Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Еколого-фітоценотичні стратегії (ЕФС) (реферат)

Сукупність пристосувань, які забезпечують виду можливість зростати разом з іншими організмами і займати певне положення у відповідних біоценозах, називається стратегією життя (Работнов, 1975).

Блискуче висвітлення питання про типи ЕФС знаходимо у працях Л.Г.Раменського, опублікованих ще у 30-х роках. Він писав про три фітоценотичні типи рослин, які назвав віолентами, патієнтами та експлерентами і порівняв їх з левами, верблюдами та шакалами. Через 40 років у Великобританії побачила світ монографія Дж.Грайма (Grime, 1978) "Стратегії рослин та процеси у рослинності". Для розуміння типів стратегій багато зробили такі вчені, як Е.Піанка (Pianka, 1970), Р.Уіттекер (Whittaker, 1975) та деякі інші. Б.М.Міркін (1985) доповнив і ускладнив систему Раменського-Грайма і виділив п'ять типів стратегій, які наводимо нижче.

К-віоленти - цей тип стратегій проявляється в умовах, коли середовище досить стабільне, сприятливе і не піддається порушенням. У залежності від умов середовища віоленти ростуть краще або гірше, але ніяких особливих пристосувань до перенесення несприятливого періоду у них немає. Прикладами віолентів можуть бути дуб та ялина. Ці рослини "впевнені у завтрашньому дні", їх насіння поширюється тваринами. Разом з тим вони не пристосовані до стресів, оскільки їх насінна продуктивність невисока, і рослини не утворюють банку насіння в грунті.

S-екотопічні патієнти - здебільшого - багаторічники, пристосовані до несприятливих умов існування. Це рослини тундр, високогір'їв, солончаків. Їм властивий особливий тип "скаредної економіки" та уміння вирішувати свої проблеми за рахунок мінімальної кількості ресурсів. Наприклад, рослини сухих місцезростань мають ряд пристосувань: товста оболонка чи кутикула, восковий наліт, опушення, а також ароматичні речовини, які обволікають рослину особливою атмосферою, насиченою парами ефірних масел, і, цим самим, зменшують випаровування. Нарешті, абсолютно приголомшливий за ефективністю варіант фотосинтезу, що характерний кактусам - кислий метаболізм. Вуглекислий газ накопичується вночі, а вдень, коли з'являється необхідна для фотосинтезу сонячна енергія, рослина продукує органічні речовини за рахунок цих запасів вуглекислоти. Продихи залишаються закритими. Як правило, S-екотопічним патієнтам (кактуси, молочаї) властиві колючки та гіркий смак, тому вони мало поїдаються тваринами

S-фітоценотичні патієнти. Це види, які входять до складу зімкнених угруповань і можуть зростати при значному затіненні (копитняк - Asarum europaeum L., маренка - Asperula propinqua Pobed), або при інших варіантах біотичного стресу. У них є особливі фізіологічні та біохімічні пристосування для організації "скаредної економіки".

До фітоценотичних патієнтів можна віднести, наприклад, вересові кущики, що зростають на бідних, кислих і холодних грунтах сфагнових боліт.

R-справжні експлеренти. Їм властива висока енергія насінного розмноженння (інколи і вегетативного). Це бур'яни, рослини узбіч, доріг. Насіння цих рослин здебільшого поширюється вітром і вони здатні формувати у грунті "банк насіння". Завдяки неодночасному проростанню і тривалому періоду схожості насіння експлеренти можуть чекати несприятливих для них умов у фітоценозі багато років. До цієї групи відносяться культурні рослини, яким не властива здатність до диференціації ніш.

R-несправжні або фітоценотичні експлеренти - це види, які, на відміну від справжніх експлерентів-"бродяг", постійно присутні в угрупованнях, але часто знаходяться у стані спокою і дають спалах розвитку тільки тоді, коли раптово послаблюються фітоценотичні відносини. Це, наприклад, весняні ефемероїди та рослини-однорічники пустель.

Вторинні типи стратегій. Дж.Грайм вважав, що у природі майже не існує "чистих" типів стратегій, а частіше зустрічаються вторинні типи, які є перехідними між двома або навіть трьома типами: KR, KS, RS та KRS. Суть системи оцінки стратегій життя добре ілюструє рис. 1.

Основні типи стратегій відповідають кутам "трикутника стратегій", між якими розміщуються проміжні типи. У такому випадку всі лучні трав'янисті рослини, такі, наприклад, як костриця (Festuca pratensis Huds.), родовик лікарський (Sanguisorba officinalis L.), потрапляють у групу KRS, оскільки мають певні "здібності" до конкуренції та стійкості до засухи, втрачаючи листя або й всю надземну частину. Їм також властива висока насінна продуктивність.

Крім існування вторинних типів, будь-який вид має досить широку норму реакції на зміни умов, тому один вид може по-різному проявляти свої властивості у різних популяціях. Наприклад, сосна звичайна (Pinus sylvestris L.) в умовах оптимуму - це, безумовно, вид К, але на сфагновому болоті разом з вересовими кущиками, сосна набуває карликових форм: висота стовбура 30-40 см, а хвоя стає короткою. Тут вона виступає у ролі типового патієнту S.

Рис. 1. Трикутник стратегій Дж.Грайма.

Умовні позначення: С - конкуренти (К-віоленти), R - патієнти або рудерали, S - експлеренти (стрес-стійкі організми).

Поєднання букв означає різні варіанти вторинних (проміжних) стратегій.

Стратегія життя є не стільки властивістю виду взагалі, скільки властивістю конкретних популяцій. Як відмічає Ю.А.Злобін (1998), існує чимало випадків, коли популяції одного й того ж виду реалізують різні стратегії. Так, очерет (Phragmites australis (Car.) Frin. ex Steud.) в плавнях поводить себе як типовий К-стратег (віолент), але його популяції на засолених фунтах реалізують вже S-стратегію. Низовинно-передгірні популяції пізньоцвіту осіннього за комплексом диференціальних ознак проявляють себе як патієнти екотопічні. Домінуюча інтегральна властивість цієї групи популяцій - це толерантність, яка проявляється у повільному проходженні великого життєвого циклу особин, неглибокому омолодженні вегетативного потомства, невисокій щільності популяцій, низькій вегетативній продуктивності. Популяції гірського поясу, поруч з ознаками патієнтів екотопічних, в незначній мірі набувають ознак несправжніх експлерентів, що проявляється у прискореному проходженні життєвого циклу, глибокому омолодженні вегетативних особин, високій насінній та вегетативній продуктивності, високій щільності популяцій та ін. (Фельбаба-Клушина, 1995).

Використана література:

1. Фельбаба-Клушина Л.М. Комендар В.І. Фітоценологія з основами синфітосозології.- Ужгород. 2001

2. Андрієнко Т.Л., Прядко О.І. Фітоценотична репрезентативність болотних природно-заповідних об'єктів України // Укр. ботан. журн. - 1989. - 46, №1. - С. 77-80.

3. Василевич В.И. Очерки теоретической фитоценологии. - Л.: Наука, 1983.- С. 34-41.





Реферат на тему: Еколого-фітоценотичні стратегії (ЕФС) (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.