Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Досвід відновлення букових лісів на Північному Кавказі (реферат)

Бук східний на Північному Кавказі займає друге місце після дуба, або приблизно 25% усієї площі лісів.

Найбільш сприятливі умови для поширення букових лісів у середньогірському поясі, починаючи з висоти 600 м над рівнем моря.

На Північному Кавказі на висоті 800—900 м над рівнем моря і вище у букових лісах зустрічаються інші лісоутворюючі породи — смерека кавказька та ялина східна. Нерідко високопродуктивні букові ліси бувають і в зоні дібров (200—600 м над рівнем моря), де вони займають схили балок.

Статистичні дані свідчать про те, що площа букових лісів на Північному Кавказі щороку скорочується. Причиною цього в значній мірі було:

а) застосування суцільних рубок в гірських лісах;

б) випасання худоби, сінокосіння, пожежі на вирубках;

в) ерозійні процеси після суцільних рубок;

г) недооцінка ролі і значення штучного відновлення цієї деревної породи.

У практиці лісорозведення часто бувало так, що на місці вирубаних букових лісів І і II бонітетів створювались культури з таких порід, як ясен зелений, гледичія, айлант та ін.

Хоч тут ще до Великої Вітчизняної війни в окремих місцях були позитивні результати розведення бука, проте його площі не збільшувались. Лісоводи Північного Кавказу лише в останні десятиліття 20 століття почали розглядати культури бука як серйозний фактор підвищення продуктивності гірських лісів.

Створювати культури бука необхідно не тільки на місці суцільних рубок попередніх років, а й після першого і другого прийому при поступових рубках, які правилами рубок узаконені для букової зони і Північного Кавказу. У деяких лісгоспах є значні площі ліщинників, а також малопродуктивних зріджених старовікових букових насаджень, які утворилися після безсистемних та приіскових рубок. Під пологом задернілих ділянок майже відсутній підріст цієї деревної породи. В таких насадженнях необхідно провадити специфічні прийоми реконструкції з широким використанням культур бука.

Досвід промислового розведення бука на Північному Кавказі має 70-річну давність.

Дані вивчення показують, що інтенсивність росту бука в посадках у перші роки залежить від грунтових умов, категорії лісокультурної площі і догляду. Найбільш енергійний ріст бука спостерігається на глибоких темнобурих грунтах північних схилів у типі свіжих бучин при товщині дрібнозему понад 1,5 м. Наприклад, чотирирічні посадки бука у Мезмайському лісництві на таких грунтах були висотою 1,1 м, а на бурих грунтах, де шар дрібнозему становив 40— 60 см, посадки бука не перевищували 60—70 см. У такій же залежності знаходиться і приживаність посадок. Коли на глибоких темнобурих і темносірих лісових грунтах приживаність сіянців бука становила 88%, то на дрібнокам'янистих грунтах, де у бездощові періоди грунт швидко висихає, приживаність становила 64%.

На ділянках з суцільним обробітком грунту бук росте швидше, ніж на суцільних лісосіках у площадках. На старій розкорчовці приживаність бука після шостого року становила 85%, середня висота семирічного насадження — 2,3 м. У той же час культури, створені по свіжій лісосіці площадками приблизно в аналогічних лісорослинних умовах, мали після шостого року приживаність 62% при середній висоті 0,9 м.

Бук як рослина вимоглива до вологи помітно реагує на висушування поверхневих шарів грунту. Деяке значення в цьому відношенні має характер формування кореневої системи. Навіть на глибоких грунтах на відміну від дуба бук в культурах не утворює глибокого коріння. Як показали численні розкопки, проведені науковцями в різних грунтових і агротехнічних умовах вирощування, основна маса скелетних коренів (до 70%) зміщена в перегнійно-акумулятивному горизонті. Тому все, що сприяє висушуванню цього горизонту (кам'янистість і погана структура грунту, бур'яни, задерніння, незадовільний догляд тощо), різко уповільнює його ріст.

Іноді вважають, що бук у перші роки росте дуже поступово і лише з 8—10 років його приріст збільшується. Проте слід відзначити, що ця закономірність часто може мати значні відхилення. При сприятливих умовах вирощування бук у перші ж роки може мати приріст, характерний для швидкоростучих порід.

В існуючих шкалах розподілу деревних порід щодо затінення бук східний і смерека кавказька займають крайнє положення, тобто відносяться до найбільш тіньовитривалих видів. Таку оцінку бук і смерека дістали головним чином тому, що, починаючи з молодого віку, вони здатні протягом багатьох десятиріч задовольнитись дуже обмеженою кількістю світла. В. М. Герасимов, А. Я. Орлов та інші відмічали, що під пологом лісу зустрічаються смерека і бук діаметром 12 см, вік яких становить 120—130 років.

Щождо впливу світла на виживання молодого бука і смереки, а також на їх дальший ріст, то тут думки багатьох лісоводів розходяться. Дехто вважає, що бук і смерека в молодому віці не виносять прямого сонячного освітлення, і тому без затінення рости не можуть. З цього погляду культури бука або неможливі, або дуже утруднені.

