Ун-т ім. Тараса Шевченка, 1995. - 116 с.

Реймерс Н.Ф. Экология (теория, законы, правила, принципы и гипотезы). - М.: Россия молодая, 1994. - 366 с.





Реферат на тему: Еколого-флористичний аналіз фітоценозів за методикою Браун-Бланке (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.