Іншого погляду додержуються інші вчені. Провадячи свої дослідження на Закавказзі, вони встановили, що ріст підросту бука у висоту на світлі у 18 раз перевищує ріст у висоту під пологом лісу. Молодий підріст бука не тільки не боїться прямого освітлення, а, навпаки, прямі сонячні промені навіть стимулюють його ріст. Спостереження показали, що бук і смерека відрізняються найкращим ростом на відкритих місцях при повному освітленні. Затінення в усіх випадках не стимулює їх росту, а, навпаки, скорочує його у висоті та в діаметрі.

Бук і смерека, не знижуючи помітно свого приросту, можуть успішно рости до певної межі. Для бука ця межа знаходиться в інтервалі 35—25% від повної освітленості, для смереки 15—10%. Отже, на основі цих даних бук можна назвати породою більш вимогливою до світла, ніж смерека.

Таким чином, оптимум освітленості для молодих культур бука знаходиться в інтервалі 140 000—50 000 люксів. Мінімум для бука становить 30 000 люксів, а для смереки 20 000 люксів. Коли освітленість стає меншою 15 000—10 000 люксів, то бук ще продовжує жити, але приріст його майже повністю припиняється. При цьому треба мати на увазі, що коли бук і смерека ростуть на відкритих місцях, то навкруги дерев при рядковому садінні або навкруги площадок при частковому обробітку грунту часто розростаються бур'яни і має місце задерніння грунту, викликане великою освітленістю. Хоч ця освітленість сприятиме успішному росту бука і смереки, проте конкурентна роль бур'янів і негативний вплив ущільнення верхніх шарів грунту можуть бути сильнішими. У цих випадках культури бука і смереки, як правило, ростуть повільно.

Дехто робить з цього неправильні висновки, вважаючи, що причиною поганого росту посадок у таких випадках є негативний вплив світла. Проте справа тут не в світлі, а в тому середовищі, в якому ростуть культури. Тому для бука і смереки, як і для інших деревних порід, дуже важливе значення має проведення регулярних прополювань, а також якнайшвидше забезпечення зімкненості культур. Цього можна досягти густими посадками, введенням другорядних швидкоростучих порід (сосни, тополі, берези) або за рахунок порослі. Коли другорядні породи чи поросль будуть настільки сильно затінювати культури, що над вершиною дерев бука і смереки порушиться зазначений оптимум освітленості, то в цьому випадку його потрібно негайно відновити проведенням рубок догляду.

На Північному Кавказі протягом багатьох років були спроби створення культур бука сівбою сіянців на постійне місце. У цьому напрямку протягом чотирьох років Північно-Кавказька лісова дослідна станція також проводила спеціальні досліди в різних грунтово-кліматичних зонах. Проте в усіх випадках були одержані негативні результати. Основною причиною загибелі посівів бука були:

а) мишовидні гризуни, які знищують не тільки насіння, а й сходи;

б) висушування поверхневого шару грунту.

Крім того, посіви можуть знищувати сойки та інші лісові птахи. Тому культури бука створюються садінням. Найкращі результати дає садіння одно- або дворічних сіянців бука, вирощених у розсадниках.

Букові властива та біологічна особливість, що в перший рік росту у розсаднику він утворює стрижневі корені, довжина яких за літо іноді досягає 80 см. На цих коренях, як правило, дуже слабо розвивається мичкувате коріння. При викопуванні таких сіянців з розсадника корені підрізують на глибині 22—23 см. При цьому обривається частина тонких корінців. В результаті садивний матеріал майже позбавляється всисного апарата.

Як відомо, бук—порода вимоглива до вологи, до того ж він рано навесні починає свій ріст і розвиток. Тому вкорочена, позбавлена мичкуватого коріння коренева система буває нездатною забезпечити нормальну життєдіяльність пересадженого сіянця. В результаті бук часто дає низьку приживаність на лісокультурній площі. Це, зокрема, буває в ті роки, коли в квітні або травні бувають посухи.

Разом з цим на Північному Кавказі є значна кількість вдалих культур, створених садінням дичок. За якісним станом дички бука різко відрізняються між собою. Дички, взяті з-під пологу лісу, звичайно бувають низькорослі, з вкороченою кореневою системою. В однорідному віці вони мають одну пару листочків. При пересаджуванні на відкриту лісокультурну площу вони хворіють від раптового відслонення. Приживаність таких дичок низька. Навпаки, однорічні дички з свіжої вирубки за зовнішнім виглядом нагадують сіянці, мають 3—4 пари листочків і стрижневий корінь. Будучи пристосованими до освітлення, вони дають приживаність близьку до сіянців. Тому їх з успіхом можна використовувати для садіння.

Кращим часом садіння бука на Північному Кавказі виявилась весна. Ці роботи можна провадити в лютому під час відлиг.

При осінньому садінні виживання становить 40—70% від загальної кількості висаджених сіянців. Під час зимових відлиг спостерігається висушування кореневої системи при випиранні рослин, які весною втрачають свою життєздатність.

Приживаність сіянців бука по свіжих лісосіках без обробітку грунту в перший період буває майже однаковою з приживаністю на площадках. Проте буйний розвиток на лісосіках бур'янів негативно впливає на ріст бука. Тому більш перспективним буде створення культур з застосуванням обробітку грунту смугами, при якому частину цих робіт можна механізувати.





Реферат на тему: Досвід відновлення букових лісів на Північному Кавказі (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.